ПРО НАЗВУ "РУСЬ"
З того часу, з першого століття нової ери, зникає назва "рутени ( рутини )", а замість неї з"являються інші — роксолани, росомани, роси, руси. В IV ст. з ними б"ються готи, воюють араби. Оскільки через причорноморські степи в IV — VI ст. прокочувалися всі хвилі великого переселення народів, роси-росомани піднімаються по Дніпру в більш безпечне місце і поселяються в басейні річки, якій дали назву Рось, а її притокам — назви Росава, Росавиця. В цьому регіоні з давніх часів проживали поляни, і таким чином руси і поляни опинилися поряд. З часом, все населення, що проживало на Подніпров"ї, отримує назву "руси"....
Викладачі Алєксєєнко Віра Миколаївна
та Кулікова Світлана Іванівна
Харківський державний університет харчування та торгівлі
Первомайський факультет
ПРО НАЗВУ "РУСЬ"
Назва “русь” починає використовуватись у VІІІ ст. візантійськими і арабськими джерелами для позначення населення яке проживало на українських землях.
Походження цієї назви являє одну із загадок історії України, яка до цього часу не може вважатися цілком вирішеною. Стародавні іноземні джерела не ототожнюють слов"ян і русів. Так, у "Книзі видів землі", написаній Абу-Зайда Ахмедом в середині X ст., читаємо: "Руси є народ, сусідний з болгарами, між цими останніми і слов’янами", "землі слов"ян і їх сусідів, як-то русів".Майже всі історичні джерела говорять про історичну спільність русів з слов"янами. Українські та російські дослідники здавна намагалися розгадати походження слів "руси", "роси", "Русь". Ось одна з найбільш цікавих гіпотез сучасного дослідника Г. Василенко, який наводить численні факти, що були відомі ще в XIV ст., про те, що слова "роси", "руси", "рутени" чи "рутини" — кельтського походження. Ще в першому столітті до нової ери, коли Юлій Цезар оволодів Галлією, він завоював кельтське плем"я, яке римляни назвали бастарни, а самі себе ці бастарни називали рутинами. Розгромлене плем"я рутинів розділилося на дві частини. Одна з них іде в Прикарпаття, зливається тут з слов"янами, передає їм свою назву. Інша частина рутенів пішла на Подунав"я, де разом з кочовими народами воювала з Візантією. Після розгрому кочівників рутини пішли на схід, у причорноморські степи і осіли між, болгарськими та слов"янськими землями.
З того часу, з першого століття нової ери, зникає назва "рутини", а замість неї з"являються інші — роксолани, росомани, роси, руси. В IV ст. з ними б"ються готи, воюють араби. Оскільки через причорноморські степи в IV — VI ст. прокочувалися всі хвилі великого переселення народів, роси-росомани піднімаються по Дніпру в більш безпечне місце і поселяються в басейні річки, якій дали назву Рось, а її притокам — назви Росава, Росавиця. В цьому регіоні з давніх часів проживали поляни, і таким чином руси і поляни опинилися поряд. З часом, все населення, що проживало на Подніпров"ї, отримує назву "руси".
Приблизно з VI ст. термін "Русь" застосувався переважно до Київського князівства. Він деякою мірою був синонімом Київщини. У XI — XIII ст. літописи відокремлювали Русь — Київське князівство — від інших князівств. "Поїхати на Русь" означало поїхати на Київщину. В році 1165 Новгородський літопис зазначає "Ходи игумен Юрьєвський... в Русь, в Києвград". Року 1155 Іпатіївський літопис говорить, що до столиці суздальської землі — Володимира приходили купці "из Царгорода, и от иных стран, из Русской земли и аче латинан". Отже, Руська земля поставлена між Царградом і латинським заходом.
Термін "Русь" не поширився на північні землі навіть тоді, коли Київська Русь об"єднала їх в єдиній державі. Значно пізніше, в другій половині XIV ст., даний термін як стосовно назви народності, так і державності було присвоєно Московською державою.
Нові відомості про Українську державу з"являються в чужоземних джерелах в першій половині IX ст. На її існування в Бертинській хроніці 839 року вказує запис про київського князя. Але в повний голос молода українська держава заявила про себе на весь світ походом на Царград. "Повість временних літ" розповідає, як у 866 році князі Оскольд і Дір ходили на Царград, зруйнували околиці цього міста. Про цей похід говорять і візантійські джерела. В анонімній візантійській хроніці, яку опублікував Ф. Кюмон, подається точна дата нападу Русі — 18 червня 860 року.
Безперечно, що такий похід могла організувати тільки могутня держава.
Костянтин Порфірородний згадує договір між імператором Василем і Руссю (Оскольдом) — 873—874 рр. На ці ж роки припадає затвердження першого Рафальштеттенського митного статуту, датованого часами короля Карльома (880 р.) або Людовика Німецького (876 р.), яким регламентується мито з товарів, що прибули до Баварії з Русі.
Отже, Київська Русь вийшла на міжнародний простір. Вдалі походи на Візантію принесли Києву визнання, що й було зафіксовано в договорах Русі з Візантією. На жаль, тексти перших договорів до нас не дійшли. Усі ці факти свідчать про існування на території сучасної України уже в першій половині IX ст. розвиненої державної організації. З окремих, розірваних у часі, відомостей вимальовується образ України-Русі, держави, що підкорювала сусідів, воювала з Візантією, укладала з нею та іншими країнами мирні угоди та динамічно йшла вперед шляхом соціально-економічного і політичного розвитку.
Література:
Брайчевський М.Ю. - Походження Русі - К.1968
|
