ѕ'¤тдес¤т рок≥в перед тим, ¤к ¤ почав писати ц≥ р¤дки, ”крањна та украњнськ≥, козацьк≥ й де¤к≥ ≥нш≥ земл≥ на сх≥д в≥д нењ Ч територ≥¤ з майже сорокам≥льйонним населенн¤м Ч нагадували один величезний Ѕерген-Ѕельзен [1]. „верть с≥льського населенн¤ Ч чолов≥к≥в, ж≥нок ≥ д≥тей Ч померли або помирали, а решта були наст≥льки виснаженими, що не мали нав≥ть сил ховати своњх родич≥в ≥ сус≥д≥в. ≤ так само ¤к ≥ в Ѕерген-Ѕельзен≥, добре вгодован≥ сп≥вроб≥тники ƒѕ” й парт≥йн≥ чиновники нагл¤дали за своњми жертвами. “о був апогей Уреволюц≥њ згориФ,Ч так —тал≥н називав ц≥ под≥њ, п≥д час ¤ких в≥н разом з≥ своњми попл≥чниками придушував два елементи, що вважалис¤ запеклими ворогами тод≥шнього режиму: рад¤нське сел¤нство в ц≥лому та украњнський народ.
—трок у п'¤тдес¤т рок≥в Ч досить тривалий у розвитку ¤коњсь державно-пол≥тичноњ системи, але не такий уже й довгий з точки зору людського житт¤. я знайомий ≥з чолов≥ками та ж≥нками, котр≥ в дит¤чому або й нав≥ть дорослому в≥ц≥ пережили описуван≥ нижче под≥њ. „имало з них в≥дчуваЇ Укомплекс провиниФ Ч ≥ррац≥ональне почутт¤ сорому за те, що њм судилос¤ вижити, тод≥ ¤к њхн≥ друз≥, батьки, брати й сестри померли (таке почутт¤ трапл¤Їтьс¤ ≥ в тих, хто вийшов живим ≥з нацистських табор≥в смерт≥).
≤снуЇ й ≥нший р≥вень людського вим≥ру тогочасних под≥й: дл¤ багатьох член≥в правл¤чоњ кремл≥вськоњ верх≥вки вони були лише частиною звичайного пол≥тичного досв≥ду. “ак само частиною сьогодн≥шнього рад¤нського устрою залишаЇтьс¤ система, запроваджена в 30-т≥ роки на сел≥, а в≥д метод≥в, уживаних при њњ створенн≥, не в≥дмовл¤ютьс¤ й дотепер, Ч х≥ба що за вин¤тком тих, потреба в котрих в≥дпала сама по соб≥.
* * *
ѕод≥њ, висв≥тлюван≥ в ц≥й книз≥, в узагальненому вигл¤д≥ можна представити так. ” 1929Ч1932 рр. комун≥стична парт≥¤ п≥д кер≥вництвом —тал≥на з причин, ¤к≥ розкриватимутьс¤ дал≥, завдала подв≥йного удару рад¤нському сел¤нству, Ч йдетьс¤ про розкуркулюванн¤ й колектив≥зац≥ю. –озкуркулюванн¤ означало, по сут≥, ф≥зичне знищенн¤ або депортац≥ю на ѕ≥вн≥ч м≥льйон≥в сел¤н разом з њхн≥ми родинами. ќф≥ц≥йно розкуркуленню п≥дд¤гали найзаможн≥ш≥ сел¤ни, на д≥л≥ ж його жертвами стали найвпливов≥ш≥ й найнепок≥рн≥ш≥, Ч т≥, хто не погоджувавс¤ з пол≥тикою парт≥њ. ўо ж до колектив≥зац≥њ, то њњ мета пол¤гала в ц≥лковит≥й л≥кв≥дац≥њ приватного землеволод≥нн¤ й концентрац≥њ решти сел¤нства в контрольованих б≥льшовиками УколективнихФ господарствах. –еал≥зац≥¤ цих план≥в спричин¤лас¤ до м≥льйонних жертв, головним чином серед депортованих, але також ≥ серед тих, хто залишавс¤ на своњй батьк≥вщин≥ (наприклад, у азахстан≥).
ѕ≥сл¤ цього, в 1932Ч1933 рр., сталос¤ те, що можна охарактеризувати ¤к терор голодом (або, ¤к ще кажуть,Ч голодомор) проти колектив≥зованих сел¤н ”крањни та значноњ частини заселеноњ украњнц¤ми убан≥ (разом ≥з де¤кими рег≥онами ѕодонн¤ й ѕоволж¤), зд≥йснюваний шл¤хом установленн¤ дл¤ них аж надто великих, непосильних норм хл≥боздач≥, вилученн¤ до останку харч≥в, а також ужитт¤ заход≥в, аби жертви голоду не д≥стали допомоги ззовн≥,Ч нав≥ть з ≥нших район≥в —–—–. ÷¤ акц≥¤, значно згубн≥ша дл¤ житт¤, н≥ж попередн¤ (1929Ч1932), супроводжувалас¤ масовими погромами украњнськоњ культури, ≥нтел≥генц≥њ й церкви. ”¤вну вперт≥сть украњнських сел¤н, котр≥ не здавали зерна (¤кого вони не мали), недвозначно розц≥нювали ¤к Унац≥онал≥змФ. ¬се це повн≥стю в≥дпов≥дало твердженню —тал≥на, що нац≥ональна проблема Ї за своЇю суттю сел¤нською проблемою. “ож украњнський сел¤нин терп≥в подв≥йно Ч ≥ ¤к сел¤нин, ≥ ¤к украњнець.
ќтже, в украњнськ≥й пол≥тиц≥ компарт≥њ ч≥тко простежувалис¤ два моменти: з одного боку, боротьба проти сел¤нства взагал≥, а з ≥ншого Ч проти нац≥ональноњ самосв≥домост≥ м≥сцевого населенн¤. јле перш н≥ж розпов≥сти про переб≥г ц≥Їњ боротьби в обох њњ про¤вах, ми повинн≥ розгл¤нути њњ передумови. ÷ьому присв¤чена перша частина книги. ¬т≥м, центральним пунктом нашоњ розпов≥д≥ залишаютьс¤ под≥њ 1929Ч1933 рр. ≥льк≥сть жертв у справжн≥й в≥йн≥ проти сел¤нства, розв'¤зан≥й тод≥ —тал≥ним у межах одн≥Їњ держави, перевищувала загальну к≥льк≥сть загиблих у вс≥х крањнах п≥д час першоњ св≥товоњ в≥йни. ™ й ще одна в≥дм≥нн≥сть: у рад¤нському вар≥ант≥ ≥з зрозум≥лих причин озброЇною була т≥льки одна сторона, й майже вс≥ втрати Ч ¤к ≥ сл≥д було оч≥кувати в такому випадку Ч припали на долю ≥ншоњ сторони. Ѕ≥льше того: до числа цих жертв нар≥вн≥ з чолов≥ками потрапл¤ли й ж≥нки, д≥ти та люди похилого в≥ку.
ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥ присв¤чено сотн≥ ≥сторичних та ≥нших досл≥джень. Ќе можна також сказати, що немаЇ публ≥кац≥й про колектив≥зац≥ю й голодомор в —–—–, однак майже вс≥ вони або мають характер суто документального виданн¤, або адресуютьс¤ вузьким спец≥ал≥стам (до реч≥, у своњй робот≥ ¤ вельми завд¤чував ≥ тим, й ≥ншим прац¤м), ≥стор≥њ ж Ч у звичайному розум≥нн≥ цього слова Ч згаданоњ трагед≥њ ще не створено. ќтже, з ц≥Їњ точки зору можна твердити про ориг≥нальн≥сть нашоњ книги. јвтор прагнув ознайомити громадськ≥сть «аходу ≥з масштабними под≥¤ми, ¤к≥ ще за нашоњ пам'¤т≥ стосувалис¤ м≥льйон≥в людей ≥ призвели до м≥льйон≥в смертей.
“ут постаЇ ц≥лком слушне запитанн¤: ¤к же так могло статис¤, що ц≥ под≥њ практично й дос≥ залишаютьс¤ поза увагою св≥товоњ громадськоњ думки? Ќа це, гадаЇмо, Ї три головн≥ причини. ѕо-перше, вони (тобто под≥њ) аж надто р≥зн¤тьс¤ в≥д реал≥й сусп≥льно-пол≥тичного житт¤ зах≥дних крањн. —аме слово Усел¤нинФ чуже й дивне дл¤ американц¤ чи англ≥йц¤; воно нагадуЇ њм далек≥ крањ або давноминул≥ часи. “ак само ≥стор≥¤ рос≥йського чи украњнського сел¤нства дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥стор≥њ англ≥йського або американського фермерства. ѕо-друге, ”крањна не сприймаЇтьс¤ зах≥дною людиною ¤к повноц≥нна держава Ч под≥бно, скаж≥мо, до ѕольщ≥, ”горщини та нав≥ть Ћитви. ¬ нов≥тн≥ часи вона лише на к≥лька рок≥в здобула незалежн≥сть, та й то хитку ≥ непевну. ѕрот¤гом двох стол≥ть ”крањна зображалас¤ на картах т≥льки ¤к частина –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ або –ад¤нського —оюзу. ƒо того ж украњнська мова пор≥вн¤но близька до рос≥йськоњ (¤к голландська до н≥мецькоњ чи норвезька до шведськоњ) й через це не може сама по соб≥ слугувати п≥дставою дл¤ ¤кихось висновк≥в щодо нац≥онально-пол≥тичноњ окрем≥шност≥ украњнц≥в (хоча за в≥дсутност≥ будь-¤ких ≥нших знань про ”крањну мовну ознаку можна було б використати ≥ в так≥й ¤кост≥).
Ќарешт≥, по-третЇ, одн≥Їю з найсерйозн≥ших перешкод на шл¤ху до зрозум≥нн¤ тод≥шн≥х под≥й в —–—– була здатн≥сть —тал≥на та рад¤нських оф≥ц≥йних к≥л вправно приховувати й перекручувати реальну д≥йсн≥сть. (Ѕ≥льше того: в цьому њм спри¤ло чимало представник≥в «аходу, що з тих чи ≥нших мотив≥в прагнули обманювати або бути введеними в оману.) ј на випадок, коли де¤к≥ з правдивих факт≥в усе ж таки просочувалис¤ Ч в загальн≥й форм≥ Ч за кордон, напоготов≥ були витриман≥ в суто рад¤нських формулюванн¤х по¤сненн¤, за допомогою ¤ких ц≥ факти набирали зовн≥ пристойн≥шого вигл¤ду, а то й виправдовувалис¤. ќсобливо ≥нтенсивно створювавс¤ фальшивий образ експлуататора-Укуркул¤Ф Ч заможного, м≥цного й ненависного, в≥д ¤кого позбавл¤лис¤ (хай би нав≥ть ≥ в трохи негуманний спос≥б) ¤к в≥д ворога парт≥њ, прогресу й сел¤нських мас. Ќасправд≥ ж ц¤ ф≥гура Ч ¤кщо прийн¤ти, що вона взагал≥ ≥снувала в такому вигл¤д≥ Ч зникла ще до 1918 р., ≥ в≥дтод≥ словом УкуркульФ називали сел¤нина Ч власника двох-трьох кор≥в або нав≥ть б≥дн≥шого (коли той за своњм майновим станом не дуже в≥др≥зн¤вс¤ в≥д Укуркул¤Ф). јле на час голодомору в селах не залишилос¤ вже й таких...
”с≥ згадуван≥ вище д≥њ з боку рад¤нськоњ влади стосовно сел¤нства були взаЇмопов'¤зан≥, хоч, на перший погл¤д, лог≥чний зв'¤зок тут аж н≥¤к не простежувавс¤. јдже ¤кщо п≥дходити до цих д≥й лог≥чно, розкуркулюванн¤ можна було зд≥йснювати й без колектив≥зац≥њ (й щось под≥бне справд≥ мало м≥сце в 1918 р.), а колектив≥зац≥ю Ч без розкуркулюванн¤ (¤краз на цьому напол¤гали де¤к≥ комун≥сти) й подальшого голоду. ѕричини того, чому режим завдав сел¤нам саме такого потр≥йного удару (розкуркулюванн¤, колектив≥зац≥¤, голодомор), розкриватимутьс¤ дал≥.
* * *
Ќашим важливим ≥ необх≥дним завданн¤м Ї з'¤суванн¤ соц≥ально-економ≥чного п≥дірунт¤ описуваних под≥й ≥ зм≥сту пов'¤заних ≥з ними внутр≥шньопарт≥йних доктринальних дискус≥й. ÷≥ суперечки не мали суто економ≥чного характеру, та все ж ¤ намагавс¤ в раз≥ потреби висв≥тлювати й економ≥чн≥ проблеми (щоправда, в максимально спрощеному ≥ стислому виклад≥). «в≥сно, було б аж надто см≥ливим твердити, що через 50 рок≥в ц≥ проблеми можуть д≥стати належне зрозум≥нн¤ нав≥ть на «аход≥, де наука розвиваЇтьс¤ в≥льно. “им менше њх розум≥ли в –ад¤нському —оюз≥ 20-х рок≥в, де доступн≥ ≥нформац≥¤ ≥ статистичн≥ дан≥ перекручувалис¤ ≥ значною м≥рою не в≥дпов≥дали д≥йсност≥, а парт≥йно-економ≥чн≥ теоретики дотримувалис¤ погл¤д≥в, уже давно в≥дкинутих серйозними академ≥чними колами. јле головне пол¤гало в тому, що комун≥сти були переконан≥: ¤кщо природн≥ тенденц≥њ розвитку економ≥ки стають на завад≥ соц≥ал≥стичним перетворенн¤м, њх можна здолати силою державних декрет≥в.
ќстанн≥м часом немало аспект≥в порушених вище питань було досконально вивчено зах≥дними висококвал≥ф≥кованими фах≥вц¤ми, ¤к≥ на в≥дм≥ну в≥д б≥льшост≥ своњх попередник≥в не схильн≥ вишукувати економ≥чну рац≥ональн≥сть чи достов≥рн≥сть оф≥ц≥йних даних там, де цього просто не може бути. ¬икористовуючи у своњй робот≥ њхн≥ досл≥дженн¤, ¤ зважав на ≥снуванн¤ р≥зних погл¤д≥в на т≥ або ≥нш≥ ¤вища, тож у ц≥й книз≥ в одних випадках прагну уникати суперечливих момент≥в, а в ≥нших пропоную альтернативн≥ думки чи стаю на чий-небудь б≥к (≥ по¤снюю чому). ќднак у кожному раз≥ все це Ч не найважлив≥ший елемент моЇњ розпов≥д≥, ≥ ¤ зовс≥м не маю нам≥ру заглиблюватис¤ в економ≥чн≥ детал≥.
ƒуже багато написано й про ≥нше питанн¤, котре стосуЇтьс¤ висв≥тлюваного нами пер≥оду: про фракц≥йну боротьбу всередин≥ комун≥стичноњ парт≥њ ≥ про шл¤х —тал≥на до влади. ¬оно теж порушуЇтьс¤ в дан≥й книз≥, але головним чином у зв'¤зку з под≥¤ми ширшого плану, що в≥дбувалис¤ на сел≥ ѕри цьому ¤ розгл¤датиму цю боротьбу не з точки зору ≥деолог≥чного зм≥сту тих чи ≥нших аргумент≥в њњ учасник≥в, а в контекст≥ д≥¤льност≥ парт≥њ щодо практичного зд≥йсненн¤ своњх план≥в. Ќа цьому сл≥д особливо наголосити, адже внутр≥шньопарт≥йн≥ суперечки були викликан≥ не просто звичайним прагненн¤м влади або намаганн¤м будь-що придушити вс≥ автоном≥стськ≥ сили в крањн≥, Ч не в останню чергу вони були спричинен≥ вт≥ленн¤м у житт¤ набору соц≥ально-економ≥чних доктрин, шл¤х до реал≥зац≥њ ¤ких прол¤гав через терор ≥ брехню. ясна р≥ч, така пол≥тика не могла привести до оч≥куваних результат≥в, однак ¤кщо б ≥ привела, в будь-¤кому випадку ц≥лком природно мала виникнути думка: принесенн¤ таких жертв в ≥м'¤ н≥ким до цього не перев≥реноњ догми Ї моральним, а то й псих≥чним в≥дхиленн¤м, котре важко по¤снити нав≥ть ¤кимись п≥дсв≥домими, незрозум≥лими дл¤ оточуючих мотивами. « огл¤ду на це б≥льшовикам конче треба було обгрунтувати свою пол≥тику Ч ≥ перед самими собою, й перед масами. ќтже, у своњх д≥¤х комун≥сти керувалис¤ не лише м≥ркуванн¤ми особистоњ кар'Їри чи особистоњ помсти чи корист≥, Ч окр≥м усього ≥ншого, вони, ¤к це так ¤скраво показав ƒж. ќруелл у своЇму роман≥ У1984Ф, Уробили вигл¤д, а може, нав≥ть в≥рили в те, що вони захопили владу попри власне бажанн¤ й на короткий час ≥ що ось тут, вже за рогом, знаходитьс¤ рай, де люди будуть в≥льними й р≥внимиФ, однак у реальному житт≥ виходило, що Увлада Ч це не зас≥б дос¤гненн¤ мети, це Ч сама метаФ.
як би до всього цього не ставитись (розгл¤даючи, зокрема, мотивац≥њ д≥й —тал≥на та його попл≥чник≥в ¤к зовн≥ сприйн¤тн≥), в ус¤кому раз≥ зрозум≥ло: на кожному р≥вн≥ Усоц≥ал≥стичного буд≥вництваФ майже не ≥снувало нав≥ть тих непевних рац≥ональних момент≥в, на¤вн≥сть котрих ≥нод≥ припускали критики стал≥н≥зму, а ¤кщо вони й ≥снували, то не в≥дпов≥дали реал≥¤м тогочасного сусп≥льного житт¤.
«лов≥сна постать —тал≥на ма¤чить над ус≥Їю людською трагед≥Їю 1930Ч1933 рр. «авд¤ки йому ц¤ епоха позначена особливо виразним тавром лицем≥рства й п≥дступност≥. ¬загал≥ це не обов'¤зков≥ супутники терору, однак у даному випадку брехн¤ та облуда супроводжували кожний крок влади. ¬ кампан≥њ проти УправихФ —тал≥н аж до останньоњ мит≥ так ≥ не визнав, що в≥н сам ≥ Ї њњ орган≥затором, а коли його противники аж надто голосно протестували, ≥шов ≥з ними на компром≥с (зв≥сно, т≥льки на словах); п≥д час розкуркулюванн¤ в≥н повертав справу таким чином, н≥бито насправд≥ ≥снував УкласФ заможних сел¤н, котрих, мовл¤в, незаможн≥ сел¤ни самох≥ть виган¤ли з њхн≥х дом≥вок; у ход≥ колектив≥зац≥њ оприлюднена позиц≥¤ —тал≥на вигл¤дала так, начебто в≥н розц≥нював це ¤к добров≥льний рух ≥ вважав, що будь-¤кий примус у ц≥й справ≥ Ї прикрим збоченн¤м в≥д його л≥н≥њ. ј коли спалахнув голодомор 1932Ч1933 рр., —тал≥н просто в≥дмовивс¤ визнати факт його ≥снуванн¤...
Ќа сьогодн≥ ми маЇмо досить в≥домостей ≥з найр≥зноман≥тн≥ших ≥ заслуговуючих на дов≥ру джерел, ¤к≥ не залишають жодних не¤сностей стосовно будь-¤кого аспекту тогочасних под≥й у –ад¤нському —оюз≥. ÷е створюЇ спри¤тлив≥ можливост≥ дл¤ написанн¤ правдивоњ ≥стор≥њ ц≥Їњ трагед≥њ.
—пробуЇмо п≥дсумувати й тип≥зувати факти та джерела, що Ї в нашому розпор¤дженн≥. ѕередус≥м, нин≥ стала доступною значна частина матер≥ал≥в, безпосередньо пов'¤заних ≥з тим пер≥одом ≥ з≥браних зусилл¤ми сумл≥нних рад¤нських досл≥дник≥в. ÷≥ матер≥али зр≥дка трапл¤ютьс¤ в мас≥ оф≥ц≥озних писань хрущовських час≥в, причому част≥ше на початку 60-х рок≥в, н≥ж п≥зн≥ше [2]. (ясна р≥ч, п≥сл¤ пад≥нн¤ ’рущова автори, ¤к≥ до цього нав≥ть у жорстко регламентованих рамках спромоглис¤ показати де¤к≥ злочини —тал≥на проти сел¤нства, зазнали нападок, про що див., напр.: УѕравдаФ в≥д 8 жовтн¤ 1965 р., У—ельска¤ жизньФ в≥д 29 грудн¤ 1965 р. ≥ 25 лютого 1966 р., У оммунистФ за 1967 р., є 1.) –ад¤нськ≥ вчен≥ також обробили та оприлюднили не опубл≥кован≥ ран≥ше основн≥ показники Урепресованого переписуФ 1937 р. ќтже, тепер ми д≥стали змогу пор≥вн¤ти њх з оф≥ц≥йними оц≥нками Ур≥вн¤ природного приростуФ населенн¤ в цей пер≥од ≥ в такий спос≥б ¤кнайточн≥ше визначити динам≥ку зростанн¤ смертност≥ в 1930Ч1933 рр. (принаг≥дно зауважимо: з ц≥Їњ точки зору дан≥ нав≥ть сфальсиф≥кованого перепису 1939 р. просто приголомшують).
ƒал≥, ми маЇмо тогочасн≥ оф≥ц≥йн≥ св≥дченн¤, з-пом≥ж ¤ких трапл¤ютьс¤ на диво в≥дверт≥ матер≥али рад¤нськоњ преси (насамперед перифер≥йноњ); певна частина њх стала доступною т≥льки недавно. р≥м того, значна к≥льк≥сть секретних документ≥в потрапила на «ах≥д у склад≥ так званого У—моленського арх≥вуФ (збер≥гаЇтьс¤ в √арвардському ун≥верситет≥ в —Ўј) або ¤кимось ≥ншим чином. ƒо цього можна долучити спогади колишн≥х парт≥йних актив≥ст≥в Ч учасник≥в зд≥йсненн¤ тогочасноњ пол≥тики щодо сел¤нства (зокрема, в≥домих дисидент≥в-ем≥грант≥в Ч генерала ѕетра √ригоренка й доктора Ћьва опелЇва).
ўе одним дуже важливим джерелом Ї пов≥домленн¤ де¤ких зах≥дних кореспондент≥в ≥з –ос≥њ (хоча њм нер≥дко старанно заважали в њхн≥й д≥¤льност≥, й ц≥ перешкоди доводилос¤ вс≥л¤ко обминати; були, до реч≥, й так≥ репортери, що уникали Угострих темФ ба нав≥ть ставали п≥дпомагачами рад¤нського режиму, ¤к ми це покажемо в 17-му розд≥л≥). ƒодамо сюди й розпов≥д≥ ≥ноземних громад¤н, ¤к≥ в≥дв≥дували землю своњх предк≥в, та ≥ноземних комун≥ст≥в, котр≥ працювали в —–—–; нарешт≥, листи, адресован≥ рад¤нськими сел¤нами за кордон Ч до брат≥в у в≥р≥, родич≥в та ≥н.
ќкр≥м усього цього, маЇмо величезну к≥льк≥сть св≥дчень, так би мовити, з перших рук, Ч тих, хто вижив п≥д час депортац≥й ≥ голоду. ƒе¤к≥ з них опубл≥кован≥ у вигл¤д≥ окремих статей або книжок, значно б≥льше Ч у документальних зб≥рках украњнських ем≥грантських досл≥дник≥в, ¤к≥ опитували людей, розкиданих по всьому св≥тов≥; згадаЇмо також ц≥лий масив особистих св≥дчень, з≥браних п≥д час зд≥йсненн¤ √арвардського проекту з усноњ ≥стор≥њ (поб≥жно ¤ вже згадував, що використовував цю ≥нформац≥ю у своњй робот≥). Ќайц≥нн≥шим у цих спогадах Ч особливо ¤кщо вони поход¤ть в≥д самих сел¤н Ч Ї њхн¤ неприкрашен≥сть, об'Їктивн≥сть та в≥дпов≥дн≥сть д≥йсним фактам. “ому вони заслуговують на ц≥лковиту дов≥ру. “ривалий час ц≥ правдив≥ й щир≥ розпов≥д≥ спростовувалис¤ або принаймн≥ бралис¤ п≥д сумн≥в Ч головним чином, зрозум≥ло, рад¤нськими оф≥ц≥йними особами, але нер≥дко й багатьма на «аход≥, хто з тих чи ≥нших причин не був готовий до сприйн¤тт¤ жахливоњ д≥йсност≥. ќднак тепер можна ≥з задоволенн¤м констатувати: ц≥ непохитн≥ св≥дченн¤ ≥сторичноњ правди, що њх так довго ≥гнорували чи обмовл¤ли, нарешт≥ повн≥стю п≥дтверджен≥ й визнан≥.
ўе одним важливим джерелом Ї художн¤ л≥тература, точн≥ше, в≥дтворена в н≥й реальн≥сть (¤к зауважив один ≥з пров≥дних досл≥дник≥в рад¤нськоњ економ≥ки професор јлек Ќоув, в —–—– Унайкращ≥ матер≥али про село з'¤вл¤ютьс¤ в л≥тературних журналахФ). ƒе¤к≥ твори, опубл≥кован≥ в самому –ад¤нському —оюз≥, мають автоб≥ограф≥чний характер ≥ в≥дбивають справжн≥ под≥њ. “ак, у Уѕодн¤той целинеФ ћихайла Ўолохова (вийшла друком у 30-т≥ роки) попри певну обмежен≥сть комун≥стичного св≥тогл¤ду њњ автора досить правдиво й точно зображаютьс¤ картини з житт¤ тогочасного рад¤нського села.
ƒосить в≥дверто писали про це автори п≥зн≥ших час≥в Ч пер≥оду правл≥нн¤ ’рущова, а також передодн¤ 1982 р., коли було видано ц≥лий р¤д твор≥в Ус≥льського напр¤муФ. Ќаприклад, у 1964 р. з'¤вилас¤ пов≥сть ћ. јлексЇЇва про голодомор ≥ його причини: У«г≥дно з тим чи ≥ншим наказом все зерно, в тому числ≥ фуражне, вилучалос¤. он≥ почали масово здихати, ≥ в 1933 р. ставс¤ жахливий голод. ÷≥л≥ родини вимирали, хати руйнувалис¤, с≥льськ≥ вулиц≥ обезлюднювали...Ф (јлексеев ћ. ’леб Ч им¤ существительное // «везда. 1964. є 1. —. 37). ” 1972 р. той же письменник зазначав: Уќдна р≥ч вражаЇ: в жодн≥й книжц≥ з сучасноњ ≥стор≥њ ви не знайдете щонайменшоњ згадки про 1933 р., ¤к про р≥к жахливоњ трагед≥њФ (јлексеев ћ. —е¤тель и хранитель // Ќаш современиик. 1972. є 9. —. 96).
¬≥дверт≥ший ≥ викривальн≥ший характер мали, зв≥сно, ненадрукован≥, Усамвидавн≥Ф, твори. ѕередус≥м в≥дзначимо пов≥сть лауреата —тал≥нськоњ прем≥њ ¬асил¤ √россмана У¬се течетФ, розд≥л ≥з ¤коњ про колектив≥зац≥ю й голод Ї одним ≥з найзворушлив≥ших опис≥в под≥й того часу. ™врей за нац≥ональн≥стю, √россман був у числ≥ рад¤нських редактор≥в сп≥льного виданн¤ У„орноњ книгиФ про знищенн¤ Їврењв нацистами (вона н≥коли не видавалас¤ в —–—–) й автором моторошноњ документальноњ прац≥ Ујд “реблинкиФ.
—тосовно вс≥х перел≥чених джерел сл≥д наголосити на двох моментах. Ќасамперед, просто вражаЇ неймов≥рна к≥льк≥сть документальних даних. ћайже кожний згаданий у них випадок, що трапивс¤ в ¤комусь сел≥, м≥г в≥дбутис¤ в дес¤тках ≥ сотн¤х ≥нших м≥сць. “а ще важлив≥шим Ї те, що вс≥ матер≥али взаЇмно п≥дтверджуютьс¤.
–озпов≥д≥ ем≥грант≥в, котр≥ вижили п≥д час голодомору, аж н≥¤к не можна зап≥дозрити у фальсиф≥кац≥¤х (викликаних, скаж≥мо, антистал≥н≥стськими настро¤ми), оск≥льки вони легко перев≥р¤ютьс¤ за ≥ншими джерелами. ≤нод≥ нав≥ть важко розр≥знити де спогади рад¤нських людей, а де Ч ем≥грант≥в. “аким чином, на¤вн≥сть под≥бних матер≥ал≥в даЇ п≥дстави твердити, що сьогодн≥ переб≥г под≥й того часу вже не викликаЇ сумн≥в≥в.
√олодомор 1932Ч1933 рр. був не Їдиним лихом, що сп≥ткало крањну. ƒосить лише згадати про величезн≥ людськ≥ втрати 1918Ч1922 рр. јвтор ц≥Їњ книги вже описував Увеликий терорФ 1936Ч1938 рр., а п≥сл¤воЇнн≥ репрес≥њ за своЇю жорсток≥стю мало в чому поступалис¤ перед ним. ќднак антисел¤нський терор 1930Ч1933 рр. був значно масштабн≥шим за вс≥ ≥нш≥, ≥ його розмах та насл≥дки ще дос≥ адекватно не оц≥нен≥. ∆ахлив≥сть тих под≥й в≥дбита, наприклад, в неопубл≥кованих спогадах Ѕ. ѕастернака: УЌа початку 1930-х серед письменник≥в було попул¤рним њздити на село ≥ збирати матер≥али про його нове житт¤. я хот≥в бути разом з ус≥ма ≥ под≥бно до ≥нших зд≥йснив подорож ≥з метою написати книжку. “е, що ¤ побачив, не можна висловити. ÷е були так≥ нелюдськ≥, неймов≥рн≥ злидн≥, такий жах, що вони починали здаватис¤ майже несправжн≥ми, це не вм≥щалос¤ в меж≥ св≥домост≥. я почував себе хворим. ÷≥лий р≥к ¤ не м≥г писатиФ (÷ит. за –оЇм ћедведЇвим). «гадуваний уже ћ. јлексЇЇв (в≥н пережив голод ще хлопчиком) у нарис≥ У—е¤тель и хранительФ зауважував:
Уя хот≥в би написати ц≥лу книжку про 1933 р≥к, але не можу знайти в соб≥ достатньо мужност≥: все це доведетьс¤ пережити зновуФ. јвтор цих р¤дк≥в добре розум≥Ї таке почутт¤: описуван≥ тут под≥њ, зв≥сно, не стосуютьс¤ його безпосередньо, але тема даноњ книги наст≥льки гн≥тюча, що ≥нод≥ ставало просто важко продовжувати њњ...
≤сторик повинен знайти й заф≥ксувати те, що в≥дбувалос¤ в реальному житт≥, об'Їктивно викласти безсумн≥вн≥ факти в њхньому ≥сторичному контекст≥. јвтор уважаЇ це своЇ завданн¤ виконаним, однак при цьому збер≥гаЇ за собою право на особистий погл¤д щодо висв≥тлюваних ним факт≥в. ќтже, в≥н не об≥ц¤Ї збер≥гати моральннй нейтрал≥тет, хоча й розум≥Ї, що неодм≥нно знайдутьс¤ опоненти, котр≥ не под≥л¤тимуть його висновки та оц≥нки.
[1] Ќазва г≥тлер≥вського концтабору.Ч –ед.
[2] ƒуже ц≥нну наукову статтю про рад¤нськ≥ джерела висв≥тлюваного пер≥оду написав януш –адзейовський (див.: Journal of Ukrainian Studies, 1980. є 9. –. 3Ч17).