home

” той самий час, коли робилис¤ перш≥ кроки у напр¤м≥ придушенн¤ сел¤нства в 1929Ч1930 рр., —тал≥н в≥дновив наступ на ”крањну та њњ нац≥ональну культуру, тимчасово припинений на початку 20-х рок≥в.

јкадем≥к ј. —ахаров писав про Уукрањнофоб≥ю, характерну дл¤ —тал≥наФ. ќднак це не була з точки зору ортодоксального марксиста-лен≥нц¤ ≥ррац≥ональна украњнофоб≥¤. ¬елика крањна перебувала п≥д комун≥стичним контролем. Ѕ≥льш≥сть њњ населенн¤ вороже ставилас¤ до системи. ѕредставники нац≥ональноњ культури ≥ нав≥ть значна частина комун≥ст≥в прийн¤ли московське пануванн¤ лише умовно. « точки зору парт≥њ це було погано не т≥льки саме по соб≥, але й тањло велику небезпеку дл¤ режиму в майбутньому.

” 1929Ч1930 рр. —тал≥н придушив оп≥р УправихФ ≥ вз¤в курс на колектив≥зац≥ю та розкуркуленн¤, ¤кий особливо бол¤че вдарив по ”крањн≥. Ќаштовхнувшись тут на в≥дчайдушний оп≥р, в≥н ладен був дати волю своњй ненавист≥ до вс≥х перифер≥йних в≥дцентрових тенденц≥й.

ўе в кв≥тн≥ 1929 р. ќƒѕ” УвикрилоФ к≥лька невеликих груп украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, звинувативши њх учасник≥в у нац≥онал≥стичн≥й змов≥. «асоби масовоњ ≥нформац≥њ розгорнули шалену кампан≥ю проти видатних украњнських учених, ≥нсп≥ровану власт¤ми. ” липн≥ того ж року ƒѕ” провело масов≥ арешти серед член≥в гаданоњ п≥дп≥льноњ орган≥зац≥њ —п≥лки визволенн¤ ”крањни (—¬”), про ¤ку уже йшла мова ран≥ше. ”сього було заарештовано майже 5000 чолов≥к, здеб≥льшого ≥нтел≥генц≥њ.

« 9 березн¤ по 20 кв≥тн¤ 1930 р. у ’арк≥вському оперному театр≥ проходив в≥дкритий судовий процес над 45 членами ц≥Їњ м≥ф≥чноњ орган≥зац≥њ. “о були в основному колишн≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ зниклих ≥з сусп≥льного житт¤ парт≥й, ¤к≥ тепер працювали ¤к науковц≥, критики, письменники, л≥нгв≥сти. Ќа лав≥ п≥дсудних опинилис¤ також студенти, адвокати, св¤щеники.

ѕров≥дною постаттю серед них був академ≥к —ерг≥й ™фремов, учений-л≥нгв≥ст ≥ лексикограф, ¤кий належав до групи нац≥онально св≥домоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що стала на шл¤х нац≥ональних змагань в останн≥ роки царату. ¬≥н був в≥це-президентом ”крањнського Ќац≥онального  онгресу, скликаного ÷ентральною –адою у кв≥тн≥ 1917 р., ≥ головою парт≥њ соц≥ал≥ст≥в-федерал≥ст≥в. ≤нший учасник процесу Ч член ”крањнськоњ јкадем≥њ наук, адвокат-Їврей «≥нов≥й ћаргул≥с Ч також колишн≥й соц≥ал≥ст-федерал≥ст. ќсновну масу ≥нших Упров≥дних д≥¤ч≥в —¬”Ф складали учен≥ та письменники з таким самим минулим або колишн≥ члени соц≥ал-демократичноњ та соц≥ал-революц≥йноњ парт≥й, чи нав≥ть безпарт≥йн≥, що п≥дтримували незалежну ”крањнську –еспубл≥ку. —еред останн≥х Ч ≥сторик …осип √ермайзе, письменники ћихайло ≤вченко та Ћюдмила —тарицька-„ерн¤х≥вська, л≥нгв≥ст √ригор≥й √олоскевич та ≥н. —фабрикований з самого початку до к≥нц¤ (ус≥ з≥знанн¤ видобувалис¤ ≥з заарештованих шл¤хом катувань та ≥ншими под≥бними УметодамиФ) судовий процес урешт≥ завершивс¤. ”с≥х його учасник≥в засуджено до тривалих строк≥в ув'¤зненн¤.

ѕ≥сл¤ судового процесу власт≥ закрили л≥нгв≥стичн≥ ≥нститути ”крањнськоњ јкадем≥њ наук та провели нов≥ арешти науковц≥в. ѕро це пов≥домл¤ла, зокрема, газета У¬≥ст≥Ф у номер≥ в≥д 14 березн¤ 1930 р. —еред обвинувачень, що ф≥гурували на процес≥ —¬”, кр≥м таких, наприклад, ¤к нам≥р захопити владу, називалос¤ також прагненн¤ до Уукрањн≥зац≥њФ ”крањни, в≥дстоюванн¤ њњ нац≥ональноњ самобутност≥. ћ≥ж ≥ншим, саме до цього прагнули й ћ.ќ. —крипник та багато ≥нших украњнських комун≥ст≥в. ’арактерно, що —крипник хоча й засуджував учасник≥в —¬”, але робив це на т≥й п≥дстав≥, що вони використовували свою наукову працю аби УприховатиФ саботаж, не торкаючись пункт≥в звинувачень, що стосувались УукрањнстваФ.

–озм≥ри ц≥Їњ УчисткиФ були величезн≥. ”же п≥сл¤ завершенн¤ процесу у Усправ≥ —¬”Ф пов≥домл¤лос¤ про ув'¤зненн¤ до —оловецьких концентрац≥йних табор≥в студент≥в ≥з  иЇва та ≥нших м≥ст ”крањни, засуджених у рамках ц≥Їњ сфабрикованоњ змови. ÷≥каво зазначити, що багато Уосередк≥вФ —¬” було Уви¤вленоФ в селах. ¬≥домо також, що в березн≥ 1930 р. велику групу украњнц≥в, що служили в ѕершому сиб≥рському кавалер≥йському корпус≥, ув'¤знили за обвинуваченн¤м у зрад≥ чи антирад¤нськ≥й пропаганд≥.

” лютому 1931 р. прокотилас¤ нова хвил¤ арешт≥в пров≥дних представник≥в ≥нтелектуальних к≥л Ч переважно визначних учених, ¤к≥ повернулис¤ з ем≥грац≥њ у 1924Ч1925 рр. ¬они, за даними ќƒѕ”, орган≥зували У”крањнський нац≥ональний центрФ, ¤кий очолили видатний нац≥ональний д≥¤ч, ≥сторик √рушевський та колишн≥й прем'Їр незалежноњ ”крањни √олубович, на думку властей,Ч один ≥з головних змовник≥в. √рушевський уже прот¤гом року зазнавав под≥бних нападок. ¬≥домо, що в середин≥ 20-х рок≥в, коли обм≥рковувалась можлив≥сть заборони його основноњ прац≥ У≤стор≥¤ ”крањни-–усиФ, ќƒѕ” направило своњм м≥сцевим прац≥вникам спец≥альний циркул¤р, зобов'¤завши а ви¤вл¤ти ус≥х, хто ц≥кавитьс¤ ц≥Їю книгою.

Ѕ≥льш≥сть член≥в У”крањнського нац≥онального центруФ, ¤к пов≥домл¤лос¤ у матер≥алах ƒѕ”,Ч колишн≥ есери. ¬они, здогадне, мали УчисленнихФ р¤дових сп≥вучасника:

÷ього разу прилюдного процесу не в≥дбулос¤. Ѕ≥льш≥сть обвинувачених в≥дправили до концтабор≥в, хоча самого √рушевського попросту усунули з ”крањни ≥ посадили п≥д домашн≥й арешт.

÷≥ кроки були вир≥шальними в наступ≥ на украњн≥зац≥ю. ¬они означали придушенн¤ т≥Їњ частини староњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤ка примирилас¤ з рад¤нською владою на платформ≥ в≥дродженн¤ самобутност≥ украњнськоњ нац≥ональноњ культури. ¬ 1931 р. украњнська комун≥стична ≥нтел≥генц≥¤ сама зазнала нападок на початку новоњ стад≥њ знищенн¤ вс≥х тих ознак украњнського самови¤ву, ¤к≥ жили повним житт¤м наприк≥нц≥ 20-х рог≥в (до чого ми ще повернемос¤ у розд≥л≥ 13).

÷≥й перш≥й агав≥ на украњнську ≥нтел≥генц≥ю передувала загальна кампан≥¤, спр¤мована проти сел¤нства. —тал≥н добре розум≥в, що руш≥Їм нац≥онального в≥дродженн¤ ”крањни Ї ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка вт≥лювала в соб≥ самосв≥дом≥сть украњнського народу, але також ≥ сел¤нськ≥ маси, ¤к≥ живили њњ прот¤гом стор≥ч. Уќбезглавлюванн¤Ф нац≥њ шл¤хом усуненн¤ њњ кращих виразник≥в було б суттЇвою перепоною на шл¤ху нац≥онального в≥дродженн¤. —аме це п≥зн≥ше стало очевидним мотивом  атинськоњ трагед≥њ, ¤к ≥ масових депортац≥й з крањн Ѕалт≥њ у 1940 р. јле —тал≥н, очевидно, усв≥домив , що лише масовий терор супроти основноњ частини нац≥њ, тобто проти сел¤нства, м≥г примусити крањну до покори. —вою ≥дею щодо зв'¤зку м≥ж нац≥Їю та сел¤нством в≥н висловив досить ч≥тко: УЌац≥ональна проблема, в сам≥й своњй сут≥, це сел¤нська проблемаФ.

ќф≥ц≥йна позиц≥¤ з цього питанн¤ в≥дкрито проголошувалас¤ й на стор≥нках парт≥йноњ преси. Уѕролетарська правдаФ в номер≥ в≥д 22 с≥чн¤ 1930 р. стверджувала, що Узнищенн¤ соц≥альноњ бази украњнського нац≥онал≥зму Ч ≥ндив≥дуальних сел¤нських господарств Ч було одним ≥з основних завдань колектив≥зац≥њ на ”крањн≥Ф.

У«мовуФ —¬”, ¤к бачимо, поширили на села. ” зв'¤зку з ц≥Їю УсправоюФ було розстр≥л¤но багато с≥льських учител≥в, про що пов≥домл¤лос¤ ≥ в оф≥ц≥йних джерелах. ¬ одн≥й окруз≥ разом ≥з групою сел¤н розстр≥л¤ли також головного л≥кар¤ округи та голову виконкому ¤к змовник≥в —¬”. ѕод≥бних пов≥домлень на стор≥нках тогочасноњ рад¤нськоњ преси можна було зустр≥ти дес¤тки.

¬иступаючи на XVII з'њзд≥ парт≥њ, кер≥вник  омпарт≥њ ”крањни  ос≥ор за¤вив, що Унац≥онал≥стичний ухил у  омун≥стичн≥й парт≥њ ”крањни... грав вин¤ткову роль у спричиненн≥ та поглибленн≥ кризи в с≥льському господарств≥Ф. ” свою чергу, шеф ќƒѕ” в ”крањн≥ Ѕалицький так п≥дсумував результати боротьби проти Уантирад¤нських силФ у республ≥ц≥: У” 1933 р. кулак ќƒѕ” вдарив у двох напр¤мах. —початку його удар в≥дчули на соб≥ куркульськ≥ петлюр≥вськ≥ елементи на сел≥, а по-друге, головн≥ осередки нац≥онал≥змуФ.

“аким чином, Укуркул¤Ф ганили ¤к нос≥¤ нац≥онал≥стичних ≥дей, а Унац≥онал≥стаФ ¤к виразника куркульських настроњв. јле до ¤коњ б категор≥њ не включали украњнського сел¤нина, в≥н, безсумн≥вно, завдавав занадто багато клопоту дл¤ рад¤нського режиму. ѕов≥домленн¤, що надходили з —–—–, вказували на те, що оп≥р в ”крањн≥ був сильн≥ший, ан≥ж у сам≥й етнограф≥чн≥й –ос≥њ. ≤снуЇ думка (њњ, наприклад, дотримуЇтьс¤ генерал √ригоренко), що, оск≥льки провал першоњ кампан≥њ колектив≥зац≥њ був переважно результатом масових виступ≥в в ”крањн≥ та на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, —тал≥н з цього зробив висновок, що це були особливо неп≥ддатлив≥ терени, ≥ тому њх потр≥бно нещадно придушити (один ≥з очевидц≥в тогочасних под≥й висловлював думку, що одн≥Їю з причин особливоњ ворожост≥ украњнц≥в до колектив≥зац≥њ сл≥д уважати й те, що колгоспи в ”крањн≥ були загалом значно б≥льшими за розм≥рами, а значить ще б≥льш некерованими та збюрократизованими, ан≥ж у –ос≥њ).

Ѕ≥льше того, колектив≥зац≥¤ в ”крањн≥ в≥дбувалас¤ ≥нтенсивн≥ше, н≥ж у ––‘—–. Ќа середину 1932 р. 70 % украњнських сел¤н були в колгоспах, а в –ос≥њ Ч лише 59,3 %.

—тал≥н неодноразово застер≥гав проти У≥деал≥зац≥њ колгосп≥вФ. —аме њхнЇ ≥снуванн¤, стверджував в≥н, ще не означало, що класовий ворог зник. Ќавпаки, класову боротьбу тепер потр≥бно було вести усередин≥ самих колгосп≥в.

“епер, п≥сл¤ завершенн¤ колектив≥зац≥њ в ц≥лому, вс≥х, кого можна було б назвати УкуркулемФ на п≥дстав≥ будь-¤кого рац≥онального анал≥зу, було вже усунуто. ќтже, голодовий терор мав скеровуватис¤ повн≥стю проти звичайного сел¤нина-колгоспника та вц≥л≥лих сел¤н-одноос≥бник≥в, здеб≥льшого нав≥ть ще б≥дн≥ших. “обто це не було частиною кампан≥њ колектив≥зац≥њ, ¤ка вже по сут≥ завершилас¤. ќдначе, ¤к би це не здавалос¤ неймов≥рним, УкуркульФ усе ще залишавс¤, нав≥ть ¤кщо в≥дкрито в≥н не опиравс¤ колгоспам: У—ьогодн≥шн≥ антирад¤нськ≥ елементи,Ч запевн¤в —тал≥н,Ч це в б≥льшост≥ люди Успок≥йн≥Ф, Усолодк≥Ф та майже Усв¤т≥Ф.  уркул¤,Ч добавл¤в в≥н,Ч розбито, але ц≥лковито не знищеноФ.

јле жорстоко придушували не лише сел¤н. ”крањнськ≥ комун≥сти також були перешкодою дл¤ —тал≥на. ўе в 1929 р. украњнськ≥ парт≥йн≥ та рад¤нськ≥ орган≥зац≥њ особливо уперто опиралис¤ нереал≥стичним зерновим загот≥вл¤м ≥ особливо не квапилис¤ у пошуках куркул≥в. ”  агарлицьк≥й окруз≥ на  ињвщин≥, пов≥домл¤ла 9 жовтн¤ 1928 р. газета УѕравдаФ, Увс≥ кер≥вники, аж до секретар¤ окружкому парт≥њ, схвалювали куркульську л≥н≥ю, мовл¤в, Дми не маЇмо куркул≥в. ћи маЇмо лише сел¤н"Ф. Ќе лише окружне кер≥вництво, але й загалом усю украњнську компарт≥ю гостро критикувала УѕравдаФ (5 вересн¤, 6 жовтн¤, 6 листопада 1929 р.) за виступи проти загот≥вельного плану наступного року, Уособливо в вирощуванн≥ зернових культурФ. ≤ прот¤гом осен≥ газети друкували протести в≥д р≥зних м≥сцевих орган≥зац≥й, ¤к≥ скаржилис¤ на те, що сел¤нам н≥чого не залишитьс¤ дл¤ споживанн¤. “ак, «апор≥зька парторган≥зац≥¤ нар≥кала, що 70Ч75 % квоти повинно над≥йти в≥д середн¤к≥в ≥ б≥дн¤к≥в, Уне залишаЇтьс¤ жодного к≥лограма на продаж м≥сцевому населеннюФ. ” результат≥ секретар¤ окружкому зв≥льнили з його посади.

јле т≥, хто приходив на зм≥ну жертвам чистки, опин¤лис¤ перед тими самими труднощами. Ћише найсувор≥ше дотримуванн¤ парт≥йноњ дисципл≥ни могло примусити до зд≥йсненн¤ р≥зних Уреволюц≥йних зм≥нФ на сел≥. ј коли д≥йшло до виконанн¤ спущених згори норм рекв≥зиц≥њ зерна, пол≥тбюро та ÷  компарт≥њ ”крањни не мали н≥¤кого вибору, х≥ба що трохи зменшити њх. ѕроблема пол¤гала в тому, що в умовах комун≥стичноњ системи, зг≥дно з принципами Удемократичного централ≥змуФ (завд¤ки ¤кому було знищено УправихФ), ¤кщо ћосква напол¤гала, вони мусили п≥дкоритис¤.

як уже зазначалос¤ вище, Узернов≥ завданн¤Ф визначалис¤ на основ≥ п≥драхуванн¤ загальноњ к≥лькост≥ гектар≥в, на¤вних у теор≥њ, причому за точку в≥дл≥ку бравс¤ максимально можливий урожай на гектар. ѕ≥зн≥ше ћикита ’рущов, уже перебуваючи на пенс≥њ, звинувачував систему, за ¤кою парт≥йний кер≥вник або сама держава Увстановлювали норми дл¤ усього округуФ.

”же придумали аргументи дл¤ нейтрал≥зац≥њ таких звинувачень: у парт≥њ начебто вз¤в гору погл¤д, що сел¤ни застосовували тактику приховуванн¤ зерна, щоб виморити голодом м≥сто, або (п≥зн≥ше) в≥дмовл¤лис¤ с≥¤ти чи жати, покладаючись на своњ запаси њж≥. ќтже, в≥дпов≥дною УкласовоюФ реакц≥Їю було, ¤к ≥ в 1918Ч1921 рр., в≥д≥брати хл≥б, ≥ зам≥сть того щоб самим умерти, приректи сел¤нина на голод. ўе вл≥тку 1930 р. один ≥з актив≥ст≥в ÷   ѕ ”крањни розпов≥дав про збори, на ¤ких  ос≥ор сказав њм: У—ел¤нин приймаЇ нову тактику. ¬≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ збирати урожай. ¬≥н хоче згноњти зерно, щоб задушити рад¤нський ур¤д к≥стл¤вою рукою голоду. јле ворог прорахувавс¤. ћи покажемо йому, що таке голод. ¬аше завданн¤ пок≥нчити з куркульським саботажем урожаю. ¬и мусите з≥брати його до останньоњ зернини ≥ в≥дразу в≥дправити на загот≥вельний пункт. —ел¤ни не працюють. ¬они розраховують на попередньо з≥бране зерно, ¤ке вони заховали в ¤мах. ћи повинн≥ примусити њх в≥дкрити своњ ¤миФ.

јктив≥ст, сам виходець ≥з села, знав дуже добре, що ¤ми, повн≥ зерна,Ч це м≥ф. ¬они д≥йсно ≥снували на початку 20-х рок≥в, але вже давно зникли в≥д того часу. јле загалом, загроза  ос≥ора даЇ можлив≥сть побачити спр¤муванн¤ стал≥нського анал≥зу та його наступну програму у в≥дпов≥дному св≥т≥.

«а нормальних обставин ”крањна та ѕ≥вн≥чний  авказ забезпечували крањну половиною усього ринкового зерна. ¬ 1926 р., коли було з≥брано найкращий урожай перед колектив≥зац≥Їю, ”крањна здала 3,3 млн т зерна (21 % урожаю). ¬ доброму врожањ 1930 р. ц¤ к≥льк≥сть зросла вже до 7,7 млн т (33 % урожаю). ≤ хоч частка ”крањни становила лише 27 % усього урожаю зерна в –ад¤нському —оюз≥, вона мала забезпечити 38 % зернових загот≥вель.

” 1931 р. перед ”крањною поставлено вимогу про здачу тих самих 7,7 млн, у той час ¤к з≥брано було лише 18,3 млн т, тобто 42 % (майже 30 % зерна втрачено через погано зорган≥зоване колективне збиранн¤ урожаю). ¬≥домо, що украњнське кер≥вництво намагалос¤ переконати ћоскву зменшити цю к≥льк≥сть, але безусп≥шно. « цим проханн¤м зверталис¤ також до окремих московських кер≥вник≥в. ѕ≥д час в≥дв≥дин ћ≥ко¤ном ѕ≥вденноњ ”крањни в 1931 р. його запевнили, що таку к≥льк≥сть зерна здати неможливо.

‘актично на державн≥ загот≥вельн≥ пункти було в≥дправлено 7 млн т. ÷е означало, що ”крањна прир≥калас¤ на голод, ¤кий врешт≥ ≥ вразив њњ наприк≥нц≥ весни 1932 р. Ѕо лише по 100 кг зерна на душу населенн¤ було залишено дл¤ мешканц≥в украњнського села.

«айве говорити про те, що ц≥ заходи викликали нов≥ парт≥йн≥ чистки. ѕро них оголосили в ц≥лому р¤д≥ округ≥в у с≥чн≥ 1932 р., ≥ завжди причиною були незадов≥льн≥ с≥льськогосподарськ≥ роботи чи Управий опортун≥змФ. Ќар≥канн¤ на украњнську хл≥боздачу в ц≥лому, ¤ку називали Уганебно в≥дсталоюФ ≥ т. п., стали пост≥йною темою центральноњ преси. я розшукав 15 статей лише в сам≥й Уѕравд≥Ф м≥ж с≥чнем та липнем 1932 р.

÷е сталос¤ 6Ч9 липн¤ 1932 р. на У“рет≥й всеукрањнськ≥й конференц≥њФ  ѕ ”крањни, на ¤к≥й ћолотов ≥  аганович репрезентували ћоскву. ¬≥дкрив конференц≥ю  ос≥ор. ” де¤ких м≥сцевост¤х, за¤вив в≥н, в≥дчуваЇтьс¤ вже Усерйозна нестача хл≥баФ. ≤ додав, що Уде¤к≥ товариш≥ схильн≥ по¤снити труднощ≥ у весн¤н≥й пос≥вн≥й кампан≥њ розм≥рами план≥в зернових загот≥вель, ¤к≥ вони вважають нереальними... ƒехто вважаЇ, що наш темп ≥ наш≥ плани занадто напружен≥Ф. ¬≥н зауважив, що така критика надходила з областей, але також ≥ в≥д самого украњнського ÷ . Ѕ≥льше того, вс≥м повинно бути ¤сно, що ¤кби держава д≥йсно потребувала зерна, цю потребу можна було б задовольнити шл¤хом справедлив≥шого розпод≥лу т¤гар¤, оск≥льки урожай в —–—– у ц≥лому був дещо вищий, н≥ж попереднього року (див., наприклад, УЌародное хоз¤йство ———– в 1958 г.Ф, ћ., 1959).

—крипник в≥дверто розпов≥в на конференц≥њ про численн≥ скарги сел¤н, ¤к≥ жал≥лис¤ йому, що Ув нас усе забралиФ (див.: У¬≥ст≥Ф. 1932. 11 лип.).  ос≥ор, „убар та ≥нш≥ кер≥вники також твердили, що зернов≥ норми були надм≥рн≥. УѕравдаФ у номер≥ в≥д 7 липн¤ 1932 р. пов≥домл¤ла, що „убар, ¤к голова украњнського рад¤нського ур¤ду, за¤вив: проблема частково пол¤гаЇ в тому, що колгоспи прийн¤ли нереальн≥ плани. …ого подальш≥ слова стосувалис¤, очевидно, вищого парт≥йного кер≥вництва: УЅуло б неправильно прийн¤ти наказ незалежно в≥д його доц≥льност≥, а пот≥м намагатис¤ викривити парт≥йний курс, зруйнувати революц≥йний закон ≥ пор¤док, знищити колгоспне господарство, виправдовуючи все це наказами згориФ.

” в≥дпов≥дь на под≥бн≥ за¤ви ћолотов назвав спроби звалити вину за невдач≥ на нереал≥стичн≥ плани Уантиб≥льшовицькимиФ ≥ додав: УЌе буде поступок чи хитань у питанн≥ виконанн¤ завданн¤, поставленого парт≥Їю та рад¤нським ур¤домФ (див.: УѕравдаФ. 1932. 14, 15 лип.).

‘актично й 6,6 млн т зерна з≥брати не вдалос¤, незважаючи на застосуванн¤ вс≥л¤ких репресивних заход≥в. ™диним полегшенн¤м, ≥ то другор¤дним, була ухвала ”крањнськоњ ≈коном≥чноњ –ади в≥д 14 липн¤ 1932 р. зменшити норму загот≥вель масла дл¤ ”крањни в≥д 16 400 до 11 214 т, прийн¤та, очевидно, з њњ власноњ ≥н≥ц≥ативи (див.: У¬≥ст≥Ф. 1932. 17 лип.).

* * *

ќтже, за напол¤ганн¤м —тал≥на було ухвалено р≥шенн¤, виконанн¤ ¤кого могло лише викликати голод серед украњнського сел¤нства. ÷е дали зрозум≥ти ћоскв≥ сам≥ кер≥вники украњнського комун≥стичного ур¤ду. ѕрот¤гом ус≥х наступних м≥с¤ц≥в його д≥йсно проводили в житт¤ з вин¤тковою жорсток≥стю, ≥ м≥сцев≥ спроби уникнути його чи хоча б пом'¤кшити ран≥ше чи п≥зн≥ше безжально придушувалис¤.

—итуац≥¤ загострилас¤ уже в липн≥ 1932 р. ≥ щодал≥ пог≥ршувалас¤. ”крањнський ур¤д намагавс¤ час в≥д часу вносити де¤к≥ незначн≥ пол≥пшенн¤, хоча б дл¤ того, щоб надати можлив≥сть тим, хто безпосередньо працював у пол≥, ≥ дал≥ працювати. ” липн≥ украњнський ÷  наказав доставл¤ти хл≥б ≥ рибу в райони, вже уражен≥ голодом, ≥ давати њх т≥льки тим, хто д≥йсно працював у пол≥. ƒе¤к≥ с≥льськ≥ ур¤довц≥ давали њжу вс≥м, хто голодував. ѕод≥бн≥ кроки д≥стали р≥зку оц≥нку вищого парт≥йного кер≥вництва. √азета У¬≥ст≥Ф (1932. 5, 28 лип.) охарактеризувала њх ¤к Умарнуванн¤ хл≥ба та рибиФ.

« метою проведенн¤ закону про Узахист соц≥ал≥стичноњ власност≥Ф на пол¤х встановлювалис¤ сторожов≥ веж≥. Уякщо поле було р≥вне, без будь-¤ких височин, вежа складалас¤ з чотирьох високих колод з маленькою хижею з дерева, вкритою зверху соломою. Ќагору вилазили високою драбиною. якщо в пол≥ було високе дерево, п≥д ним вкопували пару колод дл¤ п≥дтримки хатини, збудованоњ м≥ж г≥лками. ѕод≥бн≥ веж≥ будували на краю л≥с≥в. —тарий дуб чи ≥нше велике дерево п≥дтримували хижу без будь-¤ких п≥дпор. ¬еж≥ УукомплектовувалиФ охоронниками, озброЇними, ¤к правило, рушниц¤миФ.

ѕерш≥ норми загот≥вель виконано в серпн≥. ¬ багатьох м≥сцевост¤х це коштувало великих зусиль ≥ по сут≥ знесилило село. ¬≥дтепер у 20 тис. с≥л ”крањни мешканц≥ чекали на непевне ≥ тим ще загрозлив≥ше майбутнЇ. –ад¤нський автор хрущовського пер≥оду так описуЇ перш≥ зовн≥шн≥ ознаки лиха:

У–анн¤ ос≥нь 1932 р. в  охан≥вц≥ не була такою, ¤к ≥нш≥ осен≥. √арбузи не зв≥шували своњ стомлен≥ голови через плетен≥ тини на вулицю. Ќе було видно розкиданих на дор≥жках ¤блук ≥ груш, що падали з дерев. Ќе було також ≥ достиглих колоск≥в пшениц≥, залишених на стерн≥ дл¤ курей. ’атн≥ димар≥ не в≥дригували смердючого диму в≥д домашнього самогону. Ќе було н≥¤ких зовн≥шн≥х ознак того, що звичайно св≥дчило про неквапливий б≥г сел¤нського житт¤ та спок≥йне чеканн¤ зими, що приходить з заможн≥стюФ.

12 жовтн¤ 1932 р. з ћоскви прислали двох високих рос≥йських апаратник≥в дл¤ п≥дсиленн¤ м≥сцевих парт≥йних кадр≥в Ч ј. јкулова, заступника голови ќƒѕ”, та ћ. ’атаЇвича, ¤кий ран≥ше Упро¤вивФ себе п≥д час стал≥нськоњ колектив≥зац≥њ на ¬олз≥,Ч що передв≥щало подальш≥ зм≥ни.

¬одночас оголошено про другу чергу загот≥вель, хоча тепер уже заготовл¤ти не було чого. Ќа 1 листопада план нових загот≥вель ”крањна виконала лише на 41 %.

Ћюди вже вмирали. јле ћосква, ¤ка н≥ на крок не в≥дступала в≥д своњх вимог, понеслас¤ у справжн≥й вир голодового терору, безжал≥сно прискорюючи швидк≥сть цього гону.

”крањнськ≥ сел¤ни бачили депортуванн¤ куркул≥в: У≤ ми думали, бо дурн≥ були, що не могло бути дол≥ г≥ршоњ за куркульськуФ. “епер, двома роками п≥зн≥ше, вони зазнали нового, ще б≥льш жахливого удару ур¤ду.

Ћипневу директиву, що встановлювала норми загот≥вель зерна дл¤ ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказу, ур¤д п≥дсилив ≥ншою директивою, в≥д 7 серпн¤ 1932 р., ¤ка включала правов≥ санкц≥њ, що передбачали конф≥скац≥ю сел¤нського зерна.

як ми зазначили вже у розд≥л≥ 8, зг≥дно з ц≥Їю директивою вс¤ колгоспна власн≥сть, наприклад велика рогата худоба та зерно, проголошувалас¤ державною власн≥стю, Усв¤щенною та недоторканоюФ. ¬инн≥ в учиненн≥ злочину проти нењ вважалис¤ Уворогами народуФ ≥ п≥дл¤гали розстр≥лов≥. «а пом'¤кшуючих обставин под≥бн≥ Уантидержавн≥ злочиниФ каралис¤ ув'¤зненн¤м строком не менше дес¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна. —ел¤нкам, ¤к≥ з≥брали к≥лька колоск≥в пшениц≥ на колгоспному пол≥, давали трохи менш≥ строки. ƒиректива передбачала також ув'¤зненн¤ куркул≥в, ¤к≥ намагалис¤ УпримуситиФ сел¤н залишати колгоспи, до Уконцентрац≥йних табор≥вФ строком в≥д п'¤ти до дес¤ти рок≥в. як ми вже згадували ран≥ше, —тал≥н охарактеризував цю директиву, ¤ку в≥н сам п≥дготував у с≥чн≥ 1933 р., ¤к Уоснову революц≥йноњ законност≥ в даний моментФ (див.: ј. я. ¬ышинский. –еволюционна¤ законность на современном зтапе. ћ., 1933. —. 99Ч103).

як звичайно, актив≥сти, ¤ких заохочували максимально застосовувати методи терору дл¤ зал¤куванн¤ людей, п≥зн≥ше д≥ставали догану за УексцесиФ. ¬ишинський, наприклад, з удаваним обуренн¤м за¤вл¤в, що Уде¤к≥ м≥сцев≥ оф≥ц≥йн≥ особиФ зрозум≥ли це ¤к сигнал Устр≥л¤ти або ув'¤знювати в концентрац≥йних таборах ¤комога б≥льше людейФ. ¬≥н наводив випадки, коли смертн≥ вироки ухвалювали за крад≥жку двох сноп≥в жита, ≥ нав≥ть забавл¤в публ≥ку розпов≥ддю про молодого чолов≥ка, засудженого на 10 рок≥в за те, що Урозважавс¤ в комор≥ з д≥вчатами вноч≥, порушуючи тим самим спок≥й колгоспних свинейФ.

ўе до по¤ви серпневоњ директиви в украњнськ≥й прес≥ часто можна було прочитати так≥ пов≥домленн¤: Уѕильне око ƒѕ” ви¤вило та в≥ддало до суду фашистського саботажника, ¤кий заховав хл≥б у ¤м≥ п≥д купою конюшиниФ (див., наприклад, У¬≥ст≥Ф. 1933. 11 черв.). ќдначе в≥дтепер ми все част≥ше стаЇмо св≥дками стр≥мкого розширенн¤ д≥њ цього закону ≥ т≥Їњ жорстокост≥, з ¤кою в≥н вт≥лювавс¤ в житт¤. ѕов≥домл¤лос¤, наприклад, про 1500 смертних вирок≥в, винесених за один м≥с¤ць лише в харк≥вському суд≥.

”крањнська преса друкувала одне за другим пов≥домленн¤ про страти Укуркул≥вФ, ¤к≥ Усистематично крали зерноФ. ¬ ’арк≥вськ≥й област≥ судами винесено п'¤тдес¤т смертних вирок≥в, в ќдеськ≥й Ч три. ѕереважно це були справи про крад≥жку колгоспного зерна, хоча одне подружж¤ стратили за ¤кусь конкретно не визначену Украд≥жкуФ. ¬ с.  опан≥ ƒн≥пропетровськоњ област≥ Угрупа куркул≥в ≥ п≥дкуркульник≥вФ, просвердливши д≥рку в п≥длоз≥ комори, вкрала багато пшениц≥. ¬ результат≥ двох учасник≥в Узлочинноњ акц≥њФ стратили, ≥нших ув'¤знили. ” с. ¬ербка т≥Їњ самоњ област≥ судили голову с≥льради та його заступника, а також гол≥в двох колгосп≥в, ¤к≥ разом ≥з групою з восьми Укуркул≥вФ Урозкрадали колгоспне майноФ. —тратили лише трьох Укуркул≥вФ. √азета Уѕролетарська правдаФ у номер≥ в≥д 22 с≥чн¤ 1930 р. пов≥домл¤ла про те, що в с. Ќовоселиц¤ на ∆итомирщин≥ одного сел¤нина засудили до розстр≥лу лише за те, що в нього знайшли 10 кг колоск≥в, ¤к≥ назбирала в пол≥ його дес¤тир≥чна донька.

ƒес¤ть рок≥в давали за Украд≥жкуФ картопл≥. ќдну ж≥нку в≥дправили на 10 рок≥в до концтабору лише за те, що вона зр≥зала сто колоск≥в недостиглоњ пшениц≥ з≥ своЇњ власноњ д≥л¤нки, п≥сл¤ того, ¤к њњ чолов≥к помер в≥д голоду. Ѕатько чотирир≥чноњ дитини одержав 10 рок≥в за таку саму провину. ≤ншу ж≥нку ув'¤знили на 10 рок≥в за те, що вона п≥д≥брала дес¤ть цибулин на колгоспному пол≥. –ад¤нський учений розпов≥даЇ про випадок, коли сел¤нина засудили до дес¤тир≥чного ув'¤зненн¤ з конф≥скац≥Їю майна ≥ Убез права амн≥ст≥њФ за те лише, що в≥н з≥брав на колгоспному пол≥ 28 кг пшеничних колоск≥в, щоб нагодувати родину.

«асуджених за др≥бн≥ провинност≥ часом посилали до радгосп≥в, ¤к≥ використовували в'¤зн≥в ¤к робочу силу. “ам вони одержували м≥зерний хл≥бний пайок, зате мали можлив≥сть трохи Уп≥дгодуватис¤Ф радгоспними овочами, ≥ тому, звичайно, не намагалис¤ втекти. «агалом, т≥льки повсюдне безладд¤, некомпетентн≥сть та Узакриванн¤ очейФ на провинн≥сть пом'¤кшували сувор≥сть нового закону. Ќаприклад, в одному з район≥в „ерн≥г≥вськоњ област≥ сел¤н заарештовували за приховуванн¤ п'¤ти ≥ б≥льше к≥лограм≥в зерна. ј колгоспника колгоспу У“рет≥й вир≥шальний р≥кФ у с. ѕушкар≥вц≥ ƒн≥пропетровськоњ област≥ засудили до п'¤ти рок≥в (очевидно, розгл¤даючи справу за ¤кимось ≥ншим законом), п≥сл¤ того, ¤к у нього вдома знайшли пл¤шку, наповнену власним зерном.

ќдну ж≥нку заарештували разом ≥з сином за спробу зжати трохи свого власного жита. ¬она спромоглас¤ втекти ≥з в'¤зниц≥, п≥сл¤ чого забрала другого сина, к≥лька простирадл, с≥рники та дещо з посуду ≥ майже п≥втора м≥с¤ц≥ ховалас¤ у поблизькому л≥с≥, годуючись картоплею та зерном, ¤к≥ крала уноч≥ на колгоспному пол≥. ¬она врешт≥ повернулас¤ додому ≥ тод≥ д≥зналас¤, що за клопотами, пов'¤заними ≥з збиранн¤м урожаю, власт≥ зовс≥м забули про њњ злочин.

ўоб провести в житт¤ стал≥нську директиву, парт≥йне кер≥вництво дало вказ≥вку провести чергову моб≥л≥зац≥ю м≥сцевих с≥льських актив≥ст≥в, на допомогу ¤ким прислали м≥ських комун≥ст≥в та комсомольц≥в.

≤ знову, ¤к ≥ п≥д час депортуванн¤ Укуркул≥вФ, актив≥сти ревно бралис¤ виконувати чергове огидне завданн¤ Ч нав'¤зувати волю парт≥њ невинним чолов≥кам, ж≥нкам ≥ д≥т¤м. јле ¤кщо в 1930 р. йшлос¤ лише про позбавленн¤ людей њхнього майна та виселенн¤, то цього разу вони мали прир≥кати людей на голодну смерть.

ƒе¤к≥ актив≥сти, нав≥ть ¤кщо ран≥ше вони не в≥дзначалис¤ доброчинн≥стю, намагалис¤ бути справедливими до сел¤н. ≤нод≥ пор¤дний актив≥ст, особливо ¤кщо в≥н втратив своњ колишн≥ ≥люз≥њ щодо нам≥р≥в парт≥њ, м≥г дещо зробити, щоб допомогти селу, намагаючись водночас не викликати незадоволенн¤ своњх шеф≥в, або, що було нав≥ть важче, не дати зл≥сн≥шим з≥ своњх п≥длеглих приводу звинуватити його в м'¤кот≥лост≥. “их ≥з них, хто занадто переходив меж≥ насильства (або корупц≥њ), влада здеб≥льшого пробачала, але могла й усунути. ≤нколи колгоспне кер≥вництво, всупереч вказ≥вкам вищих парт≥йних та рад¤нських орган≥в, таЇмно розпод≥л¤ло частину зерна серед колгоспник≥в. якщо наступний урожай ви¤вл¤вс¤ добрим, обласн≥ власт≥ могли залишити под≥бну УпомилкуФ поза увагою.

ƒе¤ких актив≥ст≥в становище спонукало до в≥дкрит≥шоњ непокори. ќдного молодого комун≥ста направили до села ћурафи ’арк≥вськоњ област≥. „ерез де¤кий час в≥н зателефонував своЇму кер≥вництву, допов≥в, що зм≥г виконати державний план загот≥вл≥ м'¤са, однак лише ц≥ною людських труп≥в. ѕ≥сл¤ цього в≥н ут≥к ≥з села. ¬ ≥ншому сел≥, що ран≥ше симпатизувало б≥льшовикам, а п≥д час революц≥њ служило базою дл¤ Учервоних партизан≥вФ —трука, група молодих актив≥ст≥в розчарувалас¤ в рад¤нськ≥й влад≥ ≥ в 1933 р. в≥дт¤ла голову кер≥вников≥ с≥льських комун≥ст≥в.

Ќав≥ть у 1932 р., п≥сл¤ сер≥њ парт≥йних та ≥нших чисток останн≥х рок≥в, серед гол≥в колгосп≥в та м≥сцевих парт≥йних кер≥вник≥в можна було зустр≥ти таких, ¤к≥ не хот≥ли б≥льше брати участь у злочинних акц≥¤х, спр¤мованих проти свого народу. ” серпн≥ 1932 р., коли стало очевидно, що державн≥ завданн¤ по загот≥вл≥ зерна виконати неможливо, траг≥чна под≥¤ сталас¤ у с. ћихайл≥вка —умськоњ област≥. √олова колгоспу, член парт≥њ та колишн≥й партизан на пр≥звище „уЇнко розпов≥в колгоспникам про план загот≥вель, а тод≥ за¤вив, що не маЇ нам≥ру в≥ддавати зерно без згоди тих, кому воно належить. “≥Їњ ж ноч≥ в≥н залишив село, але ќƒѕ” захопило його ≥ ув'¤знило разом ≥з головою с≥льради. Ќаступного дн¤ ставс¤ Уж≥ночий бунтФ, учасниц≥ ¤кого вимагали зв≥льненн¤ заарештованих, зменшенн¤ податку, виплати заборгованоњ сел¤нам платн≥, а головне Ч зменшенн¤ зернових норм. ” результат≥ судового процесу 67 ос≥б в≥дправили до концтабору, а де¤ких сел¤н, у тому числ≥ ≥ „уЇнка, розстр≥л¤ли.

ѕрот¤гом другоњ половини року оф≥ц≥йн≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ пост≥йно критикували гол≥в колгосп≥в та м≥сцевих комун≥ст≥в. ѕарт≥йний часопис УЅ≥льшовик ”крањниФ (1932. є 19Ч20) звинувачував њх у тому, що вони УприЇдналис¤ до куркул≥в ≥ петлюр≥вц≥в ≥ стали не борц¤ми за хл≥б, а агентами класового ворогаФ. Ќасправд≥ ж њхн¤ УвинаФ пол¤гала в тому, що вони видавали сел¤нам зерно, в≥дпов≥дно до зароблених трудодн≥в, зам≥сть того, щоб здати його держав≥. —учасний рад¤нський досл≥дник, посилаючись на арх≥вн≥ джерела, пов≥домл¤в нав≥ть, що в 1932 р. Уде¤к≥ колгоспи ѕ≥вн≥чного  авказу та ”крањни уникли орган≥зац≥йних вплив≥в парт≥њ та державиФ (ћошков ё.ј. «ернова¤ проблема в годы сплошной коллективизации сельского хоз¤йства ———– в 1929Ч1934 гг. ћ., 1962. —. 215).

ѕрот¤гом осен≥ в украњнських парторган≥зац≥¤х знову чулис¤ нар≥канн¤ на колгоспи, ¤к≥ розпод≥л¤ли Увсе зерно... весь урожайФ серед м≥сцевих сел¤н (див., наприклад, У¬≥ст≥Ф. 1932. 1 верес.). ѕод≥бн≥ д≥њ м≥сцевих властей ’атаЇвич затаврував ¤к Уантирад¤нськуФ акц≥ю. ƒрукований орган  ѕ ”крањни нар≥кав (У оммунистФ. 1932. 24 листоп.) на секретар≥в м≥сцевих парт≥йних орган≥зац≥й с≥л  атерин≥вка та ”шак≥вц≥, ¤к≥ в≥дмовл¤лис¤ виконувати розпор¤дженн¤ про загот≥влю зерна. ≤ то не були ≥зольован≥ акти.

“рапл¤лис¤ й ≥нш≥ випадки, коли колгоспне кер≥вництво зазнавало критики радше за ухиленн¤, ан≥ж невиконанн¤ наказ≥в. Ќаприклад, де¤к≥ кер≥вники УпритримувалиФ зерно, вдаючись до р≥зних Уоманливих засоб≥вФ. ÷ентральн≥ парт≥йн≥ друкован≥ органи продовжували п≥ддавати нападкам Упасивн≥ лицем≥рн≥ стосунки м≥ж де¤кими парт≥йними орган≥зац≥¤ми та прокуркульськи настроЇними опортун≥стамиФ в ”крањн≥ (див.: УѕравдаФ. 1932. 16 листоп.). «агалом загостренн¤ ситуац≥њ на сел≥ тепер по¤снювали останньою спробою усередин≥ парт≥њ перешкодити —тал≥ну консол≥дувати владу (йдетьс¤ про Уконтрреволюц≥йну групу –ют≥наФ, оск≥льки Управих куркульських агент≥в тод≥ ще не викрили ≥ не виключили з парт≥њФ),

” постанов≥ ¬”÷¬  згадувались Угрупи с≥льських комун≥ст≥в, ¤к≥ буквально очолювали акти саботажуФ (див.: У¬≥ст≥Ф. 1932. 8 груд.). √азета У омсомольска¤ правдаФ у номер≥ в≥д 23 листопада 1932 р. засудила Укомун≥ст≥в ≥ комсомольц≥вФ, ¤к≥ Украли зерно... ≥ виступали в рол≥ орган≥затор≥в саботажуФ. ’арк≥вський обком парт≥њ роз≥слав на м≥сц¤ абсолютно секретн≥ циркул¤ри, у ¤ких ≥шлос¤ про необх≥дн≥сть прискорити виконанн¤ державних загот≥вель зерна, ≥накше т≥, кого це стосуЇтьс¤, Умуситимуть в≥дпов≥дати безпосередньо перед обласним в≥дд≥лом ƒѕ”Ф.

ѕрот¤гом п'¤ти м≥с¤ц≥в 1932 р. 25Ч30 % с≥льськогосподарського кер≥вництва середньоњ ланки заарештували. ѕарт≥йна преса ”крањни взимку 1932Ч1933 рр. неодноразово пов≥домл¤ла факти, коли украњнських комун≥ст≥в, у тому числ≥ обласних парт≥йних кер≥вник≥в, виключали з парт≥њ, а то й заарештовували (див.: У¬≥ст≥Ф. 1932. 30 листоп., 21 груд.; 1933. 1, 4, 9 с≥ч.). “а ж сама газета у с≥чн≥ 1933 р. розпов≥дала про голову колгоспу, ¤кий орган≥зував поголовний обшук, н≥чого не знайшов, п≥сл¤ чого за¤вив: У«ерна немаЇ. Ќ≥хто його не крав ≥ не одержав незаконно. “ому нема чим виконувати планФ. ” результат≥ його самого звинуватили в орган≥зац≥њ Усправжнього саботажуФ.

Ќезважаючи на под≥бн≥ Узбоченн¤Ф, загот≥вельна кампан≥¤ тривала.  омун≥ст≥в, ¤к≥ не в≥дпов≥дали вимогам, зл≥кв≥довували та зам≥нювали над≥йн≥шими людьми.

Ќа той час на нижньому р≥вн≥ р¤дов≥ бригади актив≥ст≥в, ¤к≥ в ”крањн≥ прозвали Убуксирними бригадамиФ, часто мало чим в≥др≥зн¤лис¤ в≥д банд головор≥з≥в, њхньою звичною методою було побитт¤ людей. ƒл¤ пошуку зерна вони вживали спец≥ально виготовлен≥ дл¤ них знар¤дд¤ Ч сталев≥ прути товщиною в 1,5Ч2 см ≥ довжиною в 1,5Ч3 м, з ручкою на одному к≥нц≥ та гострим наконечником, або чимсь на зразок свердла,Ч на другому.

Ќаведемо тут досить типову розпов≥дь сел¤нина Ч очевидц¤ описуваних под≥й: У÷≥ бригади складалис¤ з таких ос≥б: одного члена виконкому с≥льради або просто будь-¤кого члена с≥льради, двох-трьох комсомольц≥в, одного комун≥ста та одного вчител¤ школи. „асто туди входили голова або ж один ≥з член≥в правл≥нн¤ колгоспу, а п≥д час л≥тн≥х кан≥кул ≥ к≥лька учн≥в.

 р≥м того, кожна бригада мала так званого Успец≥ал≥стаФ пошуку зерна. ¬≥н був озброЇний довгим металевим щупом, ¤ким перев≥р¤в на¤вн≥сть прихованого зерна.

Ѕригада ходила в≥д хати до хати. —початку вони заходили до хати ≥ питали: У—к≥льки зерна маЇте дл¤ держави?Ф ¬≥дпов≥дь, ¤к правило, була короткою: УЌе маю н≥¤кого зерна. Ќе в≥рите, шукайте сам≥Ф.

“од≥ починавс¤ обшук. Ўукали в хат≥, на горищ≥, в комор≥, в пов≥тц≥ та в пивниц≥, пот≥м виходили надв≥р ≥ обшукували стодолу, свинарник, клуню та с≥нник. ¬им≥рювали п≥ч ≥ обм≥рковували, чи вона досить велика, щоб ум≥стити приховане зерно за цегл¤ною кладкою. ¬иламували сволоки на горищ≥, вистукували п≥длогу в хат≥, перетоптували ввесь дв≥р ≥ сад. якщо знаходили ¤кесь м≥сце, ¤ке вигл¤дало п≥дозр≥ло, вживали щуп.

” 1931 р. ще трапл¤лис¤ випадки, коли знаходили приховане зерно, ≥нколи 40 кг, часом 80. ” 1932 р. не було жодного. ўонайб≥льше знаходили ¤ких 4Ч8 кг, призначених дл¤ год≥вл≥ курей. јле нав≥ть ≥ цю Дзайвину" забиралиФ.

ќдин ≥з актив≥ст≥в розпов≥дав ф≥зиков≥ ќлександров≥ ¬айсбергу: УЅоротьба проти куркул≥в проходила в дуже т¤жкий пер≥од. ƒв≥ч≥ в мене стр≥л¤ли на сел≥ ≥ одного разу поранили. —к≥льки житиму, н≥коли не забуду 1932 р. ќпухл≥ сел¤ни лежали безпом≥чн≥ в хатах.  ожного дн¤ забирали нов≥ трупи. ≤ все ж ми мусили ¤кось видобувати хл≥б ≥з с≥л ≥ виконувати план. «≥ мною був при¤тель.  артини неймов≥рних людських страждань приводили його у розпач. Дѕетрусю,Ч сказав в≥н одного дн¤,Ч ¤кщо це насл≥док стал≥нського курсу, чи можливо, щоб такий курс був правильний?" я дав його роздратуванню вийти назовн≥, а наступного дн¤ в≥н прийшов до мене вибачатис¤...Ф

“а нав≥ть у цих жорстоких ситуац≥¤х де¤к≥ були г≥рш≥ за ≥нших. ¬ одному з украњнських с≥л м≥сцевий актив≥ст так описував х≥д под≥бних операц≥й: У” де¤ких випадках вони були милосердн≥ й залишали сел¤нинов≥ трохи картопл≥, гороху, зерна, щоб годувати родину. јле жорстк≥ш≥ п≥дм≥тали все до останку. ¬они забирали не лише њжу та худобу, але також усе ц≥нне та зайвину одеж≥, у тому числ≥ ≥кони в рамках, самовари, мальован≥ килими чи нав≥ть металеве кухонне начинн¤, ¤ке могло бути з≥ ср≥бла, ≥ будь-¤к≥ грош≥, ¤кщо њх вдавалос¤ знайтиФ.

ћ≥сцев≥ пров≥дники парт≥йно-державного курсу, звичайно, не терп≥ли в≥д голоду, оск≥льки отримували добр≥ пайки.  ращ≥ з них часом давали њжу сел¤нам, але загалом типовим було таке ставленн¤: УЌ≥чого з того пут¤щого не буде, ¤кщо жал≥сть зробити пужалном. “реба навчитис¤ годувати себе, нав≥ть ¤кщо ≥нш≥ вмирають з голоду. ≤накше н≥кому буде доставити додому врожай. якщо твоњ почутт¤ перемагають розум, лише скажи соб≥: Їдиний спос≥б пок≥нчити з голодом Ч це забезпечити новий урожайФ. –езультатом кожного разу було (¤к писала одна ж≥нка своЇму чолов≥ков≥ до в≥йська) те, що Умайже вс≥ люди в нашому сел≥ опухли з голоду, за вин¤тком голови колгоспу, бригадир≥в та актив≥ст≥вФ.

—≥льськ≥ вчител≥ щом≥с¤чно одержували 18 кг муки, 2 кг крупи та 1 кг жиру. Ќа них розраховували ¤к на актив≥ст≥в у позашк≥льний час, отож њхн≥ учн≥, ¤ких вони навчали вдень у школ≥, бачили, ¤к вони вривалис¤ у њхн≥ осел≥ вноч≥ з ≥ншими учасниками банди.

* * *

як у м≥ст≥, так ≥ на сел≥ розкв≥тала пишним цв≥том брутальн≥сть, ¤ку оф≥ц≥йно заохочували або нав≥ть зробили частиною ≥деолог≥њ. ќдин ≥з прац≥вник≥в ’арк≥вського тракторного заводу був св≥дком того, ¤к в≥дмовили в прац≥ стар≥й людин≥: У√еть зв≥дси, старий... …ди соб≥ в поле ≥ там здихай!Ф

∆≥нку, ваг≥тну на восьмому м≥с¤ц≥, з с. ’арсин ѕолтавськоњ област≥, ¤ку п≥ймали, коли вона рвала недозр≥лу пшеницю, побили дошкою, п≥сл¤ чого вона невдовз≥ померла. ¬ с. Ќ≥льське (т≥Їњ самоњ област≥) Ќастю —л≥пенко, мат≥р малих д≥тей, чолов≥ка ¤коњ перед тим заарештували, застр≥лив озброЇний охоронник уноч≥, коли вона копала картоплю. ѕ≥сл¤ цього троЇ њњ д≥тей померли в≥д голоду. ¬ ≥ншому сел≥ ц≥Їњ ж област≥ сина УрозкуркуленогоФ сел¤нина, ¤кий збирав колосс¤ пшениц≥ на колгоспному пол≥, побив до смерт≥ сторож-Уактив≥стФ.

” с. ћала Ѕережанка  ињвськоњ област≥ голова с≥льради стр≥л¤в у с≥мох сел¤н, коли вони збирали в пол≥ колосс¤, троЇ з них Ч д≥ти чотирнадц¤ти ≥ п'¤тнадц¤ти рок≥в (два хлопчики та д≥вчинка). …ого, одначе, заарештували та присудили до п'¤ти рок≥в ув'¤зненн¤.

 ожн≥ два тижн≥ бригади актив≥ст≥в робили повн≥ оф≥ц≥йн≥ обшуки. ¬решт≥ у сел¤н забрали нав≥ть горох, картоплю та бур¤ки. Ќа¤вн≥сть цих продукт≥в викликала п≥дозр≥нн¤, що с≥м'¤ ще не голодуЇ. “од≥ актив≥сти влаштовували особливо дбайливий пошук, припускаючи приховуванн¤ ¤коњсь њж≥. ќдин актив≥ст, обшукавши д≥м сел¤нина, ¤кий не мав на соб≥ ознак голодуванн¤, врешт≥ знайшов невеликий м≥шечок борошна, зм≥шаного з деревною корою та лист¤м, ≥ одразу висипав його у с≥льський ставок.

≤снуЇ чимало в≥домостей про брутальних бригадир≥в, ¤к≥ напол¤гали на тому, щоб в≥дносити вмираючих, так само ¤к ≥ мертвих, на цвинтар, аби уникнути зайвого клопоту; про д≥тей та старих людей, ¤к≥ лежали в сп≥льних могилах ще жив≥ прот¤гом к≥лькох дн≥в. ќдин голова с≥льради (с. √ерман≥вка  ињвськоњ област≥), побачивши т≥ло сел¤нина-одноос≥бника поруч з ≥ншими трупами в масов≥й могил≥, наказав викинути його зв≥дти. ¬оно лежало непоховане прот¤гом тижн¤, аж поки в≥н не дозволив поховати його.

ѕро повсюдне поширенн¤ метод≥в терору та принижень писав ћихайло Ўолохов у лист≥ до —тал≥на в≥д 16 кв≥тн¤ 1933 р. ѕисьменник акцентував увагу, звичайно, на тих брутальних ексцесах, що в≥дбувалис¤ на ƒонськ≥й земл≥:

Ућожна навести незл≥ченну к≥льк≥сть таких приклад≥в. …детьс¤ не про окрем≥ випадки ексцес≥в, а про легал≥зован≥ " методи" проведенн¤ хл≥бозагот≥вель в окружному масштаб≥. я чув про ц≥ випадки в≥д член≥в парт≥њ або в≥д самих колгоспник≥в, ¤к≥ приходили до мене з проханн¤м "розпов≥сти про це в газетах" п≥сл¤ того ¤к проти них застосували вс≥ ц≥ " методи".

“реба розсл≥дувати справи не лише тих, хто чинив злочин проти колгоспник≥в та рад¤нськоњ влади, але також проти тих, хто керував њхн≥ми д≥¤ми...

якщо все, що ¤ описав, заслуговуЇ на увагу ÷ , прошу вислати до ¬ешенськоњ округи справжн≥х комун≥ст≥в, ¤ким достане мужност≥ ви¤вити, незалежно в≥д рангу причетноњ особи, вс≥х в≥дпов≥дальних за той смертельний удар, що його зазнало колгоспне господарство округи; ¤к≥ належним чином проведуть розсл≥дуванн¤ ≥ ви¤вл¤ть не лише ус≥х тих, хто застосовував огидн≥ "методи" тортур, побитт¤ та приниженн¤ проти колгоспник≥в, але також ≥ тих, хто спонукав њх до цьогоФ (лист цей уперше було надруковано в газет≥ УѕравдаФ в≥д 10 березн¤ 1963 р.).

—тал≥н в≥дпов≥в Ўолохову, що його слова дають Удещо одноб≥чне у¤вленн¤Ф, але разом з тим ви¤вл¤ють слабк≥ м≥сц¤, а то й Узловживанн¤ у наш≥й парт≥йно-рад¤нськ≥й робот≥ ≥ показують, ¤к наш≥ прац≥вники, в бажанн≥ приборкати ворога, часом мимовол≥ б'ють друз≥в ≥ вдаютьс¤ до садизму. јле це не значить, що ¤ погоджуюс¤ з ¬ами в кожному пункт≥... ¬и бачите лише один б≥к, хоча ¬и бачите його досить добре. јле це т≥льки один б≥к справи... ј ≥нший б≥к каже нам, що високошановн≥ хл≥бороби вашоњ округи (≥ не одн≥Їњ т≥льки вашоњ) провад¤ть У≥тал≥йський страйкФ (саботаж≥) ≥ не проти того, щоб залишити роб≥тник≥в ≥ „ервону арм≥ю без хл≥ба. “е, що саботаж був мирний ≥ зовн≥шньо нешк≥дливий (без кровопролитт¤), не м≥н¤Ї того факту, що високоповажн≥ хл≥бороби вели те, що фактично було УмирноюФ в≥йною проти рад¤нськоњ влади. ¬≥йною голоду, шановний товаришу Ўолохов...

÷е, звичайно, аж н≥¤к не виправдовуЇ ексцеси, ¤к≥, ¤к ¬и запевн¤Їте мене, вчинили наш≥ прац≥вники... ≥ винних у цих ексцесах треба буде в≥дпов≥дно покарати. –азом з тим ц≥лком ¤сно, що високошановн≥ хл≥бороби не так≥ вже безвинн≥, ¤кими вони, можливо, вигл¤дають здалекаФ.

* * *

ќдин ≥з актив≥ст≥в пригадуЇ: Уя чув, ¤к д≥ти... душилис¤, заходилис¤ в криках в≥д кашлю. ≤ ¤ бачив вигл¤д цих людей,Ч в≥н був перел¤каний, благальний, ненавид¤чий, тупо байдужий, затьмарений в≥дчаЇм або палахкот≥в нап≥вбожев≥льною зухвал≥стю ≥ люттю.

Д¬≥зьм≥ть це. ”се забер≥ть. ™ ще горщик з борщем у печ≥. ¬≥н, правда, п≥сний, без м'¤са. “а все ж маЇ бур¤к та картоплю з капустою, ≤ солений до того ж!  раще в≥зьм≥ть його, товариш≥ громад¤ни! ќсь, зачекайте. я зн≥му черевики. Ћата на лат≥, але може таки матимуть ¤кусь користь дл¤ пролетар≥ату, дл¤ нашоњ р≥дноњ рад¤нськоњ влади".

Ѕуло бол≥сно бачити та чути все це. ≤ ще г≥рше брати в цьому участь... ≤ ¤ переконував себе, по¤снював соб≥. я не повинен кап≥тулювати перед жал≥стю, що розслаблюЇ. ћи зд≥йснювали ≥сторичну необх≥дн≥сть. ћи виконували св≥й революц≥йний обов'¤зок. ћи добували зерно дл¤ соц≥ал≥стичноњ в≥тчизни. ƒл¤ п'¤тир≥чкиФ.

≤ дал≥ в≥н додаЇ: Уяк ≥ все моЇ покол≥нн¤, ¤ м≥цно в≥рив у те, що мета виправдовуЇ засоби. Ќашою великою метою була всесв≥тн¤ перемога комун≥зму, ≥ заради ц≥Їњ мети все було дозволено Ч брехати, красти, нищити сотн≥ тис¤ч ≥ нав≥ть м≥льйони людей, ус≥х тих, хто заважав наш≥й прац≥ або м≥г заважати, вс≥х, хто був перепоною на шл¤ху . ≤ вагатис¤ чи сумн≥ватис¤ в усьому тому означало поступитис¤ перед Д≥нтел≥гентською слабк≥стю" ≥ Ддурним л≥берал≥змом", ¤к≥стю людей, ¤к≥ Дне могли в≥др≥знити дерев в≥д л≥су".

“ак м≥ркував ¤ ≥ вс≥ под≥бн≥ до мене, нав≥ть коли... бачив на власн≥ оч≥, що означала Дсуц≥льна колектив≥зац≥¤" Ч ¤к знаходили Дкуркул≥в" ≥ ¤к Дрозкуркулювали", ¤к безжал≥сно розд¤гали сел¤н узимку 1932Ч1933 рок≥в. я сам брав участь у цьому, ган¤ючи селом у пошуках прихованого зерна. –азом з ≥ншими ¤ випорожнював скрин≥ старих людей, затикаючи соб≥ вуха в≥д плачу д≥тей ≥ голос≥нн¤ ж≥нок. Ѕо ¤ був переконаний, що зд≥йснюю велик≥ та потр≥бн≥ перетворенн¤ на сел≥; що в часи прийдешн≥ люд¤м, що жили там, у результат≥ житиметьс¤ краще; що њхн≥ горе та стражданн¤ були насл≥дком њхнього власного неуцтва або п≥дступ≥в класового ворога; що т≥, хто послав мене, ≥ ¤ сам, знали краще в≥д сел¤н, ¤к њм треба жити, що њм належно зас≥вати ≥ коли орати.

ѕрот¤гом жахливоњ весни 1933 р. ¤ бачив людей, ¤к≥ вмирали в≥д голоду. я бачив ж≥нок ≥ д≥тей з роздутими животами, посин≥лих, ¤к≥ ще дихали, але з порожн≥ми, позбавленими житт¤ очима. ≤ трупи Ч трупи в зношених вовн¤них кожухах та дешевих повст¤них черевиках; трупи в сел¤нських хатинах, на талому сн≥гу староњ ¬ологди, п≥д мостами ’аркова... я бачив усе це ≥ не збожевол≥в, не пок≥нчив житт¤ самогубством. ≤ не проклинав тих, хто послав мене забрати в сел¤н зерно взимку, а весною переконувати людей, що ледве пересували ноги, худ≥ ¤к скелет або бол≥сно опухл≥, вийти в поле, щоб Двиконати б≥льшовицький пос≥вний план ударними темпами".

≤ ¤ також не втратив в≥ри. як ≥ ран≥ше, ¤ в≥рив, бо хот≥в в≥ритиФ.

ўе один актив≥ст опов≥даЇ про те, ¤к в≥н м≥г, ц≥лком св≥домо йдучи за —тал≥ним, перекладати вину за УексцесиФ на особливо поганих комун≥ст≥в, але Уп≥дозра, що страх≥тт¤ не були випадков≥, а запланован≥ та санкц≥онован≥ найвищою владою, все глибше западала мен≥ в душу. ÷≥Їњ ноч≥ вони стали безперечним фактом, що залишило мене, на ¤кийсь час, без будь-¤ких над≥й. —ором в≥д цього мен≥ було легше терп≥ти доти, доки ¤ м≥г обвинувачувати окремих ос≥бФ.

јле нав≥ть кращ≥ з комун≥ст≥в, ¤к, наприклад, той, спогади ¤кого цитовано вище, призвичањлис¤ до всього того. Уя вже призвичањвс¤ до ц≥Їњ атмосфери терору; ¤ внутр≥шньо опиравс¤ реальност¤м, ¤к≥ ще вчора парал≥зували менеФ,Ч писав в≥н про себе п≥зн≥ше.

“аким люд¤м або вдавалос¤ приглушити своЇ сумл≥нн¤, або вони також потрапл¤ли до табор≥в. як ≥ передбачав Ѕухар≥н, це призвело до Удегуман≥зац≥њФ парт≥њ, дл¤ член≥в ¤коњ Утерор в≥днин≥ був нормальним засобом управл≥нн¤, а покора будь-¤кому наказов≥ згори Ч найвищою доблестюФ.

Ћен≥нська позиц≥¤ щодо попереднього голоду 1891Ч1892 рр. на ¬олз≥, де в≥н тод≥ жив, може слугувати показником загальнопарт≥йного ставленн¤ до ≥ндив≥дуальноњ або масовоњ смерт≥ та стражданн¤, ¤кщо њх розгл¤дати в рамках революц≥йних гасел. ” той час, ¤к ус≥ класи, включаючи л≥беральну ≥нтел≥генц≥ю, кинулис¤ орган≥зовувати допомогу, Ћен≥н в≥дмовивс¤ вз¤ти в цьому участь на т≥й п≥дстав≥, що голод зрадикал≥зуЇ маси, зауваживши при цьому: У« психолог≥чного погл¤ду ц≥ баз≥канн¤ про годуванн¤ жертв голоду Ї н≥чим ≥ншим, ¤к виразом сахарино-солодкуватоњ сентиментальност≥, такоњ характерноњ дл¤ нашоњ ≥нтел≥генц≥њФ.

” той час, коли бригади головор≥з≥в та ≥деал≥ст≥в обходили хати та двори сел¤н у пошуках зерна в останн≥й половин≥ 1932 р., сел¤ни намагалис¤ зберегти або знайти щось њст≥вне. ѕрактика приховуванн¤ зерна в солом≥ у результат≥ недобро¤к≥сного обмолоту, що застосовувалас¤ у де¤ких колгоспах, зазнала публ≥чноњ критики. ÷е був щирий, хоча й не дуже ефективний зас≥б. јле застосовувавс¤ в≥н лише там, де колгоспне кер≥вництво принаймн≥ ви¤вл¤ло сп≥вчутт¤ до своњх с≥льчан. ќдин сел¤нин описуЇ к≥лька ≥нших способ≥в, з допомогою ¤ких можна було приховати невелику к≥льк≥сть зерна Ч в пл¤шках, залитих смолою ≥ схованих, наприклад, у криниц¤х чи ставках.

якщо сел¤нин доставл¤в своЇ власне зерно на м≥сцевий нац≥онал≥зований млин, його забирала соб≥ держава. “ому м≥сцев≥ майстри виготовл¤ли невеличк≥ Уручн≥ млиниФ.  оли њх знаходили, заарештовували обох Ч ≥ майстра, ≥ його замовника. Ќазиваючи њх Удомашн≥ми жорнамиФ, украњнська парт≥йна преса ремствувала, що в де¤ких селах њх знаходили сотн¤ми. У¬≥ст≥Ф в≥д 11 с≥чн¤ 1933 р. пов≥домл¤ли про те, що в одному район≥ прот¤гом м≥с¤ц¤ њх було вилучено 755 штук.

«а допомогою таких знар¤дь чи й без них сел¤ни виготовл¤ли дивовижний Ухл≥бФ, що складавс¤ ≥з вис≥вок проса чи гречки, зам≥шаних на вод≥, куди добавл¤ли трохи сон¤шниковоњ ол≥њ та жита, щоб тримавс¤. –ад¤нський письменник описуЇ сцену, коли сел¤нин обскр≥бав барильце, в ¤кому ран≥ше тримали сало, ≥ цю стружку кип'¤тив у вод≥, щоб видобути з нењ залишки жиру, ¤кий м≥г бути в дерев≥. ” результат≥ родина мала УнайкращуФ в пам'¤т≥ њњ член≥в њжу.

≤нший роман≥ст розпов≥даЇ про те, ¤к зникли УбабкиФ (гра з к≥стками тварин, ¤кою бавилис¤ д≥ти з давн≥х-давен), оск≥льки ус≥ стар≥ к≥стки сел¤ни Увипарювали в казанах, розмелювали та з'њдалиФ.

ўе один розпов≥даЇ про село (не в ”крањн≥), де Ухудоба поздихала за браком корму, люди њли Дхл≥б", зроблений з кропиви, Доладки", зроблен≥ з одного виду бур'¤ну, Дкашу" Ч з ≥ншогоФ, њли к≥нський гн≥й, зокрема через те, що в≥н часто м≥стив у соб≥ ц≥л≥ зерна пшениц≥. Ќа початку зими поњли вс≥х курей та ≥ншу живн≥сть, ¤ка ще залишилас¤. “од≥ перейшли на собак, а п≥зн≥ше Ч на кот≥в, Уњх нелегко було п≥ймати. «дичав≥л≥ тварини почали бо¤тис¤ людей. Ћюди варили њх. јле з усього того мали жорстк≥ жили та шк≥ру. ј з гол≥в варили м'¤сний холодецьФ.

¬ одному сел≥ видобували з-п≥д сн≥гу жолуд≥ ≥ пекли з них щось под≥бне до хл≥ба, ≥нод≥ додаючи трохи вис≥вок чи картопл¤них лушпайок. ѕарт≥йний функц≥онер при цьому за¤вив членам с≥льради: У¬и т≥льки подив≥тьс¤ на цих паразит≥в! ¬они п≥шли викопувати жолуд≥ в сн≥гу голими руками. ¬они на все п≥дуть, аби не працюватиФ.

”же наприк≥нц≥ листопада 1932 р. в ”крањн≥ трапл¤лис¤ випадки стих≥йних сел¤нських виступ≥в ≥ тимчасового розпуску колгосп≥в. ƒ≥д Ћеон≥да ѕлюща бачив в одному сел≥ гору труп≥в, про ¤к≥ його кер≥вник сказав йому, що Уто була демонстрац≥¤ куркул≥вФ.

—ел¤н особливо розлючувало ≥ викликало в них бунт≥внич≥ настроњ те, що зерна, ¤ким вони могли б прогодуватис¤, було вдосталь. „асто воно знаходилос¤ на в≥дстан≥ к≥лькох к≥лометр≥в в≥д того м≥сц¤, де вони голодували. «а цар¤, коли трапл¤вс¤ значно менший голод, влада докладала ус≥х зусиль дл¤ наданн¤ допомоги. –ад¤нський роман≥ст, звертаючись до под≥й 1932Ч1933 рр., пише з цього приводу: У—тар≥ люди згадували, ¤ким був голод за цар¤ ћиколи. ѓм тод≥ допомагали, њх забезпечували њжею. —ел¤ни ходили до м≥ст просити милостиню (У’риста радиФ). ¬ласт≥ орган≥зовували супов≥ кухн≥, щоб њх годувати, студенти збирали дл¤ них пожертви. ј тут, за влади роб≥тник≥в ≥ сел¤н, ан≥ зернини њм не давалиФ.

Ѕо не все зерно експортували, посилали в м≥ста чи до в≥йська. ¬ м≥сцевих зерносховищах збер≥галис¤ Удержавн≥ резервиФ, призначен≥ на випадок крайньоњ потреби, наприклад, в≥йни. ќднак дл¤ парт≥йного кер≥вництва голод сам по соб≥ не був достатньою причиною, щоб њх використати. Ќаприклад, про склади в ѕолтавськ≥й област≥ говорили, що вони Умайже ломилис¤Ф в≥д зерна.

„асто заводи, на ¤ких переробл¤ли на масло молоко в≥д сел¤нських кор≥в, розм≥щувалис¤ недалеко в≥д тих с≥л, що його постачали. “уди могли потрапити лише оф≥ц≥йн≥ особи. ¬ одному зв≥т≥ директор такого заводу опов≥даЇ, ¤к масло розр≥зають на плитки ≥ запаковують у пап≥р з написом по-англ≥йськи: УUS SR, BUTTER FOR EXPORTФ (—–—–, масло на експорт).

“е, що харчов≥ продукти на м≥сц¤х були, але в них просто в≥дмовл¤ли люд¤м, ¤к≥ вмирали в≥д голоду, здавалос¤ зовс≥м уже диким ≥ нестерпним ≥ розгл¤далос¤ ¤к провокац≥¤.

” справедливост≥ цього можна було легко пересв≥дчитис¤, тому що зерно часто навалювали купами просто неба й залишали гнити. ¬елик≥ гори зерна лежали на станц≥њ –ешетил≥вка ѕолтавськоњ област≥, й хоча воно починало псуватис¤, все одно було п≥д пильною охороною сторож≥ ќƒѕ”. јмериканський кореспондент, ¤кий у цей час побував в ”крањн≥, розпов≥дав, що з в≥кна вагона в≥н Убачив величезн≥ п≥рам≥ди зерна, навален≥ просто неба, з ¤ких ≥шов дим в≥д внутр≥шнього згор¤нн¤Ф (див.: У—оциалистический вестникФ. 1933. є 13. —. 15).

 артоплю теж насипали великими буртами, начебто навмисне, щоб вона швидше згнила. ѕов≥домл¤лос¤ про к≥лька тис¤ч тонн картопл≥, зваленоњ в купи у пол≥, поблизу Ћюботина, оточен≥ колючим дротом.  оли картопл¤ почала псуватис¤, њњ УпередалиФ з картопл¤ного тресту п≥д юрисдикц≥ю спирто-гор≥лчаного тресту, але й надал≥ залишили в пол≥, аж поки њњ не можна було вже використати нав≥ть ¤к сировину дл¤ переробки на спирт.

“ак≥ реч≥, природно, по¤снювали в оф≥ц≥йних зв≥тах тим, що урожай УсаботуютьФ не т≥льки в степу, але й на зернових елеваторах та в сховищах. ќдного бухгалтера на зерновому елеватор≥ засудили до розстр≥лу за те, що в≥н сплатив роб≥тникам борошном. ѕ≥зн≥ше його зв≥льнили, коли в≥н сам уже вмирав з голоду Ч ≥ помер того ж таки дн¤.

Ѕули численн≥ пов≥домленн¤ про бунти, з Їдиною метою Ч д≥статис¤ до зерна на зерносховищах або до картопл≥ в іуральн¤х. ” б≥льшост≥ випадк≥в вкрай знесиленим люд¤м це не вдавалос¤. јле в сел≥ ѕустовар≥вка сел¤ни вбили секретар¤ м≥сцевого парткому ≥ захопили картоплю. ѕ≥сл¤ цього близько 100 сел¤н розстр≥л¤ли. ” ’мелев≥ учасниц≥ Уж≥ночого бунтуФ п≥шли штурмом на зерносховище, п≥зн≥ше трьох ≥з них засудили. як зазначав очевидець цих под≥й, Уце сталос¤ тод≥, коли люди були голодн≥, але ще мали силиФ.

ћали м≥сце також й ≥нш≥ про¤ви в≥дчаю. ” де¤ких м≥сцевост¤х сел¤ни п≥дпалювали хл≥б. јле в пор≥вн¤нн≥ з под≥¤ми 1930 р. под≥бн≥ випадки були завжди стих≥йн≥, не скоординован≥, частково через ф≥зичну слабк≥сть. Ѕ≥льше того, ќƒѕ” тим часом спромоглос¤ розбудувати мережу Усексот≥вФ Ч УтаЇмних сп≥вроб≥тник≥вФ Ч у б≥льших селах, д≥ючи засобами шантажу та погрозами, в чому воно дос¤гло неаби¤коњ майстерност≥.

ѕроте бунти трапл¤лис¤ нав≥ть у розпал голоду 1933 р. Ќаприк≥нц≥ кв≥тн¤ сел¤ни с. Ќововознесенське ћиколањвськоњ област≥ напали на зерновий в≥двал (¤кий уже гнив п≥д в≥дкритим небом), ≥ тод≥ њх скосили кулеметним вогнем охоронники ќƒѕ”. ¬ с. —агайдаки ѕолтавськоњ област≥ у травн≥ 1933 р. голодн≥ с≥льчани пограбували зерновий склад, але де¤к≥, не маючи вже достатньо сил, щоб донести зерно додому, повмирали на зворотному шл¤ху, а решту заарештували наступного дн¤. Ѕагатьох постр≥л¤ли, ≥нших засудили на 5Ч10 рок≥в. Ќавесн≥ 1933 р. сел¤ни з к≥лькох навколишн≥х с≥л напали на зерносховище на станц≥њ √оголеве (ѕолтавськоњ област≥), набивши своњ м≥шки кукурудзою, ¤ка трапилас¤ в сховищ≥. ќдначе лише трьох п≥зн≥ше заарештували.

“ак≥ д≥њ були ви¤вом крайнього в≥дчаю. ўе до того ¤к зашморг голоду щ≥льно затиснув украњнських сел¤н, багато хто з них, намагаючись ур¤туватис¤, вл≥тку та взимку почали залишати села, так само ¤к Укуркул≥Ф два роки перед тим.

ќхоронн≥ частини ƒѕ” фактично не давали украњнському сел¤нинов≥ вступити в зону етн≥чноњ –ос≥њ. ј ¤кщо йому вдавалос¤ уникнути њх ≥ повернутис¤ з хл≥бом, ¤кий там принаймн≥ можна було д≥стати, хл≥б в≥дбирали на кордон≥, а власника часто заарештовували (про це ми докладн≥ше розпов≥мо у розд≥л≥ 18).

¬≥йська ƒѕ” намагалис¤ також не дати жертвам голоду, що вмирали, проникнути в зону польського та румунського кордон≥в; водночас пов≥домл¤лос¤ про розстр≥ли сотень сел¤н, що жили в прикордонн≥й смуз≥ й намагалис¤ переправитис¤ через ƒн≥стер у –умун≥ю (з ≥ншого боку Ї св≥дченн¤, н≥би лише п≥зн≥ше ≥ не так систематично заважали сел¤нам д≥статис¤ на ѕ≥вн≥чний  авказ, де можна було розшукати харч≥ у в≥ддалених районах ƒагестану, на  асп≥њ).

„асопис У—оциалистический вестникФ в≥д 23 липн¤ 1932 р. писав, що на той час три м≥льйони чолов≥к були в дороз≥, заповнюючи станц≥њ, намагаючись д≥статис¤ до м≥ст чи розшукати заможн≥ш≥ райони. «аруб≥жний комун≥ст описуЇ таку сцену:

УЅрудн≥ юрби заповнюють станц≥њ, купи чолов≥к≥в, ж≥нок та д≥тей, що чекали на бозна-¤к≥ пот¤ги, њх виган¤ють, ≥ вони повертаютьс¤, не маючи н≥ грошей, н≥ квитк≥в. ¬они с≥дають у будь-¤кий пот¤г, на ¤кий т≥льки вдаЇтьс¤, ≥ залишаютьс¤ там, аж поки њх не викидають зв≥дти. ¬они мовчазн≥ та пасивн≥.  уди вони пр¤мують? ѕросто в пошуках хл≥ба, картопл≥ чи прац≥ на фабриках, на ¤ких роб≥тник≥в не так погано годують... ’л≥б Ч це велика руш≥йна сила цих юрб...Ф

јле до того часу, поки голод не дос¤г своЇњ останньоњ, кульм≥нац≥йноњ стад≥њ, тобто до весни 1933 р., б≥льш≥сть усе ще намагалас¤ поповнити своњ убог≥ продовольч≥ припаси, в над≥њ протриматис¤ до наступного врожаю, або ж спод≥ваючись на ур¤дову допомогу, що так ≥ не прийшла.

ќстанн≥м засобом хоч трохи поправити своЇ становище, до ¤кого змушен≥ вдатис¤ сел¤ни, були продаж чи обм≥н будь-чого ≥з свого особистого майна. ∆≥нки видобували з≥ скринь св¤тковий од¤г, хустку, скатертину Ч все, що можна було обм≥н¤ти на шматок хл≥ба. ÷е було останнЇ джерело пор¤тунку.

як ми бачили, сел¤нинов≥ було важко легально д≥статис¤ нав≥ть до украњнського м≥ста. јле на ц≥й стад≥њ заборонн≥ заходи не так старанно вводили в житт¤ (фактично ви¤вилос¤ непростою справою ввести њх ефективно в житт¤ нав≥ть у п≥зн≥ш≥й, жахлив≥ш≥й фаз≥). Ѕагатьом удавалос¤ добратис¤ до  иЇва та ≥нших великих м≥ст. ƒружини оф≥ц≥йних ос≥б, що мали велик≥ продовольч≥ пайки, у цей час набагато част≥ше в≥дв≥дували кињвськ≥ базари, де обм≥нювали свою зайву њжу на сел¤нськ≥ коштовност≥ за безц≥нь. ћайстерно вишиту столову скатертину обм≥нювали на одну-дв≥ буханки хл≥ба, за добрий килим давали к≥лька буханок. јбо Угарно вишит≥ полотн¤н≥ сорочки, блузки, вовн¤н≥ "кофти ... м≥н¤ли на одну-дв≥ хл≥биниФ.

јле держава передбачила шл¤хи видобуванн¤ ц≥нностей з сел¤нськоњ родини систематичн≥шими способами. Ќе т≥льки в м≥стах, але й у маленьких м≥стечках та великих селах були створен≥ крамниц≥ торгсину (торг≥вл¤ з ≥ноземц¤ми). “ам приймали в оплату лише ≥ноземну валюту та вироби з коштовних метал≥в ≥ самоцв≥т≥в, в≥льно продаючи за них товари, у тому числ≥ й продовольч≥.

Ѕагато хто з сел¤н мав р≥зн≥ золот≥ прикраси та монети, за ¤к≥ њм давали в торгсинах трохи хл≥ба (хоча в≥дв≥данн¤ таких крамниць тањло в соб≥ небезпеку, оск≥льки сп≥вроб≥тники ƒѕ”, д≥ючи супроти рац≥ональноњ ≥дењ, закладеноњ у функц≥онуванн≥ цих крамниць, п≥зн≥ше часто намагалис¤ в≥д≥брати ц≥нност≥, ¤к≥, здогадно, ще не декларували в≥дв≥дувач≥ торгсин≥в). ”весь проект був, звичайно, частиною зусиль рад¤нського ур¤ду знайти будь-¤к≥ ресурси, ¤к≥ можна було б використати на св≥товому ринку. ¬ торгсинах золот≥ хрести чи сережки обм≥нювали за к≥лька к≥лограм≥в борошна чи жиру. ¬читель одержав У50 грам≥в цукру, брусок мила ≥ 200 грам≥в рису за ср≥бний доларФ.

” багатьох селах колишньоњ ∆итомирськоњ губерн≥њ пани та ≥нш≥ багатш≥ дореволюц≥йн≥ мешканц≥ були римо-католиками. Ќа католицькому цвинтар≥ њх часто ховали з золотими персн¤ми та ≥ншими коштовност¤ми. ” 1932Ч1933 рр. сел¤ни потайки в≥дкривали могили ≥ за коштовност≥, здобут≥ там, купл¤ли њжу в торгсинах, завд¤ки цьому смертн≥сть там була дещо менша, н≥ж в ≥нших област¤х.

* * *

« наближенн¤м зими становище села пог≥ршувалос¤ все б≥льше й б≥льше. « 20 листопада за розпор¤дженн¤м украњнського ур¤ду сел¤нам-колгоспникам зовс≥м перестали видавати зерно в оплату вироблених ними трудодн≥в. ѕо¤снювалос¤, що цей зах≥д матиме чинн≥сть до тих п≥р, аж поки ”крањна не виконаЇ державний план по загот≥вл≥ зерна. ” наступн≥й постанов≥ украњнського рад¤нського ур¤ду та ÷  ѕ(б) ”крањни, ухвален≥й 6 грудн¤ 1932 р. п≥д тиском ћоскви, ш≥сть с≥л (по два в ƒн≥пропетровськ≥й, ’арк≥вськ≥й та ќдеськ≥й област¤х) звинувачувалис¤ у зл≥сному саботуванн≥ хл≥бозагот≥вель. ¬с≥ вони заносилис¤ на Учорну дошкуФ ≥ п≥дл¤гали суворому покаранню.

ѕередбачалос¤, зокрема, застосувати проти них так≥ заходи: Унегайно припинити доставку товар≥в ≥ взагал≥ усю м≥сцеву торг≥влю, ¤к державну, так ≥ кооперативну; вилучити вс≥ важлив≥ товари з кооперативних ≥ державних крамниць;

повн≥стю заборонити всю колгоспну торг≥влю, у тому числ≥ з ≥ншими колгоспами, колгоспниками та одноос≥бниками;

припинити видачу кредит≥в, позбавити права виплати кредит≥в за простроченими закладними та ≥ншими ф≥нансовими зобов'¤занн¤ми;

провести перев≥рку всього державного та колгоспно-кооперативного апарату з метою усуненн¤ з нього ус≥х УчужихФ та УворожихФ елемент≥в. ÷е завданн¤ покладалос¤ на органи –об≥тничо-сел¤нськоњ ≥нспекц≥њ;

перев≥рити кер≥вник≥в колгосп≥в та р¤дових колгоспник≥в вищезгаданих с≥л, щоб усунути з них ус≥ контрреволюц≥йн≥ елементи...Ф

—л≥дом за цими з'¤вл¤лис¤ все нов≥ й нов≥ санкц≥њ, ≥ т≥ украњнськ≥ села, що не могли виконати своњ норми хл≥боздач≥, п≥дл¤гали повн≥й ≥зол¤ц≥њ, щоб до них не могли потрапити продукти з м≥ст чи ще зв≥дки.

15 грудн¤ 1932 р. з'¤вивс¤ нав≥ть список ц≥лих район≥в, Удо ¤ких припинили доставку промислових та будь-¤ких ≥нших товар≥в, аж доки вони не доб'ютьс¤ кор≥нного пол≥пшенн¤ у виконанн≥ колективних норм зернових загот≥вельФ. “аких район≥в було 88 (з 358 у вс≥й ”крањн≥) у ƒн≥пропетровськ≥й, ƒонецьк≥й, „ерн≥г≥вськ≥й, ќдеськ≥й та ’арк≥вськ≥й област¤х. ћешканц≥в цих УзаблокованихФ район≥в масово депортували на ѕ≥вн≥ч.

* * *

Ќезважаючи на вс≥ зусилл¤ парт≥йного кер≥вництва, наприк≥нц≥ 1932 р. на загот≥вельн≥ пункти було доставлено лише 4,7 млн т зерна Ч тобто 71,8 % плану.

У„орний списокФ, складений у  риницькому район≥ на ƒн≥пропетровщин≥, включав сел¤н, ¤к≥ на 1 с≥чн¤ 1933 р. не виконали своњх зобов'¤зань щодо здач≥ зерна та натурального податку. ƒо нього було занесено 70 сел¤н ≥з 11 с≥л. Ћише дев'¤ть ≥з них змогли п≥зн≥ше виконати своњ норми, решта здала лише половину, а то й чверть того, що в≥д них вимагалос¤. ќдин випадок перевиконанн¤ норми здач≥ зерна по¤снювали так: Уусе його зерно повит¤гали з ¤м, а самого засудилиФ. ¬ ц≥лому засудили ш≥стьох (на добавок ж≥нку з сином через в≥дсутн≥сть двох УвиннихФ сел¤н), решту тримали п≥д арештом, аж доки хтось ≥з родини, розпродавши усе майно, не Урозраховувавс¤ ≥з державоюФ. 21 сел¤нинов≥ вдалос¤ утекти з села. ≤ так було по вс≥й ”крањн≥. ј в результат≥ на початку 1933 р., незважаючи на жахлив≥ умови, в ¤ких опинилос¤ з вини властей село, вони оголосили про третЇ оподаткуванн¤. ÷е означало новий наступ на хл≥бн≥ запаси украњнського сел¤нства, ¤ких уже давно не ≥снувало.

ќднак —тал≥ну та його приб≥чникам здавалос¤, що ”крањна не хоче виконувати державних план≥в загот≥вель зерна, що њњ сл≥д УпримуситиФ, ≥ вони звернулис¤ до крайн≥х засоб≥в тиску на украњнську владу.

Ќа сп≥льному зас≥данн≥ пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) та ¬÷¬  27 листопада 1932 р. —тал≥н за¤вив, що труднощ≥, на ¤к≥ наштовхнулас¤ крањна при загот≥вл≥ хл≥ба в минулому роц≥, виникли, по-перше, в результат≥ Упроникненн¤ у колгоспи та радгоспи антирад¤нських елемент≥в, ¤к≥ орган≥зовували саботаж ≥ диверс≥њ; а по-друге, неправильного, не-марксистського п≥дходу значноњ частини наших с≥льських комун≥ст≥в до колгосп≥в та радгосп≥в...Ф. ¬≥н додав до цього, що ц≥ Ус≥льськ≥ та районн≥ комун≥сти занадто ≥деал≥зують колгоспиФ, вважають, що з орган≥зац≥Їю колгоспу н≥чого антирад¤нського чи саботажницького там не може виникнути. Уј ¤кщо д≥знаютьс¤ про факти саботажу ≥ антирад¤нськ≥ ¤вища, вони оминають ц≥ факти... Ќ≥чого й говорити, що такий погл¤д на колгоспи не маЇ н≥чого сп≥льного з лен≥н≥змом!Ф

УѕравдаФ в≥д 4 ≥ 8 грудн¤ 1932 р. закликала до р≥шучоњ боротьби з Укуркул¤миФ, особливо в ”крањн≥: 7 с≥чн¤ 1933 р. газета надрукувала редакц≥йну статтю, у ¤к≥й звинувачувала ”крањну у зрив≥ державних загот≥вель зерна, п≥дкреслювалос¤, що завд¤ки потуранню украњнського парт≥йного кер≥вництва склалос¤ становище, коли Укласовий ворог в ”крањн≥ орган≥зовуЇтьс¤Ф.

Ќа сп≥льному зас≥данн≥ ÷  парт≥њ та ¬÷¬  у с≥чн≥ 1933 р. —тал≥н за¤вив, що Упричини труднощ≥в, пов'¤заних ≥з загот≥влею зернаФ, треба шукати в сам≥й парт≥њ. ѕерший секретар ’арк≥вського обкому парт≥њ “ерехов спробував заперечити: мовл¤в, в ”крањн≥ лютуЇ голод. —тал≥н висм≥¤в його ¤к УромантикаФ, а вс≥ спроби украњнських кер≥вник≥в по-д≥ловому обговорити справу було р≥шуче в≥дкинуто.

 аганович у своњй допов≥д≥ знову напол¤гав на тому, що в украњнському сел≥ Увсе ще ≥снують представники куркульства... куркул≥, ¤ких не депортували, заможн≥ сел¤ни, прихильн≥ до куркульства, ≥ куркул≥, що втекли ≥з засланн¤ ≥ ¤ких переховують родич≥, а часом ≥ м'¤косерд≥ члени парт≥њ... фактично показуючи себе зрадниками ≥нтерес≥в труд¤щихФ. ј кр≥м того, ще були Упредставники буржуазно-б≥логвард≥йськоњ, петлюр≥вськоњ, козацькоњ, есер≥вськоњ ≥нтел≥генц≥њФ. —≥льська ≥нтел≥генц≥¤ у т≥ часи складалас¤ з учител≥в, агроном≥в, л≥кар≥в ≥ т. д., ≥ згадуванн¤ цих груп ¤к таких, що п≥дл¤гають УочищеннюФ в≥д антирад¤нських елемент≥в, показове.

«нову пролунав заклик до в≥йни з Укласовим ворогомФ. Уяк≥,Ч запитував  аганович,Ч основн≥ ви¤ви класовоњ боротьби на сел≥? ѕередус≥м, орган≥зац≥йна роль куркул¤ в саботаж≥ загот≥вель зерна та пос≥в≥вФ. —аботаж, стверджував  аганович, трапл¤Їтьс¤ на кожному кроц≥, у тому числ≥ в Уде¤ких центральних с≥льськогосподарських органахФ. ¬≥н критикував порушенн¤ виробничоњ дисципл≥ни, а дал≥ за¤вив, що УкуркульФ використовуЇ др≥бнобуржуазн≥ тенденц≥њ, що збер≥гаютьс¤ в середовищ≥ Увчорашн≥х сел¤н-одноос≥бник≥вФ, ≥ звинуватив ц≥ елементи в Утероризуванн≥ чесних колгоспних труд≥вник≥вФ (див.: УЅольшевикФ. 1933. є 1Ч2).

24 с≥чн¤ 1933 р. всесоюзний ÷  парт≥њ ухвалив спец≥альну резолюц≥ю про украњнську парт≥йну орган≥зац≥ю (на ¤ку п≥зн≥ше посилалис¤ ¤к на Уповоротний пункт в ≥стор≥њ  ѕ(б)”Ф. УѕравдаФ в≥д 24 листопада 1933 р. писала нав≥ть, що ц¤ резолюц≥¤ Ув≥дкрила нову стор≥нку в переможн≥й боротьб≥ б≥льшовик≥в на ”крањн≥Ф). ” цьому документ≥ украњнське кер≥вництво звинувачувалос¤ у зрив≥ загот≥вл≥ зерна, особливу увагу звернуто на Уключов≥ област≥Ф Ч ’арк≥вську (на чол≥ з “ереховим), ќдеську та ƒн≥пропетровську. Ѕуло за¤влено, що парт≥йн≥ та рад¤нськ≥ кер≥вники цих областей Увтратили класову пильн≥стьФ. ѕленум оголосив про призначенн¤ ѕавла ѕостишева Ч секретар¤ ÷  ¬ ѕ(б) Ч другим секретарем  ѕ(б)” та першим секретарем ’арк≥вського обкому парт≥њ; ’атаЇвич, ¤кий на той час був секретарем ÷   ѕ(б)”, призначавс¤ першим секретарем ƒн≥пропетровського обкому; першим секретарем ќдеського обкому став ¬егер. “рьох попередн≥х секретар≥в усунули з цих посад.

ѕостишев, по сут≥, призначавс¤ спец≥альним уповноваженим —тал≥на, ≥ в≥н ефективно виконав його завданн¤, ¤ке пол¤гало в Уб≥льшовизац≥њФ компарт≥њ ”крањни ≥ подальшому Увидобуванн≥Ф зерна в≥д населенн¤ украњнських с≥л, що вмирало з голоду.

ѕрибувши в ”крањну, ѕостишев за¤вив, що рештки Укуркул≥в ≥ нац≥онал≥ст≥вФ, ¤к≥ проникли в парт≥ю та колгоспи, продовжують саботувати виробництво. ¬≥н категорично висловивс¤ проти в≥дправки харчових продукт≥в у села ≥ водночас за¤вив, що не може бути й мови про допомогу держави нас≥ннЇвим зерном, ¤ке сел¤ни сам≥ повинн≥ знайти (див.: УѕравдаФ. 1933. 13 лют.) јле загрозлива ситуац≥¤, що складалас¤ в рег≥он≥, змушувала парт≥йне кер≥вництво вносити певн≥ корективи в своњ д≥њ. 25 лютого 1933 р. центральний ур¤д видав постанову Уѕро наданн¤ допомоги нас≥нн¤м колгоспам ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказуФ, зг≥дно з ¤кою у розпор¤дженн¤ ”крањни передавалось 325 тис. т нас≥ннЇвого зерна, а дл¤ ѕ≥вн≥чного  авказу Ч 230 тис. т (див.: УѕравдаФ. 1933. 26 лют.). Ќав≥ть ѕостишев, нав≥ть ћосква тепер розум≥ли, що ≥накше н≥¤кого урожаю у майбутньому взагал≥ збирати не доведетьс¤ (але фактично цю допомогу надали набагато п≥зн≥ше).

¬се ще ≥снував оп≥р у сам≥й парт≥њ. —≥льських кер≥вник≥в продовжували звинувачувати в намаганн≥ УзагальмуватиФ та Узвести нан≥вецьФ запланован≥ ÷  ¬ ѕ(б) зернов≥ загот≥вл≥. УѕравдаФ у номер≥ в≥д 6 лютого 1933 р. звинувачувала ’арк≥вський обком у тому, що в≥н Унамагавс¤ ≥нтерпретуватиФ зам≥ну “ерехова ѕостишевим ¤к звичайну перестановку кадр≥в ≥ на своЇму пленум≥ нав≥ть не згадав про головн≥ пункти постанови ÷  парт≥њ.

Ћютневий пленум ÷   ѕ(б)” зайн¤в ще б≥льш жорстку позиц≥ю.  ос≥ор, усе ще перший секретар ÷ , хоча й в≥дсунутий у т≥нь ѕостишевим, виступив на пленум≥ з промовою, присв¤ченою питанню загот≥вл≥ зерна, ¤ка засв≥дчила очевидний конфл≥кт м≥ж вимогами парт≥њ та реальн≥стю: Ући маЇмо тепер нов≥ форми класовоњ боротьби в тому, що стосуЇтьс¤ загот≥вель...  оли прињжджаЇш до району поговорити про хл≥бозагот≥вл≥, м≥сцеве начальство починаЇ показувати тоб≥ статистику та таблиц≥ про низький урожай, ¤к≥ повсюдно складають ворож≥ елементи в колгоспах, с≥льськогосподарських в≥дд≥лах та ћ“—. ќднак ц¤ статистика н≥чого не говорить про хл≥б у пол≥, н≥ про те, що його сховали чи вкрали. јле наш≥ товариш≥, включаючи р≥зних уповноважених, не можуть зрозум≥ти фальшивих цифр, накинутих њм, ≥ тому вони часто стають захисниками куркул≥в ≥ оборонц¤ми цих цифр. ” багатьох випадках доведено, що ц¤ арифметика Ч це чисто куркульська арифметика; в≥дпов≥дно до нењ ми не одержимо нав≥ть ≥ половини запланованоњ к≥лькост≥. ‘альшив≥ цифри та роздут≥ за¤ви у руках ворожих елемент≥в, також служать прикритт¤м злод≥йства, масового розкраданн¤ хл≥баФ (див.: У√осподарство ”крањниФ. 1933. є 3Ч4. —. 32).

 ос≥ор р≥зко критикував кер≥вник≥в багатьох район≥в ќдеськоњ та ƒн≥пропетровськоњ областей, ¤к≥ знаход¤ть р≥зн≥ причини дл¤ звол≥кань з доставкою зерна, Уведуть неск≥нченн≥ розмови про потребу перегл¤нути планФ. ¬≥н стверджував, що в р≥зних районах, тут ≥ там, мав м≥сце Уорган≥зований саботаж, ≥нсп≥рований кер≥вними ≥нстанц≥¤ми м≥сцевих парт≥йних орган≥зац≥йФ (див. : У¬≥ст≥Ф. 1933. 13 лют.).

ѕ≥д час своЇњ поњздки по ”крањн≥ ѕостишев, ¤кого супроводив новий голова украњнського ќƒѕ” ¬.ј. Ѕалицький, зам≥нив 237 секретар≥в райком≥в парт≥њ та 249 гол≥в райвиконком≥в. ƒе¤к≥ райони взагал≥ зробили Укозлами в≥дпущенн¤Ф Ч особливо ќрЇх≥вський район ƒн≥пропетровськоњ област≥, УчиЇ кер≥вництво, ¤к ви¤вилос¤, складаЇтьс¤ з≥ зрадник≥в справи роб≥тничого класу та сел¤н-колгоспник≥вФ.

ќƒѕ” також знайшло дл¤ себе УпрацюФ у жорстк≥й чистц≥ ветеринар≥в за пад≥ж худоби. ѕод≥бний метод подоланн¤ цього ¤вища узагал≥ став традиц≥йним: пов≥домл¤лос¤ про засудженн¤ до смертноњ кари близько ста л≥кар≥в лише в одн≥й ¬≥нницьк≥й област≥ в 1933Ч1937 рр.

ƒоходило до курйоз≥в. “ак, серед ≥нших заарештували увесь штат метеостанц≥њ за звинуваченн¤м у фальсиф≥куванн≥ прогноз≥в погоди, що н≥бито призвело до зменшенн¤ урожаю. ” березн≥ 1933 р. газета У¬≥ст≥Ф пов≥домл¤ла про те, що сп≥вроб≥тник≥в наркомат≥в землеробства та радгосп≥в було засуджено до розстр≥лу за р≥зний саботаж, наприклад, пошкодженн¤ трактор≥в, зумисне зараженн¤ бур'¤ном та п≥дпаленн¤. ўе сорок д≥стали р≥зн≥ строки ув'¤зненн¤, њх звинуватили у тому, що вони використали своњ повноваженн¤ дл¤ того, щоб Устворити голод у крањн≥Ф.

¬одночас 10 тис. нових актив≥ст≥в послали на пост≥йну працю в село, ще 3 тис. д≥стали призначенн¤ на посади гол≥в колгосп≥в, секретар≥в парт≥йних орган≥зац≥й та уповноважених. ” 1933 р. усунуто 49,2 % гол≥в колгосп≥в в ќдеськ≥й ≥ 44,1 % у ƒонецьк≥й област¤х (а також, в≥дпов≥дно, 33,2 ≥ 33,8 % кер≥вник≥в нижчоњ ланки, зокрема, бригадир≥в та ≥нших колгоспних орган≥затор≥в). ” Ѕогуславському район≥ на  ињвщин≥ двом головам колгосп≥в, що були членами парт≥њ, дв≥ч≥ вдавалос¤ зменшити норми хл≥боздач≥, але вони не спромоглис¤ виконати нав≥ть њх. ѕ≥сл¤ цього обох кер≥вник≥в звинуватили в саботаж≥ та сп≥лкуванн≥ з Укуркульсько-петлюр≥вськими недобиткамиФ ≥ в≥ддали п≥д суд. ” б≥льшост≥ с≥л, про ¤к≥ ми маЇмо пов≥домленн¤, новопризначен≥ кер≥вники були рос≥¤ни.

 р≥м того, у 1933 р. 17 тис. роб≥тник≥в в≥др¤дили до пол≥тв≥дд≥л≥в ћ“— ≥ 8 000 до пол≥тв≥дд≥л≥в радгосп≥в. «агалом принаймн≥ 40Ч50 тис. чолов≥к направили зм≥цнювати с≥льськ≥ парторган≥зац≥њ. Ћише в одному район≥ (ѕавлоградському ƒн≥пропетровськоњ област≥) райком парт≥њ командирував до 37 с≥л ≥ 87 колгосп≥в 200 спец≥альних уповноважених ≥ майже ст≥льки ж Ч райком комсомолу.

ѕарт≥йн≥ кадри, що зазнали чималоњ чистки, знову послали на село дл¤ боротьби проти сел¤н, що вмирали з голоду.

Ќижче подаЇмо досить в≥двертий, ¤к на нашу думку, виклад питанн¤ ј. яковлЇвим, наркомом землеробства —–—–, на з'њзд≥ колгоспник≥в-ударник≥в у лютому 1933 р. ¬≥н за¤вив, що украњнськ≥ колгоспники не впоралис¤ з пос≥вними роботами 1932 р.: Утаким чином, вони наробили шкоди ур¤дов≥ та самим соб≥Ф. ѕот≥м, Уне спром≥гшись належним чином з≥брати урожай, вони були останн≥ми з ус≥х район≥в нашоњ крањни у виконанн≥ свого обов'¤зку перед ур¤дом... —воЇю поганою працею вони покарали себе та ур¤д. ≤ з цього, товариш≥ украњнськ≥ колгоспники, зробимо висновок: тепер час розплатитис¤ за погану працю в минуломуФ (див.: УѕравдаФ. 1933. 19 лют.).

≤стерична брутальн≥сть, що нею супроводжувалис¤ втручанн¤ ѕостишева, не могла дати багато зерна. Ќатепер запаси вичерпано ≥ майже н≥чого њсти.

Ћюди вмирали усю зиму. јле вс≥ документи засв≥дчують, що масове вимиранн¤ села почалос¤ фактично на початку березн¤ 1933 р.

У оли розтанув сн≥г, почавс¤ справжн≥й голод. ” людей розпухли обличч¤, ноги та животи. ¬они не могли втримати сеч≥... ≥ тепер усе геть начисто поњли. Ћовили мишей, щур≥в, горобц≥в, мурашок, земл¤них хробак≥в. ћололи к≥стки на борошно ≥ робили те саме з≥ шк≥рами та п≥дошвами в≥д взутт¤. ќбтинали стар≥ шкури та хутра, щоб приготувати ¤кусь подобу УлокшиниФ, ≥ варили клей. ј коли зазелен≥ла трава, почали викопувати кор≥нн¤, њсти лист¤ та бруньки. ¬живали все, що було: кульбабу, реп'¤хи, прол≥ски, ≥ван-чай, амарант та кропиву...Ф

УЋипа, акац≥¤, щавель, кропива та ≥нш≥ рослини, ¤к≥ тепер складали основний Урац≥онФ сел¤нських родин, не мали в соб≥ багато б≥лк≥в. —лимак≥в, що трапл¤ютьс¤ лише в де¤ких м≥сцевост¤х, варили, юшку споживали, а хр¤щове м'¤со др≥бно рубали, перем≥щували з лист¤м ≥ њли або радше прос≥ювалиФ. ÷е запоб≥гало набр¤канню т≥ла та спри¤ло виживанню. Ќа ѕ≥вдн≥ ”крањни та на  убан≥ часом можна було вижити, полюючи на бабак≥в та ≥нших малих зв≥р≥в. ¬ ≥нших м≥сцевост¤х р¤т≥вною була ловл¤ риби (хоча дл¤ родини був риск д≥стати присуд за ловленн¤ риби б≥л¤ свого села). ћал¤су з м≥сцевоњ іуральн≥ в ћельниках, ¤ку вилили ¤к непридатну дл¤ худоби, з'њли м≥сцев≥ сел¤ни.

Ќав≥ть уже наприк≥нц≥ 1932 р. заруб≥жн≥ кореспонденти привозили жахлив≥ пов≥домленн¤ з перших рук. ќдин американець у сел≥, розташованому на в≥дстан≥ 30 км на п≥вдень в≥д  иЇва, ви¤вив, що його мешканц≥ поњли вс≥х кот≥в ≥ собак. У¬ одн≥й хатин≥ варили ¤кусь бовтанку, що не п≥ддаЇтьс¤ описов≥. ¬ горщику були к≥стки, шк≥ра та щось под≥бне до верха черевика. “е, з ¤кою пожадлив≥стю шестеро мешканц≥в, що залишилис¤ в живих (≥з 40 душ населенн¤), спостер≥гали цю слизьку масу, ви¤вл¤ло њхн≥й голодний станФ.

¬ украњнськ≥й с≥льськ≥й школ≥ учитель розпов≥дав, що на додачу до подоби борщу, приготовленого з кропиви, бадилл¤ бур¤к≥в, щавлю та сол≥ (¤кщо вона була) д≥т¤м урешт≥ давали також ложку боб≥в Ч за вин¤тком д≥тей Укуркул≥вФ.

јгроном одного ≥з с≥л ¬≥нницькоњ област≥ згадував, що у кв≥тн≥, коли п≥дн¤вс¤ бур'¤н, сел¤ни Упочали њсти щавель та кропиву... јле в≥д споживанн¤ цих диких рослин люди д≥ставали вод¤нку ≥ масово вмирали. ” друг≥й половин≥ травн¤ смертн≥сть наст≥льки виросла, що м≥сцевому колгоспу довелос¤ вид≥лити спец≥альний в≥з, щоб кожного дн¤ в≥двозити мертвих на цвинтарФ (т≥ла кидали до сп≥льноњ могили без будь-¤ких церемон≥й). ≤нший актив≥ст описуЇ, ¤к в≥н разом ≥з в≥зником њздив на сан¤х по селу в≥д хати до хати, ≥ њхн≥м обов'¤зком було запитувати в кожн≥й хат≥, де все ще жили люди, чи Ї серед них мертв≥, ¤ких можна було б в≥двезти.

ћи маЇмо найр≥зноман≥тн≥ш≥ св≥дченн¤, залишен≥ очевидц¤ми Ч сел¤нами, ¤ким пощастило вижити у т≥ страшн≥ роки, колишн≥ми актив≥стами ≥ рад¤нськими письменниками, ¤к≥ сам≥ в молод≥ роки були св≥дками цих под≥й ≥ п≥зн≥ше описали њх, коли це стало можливим. ќдин ≥з них, уже за час≥в хрущовськоњ Ув≥длигиФ зм≥г розпов≥сти про те, ¤кий Уу 1933 р. був жахливий голод. ÷≥л≥ родини вмирали, хати розвалювалис¤ на шматки, с≥льськ≥ вулиц≥ порожн≥лиФ.

≤нший, згадуючи пережите, пише: У√олод: ¤ке похмуре слово! —ерце терпне, коли чуЇш його. “≥, що н≥коли не переживали його, н≥коли не зможуть у¤вити соб≥, ¤к≥ стражданн¤ спричин¤Ї голод. ЌемаЇ н≥чого г≥ршого дл¤ чолов≥ка Ч голови родини Ч ан≥ж почутт¤ власноњ безпорадност≥, що виникаЇ, коли чуЇш ж≥нчин≥ молитви, коли вона не може знайти њж≥ дл¤ своњх голодних д≥тей. ЌемаЇ н≥чого г≥ршого дл¤ матер≥, ан≥ж бачити своњх виснажених, знесилених д≥тей, ¤к≥ через голод забули, ¤к посм≥хатис¤.

якби це в≥дбувалос¤ ¤кийсь тиждень чи м≥с¤ць, але ж м≥с¤ц¤ми б≥льш≥сть м≥сцевих родин не мала чого покласти на ст≥л. Ќачисто п≥дмели все, що було в п≥двалах, жодноњ курки не лишилос¤ в сел≥: нав≥ть бур¤кове нас≥нн¤ п≥шло на поживу...

ѕершими вмирали в≥д голоду чолов≥ки. ѕ≥зн≥ше д≥ти. ≤ останн≥ми ж≥нки. јле перед тим, ¤к умерти, люди часто втрачали розум ≥ переставали бути людьмиФ.

 олишн≥й актив≥ст так коментував ц≥ под≥њ: УЌа пол≥ бою люди вмирають швидко, вони захищаютьс¤, њм допомагаЇ бойове братерство та почутт¤ обов'¤зку. “ут ¤ бачив людей, ¤к≥ вмирали самотньо, пов≥льно, розум≥ючи, що њх принесли в жертву задл¤ чињхось корисливих ≥нтерес≥в, њх уп≥ймали в пастку ≥ залишили вмирати кожного в своњй хат≥, в результат≥ пол≥тичноњ постанови, ¤ку прийн¤ли десь у далек≥й столиц≥ за конференц≥йними та бенкетними столами. Ќе було нав≥ть ут≥хи неминучост≥, ¤ка б полегшила стражданн¤.

Ќайжахлив≥ше вигл¤дали мал≥ д≥ти, з≥ скелетними к≥нц≥вками, що звисали з роздутих живот≥в. √олодуванн¤ стерло з њхн≥х облич будь-¤к≥ сл≥ди молодост≥, обернувши њх на вимучених потвор; лише в њхн≥х очах теплилис¤ залишки дитинства. —кр≥зь ми знаходили чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, що лежали ниць, з розпухлими обличч¤ми та животами, з очима, позбавленими будь-¤кого виразу.

” травн≥ 1933 р. один подорожн≥й нал≥чив ш≥сть труп≥в на дванадц¤тик≥лометров≥й смуз≥ м≥ж двома селами у ƒн≥пропетровськ≥й област≥. «аруб≥жний журнал≥ст п≥д час своЇњ полудневоњ прогул¤нки селом натрапив на дев'¤ть труп≥в, включаючи двох хлопчик≥в у в≥ц≥ восьми рок≥в ≥ д≥вчинку Ч дес¤ти.

ќдин в≥йськовий розпов≥даЇ, що коли њхн≥й пот¤г в'њхав на ”крањну, вони з товаришами просто вжахнулис¤. —олдати передали њжу жебракам-сел¤нам, ≥ на них дон≥с комендант пот¤гу. ќдначе командир корпусу (—. “имошенко) застосував до них досить незначну м≥ру покаранн¤.  оли п≥дрозд≥ли розгорнулис¤ в колону, Учолов≥ки, ж≥нки, д≥вчата, д≥ти п≥д≥йшли до дороги, що вела до табору. ¬они сто¤ли мовчки. —то¤ли, виморен≥ голодом, њх в≥д≥гнали, але вони знову з'¤вилис¤ в ≥ншому м≥сц≥. ≤ знову Ч сто¤ли, знесилен≥ в≥д голодуФ.  ом≥сарам довелос¤ багато попрацювати, щоб вивести солдат≥в з≥ смутку.  оли розпочалис¤ маневри, сл≥дом за польовими кухн¤ми рушили зголодован≥ сел¤ни. ѕ≥д час об≥дньоњ перерви солдати передавали њм своњ пайки.  омандири з ком≥сарами в≥дходили подал≥, робл¤чи вигл¤д, що н≥чого не пом≥чають.

“им часом на сел≥ Уб≥дн≥ жебрачили в б≥дних, виморен≥ голодом просили њж≥ в таких самих знесилених в≥д голодуФ, а т≥, що мали д≥тей, у тих, що њх не мали. Ќа початку 1933 р. в центр≥ великого украњнського села, Упоблизу руњн церкви, ¤ку висадили в пов≥тр¤ динам≥том, розташувавс¤ с≥льський базар. ”с≥, хто там присутн≥й, мають опухл≥ обличч¤. ¬они мовчазн≥, а коли говор¤ть, ледве чи можуть шепот≥ти, њхн≥ рухи пов≥льн≥ та непевн≥ через розпухл≥ ноги та руки. ¬они торгують стеблами кукурудзи, кукурудз¤ними качанами, висохлим кор≥нн¤м, корою дерев та корен¤ми вод¤них рослин...Ф

ќдна молода д≥вчина з ѕолтавщини, ¤ка почувалас¤ трохи краще за ≥нших, описуЇ св≥й ¬еликдень 1933 р. ѓњ батько п≥шов обм≥н¤ти останн≥ родинн≥ сорочки (полотн¤н≥ та вишит≥ реч≥ вже давно були продан≥) Уна њжу дл¤ ¬еликодн¤Ф.  оли в≥н повертавс¤ з чотирма к≥лограмами кукурудзи та чотирма вис≥вок, його заарештували за спекул¤ц≥ю (хоча й зв≥льнили двома тижн¤ми п≥зн≥ше), а харч≥ конф≥скували.  оли в≥н не повернувс¤, Умати зварила нам суп ≥з двох скл¤нок сушених, мелених картопл¤них очисток ≥ восьми не дуже великих картоплинФ. ј пот≥м з'¤вивс¤ бригадир ≥ наказав њм вийти працювати в поле.

∆≥нц≥ з села ‘ед≥њвка ѕолтавськоњ област≥, чолов≥ка ¤коњ засудили до п'¤ти рок≥в табор≥в ¤к Учлена —¬”Ф, ¤кось вдавалос¤ годувати свою родину аж до кв≥тн¤ 1933 р. Ќав≥ть коли помер њњ чотирир≥чний син, бригади Уактив≥ст≥вФ не залишили ж≥нку в спокоњ, зап≥дозривши, що могила, викопана нею дл¤ хлопчика, була в д≥йсност≥ хл≥бною ¤мою. ¬они розкопали њњ, знайшли т≥ло ≥ лише тод≥ дозволили матер≥ знову поховати його.

∆итт¤ поступово завмирало. ўе взимку малеча перестала ходити до школи; залишалис¤ т≥льки учн≥ старших клас≥в. ј навесн≥ школи взагал≥ почали закриватис¤. √олодн≥ вчител≥ подалис¤ до м≥ста. —≥льськ≥ фельдшери теж Ч адже л≥ками голод не вил≥куЇш. “а й ≥з м≥ста вже н≥хто не прињжджав. Ќав≥що це тепер? як писав ¬. √россман, Уз тих, що вмирають з голоду, все одно н≥чого не в≥зьмеш.  оли держава вже не могла н≥чого вичавити з людини, та ставала просто непотр≥бною. ƒл¤ чого њњ вчити? «адл¤ чого л≥кувати?Ф

Ќавесн≥ сел¤нам взагал≥ практично заборонили зрушувати з м≥сц¤. «окрема, збер≥гс¤ наказ по ѕ≥вн≥чно-ƒонецьк≥й зал≥зниц≥ в≥д 15 березн¤, в ¤кому зал≥зничники суворо попереджувалис¤ про те, що сел¤ни можуть њхати кудись т≥льки з дозволу голови њхнього колгоспу.

ƒл¤ м≥сцевого населенн¤ ≥снували певн≥ обмеженн¤ й нав≥ть заборона на працю, зокрема у промисловост≥. ≤нколи прац¤ все-таки була, але на жахливих умовах. Ќаприклад, на в≥дбудов≥ зал≥зничного шл¤ху до цукроварн≥ в одному з м≥ст люд¤м, ¤к≥ п≥вроку не бачили хл≥ба, давали його по 500 г на день, а цукру Ч по 30 г. ƒл¤ цього роб≥тники мали викопати 8 кубометр≥в земл≥ за зм≥ну, що було понад њхн≥ сили. ƒо того ж њсти, ¤к правило, давали т≥льки ввечер≥, ≥ люди часто вмирали пр¤мо на робочому м≥сц≥.  оли одному з радгосп≥в б≥л¤ ¬≥нниц≥ знадобилис¤ люди дл¤ догл¤ду за пом≥дорами та ог≥рками, њм запропонували дещо б≥льше Ч к≥лограм хл≥ба, гар¤чу страву та два карбованц≥ щоденно. Ѕажаючих прийшло багато, але б≥льше половини з них були просто неспроможн≥ працювати.  ожного дн¤ певна к≥льк≥сть роб≥тник≥в умирали п≥сл¤ першого прийн¤тт¤ њж≥ Ч це було непосильно дл¤ змученого голодом шлунка.

” кв≥тн≥ припинилас¤ видача хл≥бних пайк≥в, а в м≥стах знову в≥дкрили крамниц≥, де можна було купити к≥лограм хл≥ба на особу за високу ц≥ну. јле прив'¤зан≥ до своњх м≥сць сел¤ни не могли використати нав≥ть цю ситуац≥ю. “≥, хто м≥г ще рухатис¤, все ж кидали своњ дом≥вки ≥ добиралис¤ хоча б до зал≥зничних станц≥й. „асом невелик≥ садочки навколо цих станц≥й були геть ус≥¤н≥ трупами, ¤ких зносили туди зал≥зничники, котр≥ сам≥ хиталис¤ в≥д голоду. ƒе¤к≥ сел¤ни виходили просто в поле до поњзд≥в, що проходили, ≥ просили у пасажир≥в хл≥ба; ≥нколи њм перепадало дек≥лька скоринок. јле згодом сил не вистачало ≥ дл¤ цього. “ак, у ’арцизьку в ƒонбас≥ жебраки, ¤ких прот¤гом весни 1933 р. ган¤ли з≥ станц≥њ, заповнили вс≥ навколишн≥ сквери, де вони жили, спали ≥ вмирали.

” великих м≥стах становище простого люду було не менш жахливим. Ќе голодували лише т≥, хто мав роботу та продуктов≥ картки. јле на них за один раз можна було купити т≥льки к≥лограм хл≥ба, а постачали його вкрай погано. —в≥дки зазначали, що Утого, що завозили у крамниц≥, ледве вистачало дл¤ прив≥лейованих клас≥вФ. ƒл¤ останн≥х ≥снували до того ж спец≥альн≥, закрит≥ дл¤ ≥нших, крамниц≥, ¤кими користувалис¤ висок≥ парт≥йн≥ функц≥онери, державн≥ службовц≥, сп≥вроб≥тники ќƒѕ”, старш≥ оф≥цери, кер≥вники виробництва тощо,Ч специф≥чна риса рад¤нського способу житт¤, ¤ка збер≥галас¤ ≥ надал≥.

ƒоходи р≥зних верств м≥ських мешканц≥в у середньому мали незначну ампл≥туду, але насправд≥ все вир≥шувала система нормуванн¤ ≥ продажу продукт≥в. “ак, скаж≥мо, викладач ≥нституту ≥ старший сп≥вроб≥тник ќƒѕ” одержували приблизно однакову зарплатню, але перший м≥г спожити т≥льки близько половини того, що споживав другий. —права в тому, що чек≥ст мав спец≥альн≥ харчов≥ картки, котр≥ дозвол¤ли купувати товари за низькими ц≥нами, ≥ таким чином його реальн≥ доходи набагато перевищували доходи науковц¤.

«агалом нав≥ть квал≥ф≥кован≥ роб≥тники ≥ службовц≥ в м≥стах ”крањни заробл¤ли не б≥льше 250Ч300 крб на м≥с¤ць ≥ жили переважно на чорному хл≥б≥, картопл≥ та оселедц¤х при пост≥йному браку од¤гу та взутт¤. ўе вл≥тку 1932 р. харчов≥ норми кињвських службовц≥в пообтинали в≥д 400 до 200 г хл≥ба на день, а норми промислових роб≥тник≥в Ч в≥д 800 до 600 г. ўодо студент≥в, то њхн¤ щоденна норма становила 200 г сурогатного хл≥ба, тар≥лку рибноњ юшки, дв≥ ложки каш≥ чи кислоњ капусти та 50 г конини.

„ерги до кињвських крамниць с¤гали п≥вк≥лометровоњ довжини. Ћюди вистоювали в них не одну годину, тримаючись за по¤с того, хто попереду. “≥, кому вистачало, одержували за картками 200Ч400 г хл≥ба, решта ж була змушена приходити наступного дн¤, маючи на долон≥ намальован≥ крейдою номери.

ƒоведеш до в≥дчаю сел¤ни, незважаючи на спец≥ально встановлен≥ дорожн≥ бар'Їри, прагнули будь-що д≥статис¤ до м≥ст, але знаходили там мало допомоги. “ак було у ƒн≥пропетровську, в ƒонбас≥, ≥нших м≥сц¤х, де майже половина прибулих уже доживала своњ останн≥ дн≥. јби потрапити до  иЇва, уникаючи перекритих шл¤х≥в, сел¤ни продиралис¤ кр≥зь л≥си та болота. ≤нколи виживав один на к≥лька тис¤ч, але щаст¤ його було недовгим: у м≥ст≥ йому все одно судилос¤ помирати.

Ќа вулиц¤х м≥ста можна було бачити моторошн≥ сцени. Ћюди, ¤к звичайно, посп≥шали у своњх справах, а пом≥ж ними, на земл≥, повзали д≥ти та доросл≥, знесилен≥ голодом. ƒосить часто на них майже не звертали уваги. ѕроте трапл¤лис¤ й ≥нш≥ випадки. “ак, де¤к≥ ки¤ни допомагали сел¤нам переховуватис¤ в≥д м≥л≥ц≥њ. ј ось що пов≥домл¤Ї харк≥в'¤нка: Уя бачила ж≥нку, опухлу в≥д голоду, що лежала на  ≥нн≥й площ≥. ’робаки буквально поњдали њњ живцем. ”здовж тротуару йшли люди, ¤к≥ клали маленьк≥ шматки хл≥ба поруч з нею, але б≥долаха була вже надто близька до смерт≥, щоб њсти њх. ¬она лише плакала ≥ просила медичноњ допомоги...Ф ƒо реч≥, Ї св≥дченн¤ про те, що медичним прац≥вникам заборон¤лос¤ надавати допомогу сел¤нам, котр≥ перебували в м≥ст≥ нелегально.

”  иЇв≥, ’арков≥, ƒн≥пропетровську, ќдес≥ та ≥нших м≥стах буденною справою дл¤ представник≥в м≥сцевоњ влади стала вран≥шн¤ очистка вулиць в≥д труп≥в. Ћише у ѕолтав≥ њх щоразу збирали близько 150. Уя бачив,Ч пише св≥док кињвських под≥й,Ч одну таку п≥дводу з д≥тьми, що лежали на н≥й. ¬они були саме такими, ¤кими ¤ описую њх,Ч ≥з худорл¤вими, вит¤гнутими, немовби пташиними обличч¤ми. ÷≥ маленьк≥ пташки долет≥ли до  иЇва, ≥ ¤ку користь вони мали з того? ƒе¤к≥ з них щось бурмот≥ли, повертаючи голови. я спитав в≥зника про них, але в≥н т≥льки махнув рукою, промовивши: Д оли вони д≥станутьс¤ туди, куди њх везуть, вони також замовкнуть"Ф.

Ќа тих, котр≥ ще ¤кось живот≥ли, час в≥д часу влаштовували облави. –обили це приблизно щотижн¤ загони м≥л≥ц≥њ та спец≥ально моб≥л≥зованих парт≥йц≥в, ≥ робили жорстоко й безжал≥сно. «окрема, 27 травн¤ 1933 р. у ’арков≥ к≥лька тис¤ч сел¤н, що намагалис¤ прилаштуватис¤ по всьому м≥ст≥ у черги за хл≥бом, з≥гнали докупи, ув≥пхнули у зал≥зничн≥ вагони ≥ перевезли до станц≥њ Ћ≥сова, де скинули до ¤ми ≥ залишили напризвол¤ще.

Ћюди, гнан≥ голодом, небагато виграли пор≥вн¤но з тими, хто залишавс¤ помирати вдома,Ч х≥ба що на к≥лька дн≥в в≥ддалили свою неминучу смерть. јле спонука до руху була надто непереборною. як пише ¬. √россман, Улюдину, що вмираЇ, н≥би мучить ≥ гонить ¤кийсь вогонь, ≥ в нењ розриваютьс¤ ≥ нутрощ≥, ≥ душаФ. —початку людина т≥каЇ ≥ блукаЇ, але врешт≥ УзаповзаЇ назад додому. ÷е значить, що голод, голодна смерть перемоглиФ.

якщо вдатис¤ до цифр, то з загальноњ чисельност≥ с≥льського населенн¤ ”крањни у 20Ч25 млн загинуло близько 5 млн Ч м≥ж четвертою та п'¤тою частинами. ¬≥дсоток смертност≥ значно коливавс¤ в≥д м≥сцевост≥ до м≥сцевост≥ й нав≥ть в≥д села до села Ч починаючи з 10 ≥ дос¤гаючи 100.

Ќайвищого р≥вн¤ смертн≥сть с¤гнула в област¤х, що спец≥ал≥зувалис¤ на вирощуванн≥ хл≥ба,Ч ѕолтавськ≥й, ƒн≥пропетровськ≥й,  ≥ровоградськ≥й та ќдеськ≥й: м≥н≥мальний в≥дсоток тут становив 20Ч25. ” ¬≥нницьк≥й, ∆итомирськ≥й, ƒонецьк≥й, ’арк≥вськ≥й та  ињвськ≥й област¤х смертн≥сть була нижчою Ч 15Ч20 %.  раще за вс≥х пережили голодомор крайн≥ п≥вн≥чн≥ райони ”крањни, де вирощували цукров≥ бур¤ки, а л≥си, р≥ки та озера м≥стили багато того, що можна було використати ¤к њжу.

Ћ≥кар≥, будучи по сут≥ державними службовц¤ми, за наказом згори вс≥л¤ко приховували д≥йсн≥ причини смертност≥, вказуючи р≥зноман≥тн≥ хвороби, найчаст≥ше дизентер≥ю, посилаючись на Устаречу слаб≥стьФ, тощо. ј наприк≥нц≥ 1932 р. св≥доцтва про смерть припинили виписувати взагал≥. Ќезважаючи на те, списки жертв голоду по окремих селах вели т≥, хто розум≥в важлив≥сть ц≥Їњ справи; збереглис¤ й ретельн≥ п≥драхунки, зроблен≥ де¤кими оф≥ц≥йними особами.

ƒо нас д≥йшло чимало пов≥домлень, у тому числ≥ невеличких розпов≥дей уц≥л≥лих п≥д назвами: Уƒол¤ села яреськиФ, У√урське втрачаЇ 44 % свого населенн¤Ф, У√олод спустошуЇ село ѕлешканиФ, У430 смертей в≥д голоду в ∆орнокловомуФ, У—пустошенн¤ голодом села —триж≥вкаФ тощо. ј поза цими ≥ тис¤чами ≥нших с≥л  ињвщини та ¬≥нниччини гори труп≥в лежали просто неба, ≥ не було жодного спроможного поховати њх.

ѕод≥бних факт≥в можна навести безл≥ч. “ак, нав≥ть у досить благополучному селищ≥ –оманкове, розташованому поблизу великого металург≥йного заводу в  ам'¤нськомуФ (нин≥ ƒн≥продзержинськ), де працювали члени м≥сцевих родин ≥ отримували там харчов≥ пайки, лише прот¤гом п'¤ти м≥с¤ц≥в заф≥ксовано 588 смертей серед 4Ч5-тис¤чного населенн¤. ” сел≥ ћак≥вц¤х на ¬≥нниччин≥, що мало 312 господарств ≥ 1293 особи населенн¤, трьох чолов≥к≥в ≥ двох ж≥нок страчено за обтинанн¤ колоск≥в пшениц≥ на колгоспному пол≥, а 24 родини заслано до —иб≥ру. Ќавесн≥ 1933 р. багато с≥льчан померло з голоду, решта втекла. ѕорожнЇ село перекрили ≥ пов≥сили чорний прапор на ознаку еп≥дем≥њ тифу. ќдин з опов≥дач≥в згадуЇ про свого батька-комсомольц¤, ¤кий разом ≥з товаришами ходив по селах ≥ встановлював напис У¬х≥д забороненоФ, оск≥льки просто не було можливост≥ поховати численн≥ трупи. ” селах ≥з 3Ч4-тис¤чним населенн¤м (ќрл≥вка, —мол¤нка, √раб≥вка) залишилос¤ лише 45Ч80 чолов≥к. —ело ћачухи на ѕолтавщин≥ ≥з 2 тис. родин втратило близько половини. ј менш≥ населен≥ пункти ц≥Їњ ж област≥, мешканц¤ми котрих були, вочевидь, хаз¤йновит≥ сел¤ни-одноос≥бники (хутори —ороки, Ћебед≥, “вердохл≥би, ћалол≥тка), знелюдн≥ли повн≥стю. Ќаселенн¤ решти вц≥л≥лих хутор≥в, ¤к п≥драхував один агроном, скоротилос¤ приблизно на 75 %.  ≥льк≥сть мешканц≥в села яреськи, мальовнич≥ ландшафти ¤кого понад р≥чкою ¬орсклою приваблювали багатьох рад¤нських к≥нематограф≥ст≥в, зменшилас¤ в≥д 1500 до 700. ¬ ≥ншому сел≥ на ∆итомирщин≥ у 1933 р. з 3500 жител≥в померло 800, а на св≥т з'¤вивс¤ лише один новонароджений Ч син актив≥ста.  олишн≥й рад¤нський журнал≥ст засв≥дчував, що в його р≥дному сел≥ ≥з 2011 мешканц≥в померло близько 700, у тому числ≥ д≥тей. ѕонад третини людност≥ села –¤сне на ѕолтавщин≥ загинуло в≥д голоду, а у сел≥ ¬ербки ƒн≥пропетровськоњ област≥ до вересн¤ 1933 р. спорожн≥ло б≥льше половини хат.

Ќаведемо також ≥нформац≥ю безпосередньо з зах≥дних джерел. јмериканський комун≥ст, ¤кий працював на рад¤нському п≥дприЇмств≥, зазначав, що з 15 колгосп≥в та радгосп≥в, ¤к≥ в≥н в≥дв≥дав у вересн≥ 1933 р., кожен втратив не менше 10 % робочоњ сили через голод. ” сел≥ ќжердовому йому нав≥ть показали реЇстрац≥йн≥ книги: чисельн≥сть населенн¤ з вересн¤ 1932 р. до кв≥тн¤ 1933 р. впала в≥д 527 до 420 ос≥б, к≥льк≥сть кор≥в Ч в≥д 353 до 153, свиней Ч в≥д 156 до 10«...

≤нший випадок: у серпн≥ 1933 р., п≥сл¤ скасуванн¤ заборони дл¤ ≥ноземних журнал≥ст≥в, кореспондент газети У р≥счен саЇнс мон≥торФ побував на ѕолтавщин≥ та  ињвщин≥. як ≥ в попередньому випадку, представники м≥сцевоњ влади називали йому в≥дсоток смертност≥, котрий н≥коли не був нижчим в≥д 10. “ак, в одному ≥з с≥л з 2072 ос≥б померло 634; у 1932 р. лише одна пара вз¤ла шлюб; у сел≥ народилос¤ шестеро малюк≥в, з ¤ких вижила лише одна дитина; багато д≥тей стали сиротами.

ќсь його опис одноњ з м≥сцевостей поблизу Ѕ≥лоњ ÷еркви: УДЌормальну", 10-процентну смертн≥сть значно перевищено. ѕо дороз≥ до села стар≥ ≥кони з ликом ’риста зн¤ли, але терновий в≥нець залишивс¤,Ч мабуть, ¤к символ того, через що довелос¤ пройти селу. ”в≥йшовши в село, ми побачили одну покинуту хату за ≥ншою, з проваленими шибками, з городами, що геть заросли бур'¤ном. Ќа порожн≥й вулиц≥ ми зустр≥ли хлопц¤, котрий сказав нам, що багато мешканц≥в села пол¤гло прот¤гом минулоњ зими ≥ весниФ.

ўе дек≥лька факт≥в. ” сел≥ Ўил≥вц≥, ¤ке зазнало великих втрат п≥д час кампан≥њ розкуркуленн¤, смертн≥сть була такою високою, що п≥двода, що возила померлих, робила дв≥ поњздки на день. ™врейське село  оростиш≥в неподал≥к в≥д  иЇва, за словами його колишнього мешканц¤, вигл¤дало У¤к труп у пор≥вн¤нн≥ з тим селом, що ¤ його знавФ. ” синагоз≥ розташувалас¤ мотуз¤на фабрика. ƒ≥ти вмирали з голоду. (Ќаперед зазначимо, що переселенн¤ знелюдн≥лих Їврейських осередк≥в ще стане об'Їктом спец≥альних заход≥в.) Ѕ≥льш≥сть жител≥в протестантського села ќзаринц≥ на  ам'¤нець-ѕод≥льщин≥ вимерла. Ќа в≥дм≥ну в≥д них менон≥ти, ¤к≥ жили у сел≥ √альбштадт на «апор≥жж≥ ще з час≥в  атерини II ≥ одержали тепер трохи допомоги в≥д своњх однов≥рц≥в з Ќ≥меччини, постраждали в≥д голоду менше. ѕроте згодом, у 1937Ч1938 рр., њх ус≥х буде депортовано ¤к Ушпигун≥в на користь ≥ноземноњ державиФ.

÷≥кавим видаЇтьс¤ анал≥з соц≥ального статусу жертв голодомору, зроблений у сел≥ Ѕудьон≥вка ѕолтавськоњ област≥. ≤з 92 померлих 57 були колгоспниками, 33 Ч одноос≥бниками; з класового ж погл¤ду 31 був б≥дн¤ком, 53 Ч середн¤ками, в≥с≥м Ч куркул¤ми (включно з двома, що њх виключено з колгоспу). ¬загал≥, ¤к св≥дчать численн≥ пов≥домленн¤, головними жертвами голоду були б≥дн¤ки або близьк≥ до ц≥Їњ категор≥њ сел¤ни, що не змогли чи не бажали приЇднатис¤ до Уновоњ с≥льськоњ ел≥тиФ. «окрема, один ≥з зв≥т≥в про конф≥скац≥ю зерна показуЇ дев'¤ть випадк≥в його Уприховуванн¤Ф; т≥ ж, хто вдававс¤ до цього, ≥дентиф≥куютьс¤ ¤к роб≥тники (два) та б≥дн≥ чи середн≥ сел¤ни (с≥м). ÷е означаЇ, що в результат≥ конф≥скац≥њ ¤коњсь м≥зерноњ к≥лькост≥ хл≥ба ц≥ люди були просто приречен≥.

≤з тих небагатьох даних, що ми маЇмо по де¤ких округах, випливаЇ, що частка померлих становила приблизно в≥д одн≥Їњ п'¤тоњ до одн≥Їњ сьомоњ загального числа населенн¤. ћайже половину з них складали д≥ти. ѕри тому, що в одному з округ≥в за 1932Ч1933 рр. було зареЇстровано лише 20 народжень, картина видаЇтьс¤ б≥льш н≥ж переконливою.

* * *

ƒос≥ ми займалис¤ переважно лише селами та цифрами. “епер розгл¤немо т≥ жахлив≥ под≥њ на, так би мовити, ≥ндив≥дуальному р≥вн≥.

ќсь що пише вц≥л≥лий св≥док голодомору: У л≥н≥чна картина голоду добре в≥дома. ¬≥н знищуЇ т≥ ресурси людського орган≥зму, ¤к≥ виробл¤ють енерг≥ю, ≥ це знищенн¤ прогресуЇ в м≥ру того ¤к необх≥дн≥ речовини не споживаютьс¤ людиною. “≥ло марн≥Ї. Ўк≥ра набуваЇ с≥рувато-брунатного в≥дт≥нку ≥ вкриваЇтьс¤ численними зморшками. Ћюдина пом≥тно стар≥Ї. Ќав≥ть мал≥ д≥ти та немовл¤та мають старечий вигл¤д, њхн≥ оч≥ зб≥льшуютьс¤, стають вир¤ченими ≥ нерухомими. ѕроцес дистроф≥њ часом зач≥паЇ вс≥ тканини, ≥ нещасний нагадуЇ к≥ст¤к, вкритий нат¤гненою шк≥рою. јле част≥ше трапл¤Їтьс¤ набр¤канн¤ вс≥х тканин, особливо на руках, ногах та обличч≥. “од≥ шк≥ра тр≥скаЇтьс¤ ≥ з'¤вл¤ютьс¤ незагойн≥ гн≥йн≥ виразки. –уш≥йна сила зникаЇ, оск≥льки найменший рух повн≥стю знесилюЇ людину. ќсновн≥ життЇв≥ функц≥њ вже споживають тканини та альбум≥н власного т≥ла. ƒиханн¤ та серцебитт¤ прискорюютьс¤. «≥ниц≥ розширюютьс¤, починаЇтьс¤ д≥аре¤ голоду. ÷ей стан небезпечний хоча б тому, що м≥н≥мальне ф≥зичне зусилл¤ викликаЇ зупинку серц¤. ÷е часто трапл¤Їтьс¤ тод≥, коли страждалець ходить, п≥д≥ймаЇтьс¤ сходами або намагаЇтьс¤ б≥гти. «агальна слабк≥сть прогресуЇ. “епер хворий не може встати або посунутис¤ на л≥жку. ” стан≥ нап≥всв≥домого сну в≥н може про≥снувати ще ¤кийсь тиждень, аж поки його серце перестаЇ битис¤Ф.

Ќе такий профес≥йний, але не менш жахливий опис страждань сел¤нина даЇ його колишн≥й сус≥да: Уѕ≥д очима в нього були дв≥ м≥шкопод≥бн≥ пухлини, ≥ шк≥ра на них мала незвичний блискучий в≥дт≥нок. …ого руки також напухли. Ќа пальц¤х пухлини тр≥снули, ≥ з ран виходила прозора р≥дина з вин¤тково гидким запахомФ. ÷инга ≥ фурункули також спотворювали людськ≥ т≥ла. Ќа ногах наростали величезн≥ пухир≥, ¤к≥ нещасн≥ призвичаювалис¤ раз у раз проколювати.

У—мерть в≥д голоду Ч це неприЇмна тема. ЌеприЇмна, але вона весь час повторюЇтьс¤Ф,Ч коментуЇ один автор. ќтож, читаючи ц≥ поодинок≥ св≥дченн¤, не забуваймо, що такою була дол¤ м≥льйон≥в.

“≥, що вц≥л≥ли, описують смерть своњх односельц≥в простими словами, позбавленими будь-¤ких емоц≥й. “ак, мешканець села ‘ед≥њвки на ѕолтавщин≥, що на початку 1932 р. нал≥чувало 550 ос≥б, св≥дчить: Уѕершою померла родина –афалик≥в Ч батько, мати та дитина. ѕ≥зн≥ше родину ‘ед≥њв ≥з п'¤ти ос≥б також знищив голод. «а нею п≥шли родини ѕрохора Ћитвина (чотири особи), ‘едора •онтового (три особи), —амсона ‘ед≥¤ (три особи). ƒругу дитину останньоњ родини побили до смерт≥ на чињйсь д≥л¤нц≥ цибул≥. ѕомерли ћикола та Ћар≥он ‘ед≥њ, за ¤кими п≥шли јндр≥й ‘ед≥й з ж≥нкою; —тепан ‘ед≥й, јнг≥н ‘ед≥й з ж≥нкою та чотирма д≥тьми (дв≥ ≥нш≥ маленьк≥ д≥вчинки вижили); Ѕорис ‘ед≥й з ж≥нкою та трьома д≥тьми; ќланв≥й ‘ед≥й з ж≥нкою; “арас ‘ед≥й з ж≥нкою; ‘ед≥р ‘есенко,  ост¤нтин ‘есенко, ћелан≥¤ ‘ед≥й, Ћаврент≥й ‘ед≥й, ѕетро ‘ед≥й, ™лисей ‘ед≥й з братом ‘едором; —ид≥р ‘ед≥й з ж≥нкою та двома д≥тьми; ≤ван •онтовий з ж≥нкою та двома д≥тьми; ¬асиль ѕерч з ж≥нкою та двома д≥тьми; ћакар ‘ед≥й, ѕрок≥п ‘есенко, јврам ‘ед≥й; ≤ван —казка з ж≥нкою та в≥сьмома д≥тьми. ƒе¤ких ≥з цих людей поховали на м≥сцевому цвинтар≥, ≥нших лишили лежати там, де вони померли. Ќаприклад, ™лисавета Ћукашенко померла на луз≥, њњ останки поњли круки. ≤нших просто скинули до поблизькоњ ¤ми. ќстанки Ћаврент≥¤ ‘ед≥¤ лежали на черен≥ його хати, аж поки њх не пожерли щуриФ.

≤нше св≥дченн¤: У¬ сел≥ Ћисн¤ки яготинськоњ округи жила родина ƒв≥рк≥в, батько з мат≥р'ю та четверо д≥тей Ч двоЇ дорослих ≥ два п≥дл≥тки. ÷ю родину розкуркулили та виселили з њхньоњ хати, ¤ку знесли. ѕ≥д час голоду 1932Ч1933 рок≥в вс¤ ц¤ родина, за вин¤тком матер≥, померла з голоду. ќдного дн¤ голова колгоспу —амокиш прийшов до ц≥Їњ староњ ж≥нки та Умоб≥л≥зувавФ њњ на працю на колгоспному пол≥.  вола ж≥нка вз¤ла свою сапу ≥, з≥бравши останн≥ сили, п≥шла до правл≥нн¤ колгоспу, але не д≥йшла туди. —или њй в≥дмовили, ≥ вона впала мертва на самому пороз≥ правл≥нн¤Ф.

ј ось дол¤ двох родин з ≥ншого села: Ујнт≥н —амченко помер з ж≥нкою та сестрою, залишилос¤ троЇ д≥тей... ” родин≥ ћикити —амченка залишилис¤ батько з двома д≥тьми... ≤ —ид≥р ќднор≥г помер з ж≥нкою та двома дочками; одна д≥вчинка залишилас¤. ѕомерли ёра ќднор≥г з ж≥нкою та трьома д≥тьми; залишилас¤ жива одна д≥вчинкаФ.

” невеличкому сел≥ √ор≥хове, коло ∆итомира, лише 10 ≥з 30 господарств мали ще живих мешканц≥в у 1933 р. ÷≥л≥ родини вимирали. “иповим прикладом може слугувати родина ¬≥йтович≥в: Уњхн≥й молодший син, ш≥стнадц¤ти рок≥в, повертаючись одного дн¤ з≥ школи в Ўахвор≥вц≥... помер край дороги... —тарша дочка ѕалажка померла на колгоспному пол≥... —тара мати померла на вулиц≥ по дороз≥ до прац≥.Ф “≥ло батька знайшли в  оростиш≥вському л≥с≥, наполовину пожерте зв≥рамиФ. Ћише старший син, що служив в ќƒѕ” на ƒалекому —ход≥, вижив.

≤нший уц≥л≥лий св≥док зазначаЇ, що траг≥чн≥ под≥њ у „ервонов≥кн¤нськ≥й окруз≥ на ќдещин≥ залишили в його пам'¤т≥ невитравний сл≥д: У—еред перших жертв голоду наприк≥нц≥ 1932 р. була родина “аранюк≥в: батько, мати та три сини. ƒва останн≥х були комсомольц≥, що активно допомагали у Дзбиранн≥ хл≥ба". Ѕатько з мат≥р'ю померли у своњй хат≥, а сини Ч п≥д сус≥дськими тинами... ¬ той час ш≥сть чолов≥к померли в родин≥ «верхановських. якимсь чудом син ¬олодимир ≥ дочка “ет¤на вижили...  овал¤, ≤лар≥она Ўевчука, з опухлими в≥д голоду суглобами, ¤кий у с≥чн≥ 1933 р. прийшов до с≥льради по допомогу, заманули до прим≥щенн¤ пожежноњ команди, де забили палиц¤ми. ÷е вбивство вчинили голова с≥льради ё.  онофальський, його заступник ≤. јнтонюк ≥ секретар ¬. Ћюбомський... Ѕ≥дна вдова ƒанилюк з синами зазнали дуже траг≥чного к≥нц¤. ѓ≥ мертве т≥ло поњли хробаки, а двоЇ син≥в Ч ѕавло та ќлекса, випрошуючи харч≥в, упали мертв≥. Ћише трет≥й син “рохим вижив, спром≥гшис¤ знайти харч≥ в м≥ст≥... ѕорфир≥¤ Ќетеребчука, одного з найпрацьовит≥ших сел¤н, зн≥веченого т¤жкою працею, знайшли мертвого коло церковного паркану... —тарий ≤ван јнтонюк помер, коли дочка годувала його Дхл≥бом", зробленим ≥з зелених колоск≥в, ¤к≥ вона непом≥тно зр≥зала в пол≥... ќлекса ¬ойтриховський ур¤тував житт¤ соб≥ та своњй родин≥ (ж≥нц≥ та двом малим д≥т¤м), споживаючи м'¤со коней, що поздихали в колгосп≥ в≥д сапу та ≥нших хвороб. ¬≥н викопав його вноч≥ ≥ прин≥с додому в м≥шку. …ого старший брат як≥в з нев≥сткою померли ран≥ше в≥д голодуФ.

–об≥тник, котрий в≥дв≥дав своЇ р≥дне село, д≥знавс¤, що його Утесть ѕавло √узар, опухлий в≥д голоду, попр¤мував до –ос≥њ в пошуках хл≥ба ≥ помер у хащ≥ в сел≥ Ћиман, за к≥лька к≥лометр≥в в≥д дому. Ћюди в Ћиман≥ допомогли поховати його. ¬они також розказали, ¤к ≥нша сестра моЇњ матер≥ поњла вис≥вок ≥ корен≥в ≥ померла наступного дн¤; ¤к удову старшого брата перехоплювали принаймн≥ п'¤ть раз≥в по дороз≥ до –ос≥њ, куди вона подалас¤, щоб д≥стати хл≥ба, ≥ ¤к вона обм≥н¤ла всю свою одежу на харч≥ ≥ старалас¤ оп≥куватис¤ своњми трьома д≥тьми та моЇю старою мат≥р'ю, але врешт≥ померла сама в≥д голоду. “од≥ померли двоЇ з њњ д≥тей Ч як≥в, шести рок≥в, ≥ ѕетро, восьмиФ.

ƒвом американц¤м, що походили з ”крањни, вдалос¤ в≥дв≥дати р≥дне село у 1934 р. —воњх батьк≥в вони не застали в живих, а обличч¤ њхньоњ сестри було таке спотворене, що њњ неможливо було вп≥знати. ¬ одн≥й украњнськ≥й родин≥, пише ще один св≥док, де де¤к≥ лежали, ледве дихаючи, а ≥нш≥ зовс≥м не дихали, Удочка господар¤, ¤кого ¤ знаю, лежала на п≥длоз≥ в ¤комусь приступ≥ божев≥лл¤, гризучи н≥жку ст≥льц¤...  оли вона почула, ¤к ми входимо, вона не повернулас¤, а загарчала, точно ¤к гарчить собака, ¤кщо п≥д≥йти близько, коли в≥н гризе свою к≥сткуФ.

 ореспондент агентства Ујсош≥ейтед прессФ наводить листа, ¤кого йому показав штатний прац≥вник газети УѕравдаФ, що спец≥ал≥зувавс¤ на викритт≥ Укап≥тал≥стичних побрехеньокФ, в≥д свого батька-Ївре¤ з ”крањни:

Ућ≥й коханий сину!

÷им листом пов≥домл¤ю тебе, що твоЇњ матер≥ немаЇ вже в живих. ¬она померла в≥д голоду п≥сл¤ м≥с¤ц≥в страждань. ћен≥ також уже недовго лишилос¤, ¤к ≥ багатьом ≥ншим у нашому сел≥. „ас в≥д часу нам удаЇтьс¤ урвати ¤кусь крихту, але цього нам не вистачить надовго, х≥ба що над≥шлють харч≥в ≥з центру. “ут у нас на сотн≥ к≥лометр≥в нема н≥¤ких харч≥в. ќстанн≥м бажанн¤м твоЇњ матер≥ було, щоб ти, наш Їдиний син, замовив заупок≥йну молитву за нењ. як ≥ тво¤ мати, ¤ також спод≥ваюс¤, що ти забудеш про св≥й атењзм тепер, коли безбожники принесли нам гн≥в ¬севишнього на –ос≥ю. „и то буде забагато чекати листа в≥д тебе, в ¤кому ти напишеш, що замовив заупок≥йну молитву за свою мат≥р Ч принаймн≥ раз Ч ≥ що ти зробиш те саме за мене? “од≥ легше буде вмиратиФ.

≤нший американський кореспондент поњхав до села ∆уки ѕолтавськоњ област≥ у супровод≥ голови м≥сцевого колгоспу та агронома. —початку вони повели його по хатах досить забезпечених бригадир≥в або комун≥ст≥в. јле пот≥м в≥н вибрав першу-л≥пшу хатину навманн¤ ≥ зайшов усередину, а сл≥дом за ним його супутники. ™диною особою, що займала њњ, була д≥вчина 15 рок≥в. ћ≥ж ними в≥дбулас¤ така розмова: Уƒе тво¤ мати?Ф Ч Уѕомерли в≥д голоду минулоњ зимиФ. Ч У„и маЇш ¤кихось братик≥в чи сестричок?Ф Ч Ућала чотирьох, вс≥ вони також повмиралиФ. Ч У оли?Ф Ч Ућинулоњ зими та весниФ. Ч Уј батько?Ф Ч У¬они працюють у пол≥Ф.  оли вс≥ вийшли, т≥, що супроводжували кореспондента, не мали що й сказати.

≤з групи перем≥щених ос≥б у табор≥ в Ќ≥меччин≥ у 1947Ч1948 рр. сорок одного украњнц¤ (переважно город¤н, що мали родич≥в у сел≥) спитали, чи хтось з њхн≥х родин помер в≥д голоду. ѕ'¤тнадц¤теро в≥дпов≥ли Ун≥Ф, а двадц¤ть ш≥сть Ч УтакФ.

—ел¤нськ≥ родини, пов≥льно вмираючи в своњх порожн≥х хатах, по-р≥зному зустр≥чали свою долю: У¬ одн≥й хат≥ було щось под≥бне до в≥йни. ¬с≥ пильно стежили одне за одним, Ћюди перехоплювали крихти одне в≥д одного. ∆≥нка п≥дн≥малас¤ на чолов≥ка, а чолов≥к на ж≥нку. ћати ненавид≥ла д≥тей. ј в ≥нш≥й хат≥ любов не згасала до самого к≥нц¤. я знав одну ж≥нку з чотирма д≥тьми. ¬она опов≥дала њм казки, щоб вони забули про св≥й голод. ” нењ самоњ ¤зик ледве ворушивс¤, але вона брала њх на руки, хоч сама не мала сили п≥двести своњ руки нав≥ть без т¤гар¤. Ћюбов ≥ дал≥ жила в н≥й. ≤ люди бачили, що коли була ненависть, то й вмирали швидше. “а все ж любов, ¤к би там не було, н≥кого не вр¤тувала. ¬се село загинуло, вс≥ до одного. Ќ≥хто не залишивс¤ у живихФ.

√олод породжував згубн≥ псих≥чн≥ симптоми, ¤к≥ декому було важко подолати. Ћюди писали анон≥мн≥ доноси на своњх сус≥д≥в, що т≥, мовл¤в, приховують зерно (часом не без п≥дстави). „астим ¤вищем стали вбивства, под≥бн≥ до цього: У” сел≥ Ѕ≥лки ƒенис ≤щенко вбив свою сестру, з¤т¤ та њхню 16-р≥чну дочку, щоб уз¤ти соб≥ 12 к≥лограм≥в борошна, ¤ке вони мали. ¬≥н же вбив свого при¤тел¤ ѕетра  оробейника, коли той н≥с чотири хл≥бини, ¤к≥ д≥став у м≥ст≥Ф. ќтож, засл≥плен≥ голодом, люди подекуди втрачали людську подобу.

≤снують численн≥ пов≥домленн¤ про самогубства, майже завжди пов≥шанн¤м. јле найстрашн≥шим фактом було ≥нше: Уƒе¤к≥ божевол≥ли... Ѕули так≥, що р≥зали та варили трупи, що вбивали власних д≥тей та поњдали њх. я бачив одну таку людину. ÷ю ж≥нку привели до окружного центру п≥д конвоЇм. ¬она мала людське обличч¤, але оч≥ були вовч≥. Д÷е людоњди,Ч казали про таких,Ч њх треба стр≥л¤ти". Ќ≥би сама мат≥р винна, що њњ довели до божев≥лл¤ т≥, хто робив це задл¤ ¤коњсь вищоњ мети, задл¤ добра вс≥х...Ф

«акону щодо людоњдства фактично не ≥снувало (напевно, ≥ на «аход≥ теж). ћи маЇмо лише конф≥денц≥йну директиву до сп≥вроб≥тник≥в ƒѕ” та головних прокурор≥в в ”крањн≥ в≥д  .  арлсона, заступника начальника украњнського ƒѕ”, датовану 22 травн¤ 1933 р. ¬ н≥й ≥детьс¤ про те, що оск≥льки людоњдство не п≥дпадаЇ п≥д жодну статтю  арного кодексу, вс≥ справи, пов'¤зан≥ з ним, сл≥д передавати до м≥сцевих в≥дд≥л≥в ƒѕ”. ÷е треба було робити ≥ у тих випадках, коли людоњдству передувало вбивство, хоч воно ≥ передбачене ст. 142  арного кодексу.

ƒо розстр≥лу за людоњдство вдавалис¤ не завжди. Ќаприклад, Ї дан≥ про те, що наприк≥нц≥ 30-х рок≥в 325 винних у цьому злочин≥ (75 чолов≥к≥в ≥ 250 ж≥нок) все ще в≥дбували дов≥чне ув'¤зненн¤ в таборах Ѕ≥ломорсько-Ѕалт≥йського каналу.

¬≥дом≥ дес¤тки р≥зноман≥тних ≥стор≥й, пов'¤заних ≥з людоњдством. ќдн≥ поњдали член≥в своЇњ родини, ≥нш≥ ловили сторонн≥х д≥тей, ще ≥нш≥ влаштовували зас≥дки на подорожн≥х тощо. ћоторошний випадок ставс¤ у сел≥  алмаз≥вц≥ на ќдещин≥, коли по всьому сел≥ шукали вкрадену свиню, а знайшли зварен≥ дит¤ч≥ трупи.

Ќе вс≥ факти людоњдства були спричинен≥ псих≥чними збоченн¤ми. ќсь такий, досить показовий, випадок. јктив≥ст, що зд≥йснював колектив≥зац≥ю в —иб≥ру ≥ повернувс¤ в ”крањну 1933 року, знайшов своЇ село майже повн≥стю вимерлим. ћолодший браг розпов≥в йому, що њхн¤ с≥м'¤ жила саме на кор≥ й трав≥, а коли ≥ цього не стало, Умати каже, ми повинн≥ з'њсти њњ, ¤кщо вона помреФ.

”с≥ ц≥ приклади стосувалис¤ простих сел¤н. “епер погл¤немо на те, в ¤кому становищ≥ перебувала Унова с≥льська ел≥таФ.

ѕредставники њњ вищого р≥вн¤ Ч парт≥йне кер≥вництво, сп≥вроб≥тники ƒѕ” тощо Ч забезпечувалис¤ ¤кнайкраще ≥ пережили голод без в≥дчутних ускладнень. јле дол¤ р¤дових актив≥ст≥в склалас¤ ≥накше. “ак, член≥в так званих Уком≥тет≥в незаможних сел¤нФ (комнезам≥в), ¤к≥ нещадно боролис¤ з Укуркул¤миФ та ≥ншими контрреволюц≥онерами, рекв≥зуючи у них зерно, на останн≥й стад≥њ цього процесу переводили до ≥нших с≥л, а ¤к≥сь харч≥, котр≥ т≥ приховували дл¤ себе, п≥д час њхньоњ в≥дсутност≥ в≥дбирали. ј 25 березн¤ 1933 р., коли комнезами вже вичерпали своњ функц≥њ, њх розпустили, залишивши член≥в ком≥тет≥в помирати разом ≥з рештою с≥льчан.

„и варто казати, ¤кими, м'¤ко кажучи, непопул¤рними були комнезам≥вц≥ серед сел¤н. ј чи могло бути ≥накше, коли, наприклад, в одному сел≥ вони наказали населенню п≥д час —в¤т-вечора везти врожай до найближчого м≥ста, а там, щоб здати власне зерно, сел¤ни мали просто¤ти к≥лька дн≥в у черз≥? ≤ це, мабуть, один ≥з Унайневинн≥шихФ факт≥в њхньоњ д≥¤льност≥, дл¤ ¤коњ не ≥снувало н≥¤ких моральних меж.

ќтже, коли вмирали актив≥сти, це викликало мало сп≥вчутт¤. “иповий випадок: м≥сцевий актив≥ст села —тепан≥вки на ¬≥нниччин≥ полюбл¤в насп≥вувати У≤нтернац≥оналФ, котрий, ¤к в≥домо, починаЇтьс¤ словами: У¬ставай, прокл¤тьем заклейменный...Ф ќтож, коли сел¤ни знайшли його на дороз≥ вже майже нерухомого, вони не без сарказму гукнули: У√ей, ћатв≥ю! ¬ставай, прокл¤тьем...Ф Ч але той, мабуть, ≥ не встиг цього почути.

ўе дивовижн≥ший аспект психопат≥њ стал≥н≥зму можна побачити в тому, що ан≥ слова про голод не дозвол¤лос¤ промовл¤ти у прес≥ чи де≥нде. “≥, що порушували цей неписаний закон, п≥дл¤гали арешту за Уантирад¤нську пропагандуФ, звичайно отримуючи п'¤ть чи б≥льше рок≥в у таборах.

¬икладачка с≥льськогосподарського училища в ћолочанську, поблизу ћел≥топол¤, згадуЇ, ¤к њй заборон¤ли вживати саме слово УголодФ, хоч харч≥в бракувало нав≥ть у м≥ст≥, а в сус≥дньому сел≥ н≥хто не залишивс¤ в живих. ” колишньому Ќ≥жинському л≥цењ, де навчавс¤ ще √оголь, студентам, ¤к≥ жили на м≥зерних харчах, казали, що њхн≥ нар≥канн¤ Ї поширенн¤м г≥тлер≥вськоњ пропаганди.  оли старий б≥бл≥отекар та к≥лька д≥вчат-сп≥вроб≥тниць померли ≥ при цьому прозвучало слово УголодФ, парт≥йний актив≥ст вигукнув: У онтрреволюц≥¤!Ф. ¬≥йськовий, що служив у 1933 р. у ‘еодос≥њ в  риму, одержав листа в≥д своЇњ ж≥нки, в ¤кому вона описувала смерть сус≥д≥в та жалюг≥дний стан, у ¤кому вона перебувала разом ≥з дитиною.  ом≥сар частини перехопив листа й наступного дн¤ змусив п≥длеглого назвати лист фальшивкою. ƒружина та син не вижили.

ќдного л≥кар¤ засудили на У10 рок≥в без права листуванн¤Ф (попул¤рний евфем≥зм зам≥сть смертноњ кари) за те, що в≥н сказав, що його сестра померла з голоду ≥ що причиною була насильницька рекв≥зиц≥¤ харч≥в.

Ќав≥ть оф≥ц≥йним особам, ¤к≥ бачили навкруги саму т≥льки смерть, не дозвол¤ли (та й сам≥ вони не дозвол¤ли соб≥) промовл¤ти слово УголодФ. јгроном послав старого чолов≥ка з черговим зв≥том до м≥сцевоњ ћ“—, але посланець помер по дороз≥. “од≥ до агронома причепилис¤, чого це в≥н послав хворого кур'Їра, а той в≥дпов≥в, що все село помираЇ з голоду. Ќа це агроном почув таке; УЌемаЇ голоду в –ад¤нському —оюз≥ Ч ви слухаЇте куркульськ≥ пл≥ткиФ, ≥ п≥сл¤ цього йому наказали Утримати ¤зика за зубамиФ.

÷¤ в≥дмова в≥д ус≥м очевидноњ ≥ гн≥тючоњ правди була, безперечно, частиною стал≥нського загального плану. як ми побачимо в 17 розд≥л≥, таку пол≥тику згодом почали застосовувати ≥ в св≥товому масштаб≥.

Ќа початку л≥та 1933 р. ћалколм ћаггер≥дж пов≥домл¤в: Уѕ≥д час недавнього в≥зиту до ѕ≥вн≥чного  авказу та ”крањни ¤ побачив щось на зразок двобою м≥ж ур¤дом ≥ сел¤нами. ѕоле цього двобою таке ж спустошене, ¤к ≥ в будь-¤к≥й в≥йн≥, але прост¤гаЇтьс¤ воно набагато ширше Ч над досить великою частиною –ос≥њ. « одного боку Ч м≥льйони сел¤н, що вмирали з голоду, з т≥лами, часто опухлими в≥д браку њж≥. « другого Ч во¤ки частин ƒѕ”, що виконували накази диктатури пролетар≥ату. ¬они пройшли кр≥зь крањну, мов р≥й сарани, забравши з собою все њст≥вне; вони постр≥л¤ли або заслали тис¤ч≥ сел¤н, часом ц≥л≥ села; вони перетворили найродюч≥шу землю в св≥т≥ на журливу пустелюФ.

≤нший англ≥Їць побачив таке: У–одюч≥ пол¤ рад¤нськоњ ”крањни одне за одним вкрит≥ нез≥браним зерном, ¤кому судилос¤ гнити. Ѕули округи, кр≥зь ¤к≥ можна њхати ц≥лий день м≥ж пол¤ми пшениц≥, що, чорн≥ла, ≥ лише час до часу побачити крих≥тну оазу, в ¤к≥й урожай, на щаст¤, з≥браноФ.

ј ось опис ще одного спостер≥гача: У¬ерста за верстою ми ходили незораним полем. ћаксим казав, що його не орали б≥льше двох рок≥в... ўе година, ≥ ми прийшли до пол¤ з пшеницею, або, краще сказати,Ч з бур'¤ном ≥ пшеницеюФ.

ƒо реч≥, проблема бур'¤ну у попередньому роц≥ дос¤гла нав≥ть р≥вн¤ пол≥тбюро, але звинуватили у цьому сел¤н. У” де¤ких м≥сц¤х багато бур'¤ну. ћи його вит¤гаЇмо ≥ спалюЇмо. јле чому ж в≥н вир≥с? „ерез поганий оброб≥ток земл≥Ф,Ч допов≥в Ћ.  аганович конференц≥њ колгоспник≥в-ударник≥в у лютому 1933 р.

якщо 1921 р≥к був часом переконливоњ перемоги украњнського сел¤нства, а 1930-й ск≥нчивс¤ неспри¤тливою н≥чиЇю, то пер≥од 1932Ч1933 рок≥в став св≥дком його нищ≥вноњ поразки. ќрган≥зован≥сть ≥ централ≥зац≥¤ режиму дали йому ту перевагу, ¤коњ в≥н не мав у 1921 р. ≥ ¤коњ в≥н добивс¤ в 1930Ч1931 ≥ ще б≥льше в 1932Ч1933 роках. ўе ќ. √ерцен казав, що над усе боњтьс¤ У„инг≥схана з телеграфомФ. ÷е Ч найвлучн≥ша характеристика того, що в≥дбувалос¤ на земл¤х, ¤к≥ монголи спустошили багато стол≥ть тому ≥ ¤к≥ стали св≥дками повторенн¤ цього жаху.

” твор≥ УћоскваФ н≥мецького комун≥стичного письменника “еодора ѕл≥вера, ¤кий довгий час пров≥в у —–—–, герой говорить про Уодну людинуФ, ¤ка могла Узробити голод своњм сп≥льником ≥ таким способом добитис¤ своЇњ мети, щоб сел¤нин повзав коло його н≥г, ¤к хробакФ. ≤з цим перегукуЇтьс¤ в≥домий висл≥в одного з найбрутальн≥ших стал≥нських рекв≥зитор≥в ћ. ’атаЇвича: УЅезжальна боротьба в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж сел¤нством ≥ нашим ур¤дом. ÷е боротьба не на житт¤, а на смерть. ÷ей р≥к був роком перев≥рки нашоњ сили та њхньоњ витривалост≥. ѕотр≥бний був голод, щоб показати њм, хто тут господар. ÷е коштувало м≥льйони жертв, але колгоспна система маЇ тут залишитис¤ нав≥ки. ћи виграли в≥йнуФ.

¬ину за будь-¤к≥ Утруднощ≥Ф, ¤к це було з  агановичем, коли в≥н висловив св≥й погл¤д на проблему пол≥в, уражених бур'¤ном, скидали на самих сел¤н. ” червн≥ ћ.  ал≥н≥н за¤вив на з'њзд≥ колгоспник≥в: У ожний сел¤нин знаЇ, що люди, ¤к≥ тепер у б≥д≥ через брак хл≥ба, терпл¤ть це лихо не через поганий урожай, а через л≥нощ≥, через те, що вони в≥дмовилис¤ чесно виконувати свою роботуФ. ÷≥Їњ ж думки дотримувалис¤ де¤к≥ рад¤нськ≥ вчен≥, один з ¤ких зазначав, що Упод≥њ 1932 р. були великим уроком дл¤ колгоспник≥вФ, додавши до цього, що саботаж урожаю куркул¤ми викликав харчов≥ нестач≥.

јле, одержавши УперемогуФ, влада в ћоскв≥ добре усв≥домлювала, що катастроф≥чне становище в с≥льському господарств≥ не може тривати без к≥нц¤.

як ми бачили, режим уже фактично готувавс¤ повернутис¤ до нормальних метод≥в у той самий час, коли украњнським сел¤нам, ¤к≥ вмирали з голоду, в≥дмовл¤ли в допомоз≥.

19 с≥чн¤ 1933 р. новий указ проголосив про введенн¤ зернового податку (в≥д Уземл≥, що фактично перебуваЇ п≥д оброб≥ткомФ) зам≥сть зернових загот≥вель, хоча в≥н вступив у д≥ю дещо п≥зн≥ше. 18 лютого –ада народних ком≥сар≥в дозволила торг≥влю зерном у  ињвськ≥й та ¬≥нницьк≥й област¤х та де¤ких ≥нших м≥сцевост¤х (на той час у цих област¤х не було зерна, щоб ним торгувати). ¬решт≥, 25 лютого, ¤к ми зазначали ран≥ше, влада дозволила Усубсидуванн¤ нас≥нн¤Ф дл¤ наступного врожаю, в тому числ≥ 325 тис. т дл¤ ”крањни.

«агот≥вл≥ зерна на ”крањн≥ врешт≥ оф≥ц≥йно припинили 15 березн¤ 1933 р. ѕол≥тику заохоченн¤ зернових рекв≥зиц≥й проводили до останнього Ч н≥бито щоб повернути Употр≥бне нас≥ннЇве зерно, вкрадене чи нелегально розпод≥ленеФ, ¤к висловивс¤ ѕ. ѕостишев. ќдначе, зг≥дно з пов≥домленн¤ми, на початок кв≥тн¤ ј. ћ≥ко¤н у  иЇв≥ розпор¤дивс¤ передати певну к≥льк≥сть стратег≥чних запас≥в у села. Ѕуло багато випадк≥в ≥з сел¤нами, ¤ким давали хл≥б п≥зньоњ весни 1933 р. ≥ ¤к≥ њли забагато ≥ зашвидко, ≥нод≥ з≥ смертельними результатами. ” травн≥ було докладено дальших зусиль дл¤ ур¤туванн¤ житт¤ тих, що вижили: в де¤ких м≥сцевост¤х у покинутих хатах влаштували медичн≥ пункти, ≥ людей, що вмирали, годували молоком ≥ гречаною кашею, щоб поставити њх на ноги. Ѕагатьом це не допомогло, але де¤к≥ повернулис¤ до житт¤, причому одужували част≥ше ж≥нки та д≥вчата, н≥ж чолов≥ки та хлопц≥ . ¬ одному з таких пункт≥в швидкоњ допомоги батько, ще молода людина, сам у критичному стан≥, бачив, ¤к його ж≥нку та двох син≥в Ч одного восьми рок≥в, а другого шести Ч перенесли до п≥двалу, де лежали трупи. јле чолов≥к, на щаст¤, вижив.

Ќа к≥нець травн¤ спостер≥гач≥ зазначили, що люди фактично вже не вмирали в≥д голоду в масовому масштаб≥, хоч в≥дсоток смертност≥ все ще залишавс¤ високим.

ќслаблених сел¤н тепер кинули у нову зернову кампан≥ю. јле н≥ вони, н≥ њхн¤ т¤глова худоба не були спроможн≥ т¤жко працювати. ”крањнська преса широко пов≥домл¤ла про виснаженн¤ та пад≥ж коней. ƒл¤ виправленн¤ ситуац≥њ рекомендували використати нав≥ть д≥йних кор≥в. «айве казати, що знову-таки на Укуркул≥вФ скидали вину за стан худоби (одним ≥з дивних момент≥в критики б≥дн¤к≥в ≥ середн¤к≥в було те, що вони, мовл¤в, ви¤вили Укуркульську некомпетентн≥сть у догл¤д≥ та використанн≥ т¤глових тваринФ). —тудент, моб≥л≥зований на село, описуЇ колгосп, у ¤кому б≥льш≥сть коней треба було тримати на ногах мотузками, бо ¤кщо вони л¤гали, то вже не могли п≥двестис¤. √одували њх соломою, зн¤тою з дах≥в, пор≥заною та пом'¤кшеною за допомогою пари. Ћише четверо з 39 коней, ¤ких пустили на одне з пол≥в, д≥йшли до нього (≥ лише 14 ≥з 40 колгоспник≥в).  он≥ не були достатньо сильн≥, щоб т¤гнути борону, ≥ њм треба було допомагати, а чолов≥ки могли носити м≥шки з нас≥нн¤м лише короткий час, зм≥нюючи один одного. ¬они ¤кось дот¤гнули до чотирьох пополудн≥, коли кон≥ вже зовс≥м знесилилис¤. “од≥ колгоспний голова наказав припинити роботу того дн¤, сказавши, що Учогось все ж таки добилис¤Ф.

”крањнський ур¤д закликав сел¤н до ще самов≥ддан≥шоњ прац≥, поставивши за зразок ¤кийсь м≥ф≥чний колгосп, у ¤кому, мовл¤в, люди з легк≥стю працювали лише с≥м з половиною годин та виконували вс≥ необх≥дн≥ норми.

ѕов≥домл¤ли, що до ¬. «атонського п≥д час в≥дв≥дин ним села у червн≥ 1933 р. наблизивс¤ натовп знеможених сел¤н, ¤ких секретар окружкому парт≥њ в≥дрекомендував йому ¤к нероб, що ухил¤ютьс¤ в≥д прац≥. «атонський в≥дпов≥в: Уякщо вони помруть, це буде уроком дл¤ ≥ншихФ.

« урахуванн¤м ф≥зичноњ спроможност≥ сел¤н виконувати лише частину прац≥ ≥ вичерпанн¤ резерв≥в робочоњ сили пос≥вну кампан≥ю 1933 р. проводили по-новому.  олгоспних коней врешт≥ забезпечили кормами, ¤к≥ суворо заборон¤лос¤ використовувати дл¤ ≥ншоњ мети п≥д небезпекою судового пересл≥дуванн¤ (указ в≥д 7 серпн¤ 1932 р.). ѕочинаючи в≥д травн¤ намагалис¤ привернути до прац≥ кожну потенц≥альну людську одиницю. ÷е включало ≥ сел¤нок. ¬ одному бур¤ководному колгосп≥ працювала бригада з 25Ч30 ж≥нок, ≥ коли вони д≥сталис¤ до к≥нц¤ пол¤, половина з них лежали зморен≥ серед бур¤к≥в. ѕ≥д час об≥ду посланець пол≥тв≥дд≥лу ћ“— (тобто м≥сцевий сп≥вроб≥тник ƒѕ”) п≥шов на поле ≥ накинувс¤ на ж≥нок, назвавши њх Ул≥нивими розбещеними пан¤миФ. ¬они обла¤ли його, облили гар¤чим супом ≥ врешт≥ побили. Ѕригадирка була змушена ховатис¤ в л≥с≥ до наступного дн¤, але ви¤вилос¤, що чек≥ст визнав за краще не розголошувати справу.

Ќестачу робочоњ сили на м≥сц¤х компенсували за рахунок зовн≥шн≥х ресурс≥в: Умоб≥л≥зовувалиФ студент≥в та ≥нших город¤н дл¤ збиранн¤ врожаю, а також надсилали в≥йськов≥ частини дл¤ наданн¤ р≥зноњ допомоги. ¬ одному сел≥, де все населенн¤ або померло, або перењхало до ≥нших м≥сць, во¤к≥в тримали в окремих наметах поза селом, сказавши њм, ¤к ≥ ≥ншим, що тут була еп≥дем≥¤.

¬ажлив≥шим ≥ стал≥шим фактором було переселенн¤ рос≥йських сел¤н у порожн≥ або нап≥впорожн≥ села. ѕосилаютьс¤ на неопубл≥кований указ, п≥дписаний ¬. ћолотовим, в ¤кому йдетьс¤ про задоволенн¤ бажанн¤ мешканц≥в центральних район≥в —–—– оселитис¤ на Ув≥льних земл¤х ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказуФ. Ѕлизько 100 рос≥йських с≥мей оселилис¤ у ƒн≥пропетровськ≥й област≥, ≥нш≥ Ч у ¬орошиловградськ≥й, «апор≥зьк≥й, ѕолтавськ≥й та ≥нших област¤х, хоч де¤к≥ не змогли жити в хатах, де все ще сто¤в запах смерт≥, ≥ повернулис¤ назад. “ак чи ≥накше, але залишен≥ села, що поросли бур'¤ном, де пшениц¤ сто¤ла нез≥брана з початку 1933 р., тепер зайн¤ли рос≥¤ни, њхню присутн≥сть п≥дтверджують ¤к зах≥дн≥ джерела, так ≥ рад¤нська оф≥ц≥йна преса. ѕереселенц¤м видавали спец≥альн≥ харчов≥ пайки Ч близько 20 кг пшениц≥ на м≥с¤ць.

¬ одному сел≥ ’арк≥вськоњ област≥ (ћурафа) жило чимало сир≥т п≥д нагл¤дом уц≥л≥лих актив≥ст≥в.  оли в 1933 р. з'¤вилис¤ рос≥¤ни ≥ зайн¤ли хати цих д≥тей, т≥ зд≥йн¤ли гучний протест, називаючи њх злод≥¤ми та вбивц¤ми. ” результат≥ с≥льського вчител¤ засудили до 12 рок≥в примусових роб≥т.

«вичайно, ¤к ≥ ран≥ше, вину за ус≥ труднощ≥ скидали на сел¤н, але почали докор¤ти й недостатньо активних комун≥ст≥в Ч за УпомилкиФ. «гадаЇмо директиву, датовану 17 червн¤ 1933 р., п≥дписану —тал≥ним ≥ адресовану —.  ос≥ору, коп≥њ ¤коњ було над≥слано секретар¤м обком≥в, м≥ськком≥в ≥ окружком≥в: Уќстанн≥й раз вам нагадують про те, що будь-¤ке повторенн¤ помилок минулого року примусить ÷ентральний  ом≥тет ужити ще сувор≥ших заход≥в. ј тод≥ Ч нехай мен≥ пробачать за те, що ¤ так висловлююс¤,Ч нав≥ть њхн≥ стар≥ парт≥йн≥ бороди не вр¤тують цих товариш≥вФ.

“о була безсумн≥вна погроза старим кадрам кер≥вник≥в в ”крањн≥ Ч хоч украњнський ÷  сам п≥ддавав критиц≥ п≥длегл≥ йому орган≥зац≥њ. «нову звернули особливу увагу на ќдеський обком парт≥њ. як нар≥кала газета У¬≥ст≥Ф, центральний орган  ѕ(б)”, ќдеський обком Увир≥шив, що пшеницю з першого гектара належить використати на потреби м≥сцевого або радше громадського харчуванн¤. ÷е неправильно ≥ помилково, бо це р≥шенн¤ в≥дсуваЇ на задн≥й план здачу хл≥ба держав≥ ≥ пересуваЇ проблему громадського харчуванн¤ на перше м≥сце. ÷е доводить, що де¤к≥ з наших обком≥в перебувають п≥д впливом ≥нтерес≥в колгоспник≥в ≥ тому служать ≥нтересам ворог≥в нашоњ пролетарськоњ державиФ. ƒивовижно в≥дверте формулюванн¤.

“ак само газета п≥ддала критиц≥ голову колгоспу, за розпор¤дженн¤м ¤кого пекли хл≥б дл¤ сел¤н з њхньоњ власноњ пшениц≥ (та й то лише у трьох окремих випадках). …ого в≥ддали п≥д суд, ¤к ≥ голову с≥льради, котрий також розпод≥л¤в пшеницю. Ќа 15 жовтн¤ 1933 р. було проведено перев≥рку 120 тис. украњнських комун≥ст≥в. ” результат≥ з парт≥њ УвичистилиФ 27 500 Укласових ворог≥в та нест≥йких ≥ здеморал≥зованих елемент≥вФ.

” резолюц≥њ “ретьоњ парт≥йноњ конференц≥њ  ѕ(б)” (с≥чень 1933 р.) знайдене досить-таки винах≥дливе по¤сненн¤ невдачам. –озпод≥л планових потреб зерна зробили н≥бито Умехан≥чноФ, не врахувавши м≥сцевих обставин, унасл≥док чого Ув де¤ких округахФ ≥ склалас¤ Удуже погана ситуац≥¤ з≥ здачею хл≥баФ. як ≥ ≥нш≥ спроби перекласти вину на м≥сцев≥ органи влади, ц≥ моменти мали п≥д собою певне обгрунтуванн¤, але вони охоплювали лише де¤к≥ аспекти кампан≥њ. √оловним Ї те, що загальний урожай зернових у крањн≥ в 1932 р., не г≥рший н≥ж у 1931 р., був лише на 12 % нижчий за перес≥чний урожай 1926Ч1930 рр. ≥ далекий в≥д голодового р≥вн¤. јле загот≥вл≥ виросли на 44 %. јбсолютно неможливо, щоб м≥сцев≥ корективи могли призвести до голоду, ≥ ц≥лком недвозначно можна обвинувачувати в цьому —тал≥на та московське кер≥вництво.

—.  ос≥ор показав справжн≥й стан загот≥вель, коли за¤вив у лютому 1933 р., що ¤кби парт≥¤ базувалас¤ на оц≥нках д≥йсного становища у хл≥боробних районах, було б неможливо з≥брати нав≥ть половину того, що з≥брали. ѕриблизно виходить, що загальна к≥льк≥сть фактично з≥браного включала принаймн≥ 2 млн т, насамперед призначених дл¤ харчуванн¤ самих хл≥бороб≥в.

¬≥рог≥дн≥сть переважноњ б≥льшост≥ цифрових даних залежить в≥д профес≥йного р≥вн¤ зах≥дних анал≥тик≥в, бо рад¤нськ≥ оф≥ц≥йн≥ статистичн≥ пов≥домленн¤ або оманлив≥, або в≥дсутн≥. ƒо 1928 р. округи оц≥нювали врожай за результатами фактичного пробного молот≥нн¤, ≥ цей метод вважавс¤ над≥йним. јле з 1933 р. розм≥ри з≥браного врожаю, стали одержувати, в≥дн≥маючи 10 % в≥д оц≥нки того врожаю, ¤ким в≥н м≥г би бути, ¤кби його доставл¤ли з пол≥в у сховища без втрат. √азета У»звести¤Ф в≥д 21 вересн¤ 1933 р. доводила, що Ув б≥льшост≥ випадк≥в результати молотьби були на 30, 40 чи 50 % нижч≥, н≥ж приблизна оц≥нка Уб≥олог≥чного врожаюФ. ќтже, такий метод був неприхованим шахрайством. ј оск≥льки, ¤к ми бачили, потреби держави треба було задовольн¤ти в першу чергу, виходило, що значна частина залишк≥в, ¤к≥ призначалис¤ дл¤ сел¤н, була чистою фантаз≥Їю.

«ах≥дн≥ досл≥дники рад¤нського с≥льського господарства п≥драхували, що врожай в —–—– у 1933 р. фактично становив 68,2 млн т, з ¤ких експортували лише 0,8 млн т (хоч останню цифру оф≥ц≥йно було подано ¤к 1,75 млн т). ” 1930Ч1931 рр. експортували щороку 5 млн т. ∆одна з цих цифр неспроможна викликати голод. √оловним винуватцем було не експортуванн¤, а зерно, ¤ке тримали Уу резерв≥Ф. —тал≥н сам п≥дкреслив важлив≥сть цих резерв≥в у директив≥, вже згадуван≥й у цьому розд≥л≥, обвинувачуючи Унањвних товариш≥вФ у тому, що вони дозволили Удес¤тки тис¤ч пуд≥в ц≥нного зернаФ в ”крањн≥ УвикинутиФ минулого року, недооц≥нивши важливост≥ зернових запас≥в. Ќ≥коли не можна дозвол¤ти, щоб ц≥ запаси вичерпалис¤, додав в≥н. Ѕ≥льше того: багато зерна, захопленого такою ц≥ною в сел¤н, так само н≥коли не було доступним ≥ у вигл¤д≥ резерву. як ≥ ран≥ше (та ¤к ≥ надал≥ у –ад¤нському —оюз≥), марнотратство с¤гало величезних розм≥р≥в. ѕ. ѕостишев зазначав у листопад≥ 1933 р., що Удосить значну к≥льк≥сть зерна втрачено через недбайливе ставленн¤Ф. ѕреса друкувала дес¤тки пов≥домлень про те, ¤к це сталос¤: на станц≥њ  ињв-ѕетр≥вка велика купа пшениц≥ просто згнила; на “ракторському збиральному пункт≥ затопило 20 зал≥зничних вагон≥в зерна; у „ервоноград≥ пшениц¤ згнила в тюках; у Ѕахмач≥ њњ вивантажили на землю, де вона й згнила, тощо. ѕрорад¤нський кореспондент УЌью-…орк таймзФ ”олтер ƒюрант≥ зазначив (але не надрукував у своњй газет≥), що Увелик≥ к≥лькост≥ зерна можна було побачити на зал≥зничних станц≥¤х, б≥льша частина його лежала там просто небаФ. ¬осени 1933 р. великий товарний пот¤г, навантажений зерном, з≥йшов з рейок поблизу „ел¤б≥нська. «ерно лежало на земл≥ ц≥лий м≥с¤ць. ћайже в≥дразу його огородили колючим дротом ≥ поставили вартових.  ожноњ ноч≥ були спроби захопити зерно. ƒе¤ких постр≥л¤ли, поранених забрали до л≥карн≥, а пот≥м заарештували. јле коли врешт≥ зерно п≥д≥брали, ви¤вилос¤, що воно повн≥стю згнило ≥ непридатне нав≥ть дл¤ Утехн≥чногоФ використанн¤ в промисловост≥. ÷е був, зв≥сно, результат нещасного випадку, але часто пов≥домл¤ли, що под≥бна дол¤ чекала й на зерно, складоване, ¤к належить. ¬решт≥-решт англ≥йське посольство, посилаючись на думку н≥мецького с≥льськогосподарського експерта, допов≥ло, що, Уможливо, до 30 % врожаю втраченоФ. Ќав≥ть значно нижчоњ цифри вистачило б, щоб р≥зко зм≥нити становище сел¤нина.

“им часом ≥снуванн¤ зал¤каних сел¤н, що ледь уц≥л≥ли, було обмежене прожитковим м≥н≥мумом. „ервнева директива —тал≥на проголосила, що лише 10 % загальноњ к≥лькост≥ зерна п≥сл¤ обмолоту могло залишатис¤ в колгоспах Удл¤ прожитку, п≥сл¤ виконанн¤ плану загот≥вель, сплати зобов'¤зань перед машинно-тракторними станц≥¤ми, за забезпеченн¤ нас≥нн¤м ≥ кормамиФ. √олод був крайн≥м методом боротьби з украњнським сел¤нством. “епер на нього чекали нестатки та експлуатац≥¤ ¤к пост≥йна форма ≥снуванн¤.

ќдночасно продовжувавс¤ наступ на украњнську нац≥ональну спадщину. “радиц≥йну народну культуру, що вир≥зн¤лас¤ високим почутт¤м патр≥отизму, довго утримували в ”крањн≥ сл≥п≥ кобзар≥, ¤ких свого часу осп≥вав Ўевченко. ¬они мандрували в≥д села до села, заробл¤ючи соб≥ на прожиток виконанн¤м старовинних п≥сень ≥ дум ≥ таким чином пост≥йно нагадуючи украњнц¤м про њхнЇ в≥льне й героњчне минуле. “епер цей небажаний феномен був придушений. —п≥вц≥в запросили на з'њзд ≥ там ус≥х заарештували. Ѕ≥льш≥сть згодом розстр≥л¤ли Ч що дл¤ стал≥нських попл≥чник≥в досить лог≥чно, бо з≥ сл≥пц≥в було б мало корист≥, ¤кби њх спробували використати ¤к робочу силу в таборах...

* * *

ј в м≥стах не вщухала кампан≥¤ проти прихильник≥в украњн≥зац≥њ. ƒо того ж на украњнських аграрник≥в можна було скинути в≥дпов≥дальн≥сть за голод, звинувативши њх у Усаботаж≥Ф. “ак, 5 березн¤ 1933 р. до суду прит¤гнули 75 пров≥дних спец≥ал≥ст≥в с≥льського господарства Ч ≥ не т≥льки в ”крањн≥, а й на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ та в Ѕ≥лорус≥њ.

ѕошук Уворог≥в народуФ мав в ”крањн≥ п≥дкреслено антиукрањнський характер. «≥ старою ≥нтел≥генц≥Їю, ¤ка репрезентувала широке розмањтт¤ нац≥ональноњ культури, вже розправилис¤. “епер прийшла черга нац≥онального елемента в сам≥й украњнськ≥й комун≥стичн≥й парт≥њ.

«вичайно, в≥дразу ж був УрозкритийФ зв'¤зок м≥ж комун≥стичними Унац≥онал≥стичнимиФ змовниками та попередн≥ми, некомун≥стичними жертвами. ћатв≥¤ яворського, головного У≥деолог≥чного сторожового псаФ парт≥њ над украњнськими ≥сториками, п≥ддали нищ≥вн≥й критиц≥ за його Унац≥онал≥стично-прокуркульськуФ систему погл¤д≥в у 1930 р. ” березн≥ 1933 р. його заарештували, звинувативши в приналежност≥ до У”крањнськоњ в≥йськовоњ орган≥зац≥њФ (”¬ќ). ™ дан≥, що його посадили до табору ≥ в 1937 р. розстр≥л¤ли. —еред ≥нших учасник≥в УзмовиФ, ¤ку н≥бито ф≥нансували Упольськ≥ пани та н≥мецьк≥ фашистиФ, були ќ. Ўумський, колишн≥й л≥дер Унац≥онального ухилуФ в  ѕ(б)”, ≥ де¤к≥ ≥нш≥ постат≥, включно з≥ —крипниковим секретарем ≈стернюком. Ќевдовз≥ УвикрилиФ Уѕольську в≥йськову орган≥зац≥юФ та ≥нш≥ польськ≥ нац≥онал≥стичн≥ об'Їднанн¤ на чол≥ з колишн≥м секретарем „ерн≥г≥вського обкому парт≥њ. ј дещо п≥зн≥ше розпочали процес так званого У—оюзу  убан≥ та ”крањниФ, хоч ≥ без зайвоњ реклами.

1 березн¤ 1933 р. оголосили про р≥зн≥ ур¤дов≥ зм≥ни, серед ¤ких найважлив≥шою було усуненн¤ ћ. —крипника з посади наркома осв≥ти, ¤ку в≥н об≥ймав прот¤гом довгого часу, ≥ переведенн¤ його на посаду голови ƒержавноњ плановоњ ком≥с≥њ Ч пост, що не мав великого значенн¤.

≤нститут украњнськоњ мови јкадем≥њ наук ”–—– за Ўумського та —крипника був головним осередком нац≥онального в≥дродженн¤. 27 кв≥тн¤ 1933 р. газета УѕравдаФ затаврувала його ¤к Ул≥гво буржуазних нац≥онал≥ст≥вФ, ¤к≥ розробл¤ли плани в≥дчуженн¤ украњнськоњ мови в≥д Убратськоњ рос≥йськоњФ. Ќевдовз≥ с≥м пров≥дних мовознавц≥в ≥ дес¤тки менш важливих д≥¤ч≥в були заарештован≥.

12 травн¤ заарештували ћихайла ялового, головного редактора ”крањнського державного видавництва. 13 травн¤ його найближчий при¤тель ≥ однодумець ћикола ’вильовий, Унай¤скрав≥ша особист≥сть украњнського л≥тературного житт¤Ф, застр≥ливс¤, залишивши листа до ÷   ѕ(б)”, в ¤кому викривав кампан≥ю терору. ѕрот¤гом наступних м≥с¤ц≥в в≥дбулис¤ ≥нш≥ самогубства ≥ дес¤тки арешт≥в в≥домих д≥¤ч≥в л≥тератури...

10 червн¤ ѕостишев допов≥дав на зас≥данн≥ ÷   ѕ(б)” про д≥¤ч≥в культури, ¤к≥, мовл¤в, ви¤вилис¤ ворожими агентами ≥ Уховалис¤ за широкою спиною б≥льшовика —крипникаФ. ” ф≥лософ≥њ, л≥тератур≥, економ≥ц≥, л≥нгв≥стиц≥, агроном≥њ тощо вони розробл¤ли теор≥њ, спр¤мован≥ на л≥кв≥дац≥ю рад¤нського ладу Ч ≥ були, зв≥сно, в≥дпов≥дальн≥ за труднощ≥ з загот≥влею зерна. ƒо цього ѕостишев додав, що —крипник часом в≥дкрито захищав њх. «≥ свого боку —крипник п≥ддав нищ≥вн≥й критиц≥ ѕостишева, звинувативши його у зрад≥ принцип≥в ≥нтернац≥онал≥зму. ™ пов≥домленн¤ про те, що в≥н повторив своњ звинуваченн¤ на зас≥данн≥ пол≥тбюро ÷   ѕ(б)”. ѕрот¤гом червн¤ та липн¤ —крипник зазнавав нападок в≥д ѕостишева та ≥нших член≥в кер≥вництва, ≥ 7 липн¤ в≥н знову захищав своњ позиц≥њ у пол≥тбюро. ѕеред —крипником поставили вимогу безумовноњ кап≥тул¤ц≥њ. јле, не в змоз≥ це зробити, в≥н того ж дн¤ застр≥ливс¤.

ќф≥ц≥йний некролог назвав —крипника Ужертвою буржуазно-нац≥онал≥стичних елемент≥в, ¤к≥... добилис¤ його дов≥р'¤Ф. ¬≥н, мовл¤в, допустив Упевн≥ пол≥тичн≥ помилкиФ, подолати ¤к≥ Уне мав мужност≥Ф ≥ в результат≥ вчинив самогубство Ч Уакт легкодухост≥, особливо нег≥дний члена ÷  ¬ ѕ(б)Ф.

ѕроте через к≥лька м≥с¤ц≥в оф≥ц≥йн≥ оц≥нки —крипника набувають ≥ншого характеру. …ого вже квал≥ф≥кують ¤к Унац≥онал≥стичного виродка... наближеного до контрреволюц≥онер≥в, що активно спри¤ють справ≥ ≥нтервенц≥њФ. ƒо його Узлочин≥вФ стали в≥дносити також уперт≥ намаганн¤ запоб≥гти русиф≥кац≥њ украњнськоњ мови, зокрема спри¤нн¤ введенню до украњнського правопису м'¤кого УлФ ≥ твердого УгФ. ÷≥ д≥њ —крипника зазнали критики ¤к Убуржуазн≥Ф ще у 1932 р., але тепер њх дор≥вн¤ли до Уконтрреволюц≥йнихФ, а ѕостишев узагал≥ за¤вив, що тверде УгФ допомагало Унац≥онал≥стичним саботажникамФ ≥ спри¤ло Уанекс≥он≥стським планам польських пан≥вФ.

” листопад≥ 1933 р. —крипников≥ погл¤ди досить об'Їктивно (з≥ стал≥нських, зв≥сно, позиц≥й) п≥дсумував  ос≥ор:

У—крипник занадто переоц≥нив ≥ переб≥льшив нац≥ональне питанн¤; в≥н зробив його нар≥жним каменем, говорив про нього ¤к про к≥нечну мету ≥ нав≥ть зайшов так далеко, що почав заперечувати те, що нац≥ональне питанн¤ граЇ другор¤дну роль дл¤ класовоњ боротьби та диктатури пролетар≥атуФ.

ћасов≥й атац≥ на культурн≥ заклади ”крањни передував червневий виступ в≥рного стал≥нського пос≥паки ƒ. ћануњльського (схарактеризованого Ћ. “роцьким ¤к Унайогидн≥ший ренегат украњнського комун≥змуФ) перед кињвською парторган≥зац≥Їю: У“ут на ”крањн≥ ≥снують певн≥ установи, ¤к≥ мають висок≥ титули академ≥й, ≥нститут≥в ≥ наукових товариств ≥ часто слугують м≥сцем заохоченн¤ не соц≥ал≥стичноњ науки, а класово ворожоњ ≥деолог≥њ. Ќац≥ональну проблему здано в оренду колишн≥м членам нац≥онал≥стичних парт≥й, ¤к≥ не злилис¤ орган≥чно з б≥льшовицькою парт≥ЇюФ (малис¤ на уваз≥ украњнськ≥ соц≥ал-демократи, боротьбисти та ≥н.).

 ожна культурна, академ≥чна та наукова установа тепер зазнавала чистки. як висловивс¤  ос≥ор, Уц≥л≥ контрреволюц≥йн≥ гн≥зда ≥снують в наркоматах осв≥ти, землеробства, юстиц≥њ, в ”крањнському ≥нститут≥ марксизму-лен≥н≥зму, —≥льськогосподарськ≥й академ≥њ, в ≤нститут≥ “. Ўевченка тощоФ. ќтож, —≥льськогосподарська академ≥¤, природно, зазнала чистки, њњ директор ≥з заступниками та пров≥дн≥ сп≥вроб≥тники загинули в таборах. ѕрац≥вник≥в Ћ≥тературного наукового ≥нституту ≥м. “.√. Ўевченка чекало ще сувор≥ше покаранн¤: 14 науковц≥в отримали довг≥ терм≥ни ув'¤зненн¤, а директора та п'¤тьох член≥в кер≥вництва розстр≥л¤ли. ∆ертвами терору стали сп≥вроб≥тники ”крањнського ≥нституту сходознавства, члени редколег≥њ ”крањнськоњ –ад¤нськоњ ≈нциклопед≥њ, прац≥вники ”крањнськоњ палати м≥р ≥ ваг, ”крањнськоњ к≥ностуд≥њ (¬”‘ ”),  ом≥с≥њ по введенню нового украњнського правопису. ћайже весь склад ƒержавного ≥нституту  арла ћаркса в ’арков≥ засудили ¤к Угн≥здо контрреволюц≥њФ. У¬ороги народуФ ви¤вилис¤ скр≥зь Ч вони редагували пров≥дний л≥тературний журнал У„ервоний шл¤хФ, вони були на державному транспорт≥, серед член≥в √еодезичноњ ради, у видавництвах (чотири з ¤ких було скасовано). «азнав чистки ”крањнський ≥нститут ф≥лософ≥њ, а його пров≥дних науковц≥в, професор≥в ёринц¤ та Ќирчука, п≥зн≥ше заарештували Ч останнього за те, що в≥н н≥бито сто¤в на чол≥ ф≥ктивного У“роцьк≥стсько-нац≥онал≥стичного терористичного центруФ, ¤кий планував розд≥лити ”крањну м≥ж Ќ≥меччиною та ѕольщею. ѕочинаючи з листопада в јкадем≥њ наук стали щодн¤ вив≥шувати списки зв≥льнених ≥з зазначенн¤м причин зв≥льненн¤ Ч звичайно УсаботажФ, Уворожа ≥деолог≥¤Ф або Уп≥дтримуванн¤ контакт≥в з ворогами народуФ. ѕрот¤гом наступних м≥с¤ц≥в јкадем≥¤ практично знелюдн≥ла.

”крањнський театр майже н≥коли не пересл≥дували, ≥ люди вбачали у ньому щось на зразок символу неперервност≥ нац≥ональних традиц≥й. јле черга д≥йшла ≥ до нього. ” жовтн≥ 1933 р. одного з пров≥дних украњнських режисер≥в Ч засновника та художнього кер≥вника театру УЅерез≥льФ Ћес¤  урбаса п≥ддали гостр≥й критиц≥ ¤к Унац≥онал≥стаФ ≥ зв≥льнили. ™ св≥дченн¤, що ѕостишев намагавс¤ перет¤гнути  урбаса на б≥к влади, але д≥став р≥шучу в≥дс≥ч. ” листопад≥ режисера заарештували, п≥зн≥ше в≥н загинув у табор≥, а його театр став цитаделлю Усоц≥ал≥стичного реал≥змуФ. „имало жертв було й серед художник≥в. “ак, групу ≥з п'¤ти мал¤р≥в, ¤к≥ розмальовували фрески в харк≥вському театр≥, заарештували, трьох ≥з них розстр≥л¤ли; фрески ж за њхн≥й Унац≥онал≥стичнийФ зм≥ст в≥дразу ж знищили.

ѕридушуючи Унац≥онал≥стичнийФ ухил ≥ самобутн≥ елементи нац≥ональноњ культури, режим ѕостишева разом ≥з тим не торкавс¤, так би мовити, декоративного фасаду украњн≥зац≥њ, ¤к це намагалис¤ зробити попередн≥ рос≥йськ≥ зайди-комун≥сти. “ак, 24 червн¤ 1933 р. столицю ”крањни з ’аркова було переведено до њњ традиц≥йного м≥сц¤ перебуванн¤ в  иЇв≥. ѕроцес русиф≥кац≥њ не мав тотального характеру, зокрема, вживанн¤ украњнськоњ мови не обмежувалос¤. ѕересл≥дувань зазнавали лише т≥ аспекти украњн≥зац≥њ, ¤к≥ передбачали будь-¤кий автономний розвиток.

19 листопада ѕостишев зробив п≥дсумки УкультурноњФ чистки, за¤вивши, що Уви¤вленн¤ нац≥онал≥стичного ухилу —крипника дало нам можлив≥сть зв≥льнити структуру соц≥ал≥зму, ≥ передус≥м структуру украњнськоњ соц≥ал≥стичноњ культури, в≥д ус≥х петлюр≥вських, махновських та ≥нших нац≥онал≥стичних елемент≥в. ѕроведено велику роботу. ƒосить сказати, що прот¤гом цього пер≥оду ми вичистили з наркомату осв≥ти 2 000 чолов≥к з нац≥онал≥стичним душком, серед ¤ких було близько 300 науковц≥в ≥ письменник≥в. ¬≥с≥м центральних рад¤нських установ вичистили в≥д понад 200 нац≥онал≥ст≥в, ¤к≥ об≥ймали посади гол≥в в≥дд≥л≥в та ≥нш≥ под≥бн≥ пости. ƒв≥ системи Ч кооператив≥в та зернових резерв≥в Ч вичистили в≥д понад 2 тис. нац≥онал≥ст≥в ≥ б≥логвард≥йц≥в, наск≥льки мен≥ особисто в≥домоФ.

ѕроте чистка украњнського Унац≥онал≥змуФ на цьому не ск≥нчилас¤; з погл¤ду рад¤нського ур¤ду вона, мабуть, н≥коли не могла ск≥нчитис¤. ¬. Ѕалицький, шеф ƒѕ” в ”крањн≥, оголосив у с≥чн≥ 1934 р., що викрито ще одну змову Ч УЅлок украњнських нац≥онал≥стичних парт≥йФ (ѕостишев п≥зн≥ше твердив, що до нього входила група —крипника). ¬≥н перел≥чив пр≥звища 26 професор≥в ¬сеукрањнського об'Їднанн¤ ≥нститут≥в марксизму-лен≥н≥зму, назвавши њх ворогами народу. ÷е об'Їднанн¤ п≥зн≥ше було розпущене ¤к Угн≥здо контрреволюц≥онер≥в, троцьк≥ст≥в ≥ нац≥онал≥ст≥вФ. „ерез м≥с¤ць на XVII з'њзд≥ ¬ ѕ(б) ѕостишев хваливс¤: Ући знищили нац≥онал≥стичну контрреволюц≥ю прот¤гом минулого року; ми викрили та л≥кв≥дували нац≥онал≥стичний ухилФ. јле це була передчасна за¤ва, оск≥льки чистки украњнських Унац≥онал≥ст≥вФ ¤к у крањн≥ в ц≥лому, так ≥ в сам≥й парт≥њ проводили ≥ дал≥ без упину. “а й на тому ж з'њзд≥  ос≥ор дав зрозум≥ти, що Укласовий ворогФ усе ще намагаЇтьс¤ робити своЇ чорне д≥ло Уп≥д прапором украњн≥зац≥њФ.

ѕ≥сл¤ вбивства  ≥рова у грудн≥ 1934 р. були розстр≥л¤н≥ велик≥ групи Уп≥дозрюванихФ у ћоскв≥, Ћен≥нград≥ та в ”крањн≥. «окрема, в  иЇв≥ знищили 26 член≥в так званого УЅ≥логвард≥йського терористичного центруФ за звинуваченн¤м, що вони проникли з-за кордону з≥ зброЇю дл¤ зд≥йсненн¤ терористичних акт≥в. ѕо сут≥ лише двоЇ з них њздили за кордон, хоч семеро походили з «ах≥дноњ ”крањни, але вже довгий час жили в —–—–. ƒе¤к≥ свого часу були активними за ÷ентральноњ –ади, але переважно це були не пол≥тики, а л≥тератори (¤к, наприклад, ƒмитро ‘альк≥вський, √ригор≥й  осинка та молодий глухон≥мий поет ќлекса ¬лизько), на чињ Увизнанн¤Ф посилавс¤ ѕостишев наступного року.

” 1935 р. викрили Уборотьбистську змовуФ, на чол≥ ¤коњ були так≥ знаменит≥ постат≥, ¤к пров≥дний украњнський драматург ћикола  ул≥ш, ¤кий також УвизнавФ свою терористичну д≥¤льн≥сть. ” с≥чн≥ 1936 р. в  иЇв≥ в≥дбувс¤ закритий судовий процес групи, ¤ку очолював славетний л≥тературний критик, поет ≥ професор л≥тератури ћикола «еров, за звинуваченн¤м у Ушпигунств≥Ф та Утероризм≥Ф. Ќа «ерова, ¤кий фактично скеровував увесь процес л≥тературного в≥дродженн¤ 1920-х рок≥в, доносили, наприклад, що в≥н поминав у церкв≥ Уворог≥в народуФ, розстр≥л¤них у грудн≥ 1934 р., ≥ вир≥шив помститис¤ за них. ƒо його УбандиФ входили переважно, так само ¤к ≥ в≥н, поети-неокласики, досл≥дники мови ≥ учасники ¬ищого л≥тературного сем≥нару при  ињвському ун≥верситет≥.

ѕоруч з ≥ншими звинуваченн¤ми Утроцьк≥змФ також сто¤в на пор¤дку денному, ≥ в м≥ру того ¤к чистка тривала, цей закид ставав нав≥ть ще фатальн≥шим, н≥ж ≥нкрим≥нац≥¤ нац≥онал≥зму. ѕочинаюча в≥д 1935 р. Утроцьк≥ст≥вФ знаходили в  ињвському, ’арк≥вському, ƒн≥пропетровському ун≥верситетах, у видавництв≥ вже сильно вичищеноњ ”крањнськоњ –ад¤нськоњ ≈нциклопед≥њ, в ≤нститут≥ народноњ осв≥ти у ¬орошиловград≥ тощо. ” 1937 р. було за¤влено, що троцьк≥стськ≥ групи ≥снували в ус≥х украњнських м≥стах.

”с¤ згубн≥сть розгрому украњнськоњ культури наочно виступаЇ у цифрах. «г≥дно з одн≥Їю оц≥нкою, зникли приблизно 200 з 240 письменник≥в ”крањни (за ≥ншими п≥драхунками 204 ≥з 246). ≤з тих, що вц≥л≥ли, один ут≥к за кордон, семеро померли природною смертю, що залишаЇ нам 32 чи 34 письменники, ¤к≥ або стали лакизами режиму, або перестали ≥снувати ¤к творч≥ особистост≥. ј ≥з приблизно 84 пров≥дних досл≥дник≥в у галуз≥ л≥нгв≥стики л≥кв≥дували 62.

ќтже, ”крањна лежала роздавлена: њњ церкву знищено, њњ ≥нтел≥генц≥ю розстр≥л¤но або заслано, њњ сел¤н, що переважно складали украњнську нац≥ю, або виморено, або п≥дкорено. Ќав≥ть “роцький визнавав, що Ун≥де репрес≥њ, чистки, поневоленн¤ та вс≥л¤к≥ ≥нш≥ р≥зновиди бюрократичного хул≥ганства не набрали таких жахливих масштаб≥в, ¤к на ”крањн≥, у боротьб≥ проти могутн≥х таЇмних прагнень украњнських мас до б≥льшоњ свободи та незалежност≥Ф.

ƒракон≥вськ≥ заходи, впроваджуван≥ —тал≥ним, мабуть, здавалис¤ йому достатн≥ми дл¤ дос¤гненн¤ його мети. якщо ж вони все ж ви¤вилис¤ недостатн≥ми, це сталос¤ через те, що в≥н недооц≥нив силу нац≥онального почутт¤, ¤ке допомагало нац≥њ витримати ц≥ удари ≥ врешт≥ вижити.

* * *

” наш≥ часи терм≥н УгеноцидФ часто вживають суто риторично. « цього погл¤ду варто нагадати текст резолюц≥њ ќќЌ Уѕро запоб≥ганн¤ злочину геноциду та покаранн¤ за ньогоФ, прийн¤тоњ √енеральною јсамблеЇю ќќЌ 9 грудн¤ 1948 р., ¤ка ув≥йшла в силу 1950 року ≥ ¤ку —–—– ратиф≥кував у 1954 р. ќсь де¤к≥ вит¤ги з нењ:

У—татт¤ 1. —торони, що п≥дписують цю резолюц≥ю, п≥дтверджують, що геноцид, незалежно, чи його вчинено в мирний час, чи п≥д час в≥йни,Ч це злочин за м≥жнародним правом, ¤кому вони зобов'¤зуютьс¤ запоб≥гати ≥ за ¤кий вони беруть на себе в≥дпов≥дальн≥стьФ.

У—татт¤ 11. «а даною резолюц≥Їю геноцид означаЇ будь-¤кий з нижчеподаних акт≥в, учинених з нам≥ром знищити повн≥стю або частково нац≥ональну, етн≥чну, расову чи рел≥г≥йну групу, а саме:

вбивство член≥в групи;

запод≥¤нн¤ серйозного ф≥зичного чи псих≥чного пошкодженн¤ членам групи;

зумисне створенн¤ дл¤ член≥в групи умов житт¤, розрахованих на проведенн¤ њњ ф≥зичного знищенн¤ повн≥стю або частково;

застосуванн¤ заход≥в з нам≥ром перешкодити народженню д≥тей серед член≥в групи;

примусове переданн¤ д≥тей член≥в одн≥Їњ групи членам ≥ншоњФ.

«даЇтьс¤, немаЇ жодного сумн≥ву, що звинуваченн¤ в геноцид≥ маЇ пр¤ме в≥дношенн¤ до –ад¤нського —оюзу за його д≥њ в ”крањн≥. “аким, принаймн≥, був погл¤д професора –афаела Ћемк≥на, автора проекту резолюц≥њ.

јле справа, мабуть, не в тому, ¤к саме сл≥д формально квал≥ф≥кувати ц≥ под≥њ. ‘акт Ї фактом: щодо украњнськоњ нац≥њ вчинено нечуваний злочин. ≤ чи то було в п≥двалах, де страчували безневинних, чи у таборах примусовоњ прац≥, чи в селах, де вмирали з голоду,Ч це було св≥доме винищенн¤ м≥льйон≥в ≥ндив≥дуум≥в, з ¤ких складалас¤ ц¤ нац≥¤.

ƒо реч≥, УЅольша¤ —оветска¤ Ёнциклопеди¤Ф визначаЇ геноцид ¤к Упородженн¤ ≥мпер≥ал≥зму, що загниваЇФ.

Ќа сх≥д в≥д кордон≥в ”крањни, на нижн≥х просторах ƒону ≥ по той б≥к јзовського мор¤, у р≥внин≥, що прост¤гаЇтьс¤ до калмицьких степ≥в, лежали територ≥њ, заселен≥ переважно козаками та украњнськими сел¤нами. ћ≥ж першими були, зокрема, донськ≥ козаки Ч сп≥льн≥сть рос≥йського походженн¤, ¤ка розвинула, проте, св≥й власний д≥алект. Ќедарма п≥д час колектив≥зац≥њ дл¤ так званих Удвадц¤тип'¤титис¤чник≥вФ надрукували спец≥альний Уƒонской словарьФ,Ч м≥сцеве населенн¤ лише з великим зусилл¤м сприймало њхню мову.

Ќа в≥дм≥ну в≥д донських кубанськ≥ козаки походили з ”крањни. ¬они були безпосередн≥ми нащадками запорожц≥в, ¤к≥ п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ рос≥¤нами —≥ч≥ 1775 року спочатку втекли на турецьку територ≥ю, але п≥зн≥ше повернулис¤ ≥ переселилис¤ на  убань, ставши ¤дром  убанського козацького в≥йська, ¤ке таким чином було законним спадкоЇмцем давньоњ республ≥ки на порогах.

 убанських козак≥в та украњнських сел¤н, ¤к≥ переселилис¤ на  убань сл≥дом за ними, разом з ≥ншою людн≥стю ѕ≥вн≥чного  авказу оц≥нювали на початку XX ст. числом 1305 тис., а перед революц≥Їю населенн¤  убан≥ становило 2089 тис., з ¤ких 1037 тис. були козаки.

«а царату козацтво ¤к в≥йськова сила перебувало в розпор¤дженн≥ ур¤ду Ч ≥ п≥д час в≥йни, ≥ у випадках придушенн¤ бунт≥в ≥ революц≥йних демонстрац≥й Ч ≥ часто було досить ефективним знар¤дд¤м режиму. –оль козак≥в у такому жахливому ¤вищ≥, ¤ким були погроми, також добре в≥дома. ¬загал≥ слово УкозакФ у –ос≥њ часто вживали стосовно во¤к≥в ус≥х вид≥в кавалер≥њ, а також к≥нних пол≥цањв, що утруднювало ≥дентиф≥кац≥ю козацтва дл¤ зах≥дних досл≥дник≥в.

 озаки ¤вл¤ли собою багато в чому прив≥лейовану та досить в≥льну м≥л≥тарно-с≥льськогосподарську громаду. –≥вень њхньоњ осв≥ти перед революц≥Їю кн¤зь ѕ.  ропотк≥н у своњй статт≥ в Ѕританськ≥й ≈нциклопед≥њ характеризуЇ ¤к вищий в≥д перес≥чного рос≥йського р≥вн¤.

” безладд≥ 1917Ч1918 рр. козаки проголосили своњ земл≥ незалежними. «агалом вони схил¤лис¤ в б≥к б≥лих арм≥й, до ¤ких приЇдналис¤ численн≥ донськ≥ л≥дери. јле це не було одностайним, ¤к показуЇ ћихайло Ўолохов у своњй епопењ У“ихий ƒонФ. ¬≥н також даЇ зрозум≥ти, що багато козак≥в, котр≥ спочатку досить прихильно ставилис¤ до червоних або принаймн≥ трималис¤ нейтрал≥тету, були змушен≥ до активного опору б≥льшовицькому тероров≥.

Ќа  убан≥ та на ƒону комун≥сти були нав≥ть слабк≥ш≥, н≥ж в ”крањн≥. Ѕ≥льше того, козаки становили дл¤ них складн≥шу проблему з ≥нших причин. Ќа в≥дм≥ну в≥д украњнських сел¤н њхн≥ традиц≥њ, орган≥зац≥¤, весь спос≥б житт¤ мали в≥йськовий характер. ƒо того ж козацьк≥ станиц≥ були не тими осередками, ¤к≥ можна було придушити купкою м≥л≥ц≥онер≥в, а великими селищами аж до 40 тис. мешканц≥в, ¤кщо не б≥льше.

” 1922Ч1923 рр. ≥ у 1928 р. в≥дбулис¤ козацьк≥ повстанн¤. ¬загал≥ боротьба за колектив≥зац≥ю проходила на цих теренах украй напружено. ” листопад≥ 1929 р. тут було розквартировано значн≥ в≥йськов≥ з'Їднанн¤. Ќа додаток до м≥л≥ц≥йних частин на ƒону розм≥стилис¤ 14-та ћосковська стр≥лецька див≥з≥¤ та ще дв≥ див≥з≥њ дл¤ п≥дсиленн¤ в≥йськ ѕ≥вн≥чно -кавказького округу.

 озацький оп≥р стримував упровадженн¤ голоду довше, н≥ж будь-де. як висловивс¤ перший секретар ѕ≥вн≥чне- авказького крайкому парт≥њ Ѕ. ЎеболдаЇв, у 1932 р. Укуркул≥ знову намагалис¤ боротис¤ з нами у питанн≥ хл≥ба, на цей раз використовуючи колгоспи ¤к базу дл¤ своњх д≥йФ; отже довелос¤ в≥др¤дити Угрупу член≥в ÷  п≥д проводом товариша  агановича до нас, щоб допомогти нам виправити становищеФ. ÷¤ ком≥с≥¤ з'¤вилас¤ в –остов≥ на початку листопада 1932 р. ¬она в≥дразу зустр≥лас¤ з членами ѕ≥вн≥чно- авказького крайкому ≥ призначила спец≥альних уповноважених дл¤ кожноњ округи. 4 листопада горезв≥сний стал≥нський попл≥чник Ўкир¤тов був ухвалений ÷  ¤к голова ком≥с≥њ дл¤ чистки п≥вн≥чно-кавказьких ≥ особливо кубанських парт≥йних орган≥зац≥й в≥д Уос≥б, ворожих комун≥змов≥, що провод¤ть куркульський курсФ. ј двома дн¤ми п≥зн≥ше вийшла ≥нструкц≥¤ про проведенн¤ под≥бноњ чистки комсомолу.

12 листопада, допов≥даючи про стан справ, ЎеболдаЇв зазначав, що, наприклад, голова одного з колгосп≥в, колишн≥й червоний партизан, нагороджений орденом „ервоноњ «≥рки, приховав половину державного хл≥ба,Ч ≥ таких факт≥в були сотн≥. ÷е переважало особливо на  убан≥, де окопалас¤, ¤к в≥н висловивс¤, величезна к≥льк≥сть Уб≥логвард≥йського охв≥ст¤Ф. «окрема, у станиц≥ ѕолтавськ≥й, ¤ка свого часу активно опиралас¤ б≥льшовицьким в≥йськам, дв≥ третини сел¤н все ще були одноос≥бниками.

≤з усього випливало, що кампан≥¤ хл≥бозагот≥вель зазнаЇ провалу в багатьох округах. Ќав≥ть у великому радгосп≥ У убаньФ площею 87,5 тис. га, ¤кий роками слугував зразком Укомун≥стичноњ орган≥зац≥њ прац≥Ф, третину роб≥тник≥в ≥ адм≥н≥стратор≥в зв≥льнили ≥ близько двох третин член≥в парт≥њ п≥ддали чистц≥ за УсаботажФ.

—ер ƒжои ћейнард, ¤кий в≥дв≥дав цей рег≥он ≥ загалом заперечував на¤вн≥сть там голоду, згадуЇ про депортуванн¤ з ѕ≥вн≥чного  авказу та особливо з  убан≥ комун≥ст≥в ≥ м≥сцевих в≥дпов≥дальних ур¤довц≥в, котр≥ намагалис¤ покращити становище сел¤н, ≥ додаЇ, що смертн≥сть там була дуже високою.

«рештою на ƒону та  убан≥ оголосили надзвичайний воЇнний стан п≥д приводом еп≥дем≥њ холери (цей в≥домий метод був використаний також п≥д час Ќовочеркаського бунту 1962 р.). ” с≥чн≥ 1933 р. весь край повн≥стю п≥дпор¤дкували спец≥альн≥й ком≥с≥њ, уповноважен≥й Увпроваджувати примусову працю, депортувати та карати нав≥ть смертю тих, що опиралис¤Ф. “од≥ кожна камера ростовськоњ тюрми вм≥щувала до 50 ув'¤знених.

Ќападки ЎеболдаЇва на станицю ѕолтавську не були простою словесною погрозою. 17 грудн¤ 1932 р. за розпор¤дженн¤м голови крайвиконкому депортували вс≥х 27 тис. мешканц≥в станиц≥.

ѕартизанський рух у ц≥й окруз≥ ≥снував до 1925 р., а окрем≥ групи д≥¤ли ≥ значно довше. ” 1929Ч1930 рр. депортували 300 з 5600 господарств ≥ судили 250 ос≥б за невиконанн¤ зернових загот≥вель, ≥з числа ¤ких близько 40 розстр≥л¤ли. УЅабський бунтФ у ц≥й м≥сцевост≥ очолили вдови червоних партизан≥в. ” 1930Ч1931 рр. там провели сер≥ю арешт≥в п≥дозрюваних член≥в У—п≥лки визволенн¤ ”крањниФ.

“епер, у грудн≥ 1932 р., у ѕолтавськ≥й в≥дбулос¤ справжнЇ повстанн¤, учасники ¤кого вбивали сп≥вроб≥тник≥в ќƒѕ” та актив≥ст≥в; станиц¤ перейшла п≥д контроль повстанц≥в, котр≥ в≥др¤дили своњ ескадрони до сус≥дн≥х селищ ≥з закликом приЇднатис¤ до них. ќдначе вони робили це надто пов≥льно, ≥ влад≥ вдалос¤ сконцентрувати коло ѕолтавськоњ переважаюч≥ сили ≥ п≥сл¤ т¤жких боњв знову вз¤ти станицю у своњ руки.

Ќачальник ќƒѕ”  убаЇв в≥ддав наказ: через те що ѕолтавська опинилас¤ в руках куркул≥в, депортувати все населенн¤, за вин¤тком к≥лькох ло¤льних громад¤н. ≤з ц≥Їю метою оголосили воЇнний стан, а жител≥в попередили, що за будь-¤ке порушенн¤ наказ≥в винуватц≥ отримають Унайвищу м≥ру соц≥ал≥стичноњ законност≥ Ч розстр≥лФ: це стосувалос¤ тих, хто Упроводив аг≥тац≥ю, ширив провокац≥йн≥ чутки, спричин¤в пан≥ку або плюндрував власн≥сть чи продукц≥юФ. «годом до станиц≥ нањхали рос≥йськ≥ поселенц≥, ≥ њњ перейменували в У расноармейскуюФ.

ѕолтавська операц≥¤ набула великого розголосу ¤к Уприклад дл¤ ≥ншихФ, але не Їдиний приклад. ѕод≥бн≥ акти було вчинено у станиц¤х ”манськ≥й, ћедведицьк≥й, ћишат≥вськ≥й та ≥и. ѕовстанц≥в великоњ станиц≥ Ћабинськоњ судили в јрмавир≥, ≥ багато д≥стали смертн≥ вироки, хоча њњ мешканц≥в в основному не висилали. –ой ћедведЇв зазначаЇ, що населенн¤ 16 станиць повн≥стю депортували на  райню ѕ≥вн≥ч загальним числом десь 200 тис. ” де¤ких станиц¤х (наприклад, ≤ван≥вськ≥й) депортували лише половину населенн¤, одначе вс≥ ц≥ цифри стали частиною загальних даних, ¤к≥ вражають.

ќдин в≥йськовий розпов≥даЇ про своЇ прибутт¤ до станиц≥ Ѕрюховецькоњ в јрмавирському окруз≥, ¤ка перед тим мала 20 тис. населенн¤. як ≥ в ≥нших м≥сц¤х, к≥лька м≥с¤ц≥в тому придушили спробу повстанн¤ й ус≥х уц≥л≥лих Ч чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, д≥тей та ≥нвал≥д≥в Ч депортували, за вин¤тком ¤коњсь староњ пари. Ќа вулиц≥ вир≥с бур'¤н висотою з дерево, а зруйнован≥ та покинут≥ хати ледь було видно. ¬≥н ув≥йшов у д≥м: У«а п≥вхвилини, що ¤ пров≥в там, ¤ побачив два людських трупи. —тара ж≥нка сид≥ла на п≥длоз≥, ≥ голова з сивим нечесаним волосс¤м упала њй на груди. ¬она похилилас¤ на л≥жко, широко розставивши ноги. ѓѓ мертв≥ руки схрещувалис¤ на груд¤х. ¬она вмерла саме так, в≥ддавши Ѕогов≥ душу, ≥ ¤к хрестилас¤, так ≥ застигла нав≥ки. „и¤сь жовта рука прост¤глас¤ з л≥жка ≥ лежала на голов≥ ж≥нки. Ќа л≥жку видн≥лос¤ т≥ло старого чолов≥ка в домоткан≥й сорочц≥ та штан¤х. —тар≥ п≥дошви н≥г стирчали над краЇм л≥жка, ≥ видно було, що ц≥ ноги багато ходили по земл≥. я не м≥г бачити обличч¤ чолов≥ка, воно було обернуте до ст≥ни. « соромом мушу признатис¤, мен≥ було справд≥ страшно. „омусь та рука, що лежала на голов≥ староњ, особливо потр¤сла мене. ћожливо, в останньому зусилл≥ старий опустив руку на голову своЇњ мертвоњ ж≥нки, ≥ так вони обоЇ й померли.  оли це сталос¤ Ч тиждень тому чи два?Ф јле все ж таки там була одна жива душа. √олий чолов≥к ≥з довгим волосс¤м ≥ бородою воював з≥ зграЇю к≥шок п≥д акац≥Їю за волод≥нн¤ мертвим голубом. ¬≥н збожевол≥в, але опов≥дач зм≥г поЇднати в одне ц≥ле його ≥стор≥ю. “ой був комун≥ст ≥ голова м≥сцевоњ с≥льради, але з початком колектив≥зац≥њ роз≥рвав св≥й партквиток ≥ приЇднавс¤ до повстанц≥в, њх у б≥льшост≥ розстр≥л¤ли, але йому вдалос¤ заховатис¤ в мал¤р≥йних болотах поблизу р≥чки  убан≥. …ого ж≥нка та д≥ти були серед депортованих. „олов≥ков≥ ¤кось удалос¤ пережити зиму, а тод≥ в≥н повернувс¤ до свого старого дому Ч останн≥й мешканець того, що колись було великим ≥ заможним селищем...

* * *

як ≥ в ”крањн≥, нац≥ональна культура зазнала у цьому рег≥он≥ сильних утиск≥в, але тут вони були ще жорстк≥ш≥. ” 1926 р. на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ проживало « 107 000 украњнц≥в, ≥з них 1 412 276 Ч лише на  убан≥. ≤снувало багато украњнських шк≥л, ¤к≥ перебували п≥д юрисдикц≥Їю —крипника ¤к тод≥шнього наркома осв≥ти. ”  раснодар≥ працював украњнський педагог≥чний ≥нститут, у станиц≥ ѕолтавськ≥й Ч педагог≥чний техн≥кум.

” грудн≥ 1929 р., п≥д час загальноњ культурноњ чистки в ”крањн≥, заарештували де¤ких науковц≥в кубанського походженн¤. ” 1932Ч1933 рр. м≥сцева преса (зокрема газета УћолотФ) вже р¤сн≥ла звинуваченн¤ми багатьох визначних ос≥б у Ум≥сцевому нац≥онал≥зм≥Ф. Ќа початку 1933 р. було арештовано чимало парт≥йно-державних та культурних д≥¤ч≥в, у тому числ≥ майже вс≥х професор≥в украњнських навчальних заклад≥в. –ос≥йська мова стала вит≥снювати украњнську ¤к мова навчанн¤. ј м≥ж 1933 та 1937 роками вс≥ 746 украњнських початкових шк≥л на  убан≥ перетворили на рос≥йськ≥.

—еред тих, кого не депортували, розпочавс¤ голод. ћетоди його штучного створенн¤ н≥чим не в≥др≥зн¤лис¤ в≥д описуваних нами ран≥ше.

ќсь нотатки де¤ких св≥дк≥в пережитого. У“ут, на  убан≥,Ч писав один ≥з них,Ч такий голод, що мертвих уже н≥де ховатиФ. Уƒ≥ти,Ч писав ≥нший,Ч сид¤ть, забившис¤ у кут, ≥ тремт¤ть в≥д голоду ≥ холодуФ. Ћисти пов≥домл¤ють таке: Ући з моњм дорогим чолов≥ком ≥ д≥тьми працювали дуже т¤жко минулого л≥та. ћи мали хл≥ба на ц≥лий р≥к... вони залишили нас безпом≥чними ≥ без статк≥вФ; У” грудн≥ ми мали здати все наше зерно та ≥нш≥ продукти, нав≥ть городину, держав≥Ф; У” степу чи в пол≥, куди не п≥ди, ц≥л≥ родини лежатьФ ≥ т. ≥н. ƒвох сел¤н на сьомому дес¤тку житт¤ засудили на 10-р≥чне ув'¤зненн¤ за те, що знайшли в них два к≥лограми сирого кукурудз¤ного лушпинн¤. ≤нший випадок: у вантажн≥й машин≥, що в≥двозила на цвинтар мертвих д≥тей, двоЇ ви¤вилис¤ живими; л≥кар¤, котрий був причетний до цього, розстр≥л¤ли.

≤нженер, що працював на ѕ≥вн≥чно-кавказьк≥й зал≥зниц≥, подаЇ такий опис под≥й: УЌа початку 1933 р. в≥д зал≥зничноњ станц≥њ  авказька кожного ранку в певний час перед св≥танком в≥дходили два таЇмничих пот¤ги в напр¤м≥ ћ≥неральних ¬од та –остова. ѕот¤ги були порожн≥, ≥ кожний складавс¤ з 5Ч10 вантажних вагон≥в. ѕриблизно за дв≥ Ч чотири години пот¤ги поверталис¤, зупин¤лис¤ на ¤кийсь час на маленьк≥й б≥чн≥й станц≥њ, а тод≥ йшли дал≥ запасною кол≥Їю, що була тупиком ≥ вела до колишньоњ камен¤рн≥. ѕоки пот¤ги зупин¤лис¤ на  авказьк≥й або на б≥чн≥й кол≥њ, вс≥ вагони були замкнен≥, але вигл¤дали навантаженими ≥ пильно охорон¤лис¤ ƒѕ”. —початку н≥хто не звертав уваги на таЇмнич≥ пот¤ги, включно з≥ мною. я працював там тимчасово, оск≥льки був ще студентом ћосковського ≥нституту транспорту. јле одного разу кондуктор X., член парт≥њ, тихо покликав мене ≥ пов≥в до поњзд≥в, сказавши: Дя хочу тоб≥ показати, що Ї у вагонах". ¬≥н трохи в≥дчинив двер≥ одного з них, ¤ зазирнув ≥ майже знепритомн≥в через те, що там побачив. ” вагон≥ було повно труп≥в, накиданих будь-¤к.  ондуктор п≥зн≥ше розпов≥в мен≥ таку ≥стор≥ю: ДЌачальник станц≥њ отримав таЇмний наказ в≥д свого начальства виконати проханн¤ м≥сцевого та зал≥зничного в≥дд≥л≥в ƒѕ” ≥ мати напоготов≥ кожного св≥танку два пот¤ги з порожн≥ми вантажними вагонами. Ѕригаду зал≥зничник≥в, що обслуговувала пот¤ги, охорон¤ли сп≥вроб≥тники ƒѕ”. ѕот¤ги виходили, щоб з≥брати трупи сел¤н, ¤ких доставл¤ли до зал≥зничних станц≥й ≥з ближн≥х с≥л. “рупи ховали на в≥ддален≥й д≥л¤нц≥ за камен¤рнею. ¬сю зону охорон¤ло ƒѕ”, ≥ н≥кого з≥ сторонн≥х ос≥б близько не п≥дпускали"Ф.

як ми вже говорили ран≥ше, нав≥ть у великих станиц¤х, населенн¤ ¤ких не депортували в масовому масштаб≥, втрати в≥д голоду були величезн≥ Ч 14 тис. з 24-х залишилос¤ у станиц≥ Ћабинськ≥й тощо. ” станиц≥ —тарокорсунськ≥й кавалер≥йську частину в≥йськ ƒѕ”, ¤ку в≥др¤дили туди в 1930 р., завжди тримали у бойов≥й готовност≥. Ѕуло проведено к≥лька масових арешт≥в Ч кожного разу в≥д 50 до 100 ос≥б. ѕ≥сл¤ голоду в живих залишилос¤ лише близько тис¤ч≥ з 14 тис.; под≥бна дол¤ сп≥ткала й сус≥дн≥ станиц≥ Ч ¬оронезьку та ƒонську. “акож сильно потерп≥ли некозацьк≥ украњнськ≥ села. Ќаприклад, населенн¤ ѕашк≥вського ( раснодарський округ) ≥з 7 тис. зменшилос¤ вдв≥ч≥.

Ќаприк≥нц≥ 1933 р. англ≥йське посольство допов≥дало: У озацький елемент переважно усунуто Ч чи то через смерть, чи то шл¤хом депортац≥йФ.

ўодо м≥ст ƒону та  убан≥, то вони зазнали б≥льших утрат, н≥ж м≥ста в ”крањн≥. ѕов≥домл¤ли про 50 тис. смертних випадк≥в у —тавропол≥ (населенн¤ 140 тис.) ≥ 40 тис. у  раснодар≥ (населенн¤ 140 тис.). ” —альськ≥й окруз≥ чимал≥й к≥лькост≥ мешканц≥в удалос¤ вижити т≥льки завд¤ки тому, що вони переселилис¤ у степ ≥ ловили там байбак≥в. ∆ител≥ села «ав≥тне протрималис¤ таким чином аж п≥вроку.

јле незважаючи на поодинок≥ У≥стор≥њ з≥ щасливим к≥нцемФ, ц≥ колись кв≥туч≥ земл≥ перетворилис¤ на справжню пустелю. ќсь св≥дченн¤ ≥ноземц¤: Уѕерше, що мене вразило, коли ¤ побачив козацьк≥ села в околиц≥  ропотк≥на,Ч це жахливий стан того, що колись було надзвичайно родючим тереном. ¬еличезний бур'¤н, навдивовижу високий ≥ твердий, заповнив численн≥ сади, панував на пол¤х пшениц≥, кукурудзи, сон¤шника. «никли пшеничн≥ пал¤ниц≥, соковит≥ шматочки м'¤са молодого баранчика, що пропонували на продаж повсюдно, коли ¤ в≥дв≥дував  убанську долину в 1924 роц≥Ф. ј ось пов≥домленн¤ одного з парт≥йних кер≥вник≥в, ¤кий повернувс¤ до своњх р≥дних м≥сць уперше в≥д час≥в революц≥њ: Уя знав цей край, коли тут був самий лише добробут... “епер на м≥сц≥ села ¤ знайшов ц≥лковите спустошенн¤ та злидн≥. “ини, огорож≥ та хв≥ртки зникли, бо п≥шли на паливо. ¬улиц≥ заросли бур'¤ном ≥ папороттю, хати розвалюютьс¤ на шматки... Ќав≥ть колись повн≥ ентуз≥азму парт≥йн≥ актив≥сти втратили в≥ру...Ф

ўе к≥лька под≥бних опис≥в краю: в≥н нагадував УозброЇний таб≥р у пустел≥ Ч н≥ прац≥, н≥ хл≥ба, н≥ худоби, н≥ т¤глових коней, лише безд≥¤льн≥ сел¤ни та во¤киФ; це був Унап≥вспустошений край, ¤кий майже напевно потребував повторного освоЇнн¤Ф.

ƒал≥ на п≥вн≥чний зах≥д голод уразив терени Ќижньоњ ¬олги, частково рос≥йськ≥ та украњнськ≥ за нац≥ональним складом, але центром його стали м≥сцевост≥, в ¤ких дом≥нували волзьк≥ н≥мц≥. ѕроцитуЇмо к≥лька опов≥дей сучасних рос≥йських письменник≥в, що походили з ¬олги, про њхн≥ дит¤ч≥ роки. ќдин пише про Учотири труни, ¤к≥ наша родина носила до с≥льського цвинтар¤ в тому жахливому роц≥Ф, щоправда, додавши, що У¤к≥сь м≥н≥мальн≥ харчов≥ пайки призначили дл¤ роздаванн¤ в довгих чергахФ, але њх ¤краз вистачало дл¤ того, щоб про≥снувати в≥д одноњ пайки до другоњ. ≤нший св≥дчить: У...ц≥л≥ родини повимирали. ” нашому сел≥ ћонастирському з 600 господарств залишилос¤ 150, а ц≥Їњ м≥сцевост≥ не торкнулас¤ жодна в≥йна!Ф

јле головним об'Їктом нашоњ уваги Ї автономна республ≥ка н≥мц≥в ѕоволж¤, проти ¤коњ, ¤к вигл¤даЇ, ≥ було спр¤моване в≥стр¤ терору. ™вангел≥чн≥ церкви у Ќ≥меччин≥ отримували близько 100 тис. лист≥в в≥д рос≥йських н≥мц≥в ≥з проханн¤м про допомогу. ÷≥ листи до брат≥в ≥ сестер у в≥ровизнанн≥, з ¤кими волзьк≥ н≥мц≥ завжди утримували зв'¤зки, майже вс≥ мають сильне рел≥г≥йне забарвленн¤. јле факти, про ¤к≥ вони опов≥дають, до болю знайом≥. Ући мусили в≥ддати все держав≥Ф,Ч пише, зокрема, одна родина у лютому 1933 р. ≤нш≥ листи св≥дчать про в≥дсутн≥сть хл≥ба прот¤гом чотирьох, п'¤ти, шести м≥с¤ц≥в. ѕроте т≥, що працювали у радгоспах, одержували 150 г хл≥ба на день,Ч Ув≥д чого не помреш, але й жити не будешФ. ѕишуть також, що Учетверо з д≥тей брата ћартина померли в≥д голоду, а решта недалек≥ в≥д цьогоФ (березень 1933 р.); Ући не мали хл≥ба, м'¤са чи жиру прот¤гом уже п'¤ти м≥с¤ц≥в... Ѕагато вмираЇФ; УЌеможливо б≥льше знайти ан≥ собак, ан≥ кот≥вФ; У“ак багато вмираЇ, що нема часу, щоб викопати могилиФ (кв≥тень 1933 р.); У¬ сел≥ все мертве. ƒн≥ проход¤ть, ≥ жодноњ душ≥ не видно... ми зачинилис¤ в дом≥, щоб приготуватис¤ до смерт≥Ф (лютий 1933 р.). ќдин вмираючий Ївангел≥ст писав: У оли ¤ дивлюс¤ в майбутнЇ, ¤ бачу перед собою н≥би гору, на ¤ку не можу п≥дн¤тис¤Ф.

ƒе¤к≥ листи св≥дчать про прибутт¤ посилок ≥з «аходу. « ц≥Їњ, зокрема, причини список жертв вигл¤даЇ не таким великим, ¤к на  убан≥. ≤ все ж пов≥домл¤Їтьс¤, що число померлих н≥мц≥в дос¤гло 140 тис. Ќа той же час, за приблизними п≥драхунками, ще 60 тис. н≥мц≥в перебували у рад¤нських таборах. “их, що вижили, депортували масовим пор¤дком у 1941 р.

Ћисти н≥мецьких сел¤н довгий час вважалис¤ на «аход≥ фактично Їдиним св≥доцтвом ≥з перших рук в≥д тих, що д≥йсно переживали голод. як бачимо, вони не дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ н≥ в≥д того, про що опов≥дали спостер≥гач≥ в ”крањн≥ та на  убан≥, ан≥ в≥д того, про що ми д≥зналис¤ в≥д уц≥л≥лих, ¤к≥ через багато рок≥в згадували особисто пережите.

√олодомор винищив або покал≥чив ц≥ле покол≥нн¤ сел¤нських д≥тей Ч ¤к в усьому —–—–, так ≥ особливо в ”крањн≥. «губн≥сть такого ¤вища неможливо переоц≥нити. ƒол¤ д≥тей у ц≥й величезн≥й катастроф≥ найб≥льше приголомшуЇ розум ≥ не може бути виправдана з будь-¤кого погл¤ду. ўо ж до майбутнього крањни, то чисельне зменшенн¤ ц≥лоњ генерац≥њ призвело до насл≥дк≥в, котр≥ в≥дчуваютьс¤ ≥ дос≥.

«н≥мки д≥тей ≥з к≥нц≥вками, що вигл¤дають ¤к палиц≥, ≥ веслопод≥бними головами довод¤ть до нест¤ми, ¤к це завжди буваЇ в под≥бних обставинах. јле цього разу, на в≥дм≥ну в≥д голоду 1921 р., на цих зн≥мках не видно прац≥вник≥в благод≥йних орган≥зац≥й, ¤к≥ намагаютьс¤, хай ≥ з незначними шансами, вр¤тувати њх.

ќдин спостер≥гач так пише про вц≥л≥лу дитину: УЅ≥дний хлопчик бачив так багато смертей ≥ так багато страждань, що, здаЇтьс¤, вважав усе це частиною житт¤. ƒл¤ нього не було ≥ншого житт¤. ƒ≥ти завжди сприймали страх≥тт¤ свого становища ¤к щось самозрозум≥леФ.

¬≥йну проти д≥тей б≥льшовики виправдовували У≥сторичною потребоюФ, ≥ в≥дсутн≥сть Убуржуазноњ сентиментальност≥Ф у виконанн≥ р≥шень парт≥њ стала засобом перев≥рки ¤костей справжнього комун≥ста.

ўе у 1929 р. газета Уѕросвещение —ибириФ зазначала, ўо Уде¤к≥ товариш≥, ¤к≥ прињжджають дл¤ загот≥вл≥ хл≥ба, рекомендують робити все, щоб заохотити випадки пересл≥дуванн¤ куркульських д≥тей, ¤к≥ трапл¤ютьс¤ в школ≥, використовуючи ц≥ пересл≥дуванн¤ ¤к зас≥б тиску на куркул≥в-батьк≥в, ¤к≥ приховують зерно. ≤ њхн≥ поради, очевидно, вт≥люютьс¤ на практиц≥, оск≥льки можна констатувати посиленн¤ класового антагон≥зму серед школ¤р≥в Ч починаючи в≥д цькуванн¤ молодших ≥ к≥нчаючи б≥йками старшихФ.

 оли секретар одного з окружком≥в парт≥њ за¤вив, що сл≥д залишати куркул¤м ст≥льки нас≥нн¤, щоб вони могли с≥¤ти ≥ годувати своњх д≥тей, його п≥ддали критиц≥: Ући не можемо думати про куркульських голодних д≥тей, у класов≥й боротьб≥ ф≥лантроп≥¤ Ч це злоФ. ¬ јрхангельську в 1932Ч1933 рр. д≥т¤м депортованих Укуркул≥вФ не давали шк≥льних сн≥данк≥в, а також талон≥в на одержанн¤ од¤гу, на що мали право ≥нш≥.

” цьому була сво¤ лог≥ка. У уркульство ¤к класФ, ¤кий режим мав нам≥р л≥кв≥дувати, складавс¤ не т≥льки з дорослих, а й ≥з д≥тей. Ѕ≥льше того, постулат ћаркса про те, що бутт¤ визначаЇ св≥дом≥сть, сприймали ц≥лком безпосередньо,Ч наприклад, уц≥л≥л≥ д≥ти Укуркул≥вФ, нав≥ть в≥докремлен≥ в≥д своњх родин, носили своЇ соц≥альне тавро по вс≥х документах, ≥ њх завжди можна було заарештувати, коли цього вимагала Уб≥льшовицька пильн≥стьФ.

ѕересл≥дуванн¤ д≥тей за д≥њ њхн≥х батьк≥в стало вже традиц≥Їю нового режиму. ƒосить згадати розстр≥л 14-р≥чного царевича в 1918 р. чи його ровесника Ч сина старого б≥льшовика Ќ. Ћакоби у 1937 р. ” 1930-х роках д≥тей та њхн≥х матер≥в повсюдно засуджували ¤к так званих У„—»–Ф (Учлен семьи изменника –одиниФ) Ч обвинуваченн¤, ¤ке неможливо було спростувати.

ƒ≥тей Укуркул≥вФ часто залишали напризвол¤ще, коли обох батьк≥в арештовували. ¬дова Ћен≥на Ќ.  рупська, зокрема, писала: У«аарештували батьк≥в малоњ дитини. ¬она з плачем ≥де вулицею... ”с≥м жаль малюка, але н≥хто не може в≥дважитис¤ вз¤ти його до себе в д≥м: Дяк би там не було, це ж куркульська дитина... ћожуть бути неприЇмн≥ насл≥дки"Ф. —ама  рупська виступала проти цього, довод¤чи, що класова боротьба маЇ точитис¤ м≥ж дорослими; але з нею вже давно перестали рахуватис¤.

ѕроте у багатьох випадках люди були см≥лив≥ш≥ та пор¤дн≥ш≥ Ч всупереч побоюванн¤м  рупськоњ. ќпов≥дають, наприклад, що в одн≥й родин≥, де батька давно заарештували, а мати просто вмирала в≥д утоми в пол≥, сел¤ни, ¤к≥ працювали поруч, брали дитину до своЇњ хати. “иповим прикладом може слугувати ≥стор≥¤ одного украњнського сел¤нина, що в≥дмовивс¤ вступити до колгоспу. «а це його арештували, побили та заслали, а дружина пов≥силас¤ в комор≥. “од≥ безд≥тна родина вз¤ла њхнього малого хлопчика до себе. ј той т≥льки те й робив, що сид≥в у своЇму покинутому дом≥, повертаючись до них лише ввечер≥, ≥ н≥коли не розмовл¤в. ѕод≥бних ≥стор≥й сир≥т Ч жертв колектив≥зац≥њ, ¤ких приймали до себе сел¤ни, безл≥ч.

≤нод≥ людська передбачлив≥сть ≥ винах≥длив≥сть вр¤товували родину, принаймн≥ на ¤кийсь час. ќдна особа, що пережила лихол≥тт¤, розпов≥даЇ, що, повернувшись додому п≥сл¤ школи 10-р≥чною дитиною, вона побачила хату порожньою та замкнутою. Ѕатька заарештували, а мат≥р ≥ маленьких д≥тей уз¤ла до себе б≥дна сел¤нська родина. ўоб ур¤тувати њх, опов≥дач та його 12-р≥чний брат мусили переховуватис¤ ≥ взагал≥ жити на власний розсуд. ќдначе батьков≥ вдалос¤ втекти, ≥ в≥н став мандр≥вним чоботарем. «ам≥сть платн≥ за роботу в≥н просив ус≥х посилати харч≥ його родин≥. Ѕатько нав≥ть знайшов можлив≥сть ховати де¤к≥ харч≥ у м≥сцевого актив≥ста, де њх, звичайно, не шукали. ’лопц≥ теж не сид≥ли без д≥ла Ч вони ловили рибу, коли вдавалос¤ уникнути сторож≥.

јле надати будь-¤ку допомогу потерп≥лим не завжди було можливо. Ќаприклад, один хлопчик ут≥к ≥з пот¤гу, ¤ким везли його родину на засланн¤, ≥ к≥лькома м≥с¤ц¤ми п≥зн≥ше в≥дв≥дав св≥й р≥дний хут≥р. “ой був повн≥стю покинутий, бур'¤н вир≥с заввишки з людину, у спустошених будинках, з ¤ких було з≥рвано дахи, оселилис¤ тхори.

як ми вже зазначали, мал≥ д≥ти складали значну частину тих 15Ч20 % сел¤н, що вмирали п≥д час етапу до м≥сць засланн¤ у 1930Ч1932 рр.; ще б≥льше њх померло вже на засланн≥. «окрема, у березн≥, кв≥тн≥ й травн≥ 1930 р. пов≥домл¤лос¤ про загибель майже 25 тис. д≥тей у церквах ¬ологди, що використовувались ¤к пересильн≥ пункти.

«алишившись сиротами, д≥ти жили на меж≥ людського ≥снуванн¤, ≥ багато з них померло. як ≥ стосовно дорослих, неможливо сказати точно, ск≥льки д≥тей стали жертвами депортац≥й, а ск≥льки Ч голоду, але ≥снують докази того, що голод був страшн≥шим лихом.

ќтож, у 1932 р. становище д≥тей украњнських сел¤н було вкрай жахливим. √олод не лише пост≥йно посилювавс¤, в≥н зд≥йснював також величезний псих≥чний тиск на людей. ћи вже цитували ¬асил¤ √россмана, ¤кий писав, що матер≥ часом починають ненавид≥ти власних д≥тей. ¬ одн≥й родин≥ чолов≥к не дозволив своњй ж≥нц≥ годувати д≥тей, а коли побачив, ¤к сус≥да дав њм трохи молока, в≥н дон≥с на нього за приховуванн¤ продукт≥в, хоч ≥ безрезультатно. ƒо реч≥, сам в≥н не вижив, а д≥ти вц≥л≥ли... ¬ ≥нших випадках, ¤к ми бачили, божев≥лл¤ в≥д голоду призводило до людоњдства, ≥ в нашому розпор¤дженн≥ багато опов≥дей про д≥тей, що њх з'њли власн≥ батьки.

ј ¤кщо говорити загальн≥ше, то це був просто голод Ч не б≥льше ≥ не менше. ≤ в≥н часом примушував робити виб≥р, що межував ≥з божев≥лл¤м. “ак, навесн≥ 1934 р. одна ж≥нка сказала тим, що милувалис¤ њњ д≥тьми, що мала њх аж шестеро, але вир≥шила вр¤тувати Утрьох найздоровших ≥ найрозумн≥шихФ коштом смерт≥ ≥нших, поховавши њх за хатою.

јгроном описуЇ, ¤к в≥н ≥шов ≥з м≥сцевим ур¤довцем в≥д одного села до ≥ншого ≥ знайшов мертву молоду ж≥нку, на груд¤х ¤коњ лежало живе немовл¤. « њњ документ≥в в≥н д≥знавс¤, що ж≥нц≥ було 22 роки, а њњ село розташоване аж за 13 к≥лометр≥в в≥д цього м≥сц¤. ÷е значило, що виснажена голодом ж≥нка пройшла цю в≥дстань п≥шки. „олов≥ки передали немовл¤ до найближчого харчового пункту, ≥ њм мимовол≥ спало на думку: чи хтось коли-небудь скаже дитин≥, що сталос¤ з њњ мат≥р'ю?

јртур  ьостлер бачив з в≥кна пот¤гу голодуючих д≥тей, ¤к≥ Убули под≥бн≥ до заспиртованих ембр≥он≥вФ. ¬ ≥ншому м≥сц≥ в≥н писав: У—танц≥њ були заповнен≥ сел¤нами, що жебрачили, з опухлими руками та ногами, ж≥нками, що п≥дносили до в≥кон вагон≥в страх≥тливих д≥тей з величезними головами, що хиталис¤, з под≥бними до палиць к≥нц≥вками та набухлими загостреними животами...Ф ≤ це йшлос¤ про родини, ¤к≥, принаймн≥, мали сили д≥статис¤ до зал≥зничноњ кол≥њ.

≤снуЇ багато под≥бних опис≥в д≥тей. Ќайповн≥ший з них подаЇ, мабуть, ¬. √россман: Уј сел¤нськ≥ д≥ти! „и ви коли-небудь бачили газетн≥ зн≥мки д≥тей у н≥мецьких таборах? ¬они вигл¤дали саме так: њхн≥ голови були схож≥ на важк≥ м'¤ч≥ на тонких, ¤к у лелек, ши¤х, ≥ видно було кожну к≥стку њхн≥х рук ≥ н≥г, що виступали з≥ шк≥ри, ≥ весь к≥ст¤к проступав з≥ шк≥ри, що вигл¤дала ¤к жовта марл¤. ƒит¤ч≥ обличч¤ були стар≥, зморен≥, н≥би цим д≥т¤м було с≥мдес¤т рок≥в. ј з початком весни вони вже зовс≥м не мали облич. «ам≥сть них були птахопод≥бн≥ голови з клювами чи жаб'¤ч≥ голови з тонкими ≥ довгими губами, а де¤к≥ з них нагадували риб з в≥дкритими ротами. “о не були людськ≥ обличч¤Ф. ¬≥н пор≥внюЇ њх з Їврейськими д≥тьми в н≥мецьких газових камерах ≥ коментуЇ: У÷е були рад¤нськ≥ д≥ти, ≥ т≥, що карали њх смертю, були рад¤нськ≥ людиФ.

” б≥льшост≥ випадк≥в д≥ти вмирали вдома разом з ус≥Їю родиною. ≤нод≥ вони гинули останн≥ми ≥ не мали н≥¤кого у¤вленн¤, що њм робити. ≤ноземний журнал≥ст описуЇ хатинку в сел≥ коло ’аркова, в ¤к≥й вижили лише 14-р≥чна д≥вчинка та њњ двор≥чний братик. У÷¤ молодша дитина повзала на п≥длоз≥, ¤к жабен¤, ≥ њњ нещасне маленьке т≥льце було наст≥льки спотворене, що не вигл¤дало людським... ¬она н≥коли не куштувала н≥ молока, н≥ масла ≥ лише раз у житт≥ куштувала м'¤со. „орний хл≥б ≥ картопл¤, скор≥ше крихти з них, були Їдиним харчуванн¤м цього немовл¤ти, ¤ке багато раз≥в було на гран≥ смерт≥ минулоњ зимиФ. ≤нш≥ в≥дходили без будь-¤коњ над≥њ: У рай дороги... наприк≥нц≥ червн¤ знайшли т≥ла двох д≥тей Ч одн≥й дитин≥ було близько семи рок≥в, а друг≥й, можливо, дес¤ть. ’тозна, чињ то були д≥ти? Ќ≥хто, здаЇтьс¤, не побивавс¤ за ними, н≥хто не питав про них, вони поздихали, ¤к кошен¤та...Ф

 оли голод ставав зовс≥м нестерпним, батьки в≥дсилали своњх д≥тей з дому в над≥њ, що вони ¤кось виживуть у св≥т≥ жебрацтва та др≥бних крад≥жок, котрий н≥коли не був би њхн≥м, ¤кби вони залишилис¤ з≥ своњми родинами.

ќдин ≥з жител≥в села „орнухи ѕолтавськоњ област≥, колишн≥й партизан, вступив до колгоспу в 1930 р. з ж≥нкою та п'¤тьма д≥тьми ≥ був в≥дданим актив≥стом.  оли ж голодова смерть стала зовс≥м близькою, в≥н уз¤в своњх чотирьох уц≥л≥лих д≥тей (одного забили до смерт≥ за крад≥жку городини) та п≥шов до секретар¤ окружкому парт≥њ, але той не зм≥г йому об≥ц¤ти н≥чого певного. “од≥ батько залишив д≥тей ≥з секретарем, ¤кий в≥ддав њх до дит¤чого будинку, де двоЇ незабаром померли. ƒ≥знавшис¤ про це, батько пов≥сивс¤ на дерев≥ перед будинком окружкому.

Ќайб≥льше вражають розпов≥д≥ самих д≥тей. “ак, семир≥чний хлопчик казав, що п≥сл¤ того ¤к його батько помер, а мати спухла так, що не могла встати, вона вел≥ла йому Уп≥ти та пошукати соб≥ харч≥вФ; ≥нший хлопчик восьми рок≥в покинув дом≥вку, коли обоЇ його батьк≥в померли; дев'¤тир≥чний хлопчик, залишившись без матер≥, зл¤кавс¤ свого батька та п≥шов ≥з дому; ≥ншому хлопчиков≥ дев'¤ти рок≥в мати наказала ¤кось р¤туватис¤, ≥ обоЇ плакали, коли в≥н лишав дом≥вку; восьмир≥чний хлопчик, побачивши своњх батьк≥в опухлими та безпом≥чними, п≥шов св≥т за оч≥.

„асом мати йшла з дому з≥ своЇю останньою вц≥л≥лою дитиною. ≤снуЇ багато ≥стор≥й про мат≥р ≥ немовл¤, ¤к≥ лежали мертв≥ на дороз≥ чи на вулиц≥ м≥ста. ƒе¤к≥ залишали маленьку дитину коло чињхось дверей або просто будь-де Ч св≥т не без добрих людей. У∆≥нка-сел¤нка, од¤гнута у щось под≥бне до латаних м≥шк≥в, з'¤вилас¤ з б≥чноњ дор≥жки,Ч пише американський журнал≥ст.Ч ¬она т¤гнула дитину трьох-чотирьох рок≥в за ком≥рець д≥р¤вого пальта, ¤к т¤гнуть важкий м≥шок. ∆≥нка вт¤гнула дитину на головну вулицю. “ут вона опустила њњ в гр¤зюку... ћаленьке личко дитини було напухле та синЇ. « маленьких губ ст≥кала п≥на. –уки та маленьке т≥льце спухли. “о був ¤кийсь клунок ≥з частин людського т≥ла, кожна з ¤ких була смертельно хвора, ≥ все ж њх тримав разом подих житт¤. ћати залишила дитину на дороз≥ в над≥њ, що хтось, можливе, щось зробить, аби допомогти њй. ћо¤ супутниц¤ намагалас¤ заспокоњти мене. “ис¤ч≥ й тис¤ч≥ таких д≥тей, сказала вона мен≥, зазнали в ”крањн≥ такоњ самоњ дол≥ того рокуФ.

≤нша опов≥дь: У” ’арков≥ ¤ побачив хлопчика, виснаженого, ¤к скелет, що лежав на середин≥ вулиц≥. ƒругий хлопчик сид≥в коло бочки см≥тт¤, вибираючи зв≥дти ¤Їшну шкаралупу.  оли голод почав посилюватис¤, сел¤ни в≥двозили своњх д≥тей до м≥ст ≥ залишали там у над≥њ, що хтось пожал≥Ї њхФ. ƒ≥ти часто помирали на перший чи на другий день. ќдного такого бачили в ’арков≥ ¤к в≥н умирав у канав≥; його Ушк≥ра була вкрита нездоровим б≥луватим пушком, ¤к цв≥льФ.

Ѕули й ≥нш≥ небезпеки. ” ѕолтав≥, прим≥ром, злочинц≥ нав≥ть влаштували справжню р≥зницю дл¤ д≥тей, на ¤ку врешт≥ надибало ƒѕ” (≥ це не було ун≥кальним випадком, опов≥дали принаймн≥ про два под≥бних).

≤нод≥ д≥ти виживали, оск≥льки потрапл¤ли у б≥льш-менш орган≥зован≥ групи. “ак, на ’арк≥вському тракторному завод≥ вс≥ недобудован≥ споруди зайн¤ли безпритульн≥ д≥ти. ¬они ловили кот≥в та птах≥в, шукали у см≥тт≥ рибн≥ голови або картопл¤не лушпинн¤, жебрачили.

ѕро дит¤ч≥ злочинн≥ зграњ на зал≥зничних станц≥¤х звичайно зазначають, що вони складалис¤ з 12Ч14-р≥чних ≥ нав≥ть з 5Ч6-р≥чних. ¬они займалис¤ головним чином др≥бними крад≥жками. ўе наприк≥нц≥ 1920-х рок≥в у приймальному пункт≥ дл¤ безпритульних д≥тей у Ћен≥нград≥ новоприбул≥ заповнювали своЇр≥дну усну анкету. Ќа питанн¤ У’то, на твою думку, Ї хул≥ганом?Ф 75 12Ч15-р≥чних хлопчик≥в в≥дпов≥ли, зокрема, таке: У÷е безпритульний хлопець, ¤кий в≥д голоду змушений стати хул≥ганомФ; У’ул≥ган Ч це злод≥й, що вт≥к ≥з дит¤чого будинкуФ; У’ул≥гани з'¤вл¤ютьс¤, коли батьки вмирають ≥ вони залишаютьс¤ зовс≥м сам≥...Ф ‘актично це був Їдиний спос≥б житт¤, доступний багатьом.

¬ ≥нших д≥тей дол¤ склалас¤ ≥накше Ч тих, кому пощастило знайти далеких родич≥в або ¤кусь роботу. јле багато врешт≥ асим≥лювалис¤ серед крим≥нального елементу Ч так званих Уурк≥вФ, ¤к≥ ≥снували ¤к середовище з окремою культурою, з≥ своњми законами та класним жаргоном ≥з давн≥х-давен. Ќа початок 1940-х рок≥в УуркиФ приблизно нал≥чували в≥д п≥вм≥льйона до м≥льйона ос≥б. ѕро молодшу њхню частину, що складали хлопц≥-п≥дл≥тки, ¤к правило, пов≥домл¤ють, що це були найжахлив≥ш≥ злод≥њ, ¤к≥ не мали н≥¤ких докор≥в сов≥ст≥ ≥ вдавалис¤ до вбивства за будь-¤ким найнезначн≥шим мотивом. јле у 1920-30-х роках б≥льш≥сть д≥тей ще трималас¤ своњми окремими групами, що становило неаби¤ку проблему дл¤ влади.

¬елика хвил¤ сир≥т-безпритульник≥в линула по вс≥й крањн≥ усл≥д за голодом 1921Ч1922 рр. ѕов≥домл¤ли про Уб≥гл≥ зграњ, що нал≥чували к≥лька дес¤тк≥в ≥ б≥льше, на чол≥ з 10Ч12-р≥чною дитиною, ≥нколи серед них трапл¤лос¤ й немовл¤ на рукахФ. ¬се це визнавали ур¤дов≥ органи й нав≥ть змальовували рад¤нськ≥ письменники. Ќаприклад, у твор≥ ¬. Ўишкова Уƒети тьмыФ описуЇтьс¤ група д≥тей, ¤к≥ жили п≥д великим покинутим човном на берез≥ р≥чки за рахунок грабунк≥в ≥ нав≥ть убивств.

УЅольша¤ —оветска¤ Ёнциклопеди¤Ф третього виданн¤ стверджуЇ, що к≥льк≥сть д≥тей, ¤к≥ потребували безпосередньоњ допомоги в≥д держави, становила 4Ч6 млн у 1921 р. ≥ 2,5Ч4 млн в 1923 р. ” 1921Ч1922 рр. 5 млн д≥стали допомогу лише в район≥ ¬олги, а в 1923 р. Ч б≥льше м≥льйона. ” 1921 р. в дит¤чих будинках нал≥чувалос¤ 940 тис. ос≥б, у 1924 Ч 280 тис., у 1926 р. Ч 250 тис., у 1927Ч1928 рр. Ч 159 тис. ѕ≥зн≥ше будь-¤ка статистика або нав≥ть ≥нформац≥¤ взагал≥ зникаЇ, за вин¤тком голосл≥вноњ за¤ви, що проблему в ц≥лому зл≥кв≥довано в середин≥ 1930-х рок≥в.

ќтже, панував погл¤д, що безпритульн≥ д≥ти були типовим ¤вищем переважно 1920-х рок≥в; проте на цю тему ≥снуЇ чимало оф≥ц≥йних пов≥домлень ≥ в≥д час≥в голоду.

ќдним ≥з способ≥в було, ¤к водитьс¤, скидати вину на Укуркул≥вФ, котр≥, мовл¤в, Увикористовували де¤к≥ труднощ≥ в постачанн≥ харч≥в у певних районах крањни з метою п≥двищенн¤ р≥вн¤ безпритульност≥ серед д≥тей у м≥стах... ћ≥сцев≥ кер≥вники народноњ осв≥ти не завжди або не скр≥зь розум≥ли, що це були куркульськ≥ хитрощ≥ јле зам≥сть того, щоб викривати њх... окружн≥ виконкоми та особливо с≥льради часто сам≥ видавали папери дитин≥ та посилали њњ до м≥ських установ, в≥дпов≥дальних за захист дитинства. ћ≥сто приймало цих д≥тей. як насл≥док, на¤вн≥ дит¤ч≥ заклади були переповнен≥; створювали нов≥, але вуличн≥ сироти не лише не зникали Ч навпаки, продовжували з'¤вл¤тис¤ нов≥... Ѕезпритульн≥сть зростала, особливо на ѕ≥вн≥чному  авказ≥Ф.

” 1935 р. було оголошено, що переданн¤ Убезпосередньоњ та негайноњ в≥дпов≥дальност≥ за оп≥ку над д≥тьми с≥льрадам ≥ колгоспам... врешт≥ створюЇ умови, коли можна буде покласти край по¤в≥ безпритульних ≥ незабезпечених д≥тей. ÷ей зах≥д дасть можлив≥сть зупинити пот≥к таких д≥тей ≥з с≥л у м≥ста з метою прийн¤тт¤ до дит¤чих будинк≥вФ. ” той час за оф≥ц≥йною статистикою 75 % безпритульних приходили саме з села.

„ерез 30 з лишком рок≥в журнал У¬опросы истории  ѕ——Ф стверджував, що завд¤ки усп≥хам ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та колектив≥зац≥њ проблему безпритульних д≥тей свого часу було повн≥стю розв'¤зано: У÷е одне з найчудов≥ших св≥дчень того, що лише соц≥ал≥стичний лад може вр¤тувати молоде покол≥нн¤ в≥д голоду, злидн≥в ≥ безпритульност≥ Ч неминучих ¤вищ буржуазного сусп≥льстваФ.

ћабуть, сл≥д навести ще один зразок рад¤нського способу трактуванн¤ цих под≥й. ” 1935 р. заступник наркома осв≥ти ћ. ≈пштейн Упор≥вн¤в оп≥ку нашоњ парт≥њ та њњ пров≥дник≥в над д≥тьми з жахливими умовами житт¤ д≥тей у кап≥тал≥стичних крањнах. «меншенн¤ к≥лькост≥ шк≥л, величезний зр≥ст безпритульност≥ Ч так≥ характерн≥ риси кап≥тал≥зму. ” —Ўј, наприклад, понад 200 тис. безпритульних д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в. —уди, виправн≥ будинки та притулки дл¤ неповнол≥тн≥х кал≥чать д≥тей; усю систему заход≥в буржуазних держав скеровано в напр¤м≥ Дусуненн¤ з очей" безпритульних д≥тей шл¤хом њхнього ф≥зичного усуненн¤Ф.

ѕрофесор –оберт “акер запропонував досить ориг≥нальну ≥дею, за ¤кою те, в чому рад¤нська преса звинувачувала вс≥л¤ких ворог≥в, було точн≥с≥нько тим, що рад¤нський ур¤д робив сам. ƒоречно було б згадати, що на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, де проблема безпритульних д≥тей сто¤ла особливо гостро, њњ було Узл≥кв≥дованоФ прот¤гом ¤кихось двох м≥с¤ц≥в (про те,¤кими заходами, оф≥ц≥йна преса, однак, не зазначала). ј ц≥ заходи часто не мали н≥чого сп≥льного з гуман≥стичними м≥ркуванн¤ми.

≤снували Удит¤ч≥ трудов≥ колон≥њФ, тобто табори-в'¤зниц≥, до перебуванн¤ в ¤ких дитину можна було присудити. “ак, заарештувавши та депортувавши одного з Укуркул≥вФ, актив≥сти прийшли до нього в д≥м перев≥рити на¤вн≥сть зерна ≥ заарештувати його дружину, њњ маленький син, ≥з перев'¤заною хворою рукою, м≥цно тримавс¤ за мат≥р. јктив≥ст ударив його по руц≥, ≥ малий знепритомн≥в. —еред зам≥шанн¤ мати втекла до л≥су. «ам≥сть нењ заарештували хлопчика ≥ через два тижн≥ судили, ≥нкрим≥нуючи йому напад на бригадира з ножем. ’оч один ≥з актив≥ст≥в ≥ розпов≥в суду про те, ¤к було насправд≥, хлопцев≥ все одно дали п'¤ть рок≥в у дит¤ч≥й колон≥њ.

≤з д≥тей, з ¤кими так поводилис¤, виростали зат¤т≥ противники рад¤нськоњ влади.  олишн≥й начальник дит¤чоњ трудовоњ колон≥њ розпов≥даЇ, що молод≥ злочинц≥ дуже неповажно ставилис¤ до рад¤нського способу житт¤. ќдного разу вони нав≥ть забарикадувалис¤ у прим≥щенн≥ управл≥нн¤ колон≥Їю ≥ кричали, що п≥дпал¤ть Утюрму народ≥вФ, пародуючи, мабуть, лен≥нську харатеристику царату. ≤ вони вз¤лис¤-таки п≥дпалювати документи та особист≥ справи.

Ќабагато б≥льше д≥тей, одначе, опинилис¤ у звичайних тюрмах чи таборах.  олишн≥й в'¤зень згадуЇ про дев'¤тир≥чного хлопчину, що сид≥в у харк≥вськ≥й тюрм≥ в одн≥й камер≥ з дорослими.

Ќав≥ть безпритульн≥ д≥ти з Унекрим≥нального елементуФ отримували суворе покаранн¤. ” березн≥ 1933 р. на полтавському зал≥зничному вокзал≥ спец≥альний вагон перевели на б≥чну кол≥ю, ≥ д≥тей, що юрмилис¤ навколо у пошуках њж≥, числом до 80, загнали до нього силою з нам≥ром везти до колон≥њ. ѓм дали сурогатноњ кави з п≥дсмажених зернин ≥ трохи хл≥ба. ѕроте д≥ти швидко померли, ≥ њх довелос¤ поховати неподал≥к. «ал≥зничник п≥дсумував свою розпов≥дь так: У÷е було наст≥льки буденним, що н≥хто не звернув на це жодноњ увагиФ.

ўе один факт: у ¬ерхньодн≥провську близько 3 тис. сир≥т в≥ком в≥д семи до 12 рок≥в Ч д≥тей страчених чи засланих Укуркул≥вФ Ч тримали на гран≥ голоду прот¤гом весни та л≥та 1933 р.

¬икладач ботан≥ки пише про становище в  ≥ровоград≥. ” спорудах м≥сцевого ринку, ¤кий було закрито разом з ≥ншими Угн≥здами приватноњ власност≥Ф, тут улаштували дит¤чий будинок. ѕ≥д час голоду в≥н був наст≥льки переповнений сел¤нськими д≥тьми, що њх в≥двезли до так званого Удит¤чого м≥стечкаФ, де вони жили просто неба. ¬они н≥чого не мали њсти, аж поки не померли подал≥ в≥д людського ока; причиною ж було названо Услабк≥сть нервовоњ системиФ.  ам'¤на огорожа оточувала њх, ≥ зв≥дти було чутно Устрашн≥, нелюдськ≥ крики... ж≥нки хрестилис¤ та т≥кали в≥д цього страшного м≥сц¤Ф. “≥ла померлих вивозили лише вноч≥. ями дл¤ похованн¤ наповнювали так високо ≥ покривали так погано, що собаки та вовки часто в≥дкопували т≥ла. ќпов≥дач вважаЇ, що у такий спос≥б загинули тис¤ч≥ д≥тей.

ѕоруч ≥з цим ≥снували й зовс≥м ≥нш≥ дит¤ч≥ заклади. ќдин в≥дпов≥дальний прац≥вник наркомату осв≥ти згадуЇ про своњ в≥дв≥дини уприв≥лейованого л≥тнього табору в ”ль¤н≥вц≥. ѕ≥сл¤ чудового об≥ду до нього п≥д≥йшов прац≥вник табору ≥ сказав, що хот≥в би показати йому ≥нший Удит¤чий притулокФ поза селом. “о була кам'¤на комора з п≥щаною п≥длогою, на ¤к≥й у нап≥втемр¤в≥ сид≥ли десь 200 д≥тей в≥д двох до 12 рок≥в, що вигл¤дали ¤к скелети, од¤гнен≥ у брудн≥ сорочки. ¬они вс≥ кричали, благаючи хл≥ба.  оли г≥сть запитав, хто ж оп≥куЇтьс¤ ними, в≥н д≥став ≥рон≥чну в≥дпов≥дь: Уѕарт≥¤ та ур¤дФ. Уќп≥каФ ц¤ пол¤гала в усуненн≥ труп≥в кожного ранку.

ќдну д≥вчинку з „орнух≥вського дитбудинку помилково навантажили на машину разом ≥з трупами, але оск≥льки могили не викопали, то просто скинули у купу. ќговтавшись, дитина щосили в≥дповзла уб≥к. ѓњ вр¤тувала та догл¤дала дружина л≥кар¤-Ївре¤. ÷ей л≥кар, ћойсей ‘ельдман, ур¤тував багато людей, що вмирали з голоду, беручи њх до л≥карн≥ за фальшивим д≥агнозом ≥ годуючи њх там, через що не раз потрапл¤в у б≥лу.

¬ ≥ншому м≥сц≥ 10-р≥чного хлопчика разом ≥з малою сестрою п≥сл¤ смерт≥ батьк≥в забрали до м≥сцевого дитбудинку Ч староњ сел¤нськоњ хати з розбитими в≥кнами, де бракувало харч≥в. —тарша медсестра вел≥ла старшим д≥т¤м копати могили на цвинтар≥ ≥ ховати мертвих малюк≥в. ”решт≥ хлопчик зробив це дл¤ своЇњ власноњ сестрички.

ѕро де¤к≥ с≥льськ≥ дитбудинки, влаштован≥ саме дл¤ м≥сцевих уродженц≥в, кажуть, що вони були орган≥зован≥ набагато краще. јле багато њхн≥х колишн≥х вихованц≥в чомусь першими дезертирували з „ервоноњ арм≥њ в 1941 р.

Ќа початку 1930 р., ще до масового голоду, дитбудинки вже перебували в поганому стан≥. ∆урнал УЌародное просвещениеФ нар≥кав: Ућатер≥ально д≥тей забезпечують усе менше й менше, у багатьох дитбудинках брук, безл≥ч вошей, брак дисципл≥ни, в≥дсутн≥ навички колективного житт¤Ф.

¬ ур¤довому указ≥ про л≥кв≥дац≥ю дит¤чоњ безпритульност≥ в≥д 31 травн¤ 1935 р. зазначалос¤, що кер≥вництво дитбудинками зд≥йснюЇтьс¤ недостатньо через погану орган≥зац≥ю господарюванн¤ та осв≥ти; боротьба з дит¤чим хул≥ганством ≥ крим≥нальним елементом серед д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в ведетьс¤ неактивно, а в де¤ких м≥сц¤х зовс≥м в≥дсутн¤; не створено умов, коли д≥ти, ¤к≥ з т≥Їњ чи ≥ншоњ причини опинилис¤ на вулиц≥, в≥дразу були б улаштован≥ у в≥дпов≥дних дит¤чих установах або повернут≥ батькам. ѕривертаЇ увагу такий пункт указу: УЅатьки та оп≥куни, байдуж≥ до своњх власних д≥тей, ¤к≥ дозвол¤ють њм займатис¤ хул≥ганством, крад≥жками та брод¤жництвом, не вважаютьс¤ в≥дпов≥дальнимиФ. ÷ей пункт вельми ч≥тко характеризуЇ житт¤ безпритульних.

”каз передбачав створенн¤ нових дитбудинк≥в п≥д юрисдикц≥Їю наркомату осв≥ти, притулк≥в дл¤ хворих д≥тей п≥д юрисдикц≥Їю наркомату охорони здоров'¤ та ≥зол¤тор≥в, трудколон≥й ≥ приймальних пункт≥в п≥д юрисдикц≥Їю Ќ ¬— (колишнЇ ƒѕ”), ¤кий перебирав п≥д свою в≥дпов≥дальн≥сть ус≥ справи малол≥тн≥х злочинц≥в.

Ѕезпритульн≥ д≥ти часто т≥кали з цих заклад≥в, нар≥каючи на брутальн≥сть пор¤дк≥в у них. ѕро У омуну ≥мен≥ ћ. √орькогоФ п≥д ’арковом казали, що там Умало харч≥в ≥ багато дисципл≥ниФ. Ќе було це таЇмницею ≥ дл¤ оф≥ц≥йноњ преси.

—учасний рос≥йський прозањк (¬. јстаф'Їв) розпов≥даЇ багато ≥стор≥й про жахлив≥ дитбудинки. јле були ≥ вин¤тки. Ќаприклад, сам в≥н жив у дитбудинку в ≤гарц≥ на  райн≥й ѕ≥вноч≥, директором ¤кого була дуже пор¤дна людина, вс≥л¤ко шанована вихованц¤ми (згодом ви¤вилос¤, що в≥н Ч колишн≥й царський оф≥цер).

” б≥льшост≥ ж дитбудинки мало чим в≥др≥зн¤лис¤ в≥д звичайних тюрем. ѕроте багато д≥тей усе ж щасливо перейшли ц≥ пекельн≥ кола, Уоп≥куван≥Ф органами м≥л≥ц≥њ та безпеки, та працювали згодом на пор¤дних профес≥йних посадах. ≤нш≥ опинилис¤ в злочинницькому середовищ≥. ј ще ≥нш≥, ¤к жахливий парадокс, стали чудовим матер≥алом дл¤ вишколу кадр≥в самого Ќ ¬—. Ќав≥ть пор≥вн¤но гуманн≥ дитбудинки „  1920-х рок≥в дали чимало майбутн≥х прац≥вник≥в Уорган≥вФ.

™ дан≥, що у Ѕ≥лореченськ≥й дитколон≥њ п≥д ћайкопом на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ половину вихованц≥в послали у 16-р≥чному в≥ц≥ до спец≥альноњ школи Ќ ¬—. „асто це були д≥ти з крим≥нального середовища. ќдного такого, ¤кий колись убив сел¤нина ≥ п≥дпалив церкву, вп≥знав м≥сцевий житель, заарештований у Ѕаку, в одному з≥ своњх сл≥дчих.

—правжн≥й моральний парадокс, таким чином, пол¤гав у тому, що д≥тей, чињх батьк≥в знищив режим, виховували за допомогою метод≥в, ¤к≥ розбудили в них найзв≥р¤ч≥ш≥ ≥нстинкти, внасл≥док чого вони стали найогидн≥шими прислужниками цього ж режиму. ≤ дл¤ цього не обов'¤зково було працювати в органах безпеки. ѕрищеплюючи молод≥ перекручене сприйманн¤ д≥йсност≥, влада кал≥чила њњ духовно, а це було, мабуть, жахлив≥ше, н≥ж ф≥зичне знищенн¤.

«ах≥дному громад¤нинов≥ може здатис¤ неприЇмним, коли молода людина ≥з захопленн¤м розпов≥даЇ про неприховано пропагандистський ф≥льм, де Укуркул≥Ф приховують хл≥б, а комсомольц≥ знаход¤ть його. Ќам може не подобатис¤, коли Удобре вгодован≥ д≥ти комун≥стичноњ номенклатури, юн≥ п≥онери, котр≥ бачили, ¤к виловлювали голодних сел¤н у ’арков≥, повторювали, мов папуги, слова ненавист≥, вивчен≥ в школ≥Ф. Ќам може здаватис¤ огидним, коли ми чуЇмо про п≥онерський заг≥н, ¤кий затримав двох ж≥нок (в одн≥Їњ чолов≥ка стратили, а в другоњ заслали) за те, що вони з≥брали дл¤ себе к≥лька колоск≥в пшениц≥ (згодом ж≥нки опинилис¤ у табор≥ на  райн≥й ѕ≥вноч≥). јле все це було насправд≥, ≥ проти факт≥в н≥чого не вд≥Їш.

” станиц≥ ”сть-Ћабинськ≥й на  убан≥ п≥онери в≥дзначилис¤ тим, що подали Укому сл≥дФ ц≥лий список ос≥б, ¤ких вони зап≥дозрювали: Ући, дит¤чий таб≥р колгоспу Уѕуть хлеборобаФ, допов≥даЇмо пол≥тв≥дд≥лов≥, що... безсумн≥вно краде, бо в≥н куркульФ. ќтже, д≥ти змалку навчилис¤ досить сумл≥нно використовувати Укласовий п≥дх≥дФ.

ѕ≥онер≥в фактично моб≥л≥зували нагл¤дати на пол¤х. ѕостишев у Уѕравд≥Ф вихвал¤вс¤, що под≥бне завданн¤ виконували десь 0,5 млн д≥тей, а 10 тис. Уборолис¤ з≥ злод≥¤миФ, тобто сел¤нами, ¤к≥ намагалис¤ залишити соб≥ трохи зерна. ѕ≥дл≥тки комсомольського в≥ку Убрали активну участь в ус≥х економ≥чно-пол≥тичних кампан≥¤х ≥ нещадно боролис¤ з куркулемФ. ” хрущовськ≥ часи можна було почути зап≥зн≥ле визнанн¤ того, що найпершим завданн¤м усього комсомольського вихованн¤ 1930-х рок≥в було Увишукувати та розп≥знавати ворога, ¤кого тод≥ належало усувати насильно, засобами економ≥чного тиску, орган≥зац≥йно-пол≥тичноњ ≥зол¤ц≥њ та методами ф≥зичного знищенн¤Ф.

«агальне прит¤гненн¤ молод≥ до брутальностей та фальсиф≥кац≥й, характерних дл¤ Укласовоњ боротьбиФ, безперечно, огидне дл¤ б≥льшост≥ непричетних до таких норм повед≥нки. ќдначе, з нашого погл¤ду, ≥снувало ще огидн≥ше ¤вище, ¤ке не завадило б заф≥ксувати.

¬же на УшахтинськомуФ судовому процес≥ були публ≥чн≥ посиланн¤ на хлопц¤, ¤кий вимагав смертного вироку дл¤ власного батька. ѕод≥бне спостер≥галос¤ ≥ на сел≥. Ќайб≥льшого розголосу набула ≥стор≥¤ 14-р≥чного ѕавлика ћорозова, котрий УвикривФ свого батька, перед тим голову с≥льради в сел≥ √ерасим≥вка. ѕ≥сл¤ засудженн¤ батька ѕавлика вбила група сел¤н, включно з його ж д¤дьком, п≥сл¤ чого влада надала йому образ мученика. ” √ерасим≥вц≥ в≥дкрили спец≥альний музей з Урел≥кв≥¤миФ, а у 1965 р. село ще й прикрасили статуЇю Уп≥онера-геро¤Ф. ѕро ћорозова надруковано к≥лька книг ≥ брошур, у тому числ≥ роман ¬. √убарЇва У—инФ, ¤кий можна вважати досить-таки нев≥дпов≥дним д≥йсност≥.

” травн≥ 1934 р. ще один юний герой Ч 13-р≥чний ѕрон¤  олиб≥н дон≥с на свою мат≥р за крад≥жку зерна, ≥ його вчинок було повсюдно розголошено у схвальних тонах. ѕ≥онер —орок≥н на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ зловив свого батька, коли той наповнював кишен≥ зерном, ≥ добивс¤ його арешту. ѕод≥бне вчинили  ол¤ ћ¤гот≥н,  ол¤ яковлЇв,  ичан ƒжакилов та ≥нш≥, ≥мена ¤ких мусило шанувати не одне покол≥нн¤.

” своњй велик≥й промов≥ на св¤ткуванн≥ 20-х роковин створенн¤ орган≥в безпеки (грудень 1937 р.) ј. ћ≥ко¤н з особливою горд≥стю назвав 14-р≥чного п≥онера  олю ўеглова з села ѕор¤бушки ѕугачовськоњ округи: Уѕ≥онер  ол¤ ўеглов знаЇ, що значить рад¤нська влада дл¤ нього та дл¤ всього народу.  оли в≥н побачив, що його власний батько краде соц≥ал≥стичну власн≥сть, в≥н допов≥в про це Ќ ¬—Ф.

÷≥ д≥ти може й насправд≥ заслуговують на осуд, але не ст≥льки, ск≥льки т≥, що прищепили њм таку повед≥нку. ¬ ус¤кому раз≥ мати хлопчика, котрий ще п≥д час голоду зник, а пот≥м знайшовс¤, сказала: краще б в≥н помер тод≥, н≥ж бачити його тепер перетвореним на ¤когось недолюдка.

* * *

‘≥зичне усуненн¤, звичайне вбивство д≥тей було також можливим.  оли проблема безпритульност≥ стала завеликою дл¤ м≥сцевих ур¤довц≥в, безпритульних почали розстр≥лювати у великих к≥лькост¤х. ”каз, ¤кий узаконював страту 12-р≥чних ≥ старших д≥тей, фактично вступив у силу лише 7 кв≥тн¤ 1935 р. ѕроте к≥льк≥сть д≥тей до 12 рок≥в, ¤к≥ вмерли з голоду в 1933 р. або були депортован≥ у 1930 р., безсумн≥вно показуЇ, що в часи Упосиленн¤ класовоњ боротьбиФ ≥ значно молодш≥ також могли чекати найг≥ршого. як би там не було, але вважалос¤, що у 12-р≥чноњ людини Укласова св≥дом≥стьФ уже ц≥лком сформована ≥ вона маЇ за нењ в≥дпов≥дати.

“а нав≥ть цю людожерську межу органи влади вс≥л¤ко намагалис¤ знизити. ¬ одному дитбудинку Ќ ¬— л≥кар≥в примушували засв≥дчити, що двоЇ правопорушник≥в Ч 11-р≥чних хлопц≥в Ч були за своЇю ф≥зичною статурою старш≥, н≥ж показували њхн≥ папери, ¤к≥ оголосили фальшивими.

ћ≥ж тим, за твердженн¤м старшого сп≥вроб≥тника ќƒѕ”, ще 1932 року вийшло конф≥денц≥йне розпор¤дженн¤ стр≥л¤ти у д≥тей, ¤к≥ обкрадали зал≥зничн≥ вагони, що проходили транзитом. јле страчували не лише за крад≥жки. ” Ћебединському дит¤чому центр≥ 76 д≥тей, що заразилис¤ сапом в≥д не¤к≥сноњ конини, було розстр≥л¤но.

ќтож, УнебажанихФ д≥тей позбувалис¤ за допомогою р≥зних засоб≥в. ѕов≥домл¤лос¤ також, що де¤ких топили в баржах на ƒн≥пр≥ (так робили ≥ з дорослими). јле б≥льш≥сть д≥тей загинула в≥д голоду. ≤снують б≥льш-менш ч≥тк≥ п≥драхунки к≥лькост≥ таких жертв.

” 1970-т≥ роки рад¤нський демограф-дисидент ћ. ћаксудов зазначав, що Уне менше трьох м≥льйон≥в д≥тей, народжених м≥ж 1932 ≥ 1934 роками, вмерли в≥д голодуФ. ѕершими вмирали саме новонароджен≥. ≤нший рад¤нський досл≥дник у розмов≥ з Ћевом  опелЇвим оц≥нив число померлих в≥д голоду д≥тей у 2,5 млн. ѕерепис 1970 р. ви¤вив 12,4 млн ос≥б, народжених м≥ж 1929 ≥ 1931 роками, ¤к≥ вижили, ≥ лише 8,4 млн, народжених м≥ж 1932 ≥ 1934 роками. ¬ 1941 р. у школах було менше 7-р≥чних, н≥ж 11-р≥чних,Ч нав≥ть враховуючи, що група 11-р≥чних також сильно потерп≥ла. ÷¤ диспропорц≥¤ маЇ залежн≥сть в≥д рег≥он≥в. ”  азахстан≥, наприклад, число 7-р≥чних складало 2/5 числа 11-р≥чних, у той час ¤к у ћолдав≥њ (б≥льш≥сть територ≥њ ¤коњ в 1930-х роках не входила до складу —–—–) категор≥¤ 7-р≥чних становила третину категор≥њ 11-р≥чних.

 оли ми звернемос¤ до тих небагатьох п≥драхунк≥в на м≥сцевому р≥вн≥, ¤к≥ маЇмо, то побачимо приблизно ту саму картину.

¬ одному сел≥ зазначали, що Уз малих хлопц≥в жоден з дес¤тьох не виживФ (малих хлопц≥в ≥ в ≥нших м≥сц¤х характеризують ¤к найуразлив≥шу категор≥ю з ус≥х). ¬ одному окруз≥ ѕолтавськоњ област≥ з загальноњ к≥лькост≥ померлих в≥д голоду (7113 ос≥б) вид≥лено категор≥њ в залежност≥ в≥д в≥ку та стат≥, що дало так≥ цифри: д≥ти (до 18 рок≥в) Ч 3549; чолов≥ки Ч 2163; ж≥нки Ч 1401. ”чителька з села Ќов≥ —анжари ƒн≥пропетровськоњ област≥ пов≥домл¤Ї, що на початок 1934 р. вона не мала кого вчити; ≥нший учитель твердив, що з 30 учн≥в залишилос¤ т≥льки двоЇ. ўо ж до молодших д≥тей, то в украњнському сел≥ ’арк≥вц¤х у 1940/41 навчальному роц≥ зовс≥м на знайшлос¤ новачк≥в Ч на в≥дм≥ну в≥д попереднього року, коли њх було 25.

≤з цього ми можемо робити лог≥чний висновок, що з 7 млн померлих в≥д голоду близько 3 млн були д≥ти, ≥ в б≥льшост≥ мал≥ д≥ти (загальн≥ втрати, включно з дорослими, ми розгл¤немо в 17 розд≥л≥). ѕри цьому сл≥д зазначити, що реЇстрац≥¤ смертей в селах п≥д час голоду регул¤рно не велас¤, а також те, що де¤к≥ немовл¤та могли померти без реЇстрац≥њ њхнього народженн¤.

ƒо цих трьох м≥льйон≥в чи б≥льше д≥тей, ¤к≥ померли у 1932Ч1934 рр., ми повинн≥ додати жертв розкуркуленн¤. якщо брати цифру у 3 млн загиблих у ц≥й кампан≥њ (не включаючи сюди дорослих, ¤к≥ померли п≥зн≥ше в таборах прац≥) ≥ триматис¤ думки, що дит¤ча смертн≥сть також була пропорц≥йно високою, то загалом вона навр¤д чи могла бути менше в≥д 1 млн Ч знову ж таки переважно дуже молодих в≥ком. ƒо ц≥Їњ приблизноњ оц≥нки жертв фактичного д≥товбивства к≥льк≥стю 4 млн, можливо, сл≥д додати д≥тей, на житт≥ ¤ких залишилос¤ чимало рубц≥в морального кал≥цтва, але так≥ п≥драхунки Ч р≥ч просто неможлива.

—л≥д сказати про те, що заходи проти голоду, ¤ких треба було вжити значно ран≥ше, врешт≥ почали впроваджувати лише п≥д к≥нець весни 1933 р. ” школах м≥ж д≥тьми розпод≥л¤ли харч≥ Ч борошно, крупи та жир. ƒ≥ти, ¤к≥ не померли до к≥нц¤ травн¤, залишилис¤ жити, хоч багато були, звичайно, сиротами.

÷≥лком природно, що будь-¤кого оф≥ц≥йного розсл≥дуванн¤ под≥й 1930Ч1933 рр. не було та й не могло бути. ¬лада жодним словом не в≥дгукнулас¤ з приводу безпрецедентних утрат людських житт≥в, так само ¤к ≥ довг≥ роки не в≥дкривала арх≥в≥в дл¤ незалежних досл≥дник≥в. ≤ все ж спробуЇмо зробити де¤к≥ приблизн≥ п≥драхунки чисельност≥ загиблих.

Ќасамперед установимо загальну к≥льк≥сть втрат Ч прот¤гом ¤к розкуркуленн¤, так ≥ голоду. ÷е не так вже й складно. “реба лише до числа населенн¤, що подаЇ рад¤нський перепис 1926 р., додати середн≥й процент його природного приросту прот¤гом наступних рок≥в ≥ пор≥вн¤ти одержане з де¤кими цифрами , ¤к≥ з'¤вл¤лис¤ п≥сл¤ 1933 р.

“ут зробимо к≥лька застережень. ѕо-перше, перепис 1926 р., под≥бно до перепис≥в, проведених нав≥ть у значно спри¤тлив≥ших умовах, не м≥г бути абсолютно точним: ¤к рад¤нськ≥, так ≥ зах≥дн≥ фах≥вц≥ погоджуютьс¤ з тим, що в ньому бракуЇ 1,2 Ч 1,5 млн (≥з числа ¤ких близько 800 тис. приписують ”крањн≥). ÷е означало б зб≥льшенн¤ оц≥нки к≥лькост≥ жертв майже на 0,5 млн. ѕо-друге, р≥вень природного приросту оц≥нювавс¤ по-р≥зному, хоч д≥апазон коливань досить-таки незначний. Ѕ≥льшою перепоною Ї те, що повн≥ дан≥ наступного перепису, проведеного в с≥чн≥ 1937 р., на жаль, нам недоступн≥. як здаЇтьс¤, органи влади одержали попередн≥ результати приблизно 10 лютого, п≥сл¤ чого вони були прихован≥ √олову  ом≥с≥њ з проведенн¤ перепису ќ.ј.  в≥тк≥на заарештували 25 березн¤. як писали тод≥, Уславн≥ рад¤нськ≥ органи безпеки, очолюван≥ стал≥нським наркомом ™жовим, розчавили зм≥њне гн≥здо зрадник≥в в апарат≥ рад¤нськоњ статистикиФ, ¤к≥, мовл¤в, Унамагалис¤ зменшити к≥льк≥сть населенн¤ —–—–Ф. ƒосить-таки жахлива ≥рон≥¤, оск≥льки, зв≥сно, не вони на практиц≥ займалис¤ ц≥Їю справою.

ћотиви приховуванн¤ даних перепису та пересл≥дуванн¤ тих, хто його проводив, ц≥лком ¤сн≥, поза¤к символ≥чна цифра у приблизно 170 млн вже рок≥в за три ф≥гурувала в оф≥ц≥йних промовах ≥ мала демонструвати УжиттЇдайн≥ сили рад¤нського буд≥вництваФ.

ўе один перепис було проведено в с≥чн≥ 1939 р.Ч Їдиний з того пер≥оду, результати ¤кого опубл≥кували, але за тод≥шн≥х обставин його дан≥ не могли бути в≥рог≥дними. ≤ все ж вони показують величезну нестачу населенн¤,Ч хоч, може, й не таку, ¤ка була в д≥йсност≥.

Ќайзагальн≥ш≥ дан≥ перепису 1937 р., розкрит≥ в п≥сл¤-стал≥нськ≥ часи, показують значн≥ розм≥ри неприродноњ смертност≥ ≥ можуть вважатис¤ переконливими; на них неодноразово посилалис¤ у рад¤нських демограф≥чних досл≥дженн¤х 1960Ч70-х рок≥в. Ќайконкретн≥шою, мабуть, Ї оц≥нка населенн¤ —–—– у 163 772 000 ос≥б (де¤к≥ дан≥ подають њњ ¤к Ублизько 164 млнФ). ≤снуЇ й ≥нша цифра, виведена авторами зазначених досл≥джень з урахуванн¤м сучасних демограф≥чних п≥дход≥в,Ч приблизно 177 300 000.

ћожна п≥ти менш точним шл¤хом Ч уз¤ти приблизно п≥драховану к≥льк≥сть населенн¤ на 1 с≥чн¤ 1930 р. (157 600 000) ≥ додати до нењ стал≥нське твердженн¤ 1935 р. про те, що Ущор≥чний прир≥ст населенн¤ становить близько трьох м≥льйон≥вФ. ÷е даЇ число 178 600 000, ≥ воно недалеке в≥д попередньо зазначеного. ƒругий п'¤тир≥чний план передбачав число населенн¤ у 180,7 млн на початок 1938 р., що також означаЇ дл¤ 1937 року цифру м≥ж 177 ≥ 178 млн. як це не дивно, голова ÷ентрального статистичного управл≥нн¤ за хрущовських час≥в ¬.Ќ. —таровський в≥дносить цифру ƒержплану в 180,7 млн до 1937 року, пор≥внюючи њњ з цифрою перепису в 164 млн, Унав≥ть п≥сл¤ припасуванн¤Ф,Ч фраза, ¤ка означаЇ значне переб≥льшенн¤ у верхньому напр¤мку; тобто Уприпасуванн¤Ф у 5 % означало б використанн¤ ¤к основноњ цифри 156 млн, ¤ку подав рад¤нському вченому ј. јнтонову-ќвс≥Їнку ур¤довець нижчого р≥вн¤. јле ми вважаЇмо за доц≥льне, ¤к ≥ ран≥ше, не зважати на вс≥л¤к≥ Уприпасуванн¤Ф. Ѕез урахуванн¤ цього дан≥ —таровського показують деф≥цит населенн¤ у 16,7 млн. ÷е можна, мабуть, по¤снити тим, що цифра, подана ƒержпланом, ¤к ≥ б≥льш≥сть даних ц≥Їњ установи, в≥дпов≥даЇ початков≥ жовтн¤ 1937 р. Ч у цьому випадку нестача становила б приблизно 143 млн. ќдначе в першому виданн≥ ц≥Їњ прац≥ ¤ використав найб≥льш пом≥ркований п≥дх≥д, нав≥ть з≥гнорувавши п≥драхунки рад¤нських демограф≥в описуваного пер≥оду, ≥ подав цю нестачу у вигл¤д≥ 13,5 млн.

” джерел≥, нев≥домому мен≥ п≥д час п≥дготовки першого виданн¤ ц≥Їњ книги, рад¤нський досл≥дник колектив≥зац≥њ ¬.ѕ. ƒанилов стверджуЇ, що деф≥цит населенн¤ в с≥чн≥ 1937 р. становив 15Ч16 млн (Ујрхеографический ежегодник за 1968 годФ. ћ., 1970. —. 249). √адаю, що цю цифру можна прийн¤ти ¤к ц≥лком в≥рог≥дну статистику смертност≥, в≥дн¤вши в≥д нењ число ненароджених через т≥ чи ≥нш≥ причини, пов'¤зан≥ з голодомором. ƒальше досл≥дженн¤ показуЇ, що голодова катастрофа могла дос¤гти нав≥ть 26Ч30 % загального деф≥циту населенн¤ ≥ дати ще 4,5 млн жертв на додаток до 11 млн померлих п≥д час розкуркуленн¤ та голоду.

≤нший п≥дх≥д: ¤кщо у 1929 р. ≥снувало близько 25,9 млн сел¤нських господарств, то у 1938 р. њх було приблизно 19,9 млн. ѕри перес≥чн≥й к≥лькост≥ 4,2 особи на одну сел¤нську родину це означаЇ близько 108,7 млн сел¤н у 1929 р. ≥ близько 83,6 млн у 1938 р. якщо додати т≥ 24,3 млн, що переселилис¤ до м≥ст, результат становитиме близько 105 млн, тобто брак населенн¤ складе приблизно 21 млн. « урахуванн¤м ненароджених це дасть понад 13 млн мертвих.

јле ¤кщо все ж таки прийн¤ти, що ц¤ цифра становила приблизно 11 млн, то до нењ сл≥д додати засуджених сел¤н, ¤к≥ вмирали у таборах п≥сл¤ с≥чн¤ 1937 р., тобто заарештованих п≥д час антисел¤нськоњ кампан≥њ 1930Ч1933 рр., не включаючи, однак, сюди тих сел¤н, котр≥ були заарештован≥ за п≥зн≥шого терору 1 937Ч1938 рр. ÷е даЇ (за нашою п≥зн≥шою оц≥нкою) не менше 3,5 млн жертв додатково, внасл≥док чого загальне число сел¤н, померлих у результат≥ розкуркуленн¤ та голодомору, становитиме близько 14,5 млн.

“епер обм≥ркуЇмо, ¤к цю жахливу цифру под≥лити м≥ж жертвами розкуркуленн¤ та жертвами голоду. “ут ми стоњмо на хитк≥шому грунт≥. ” демограф≥чних колах дотримуютьс¤ думки, що з числа понад 14 млн сел¤н, котр≥ впали жертвами терору, к≥льк≥сть втрат ¤к в≥д розкуркуленн¤, так ≥ в≥д голоду була приблизно однаковою: понад 7 млн в≥дпов≥дно. ќдначе ми можемо розгл¤нути цю пропорц≥ю детальн≥ше.

≤з загальноњ к≥лькост≥ жертв близько 3,5 млн загинуло в таборах Ч переважно т≥, кого засудили до виходу травневого указу 1933 р.; до цього числа напевно входила значна частина с≥льських жител≥в ”крањни та  убан≥ голодового пер≥оду, ¤к≥ перебували у скрутному становищ≥. ÷их останн≥х, проте, не можна вважати безпосередн≥ми жертвами голоду, ≥ щоб ви¤вити число смертних випадк≥в саме в≥д голоду, ми повинн≥ звернутис¤ до 11 млн померлих перед 1937 р. ≥ спробувати под≥лити цю цифру м≥ж числом депортованих ≥ тих, що загинули в≥д голоду.

ўо стосуЇтьс¤ жертв голоду, то тут впадаЇ у в≥ч≥ переважанн¤ украњнського населенн¤ (неоф≥ц≥йн≥ дан≥ св≥дчать, що близько 80 % смертних випадк≥в трапилос¤ в ”крањн≥ та на земл¤х ѕ≥вн≥чного  авказу, заселених головним чином украњнц¤ми).

ўоб роз≥братис¤ у втратах саме серед украњнц≥в, ми змушен≥ повернутис¤ до с≥чневого перепису 1939 р., оск≥льки, ¤к ми вже сказали, жодних ≥нших статистичних даних того пер≥оду Ч н≥ за нац≥ональн≥стю, н≥ за ≥ншими ознаками, кр≥м суто загальних п≥драхунк≥в Ч не опубл≥ковано нав≥ть до останнього часу.

«а цим переписом загальна к≥льк≥сть населенн¤ —–—– становила 170 467 186 ос≥б. «ах≥дн≥ досл≥дженн¤ дають меншу цифру Ч близько 167,2 млн, але й вона вказуЇ на р≥зке пол≥пшенн¤ справ пор≥вн¤но з 1937 р., незважаючи на приблизно 2Ч3 млн загиблих у таборах або страчених у 1937Ч1938 рр. ÷е можна по¤снити ¤к природними, так ≥ ≥ншими чинниками. ѕ≥двищенн¤ р≥вн¤ народжуваност≥ п≥сл¤ тоњ чи ≥ншоњ катастрофи Ч ¤вище ц≥лком законом≥рне дл¤ будь-¤кого сусп≥льства. ƒо того ж у 1936 р. оф≥ц≥йно заборонили аборти ≥ перестали продавати протизапл≥дн≥ засоби.

¬≥д загальноњ к≥лькост≥ населенн¤ (170 467 186) частка украњнц≥в зг≥дно з переписом становила 28 070 404 особи (проти 31 194976 за переписом 1926 р.). ¬раховуючи можлив≥сть завищеност≥ загальноњ цифри, можна припустити, що кожну нац≥ональну групу репрезентовано у пропорц≥йно переб≥льшених к≥лькост¤х (хоча щодо ”крањни ступ≥нь фальсиф≥кац≥њ м≥г бути вищим, ¤кщо брати до уваги њњ реальн≥ демограф≥чн≥ показники).

якщо нав≥ть переб≥льшенн¤ було пропорц≥йним, чисельн≥сть украњнського населенн¤ в 1939 р. мала становити близько 27 540 000 чолов≥к. јле цифра 1926 р. (близько 31,2 млн) об'Їктивно повинна була зб≥льшитис¤ до 38 млн у 1939 р. “аким чином, деф≥цит становить близьке 10,5 млн. « урахуванн¤м десь 1,5 млн ненароджених д≥тей це означаЇ брак 9 млн украњнц≥в аж до 1939 р.

«а цими цифрами сто¤ть не лише смертн≥ випадки. —права в тому, що украњнц≥ поза межами ”крањни зазнавали сильного асим≥л¤ц≥йного тиску. –ад¤нський демограф ¬.  озлов пише, що м≥ж переписами 1926 ≥ 1939 рок≥в Унизький ступ≥нь зростанн¤ чисельност≥ украњнц≥в можна по¤снити пад≥нн¤м природного приросту внасл≥док поганого врожаю 1932 р.Ф, але додаЇ до того ще один чинник: У...т≥, що попередньо вважали себе украњнц¤ми, в 1939 р. оголосили себе рос≥¤намиФ. ™ св≥дченн¤, що люди користувалис¤ будь-¤кою нагодою, аби зм≥нити свою нац≥ональн≥сть, оск≥льки украњнц≥ завжди вигл¤дали п≥дозр≥ло в очах представник≥в влади.

” 1926 р. украњнц≥в, що проживали в ≥нших районах —–—–, було 8 536 000, включаючи 1 412 000 на  убан≥. ¬раховуючи той факт, що залишки кубанських козак≥в реЇстрували ¤к рос≥¤н, число украњнц≥в у цьому рег≥он≥ до к≥нц¤ 1930-х рок≥в в≥дпов≥дно зменшилос¤. “ак було ≥ в ≥нших м≥сц¤х ≥ безсумн≥вно ¤вл¤ло собою ц≥леспр¤мований та довготривалий процес (нав≥ть перепис 1959 р. ви¤вив лише понад 5 млн украњнц≥в в —–—– поза ”крањною). якщо ми припустимо, що не менше 2,5 млн украњнц≥в у 1930 -т≥ роки зареЇструвалис¤ ¤к рос≥¤ни, то виходить близько 6,5 млн загиблих. якщо в≥дн¤ти в≥д ц≥Їњ к≥лькост≥ десь 0,5 млн украњнц≥в Ч жертв розкуркуленн¤ 1929 Ч 1932 рр., то залишитьс¤ 6 млн померлих в≥д голоду, з них 5 млн в ”крањн≥ та 1 млн на ѕ≥вн≥чному  авказ≥. ўодо неукрањнц≥в, то к≥льк≥сть померлих серед них може становити не б≥льше 1 млн.

“аким чином, загальне число померлих в≥д голоду може дор≥внювати приблизно 7 млн, близько 3 млн з ¤ких були д≥ти. јле це досить скромн≥ п≥драхунки.

* * *

ўе один ключ до визначенн¤ к≥лькост≥ померлих в≥д голоду у його найг≥рший пер≥од можна знайти, встановивши р≥зницю м≥ж оц≥нкою чисельност≥ населенн¤, поданою  ом≥с≥Їю з проведенн¤ перепису, зробленою невдовз≥ перед переписом 1937 р., ≥ фактичними даними цього перепису. ќтож, прогноз визначав 168,9 млн, а перепис показав на¤вних 163772000 Ч тобто з р≥зницею трохи понад 5 млн. ¬важають, що це можна по¤снити фактом нереЇстрац≥њ померлих в ”крањн≥ наприк≥нц≥ 1932 р., ≥ це в≥дпов≥даЇ ≥ншим даним, ¤к≥ ми маЇмо про смерт≥ в≥д голоду в ц≥лому. ” нашому розпор¤дженн≥ Ї також б≥льш опосередкован≥ оц≥нки, включно з тими, що базован≥ на оф≥ц≥йн≥й ≥нформац≥њ.

Ќароджений в –ос≥њ американський комун≥ст, ¤кий ще до революц≥њ був знайомий з ћ. —крипником, в≥дв≥дав його та ≥нших украњнських пров≥дник≥в у 1933 р. ќтож, —крипник назвав йому Упринаймн≥ в≥с≥м м≥льйон≥в померлих на ”крањн≥ та на ѕ≥вн≥чному  авказ≥Ф, а шеф украњнського ƒѕ” ¬. Ѕалицький Ч 8Ч9 млн. Ѕалицький додав, що цю цифру подали —тал≥нов≥, однак лише ¤к приблизну. (≤нший прац≥вник орган≥в безпеки пише, що, можливо, на ранн≥й стад≥њ голоду ƒѕ” подало —тал≥нов≥ к≥льк≥сть померлих у 3,3Ч3,5 млн.) ўодо загального числа жертв голоду в усьому —–—–, то американцев≥ назвали 10 млн.

ўе к≥лька св≥дчень. ≤ноземний роб≥тник, ¤кий працював на одн≥й ≥з харк≥вських фабрик, д≥знавс¤ в≥д м≥сцевих ур¤довц≥в, що √. ѕетровський визнав тод≥ к≥льк≥сть померлих у 5 млн (а до к≥нц¤ голоду було ще далеко). ” вересн≥ 1933 р. ”олтер ƒюрант≥ пов≥домив англ≥йське посольство, що Унаселенн¤ ѕ≥вн≥чного  авказу та Ќижньоњ ¬олги зменшилос¤ минулого року на 3 млн, а населенн¤ ”крањни Ч на 4Ч5 млнФ, а загальне число загиблих могло становити не менше 10 млн. јмериканський комун≥ст, що працював в ”крањн≥, оц≥нював к≥льк≥сть померлих в≥д голоду у 4,5 млн, а в≥д хвороб, пов'¤заних з недоњданн¤м, Ч в 1 млн. ¬исокий украњнський ур¤довець пов≥домив ≥ншого американц¤, що у 1933 р. померло 6 млн.  анадському украњнському комун≥стов≥, ¤кий вчивс¤ у ¬ищ≥й парт≥йн≥й школ≥ при ÷   ѕ(б)”, сказали, що в одному з секретних зв≥т≥в ф≥гурувала цифра в 10 млн.

—тосовно ≥нших рег≥он≥в, то пов≥домленн¤ про зменшенн¤ к≥лькост≥ населенн¤ були пропорц≥йно так≥ ж висок≥, ¤к ≥ в ”крањн≥, на —ередн≥й ≥ Ќижн≥й ¬олз≥ та на ƒону. “ак, директор „ел¤б≥нського тракторного заводу Ћов≥н пов≥домив ≥ноземного кореспондента, що б≥льше м≥льйона померло на ”рал≥, в «ах≥дному —иб≥ру та «аволж≥.

—л≥д зазначити, що вс≥ ц≥ оц≥нки не можна вважати за У≥стину в останн≥й ≥нстанц≥њФ, оск≥льки не завжди ¤сно, чи йшлос¤ про загальну к≥льк≥сть померлих саме в ”крањн≥, про ¤кий пер≥од голоду св≥дчать т≥ або ≥нш≥ цифри, чи включають вони к≥льк≥сть померлих в≥д пов'¤заних з голодом хвороб тощо. Ќав≥ть дан≥ секретних оф≥ц≥йних зв≥т≥в р≥зн¤тьс¤ на к≥лька м≥льйон≥в. “ому ми можемо стверджувати, що точних п≥драхунк≥в не ≥снувало взагал≥. «а словами одного з украњнських ем≥грант≥в, Уде¤к≥ члени парт≥њ наводили к≥льк≥сть у 5Ч6 млн... а ≥нш≥ згадували про 10 млн жертв. ѕравдив≥ дан≥, мабуть, лежать десь посередин≥Ф.

* * *

якщо погодитис¤ з числом приблизно в 11 млн передчасно померлих у 1926Ч1937 рр., ту частину його, ¤ка нал≥чуЇ близько 7 млн ≥ ¤ку по¤снюють голодом, можна схарактеризувати ¤к прийн¤тну або