home

Ќа початку 1928 р. в —–—– вибухнула зернова криза Ч або, радн≥ше, те, що п≥д цим розум≥ло тогочасне кер≥вництво. ѕо сут≥ ж це було не чим ≥ншим, ¤к тимчасовою втратою р≥вноваги на хл≥бному ринку. «а допомогою нормальних заход≥в становище легко можна було виправити. јле знову ж таки притаманне комун≥стам недов≥р'¤ (або просто нерозум≥нн¤) до ринковоњ системи й насл≥дки некомпетентноњ пол≥тики ц≥н викликали щось под≥бне до пан≥ки.

ƒошкул¤ли й реальн≥ проблеми. “ак, на початок 1928 р. експорт хл≥ба фактично припинивс¤. Ќапередодн≥ першоњ св≥товоњ в≥йни половина зерновоњ продукц≥њ надходила в≥д пом≥щик≥в ≥ УкуркульськихФ господарств. ¬они вирощували понад 71 % хл≥ба на ринок та експорт. ” 1927 р. сел¤ни волод≥ли 314 млн га уг≥дь супроти 210 млн перед революц≥Їю, а к≥льк≥сть господарств зросла в≥д 16 млн до 25 млн; сел¤нин (не куркуль), ¤кий напередодн≥ в≥йни вирощував 50 % хл≥ба ≥ споживав 60 % своЇњ продукц≥њ, тепер в≥дпов≥дно вирощував 85 % ≥ споживав 80 %. ѕеред державою сто¤ла проблема: ¤к одержати це зерно? ѕроблема дуже дел≥катна, бо, ¤к за¤вив ветеран парт≥њ √. —окольников на XV з'њзд≥ ¬ ѕ(б), Уми не повинн≥ думати, що зернов≥ запаси сел¤н Ч це ознака ¤коњсь куркульськоњ в≥йни проти пролетарськоњ економ≥чноњ системи й що ми повинн≥ розпочати кампан≥ю, щоб забрати њх. якщо ми це зробимо, це означатиме лише поверненн¤ до рекв≥зиц≥йФ.

—прав≥ б могли зарадити правильне використанн¤ ринкових ≥ ф≥нансових заход≥в, а також певна м≥ра обачливост≥. ќднак комун≥стам бракувало ≥ першого, ≥ другого. «г≥дно з одним ≥з автор≥в, загалом прихильним до режиму, Упол≥тика рад¤нського ур¤ду, ¤кий кожного року робив ставку на те, що цьогор≥чний урожай буде добрий, була в≥дверто нереал≥стичноюФ (цит. за –. ƒев≥сом). —ловом, Урежим пон¤тт¤ не мав, куди в≥н пр¤муЇ; р≥шенн¤м, що њх в≥н ухвалював, бракувало ч≥ткост≥, й вони лише п≥дривали с≥льське господарствоФ (за ћ. Ћев≥ним). Ќа XV з'њзд≥ ¬ ѕ(б) теж говорилос¤ про це. “ак,  ам≥нський засуджував Уколиванн¤ та непевн≥сть у ц≥нах с≥льськогосподарськоњ продукц≥њФ, а ¤к приклад нав≥в оф≥ц≥йно встановлен≥ ц≥ни на льон, котр≥ зм≥нювалис¤ п'¤ть раз≥в прот¤гом двох рок≥в.

ќдин ≥з пров≥дних зах≥дних досл≥дник≥в висв≥тлюваноњ проблеми, нин≥ пок≥йний професор ™.  арч характеризував нездатн≥сть створити зерновий запас у врожайн≥ роки ¤к Унедбал≥сть, що межуЇ з безглузд¤мФ, ≥ додавав: коли через некомпетентн≥сть верх≥в ≥ ф≥скальну пол≥тику в 1927Ч1929 р. спалахнула загот≥вельна криза, спроможн≥сть ур¤ду адекватно в≥дреагувати на нењ фактично була парал≥зована Уодночасною й майже неймов≥рною кризою в ≥нформац≥њФ. Ќасправд≥ ж, на думку  арча, Упобоюванн¤, ¤к≥ тод≥ ≥снували щодо здатност≥ рад¤нського сел¤нина постачати ринок своЇю продукц≥Їю... були абсолютно безп≥дставнимиФ, адже, за п≥драхунками, в 1927Ч1929 рр. досить було лише дотувати 131,5 млн крб дл¤ п≥двищенн¤ ц≥н на хл≥б, ≥ ринок швидко б стаб≥л≥зувавс¤.

Ѕ≥льше того: ¤к було пот≥м з'¤совано Ч й мовчазно п≥дтверджено рад¤нськими економ≥стами,Ч —тал≥н при обговоренн≥ хл≥бноњ проблеми оперував нев≥рог≥дними цифрами (рад¤нськ≥й статистиц≥ взагал≥ притаманн≥ велик≥ розб≥жност≥ у в≥домост¤х про врожай нав≥ть одного ¤когось конкретного року). Ќекомпетентн≥ й погано ≥нформован≥ пом≥чники генсека подали йому значно занижен≥ дан≥ щодо справжньоњ к≥лькост≥ зерна, виставленого на продаж у 1926Ч1927 рр. (—тал≥н говорив про 10,3 млн т, а в д≥йсност≥ було 16,2 млн). ѕо сут≥, прот¤гом усього висв≥тлюваного нами пер≥оду Ч п≥д час реальних та у¤вних криз Ч рад¤нський ур¤д покладавс¤ на цифри, так≥ ж ненад≥йн≥, ¤к ≥ т≥, що њх в≥н сам передбачав або УпланувавФ. ÷е й не дивно, адже, ¤к писав ј. Ѕольшаков у прац≥ Уƒеревн¤ 1917Ч1921 гг.Ф (ћ., 1927), м≥сцев≥ ур¤довц≥, приголомшен≥ неймов≥рною к≥льк≥стю зпущених УзгориФ р≥зноман≥тних УформФ та УанкетФ, щиро визнавали: Ући не можемо зрозум≥ти й половини запитань. ћи просто пишемо перше, що приходить нам у голову...Ф «≥ свого боку, ¤к зауважуЇ Ћев≥н, ÷ентральне статистичне управл≥нн¤, ƒержавна планова ком≥с≥¤ (ƒержплан), Ќаркомат ≥нспекц≥њ ≥ статистичн≥ в≥дд≥ли кооперативного руху Уподавали дуже р≥зн≥ цифри, що стосувалис¤ цих проблем,Ч ≥нод≥ у справах вин¤тково важливих, наприклад, щодо загот≥вель, орних площ або п'¤тир≥чних план≥вФ.

—тал≥н помилково твердив, що обс¤г товарного зерна в —–—– становить тепер лише половину обс¤гу, виробленого напередодн≥ першоњ св≥товоњ в≥йни, хоч валове виробництво хл≥ба вже дос¤гло довоЇнного р≥вн¤. “ут, багатозначно додав генсек (≥ це було ухилом Увл≥воФ нав≥ть пор≥вн¤но з т≥Їю вин¤тково жорсткою л≥н≥Їю, ¤ку в≥н збиравс¤ зд≥йснювати на практиц≥), завинив головним чином УкуркульФ; отже, розв'¤зка становища маЇ пол¤гати в переход≥ в≥д одноос≥бного сел¤нського господарства до колективного ≥ в боротьб≥ Упроти кап≥тал≥стичних елемент≥в сел¤нства, проти куркул≥вФ.

”часники об'Їднаного зас≥данн¤ ÷  ¬ ѕ(б) ≥ ¬÷¬  у кв≥тн≥ 1928 р. д≥йшли думки: криза викликана р≥зними економ≥чними факторами, а УкуркульФ просто скориставс¤ з розбалансованост≥ господарства. ѕроте —тал≥н знову переклав головну провину на Укуркул≥вФ. “ака настанова м≥цно закр≥пилас¤ в рад¤нськ≥й ≥стор≥ограф≥њ. “ак, ƒ. √ол≥нков писав: У уркул≥ орган≥зували саботаж збору зерна в 1927Ч1928 роках. ѕритримуючи велик≥ запаси хл≥ба, вони в≥дмовилис¤ продавати його держав≥ за ц≥ну, встановлену рад¤нським ур¤домФ. ўоправда, б≥льш≥сть сучасних рад¤нських автор≥в (≥ нав≥ть УдогматичнийФ —. “рапезников) розгл¤дають причини зерновоњ кризи 1928 р. з позиц≥й, що њх под≥л¤ють ≥ зах≥дн≥ науковц≥. ¬ числ≥ таких причин “рапезников згадуЇ, наприклад, диспропорц≥њ м≥ж ц≥нами на промислов≥ товари й с≥льськогосподарську продукц≥ю, брак промислових товар≥в, призначених дл¤ с≥льського ринку (а зв≥дси й брак стимулу дл¤ сел¤н продавати своњ продукти), низьк≥ державн≥ закуп≥вельн≥ ц≥ни, ¤к≥ спонукали виробник≥в приховувати хл≥б, а не виставл¤ти його на продаж, тощо. ј зменшенн¤ к≥лькост≥ Укуркул≥вФ означало, що число тих, хто мав надлишок хл≥ба, тепер скоротилос¤.

’оч ¤к би там було, деф≥цит зерна в с≥чн≥ 1928 р. становив ¤кихось 2,16 млн т. ÷е н≥ в ¤кому раз≥ не т¤гло за собою УкризиФ або УнебезпекиФ (на чому напол¤гав —тал≥н), бо ж, незважаючи на де¤ке зменшенн¤ обс¤г≥в вирощуванн¤ зернових, ≥нш≥ галуз≥ с≥льськогосподарського виробництва (зокрема тваринництво) перебували на п≥днесенн≥, ≥ в 1928 р. валовий с≥льськогосподарський продукт у пор≥вн¤нн≥ з попередн≥м роком зр≥с приблизно на 2,4 % (за ≥ншими даними, в той пер≥од щор≥чний прир≥ст валового продукту дос¤гав 5Ч5,5 %, що вигл¤даЇ досить в≥рог≥дно).  р≥м того, за “рапезниковим, швидко зб≥льшувалис¤ обс¤ги продажу сел¤нами продукц≥њ техн≥чних культур. “аким чином, н≥¤коњ УкризиФ не було, а просто сел¤ни нормально реагували на конкретну ринкову ситуац≥ю, спричинену штучним заниженн¤м державних закуп≥вельних ц≥н на зерно.

ќднак у с≥чн≥ 1928 р. сталос¤ те, що американський досл≥дник —т≥вен  оен назвав Уголовною под≥ЇюФ. «≥ткнувшись ≥з хл≥бним деф≥цитом (буц≥мто реальним, але, ¤к ми вже бачили, у¤вним), пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) одностайно проголосувало за Унадзвичайн≥ заходиФ. Уѕрав≥Ф спочатку гадали, що йдетьс¤ про обмежену експропр≥ац≥ю УкуркульськогоФ хл≥ба, та коли ц¤ кампан≥¤ перетворилас¤ на масове пограбуванн¤ всього сел¤нства (зд≥йснюване майже з такою ж несамовитою жорсток≥стю, ¤к ≥ в 1919Ч 1921 рр.), вони почали протестувати. ¬загал≥ вс≥ парт≥йн≥ фракц≥њ вважали це р≥шенн¤ тимчасовим ≥ не розгл¤дали його ¤к сигнал до припиненн¤ непу, однак воно в≥д≥грало справд≥ фатальну роль у подальш≥й дол≥ крањни. ѕарт≥¤ захопила хл≥б, вирощуваний в умовах УгарантованогоФ ринку, й забезпечила тим самим державн≥ потреби. јле, з ≥ншого боку, ц¤ УперемогаФ наочно продемонструвала сел¤нам: на нормальний ринок год≥ вже й спод≥ватис¤. ≈коном≥чний стимул до господарюванн¤, й без того надто непевний, було фактично знищено. ≤ ще один момент: усп≥шна конф≥скац≥¤ зерна (вилучен≥ у сел¤н майже 2,5 млн т повн≥стю компенсували деф≥цит у 2,16 млн т) створювала ≥люз≥ю, начебто за допомогою брутального насильства можна розв'¤зувати будь-¤к≥ проблеми.

—тал≥н охарактеризував надзвичайн≥ заходи ¤к Уабсолютно вин¤тков≥Ф. јле цей Увин¤токФ дуже нагадував методи час≥в воЇнного комун≥зму. “ак, на хл≥бозагот≥вельну кампан≥ю терм≥ново моб≥л≥зовувалис¤ УкадриФ. ¬ зернов≥ райони вир¤дили 30 тис. актив≥ст≥в. ” селах орган≥зовувалис¤ надзвичайн≥ Утр≥йкиФ, котр≥ мали повноваженн¤ контролювати м≥сцеву владу. ≤з с≥льських, губернських ≥ пов≥тових парторган≥зац≥й вичищали Услабак≥вФ. ’л≥бн≥ ринки закривалис¤.  ≥льк≥сть зерна, що його сел¤ни могли змолоти на млинах, звели до прожиткового м≥н≥муму. ’оч центр час в≥д часу засуджував Украйнощ≥Ф, в≥н, по сут≥, уже повернувс¤ до пол≥тики рекв≥зиц≥й пер≥оду громад¤нськоњ в≥йни. УЌаступ на куркул¤Ф й примусове вилученн¤ зерна в основному в≥дпов≥дали крайн≥м вар≥антам програми Ул≥вихФ, тож ѕреображенський беззастережно п≥дтримав цей курс.

¬≥д стал≥нських заход≥в потерпав ≥ середн¤к Ч найчисленн≥ша категор≥¤ на сел≥. “епер в≥н знову, ¤к ≥ в 1919 р., мав дуже мало своњх представник≥в у с≥льрадах. ” де¤ких украњнських губерн≥¤х њхнЇ представництво зменшилос¤ до 30 %. ≤ взагал≥, до виборчих ком≥тет≥в, ¤к≥ практично визначали склад с≥льрад, нер≥дко входила м≥зерна к≥льк≥сть сел¤н ус≥х категор≥й пор≥вн¤но з ур¤довц¤ми та ≥ншими в≥дпов≥дними особами.

10 с≥чн¤ 1928 р. було прийн¤то закон, ¤кий зм≥нював положенн¤ про кворум на сходах с≥льських громад, ≥ в≥дтепер вол¤ третини односельчан була обов'¤зковою дл¤ решти; позбавл¤в певн≥ категор≥њ сел¤н права голосувати на сходах ≥ водночас надавав це право наймитам, ¤к≥ не тримали власного господарства; дозвол¤в с≥льрадам скасовувати ухвали сход≥в, ¤кщо актив≥стам здавалос¤, що ц≥ ухвали суперечать рад¤нськ≥й пол≥тиц≥. “аким чином, закон завдав сильного удару по середн¤ков≥ ≥ водночас засв≥дчив початок к≥нц¤ незалежност≥ громад. Ќа практиц≥ це ви¤вилос¤, зокрема, в тому, що громаду, ¤к ≥ за царських час≥в, почали широко використовувати дл¤ забезпеченн¤ Усамооподаткуванн¤Ф сел¤н. “обто вона в≥дпов≥дала тепер за видобуванн¤ Узайвих грошейФ ≥з села, п≥сл¤ того ¤к по-новому орган≥зован≥ с≥льськ≥ збори п≥д тиском УзгориФ визначали розм≥р УзайвиниФ (все це, ¤сна р≥ч, не мало н≥чого сп≥льного ≥з самооподаткуванн¤м у традиц≥йному розум≥нн≥, оск≥льки тепер громада зг≥дно з оф≥ц≥йними настановами повинна була обов'¤зково обкладати Укуркул¤Ф п≥двищеними ст¤гненн¤ми, причому незалежно в≥д думки з цього приводу решти общинник≥в). «розум≥ло, вс≥ ц≥ сувор≥ адм≥н≥стративн≥ нововведенн¤ не приваблювали, а, навпаки, в≥двертали в≥д парт≥йноњ пол≥тики вс≥ прошарки с≥льського населенн¤ (≥ нав≥ть б≥дн¤к≥в).

«м≥нюючи св≥й курс на сел≥, влада, ¤к ≥ завжди, прид≥л¤ла особливу увагу основним житниц¤м Ч ”крањн≥, ѕ≥вн≥чному  авказу, ѕоволжю, але вир≥шила спочатку УоблаштуватиФ —иб≥р. “уди особисто вирушив —тал≥н (це був його останн≥й в≥зит до с≥льськоњ м≥сцевост≥) ≥ закинув членам територ≥альноњ парторган≥зац≥њ та представникам м≥сцевих державних орган≥в некомпетентн≥сть, що межувала ≥з УсаботажемФ. Ќа њхн≥ протести Ч мовл¤в, претенз≥њ до сел¤н були ¤вно надм≥рними Ч генсек за¤вив: незаможники й середн¤ки продали надлишки свого хл≥ба, а от куркул≥ й дос≥ притримують величезн≥ запаси зерна Ч до 50Ч60 тис. пуд≥в на господарство. ѕевна р≥ч, то була чистоњ води вигадка. Ѕ≥льше того, —тал≥н тут суперечив сам соб≥, бо ран≥ше твердив, що найб≥льша к≥льк≥сть непроданого хл≥ба залишаЇтьс¤ в руках середн¤ка.

 оли д≥йшло до практичного виконанн¤ парт≥йно-ур¤дових настанов, м≥сцев≥ ур¤довц≥, котр≥ подавали списки Укуркул≥вФ, одержали завданн¤ ви¤вити в останн≥х н≥бито приховане ними зерно. ќднак Укласовий ворогФ насправд≥ не мав н≥¤ких надлишк≥в у к≥лькост≥, в≥дпов≥дн≥й загот≥вельним нормам, а тому виконавц≥ наказ≥в парт≥њ хоч-не-хоч мусили компенсувати недоб≥р за рахунок усього сел¤нства (до реч≥, в лист≥, над≥сланому —тал≥ним парторган≥зац≥¤м, ц≥лком в≥дверто твердилос¤: куркуль зовс≥м не Ї головним держателем УзайвогоФ хл≥ба, просто його треба пересл≥дувати ¤к економ≥чного пров≥дника сел¤нства, за котрим ≥шов середн¤к) .

” м≥ру послабленн¤ кризи хл≥бозагот≥вель —тал≥н та його приб≥чник Ѕауман почали визнавати факти застосуванн¤ п≥д час зд≥йсненн¤ Унадзвичайних заход≥вФ: обшук≥в, конф≥скац≥й, порушенн¤ Умеж безпекиФ середн¤ка тощо. ≤з приголомшливою Убезпосередн≥стюФ —тал≥н за¤вив 13 липн¤ 1928 р. у допов≥д≥ на зборах активу лен≥нградськоњ орган≥зац≥њ ¬ ѕ(б), що це було УнегараздФ, але ж у кв≥тн≥ й травн≥ 1928 р. к≥льк≥сть заготовленого хл≥ба залишалас¤ недостатньою, а значить, Ухл≥б все-таки треба було з≥брати. «в≥дси повторн≥ рецидиви надзвичайних заход≥в, адм≥н≥стративна свавол¤, порушенн¤ революц≥йноњ законност≥, обх≥д двор≥в, незаконн≥ обшуки ≥ т. д., ¤к≥ пог≥ршили пол≥тичний стан крањни ≥ створили загрозу змичц≥Ф.

«а основну УправовуФ зброю, вживану проти сел¤н у ход≥ примусових хл≥бозагот≥вель, слугувала Устатт¤ 107Ф (чинна в≥д 1926 р.). ¬она передбачала тюремне ув'¤зненн¤ й конф≥скац≥ю майна стосовно тих ос≥б, котр≥ умисно спри¤ють п≥двищенню ц≥н або не виставл¤ють свою продукц≥ю на продаж. ’арактерно: перв≥сне ц¤ статт¤ призначалас¤ аж н≥¤к не дл¤ покаранн¤ сел¤н, а лише дл¤ боротьби проти спекул¤нт≥в. ќднак, ¤к зазначив –иков на липневому (1928 р.) пленум≥ ÷  ¬ ѕ(б), в одному з округ≥в њњ було застосовано у 25 % випадк≥в до незаможник≥в, у 64 % Ч до середн¤к≥в ≥ в 7 % Ч до куркул≥в. якщо судити з наведеного в газет≥ УѕравдаФ в≥д 2 грудн¤ 1928 р. списку незаможник≥в ≥з зазначенн¤м њхнього ставленн¤ до ур¤довоњ пол≥тики, спод≥ваноњ п≥дтримки влад≥ з боку сел¤нськоњ б≥дноти вищезгаданий зах≥д не забезпечив.

Ћипневий пленум оголосив про скасуванн¤ надзвичайних заход≥в (в≥ддан≥сть курсов≥ непу була в принцип≥ п≥дтверджена ще на кв≥тневому пленум≥ того ж року). ¬ типов≥й дл¤ себе в≥дсторонен≥й манер≥ —тал≥н п≥дтримав на липневому пленум≥ тезу Ул≥вихФ щодо одержанн¤ в≥д сел¤н кап≥таловкладень на ≥ндустр≥ал≥зац≥ю, одночасно прикриваючи св≥й неп≥вський фланг: У« сел¤нством у нас стоњть справа в даному раз≥ так: воно сплачуЇ держав≥ не т≥льки звичайн≥ податки, пр¤м≥ ≥ посередн≥, але воно ще переплачуЇ на пор≥вн¤но високих ц≥нах на товари промисловост≥ Ч це, по-перше, ≥ б≥льш або менш недоодержуЇ на ц≥нах на с≥льськогосподарськ≥ продукти Ч це, по-друге.

÷е Ї додатковий податок на сел¤нство в ≥нтересах п≥днесенн¤ ≥ндустр≥њ, ¤ка обслуговуЇ всю крањну, в тому числ≥ сел¤нство. ÷е Ї щось под≥бне до Дданини", щось под≥бне до надподатку, ¤кий ми змушен≥ брати тимчасово дл¤ того, щоб зберегти ≥ розвинути дал≥ нин≥шн≥й темп розвитку ≥ндустр≥њ, забезпечити ≥ндустр≥ю дл¤ вс≥Їњ крањни, п≥днести дал≥ добробут села ≥ пот≥м знищити зовс≥м цей додатковий податок, ц≥ Дножиц≥" м≥ж м≥стом ≥ селом. ...Ѕез цього додаткового податку на сел¤нство, на жаль, наша промислов≥сть ≥ наша крањна поки що об≥йтис¤ не можутьФ. ≤ дал≥: У„и може сел¤нство витримати що т¤жк≥сть? Ѕезумовно, може: по-перше, тому, що т¤жк≥сть ц¤ буде ослабл¤тис¤ р≥к у р≥к, по-друге, тому, що ст¤гненн¤ цього додаткового податку в≥дбуватиметьс¤ не в умовах кап≥тал≥стичного розвитку, де маси сел¤нства приречен≥ на зубож≥нн¤ ≥ експлуатац≥ю, а в умовах рад¤нських пор¤дк≥в, де експлуатац≥¤ сел¤нства виключена з боку соц≥ал≥стичноњ держави ≥ де сплачуванн¤ цього додаткового податку в≥дбуваЇтьс¤ в умовах безперервного пол≥пшенн¤ матер≥ального становища сел¤нстваФ.

—тал≥н додав до цього, що й дос≥ чинитьс¤ тиск на Укап≥тал≥стичн≥ елементиФ села, ¤кий часом доводить њх до руйнуванн¤. як гадаЇ –. ћедведЇв, за допомогою надзвичайних заход≥в генсек, можливо, прагнув лише Унал¤кати куркул≥в, примусивши њх до пок≥рност≥Ф. “ак чи н≥, але з'¤вилис¤ нов≥ вказ≥вки Ч припинити застосуванн¤ надзвичайних заход≥в, п≥двищити державн≥ закуп≥вельн≥ ц≥ни на хл≥б, забезпечити село промисловими товарами. ќднак зарадити справ≥ вже було важко, бо заможн≥ш≥ сел¤ни таки справд≥ зл¤калис¤. ƒе¤к≥ зас≥¤ли менше земл≥, н≥ж звичайно, ≥нш≥ почали розпродувати своЇ майно (оск≥льки, за визнанн¤м пров≥дного стал≥нського економ≥ста —трум≥л≥на, нав≥ть п≥двищенн¤ закуп≥вельних ц≥н не покривало виробничих витрат сел¤н). ќдне слово, виробники хл≥ба ц≥лком природно в≥дреагували на примусов≥ конф≥скац≥њ ≥ продемонстрували в≥дсутн≥сть будь-¤кого бажанн¤ зб≥льшувати виробництво. ¬они вже не докладали тих т¤жких зусиль до прац≥, ¤к≥ нещодавно допомогли в≥дродити с≥льське господарство крањни.

“аким чином, наприк≥нц≥ 1928 р. парт≥¤ знову наразилас¤ на скруту, спричинену њњ ж власною пол≥тикою на сел≥. Ќа початок серпн¤ згаданого року показники у хл≥боробств≥ ≥ тваринництв≥ п≥шли вниз. Ѕ≥льше того: з урахуванн¤м приросту населенн¤ в пер≥од в≥д 1914 р. душове виробництво хл≥ба зменшилос¤ з 584 до 484,4 кг.

 оли ринковий механ≥зм не виправдовував покладених на нього спод≥вань, становище р¤тували за допомогою рекв≥зиц≥й, а тод≥ знову дозвол¤ли ринок. ќднак сел¤нин уже не йн¤в йому Ч точн≥ше, його рад¤нському вар≥антов≥ Ч в≥ри. ÷е у нерозривному зв'¤зку ≥з пад≥нн¤м мотивац≥й до прац≥ створювало ситуац≥ю, що њњ влада н≥¤к не могла зрозум≥ти. —правд≥, ≥з дальшим пог≥ршенн¤м ринкових в≥дносин (п≥сл¤ вищеописаних под≥й) ур¤д, пам'¤таючи про усп≥х кампан≥њ щодо примусового вилученн¤ хл≥ба, в будь-¤кий момент залюбки вдавс¤ б до цього УвипробуваногоФ засобу. јле ж тод≥ забрали величезну к≥льк≥сть зерна, вирощеного ¤краз за допомогою ринкових стимул≥в! “ож х≥ба не лог≥чним було б передбачити, що тепер, за пад≥нн¤ с≥льськогосподарського виробництва ≥ втрати дов≥ри сел¤нства до влади, н≥¤ка рекв≥зиц≥¤ не приведе до бажаних результат≥в?! ’≥ба не ¤сно було, що справа зовс≥м не в Уприховуванн≥Ф хл≥ба, а в низьк≥й продуктивност≥ сел¤нськоњ прац≥?.. Ќа жаль, не ¤сно...

* * *

ј тим часом, поки тривала боротьба за хл≥б на сел≥, —тал≥н використовував становище, що склалос¤, дл¤ наступу на УправихФ. ¬≥н твердив про ≥снуванн¤ Упевних елемент≥вФ, ¤к≥ Учуж≥ парт≥њФ, Уне бачать класового розшаруванн¤ на сел≥Ф й ¤к≥ прагнуть Ужити мирно з куркулемФ. Ќа кв≥тневому (1928 р.) пленум≥ ÷  ¬ ѕ(б) генсек п≥ддав дуже гостр≥й критиц≥ парт≥йц≥в, котр≥ Ут¤гнутьс¤ позаду ворог≥в соц≥ал≥змуФ. ¬ середин≥ згаданого року Ѕухар≥н зрозум≥в: —тал≥н перейн¤вс¤ р≥шуч≥стю обрати курс, що неминуче призведе до повстань, ≥ њх доведетьс¤ Узалити кров'юФ. ¬же на початку червн¤ ц≥ два парт≥йних л≥дери не розмовл¤ли один з одним. ѕроте зовн≥ все вигл¤дало пристойно...

Ќар≥каючи, що у своњй мас≥ члени ÷  парт≥њ не розум≥ють суперечок у найвищому кер≥вництв≥, Ѕухар≥н разом ≥з тим не утрудн¤в себе роз'¤сненн¤ми. Уѕрав≥Ф вол≥ли боротис¤ з≥ —тал≥ним у Уприватному пор¤дкуФ ≥ вс≥л¤ко приховували внутр≥шн≥ чвари. «≥ свого боку, —тал≥н теж в≥дкрито не виступав проти своњх опонент≥в, але його дов≥рен≥ особи повс¤кчас викривали УухилиФ тих, хто не мав Уохоти сваритис¤ з куркул¤миФ, ≥ врешт≥ Удокор≥нно права позиц≥¤Ф стала об'Їктом нищ≥вноњ критики в газет≥ УѕравдаФ (в≥д 18 вересн¤ 1928 р.). ќднак на той час Ѕухар≥н уже вимагав Унаступу на куркул¤Ф. …ого п≥дтримав  ал≥н≥н, аргументувавши таку позиц≥ю тим, що цього разу не буде дозволено н≥¤ких примусових експропр≥ац≥й. ≤ розважливо додав: поки залишаютьс¤ приватн≥ господарства, завжди з'¤вл¤тимутьс¤ й нов≥ Укуркул≥Ф, щоб зам≥нити вже позбавлених власност≥. —тал≥н також поки що утримувавс¤ в≥д переданн¤ Укуркул≥вФ до рук ќƒѕ”, хоч ≥ висловлювавс¤ з цього приводу, ¤к завжди, не дуже ¤сно, залишаючи тим самим за собою право вжити проти них Уадм≥н≥стративнихФ й економ≥чних заход≥в.  оли ж справа торкнулас¤ УособистостейФ, в≥н скерував свою публ≥чну атаку проти менш авторитетних й аж надто УправихФ д≥¤ч≥в, насамперед проти заступника наркома ф≥нанс≥в ≥ наркома зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ‘румк≥на. ќстанн≥й 15 червн¤ 1928 р. виступив ≥з в≥дкритим листом до ÷  ¬ ѕ(б). Ќа листопадовому (1928 р.) пленум≥ ÷  —тал≥н розкритикував його ¤к представника Управого ухилуФ ≥ водночас за¤вив про Їдн≥сть пол≥тбюро ÷  (хоч ≥ п≥ддав тут же критиц≥ Упримиренц¤Ф Ч УправогоФ ”гланова, ¤кий п≥дтримував Урозкольник≥вФ). Ќа пленум≥ Ѕухар≥н ≥ “омський подали у в≥дставку, але —тал≥н визнав це за передчасне ≥ переконав њх забрати за¤ви (погодившись при цьому з њхньою вимогою, що чуткам про розкол у парт≥йному кер≥вництв≥ час уже покласти край).

ѕрот¤гом 1928Ч1929 рр. генсек врешт≥-решт перехитрував УправихФ ≥ поступово розгромив њх, не надавши њм нав≥ть можливост≥ п≥ти на прилюдний конфл≥кт (хоча б на р≥вн≥ УсправиФ “роцького, не кажучи вже про «≥нов'Їва). «а словами –. ƒан≥ельса, У≥стор≥¤ правоњ опозиц≥њ даЇ змогу простежити вин¤ткове видовище пол≥тичноњ групи, ¤ку спочатку розгромили, а тод≥ вже атакувалиФ.

* * *

” м≥ру загостренн¤ кризи хл≥бозагот≥вель наприк≥нц≥ 1928 р. нав≥ть ƒержплан уважав: тенденц≥¤ до зменшенн¤ к≥лькост≥ з≥браного зерна Ї тимчасовим ¤вищем. ≤ ще в листопад≥ цього року —тал≥н засуджував думку, за ¤кою Унадзвичайн≥ заходиФ мають перетворитис¤ на сталий курс. “ому з новою нехваткою хл≥ба в державних зас≥ках упоралис¤, заперечуючи нав≥ть саму згадку про УнадзвичайнуФ ситуац≥ю ≥ в≥дкидаючи щонайменш≥ нат¤ки на ототожненн¤ д≥й хл≥бозагот≥вельних орган≥в ≥з конф≥скац≥¤ми. ѕол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) прийн¤ло на озброЇнн¤ Уурало-сиб≥рський методФ, запропонований парторган≥зац≥¤ми цих двох рег≥он≥в (–иков не погодивс¤ ≥з таким р≥шенн¤м), ≥ приблизно з лютого 1929 р. його почали широко застосовувати, а в червн≥ оф≥ц≥йно легал≥зували. јвтори УметодуФ виходили з думки, н≥бито ≥снували велик≥ таЇмн≥ сховища зерна (переважно в руках Укуркул≥вФ), ≥ з огл¤ду на це наст≥йно пропонували зб≥льшити норми хл≥боздач.

УћетодФ передбачав демонструванн¤ ц≥лковитоњ УзлагодиФ в д≥¤х влади й низ≥в. ѕрибуваючи до с≥л, парт≥йн≥ уповноважен≥ не просто в≥ддавали накази про рекв≥зиц≥њ,Ч н≥, спершу вони збирали сел¤нськ≥ сходи й закликали присутн≥х зб≥льшити к≥льк≥сть хл≥ба, призначеного дл¤ здач≥ (за принципом Усамооподаткуванн¤Ф ¤к щодо зерна, так ≥ щодо грошових сплат), ≥ вир≥шити, проти ¤ких саме м≥сцевих Укуркул≥вФ застосовувати Угромадський впливФ ≥ Умасовий примусФ. ќтже, чинивс¤ звичайн≥с≥нький тиск, мало в≥дм≥нний в≥д брутальноњ сили. —ел¤ни, зрозум≥ло, майже завжди голосували проти таких Упропозиц≥йФ, а тому њхн≥х пров≥дник≥в оголошували Укуркул¤миФ або Уп≥дкуркульникамиФ, часом заарештовували, робили обшуки в њхн≥х дом≥вках, накладали штрафи, конф≥сковували майно, а то й нав≥ть розстр≥лювали... «бори тривали, аж поки т≥, хто залишавс¤, не голосували УзаФ. Ѕудь-¤кий сумн≥в стосовно кворуму просто ≥гнорувавс¤. “ак державна влада, ¤ка н≥бито обстоювала ≥нтереси с≥льськоњ громади, д≥¤ла проти у¤вних Уприховувач≥вФ зерна... ¬с≥х Унепок≥рнихФ виключали з кооператив≥в, њм в≥дмовл¤ли у прав≥ на помел тощо. –ад¤нська преса наводила випадки, коли щодо них вживали бойкоти, депортац≥њ, грошов≥ покаранн¤, а њхн≥х д≥тей в≥дмовл¤лис¤ приймати до школи...

Ќавесн≥ 1929 р. м'¤со також почали збирати силом≥ць (—иб≥р у такий спос≥б здав 19 тис. т супроти 700 т у минулому роц≥).

Ќа додачу до рекв≥зиц≥й, супроводжуваних штрафами та ув'¤зненн¤ми, спостер≥галос¤ чимало випадк≥в конф≥скац≥й УкуркульськихФ реманенту й т¤гловоњ худоби, ба нав≥ть земл≥ (особливо в ”крањн≥). “обто вже розпочалос¤ справжнЇ Урозкуркулюванн¤Ф, можлив≥сть ¤кого парт≥¤ поки що заперечувала. ¬ теор≥њ Укуркул¤Ф можна було т≥льки УпримуситиФ, причому виключно зг≥дно з волею сел¤нських мас. ќднак на практиц≥ цей Угромадський впливФ, по сут≥, фабрикувавс¤. якщо ж в≥дкинути ≥деолог≥чний чи УкосметичнийФ аспекти хл≥бозагот≥вельних кампан≥й, реальна картина вигл¤дала так. Ќаприклад, в одному з округ≥в, за пов≥домленн¤м оф≥ц≥йноњ преси, н≥ б≥дн¤ки, н≥ середн¤ки не знайшли в пол≥тиц≥ парт≥њ н≥чого привабливого. ¬ ≥ншому окруз≥ населенн¤ 40 % с≥л голосували проти парт≥йного курсу, ще в ≥ншому Ч «0 %; газета У»звести¤Ф в≥д 12 й 13 с≥чн¤ 1928 р. визнала, що с≥льськ≥ збори часто приймали антипарт≥йн≥ ухвали.

“а хоч не хоч, а кампан≥ю треба було продовжувати. ƒо нењ вир≥шили залучити м≥ських роб≥тник≥в-парт≥йц≥в, ¤к≥, зг≥дно з одним друкованим зв≥том, форсували р≥шенн¤ збор≥в Укавалер≥йськими методамиФ. УЋ≥вий ухильникФ —основський, засланий до —иб≥ру, писав: представники влади Укидалис¤ на сел¤нинаФ в одностайн≥й лют≥, небачен≥й в≥д 1918Ч1919 рр.; в≥д сел¤нина вимагали т≥льки УдаватиФ Ч зерно, податки, позички, забезпеченн¤, ≥ все Ч надтерм≥ново...

ѕрогл¤даючи зв≥т за зв≥том, переконуЇмос¤: збори просто примушувалис¤ до покори зал¤куванн¤м. ј проте, ¤к побачимо дал≥, ц≥ методи швидше об'Їднували сел¤н (≥ в тому числ≥ незаможник≥в), н≥ж роз'Їднували. “иск, скерований н≥бито проти Укуркул≥вФ, не давав спод≥ваних результат≥в, а тому ур¤довц≥, хоч н≥коли й не мали пр¤мих ≥нструкц≥й застосовувати конф≥скац≥њ проти середн¤ка, знову почали це робити.

¬ ≥нтересах загостренн¤ Укласовоњ боротьбиФ було вир≥шено передавати 25 % вилученого у Укуркул≥вФ хл≥ба незаможникам ≥ наймитам. “а й на це останн≥ реагували дещо стримано. ј з початком весни таке хабарництво взагал≥ довелос¤ припинити Ч весь хл≥б забирала держава. як зазначив Ѕауман, сел¤нин-б≥дн¤к, такий корисний до цього, навесн≥ Участо не мав удосталь њж≥, а отже, в≥н також п≥шов ≥з шапкою в руц≥ на покл≥н до куркул¤Ф. ј. ћ≥ко¤н теж згадував про Ухитанн¤Ф сел¤нина-б≥дн¤ка п≥д впливом Укуркул≥вФ. ” передов≥й статт≥ газети УѕравдаФ в≥д 10 с≥чн¤ 1929 р. наголошувалос¤: Укуркул≥Ф привертали на св≥й б≥к решту сел¤н п≥д гаслами п≥дтримки р≥вност≥ громади.

« огл¤ду на все сказане Уурало-сиб≥рський методФ не можна визнати ефективним. …ого головний недол≥к пол¤гав у тому, що хл≥б у виробника треба було в≥дбирати силом≥ць, ≥ робили це переважно непрохан≥ зайди.  р≥м того, УметодФ передбачав не простий примус, а такий, що в≥дпов≥дав засадам УвоЇнно-командноњФ економ≥ки, а отже, аж н≥¤к не сум≥щавс¤ ≥з поки що д≥ючими ринковими в≥дносинами. —ловом, наступ на ринок розгортавс¤, бо Упридушенн¤ куркул¤Ф (чого домагалис¤ в ход≥ хл≥бозагот≥вель) з економ≥чноњ точки зору ¤краз ≥ означало знищенн¤ в сел¤нина стимулу працювати на в≥льний ринок.

 ампан≥¤ на сел≥ не була Їдиною ознакою Уухилу вл≥воФ. ¬с¤ сусп≥льна атмосфера у крањн≥, починаючи в≥д 1928 р., у р≥зкому контраст≥ з в≥дносним спокоЇм раннього непу була насичена терором й ≥стер≥Їю.

—игналом до початку нагн≥танн¤ обстановки послужив перший ≥з горезв≥сних судових процес≥в ЧУшахтинська справаФ (березень 1928 р.), коли всупереч бажанню УправихФ, пом≥ркованого стал≥нц¤  уйбишева (зав≥дуючий господарськими справами) ≥ нав≥ть голови ќƒѕ” ћенжинського —тал≥н орган≥зував неправедне судилище над групою ≥нженер≥в Ч Убуржуазних спец≥ал≥ст≥вФ. ѕрот¤гом 1928Ч1929 рр. повсюдно викривали Усаботажник≥вФ, зокрема Убуржуазних спец≥ал≥ст≥вФ у  азахстан≥, н≥бито пов'¤заних з Уангл≥йським кап≥тал≥стом ”рквартомФ.

УЎахтинськаФ та ≥нш≥ УсправиФ ч≥тко дали зрозум≥ти: класова боротьба в≥дновлюЇтьс¤, причому з б≥льшою ≥нтенсивн≥стю. “ретину вс≥х фах≥вц≥в, зайн¤тих тод≥ в народному господарств≥, становила ≥нтел≥генц≥¤ ще дореволюц≥йноњ школи, а з-пом≥ж спец≥ал≥ст≥в ≥з вищою осв≥тою вона складала ¤вну б≥льш≥сть (серед учител≥в ≥з вищою осв≥тою Ч 60 %). “а попри це старих ≥нтел≥гент≥в повсюдно виган¤ли з роботи, нер≥дко засилали , а то й нав≥ть доводили до смерт≥, њхн≥х д≥тей виключали з вуз≥в. як насл≥док, за станом на 1930 р. б≥льше половини працюючих ≥нженер≥в уже втратили р≥вень належноњ п≥дготовки: лише 11,4 % ≥з них мали вищу осв≥ту, а де¤к≥ не зак≥нчили нав≥ть ≥ прискорених курс≥в.

У ультурна революц≥¤Ф в ”крањн≥ в≥дбувалас¤ дещо ≥накше, н≥ж у –ос≥њ: тут пересл≥дували не т≥льки представник≥в старшоњ украњнськоњ культурноњ ел≥ти, а й Унац≥онал≥стичноФ настроЇних ≥нтел≥гент≥в-комун≥ст≥в. —≥льських учител≥в Ч звичайно Уп≥дозр≥логоФ соц≥ального походженн¤ Ч часто-густо карали ¤к Укласових ворог≥вФ або й просто на таких, скаж≥мо, п≥дставах, ¤к на¤вн≥сть родича-св¤щеника.

” У—моленському арх≥в≥Ф м≥ститьс¤ документ, що добре характеризуЇ мерзенну сусп≥льно-моральну атмосферу в крањн≥ 1929 р. ќдного разу, опов≥даЇ документ, м≥сцев≥ ур¤довц≥ Успец≥ально п≥шли до яблонськоњ школи, щоб побачити вчительку ќрлову, дочку куркул¤, засудженого на 8 рок≥в за антирад¤нську д≥¤льн≥сть, ≥ поп≥вську дочку [вчительку]  устову. “ам вони влаштували веч≥рку з пи¤тикою, примусивши вчительок спати з ними... [один ≥з ур¤довц≥в] мотивував свою ганебну пропозиц≥ю за¤вою:

Дя Ч [рад¤нська] влада; ¤ можу робити, що завгодно", знаючи, що так≥ за¤ви справл¤ть особливий ефект на ќрлову та  устову, оск≥льки вони чужого класового походженн¤. ¬насл≥док його пересл≥дувань  устова була близька до самогубстваФ.

«агальне марксистське положенн¤, що класове почутт¤ маЇ слугувати за руш≥йну силу соц≥альних перетворень, необх≥дно було пристосувати до с≥льських умов. “ож на сел≥ його повс¤кчас розпалювали, а в раз≥ невдач≥ просто вигадували.

” промов≥ на зас≥данн≥ ¬÷¬  у грудн≥ 1928 р. голова ¬÷¬  ћ.  ал≥н≥н нав≥в де¤к≥ з причин того, чому сел¤ни, ≥ в њхньому числ≥ незаможники, не в≥дчували до Укуркул¤Ф належноњ класовоњ ненавист≥.  уркуль, твердив в≥н, Утакож в≥д≥граЇ позитивну роль у с≥льському господарств≥Ф, бо надаЇ позички незаможников≥ й таким чином Ур¤туЇ його в≥д б≥да в часи стражданьФ (до реч≥, це було непр¤мим визнанн¤м того, що рад¤нська влада б≥дн¤ка не У р¤туЇФ), а коли куркуль забивав корову, то незаможник м≥г купити в нього трохи м'¤са.

” рад¤нських документальних джерелах м≥ститьс¤ й таке досить звичайне св≥дченн¤: У„асом куркуль веде за собою б≥дну й середню верству. “рапл¤ютьс¤ випадки, коли сел¤ни-колгоспники голосують проти виключенн¤ куркул≥в. „асто незаможник ≥шов за куркулем унасл≥док поганоњ орган≥зац≥њ. ѕричиною цього, кр≥м слабкоњ орган≥зац≥њ незаможних, Ї погрози з боку куркул¤, брак культури та родинн≥ зв'¤зкиФ. «г≥дно з оф≥ц≥йними зв≥тами, що д≥йшли до нас, незаможники могли також за¤вити: У¬ нашому сел≥ нема куркул≥вФ, або ще дивовижн≥ше: У“епер вони (хл≥бозагот≥вельники.Ч –ед.) конф≥скують хл≥б у куркул¤, а завтра обернутьс¤ проти б≥дного й середнього сел¤нинаФ. ” своњй промов≥ (в т≥ часи не опубл≥кован≥й) на ѕ≥вн≥чно- авказьк≥й партконференц≥њ в березн≥ 1929 р. ћ≥ко¤н в≥дверто сказав: середн¤к убачав у куркулев≥ приклад ≥ визнавав його авторитет, одночасно вважаючи б≥дн¤ка поганим господарем. “аке становище,Ч додав промовець, виражаючи новий, тобто стал≥нський, спос≥б мисленн¤,Ч виправить лише велике колективне господарство. ј на XVI конференц≥њ ¬ ѕ(б) (кв≥тень 1929 р.) —. —ирцов, невдовз≥ висунутий у кандидати в члени пол≥тбюро ÷ , за¤вив: не т≥льки де¤к≥ середн¤ки, а й де¤к≥ б≥дн¤ки п≥дтримують куркул≥в; фактично Усередн¤к повернув проти нас, ставши на сторону куркул¤Ф. ѕрот¤гом 1928Ч1929 рр. було зроблено безл≥ч визнань (нав≥ть в≥д таких д≥¤ч≥в, ¤к  аганович), що не т≥льки куркуль, а й решта сел¤нства пос≥ли ворожу позиц≥ю стосовно влади.

јле, хоч ¤к це парадоксально, Укуркульська ман≥¤Ф була нав≥ть корисною дл¤ парт≥њ, адже, за словами —тал≥на, ¤кщо середн¤к переконаЇтьс¤, що прагненн¤ до пол≥пшенн¤ свого добробуту неминуче приведе його до становища гнаного й придушуваного куркул¤ (або й просто йому перешкод¤ть стати заможним),Ч тод≥ в≥н, середн¤к, д≥йде висновку: Їдиним шл¤хом дл¤ нього залишаЇтьс¤ шл¤х до колгоспу.

“епер щодо чисельност≥ Укуркул≥вФ. ѕодатки, накладен≥ на них в листопад≥ 1928 р., теоретично стосувалис¤ т≥льки 2Ч3 % сел¤н (щоб подолати њхню Уапат≥юФ, за основу оподаткуванн¤ визначили розм≥р зас≥¤ноњ площ≥, незалежно в≥д фактичного врожаю), однак на практиц≥, ¤к сказав —тал≥н,Ч до 12 %, а в де¤ких районах нав≥ть б≥льше. «а ≥ншими джерелами, Удодатковим податком на доходФ були обкладен≥ 16 % сел¤нських господарств –ос≥њ. ¬ газет≥ УѕравдаФ в≥д 18 вересн¤ 1929 р. згадувалис¤ ц≥л≥ Укуркульськ≥ селаФ. «а даними ƒев≥са, в одному такому сел≥ на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ на збори, присв¤чен≥ загот≥вл≥ хл≥ба, не приходили нав≥ть депутати м≥сцевоњ с≥льради.

ќтже, к≥льк≥сть Укуркул≥вФ Ч названих такими у в≥дпов≥дност≥ до норм хл≥боздач≥ 1929 р.Ч напевно з'¤сувати не вдалос¤ (на думку рад¤нського досл≥дника ё. ћошкова, вона дос¤гала 7Ч10 % ус≥х сел¤н). —тал≥н згодом об'Їднав Укуркул≥вФ ≥ УзаможнихФ в одн≥й псевдокатегор≥њ, загальна чисельн≥сть ¤коњ становила 15 % ус≥х господарств.

* * *

ѕрот¤гом вир≥шального 1929 р. н≥ Ухл≥бнаФ, н≥ Усел¤нськаФ проблеми так ≥ не були, по сут≥, розв'¤зан≥. ¬ зиму з 1928 на 1929 р. запровадили обмежен≥ норми споживанн¤ хл≥ба, а в серпн≥ 1929 р.Ч ≥ м'¤са. Ќавесн≥ 1929 р. –иков, п≥дтриманий Ѕухар≥ним, запропонував ≥мпортувати зерно. ” 60-х роках —–—– був змушений таки вдатис¤ до цього, але зараз пропозиц≥ю –икова в≥дкинули п≥сл¤ Удуже палкоњ дискус≥њФ (УѕравдаФ в≥д 19 липн¤ 1929 р.).

Ќа зас≥данн¤х пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) Ѕухар≥н говорив тепер про УвоЇнно-феодальну експлуатац≥ю сел¤нстваФ, ≥ Управ≥Ф докладали великих зусиль до владнанн¤ стосунк≥в ≥з хл≥боробом, вимагали скасувати примусов≥ заходи щодо нього, повернутис¤ до непу й в≥льного ринку.

¬зимку 1929 р. —тал≥н за¤вив (у неопубл≥кован≥й тод≥ промов≥) про Узрадницьку повед≥нкуФ Ѕухар≥на. ќстанн≥й опубл≥кував цей пункт ≥з промови в Уѕравд≥Ф в≥д 24 с≥чн¤ 1929 р. ≥ супроводив його цитатами з Ћен≥на, ¤кими обірунтовував таку думку: застосуванн¤ жорстких комун≥стичних принцип≥в на сел≥ до створенн¤ тут Уматер≥альноњ бази комун≥змуФ може обернутис¤ дл¤ парт≥њ катастрофою. ћайже вс≥ безпарт≥йн≥ фах≥вц≥-економ≥сти (в першу чергу ¬олодимир √роман Ч найсв≥тл≥ша голова в ƒержплан≥) п≥дтримали й цю думку, й вимогу УправихФ в≥дновити р≥вновагу на ринку. Ќав≥ть найближчий до —тал≥на економ≥ст ƒержплану Ч —трум≥л≥н уважав: темпи економ≥чного зростанн¤ не повинн≥ випереджати процес нагромадженн¤ необх≥дних дл¤ цього ресурс≥в (тобто, ≥накше кажучи, не треба штучно прискорювати природний х≥д под≥й). “а найвище кер≥вництво на все це не зважало. ” кв≥тн≥ Ч травн≥ 1929 р. було затверджено перший п'¤тир≥чний план розвитку народного господарства (його нав≥ть не встигли остаточно доробити). ¬ласне, це не був нав≥ть УпланФ у звичайному розум≥нн≥ даного слова. ¬ ньому певною м≥рою витримувалас¤ координац≥¤ д≥¤льност≥ р≥зних народногосподарських галузей, робилас¤ спроба збалансувати ресурси та можливост≥ њхнього використанн¤, але, за Ћев≥ним, це була, по сут≥, Упросто конф≥гурац≥¤ цифр у напр¤м≥ пост≥йного завищенн¤ њх, ≥ це становило њхню Їдину функц≥юФ.

ѕланувальники п≥дготували два вар≥анти Ч в≥дправний та оптимальний (напружен≥ший в≥д першого). ”сп≥шна реал≥зац≥¤ оптимального вар≥анта залежала в≥д п'¤ти добрих урожањв, спри¤тливого становища на м≥жнародному хл≥бному ринку, розумного витрачанн¤ кошт≥в на оборону тощо (все Ч нереальне).  р≥м того, неможливо було витримати нав≥ть закладен≥ в план≥ вимоги координац≥њ, бо кожне п≥дприЇмство поринало у власн≥, не погоджен≥ з ≥нтересами всього народногосподарського комплексу, а до того ж ц≥лком волюнтаристськ≥ плани прискореного розвитку.

≤ ще такий момент, у раз≥ виконанн¤ цього плану до 1932 р. приватний сектор на сел≥ занепав би через надлишок зайн¤того в ньому населенн¤ (хоч ≥ тод≥ давав би майже 90 % валовоњ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ). ÷е наочно демонструЇ суть парт≥йноњ пол≥тики ще навесн≥ 1929 р.

ѕарт≥йна пол≥тика на сел≥ фактично зруйнувала неп. јле треба сумн≥ватис¤, чи зрозум≥ло це найвище кер≥вництво. јж до середини 1929 р. у своњй д≥¤льност≥ воно загалом виходило з ≥дей непу, з факту довготривалого ≥снуванн¤ приватного сектора в с≥льському господарств≥, ринкових в≥дносин. ≤з цього ж виходили ƒержплан, Ќаркомат землеробства та ≥нш≥ установи. ” кв≥тн≥ 1929 р. сам —тал≥н казав: 4,9Ч5,7 млн т ≥з тих 8,2 млн т зерна, що њх потребувала держава, можна було д≥стати на ринку, а покритт¤ нестач≥ в 2,5 млн т м≥г забезпечити лише Уорган≥зований тиск на куркул≥вФ за Уурало-сиб≥рським методомФ (¤к бачимо, в ц≥й химерн≥й сум≥ш≥ двох взаЇмовиключних економ≥чних моделей поки що не м≥стивс¤ заклик до запровадженн¤ тотального контролю над в≥льним виробником).

ќбранн¤ —тал≥ним пор≥вн¤но пов≥льного шл¤ху до зд≥йсненн¤ своЇњ подв≥йноњ операц≥њ Ч розгром УправихФ ≥ перех≥д до прискореноњ колектив≥зац≥њ Ч можна значною м≥рою по¤снити неготовн≥стю частини його найближчих приб≥чник≥в (нав≥ть на початку 1929 р.) до таких серйозних д≥й. Уѕрав≥Ф зазнали поразки у кв≥тн≥ згаданого року внасл≥док зусиль ветеран≥в ÷  парт≥њ, що об'Їдналис¤ навколо генсека дл¤ зд≥йсненн¤ курсу, ¤кий тод≥ вважавс¤ ще досить пом≥ркованим, але —тал≥н дедал≥ м≥цн≥ше УприпинавФ њх до своЇњ, вже розпочатоњ наджорсткоњ пол≥тики.

* * *

Ќа початку 1929 р. в парт≥њ точилис¤ неск≥нченн≥ дискус≥њ навколо питань боротьби проти Укуркул¤Ф, однак ¤когось певного р≥шенн¤ тод≥ так ≥ не ухвалили. јж лише в травн≥ цього року –аднарком в≥днайшов спос≥б формального визначенн¤ УкуркульськогоФ господарства. ќтже, за таке визнавалос¤ господарство, ¤ке або регул¤рно використовувало працю наймит≥в, або тримало млин, маслоробню тощо, або орендувало с≥льськогосподарськ≥ реманент чи прим≥щенн¤; кр≥м того, до УкуркульськоњФ в≥дносилас¤ та родина, в ¤к≥й хтось ≥з њњ член≥в займавс¤ комерц≥Їю, лихварством та ≥ншою непродуктивною д≥¤льн≥стю (сюди включалис¤ й св¤щеницьк≥ обов'¤зки). «а такими ознаками можна було покарати майже кожного сел¤нина. Ѕ≥льше того: республ≥канським, губернським ≥ пов≥товим органам влади надали право так Умодиф≥куватиФ р≥зновиди репрес≥й, аби вони ¤кнайб≥льше Ув≥дпов≥далиФ м≥сцевим умовам.

“им часом нав≥ть найрадикальн≥ше настроЇн≥ члени парт≥њ продовжували заперечувати курс на ф≥зичну л≥кв≥дац≥ю Укуркул¤Ф, супроводжувану масовими депортац≥¤ми. “≥льки наприк≥нц≥ 1929 р. ком≥с≥¤ з цього питанн¤ подала на розгл¤д кер≥вництва пропозиц≥ю: найг≥ршу з трьох категор≥й Укуркул≥вФ (Уактивн≥ ворогиФ, що вчинюють Уворож≥Ф акти) сл≥д ув'¤знювати й депортувати. “а спорадичн≥ випадки Урозкуркулюванн¤Ф (початки масовоњ акц≥њ ми висв≥тлюватимемо в наступному розд≥л≥) трапл¤лис¤ й задовго до ц≥Їњ пропозиц≥њ,Ч ще на початку 1929 р. “ак, у лютому УрозкуркулилиФ й заслали на ѕ≥вн≥ч 15 сел¤н ≥з с. Ўамрањвка  ињвського округу (нал≥чувало приблизно 3 тис. господарств).

ќсобливу ревн≥сть демонстрували найзаповз¤тлив≥ш≥ стал≥нц≥ м≥сцевого р≥вн¤. Ќаприклад, 20 травн¤ —ередньо-волзький парт≥йний ком≥тет ухвалив УусунутиФ Уконтрреволюц≥онер≥в-куркул≥вФ, а 14 червн¤ ѕ≥вн≥чно-кавказький партком Ч експропр≥ювати й засилати Укуркул≥вФ, ¤к≥ завдають УклопотуФ (щоправда, ≥шлос¤ т≥льки про тих, кого п≥ймають на приховуванн≥ зерна, але й тод≥ не б≥льше одного Ч двох на станицю). ѕри цьому м≥сцев≥ державн≥ органи й парт≥йн≥ орган≥зац≥њ д≥¤ли аж н≥¤к не на св≥й розсуд: суд¤чи з публ≥кац≥њ в наукових записках ƒн≥пропетровського ун≥верситету (1962. “. 76. —. 58), ще на початку 1929 р. вони д≥стали повноваженн¤ Уза р≥шенн¤ми загальних збор≥в труд¤щих сел¤нФ в адм≥н≥стративному пор¤дку засилати Укуркул≥вФ.

як звичайна збро¤ в боротьб≥ проти Укласового ворогаФ вживалис¤ посл≥довно запроваджуван≥ норми хл≥боздач≥ й оподаткуванн¤. “ак, за —трум≥л≥ним, УкуркульФ, середн≥й зароб≥ток котрого лише уп'¤теро перевищував середн≥й зароб≥ток незаможника, сплачував податки у 30 раз≥в б≥льш≥, н≥ж останн≥й (в перерахунку на душу населенн¤). ”каз в≥д 28 червн¤ 1929 р. дозвол¤в с≥льрадам у раз≥ невиконанн¤ одноос≥бним господарством норми хл≥боздач≥ накладати на нього грошов≥ штрафи, у п'¤ть раз≥в вищ≥ за варт≥сть ц≥Їњ норми. “ака ось УправоваФ основа Ч вкуп≥ з розкуркулюванн¤м Ч аж до лютого 1930 р. п≥дводилас¤ п≥д курс парт≥њ на сел≥... ј несплаченн¤ штрафу т¤гло за собою продаж ≥з торг≥в господарства й виселенн¤ його мешканц≥в. Ќаприклад, у типовому з цього погл¤ду розпор¤дженн≥ (ƒн≥пропетровський округ) говорилос¤: У√ромад¤нин јндр≥й Ѕережний, заможний сел¤нин, був зобов'¤заний доставити кукурудзу за 40 % -ною нормою. ¬≥н не доставив 203 пуди ≥ тепер в≥дмовл¤Їтьс¤ робити дальш≥ доставки. ¬≥н мусить сплатити 500 крб штрафу прот¤гом 24 годин. ” випадку несплаченн¤ в≥дбудетьс¤ примусове ст¤гненн¤ штрафу шл¤хом продажу [його господарства]Ф.

”насл≥док усього цього Укуркул≥Ф в 1928Ч1929 рр. втратили в≥д 30 до 40 % власних засоб≥в виробництва.

–азом з ≥ншими видами покарань часто застосовувалос¤ Упозбавленн¤ виборчих правФ. —ел¤нин таки остер≥гавс¤ втрати цього, по сут≥ ф≥ктивного, прив≥лею, бо це одразу ж заф≥ксовувалос¤ в його особистих документах, ≥ в≥д цього тавра в≥н не м≥г позбавитис¤ н≥де, де б не шукав прац≥ або притулку. «а словами Ћев≥на, позбавленн¤ виборчого права Участо супроводжувалос¤ в≥дмовленн¤м так≥й особ≥ в житл≥, харчових картках, медичному обслуговуванн≥, а особливо Ч засланн¤мФ.

” висв≥тлюван≥ роки фактично зник ще один, загальною чисельн≥стю до 500 тис. чолов≥к, елемент сусп≥льства, толерований у рамках непу в ≥нтересах ринку,Ч новий УбуржуйФ, горезв≥сний непман. …ого репрезентували головним чином др≥бн≥ крамар≥, що не використовували найманоњ прац≥. ¬ 1927 р. середн¤ варт≥сть кап≥талу њхн≥х крамниць, розташованих у селах, оц≥нювалас¤ в 711 крб (за оф≥ц≥йним валютним курсом Ч до 375 долар≥в або 80 фунт≥в стерл≥нг≥в). «никненн¤ непман≥в викликало фактичний крах системи розпод≥лу споживчих товар≥в, але й тод≥ нав≥ть м≥зерну к≥льк≥сть на¤вних поки що товар≥в неможливо було продати.

”с≥х перел≥чених вище заход≥в ¤вно не вистачало, щоб, з одного боку, в масовому масштаб≥ привернути сел¤нство на сторону рад¤нськоњ влади, а з ≥ншого Ч ≥золювати Укласового ворогаФ. Ќавпаки, основна частина сел¤н тепер вороже ставилас¤ до пол≥тики парт≥њ й у своЇму опор≥ використовувала вс≥ приступн≥ њй засоби (зокрема, скарги синам, ¤к≥ служили в арм≥њ). ¬ редакц≥йн≥й статт≥ УѕравдаФ в≥д 2 лютого 1929 р. г≥рко нар≥кала: сел¤нин ще не усв≥домив Узасадничоњ р≥зниц≥ м≥ж законами старого режиму та рад¤нськими законамиФ й автоматично розгл¤даЇ будь-¤ку владу ¤к ворожу. УѕравдуФ особливо дратували так≥, наприклад, сел¤нськ≥ думки: Уяка користь в≥д закон≥в, коли судд≥ знають один одногоФ, Узакон Ч це павутинн¤ павука, кр≥зь ¤ке джм≥ль прол≥зе, а муха заплутаЇтьс¤Ф.

¬≥дносний спок≥й на сел≥, властивий пер≥одов≥ непу, тепер повн≥стю зник. ”же в 1928 р. з ус≥х усюд надходили пов≥домленн¤ про грабунки, випадки громад¤нськоњ непокори й опору влад≥, бунти (в ¤ких, до реч≥, брали участь ≥ роб≥тники), а також про численн≥ напади на парт≥йних та ≥нших актив≥ст≥в. “ак, 7 червн¤ три Укуркул≥Ф забили на смерть секретар¤ партосередку з м. ≤ваново, 7 листопада було вчинено замах на голову колгоспу та ще одного м≥сцевого д≥¤ча в  остром≥, а 19 грудн¤ Ч на голову с≥льради в ѕенз≥. ѕрот¤гом 1927Ч1929 рр. загинуло до 300 уповноважених ≥з хл≥бозагот≥вель. ¬ ”крањн≥ у згаданий пер≥од к≥льк≥сть зареЇстрованих Укуркульських терористичних акт≥вФ зросла вчетверо (т≥льки в 1929 р. сталис¤ 1262 випадки). ќф≥ц≥йн≥ дан≥ за дев'¤ть м≥с¤ц≥в 1929 р. вказують на орган≥зован≥ Укуркул¤миФ 1002 Утерористичних актиФ лише в центральних губерн≥¤х –—‘–– (при цьому було вбито 384 особи; за цими справами засудили 3281 особу, з них 1924 Укуркул≥вФ (31,2 %), 1896 Усередн¤к≥в-п≥дкуркульник≥вФ, 296 Усел¤н-незаможник≥вФ, 67 Уоф≥ц≥йних ос≥бФ. ѕоск≥льки абсолютно зрозум≥ло, що п≥д час сл≥дства п≥д категор≥ю Укуркул≥вФ прагнули п≥двести ¤комога б≥льше обвинувачуваних, можна зробити досить певний висновок: у своњй мас≥ сел¤ни були в≥дверто вороже настроЇн≥ проти рад¤нськоњ влади.

ѕарт≥¤ поки що не мала змоги всеос¤жно контролювати ситуац≥ю в сел≥. ¬ 1917Ч1921 рр. к≥льк≥сть с≥льських комун≥ст≥в становила т≥льки шосту частину загального числа, й до того ж чимало з них були с≥льськогосподарськими роб≥тниками. ¬ 1922Ч1923 рр. дуже небагато њх в≥дновили членство в парт≥њ. ќтже, за станом на 1929 р. основна маса парт≥йц≥в Ч с≥льських мешканц≥в складалас¤ з Уновобранц≥вФ, рекрутованих п≥д час непу. ≈кстрем≥стськ≥ б≥льшовицьк≥ доктрини б≥льш ранн≥х час≥в справл¤ли на них незначний вплив, ≥ в цьому ¤краз ≥ пол¤гала головна перешкода на шл¤ху спроб парт≥њ запровадити на сел≥ св≥й ц≥лковитий контроль.

як зазначав тогочасний рад¤нський досл≥дник ј. јнгаров, незаможник-актив≥ст, до цього ло¤льний режимов≥ (можливо, нав≥ть комун≥ст), тепер легко зм≥нював свою позиц≥ю на Укласове ворожуФ. ј в 1928 р. ћолотов нар≥кав: с≥льськ≥ наймити й б≥дн¤ки становили всього 5 % член≥в парт≥њ. Ћистопадовий (19 28 р.) пленум ÷  ¬ ѕ(б) п≥дкреслив: ≥з-пом≥ж украњнських с≥льських комун≥ст≥в нал≥чувалос¤ Узначне число заможних сел¤н ≥ п≥дкуркульницьких елемент≥в, звиродн≥лих ≥ ц≥лком чужих роб≥тничому класов≥Ф. ≤ в будь-¤кому раз≥ переважну б≥льш≥сть с≥льських комун≥ст≥в становили м≥сцев≥ ур¤довц≥.

”се це давало п≥дстави вважати, що к≥льк≥сть комун≥ст≥в на сел≥ була ¤вно недостатньою дл¤ забезпеченн¤ тут парт≥йного впливу. ” вересн≥ 1924 р. в —–—– д≥¤ли т≥льки 13558 с≥льських партосередк≥в (загальна чисельн≥сть член≥в Ч 152993). ƒо кожного осередку звичайно входило чотири Ч ш≥сть чолов≥к, ≥ в≥н охоплював у середньому три Ч чотири села, часом розташован≥ один в≥д одного на в≥дстан≥ 8Ч9 км. Ќав≥ть у жовтн≥ 1928 р. нал≥чувалос¤ т≥льки 198 тис. хл≥бороб≥в Ч член≥в парт≥њ (≥з загальноњ к≥лькост≥ 1,36 млн), тобто на 70 тис. сел¤нських господарств припадав один парт≥Їць. ≤ т≥льки в 70 тис. с≥л функц≥онували 20,7 тис. партосередк≥в. ” 1929 р. вже трохи б≥льше Ч 23,3 тис., ≥з загальною чисельн≥стю член≥в 333,3 тис. (за св≥дченн¤м журналу УЅольшевикФ (1929. є 20), де¤к≥ ≥з цих осередк≥в були ф≥ктивними).

¬ ”крањн≥ к≥льк≥сть с≥льських комун≥ст≥в була ще меншою Ч 25 тис. чолов≥к на 25 млн с≥льських мешканц≥в.

” 1929 р. в —–—– на три с≥льради припадав перес≥чно один партосередок. «а час≥в непу частка незаможник≥в у с≥льрадах дос¤гала 16 %, а прот¤гом указаного року зросла з 28,7 до 37,8 %. ≤з марксистськоњ точки зору, це вважалос¤ ¤вно недостатн≥м. ќднак н≥¤к≥ в≥дсотки не могли зарадити справ≥: коли розпочавс¤ наступ проти сел¤нства, с≥льради й нав≥ть райради виступили проти, п≥сл¤ чого ћосква звинуватила њх у Узбиванн≥ блоку з куркул¤миФ та Увиродженн≥Ф. ¬ документальному джерел≥ згадуЇтьс¤ твердженн¤ одного голови райвиконкому, що тиск на куркул¤ Уоберне його й усе населенн¤ проти насФ, ≥ не т≥льки Упрост≥Ф сел¤ни, а й м≥сцев≥ парт≥йц≥ за¤вл¤тимуть уповноваженим: У” нас тут немаЇ куркул≥вФ; нав≥ть сам≥ уповноважен≥ Уперетворюватимутьс¤ на примиренц≥вФ.

ясна р≥ч, з огл¤ду на все це влада закидала низовим парторган≥зац≥¤м та органам ќƒѕ” Увтрату пильност≥Ф.

Ѕагатьох комун≥ст≥в зв≥льн¤ли з роботи (≥нод≥ розформовувалис¤ ц≥л≥ райкоми й ус≥ партосередки в район≥), а тих, хто вимагав додержанн¤ хоч ¤коњсь законност≥, оголошували сп≥льниками УправихФ. √азета УѕравдаФ в≥д 23 травн¤ 1929 р. писала: члени парт≥њ нер≥дко ви¤вл¤ли себе Упротивниками швидкого розвитку колгосп≥в ≥ радгосп≥вФ, УпринциповимиФ прихильниками Ув≥льного розвитку сел¤нського господарстваФ, оборонц¤ми ≥дењ Умирного сп≥в≥снуванн¤ з куркулемФ тощо.

ƒуже скоро чистка Уопортун≥ст≥вФ, котр≥ сприймали новий курс без ус¤кого ентуз≥азму, набула масового характеру. Ќав≥ть Ус≥лькор≥вФ (сел¤н, що надсилали кореспонденц≥њ до газет ≥ журнал≥в) оф≥ц≥йно критикували ¤к Увеликою м≥рою чуж≥ елементиФ (УѕравдаФ в≥д 9 жовтн¤ 1929 р.).

«вичайно, з усього сказаного аж н≥¤к не випливаЇ, що парт≥¤ зовс≥м не мала н≥¤коњ опори на м≥сц¤х. „и не в кожному сел≥ ≥з числом мешканц≥в дв≥ тис¤ч≥ й б≥льше д≥¤ла сво¤ УбригадаФ актив≥ст≥в. ” пов≥домленн≥ про одну таку групу називаютьс¤ 14 чолов≥к Ч наймит≥в, колишн≥х червоних партизан≥в, а також кандидат≥в на м≥л≥цейську посаду. як ≥ дес¤ть рок≥в тому, значну частину УактивуФ становили нап≥вкрим≥нальн≥ елементи.

” попул¤рному Ус≥льському роман≥Ф ¬. ЅЇлова У ануныФ (ћ., 1976) у похмурих тонах описуютьс¤ часи к≥нц¤ непу у ¬ологодськ≥й губерн≥њ. ¬ивод¤тьс¤, зокрема, образи Уактив≥ст≥вФ. –уш≥йними мотивами вчинк≥в одного з них Ч морально неповноц≥нноњ особи Ч Ї мстив≥сть ≥ п≥дл≥сть; в≥н пише на односельчан анон≥мн≥ доноси ≥ взагал≥ вс≥Їю своЇю повед≥нкою викликаЇ почутт¤ огиди. У¬≥н н≥ на кого не покладавс¤, а в≥рив лише у свою власну владу й хитр≥сть. ≤ п≥сл¤ того, ¤к в≥н пов≥рив у це, в ньому вкор≥нилас¤ думка: вс≥ люди под≥бн≥ до нього, ≥ весь св≥т живе п≥д знаком страху та влади, ¤к в≥н. —ила лежить в основ≥ всього, але б≥льша сила п≥дкорюЇ њњ, й люди зважають лише на силу. ¬они бо¤тьс¤ њњФ.

“аким чином, парт≥¤ не вбачала в с≥льських комун≥стах своњх абсолютно над≥йних союзник≥в. “ому вл≥тку 1929 р. дл¤ забезпеченн¤ хл≥бозагот≥вель у села знову були вир¤джен≥ м≥ськ≥ парт≥йц≥ (числом 100 тис.). ѕ≥зн≥ше до них приЇдналос¤, можливо, ст≥льки ж ≥нших ур¤дових уповноважених. Ћише на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ в с≥льську м≥сцев≥сть вирушили 15 тис. город¤н.

ѕерех≥д в≥д етапу безпосереднього втручанн¤ парт≥њ (п≥д вигл¤дом Умасовоњ кампан≥њФ) в землеробськ≥ справи до наступного не ви¤вивс¤ надто важким. ѕреса, виступи з публ≥чноњ трибуни тощо вже п≥дготували грунт дл¤ застосуванн¤ самосуд≥в над Укласовими ворогамиФ. ƒосв≥д 1928Ч1929 рр. показав: у тод≥шн≥й сусп≥льн≥й атмосфер≥, створен≥й за допомогою Умасових кампан≥йФ, ц≥ самосуди ц≥лком можуть вигл¤дати Ч принаймн≥ зовн≥ Ч ¤к масове, УнароднеФ волеви¤вленн¤, а не ¤к насл≥док адм≥н≥стративних заход≥в (справжн≥й же настр≥й сел¤нських мас мало кого обходив).

ѕо сут≥, самосуд було вжито (зв≥сно, в переносному значенн≥ цього слова) й до пол≥тично розгромлених УправихФ, ” червн≥ 1929 р. “омського зв≥льнили в≥д обов'¤зк≥в голови профсп≥лок, у липн≥ Ѕухар≥н був змушений облишити роботу в  ом≥нтерн≥ (щоправда, обидва поки що залишалис¤ у склад≥ пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б)). ѓхн≥х посл≥довник≥в усунули з ус≥х важливих посад. ј там д≥йшла черга й до р¤дових однодумц≥в УправихФ. „и багато њх було? Ѕухар≥ну так ≥ не вдалос¤, под≥бно до Ул≥вихФ, орган≥зувати свою опозиц≥ю, але, за сучасними рад¤нськими досл≥дниками, його п≥дтримували ц≥л≥ м≥сцев≥ парторган≥зац≥њ, ≥ число виключених ≥з парт≥њ Убухар≥нц≥вФ Ч або оголошених такими Ч дос¤гло 100 тис.,Ч проти 1,5 тис. Утроцьк≥ст≥вФ (тут доречно нагадати про такий факт: нова кризова ситуац≥¤ з њњ ≥стеричною сусп≥льно-моральною атмосферою надзвичайно приваблювала ветеран≥в Ул≥вогоФ крила в парт≥њ, й де¤к≥ з них Ч ѕреображенський, –адек ≥ —м≥лга Ч порвали ≥з “роцьким ≥ п≥дтримали —тал≥на).

ѕосилюючи тиск на сел¤нство, парт≥¤, зрозум≥ло, не нехтувала, хоча б у теор≥њ, й економ≥чними стимулами. Ќаприклад, УѕравдаФ в≥д 30 липн¤ 1929 р. назвала брак товар≥в дл¤ села Уодн≥Їю з найсерйозн≥ших перешкодФ. “а знову ж таки: в р≥шенн≥ ÷  ¬ ѕ(б) в≥д 29 липн¤ 1929 р. в≥дверто п≥дкреслювалос¤: забезпеченн¤ сел¤н продукц≥Їю п≥дприЇмств УмаЇ переважно узгоджуватис¤ з виконанн¤м план≥в хл≥бозагот≥вельФ. ≤накше кажучи, товари пропонувалис¤ т≥льки в обм≥н на зерно, причому й тут сл≥д було неодм≥нно керуватис¤ Укласовим п≥дходомФ (зокрема, в першу чергу УотоварюватиФ незаможника).

ќднак настанова щодо такого стимулюванн¤ хл≥бороб≥в, по сут≥, не виконувалас¤. ѕарт≥¤ не бажала чекати, й пол≥тика примусу щодал≥ посилювалас¤. ўе 28 червн¤ було ухвалено: сел¤нина можна карати нав≥ть за в≥дсутност≥ доказ≥в Уприховуванн¤Ф зерна; в раз≥ невиконанн¤ норми хл≥боздач≥ на нього треба накладати штрафи, а при несплат≥ податку Ч експропр≥ювати. ≤нший указ, в≥д того ж дн¤, передбачав так≥ покаранн¤ за Уневиконанн¤ загальнодержавних розпор¤дженьФ: спочатку штрафи, а у випадку повторноњ УпровиниФ Ч тюремне ув'¤зненн¤ на р≥к; таке ж Уневиконанн¤Ф, але групове, т¤гло за собою ув'¤зненн¤ строком на два роки з ц≥лковитою або частковою конф≥скац≥Їю майна та подальшим засланн¤м. ўоб уникнути такого лиха, Укуркул≥Ф тепер розпродували своњ господарства й пересел¤лис¤ до м≥ст.

 р≥м усього ≥ншого, влада намагалас¤ використати й так≥ способи вилученн¤ зерна, ¤к Удобров≥льн≥ пожертвуванн¤Ф. “ак, у жовтн≥ 1929 р. в украњнськ≥ села над≥йшла вказ≥вка: прот¤гом к≥лькох дн≥в кожне господарство мало додатково Ч Ув добров≥льному пор¤дкуФ Ч здати 20 пуд≥в пшениц≥.

‘актичний х≥д под≥й у висв≥тлюваний пер≥од ≥нод≥ досить важко реконструювати через п≥дступну повед≥нку —тал≥на. “ак, в≥н розгромив УправихФ, не вход¤чи з ними в безпосередн≥й особистий конфл≥кт; переконливо доводив, що (розпочата за його ж таЇмним наказом) Укласова боротьбаФ начебто була св≥дченн¤м Ународного волеви¤вленн¤Ф; нарешт≥, обвинуватив Уухильник≥вФ у розпалюванн≥ тих самих ексцес≥в, ¤к≥ насправд≥ були неминучим насл≥дком його власноњ пол≥тики.

„имало парт≥йц≥в дуже добре розум≥ли: боротьба провадитьс¤ не лише проти Укуркул¤Ф, а й проти середн¤ка, однак уважали це правильним, лен≥нським курсом, ≥ саме таким його треба оголосити. ÷ьому заважало одне: з точки зору марксистськоњ теор≥њ даний курс трактувавс¤ ¤к Ул≥вий ухилФ. ќтже, кожний пункт новоњ стал≥нськоњ пол≥тики доводилос¤ вбирати у в≥дпов≥дн≥ шати комун≥стичноњ терм≥нолог≥њ. ѕерш за все над≥йного обгрунтуванн¤ потребувала спровокована кремл≥вською верх≥вкою Укласова боротьба на сел≥ до переможного к≥нц¤Ф. ¬ конкретно-≥сторичних умовах 1929 р. необх≥дно було зобразити середн¤ка ¤к н≥бито палкого прихильника колектив≥зац≥њ. “од≥ не було жодного парт≥йного д≥¤ча, котрий обминув би цю проблему.

* * *

” так≥й обстановц≥ св≥тогл¤дноњ м≥шанини й фантаз≥йних ≥дей, фактичних зм≥н Ч попри збереженн¤ звичних словесних формулювань Ч напр¤м≥в пол≥тики, тощо парт≥йн≥ маси втрачали вс¤к≥ ор≥Їнтири. « цього скориставс¤ —тал≥н, щоб оголосити перех≥д до прискореноњ колектив≥зац≥њ (хоч ми й не можемо сказати напевне, коли в нього визр≥в цей нам≥р).

Ќа думку  арча, стал≥нський спос≥б мисленн¤ у сфер≥ аграрноњ пол≥тики можна розгл¤дати в контекст≥ повторного Ув≥дкритт¤Ф на початку 1929 р. Укороткотерм≥новоњ ефективност≥Ф примусових заход≥в, за допомогою ¤ких можна було розв'¤зати й довготерм≥нову структурну проблему. Ўл¤х до цього лог≥чно прол¤гав лише через УвоЇн≥зовануФ економ≥ку. ќтже, колектив≥зац≥¤ с≥льського господарства (≥накше кажучи, запровадженн¤ над ним тотального контролю) ставала просто неминучою. ÷≥лком можливо, —тал≥н д≥йшов такого висновку п≥сл¤ того, ¤к Уурало-сиб≥рський методФ не спром≥гс¤ довести свою абсолютну, стопроцентну над≥йн≥сть.

ѕ'¤тир≥чний план розвитку народного господарства передбачав створенн¤ прот¤гом 1932Ч1933 рр. 5 млн колгосп≥в. ќднак У олгоспний центрФ уже в червн≥ 1929 р. ставив ≥нш≥ завданн¤: в 1930 р. колектив≥зувати 7Ч8 млн господарств, прот¤гом п'¤тир≥чки колектив≥зувати половину с≥льського населенн¤, а також усусп≥льнити землю загальною площею втрич≥ б≥льшою, н≥ж визначалос¤ в п'¤тир≥чному план≥ (цим ус≥м, по сут≥, вщент руйнувавс¤ аграрний розд≥л останнього). ¬ листопад≥ й грудн≥ вказан≥ цифри знову були п≥двищен≥. “акий волюнтаризм по¤снюЇтьс¤ дуже просто: на в≥дм≥ну в≥д УправихФ, ¤к≥ вважали, що колектив≥зац≥¤ матиме сенс, т≥льки коли сел¤нство буде повною м≥рою забезпечене товарами м≥ського виробництва, стал≥н≥ст≥в турбували зовс≥м ≥нш≥ м≥ркуванн¤. як за¤вив ул≥тку 1929 р. ћ≥ко¤н, У¤кби не було зернових труднощ≥вФ, у прискоренн≥ колектив≥зац≥њ не було б потреби (УѕравдаФ в≥д 27 червн¤ 1929 р.).

* * *

ќрган≥зац≥¤ колгосп≥в розпочалас¤ ще на самому початку рад¤нськоњ влади. „имало њх було створено п≥д адм≥н≥стративним тиском ≥ значною м≥рою УукомплектованоФ колишн≥ми м≥ськими роб≥тниками. ≤з виникненн¤м непу, коли город¤ни почали повертатис¤ додому, так≥ штучн≥ колективн≥ господарства, зрозум≥ло, припин¤ли своЇ ≥снуванн¤. ¬ ≥нших випадках заможн≥ колгоспники, щоб ур¤тувати свою власн≥сть, поверталис¤ до одноос≥бного землеробства (таке ¤вище спостер≥галос¤ ≥ в 1930 р.). ќдне слово, Уранн≥Ф колгоспи не в≥д≥гравали ¤коњсь пом≥тноњ рол≥ в економ≥ц≥ крањни. Ќа середину 1928 р. до них входило менше 2 % хл≥боробських родин.

ўе в постанов≥ –Ќ  ≥ ¬÷¬  в≥д 16 березн¤ 1927 р. не м≥стилос¤ чогось такого, що б св≥дчило про перех≥д до масовоњ колектив≥зац≥њ середн¤к≥в. ≤ нав≥ть наприк≥нц≥ 1928 р. н≥що не вказувало на це, хоч постанова в≥д 15 грудн¤ ≥ закликала до п≥дтримки будь-¤ких с≥льських колектив≥в (до реч≥, тепер заборон¤лос¤ створенн¤ нових Уусусп≥льнених одноос≥бних господарствФ, ¤кщо це т¤гло за собою п≥дсиленн¤ УкуркульськоњФ верстви).

” середин≥ 1929 р. Ќаркомат землеробства п≥драхував чисельн≥сть на¤вних на той час 40 тис. колгосп≥в (т≥льки 10Ч15 тис. ≥з них очолювалис¤ компетентними головами). Ѕ≥льш≥сть ≥з них становили не справжн≥ колективн≥ господарства, а Утовариства сп≥льного оброб≥тку земл≥Ф (тсози), створен≥ дл¤ сп≥льного оранн¤, збиранн¤ врожањв, розпод≥ленн¤ доход≥в тощо. ÷е був витв≥р стал≥нськоњ доби Ч Уарт≥льнийФ тип колгоспу, грунти, реманент ≥ продукц≥¤ ¤кого перебували в Уколективн≥йФ Ч тобто державн≥й Ч власност≥.

 р≥м пол≥тичних ≥ соц≥альних фактор≥в, що зумовлювали необх≥дн≥сть колектив≥зац≥њ, висувавс¤ ще такий аргумент: мовл¤в, одноос≥бний оброб≥ток земл≥ Ї непродуктивним, а тому на зм≥ну йому неминуче мають приходити велик≥ соц≥ал≥стичн≥ (або аналог≥чн≥ за розм≥рами кап≥тал≥стичн≥) господарства. ¬исловлювалас¤ й в≥ра в техн≥чну революц≥ю, котра мала, зокрема, покласти край УархањчнимФ способам тваринництва, н≥бито заснованим виключно на Уодноос≥бн≥й методиц≥Ф.

Ћен≥н, зрозум≥ло, повс¤кчас залишавс¤ непохитним у переконанн≥ щодо остаточного тр≥умфу величезних УмарксистськихФ с≥льських господарств-фабрик. ќднак ≥з досв≥ду функц≥онуванн¤ таких УфабрикФ, створених ще в лен≥нськ≥ часи, рад¤нськ≥ економ≥сти д≥йшли висновку, менш≥ за розм≥рами господарства Ї водночас й ефективн≥шими. ƒе¤к≥ з цих економ≥ст≥в Ч колишн≥ есери, насамперед постать такого масштабу, ¤к „а¤нов Ч схвально в≥дгукувалис¤ про одноос≥бний спос≥б господарюванн¤ й обстоювали його ще в 1929 р., аж поки њх не примусили Узм≥нитиФ свою думку. якраз у цей час —тал≥н за¤вив про переваги Уг≥гантських колгосп≥вФ: УДЌауков≥" запереченн¤ можливост≥ й доц≥льност≥ орган≥зац≥њ великих хл≥бних фабрик площею 50Ч60 тис. га луснули й обернулис¤ на поп≥лФ (УѕравдаФ в≥д 7 листопада 1929 р.). «годом генсек зменшив УплощуФ до У40Ч50 тис. гаФ, але у висв≥тлюваний час с≥льськогосподарськ≥ експерти, не бажаючи пасти задн≥х, фактично почали говорити аж про 100 тис. ƒехто незабаром охарактеризував колгосп (вживаючи класичну марксистську терм≥нолог≥ю) ¤к Уперех≥д до великоњ колективноњ с≥льськогосподарськоњ фабрикиФ. —ам же —тал≥н висловив передбаченн¤, що за допомогою колгосп≥в Унаша крањна за ¤кихось три роки стане одн≥Їю з найбагатших, ¤кщо не найбагатшою житницею в усьому св≥т≥Ф. Ѕухар≥н також з ентуз≥азмом висловлювавс¤ про велетенськ≥ господарства, кожне з ¤ких мало охоплювати ц≥лий район (УѕравдаФ в≥д 19 лютого 1930 р.). “иповим дл¤ того часу був випадок у ’оперськ≥й окруз≥ (ЌижнЇ ѕодонн¤), назван≥й Узразком прискореноњ колектив≥зац≥њФ. “ам було запропоновано план (розроблений за три дн≥!) створенн¤ Усоц≥ал≥стичного агром≥стаФ ≥з 44 тис. мешканц¤ми, з квартирами м≥ського типу, б≥бл≥отеками, ресторанами, читальн¤ми, спортивними залами... “ак≥ фантаз≥њ ви¤вл¤ли надзвичайну живуч≥сть прот¤гом ус≥Їњ рад¤нськоњ ≥стор≥њ.

÷¤ спонука до величезного господарства не мала п≥д собою н≥¤ких реальних п≥дстав, бо ж такими аж н≥¤к не можна назвати наст≥йне бажанн¤ урбан≥зувати село ≥ створити зернов≥ фабрики (про ¤к≥ г≥потетичне говорив колись один н≥мецький учений). ј тим часом нав≥ть поб≥жний погл¤д на, так би мовити, аграрну реальн≥сть м≥г неодм≥нно викликати запитанн¤: чому ж тод≥ ефективн≥ кап≥тал≥стичн≥ господарства не мали г≥гантських розм≥р≥в? ¬≥дпов≥дь Ч ¤кщо в≥дкинути пол≥тичн≥ м≥ркуванн¤ Ч напрошуЇтьс¤ така: ¤кби с≥льськогосподарськ≥ Увелетн≥Ф насправд≥ були б продуктивн≥шими, вони обов'¤зково виникли б на «аход≥ (так само, ¤к ≥ величезн≥ промислов≥ п≥дприЇмства). јле там зазнали краху нав≥ть спроби орган≥зувати велик≥ землеробськ≥ й тваринницьк≥ кооперативи.

“аким чином, через ≥деолог≥чну зашорен≥сть в —–—– п≥шли шл¤хом Уг≥гантоман≥њФ, зам≥сть того щоб ≥нтенсиф≥кувати землеоброб≥ток в одноос≥бних господарствах. ћ≥ж тим останнЇ було ц≥лком реальним. јдже, коли вив≥льнювалас¤ п≥дприЇмлив≥сть сел¤н Ч у 1861Ч1876 ≥ в 1901-1910 рр.Ч виробництво зерна в –ос≥њ зростало в ц≥ пер≥оди на 45 %, а в 1924Ч1929 рр. перевищило середн≥й р≥вень урожайност≥ 1901Ч1910 рр. на 22 %. як бачимо, сел¤нське господарство м≥стило в соб≥ велик≥ можливост≥ дл¤ п≥двищенн¤ продуктивност≥ виробництва (щор≥чна норма росту сел¤нського виробничого кап≥талу становила т≥льки 5,5 %).

 р≥м того, незалежно в≥д форми господарюванн¤ ≥снувало чимало простих, але ефективних Ч ≥ випробуваних уже в ≥нших крањнах Ч способ≥в п≥днесенн¤ продуктивност≥: зам≥на все ще вживаних п'¤ти м≥льйон≥в дерев'¤них плуг≥в на сталев≥, рац≥ональн≥ше використанн¤ нас≥нн¤ тощо.

* * *

¬ ≥стор≥ограф≥њ й дос≥ твердитьс¤, що ≥н≥ц≥атива розпочати масову колектив≥зац≥ю зародилас¤ на Ќижньому ѕоволж≥ й поширилас¤ УспонтанноФ. ѕрот¤гом 1929 р. ≥нш≥ парторган≥зац≥њ виступали з пропозиц≥¤ми стосовно терм≥н≥в колектив≥зац≥њ у своњх м≥сцевост¤х, повс¤кчас ущ≥льнюючи њх у в≥дпов≥дь на вимоги кер≥вництва (при цьому УнагоруФ часто пов≥домл¤лис¤ ф≥ктивн≥ цифри).

 олгоспцентр спочатку вир≥шив зосередити своњ зусилл¤ на окремих районах Усуц≥льноњ колектив≥зац≥њФ, де вже ≥снувала велика к≥льк≥сть колгосп≥в. ” червн≥ переважно козацький ѕ≥вн≥чно-кавказький край оголосив свою програму колектив≥зац≥њ ц≥лих станиць. “аким чином, на ц≥й стад≥њ колектив≥зац≥¤ була ще не суц≥льною, а локальною. «а станом на листопад в —–—– загалом було усусп≥льнено т≥льки 7,6 % господарств (близько 2 млн), але в р¤д≥ губерн≥й та округ≥в Ч 19, а в де¤ких районах ≥ губерн≥¤х Ч нав≥ть до 50 ≥ б≥льше в≥дсотк≥в.

ѕринцип обов'¤зковост≥ думки б≥льшост≥ дл¤ меншост≥ при голосуванн≥ на с≥льських зборах за колгосп тепер став нормою. √олосували, зв≥сно, п≥д жорстким тиском УзгориФ. јле й це часом мало допомагало. ¬≥домий випадок, коли в одному сел≥ Уб≥льш≥стьФ становила аж 18 господар≥в ≥з 77, а в ≥ншому УпротиФ не голосував н≥хто, однак ус≥ 15 одноос≥бник≥в, вибран≥ до ком≥тету з колектив≥зац≥њ, в≥дмовилис¤ в≥д такого дорученн¤ (за це њх оштрафували та ув'¤знили).  р≥м того, коли справа таки доходила до створенн¤ колгоспу, одноос≥бники нер≥дко розпродували з торг≥в свою худобу та реманент.

Ќа основ≥ набутого досв≥ду кер≥вництво вир≥шило оголосити м≥сцевост≥ з високим в≥дсотком колектив≥зованих сел¤н зразком дл¤ вс≥Їњ крањни, ≥ в друг≥й половин≥ року —тал≥н назвав цей УметодФ масовоњ колектив≥зац≥њ важливою передумовою виконанн¤ п'¤тир≥чного плану.

як завжди п≥д час с≥льськогосподарського безладд¤ в –ад¤нському —оюз≥, детальна орган≥зац≥¤ в≥дзначалас¤ недосконал≥стю, ≥ в прес≥ часто трапл¤лис¤ ось так≥, наприклад, пов≥домленн¤: Уѕарт≥њ пшениц≥ на дванадц¤ть вагон≥в гниють у п≥двал≥ млина Д„ервона з≥рка" в ∆елезн¤ках у ƒонбас≥Ф; Ув Ѕ≥лоруськ≥й ф≥л≥њ «ернового об'Їднанн¤ зерно скидано на купу у двор≥. ” ¬оронковому 100 тонн зерна згнили в коморах... ” багатьох районах ќдеськоњ губерн≥њ зерно лежить у купах на земл≥, нав≥ть не покрите... дес¤тки тис¤ч тонн зерна таким чином скидано в купи на землю просто небаФ (УѕравдаФ в≥д 12 жовтн¤ 1929 р.).

” середин≥ 1929 р. все ще припускалос¤: норма колектив≥зац≥њ залежатиме в≥д на¤вност≥ трактор≥в. јле з часом почали твердити (¤к, наприклад, —тал≥н у своЇму «верненн≥ до аграрник≥в-марксист≥в), що значно п≥двищити продуктивн≥сть в умовах усусп≥льненн¤ здатне нав≥ть просте нагромадженн¤ плуг≥в. ќтже, справа форсувалас¤. “а —тал≥н наст≥льки вм≥ло приховував св≥й нам≥р зд≥йснити Уприскорену колектив≥зац≥юФ, що нав≥ть на початку вересн¤ один ≥з його найближчих приб≥чник≥в √. ќрджон≥к≥дзе говорив про Уроки й рокиФ, а јндреЇв заперечував можлив≥сть дос¤гненн¤ Усуц≥льноњ колектив≥зац≥њФ в межах п'¤тир≥чки. Ѕ≥льш в≥дпов≥дний стал≥нським нам≥рам погл¤д висловив √. ѕ¤таков Ч колишн≥й впливовий л≥дер Ул≥вихФ Ч у промов≥ на зас≥данн≥ –Ќ  у жовтн≥ 1929 р.: Ући зобов'¤зан≥ прийн¤ти найвищ≥ норми колектив≥зац≥њ с≥льського господарстваФ, п≥сл¤ чого закликав до Ут≥Їњ самоњ напруги, з ¤кою ми працювали в час збройноњ боротьби з класовим ворогом. Ќастав героњчний пер≥од дл¤ нашоњ побудови соц≥ал≥змуФ. ќтже, схильн≥сть до старих парт≥йних традиц≥й ¤краз ≥ стала базою дл¤ згуртуванн¤ навколо —тал≥на приб≥чник≥в пол≥тики воЇнного комун≥зму. ѕри цьому, з одного боку, ≥снувало переконанн¤, що попри всю брутальн≥сть своњх метод≥в генсек щиро боретьс¤ за перемогу соц≥ал≥зму на Увир≥шальному етап≥Ф, а з ≥ншого Ч що сама небезпечна обстановка даноњ фази потребуЇ парт≥йноњ Їдност≥. як твердив ѕ¤таков, фактично знову в≥дродилас¤ атмосфера громад¤нськоњ в≥йни й тепер у наступ≥ на сел¤нина можна було посилатис¤ на надзвичайну ситуац≥ю. ’вил¤ фанатичного п≥днесенн¤ знесла будь-¤ку пом≥ркован≥сть.

–еально мисл¤ч≥ парт≥йн≥ економ≥сти пропонували п≥дтримувати темпи зростанн¤ промислового виробництва на р≥вн≥ 18Ч20 % (тод≥ вже дос¤гнутого, принаймн≥ на папер≥), водночас добиваючись п≥двищенн¤ ефективност≥ й не розробл¤ючи жодних план≥в без належного урахуванн¤ на¤вних ресурс≥в. јле —тал≥н ≥ його посл≥довники напол¤гали на подвоЇнн≥ норми зростанн¤ (у випадку, ¤кби вона в 1930 р. дос¤гла Ч нав≥ть за оф≥ц≥йними даними Ч 22 % зам≥сть оч≥куваних 35 %; те ж саме стосувалос¤ показник≥в продуктивност≥ й виробничоњ соб≥вартост≥). ” друг≥й половин≥ 1929 р. економ≥сти стали перед вибором: або п≥дтримати пол≥тик≥в, або опинитис¤ у в'¤зниц≥. —тал≥н≥сти вже почали њх в≥дкрито критикувати, а ћолотов говорив про Убуржуазно-куркульських ≥деолог≥в у центр≥ та на м≥сц¤хФ (УѕравдаФ в≥д 20 вересн¤ 1929 р.). ” жовтн≥ √романа вивели з –ади спец≥ал≥ст≥в ÷ентрального статистичного управл≥нн¤, а наприк≥нц≥ року сам цей орган п≥дпор¤дкували безпосередньо ƒержпланов≥. Ѕезпарт≥йн≥ економ≥сти (наприклад, „а¤нов) зреклис¤ своњх погл¤д≥в. ’оч њх ≥ оголосили УнещиримиФ, ка¤тт¤ все ж дало њм змогу прожити ще де¤кий час, аж поки вони не загинули к≥лькома роками п≥зн≥ше в ≥нсценованому Упроцес≥ меншовик≥вФ та ≥нших неправедних судовищах. ѕол≥тичне кер≥вництво не т≥льки придушило фах≥вц≥в, а й поклало край економ≥чним досл≥дженн¤м у галуз≥, ¤к пише Ћев≥н, Уматематичних моделей зростанн¤, досл≥джень розм≥щень та ефективност≥ кап≥таловкладень, моделей нагромадженн¤ ≥ споживанн¤, досл≥джень моделей управл≥нн¤, вивченн¤ науковоњ орган≥зац≥њ прац≥Ф тощо. —тал≥н≥ст —трум≥л≥н за¤вив: УЌашим завданн¤м Ї не вивченн¤ економ≥ки, а зм≥ненн¤ њњ. «акони нас не обмежують. Ќема таких фортець, ¤ких б≥льшовики не могли б уз¤ти. ѕитанн¤ темпу залежить в≥д р≥шень людейФ.

Ѕуло заплановано подвоњти основний кап≥тал за п'¤ть рок≥в. ѕри цьому треба було п≥двищити й р≥вень виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ Ч на 55 %, а на 85 % Ч р≥вень споживанн¤.

Ќа липень 1929 р. до колгосп≥в вступили 4 % господарств, а на листопад Ч 7,6 %. «а вин¤тком район≥в, де запроваджувалас¤ примусова колектив≥зац≥¤, колгоспи майже скр≥зь були все ще Услабк≥Ф ≥ в переважн≥й своњй б≥льшост≥ складалис¤ з б≥дних сел¤н. јле —тал≥н говорив про цей не дуже переконливий Узр≥стФ ¤к про величезний, непереборний народний рух. Ќа початку листопада в≥н оголосив про Урадикальн≥ зм≥ни, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в розвитку нашого с≥льського господарства в≥д одноос≥бного хл≥боробства на баз≥ малих господарств до великомасштабного, передового колективного с≥льського господарства, до обробки земл≥ сп≥льними зусилл¤ми... Ќова головна риса сел¤нського колгоспного руху пол¤гаЇ в тому, що сел¤ни вступають у колгоспи не окремими групами, ¤к це було ран≥ше, а ц≥лими селами, ц≥лими пов≥тами, ц≥лими округами й нав≥ть ц≥лими губерн≥¤ми. ј що це значить? ÷е значить, що середн¤к п≥шов у колгосп. ≤ це Ї основою радикальних зм≥н у розвитку с≥льського господарства, що становить найважлив≥ше дос¤гненн¤ рад¤нськоњ владиФ (УѕравдаФ в≥д 7 листопада 1929 р.). –ад¤нськ≥ досл≥дники хрущовського пер≥оду критикували це твердженн¤ ¤к помилкове, й мали в цьому рац≥ю, однак п≥зн≥ш≥ вчен≥ багато в чому погоджувалис¤ ≥з стал≥нською позиц≥Їю (п≥дтримуючи, зокрема, тезу, що волод≥нн¤ колгоспами невеликою частиною вс≥Їњ орноњ земл≥ ¤краз ≥ викликало необх≥дн≥сть суц≥льноњ колектив≥зац≥њ).

Ќаступ на сел¤н р≥зко актив≥зувавс¤.  лючовим моментом тут став листопадовий (1929 р.) пленум ÷  ¬ ѕ(б). „ленам ÷  було за¤влено: масова добров≥льна колектив≥зац≥¤ вже в≥дбуваЇтьс¤, п≥сл¤ чого њх зобов'¤зали (зокрема, п≥д тиском ≥з боку ћолотова Ч головного пров≥дника пол≥тики —тал≥на) прот¤гом ¤кихось тижн≥в чи м≥с¤ц≥в використати щонайменшу можлив≥сть дл¤ розв'¤занн¤ аграрного питанн¤ раз ≥ назавжди. ћолотов закликав колектив≥зувати с≥льське населенн¤ губерн≥й ≥ республ≥к Ууже наступного рокуФ, вимагав У р≥шучого наступуФ вже в найближч≥ чотири з половиною м≥с¤ц≥, застер≥гав проти проникненн¤ Укуркул≥вФ у колгоспи: У—тавтес¤ до куркул¤ ¤к до найхитр≥шого ≥ все ще не розбитого ворогаФ. ƒав також зрозум≥ти, що матер≥альн≥ умови дл¤ зд≥йсненн¤ колектив≥зац≥њ не створен≥: У–озм≥ри матер≥альноњ допомоги не можуть бути дуже великими... все, що держава може дати, попри вс≥ зусилл¤, це дуже мала сумаФ. «ам≥сть цього ÷  закликав сел¤н самих робити основн≥ кап≥таловкладенн¤. ѕри всьому тому ћолотов ≥ дал≥ гостро критикував УправихФ за њхн≥ обвинуваченн¤ парт≥њ Ув буд≥вництв≥ соц≥ал≥зму шл¤хом надзвичайних заход≥в, тобто шл¤хом адм≥н≥стративних репрес≥йФ.

” в≥дпов≥дь –иков зачитав за¤ву в≥д себе та ≥нших двох вожд≥в УправихФ, в ¤к≥й вони Узр≥калис¤Ф своЇњ незгоди з б≥льш≥стю, твердили, що не мають н≥чого проти прискоренн¤ темп≥в ≥ндустр≥ал≥зац≥њ й колектив≥зац≥њ, проти курсу Ур≥шучих д≥йФ щодо куркул¤. –азом ≥з тим –иков доводив: тактика УправихФ забезпечила б Уменш бол≥сний шл¤хФ. ÷ю за¤ву гостро розкритикували ц≥лий р¤д промовц≥в, включно з≥ —тал≥ним.  а¤тт¤ УправихФ визнали за недостатнЇ. ѕол≥тичну перемогу над ними з тр≥умфом в≥дзначив ћ≥ко¤н: хоч у минул≥ роки руки парт≥њ Упевною м≥рою були зв'¤зан≥ хитанн¤ми й опором правих член≥в ѕол≥тбюроФ, тепер у справ≥ хл≥бозагот≥вель в≥дкривалас¤ У¤сна й рац≥ональна л≥н≥¤Ф.

 р≥м атаки на УправихФ, на пленум≥ були п≥ддан≥, ¤к завжди, критиц≥ де¤к≥ Унезначн≥ ексцесиФ. “ак, голова  олгоспцентру Ћ.  ам≥нський визнав: ц≥лком можливо, що де-не-де вживалис¤ Уадм≥н≥стративн≥ заходиФ, але в≥н уважаЇ це УнесуттЇвимФ.

ѕленум оголосив про нагальну потребу Урадикальноњ розв'¤зкиФ аграрного питанн¤, за¤вивши, що Уце завданн¤ лежить у площин≥ дальшого прискоренн¤ процес≥в колектив≥зац≥њФ; зобов'¤зав ус≥ парторган≥зац≥њ Узробити нар≥жним каменем завданн¤ дальшого розвитку масовоњ продуктивноњ кооперац≥њ, колектив≥зац≥њ сел¤нських господарствФ; закликав до Умоб≥л≥зац≥њ... дл¤ прац≥ в колгоспах... принаймн≥ 25 тис.Ф промислових роб≥тник≥в Ч член≥в парт≥њ; висунув вимогу вжитт¤ Унайр≥шуч≥ших заход≥вФ щодо куркул≥в.

¬ окрем≥й резолюц≥њ пленум п≥дкреслив: У”крањна повинна, прот¤гом дуже короткого пер≥оду, показати приклади орган≥зац≥њ великомасштабного колективного с≥льського господарстваФ.

УѕраваФ опозиц≥¤ засуджувалас¤ за Утвердженн¤, що темп, уз¤тий у колектив≥зац≥њ, нереал≥стичнийФ, що Уматер≥альн≥ й техн≥чн≥ передумови в≥дсутн≥ й що б≥дне та ДсереднЇ" сел¤нство не маЇ бажанн¤ перейти до колективних форм землеволод≥нн¤Ф. ѕленум виключив Ѕухар≥на з член≥в пол≥тбюро ÷  за Узведенн¤ наклеп≥в на парт≥ю з демагог≥чними обвинуваченн¤миФ й за Утвердженн¤, що Днадзвичайн≥ заходи" в≥дштовхнули Дсередн¤ка" до куркул¤Ф. ѕ≥сл¤ пленуму Ѕухар≥н, “омський ≥ –иков Упока¤лис¤Ф, а ≥нш≥ колишн≥ опозиц≥онери Ч наприклад, Ўл¤пников ≥ ѕ¤таков Ч р≥шуче закликали до парт≥йноњ Їдност≥.

Ѕуло створено новий великий адм≥н≥стративний орган Ч Ќаркомат с≥льського господарства —–—– Ч з повноваженн¤ми зм≥нювати вже ухвален≥ плани. 5 грудн¤ орган≥зували ком≥с≥ю з виробленн¤ строк≥в колектив≥зац≥њ. Ќа чол≥ з новим наркомом с≥льського господарства я. яковлЇвим вона 22 грудн¤ випустила пам'¤тну записку ≥з пропозиц≥Їю завершити суц≥льну колектив≥зац≥ю продуктивних земель прот¤гом двох Ч трьох рок≥в. ѕри цьому яковлЇв попереджав проти надм≥рного захопленн¤ чисто адм≥н≥стративними заходами, щоб не в≥дл¤кувати середн¤ка, ≥ проти Узмаганн¤Ф м≥ж р≥зними районами за ¤кнайшвидше дос¤гненн¤ 100-процентноѓ колектив≥зац≥њ (останнЇ застереженн¤ в≥дбивало реальний стан справ на м≥сц¤х). “ож не дивно, що яковлЇв швидко став об'Їктом жорсткоњ критики. …ого атакували так≥, наприклад, суперстал≥н≥сти, ¤к ЎеболдаЇв,Ч за те т≥льки, що ком≥с≥¤ рекомендувала навесн≥ 1930 р. колективно обробити Упринаймн≥ третинуФ пос≥вноњ площ≥. —тал≥н, зв≥сно, вимагав куди радикальн≥ших д≥й ≥ стисл≥ших строк≥в (до реч≥, в грудн≥ 1929 р. в≥н в≥дзначав своЇ 50-р≥чч¤, й це стало дуже зручною нагодою дл¤ нестримного вихвал¤нн¤ генерального секретар¤, аж до в≥двертого фальсиф≥куванн¤ недавнього ≥сторичного минулого) .

ћолотов назвав проект ком≥с≥њ незадов≥льним, ≥ —тал≥н наказав його переробити з виходом на граничний строк колектив≥зац≥њ хл≥бовиробних рег≥он≥в (≥ в тому числ≥ ”крањни) Ч ос≥нь 1930 р.

4 с≥чн¤ перероблений план схвалили (дл¤ ”крањни), п≥сл¤ чого поставили вимогу ц≥лком колектив≥зувати ѕ≥вн≥чний  авказ, ѕоволж¤ навесн≥ 1931 р. (крайн≥й строк), а решту територ≥й Ч щонайп≥зн≥ше навесн≥ 1932 р.

Ќа даний момент —тал≥н уважав: У–озкуркулюванн¤ тепер Ч дуже важливий елемент в орган≥зац≥њ й розвитку колгосп≥в... звичайно, було б неправильно прийн¤ти куркул¤ в колгосп. Ќеправильно, бо в≥н закл¤тий ворог колгоспному рухов≥Ф (УѕравдаФ в≥д 29 грудн¤ 1929 р.). ј в Уѕравд≥Ф в≥д 30 жовтн¤ й 25 листопада 1929 р. висловлювавс¤ жаль ≥з приводу того, що куркул≥в не заарештовують у достатн≥й к≥лькост≥, не примушують њх здавати хл≥бн≥ УнадлишкиФ тощо.

ѕ≥дком≥с≥¤ ком≥с≥њ пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) з≥ справ куркульства пов≥домила: УЌазр≥в час з ус≥Їю конкретн≥стю порушити питанн¤ про л≥кв≥дац≥ю куркул¤Ф; дл¤ цього ≥снують ус≥ пол≥тичн≥ умови, бо ж до колгоспу п≥шов середн¤к. ≤з метою переведенн¤ цього питанн¤ в реальну площину п≥дком≥с≥¤ розбила Укуркул≥вФ на три категор≥њ. ѕредставник≥в першоњ належало заарештовувати, розстр≥лювати або ув'¤знювати, а њхн≥ родини засилати, другоњ Ч просто засилати, третьоњ Ч УневорожоњФ (поки що) категор≥њ Ч можна було приймати до колгосп≥в ≥з випробувальним строком. ќтже, вперше прозвучав оф≥ц≥йний заклик до систематичного депортуванн¤ найзаможн≥шоњ верстви хл≥бороб≥в. ј —тал≥н виклав у Уѕравд≥Ф в≥д 29 грудн¤ 1929 р. ключову формулу: Ући перейшли в≥д пол≥тики обмеженн¤ експлуататорських тенденц≥й куркул¤ до пол≥тики л≥кв≥дац≥њ куркул¤ ¤к класуФ.

ѕ≥дсумовуючи под≥њ, що призвели до Удругоњ революц≥њФ й нового витка масового терору й нагн≥танн¤ людиноненависницькоњ ≥стер≥њ, наголосимо: за найменшоњ можливост≥ компарт≥¤ прагнула знищити систему одноос≥бного оброб≥тку земл≥ та с≥льську ринкову економ≥ку. ѕерша така спроба зак≥нчилас¤ невдачею, й комун≥сти змушен≥ були прот¤гом к≥лькох рок≥в пристосовуватис¤ до реал≥й, несум≥сних з њхньою ≥деолог≥Їю. ќднак вони так ≥ не зрозум≥ли, а отже, й не впор¤дкували належним чином на¤вний тод≥ ринок. ≤ за перших же ознак труднощ≥в знову повернулис¤ до примусових заход≥в (н≥бито тимчасових), не спром≥гшись збагнути, що й тимчасовий тиск може знищити ринков≥ стимули прац≥, та так, що њх пот≥м уже неможливо буде в≥дновити. ¬насл≥док занепаду цих стимул≥в парт≥¤ вдалас¤ до ескалац≥њ пол≥тики примусу, та, переконавшис¤ нарешт≥, що Унадзвичайн≥ заходиФ хл≥бозагот≥вель обход¤тьс¤ дорого й потребують надто великих зусиль, звернулас¤ до колектив≥зац≥њ ¤к до способу запровадженн¤ свого над≥йного контролю над урожаЇм та позбавленн¤ сел¤н можливост≥ розпор¤джатис¤ ним (до того ж цей зас≥б в≥дпов≥дав ≥деолог≥чним настановам марксизму).

“ри наступн≥ зими засв≥дчили три п≥дходи до сел¤нськоњ проблеми. ¬ 1927Ч1928 рр. зерно просто вилучалос¤, в 1928Ч1929 рр. п≥д цю справу почали п≥дводити базу у вигл¤д≥ буц≥мто Умасовоњ п≥дтримкиФ й Ународноњ ≥н≥ц≥ативиФ, а в 1929Ч1930 рр. фальшиву стих≥йн≥сть сполучили з колектив≥зац≥Їю. ѕри цьому докладалос¤ вс≥х зусиль дл¤ доведенн¤ факту, н≥бито у¤вний Укласовий ворогФ опинивс¤ в ≥зол¤ц≥њ (насправд≥ ж майже вс≥ сел¤ни опиралис¤ пол≥тиц≥ парт≥њ). ÷¤ доктринальна фантаз≥¤ мала, одначе, своњ певн≥ переваги, адже њњ можна було використовувати проти сел¤нських л≥дер≥в.

≈коном≥чн≥ насл≥дки вс≥х описаних д≥й парт≥њ просто не могли не обернутис¤ катастрофою, бо ж вони передбачали неминуче знищенн¤ найефективн≥шоњ частини землероб≥в ≥ втрату стимул≥в до прац≥ в решти. —уд¤чи ≥з за¤в —тал≥на та його приб≥чник≥в про величезне п≥двищенн¤ продуктивност≥ в с≥льському господарств≥, вони, мабуть, просто не розум≥ли можливих найближчих результат≥в своЇњ пол≥тики. ј коли катастрофа таки настала, трактували њњ лише ¤к тимчасовий в≥дступ. ≤ взагал≥ складаЇтьс¤ враженн¤: перспектива вз¤ти п≥д св≥й контроль хл≥бний фонд важила дл¤ них куди б≥льше, н≥ж реальна загроза пад≥нн¤ р≥вн¤ врожайност≥.

ўо ж до людського аспекту справи, то остаточний к≥нець частковоњ незалежност≥ сел¤нства, зруйнуванн¤ ринкових сил, придушенн¤ останнього др≥бнобуржуазного класу, проникненн¤ державноњ влади в кожний кут села Ч все це вважалос¤ позитивними ¤вищами. Ќаступ на УворогаФ Ч Укуркул¤Ф, штучне в≥дродженн¤ класовоњ боротьби, тощо п≥дживлювали в≥ру парт≥њ в сусп≥льну необх≥дн≥сть свого ≥снуванн¤, п≥дносили њњ ентуз≥азм...

ќтже, ми вступаЇмо в добу розкуркулюванн¤, масовоњ колектив≥зац≥њ, голодомору, в≥йни проти рад¤нського сел¤нства, а згодом Ч проти украњнського народу. ÷е Ч один ≥з найзначн≥ших, а разом ≥з тим ≥ найжахлив≥ших пер≥од≥в сучасноњ св≥товоњ ≥стор≥њ.

¬ ≥нтересах посл≥довност≥ викладу тогочасних под≥й Урозкуркулюванн¤Ф й колектив≥зац≥ю доц≥льно було б розгл¤дати ¤к Їдиний нерозривний процес, бо, по-перше, обидва ц≥ ¤вища в≥дбувалис¤ одночасно, а по-друге Ч становили окрем≥ аспекти одн≥Їњ пол≥тики. ќднак дол¤ Укуркул≥вФ у ц≥ часи наст≥льки р≥знилас¤ в≥д дол≥ колгоспник≥в, що заслуговуЇ на окремий розгл¤д. ÷е й зрозум≥ло, адже розправа над УкуркулемФ частково мала на мет≥ обезглавити решту сел¤нства в його опор≥ новим пор¤дкам, ≥ на Укласового ворогаФ ц≥лком законом≥рно впав основний т¤гар репрес≥й (хоч, до реч≥, ≥нш≥ категор≥њ сел¤нства п≥д час примусовоњ колектив≥зац≥њ теж зазнали чимало лиха).

як ми вже зазначали, 27 грудн¤ 1929 р. —тал≥н оголосив завданн¤ Ул≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуФ. ќф≥ц≥йне ж р≥шенн¤ про колектив≥зац≥ю було прийн¤те т≥льки 30 с≥чн¤ 1930 р., коли ÷  ¬ ѕ(б) ухвалив постанову Уѕро заходи у справ≥ л≥кв≥дац≥њ куркульських господарств у районах суц≥льноњ колектив≥зац≥њФ й над≥слав њњ м≥сцевим парторган≥зац≥¤м; стал≥нська вказ≥вка була остаточно узаконена указом в≥д 4 лютого. јле й до цього масове розкуркулюванн¤, нагадаЇмо, вже в≥дбувалос¤ у де¤ких рег≥онах п≥д проводом найзапекл≥ших стал≥н≥ст≥в. ѕрот¤гом 1929 р. воно поширювалос¤ дал≥ й дал≥. « р≥зних украњнських с≥л, козацьких станиць тощо висипалис¤ Укуркульськ≥ групиФ. ÷е ¤краз ≥ вважалос¤ початком Ул≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуФ.

¬ 1930 р. кампан≥¤ дос¤гла стад≥њ остаточного завершенн¤, причому в напружен≥й атмосфер≥ Укласовоњ ненавист≥Ф. “огочасн≥ оф≥ц≥йн≥ за¤ви в≥дбивали думку, що Укуркул≥ не покинуть ≥сторичну арену без найшален≥шого опоруФ (УѕравдаФ в≥д 21 с≥чн¤ 1930 р.) ≥ що Уми повинн≥ поводитис¤ з куркулем, ¤к ≥з буржуаз≥Їю в 1918 р. «л≥сного куркул¤, ¤кий активно опираЇтьс¤ нашому буд≥вництву, треба запроторити на —оловки [горезв≥сний комплекс концтабор≥в на островах у Ѕ≥лому мор≥.Ч јвт.]Ф (цит. за ƒев≥сом).

ћи вже наголошували: в≥д самого початку ≥снуванн¤ рад¤нського режиму слово УкуркульФ уживалос¤ в перекрученому значенн≥. јле у в≥дношенн≥ до розкуркулюваних у 1930 р. навр¤д чи можна було застосувати нав≥ть таку фальшиву деф≥н≥ц≥ю. Ѕагато з тих Уворог≥вФ, ¤к≥ в≥дпов≥дали у¤вленн¤м к≥нц¤ 20-х рок≥в, уже перестали бути такими. –ешта ж аж н≥¤к не належала до багат≥њв чи Уексплуататор≥вФ: лише невелика њх частина тримала двох або трьох коней, трьох або чотирьох кор≥в, ≥ т≥льки 1 % використовував працю б≥льше н≥ж одного наймита. ќтже, влада добралас¤ вже до просто б≥льш-менш заможних сел¤н.

« огл¤ду на сказане показовою Ї варт≥сть конф≥сковуваного у тогочасних Укуркул≥вФ майна. Ќаводилас¤ цифра в 170 млн крб (за нов≥шими даними Ч 400 млн), тобто на кожне одноос≥бне господарство припадало щось в≥д 170 до 400 крб Ч 90Ч210 долар≥в за тогочасним оф≥ц≥йним обм≥нним курсом,Ч нав≥ть ¤кщо загальна варт≥сть майна розкуркуленого не перевищувала вартост≥ майна ≥нших категор≥й сел¤н. як зауважуЇ Ћев≥н, нав≥ть кошти, витрачен≥ на депортац≥њ, перевищували ц≥нн≥сть вилученого добра.

¬ с≥чн≥Члютому 1930 р. в район≥  ривого –ога розкуркулили 4080 господарств, передавши колгоспам загалом т≥льки 2367 будинк≥в, 3750 коней, 2460 гол≥в великоњ рогатоњ худоби, 1105 свиней, 446 молотарок, 1747 плуг≥в, 1304 саджалки, 2021 тонну пшениц≥ й пшона. Ќавод¤чи цей випадок, рад¤нський досл≥дник ≤. —линько по¤снюЇ вбог≥сть усусп≥льненого майна тим, що значну частину куркульськоњ власност≥ конф≥скували ще в 1928Ч1929 рр. ћоже, й так, але дл¤ нас зараз важлив≥шим Ї ≥нше: в 1930 р. УрозкуркулювалиФ, по сут≥, вже б≥дн¤к≥в. ќдин актив≥ст так описував типового тогочасного Углита¤Ф: У¬≥н маЇ хвору ж≥нку, п'¤теро д≥тей ≥ ан≥ крихти хл≥ба в дом≥. ≤ це той, що ми його називаЇмо куркулем! ƒ≥тлахи в лахм≥тт≥ й дрант≥. ¬они вс≥ вигл¤дають ¤к привиди. я бачив горщик на печ≥ Ч к≥лька картоплин у вод≥. “о була њхн¤ вечер¤ сьогодн≥Ф.

—ел¤н особливо приголомшувала експропр≥ац≥¤ колишн≥х незаможник≥в, ¤к≥ т¤жко працювали п≥д час непу ≥ спромоглис¤ нарешт≥ купити кон¤ чи корову. ≤ зовс≥м уже парадоксально: доходи перес≥чного Укуркул¤Ф були нижч≥, н≥ж у перес≥чного с≥льського ур¤довц¤, що пересл≥дував його ¤к представника багатоњ верстви!

“аким чином, економ≥чна класиф≥кац≥¤ втратила тепер будь-¤кий сенс. ” використанн≥ податкових списк≥в при вир≥шенн≥ конкретних питань розкуркулюванн¤ Ч метод, принаймн≥ зовн≥шньо не позбавлений певноњ рац≥ональност≥ Ч просто не було вже потреби. ¬ одному ≥з зв≥т≥в ќƒѕ” наголошувалос¤: подан≥ списки Участо не в≥дпов≥дали д≥йсност≥ й не були виправдан≥ жодними серйозними причинамиФ. ¬загал≥ весь процес розкуркулюванн¤ вийшов ≥з-п≥д контролю ≥ поширювавс¤, повторимо ще раз, на сел¤н ус≥х категор≥й.

≤ван —таднюк (Ќева. 1962. є 12) згадуЇ про село, в ¤кому, на думку м≥сцевого комун≥ста, лише п'¤ть родин (чисельн≥стю по п'¤ть Ч в≥с≥м чолов≥к) ≥з 16 розкуркулених можна справд≥ було вважати куркульськими. –ад¤нськ≥ економ≥сти хрущовського пер≥оду навод¤ть ¤к приклад украњнське село ѕловиц≥, де 66 ≥з 78 УкуркульськихФ господарств належали в д≥йсност≥ до середн¤цьких.

«а виразом ≈.  арра, в —–—– Упол≥тика вже не визначалас¤ класовим анал≥зом: тепер пол≥тика визначала, ¤ка форма класового анал≥зу в≥дпов≥даЇ дан≥й ситуац≥њФ. ј саме: нав≥ть дуже б≥дного сел¤нина, ¤кщо в≥н був, скаж≥мо, побожним параф≥¤нином м≥сцевоњ церкви, могли оголосити УкуркулемФ. ≤ в будь-¤кий момент майже 2,5 млн середн¤к≥в можна було легко перефарбувати ≥з УсоюзникаФ в Укласового ворогаФ.

Ќа основ≥ класового анал≥зу, а не реальноњ д≥йсност≥, ¤краз ≥ грунтувавс¤ весь стал≥нський курс. ÷е було тим б≥льше згубним, що передбачало Ул≥кв≥дац≥юФ найпродуктивн≥ших виробник≥в на сел≥. ќднак у д≥¤х генсека була й сво¤ невблаганна лог≥ка. якщо б≥льш зважено, на в≥дм≥ну в≥д марксист≥в, розгл¤дати сел¤нське сусп≥льство ¤к загалом рац≥онально ≥нтегроване ц≥ле, то в удар≥ —тал≥на можна вбачати ф≥зичне знешкодженн¤ природних л≥дер≥в сел¤нства, ¤к≥ очолювали оп≥р парт≥йн≥й пол≥тиц≥. “е, що висл≥в УкуркульФ почали вживати в значно ширшому значенн≥, н≥ж це передбачала його економ≥чна деф≥н≥ц≥¤ (запропонована парт≥Їю), лише п≥дтверджуЇ такий висновок,Ч ¤к ≥ формальне запровадженн¤ категор≥њ Уп≥дкуркульникФ, котра нав≥ть за стал≥нськими стандартами не мала н≥¤кого реального зм≥сту. «г≥дно з оф≥ц≥йною за¤вою (дав. часопис УЌа аграрном фронтеФ. 1930. є 7Ч8), п≥д УкуркулемФ розум≥ли Унос≥¤ певних пол≥тичних тенденц≥й, ¤к≥ дуже часто можна вир≥знити в п≥дкуркульников≥ чолов≥чоњ та ж≥ночоњ стат≥Ф. ÷е означало, що розкуркулюванню п≥дл¤гав сел¤нин будь-¤коњ категор≥њ, й нове пон¤тт¤ Уп≥дкуркульникФ в такому широкому застосуванн≥ значно зб≥льшувало к≥льк≥сть жертв, окр≥м уже приречених Укуркул≥вФ, (к≥льк≥сть ¤ких ≥ без того була завищена понад ус¤ку м≥ру). Ѕ≥льше того, всупереч попередн≥м настановам розкуркулюванн¤ аж н≥¤к не обмежувалос¤ тепер районами суц≥льноњ колектив≥зац≥њ.

* * *

Ќа початок 1931 р. почали оф≥ц≥йно визнавати, що колишн≥ куркул≥ Ч свого часу класиф≥кован≥ так за ¤коюсь ≥з численних ознак Ч уже не були такими. Ќаприклад, «ах≥дно-—иб≥рський крайком парт≥њ пов≥домл¤в у травн≥ до ÷ : Укуркул≥Ф, депортован≥ в березн≥, Умали дуже обмежену власн≥стьФ (≥накше кажучи, були б≥дними). —учасний рад¤нський ≥сторик ћ. √ущин зазначаЇ: У уркул≥ втратили чимало властивих њм рис: систематичне використанн¤ найманоњ прац≥, орендуванн¤ знар¤дь прац≥ та коней, власн≥ майстерн≥ тощоФ, а отже, Ув 1931 р. ставало дедал≥ важче викривати куркул¤, ¤кий маскував свою класову сутьФ. ÷е висловлюванн¤ наочно демонструЇ марксистську концепц≥ю, за ¤кою бутт¤ визначаЇ св≥дом≥сть: ¤кщо людина (в даному випадку УкуркульФ) прот¤гом певного часу за своњм соц≥ально-економ≥чним статусом в≥дпов≥дала вигадан≥й марксистами категор≥њ, то пот≥м, втративши в≥дпов≥дн≥ ознаки, вона й дал≥ залишалас¤ п≥д п≥дозрою,Ч мовл¤в, лише УмаскуЇ свою сутьФ Ч ≥ несла своЇ тавро мало не до скону.

9 травн¤ 1931 р.  ал≥н≥н на зас≥данн≥ секретар≥в ≥ член≥в ¬÷¬  за¤вив: ур¤д мав нам≥р де в чому зм≥нити закон, що визначав деф≥н≥ц≥ю куркул¤, однак п≥сл¤ дискус≥й був змушений в≥дмовитис¤ в≥д цього. „ому? ј тому, зауважуЇ √ущин, що Устар≥ характеристики куркул¤ майже повн≥стю зникли, а нов≥ не можна ви¤витиФ! —ловом, пошуки не≥снуючого УворогаФ не припин¤лис¤ н≥ на мить...

УѕравдаФ в≥д 21 жовтн¤ 1930 р. попереджала: УЌав≥ть найкращ≥ актив≥сти часто не можуть розп≥знати куркул¤Ф, бо не усв≥домили: у випадку вдалого продажу продукт≥в у врожайний р≥к де¤к≥ середн¤цьк≥ господарства здатн≥ швидко перетворитис¤ на заможн≥ та куркульськ≥ (в≥чна проблема, ¤ка повс¤кчас зводила нан≥вець програму Укласовоњ боротьбиФ на сел≥).

« усього сказаного випливаЇ надзвичайно дивна лог≥ка Ч середн¤к, наживши майно, перетворюЇтьс¤ на куркул¤, а куркуль, втративши свою власн≥сть, середн¤ком не стаЇ! ј отже, загнаний у безвих≥дь, у глухий кут, зубож≥лий, об≥браний УкуркульФ нав≥ки залишаЇтьс¤ в очах парт≥њ Укласовим ворогомФ, недолюдком. ÷ьому аж н≥¤к не сл≥д дивуватис¤, бо ж марксистськ≥ ортодокси Ч й керован≥ ними Уактив≥стиФ Ч конче потребували прокл¤того ≥стор≥Їю ворога,Ч живого, вт≥леного, справжнього. ƒл¤ створенн¤ ж його образу звичайних абстрактних орган≥зац≥йних зм≥н не вистачало. ѕересл≥дуванн¤ ≥ знищенн¤ с≥льських пров≥дник≥в Ч Укуркул≥вФ ¤краз ≥ забезпечувало посиленн¤ опору сел¤нських мас Ч значно сильн≥шого, н≥ж оп≥р колектив≥зац≥њ,Ч чим готувалос¤ над≥йне п≥дірунт¤ дл¤ формуванн¤ образу ворога й розпалюванн¤ Укласовоњ боротьби на сел≥Ф.

Ќам≥ри парт≥њ щодо УкуркульстваФ набули певноњ форми в постанов≥, базован≥й на зв≥т≥ п≥дком≥с≥њ Ѕаумана, ¤ка, нагадаЇмо, запропонувала под≥л куркульства на три категор≥њ (групи) й запровадженн¤ смертноњ кари або ув'¤зненн¤ дл¤ представник≥в першоњ категор≥њ Ч чисельн≥стю не б≥льше 63 тис. ќƒѕ”, проте, включило до ц≥Їњ категор≥њ набагато б≥льше Ч до 100 тис. чолов≥к.

ƒруга група (родини господар≥в, в≥днесених до першоњ) п≥дл¤гала засланню на ѕ≥вн≥ч, ”рал, у —иб≥р ≥  азахстан або у в≥ддален≥ райони м≥сцевост≥, де проживали до цього покаран≥. “акий зах≥д мав стосуватис¤ не б≥льш н≥ж 150 тис. господарств. —екретна ≥нструкц≥¤ в≥д 12 лютого 1930 р. наказувала зд≥йснювати конф≥скац≥њ њхнього майна поступово, щоб це в час≥ зб≥галос¤ з њхньою депортац≥Їю.

ѕредставник≥в третьоњ категор≥њ (Уло¤льнихФ) належало частково експропр≥ювати й переселити з колгосп≥в в ≥нш≥ райони м≥сцевост≥ њхнього проживанн¤ Ч п≥д ур¤довий контроль та ≥з залученн¤м до прац≥ в Утрудових загонах ≥ колон≥¤х у л≥сах, на дорогах, дл¤ пол≥пшенн¤ ¤кост≥ земельФ, тощо. ѕереселенц¤м надавалис¤ поган≥ грунти (не б≥льше одного гектара на душу).

—екретар —иб≥рського губкому парт≥њ –. ≈йхе (член ком≥с≥њ, чий зв≥т над≥йшов до пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б)) писав тод≥: Унайворож≥ших ≥ найреакц≥йн≥шихФ куркул≥в не можна залишати в њхн≥х селах, њх треба засилати до концентрац≥йних табор≥в у так≥ Ув≥ддален≥ райониФ ѕ≥вноч≥, ¤к Ќарим ≥ “уруханськ, решта ж повинна працювати в Утрудових колон≥¤хФ (евфем≥зм дл¤ трудових табор≥в ≥з менш суворим режимом); куркул≥ могли будувати нов≥ дороги та п≥дприЇмства в неосвоЇн≥й тайз≥.

Ќа основ≥ сучасних рад¤нських досл≥джень можна д≥йти висновку: загальна к≥льк≥сть родин ус≥х трьох категор≥й, ¤к≥ п≥дпадали п≥д згадан≥ вище репресивн≥ (Урозкуркулювальн≥Ф) заходи, спочатку визначалас¤ в 1,65 млн. јле у грудн≥ 1929 р. пол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) назвало цифру Ч 5Ч6 млн чолов≥к, що б≥льш-менш узгоджуЇтьс¤ ≥з згаданою к≥льк≥стю родин (за даними 1927 р., перес≥чна УкуркульськаФ с≥м'¤ складалас¤ ≥з семи ос≥б, тобто розкуркулюванню п≥дл¤гали фактично 7Ч7,5 млн чолов≥к). ¬ ус¤кому раз≥ ¤сно: вс≥ ц≥ розрахунки штучно завищувалис¤, в тому числ≥ й шл¤хом долученн¤ Уп≥дкуркульник≥вФ. ” 1930 р. один голова с≥льради хизувавс¤: УЌа зас≥данн¤х с≥льрад ми створюЇмо куркул≥в на власний розсуд. Ќаприклад, 4 с≥чн¤ п≥д час зас≥данн¤ с≥льради населенн¤ двох с≥л висловилос¤ в питанн≥ про депортац≥ю куркул≥в ≥з району села Ўуйське на захист громад¤нина ѕетухова; вони напол¤гали, що його треба вважати середн¤ком. јле ми не здали своњх позиц≥й ≥ вир≥шили Ч депортувати йогоФ.

–≥зн≥ губернськ≥ та ≥нш≥ парт≥йн≥ орган≥зац≥њ швидко перевищили визначен≥ дл¤ њхн≥х м≥сцевостей норми розкуркулюванн¤. “ак, ≥з ћосковськоњ губерн≥њ та ≤ваново-¬ознесенського пов≥ту вислали удв≥ч≥ б≥льше людей, н≥ж передбачалос¤. «а парт≥йними документами, в де¤ких рег≥онах зам≥сть запланованих 4Ч5 % розкуркулили 14Ч20 % господарств.

ѕ≥дтвердимо це де¤кими з≥браними нами цифрами стосовно окремих м≥сцевостей. “ак, в одному ≥з с≥л, де нал≥чувалос¤ 1189 родин, заарештували або заслали 202 й виселили на недалеку в≥дстань 140 чолов≥к. ¬ ≥ншому (1200 родин) розкуркулили 160 чолов≥к, у другому Ч 31 ≥з 120, а в третьому Ч 90 чолов≥к ≥з 800. —татистичн≥ дан≥ пов≥домл¤ли про три села у ¬≥нницьк≥й губерн≥њ: з першого (312 господарств) депортували 24 особи, з другого Ч 40 ≥з 283, з третього Ч 13 ≥з 128.

«гадуваний уже ≤. —таднюк описуЇ у своЇму белетристичному твор≥ (журнал УЌеваФ) село, де Узаарештували кожного сел¤нина з 20Ф, ≥з простим коментарем: Уњм пощастить, ¤кщо на тому ск≥нчитьс¤Ф. —. «алиг≥н у роман≥ УЌа »ртышеФ розпов≥даЇ про колектив≥зац≥ю в —иб≥ру: найкращих виробник≥в умисно розган¤ють, а потолоч нероб, баз≥к ≥ демагог≥в пнетьс¤ нагору; будь-¤ку сильну особист≥сть пересл≥дують незалежно в≥д њњ соц≥ального походженн¤. “ак≥ ж картини зображуютьс¤ в ≥нших художн≥х творах (напр., ¬. јстаф'Їва Ч Уѕоследний поклонФ, У÷арь-рыбаФ, Ѕ. ћожаЇва Ч У»з жизни ‘едора  узькинаФ, УЋесна¤ дорогаФ, У—тарые историиФ, Ућужики й бабыФ). “ак, јстаф'Їв показуЇ, ¤к м≥сцев≥ людськ≥ покидьки, пос≥вши владу, провокують м≥цних сел¤н, щоб заслати њх до √”Ћј√у.

ўо ж до чисельност≥ кожноњ з категор≥й розкуркулюваних, то ми маЇмо цифри стосовно «ах≥дного району —–—–. ≤з 3351 господарства, занесеного до списк≥в, 447 потрапили до першоњ, 1307 Ч до другоњ й 1297 Ч до третьоњ категор≥њ. ≤накше кажучи, 63 % м≥сцевих Укуркул≥вФ та член≥в њхн≥х родин п≥дпадали п≥д розстр≥л, ув'¤зненн¤ чи засланн¤. ƒл¤ решти ж (зг≥дно з ≥нструкц≥Їю низовим органам влади) в≥дводилис¤ болотист≥ й зал≥снен≥ земл≥ ≥з вив≥треними грунтами; вони мусили також виконувати л≥соочисн≥ й дорожн≥ роботи; в раз≥ невиконанн¤ хл≥боздач≥ вони п≥дл¤гали пересл≥дуванню через суд (тобто пост≥йно перебували п≥д загрозою депортац≥њ).

якщо наведен≥ цифри вважати хоча б приблизно прийн¤тними дл¤ вс≥Їњ крањни, виходить, що з кожного м≥льйона УкуркульськихФ родин десь 630 тис. в≥дносилис¤ до першоњ й другоњ, а 370 тис. Ч до третьоњ категор≥њ. ¬с≥ ц≥ пропорц≥њ, зв≥сно, могли в р≥зних м≥сц¤х коливатис¤, оск≥льки деф≥н≥ц≥њ вс≥х категор≥й, ¤к ≥ самого Укуркул¤Ф, в≥дзначалис¤ гнучк≥стю, ≥ при в≥днесенн≥ ¤когось господарства до т≥Їњ чи ≥ншоњ групи багато чого залежало в≥д м≥сцевого кер≥вництва.

ѕерш≥ масов≥ арешти робило Ч починаючи з к≥нц¤ 1929 р.Ч т≥льки ќƒѕ”. «абрали й розстр≥л¤ли гол≥в родин, багато з ¤ких колись служили в арм≥¤х б≥лих. ” грудн≥ знову заарештували багатьох, потримали у в'¤зниц¤х зо дваЧтри м≥с¤ц≥ й в≥дправили до концтабор≥в. —≥мей репресованих поки що не ч≥пали, зате ≥нвентаризували майно. ћасову облаву на родини зробили на початку 1930 р. ÷¤ операц≥¤ ви¤вилас¤ аж надто масштабною дл¤ чек≥ст≥в, ≥ на допомогу њм моб≥л≥зували парт≥йних актив≥ст≥в.

” нас була можлив≥сть ознайомитис¤ з в≥дпов≥дними матер≥алами стосовно «ах≥дного району. ћ≥сцев≥ парт≥йн≥ органи ухвалили р≥шенн¤ про колектив≥зац≥ю 21 с≥чн¤ 1930 р. Ч ще до п≥дготовки оф≥ц≥йних ≥нструкц≥й. ƒвоЇ чек≥ст≥в розробили конкретн≥ плани. ћ≥сцевий апарат ƒѕ” п≥дсилили м≥л≥ц≥онерами. ¬с≥м причетним до Уоперац≥њФ видали зброю. Ѕули орган≥зован≥ Утр≥йкиФ Ч под≥бн≥ до тих, що д≥¤ли в роки громад¤нськоњ в≥йни Ч у склад≥ партпрац≥вника, ур¤довц¤ й чек≥ста.

”каз в≥д 3 лютого 1930 р. оголошував ќƒѕ” в≥дпов≥дальним разом ≥з –Ќ  –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ за поданн¤ пропозиц≥й щодо депортац≥њ куркул≥в та њхн≥х родин Удо в≥ддалених м≥сцевостей –—‘–– та про њхнЇ працевлаштуванн¤Ф.

¬ищезгаданий под≥л на категор≥њ недовго збер≥гав можливост≥ дл¤ представник≥в третьоњ з них уникати найг≥ршоњ участ≥: зг≥дно ≥з сучасними рад¤нськими досл≥дниками, Уло¤льн≥ куркул≥Ф Утак само опиралис¤ колгоспамФ, а тому Увиникла необх≥дн≥сть також пересунути њх у в≥ддален≥ райониФ. ¬ перш≥ тижн≥ 1931 р. ще не депортованих украњнських Укуркул≥вФ, ¤к≥ не виконали своњ хл≥бозагот≥вельн≥ норми, експропр≥ювали та заслали, й це переросло, ¤к ≥ на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ й на Ќижньому ѕоволж≥, в Удругу хвилю л≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуФ. ќдин ≥з хутор≥в у ƒн≥пропетровському окруз≥ нал≥чував 19 господарств; 10 ≥з них розкуркулили при перш≥й хвил≥, а п'¤ть Ч при друг≥й. —≥льце √рушка в  ињвському окруз≥ (площа 950 га, 16 маленьких господарств) повн≥стю знищили ще в 1930 р. ¬ одному п≥вн≥чнокавказькому сел≥ взимку 1930 р. УвикрилиФ 16 УкуркульськихФ господарств (до того за так≥ не визнан≥) й забрали у них 22 кон¤, 30 кор≥в ≥ 19 овець (¤к бачимо, на кожного з цих Убагатих експлуататор≥вФ у середньому припадало 1,4 кон¤, 1,8 корови, 1,2 в≥вц≥!).

‘ормально р≥шенн¤ про другу хвилю депортац≥њ Укуркул≥вФ ухвалили в лютому 1931 р. ѓњ п≥дготували ретельн≥ше, н≥ж першу: склали списки, роз≥слали на м≥сц¤ анкети ќƒѕ” (н≥бито присв¤чен≥ питанн¤м оподаткуванн¤) тощо. 18 березн¤ 1931 р. в «ах≥дному район≥ провели таЇмну операц≥ю, однак про нењ стало в≥домо, ≥ в одному з округ≥в удалос¤ схопити лише 32 родини з 74, а решта втекли.

¬ цей час утеча була Їдиним пор¤тунком дл¤ розкуркулюваних, ≥ до нењ готов≥ були вдатис¤ м≥льйон, коли не б≥льше, чолов≥к. УѕравдаФ в≥д 25 с≥чн¤ 1930 р. нар≥кала на куркул≥в, ¤к≥ Упочали продавати свою власн≥сть, розд≥л¤ючи виторг серед своњх родич≥в-середн¤к≥в ≥ покидаючи свою худобу негодованоюФ. ѓх звинувачували також у навмисному псуванн≥ власного реманенту, аби лиш в≥н не д≥ставс¤ колгоспам. ≤нколи вт≥кач≥ пробували забрати худобу ≥з собою, Ч такий факт в≥дзначено, наприклад, у —тавропольському крањ на ѕ≥вн≥чному  авказ≥.

 оли в селах розпочалис¤ масов≥ повстанн¤ (про це йтиметьс¤ в наступному розд≥л≥), пров≥д тут вели Ч хоч ≥ не завжди Ч колишн≥ заможн≥ сел¤ни. “а повстанц≥ майже н≥чого не могли вд≥¤ти проти влади. «береглос¤ немало родинних переказ≥в про те, ¤к вони нападали на своњх гнобител≥в ≥з палиц¤ми або сокирами Ч й наражалис¤ на кул≥... ўе одн≥Їю формою протесту виступали руйнуванн¤ й п≥дпали свого господарства (¤к це зробила в 1931 р. одна ж≥нка в украњнському сел≥ ѕ≥дгороднЇ в ƒн≥пропетровськ≥й губерн≥њ, Ч вона жбурнула палаючий сн≥п на солом'¤ний дах будинку, конф≥скованого ƒѕ”, з криком: Ући працювали все наше житт¤ на наш д≥м, ви не д≥станете його. Ќехай згорить!Ф). ўе на ранн≥х стад≥¤х розкуркулюванн¤ рад¤нська преса розпов≥дала про численн≥ випадки таких п≥дпал≥в (УѕравдаФ в≥д 9 жовтн¤ 1929 р, У¬≥ст≥Ф в≥д 8 та 10 жовтн¤, 10 листопада 1929 р.).

≤нколи припускаЇтьс¤, що вигнанн¤ Укуркул≥вФ з њхньоњ земл≥ мало принаймн≥ ¤кийсь економ≥чний сенс, бо ж вони, мовл¤в, поповнювали м≥ську робочу силу й тим самим спри¤ли виконанню завдань прискореноњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. —правд≥, колишн≥х хл≥бороб≥в використовували на нових шахтах та ≥нших п≥дприЇмствах у м≥сц¤х њхнього засланн¤, а в —иб≥ру засланц≥ третьоњ категор≥њ працювали на буд≥вництв≥ промислових об'Їкт≥в ≥ на л≥созагот≥вл¤х. “а коли сел¤нам таланило ще до депортац≥њ втекти з≥ свого села, на шл¤ху до м≥ста њм доводилос¤ долати чимало найжорсток≥ших перешкод ≥з боку влади, що вс≥л¤ко прагнула покласти край таким м≥грац≥¤м. Ќадсекретний указ в≥д 12 лютого 1930 р. вимагав особливоњ пильност≥ щодо куркул≥в, ¤к≥ покидали село, щоб працювати у промисловост≥. ј запровадженн¤ внутр≥шн≥х паспорт≥в у грудн≥ 1932 р. в≥дкрито розгл¤далос¤ ¤к крок, спр¤мований на Уочищенн¤ м≥ст в≥д куркул≥в, злочинц≥в та ≥нших антисоц≥альних елемент≥вФ.

ѕотреба в м≥ських роб≥тниках була наст≥льки великою, що директори завод≥в ≥ фабрик нелегально брали вт≥кач≥в на роботу. УѕравдаФ в≥д 11 лютого 1930 р. гостро критикувала таких кер≥вник≥в: у груп≥ з≥ 1100 ос≥б, найн¤тих у ’ерсонському окруз≥, було 50 куркул≥в; звичайно, вони Убайдикували, пили й саботувалиФ, ≥ њх треба було позбутис¤. ј за ≥ншими пов≥домленн¤ми, в ƒонбас≥ на роб≥тник≥в Ч колишн≥х землероб≥в влаштували облаву й заслали на —х≥д, у табори.

’арактерним Ї наказ в≥д 31 с≥чн¤ 1930 р. голови  ам'¤нського окружного виконкому, що закликав до ви¤вленн¤ та зв≥льненн¤ Увс≥х колишн≥х багатих сел¤н ≥з прац≥ на зал≥зниц≥ або на трьох м≥сцевих фабрикахФ, а толова  риницького окружного виконкому Ќелупенко скарживс¤ на с≥льради, ¤к≥ видавали Убагатим сел¤намФ дов≥дки про њхню власн≥сть, не вказавши, що вона п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ; ц≥ сел¤ни, за дов≥дками, не Уп≥дл¤гали оподаткуваннюФ, а отже, не були н≥¤кими куркул¤ми. У“ак≥ дов≥дки створювали хибне у¤вленн¤ про [њхн≥й] соц≥альний статусФ, ≥ Убагат≥ сел¤ниФ користалис¤ з цього, щоб УпроникатиФ на м≥ськ≥ фабрики. У“реба,Ч вимагав Ќелупенко,Ч раз ≥ назавжди покласти край ц≥й практиц≥Ф (цит. за ќ.  алиником).

’арк≥вський тракторний завод завжди потребував великоњ к≥лькост≥ робочоњ сили. ќднак той, хто наймавс¤, мусив в≥дпов≥дати на рутинн≥ питанн¤, зокрема: чи були його батьки куркульського походженн¤? чи не покинув в≥н колгосп? ≤ багатьом в≥дмовл¤ли, особливо колгоспникам (нав≥ть б≥дн¤кам).

ќдин с≥льський хлопець не м≥г д≥стати роботи поблизу в≥д дом≥вки: його не брали без св≥доцтва про народженн¤, але с≥льська влада не видавала цього документа.  ≥лькома дн¤ми п≥зн≥ше йому знову в≥дмовили на шахтному кар'Їр≥ на т≥й же п≥дстав≥. ≤нший хлопець таки працював у м≥ст≥, однак к≥лька раз≥в т≥кав ≥з м≥сць попередньоњ роботи, коли викривали чи зап≥дозрювали його Укласове походженн¤Ф. ¬решт≥-решт в≥н опинивс¤ аж у —ередн≥й јз≥њ.

«в≥сно, колишн≥ хл≥бороби т≥кали й ≥з засланн¤. ” книжц≥ У»стори¤ советского кресть¤нства й колхозного строительства в ———–Ф (ћ., 1963) про це розпов≥даЇтьс¤ так: де¤к≥ куркул≥ Увт≥кали з тих м≥сць, де њх розселювали, проникали в рад¤нськ≥ установи, на промислов≥ п≥дприЇмства, в колгоспи, радгоспи та ћ“—, де займалис¤ диверс≥йною д≥¤льн≥стю, псували державну власн≥сть. ѕоступово цих дезорган≥затор≥в соц≥ал≥стичного виробництва викривали, й вони д≥ставали заслужену каруФ.

–озкуркулених не допускали й до в≥йськовоњ служби. Ќа м≥сц¤ розсилалас¤ ≥нструкц≥¤ Ч ретельно перев≥р¤ти новобранц≥в ≥з метою ви¤вленн¤ Укуркульських елемент≥вФ, котр≥ Устаралис¤ проникнути в „ервону арм≥юФ.

“аким чином Укуркул≥Ф були приречен≥ залишатис¤ в селах ≥ там оч≥кувати на вир≥шенн¤ своЇњ дол≥. ўе 26 с≥чн¤ 1930 р. УѕравдаФ попереджала, щоб њм не дозвол¤ли розпродавати майно з торг≥в ≥ т≥кати Усв≥т за оч≥Ф. ўоправда, цей заклик мало зарадив справ≥. ” тогочасних публ≥кац≥¤х пов≥домл¤лос¤: наприк≥нц≥ 1930 р. розкуркулили 400 тис. господарств, 353,4 тис. залишилос¤, решта (200Ч250 тис.) була продана, а њхн≥ власники подалис¤ до м≥ст. «а сучасними рад¤нськими досл≥дженн¤ми, десь 20Ч25 % ≥з 1 млн господарств, оф≥ц≥йно визнаних куркульськими, прот¤гом 1929Ч1932 рр. Усаморозкуркулилис¤Ф (тобто њхн≥ держател≥ втекли ≥з с≥л).

¬иход¤чи з ц≥Їњ досить ≥мов≥рноњ пропорц≥њ, спробуЇмо п≥драхувати чисельн≥сть засланих. ѕол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б) визначало к≥льк≥сть розкуркулених у 5Ч6 млн чолов≥к, а отже, 1Ч1,2 млн втекли (принаймн≥ на де¤кий час), а 4Ч4,8 млн залишилис¤. ќф≥ц≥йн≥ цифри, нагадаЇмо, мусили бути завищеними через розширенн¤ деф≥н≥ц≥њ УкуркульськоњФ категор≥њ й запровадженн¤ категор≥њ Уп≥дкуркульник≥вФ, та ≥ в цьому випадку числове сп≥вв≥дношенн¤ засланц≥в ≥ вт≥кач≥в видаЇтьс¤ нам правильним.

–ад¤нський досл≥дник хрущовськоњ доби ћ. ≤вницький визначаЇ загальну к≥льк≥сть родин, депортованих у жовтн≥ 1931 р., в 381 тис. —татистичний дов≥дник —–—– за 1928 р. наводить перес≥чну к≥льк≥сть член≥в Уп≥дприЇмницькоњФ (тобто УкуркульськоњФ) родини Ч 6,5 душ (середн¤цькоњ Ч 5,4, незаможницькоњ Ч 3,9); отже, чисельн≥сть засланих УглитањвФ мала дос¤гати чи не 2,5 млн чолов≥к.

Ќа думку дисидента-лен≥нц¤ –. ћедведЇва, з р¤ду причин така цифра вигл¤даЇ Узначно применшеноюФ. ѕо-перше, масов≥ депортац≥њ не завершилис¤ в жовтн≥ 1931 р., а тривали оф≥ц≥йно до травн¤ 1933 р., коли —тал≥н ≥ ћолотов п≥дписали указ, зг≥дно з ¤ким надал≥ мали засилати лише родини одноос≥бник≥в (УнормаФ Ч 12 тис. на р≥к). ¬ указ≥ наголошувалос¤, що за планом на 1933 р. передбачалос¤ депортувати 100 тис. родин, ≥, мабуть, немаЇ п≥дстав не в≥рити тому, що ц¤ приблизна цифра означала засланн¤ прот¤гом 18 м≥с¤ц≥в (м≥ж жовтнем 1931 ≥ травнем 1933 р.) загалом 150 тис. родин, або м≥ж 0,75 ≥ понад 1 млн душ п≥сл¤ другоњ хвил≥.

ћожливо, б≥льш в≥рог≥дною Ї цифра, названа —тал≥ним у його зверненн≥ до „ерч≥лл¤,Ч розкуркуленн¤ торкнулос¤ У10 м≥льйон≥вФ (хоч можна й не йн¤ти в≥ри зауваженню генсека, що куркул≥ у своњй Увелик≥й мас≥ були дуже непопул¤рними, ≥ њх проган¤ли власн≥ наймитиФ). ” 1933 р. —тал≥н називав 15 % господарств передколектив≥зац≥йного пер≥оду Укуркульськими та заможнимиФ. «агальна к≥льк≥сть сел¤нських господарств у червн≥ 1929 р. дос¤гала 25 838 080. ќтже, 15 % них становило б близько 3 875 000 господарств, або, виход¤чи ≥з перес≥чноњ чисельност≥ родини в п'¤ть ос≥б,Ч 19,38 млн чолов≥к. ¬≥д цього сл≥д в≥дн¤ти к≥льк≥сть тих, хто так чи ≥накше уникнув депортац≥њ. «а п≥драхунками рад¤нських автор≥в, нагадаЇмо, 20Ч25 % Укуркул≥вФ утекли до м≥ст. јнгломовна коротка украњнська енциклопед≥¤ (“оронто, 1963. “. 1) подаЇ нав≥ть б≥льше число вт≥кач≥в Ч близько третини в≥д к≥лькост≥ розкуркулених ≥ засланих. якщо прийн¤ти таку цифру, одержимо приблизно 13 млн. депортованих.

«а оф≥ц≥йними пов≥домленн¤ми, в 1929Ч1932 рр. колгоспам передали 15 млн га УкуркульськихФ грунт≥в. ” 1928 р. розм≥р УкуркульськогоФ господарства дос¤гав у середньому 4,5 га, отже, на конф≥скованих земл¤х мало розташовуватис¤ 3,3 млн господарств ≥з б≥льш н≥ж 15 млн мешканц≥в, з ¤ких 10 млн заслали,Ч за умови, що третина втекла (наприк≥нц≥ 1938 р. пов≥домл¤лос¤ про 30 млн га конф≥скованоњ земл≥, однак зрозум≥ло, що тут сл≥д ураховувати й п≥зн≥ш≥ розкуркулювальн≥ акц≥њ). « огл¤ду на те, що на початку 30-х рок≥в перес≥чний розм≥р УкуркульськогоФ господарства з р≥зних причин (зокрема, з наведених вище) мав бути меншим, 10 млн засланих у¤вл¤Їтьс¤ абсолютним м≥н≥мумом.

«а словами американського професора ћ. Ћев≥на, Ук≥льк≥сть депортованих, ¤ка тепер б≥льш-менш визнаЇтьс¤ в рад¤нських джерелах, уже перевищуЇ 1 млн господарств, або 5 млн душФ,Ч це стосовно лише –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ й ”крањни, а до цього ж треба додати ще дан≥ по ≥нших республ≥ках (наприклад, 40 тис. господарств в ”збекистан≥). Ќа думку Ћев≥на, фактично У10 млн ос≥б, ¤кщо не б≥льше, напевно депортувалиФ. 10Ч11 млн вирахував ≥нший зах≥дний досл≥дник Ч —. —в¤невич, додаючи, що близько третини з них загинуло.

ќтже, навр¤д чи буде переб≥льшенн¤м прийн¤ти 10 млн за ймов≥рну к≥льк≥сть ≥ 15 млн Ч за можливу. « причин, що њх ми вкажемо в 16-му розд≥л≥, число в 10Ч12 млн, з ¤ких « млн вмерли або вмирали на ц≥й стад≥њ розкуркулюванн¤, вигл¤даЇ найв≥дпов≥дн≥шим до к≥лькост≥ сел¤н, що вмерли п≥д час усього пер≥оду.

ќдночасно, ¤кими б цифрами ми не оперували, сл≥д ураховувати тих (передус≥м глав родин), кого розстр≥л¤ли або Узаслали на —оловкиФ. ћи говорили про 20 тис. заарештованих першоњ категор≥њ наприк≥нц≥ 1929 Ч на початку 1930 р. (≥ далеко не самих лише Укуркул≥вФ: за пов≥домленн¤м УѕравдиФ в≥д 7 грудн¤ 1929 р., напередодн≥ в одному з округ≥в Ч ≥ за один т≥льки день Ч схопили 234 куркул≥в, 200 середн¤к≥в ≥ 400 незаможник≥в). ” У¬опросах истории  ѕ——Ф (1975. є 5) розпов≥даЇтьс¤: У¬ перш≥й половин≥ 1931 р. органи рад¤нськоњ влади прит¤гнули до в≥дпов≥дальност≥ (тобто заарештували.Ч јвт.) 96 тис. ос≥б. “о були куркул≥, б≥логвард≥йськ≥ оф≥цери, колишн≥ пол≥цањ, жандарми та ≥нш≥ антирад¤нськ≥ елементи...Ф ¬ «ах≥дному —иб≥ру п≥д час хл≥бозагот≥вельноњ кампан≥њ 1931Ч1932 рр. засудили 100 Укуркул≥вФ разом ≥з 700 ≥ншими сел¤нами, охарактеризованими ¤к Ублизьк≥ до них соц≥ально та економ≥чноФ.

“≥, що п≥шли до в'¤зниць або УтрудовихФ табор≥в, зазнали лихоњ дол≥. ѓхню к≥льк≥сть неможливо точно п≥драхувати (див. розд≥л 16). јле ≥з сучасного рад¤нського документального джерела в≥домо: в 1931Ч1932 рр. число ув'¤знених т≥льки в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ та ”крањн≥ дос¤гало майже 2 млн. ¬≥дтод≥ й до 1936Ч1937 рр. б≥льш≥сть в'¤зн≥в становили сел¤ни (принаймн≥ близько 4 млн ≥з загального числа 5 млн за даними 1935 р., причому далеко не вс≥ з них в≥дносилис¤ до Укуркул≥вФ).

«а пов≥домленн¤м колишнього адм≥н≥стративного прац≥вника одного з табор≥в, у 1929 р. лише в  ом≥ нал≥чувалос¤ 200 тис. таб≥рних в'¤зн≥в, майже вс≥ Ч сел¤ни. «г≥дно з даними за червень 1934 р., у цей час на буд≥вництв≥ Ѕ≥ломорсько-Ѕалт≥йського каналу працювали 286 тис. каторжан,Ч знову ж таки переважно колишн≥х землероб≥в.

”л≥тку 1932 р. на морський берег поблизу ћагадана висадили дес¤тки тис¤ч в'¤зн≥в (майже виключно сел¤н) Ч дл¤ виконанн¤ нереал≥стичноњ програми розробки щойно знайдених тут поклад≥в золота. « настанн¤м зими, особливо жахливоњ в цьому м≥сц≥ Ч найхолодн≥шому в ѕ≥вн≥чн≥й п≥вкул≥, все живе в табор≥ загинуло, нав≥ть охоронники ≥ сторожов≥ пси. “≥, хто пережили всю цю УзолотодобувнуФ операц≥ю, вважають: тод≥ вр¤тувалос¤ не б≥льше одного з кожних п'¤тдес¤ти в'¤зн≥в (та й це сумн≥вно), а наступного року померло ще б≥льше. —тосовно загиблих рос≥¤н один ≥з тамтешн≥х каторжан, згодом письменник ¬. Ўаламов висловивс¤ у своњх У олымских рассказахФ так: У¬они померли, знову продемонструвавши цю нац≥ональну рису, ¤ку прославив “ютчев ≥ ¤кою зловживали вс≥ пол≥тики,Ч терпл¤ч≥стьФ.

” стал≥нському У ороткому курс≥ ≥стор≥њ ¬ ѕ(б)Ф под≥њ 1930Ч1931 рр. зображувалис¤, по сут≥, в дус≥ вислов≥в самого —тал≥на в його посланн≥ „ерч≥ллю: У—ел¤ни виган¤ли куркул≥в ≥з земл≥, розкуркулювали њх, забирали в них худобу й реманент ≥ прохали рад¤нську владу заарештувати й заслати куркул≥вФ. ЌемаЇ н≥¤коњ потреби доводити очевидну брехлив≥сть таких тверджень. Ќасправд≥ ж, за св≥дченн¤м ¬. √россмана, в≥дбувалос¤ так: спочатку губернськ≥ ур¤довц≥ надсилали план розкуркулюванн¤ окружн≥й влад≥ Ч з повним списком Укуркул≥вФ. “од≥ округи визначали перед с≥льрадами к≥льк≥сть жертв (у певн≥й пропорц≥њ до загального числа м≥сцевих жител≥в), ≥ вже с≥льради готували списки з конкретними пр≥звищами. ѕ≥сл¤ цього розпочиналис¤ облави на людей. ¬≥дпов≥дальн≥сть за складанн¤ списк≥в несла Унадзвичайна тр≥йкаФ, котра, власне, й визначала њх. —учасн≥ рад¤нськ≥ досл≥дженн¤ п≥дтверджують цю злов≥сну роль тр≥йок.

ƒо облав залучалис¤ Уактив≥стиФ, кер≥вники м≥сцевих –ад,Ч усе це в≥дпов≥дно до заздалег≥дь розробленого плану. Ќаприклад, велике село, що мало понад тис¤чу господарств, д≥лили на 11 д≥л¤нок, кожна з ¤ких мала св≥й УштабФ ≥ УбригадуФ м≥сцевих комун≥ст≥в.

ƒе¤к≥ с≥льради опиралис¤ такому УрозкуркулюваннюФ. “ак, за зв≥том ќƒѕ”, голова одн≥Їњ з них пов≥домив на загальних колгоспних зборах про наказ репресувати с≥мох куркул≥в. ”читель-комсомолець запитав, чи обов'¤зкова ц¤ к≥льк≥сть, ≥ дуже розгн≥вавс¤, коли йому в≥дпов≥ли ствердно. “од≥ збори проголосували за в≥дновленн¤ вс≥х прав Укуркул≥вФ. √олова радо погодивс¤ ≥з цим, а оп≥сл¤ розпив чарку з одним ≥з Укласових ворог≥вФ. ” часопис≥ У–ад¤нська ”крањнаФ (1930. є 10) цитувалис¤ за¤ви чотирьох гол≥в с≥льрад, що в њхн≥х селах немаЇ куркул≥в, отже, вони не знають, ¤к же проводити класову боротьбу. ќдин ≥з цих гол≥в в≥дмовивс¤ в≥д допомоги сторонн≥х УбригадФ, а в ≥ншому сел≥ за УсаботажФ роз≥гнали с≥льраду в повному склад≥, кер≥вництво комнезаму ≥ правл≥нн¤ колгоспу. ћожна, додавалос¤ в часопис≥, навести дес¤тки й сотн≥ ≥нших приклад≥в Управоњ опозиц≥њФ в селах.

¬ указ≥ ¬÷¬  в≥д 25 с≥чн¤ 1930 р. наголошувалос¤: с≥льрада, що незадов≥льно виконуЇ завданн¤ масовоњ колектив≥зац≥њ,Ч Уце, власне, куркульська радаФ. ≤ рано чи п≥зно так≥ ради або УчистилиФ, або переобирали.

¬се ж таки —тал≥ну вдалос¤ актив≥зувати на сел≥ Укласову боротьбуФ,Ч або, принаймн≥, боротьбу м≥ж прихильниками й жертвами режиму. Ќеобх≥дну дл¤ цього ненависть розпалювали, зокрема, м≥сцев≥ актив≥сти, котр≥ допомагали чек≥стам в арештах ≥ депортац≥¤х. «а словами √россмана, це Убули все люди, що знали добре один одного, ≥ знали своњх жертв, але, виконуючи це завданн¤, вони були засл≥плен≥, зачарован≥... ¬они могли погрожувати люд¤м зброЇю, н≥би зачарован≥, називали малих д≥тей Укуркульськими байстрюкамиФ, вигукували: У ровопивц≥!Ф... ¬они пов≥рили ≥дењ, що так зван≥ Укуркул≥Ф Ч це пар≥њ, недоторкан≥, паразити. ¬они не с¤дуть за ст≥л УпаразитаФ; УкуркульськаФ дитина була огидною, молода УкуркульськаФ д≥вчина Ч г≥ршою за вошу. ¬они дивилис¤ на так званих Укуркул≥вФ ¤к на худобу, свиней, мерзенних ≥ огидних; вони не мали душ≥, вони смерд≥ли, вс≥ вони мали венеричн≥ хвороби, вони були ворогами народу й експлуатували ≥нших... ≥ до них не було жалю. ¬они не були людьми, було важко збагнути, ким вони були,Ч паразитами, очевидноФ.

¬асиль √россман Ч Їврей за нац≥ональн≥стю, в≥домий рад¤нський письменник, автор твор≥в про масов≥ знищенн¤ нацистами людей Ч проводить аналог≥ю м≥ж розправами г≥тлер≥вц≥в над Ївре¤ми, а б≥льшовик≥в Ч над сел¤нами. …ого персонаж Ч ж≥нка-актив≥стка каже: Уя говорила соб≥ тод≥: вони не люди, вони куркул≥... ј взагал≥ хто вигадав це слово УкуркульФ? „и справд≥ було таке слово? як≥ тортури призначалис¤ дл¤ них! ўоб винищити њх, треба було оголосити, що куркул≥ не люди, так само ¤к н≥мц≥ оголосили, що Їврењ Ч не люди. “ож Ћен≥н ≥ —тал≥н проголошували, що куркул≥ Ч не людиФ.

«в≥сно, не вс≥ актив≥сти заспокоювали своЇ сумл≥нн¤ в такий спос≥б. ¬ одному з приватних лист≥в м≥ст¤тьс¤ слова д≥вчини-комсомолки, ¤ка сказала, що (¤краз усупереч думц≥ про Утваринну сутн≥сть куркул¤Ф) актив≥сти ставили себе поза людським родом своЇю брутальн≥стю: Ући б≥льше не люди, ми зв≥р≥Ф.

Ўолохов у своњй Уѕ≥дн¤т≥й ц≥лин≥Ф подаЇ драматичний опис раптовоњ зм≥ни почутт≥в одного з таких Узв≥р≥вФ. јктив≥ст јндр≥й –азмьотнов неспод≥вано каже:

Ч я б≥льше не можу.

Ч ўо це значить: не можу? Ч Ќагульнов в≥дштовхнув рах≥вницю вб≥к.

Ч я б≥льше не йду ламати куркул≥в. ўо це ти вир¤чивс¤ так? ’очеш мати приступ?

Ч “и п'¤ний? Ч запитав ƒавидов, стурбовано й уважно дивл¤чись на сповнене гн≥вноњ р≥шучост≥ јндр≥Їве обличч¤.Ч ўо це з тобою? ўо значить твоЇ Уне можуФ?

…ого спок≥йний теноровий голос розлютив јндр≥¤, ≥, зањкаючись в≥д хвилюванн¤, в≥н закричав:

Ч ћене не навчали! ћене не навчали воювати з д≥тьми! Ќа фронт≥ було ≥накше. “ам ти м≥г порубати шаблею кого хот≥в або що хот≥в. ≤ ви вс≥ можете забиратис¤ п≥д три чорти! « мене досить!

…ого голос п≥дн≥мавс¤ вище й вище, наче нота туго нат¤гнутоњ струни в≥олончел≥ ≥, здавалос¤, от-от об≥рветьс¤. јле, вдихнувши з≥ свистом пов≥тр¤, в≥н неспод≥вано понизив його до шепоту:

Ч ¬и це вважаЇте правильним? ўо ¤?  ат? јбо моЇ серце Ч з каменю? я мав досить на в≥йн≥... ≤ в≥н знову почав кричати:

Ч √аЇв маЇ одинадц¤теро д≥тей. як же вони ревли, ¤к ми з'¤вилис¤! ¬и б схопилис¤ за голови. ћоЇ волосс¤ стало сторч. ћи почали виган¤ти њх ≥з кухн≥... я заплющив оч≥, заткнув вуха ≥ поб≥г на дв≥р. ∆≥нки були вс≥ до смерт≥ перел¤кан≥, в≥дливаючи водою нев≥стку... ƒ≥ти Ч о, боже м≥й, ви...Ф

≤нший головний актив≥ст Ч Ќагульнов Ч не м≥г цього стерп≥ти:

УЧ «м≥¤! Ч в≥н задихавс¤ в пронизливому шепот≥, стискаючи кулаки.Ч як служиш революц≥њ? ∆ал≥Їш њх? “ак... якби вишикували тис¤ч≥ старик≥в, ж≥нок ≥ д≥тей ≥ сказали мен≥: њх треба зр≥вн¤ти ≥з землею задл¤ революц≥њ, ¤ б постр≥л¤в њх ус≥х ≥з кулеметаФ.

Ќагульнов мав у житт≥ дуже багато однодумц≥в. —аме актив≥стов≥ цього пер≥оду приписують добре в≥доме присл≥в'¤: Ућосква сльозам не в≥ритьФ.

Ќе можна сказати, що нагульновський фанатизм був Їдиним руш≥йним мотивом п≥д час розкуркулюванн¤. Ѕуло й ще дещо. “ак, один св≥док тих под≥й зазначав: У«аздр≥сн≥ сус≥ди, шпигуни й донощики, свав≥льн≥ й продажн≥ ур¤довц≥ в пошуках здобич≥ створювали куркул≥в лег≥онамиФ. √россман твердить: УЅуло так легко згубити людину: лише написати донос, не треба було нав≥ть п≥дписуватис¤. “реба було т≥льки сказати, що в≥н платив люд¤м за працю на нього ¤к наймитам, або що мав три коровиФ.

јктив≥сти вишукували будь-¤ке в≥дхиленн¤ в≥д Уеконом≥чноњ чистотиФ. Ўолохов розпов≥дав про середн¤ка, засланого на вимогу головного м≥сцевого актив≥ста,Ч за те, що найн¤в д≥вчину Уна м≥с¤ць п≥д час жнив, а найн¤в в≥н њњ т≥льки тому, що його сина призвали до „ервоноњ арм≥њФ. ј «алиг≥н вив≥в образ людини, затаврованоњ ¤к УкуркульФ, хоч вона в≥дзначилас¤ ¤к орган≥затор гас≥нн¤ пожеж≥ в колгосп≥,Ч а точн≥ше, саме за це. ¬≥н Ч безсумн≥вний потенц≥йний сел¤нський пров≥дник У—ьогодн≥ „аусов —тепан п≥шов гасити пожежу, а завтра в≥н може зруйнувати колгосп, ≥ де¤к≥ бережуть його ¤краз дл¤ ц≥Їњ нагоди. “аких людей, ¤к „аусов, треба ≥золювати в≥д мас назавжди, њхн≥й вплив треба знищитиФ.

«а пов≥домленн¤м часопису УЌародноЇ просвещениеФ (1930. є 6), одну вчительку Ч вдову комун≥ста, що загинув у громад¤нськ≥й в≥йн≥, УрозкуркулилиФ, Упо сут≥, через те, що вона неодноразово виган¤ла м≥сцевих Уактив≥ст≥вФ Ч секретар¤ с≥льради (кандидата в члени парт≥њ), м≥сцевого в≥дпов≥дального прац≥вника на культурному фронт≥ (також члена парт≥њ) та секретар¤ м≥сцевоњ кооперативноњ орган≥зац≥њ Ч з≥ школи, де вони нам≥р¤лис¤ орган≥зувати пи¤тикуФ. ќск≥льки вона не мала жодних засоб≥в виробництва, ¤к≥ можна було б конф≥скувати, в нењ в≥д≥брали од¤г ≥ подерли њњ книжки. ≤нша вчителька, УрозкуркуленаФ ¤к поп≥вна, Упоказала документи, ¤к≥ св≥дчили, що вона була сел¤нською дочкоюФ, однак почула у в≥дпов≥дь: Уњњ мати в≥дв≥дувала св¤щеника, ≥ тому можливо, що вона поп≥внаФ.

ѕод≥бн≥ факти добре ≥люструють думку √россмана, що Унайбридк≥шими та найзлостив≥шими були т≥, хто м≥г звести своњ рахунки. ¬они кричали про пол≥тичну св≥дом≥сть Ч ≥ зводили стар≥ рахунки та крали. ј крали вони Ч через тупий егоњзм Ч ¤кийсь од¤г, пару черевик≥вФ. Ўолохов також даЇ зрозум≥ти: актив≥сти крадуть од¤г ≥ продукти. —правд≥, нав≥ть в оф≥ц≥йних пов≥домленн¤х зазначалос¤, що вороги у¤вного куркул¤ дивилис¤ на нього ¤к на Уджерело д≥ставанн¤ черевик≥в, пост≥льноњ б≥лизни, теплого од¤гу, тощоФ; сама УѕравдаФ (в≥д 1 лютого 1930 р.) засудила цей Упод≥л здобич≥Ф. ¬ «ах≥дному район≥, зг≥дно ≥з секретними зв≥тами ƒѕ”, в Укуркул≥вФ в≥дбирали взутт¤ та од¤г, залишаючи њх у б≥лизн≥. —≥льськ≥ нероби просто хапали гумов≥ чоботи, ж≥ноч≥ трико, чай, кочерги, ночви... ƒѕ” зв≥тувало про де¤ких член≥в роб≥тничих бригад ≥ службовц≥в ≥з нижчих ешелон≥в парт≥йно-рад¤нського апарату, ¤к≥ крали од¤г ≥ черевики (нав≥ть т≥, що њх фактично носили), поњдали харч≥, ¤к≥ знаходили, ≥ випивали алкогольн≥ напоњ.  рали нав≥ть окул¤ри, вињдали кашу або обмащували нею ≥кониФ (цит. за ћ. ‘айнсод). ќдна УкуркулькаФ вижила, хоч у нењ поцупили все, що можна, бо була вм≥ла кравчин¤ ≥ працювала на родини актив≥ст≥в, ¤к≥ крали УкуркульськийФ од¤г ≥ в≥ддавали њй перешивати.

√россман п≥дсумовуЇ: УЅули хабар≥. «водили рахунки через ревнощ≥ до ¤кихось ж≥нок або стар≥ ворожнеч≥ чи свари... “епер, одначе, ¤ розум≥ю, що суттю катастрофи було не те, що списки складали ошуканц≥ та злод≥њ. ¬ кожному раз≥ серед парт≥йних актив≥ст≥в було б≥льше чесних, щирих людей, н≥ж злод≥њв. јле зло, що його наробили чесн≥ люди, було аж н≥¤к не менше, н≥ж те, що виходило в≥д нечесних людейФ.

—аме ж розкуркулюванн¤ в≥дбувалос¤ нер≥дко надзвичайно безглуздо. ¬ ”крањн≥ трапл¤лос¤ таке: поки середн¤к на одному к≥нц≥ села брав участь у розкуркулюванн≥, на ≥ншому к≥нц≥ експропр≥ювали його власне майно... јктив≥сти часом зв≥тували про Укласову перемогуФ в такому, скаж≥мо, формулюванн≥: У«а пер≥од в≥д п'¤тоњ вечора до сьомоњ ранку куркул≥ ¤к клас л≥кв≥дован≥Ф. Ѕув нав≥ть випадок, нар≥кало ќƒѕ”, коли Уентуз≥астиФ почали розкуркулювати сел¤н поза своЇю територ≥Їю.

« метою ¤кось упор¤дкувати систему арешт≥в ≥ судових процес≥в прокуратура навесн≥ 1930 р. п≥дготувала ц≥лий р¤д ≥нструкц≥й. ќднак вони, ¤к ≥ завжди, не мали майже н≥¤ких насл≥дк≥в. Ћише 8 травн¤ 1933 р. секретний лист за п≥дписом —тал≥на й ћолотова, звернений до вс≥х парт≥йних ≥ рад¤нських прац≥вник≥в, орган≥в ќƒѕ”, суд≥в ≥ прокуратури, опов≥стив: У÷  ≥ –аднарком одержали пов≥домленн¤, що наш≥ прац≥вники все ще практикують незаконн≥ масов≥ арешти на сел≥. “ак≥ арешти провад¤ть голови колгосп≥в та члени колгоспного правл≥нн¤, голови с≥льрад ≥ секретар≥ парт≥йних осередк≥в, районн≥ та крайов≥ рад¤нськ≥ й парт≥йн≥ прац≥вники; арешти зд≥йснюЇ кожний, кому заманетьс¤, ≥ хто, власне кажучи, не маЇ права зд≥йснювати арешти. Ќе диво, що серед такоњ орг≥њ арешт≥в органи, котр≥ справд≥ мають право заарештовувати, включно з органами ќƒѕ” та особливо м≥л≥ц≥њ, втрачають будь-¤ке почутт¤ м≥ри й часто зд≥йснюють арешти без будь-¤коњ п≥дстави, д≥ючи за правилом: У—початку заарештуй, а тод≥ розсл≥дуйФ (цит. за ћ. ‘айнсод). «в≥сно, на той час куркул¤ в будь-¤кому розум≥нн≥ цього слова вже давно не ≥снувало, але репрес≥њ, ¤к бачимо, припин¤ти не збиралис¤. ѕричому н≥¤ке Увпор¤дкуванн¤Ф каральних акц≥й через зосередженн¤ права на арешти в тепер значно зб≥льшених к≥льк≥сно органах безпеки аж н≥¤к не могло полегшити долю майбутн≥х жертв. Ѕо ж, ¤к по¤снив генеральний прокурор —–—– ¬ишинський, революц≥йна законн≥сть все ще не виключала, а ¤краз навпаки Ч радн≥ше сполучалас¤ з Уреволюц≥йним свав≥льствомФ. ћ≥л≥ц≥¤ разом ≥з м≥сцевим активом, хоч ≥ за допомогою прим≥тивних метод≥в ≥ з великими помилками, продовжували усп≥шно знищувати останн≥й Уворожий класФ. як ми вже зазначали, њм звичайно вдавалос¤ розпалити в соб≥ належну класову ненависть, однак сел¤нськ≥ маси були дл¤ них у цьому не найкращими пом≥чниками.

’оч УѕравдаФ (в≥д 15 с≥чн¤ 1930 р.) ≥ доводила, що Укожний чесний колгоспник уникаЇ куркул¤, коли бачить його на в≥дстан≥Ф, це було, ¤к ≥ ран≥ше, видаванн¤м бажаного за д≥йсне. “огочасн≥ документальн≥ джерела м≥ст¤ть багато пов≥домлень про гол≥в с≥льрад, комун≥ст≥в, сел¤н, котр≥ намагалис¤ допомогти Укуркул¤мФ. «а одним ≥з «в≥т≥в ќƒѕ”, чимало незаможник≥в ≥ середн¤к≥в виступали проти розкуркулюванн¤, в≥дмовл¤лис¤ голосувати за нього, переховували УкуркульськеФ майно й попереджали своњх при¤тел≥в-Укуркул≥вФ про обшуки, Ув багатьох випадкахФ збирали п≥дписи на захист Укласового ворогаФ тощо.

Ќам в≥дом≥ дес¤тки под≥бних випадк≥в. ќдин ≥з с≥льських б≥дн¤к≥в, комун≥ст, не приховував гор¤, коли застрелили його двоюр≥дного брата-Укуркул¤Ф (той опиравс¤ депортац≥њ), ≥ поховав його; за це б≥дн¤ка виключили з парт≥њ й нав≥ть заслали ¤к Укуркульського прихильникаФ. ¬. јстаф'Їв у своЇму твор≥ Уѕоследний поклонФ описуЇ загальносел¤нське сп≥вчутт¤ Укуркул¤мФ, ¤ких гнали на засланн¤ вздовж одн≥Їњ ≥з сиб≥рських р≥к: У¬се село вийшло на берег р≥ки; плач сто¤в над ™н≥сеЇм; люди виносили депортованим ¤йце або кусень хл≥ба, шматок цукру або хустку чи рукавиц≥Ф. Ќав≥ть у цей час рад¤нська преса опов≥дала ≥стор≥њ, наприклад, про одного сел¤нина, ¤кий, захищаючи ≥ншого, за¤вив: ¤кщо його друга нам≥р¤ютьс¤ розкуркулити, то це ж саме треба вчинити ≥ з ним, оск≥льки њхн≥ господарства однаков≥ за розм≥рами. …ому наказали викласти це письмово, а тод≥ теж розкуркулили (Ѕольшевик. 1930. є8). ¬ березн≥ 1930 р. УѕравдаФ,Ч зрозум≥ло, применшуючи значенн¤ цього ¤вища Ч визнала: Уƒалеко не вс≥ середн¤ки були пол≥тичне п≥дготовлен≥ та спроможн≥ зрозум≥ти необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ та розвитку колгосп≥в, необх≥дн≥сть л≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуФ. VI з'њзд –ад у березн≥ наступного року все ще нар≥кав на Уб≥дн¤к≥в ≥ середн¤к≥в, котр≥ допомагають куркул¤м боротис¤ з колгоспамиФ; побоюванн¤ середн¤к≥в, що њх теж можуть розкуркулити, зробило њх у де¤ких випадках Упротивниками колектив≥зац≥њ, рад¤нськоњ влади та всього курсу парт≥њ... ≥ нав≥ть певним чином унеможливило ≥зол¤ц≥ю куркул¤Ф. Ѕ≥льше того: зг≥дно ≥з секретними рапортами ќƒѕ”, нав≥ть м≥ськ≥ роб≥тники ви¤вл¤ли Унегативне ставленн¤Ф до депортац≥й. ÷е й зрозум≥ло, адже м≥сто й село п≥дтримували м≥ж собою зв'¤зок . ѕарт≥йн≥ документи пов≥домл¤ють про фабричних роб≥тник≥в-комун≥ст≥в, ¤к≥ все ще волод≥ють землею в селах ≥ заробл¤ють у м≥ст≥ вдосталь грошей, щоб Устати куркул¤миФ. Ќа одн≥й фабриц≥ до 80 % член≥в парторган≥зац≥њ були пов'¤зан≥ з с≥льським господарством, ≥ тому орган≥зац≥¤ Удотримувалас¤ куркульського курсуФ.

як ≥ завжди, сел¤нин, що набув статк≥в завд¤ки своњй прац≥, загалом викликав радн≥ше захопленн¤, н≥ж заздр≥сть. «а словами ћ. Ћев≥на, Узаможного сус≥да можна було ненавид≥ти ¤к пожадливого куркул¤, ¤кий експлуатував ≥нших, але йому переважно заздрили, а також поважали ¤к таланистого сел¤нинаФ. ѕрихильник рад¤нського режиму ћор≥с √≥ндус так описуЇ пропагандистський ф≥льм —. ≈йзенштейна про колектив≥зац≥ю: Уќдин ≥з лиход≥њв був куркулем, ≥ ¤ким же монстром в≥н був,Ч вгодований, ледачий, ненажерливий, брутальний,Ч мерзенне створ≥нн¤, мерзенн≥ше за ¤кого н≥коли й не було на земл≥. ясна р≥ч, в реальному житт≥ навр¤д чи можна знайти таких потвор, нав≥ть у –ос≥њ.  уркуль м≥г часом ви¤вл¤ти жорсток≥сть до б≥дн≥ших сел¤н, але в≥н н≥коли не був вгодованим, ледачим, ненажерливим виродком, ¤ким його зобразив ≈йзенштейн... ” реальному житт≥ куркуль був серед тих, хто працював найт¤жче, серед найощадлив≥ших ≥ найпрогресивн≥ших сел¤н у сел≥... ¬≥н був надзвичайно невтомним роб≥тникомФ.

¬ одному з рапорт≥в ќƒѕ” за 1930 р. навод¤тьс¤ слова колгоспного бухгалтера: У«абирають найкращих ≥ найпрацьовит≥ших землероб≥вФ, а залишаютьс¤ сам≥ невдахи та нероби. “е, що УкуркульФ був не т≥льки найпрацьовит≥шим, а й найпрогресивн≥шим сел¤нином, також ч≥тко показуЇ Ўолохов, у ¤кого головний ворог колгоспу, почавши в 1920 р. лише з Уголоњ хатиФ, д≥ставав л≥пше нас≥нн¤, вживав х≥м≥кати, прислухавс¤ до порад агроном≥в. «нову й знову ми чуЇмо про цих прорад¤нськи настроЇних незаможник≥в, що, одержавши землю, стали н≥бито куркул¤ми (нав≥ть висл≥в такий з'¤вивс¤ Ч Учервоний куркульФ). ” документах згадуютьс¤, зокрема, п'¤теро таких господар≥в Ч у трьох селах на „ерн≥г≥вщин≥, ѕолтавщин≥ й ¬≥нничин≥. ƒвоЇ були пастухами, двоЇ ≥нших також зовс≥м не мали земл≥, а п'¤тий мав аж п≥вгектара. ¬с≥х депортували в 1930 р. ” с. –удк≥вц≥ на ѕод≥лл≥ 12 сел¤н, котр≥ воювали на боц≥ б≥льшовик≥в у громад¤нськ≥й в≥йн≥ Ч переважно в Учервоних партизанахФ,Ч так або ≥накше впали жертвами режиму (двоЇ запод≥¤ли соб≥ смерть, а семеро померли на засланн≥ поблизу ћурманська).

 олишн≥й актив≥ст посилаЇтьс¤ на друга-агронома, ¤кий говорив йому про розкуркулених у 1932 р.: Уƒе¤к≥ з них були нав≥ть геро¤ми „ервоноњ арм≥њ, такими самими хлопц¤ми, що вз¤ли ѕерекоп та майже вз¤ли ¬аршаву. ¬они ос≥ли на земл≥ й пустили кор≥нн¤, ¤к овес. ¬они розбагат≥ли! Ћише один, той, що не напружувавс¤, залишивс¤ б≥дним. ¬≥н Ч ≥з тих, що не могли на чорнозем≥ виростити н≥чого, кр≥м бур'¤ну, не могли одержати молока в≥д корови-рекордистки. ÷е в≥н зчинив великий галас про класового ворога, ¤кий душить його, ¤кий гладшаЇ, висмоктуючи його кров ≥ п≥тФ (цит. за Ћ.  опелЇвим).

„ервоногвард≥Їць, син б≥дного козака, поранений ≥ нагороджений у громад¤нськ≥й в≥йн≥,Ч ось один ≥з героњв шолоховськоњ Уѕ≥дн¤тоњ ц≥линиФ, ¤кий став куркулем. ѕ≥д час непу Ув≥н почав багат≥ти, хоч ми попередили його. ¬≥н працював день ≥ н≥чФ. Ќа його думку, Уне на таких, ¤к ви, тримаЇтьс¤ рад¤нська влада. —воњми власними руками ¤ годую њњФ. √олова колгоспу ƒавидов п≥дсумовуЇ беззм≥стовн≥сть ≥стор≥й про його героњчне минуле: У¬≥н став куркулем, став ворогом. …ого треба знищити!Ф

* * *

ѕарт≥¤ не користувалас¤ п≥дтримкою сел¤нських мас ≥ знала про це. “а оф≥ц≥йно вважалос¤, що середн¤к тримав њњ руку в класов≥й боротьб≥ проти куркул¤, й цей подв≥йний стандарт треба було ¤кось перенести у сферу класового терору.

Ўолохов описуЇ к≥лька випадк≥в вигнанн¤ Укуркул≥вФ з њхн≥х дом≥вок. —≥льчани, що з≥бралис¤, сп≥вчувають Укуркулев≥Ф.  оли старого чолов≥ка з його недоумкуватим сином викидать ≥з хати й в≥н стаЇ навкол≥шки, щоб помолитис¤, актив≥сти п≥дган¤ють його, але натовп висловлюЇ своЇ обуренн¤: УЌехай хоч ≥з власною хатою попрощаЇтьс¤!Ф, ж≥нки починають плакати, п≥сл¤ чого старого обвинувачують в Уаг≥тац≥њФ....

ћи маЇмо сотн≥ св≥дчень ≥з перших уст про долю злощасних Укласових ворог≥вФ. ќдин сел¤нин, колись безземельний, пот≥м во¤к „ервоноњ арм≥њ, мав на початок 1929 р. 14 га земл≥, двоЇ коней, корову, свиню, п'¤теро овець, сорок курчат, та ще й родину з ш≥стьох душ. ” 1928 р . накладений на нього УподатокФ становив 2500 крб ≥ 260 т зерна. ¬≥н не зм≥г усе це в≥ддати, ≥ його д≥м (варт≥стю 1800Ч 2000 крб) конф≥скували, а один ≥з актив≥ст≥в УкупивФ його за 250 крб. ’атнЇ майно УпродалиФ актив≥стам, а польовий реманент передали до новоствореного колгоспу. —амого ж господар¤ заарештували. ” в'¤зниц≥ одержав обвинуваченн¤: в≥н Ч куркуль (хоч ран≥ше називавс¤ п≥дкуркульником); в≥дмовл¤Їтьс¤ сплачувати податки; п≥дбурюЇ сел¤н проти колектив≥зац≥њ й рад¤нськоњ влади; належить до п≥дп≥льноњ контрреволюц≥йноњ орган≥зац≥њ; маЇ 200 га земл≥, п'¤ть пар вол≥в ≥ 50 гол≥в ≥ншоњ худоби; експлуатуЇ Уроб≥тник≥вФ тощо. ¬решт≥ його засудили до 10 рок≥в каторги.

ўе одного Укуркул¤Ф (власника 3,2 га земл≥) 5 лютого 1931 р. вир¤дили разом з ≥ншими чистити зал≥зничну кол≥ю в≥д сн≥гу, а коли в≥н повернувс¤ додому, ви¤вилос¤: все його майно вже забрали, залишивши т≥льки чайник, блюдце та ложку. ј невдовз≥ його взагал≥ заарештували й заслали на ƒалеку ѕ≥вн≥ч Ч рубати л≥с.

” 1929 р. одному украњнському Укуркулев≥Ф, ¤кий тримав 4,8 га земл≥, корову, кон¤, 10 овець, свиню, близько 20 курчат Ч господарство, ¤ке давало змогу прогодувати чотирьох чолов≥к,Ч спочатку наказали продати держав≥ понад 20 т пшениц≥. —т≥льки його д≥л¤нка дати не могла, тож в≥н, щоб розрахуватис¤, продав своЇ майно й купив певну к≥льк≥сть зерна за високу ц≥ну. ј проте 26 лютого 1930 р. його заарештували й депортували до —иб≥ру. ўе в одного Укуркул¤Ф конф≥скували всю власн≥сть, включно з од¤гом д≥тей (кр≥м того, що вони вже мали на соб≥). …ому звел≥ли регул¤рно з'¤вл¤тис¤ до окружного в≥дд≥лу ќƒѕ”, розташованого на в≥дстан≥ 18 км, ≥ попередили: ¤кщо в≥н утече, то потерпить його родина. ƒ≥ти п≥шли жебрачити, але з≥бран≥ харч≥ в≥дбирали актив≥сти. 14 грудн¤ 1929 р. с≥м'ю викинули на вулицю, а невдовз≥ депортували. ћати цього сел¤нина, ж≥нка, шестеро д≥тей Ч ус≥ загинули на чужин≥...

ƒ≥вчина з ”крањни (с. ѕокр≥вка) опов≥даЇ досить типову ≥стор≥ю про свою середн¤цьку родину, котра мала кон¤, корову, телицю, п'¤теро овець, к≥лька свиней, комору. Ѕатько не бажав вступати до колгоспу. ¬имагаючи хл≥ба, ¤кого в≥н не мав, Уц≥лий тиждень [актив≥сти] не давали йому спати й били його палиц¤ми та револьверами, аж поки в≥н геть увесь не почорн≥в, посин≥в ≥ попухнувФ. ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ в≥н мусив зар≥зати свиню, залишивши трохи м'¤са дл¤ домочадц≥в, а решту продав у м≥ст≥, щоб купити хл≥ба. ¬решт≥ до них прийшли в≥дпов≥дальний сп≥вроб≥тник ƒѕ”, голова с≥льради та ≥нш≥, описали майно й конф≥скували все, включно з худобою. Ѕатька, мат≥р, старшого сина, двох малих сестер ≥ немовл¤-братика замкнули на н≥ч у с≥льськ≥й церкв≥, а пот≥м гнали п≥шки до зал≥зничноњ станц≥њ, де загнали до Утел¤чогоФ вагона (це був поњзд дл¤ депортованих). Ѕ≥л¤ ’аркова поњзд зупинивс¤, ≥ м'¤косердний охоронник в≥дпустив д≥вчат, щоб вони спробували д≥стати молока дл¤ найменшоњ дитини. ¬ ¤к≥йсь поблизьк≥й сел¤нськ≥й хат≥ њм дали трохи харч≥в ≥ молока, та коли вони повернулис¤ до пот¤га, його вже не було. —естрички блукали, звикаючи до житт¤ безпритульних, а пот≥м загубили одна одну, пересл≥дуван≥ м≥л≥ц≥онером на м≥ському ринку. “у, що розпов≥ла все це, згодом вз¤ла до себе сел¤нська родина.

як показують описан≥ ≥стор≥њ, дол¤ Укуркул≥вФ складалас¤ не однаково. ѕредставник≥в першоњ категор≥њ Ч Уупертих класових ворог≥вФ Ч заарештовували взимку 1929Ч1930 рр. ѕов≥домл¤ли; що в кињвськ≥й в'¤зниц≥ њх розстр≥лювали в той час по 70Ч120 чолов≥к за н≥ч. ¬'¤зень, схоплений за церковну д≥¤льн≥сть, згадуЇ: в тюрм≥ ƒѕ” в ƒн≥пропетровську в камер≥ на 25 ос≥б тримали 140, ≥ щоноч≥ розстр≥лювали одного Ч двох...

ќдин УкуркульФ, у 1930 р. ув'¤знений у ѕолтавськ≥й тюрм≥, розпов≥даЇ: в камер≥, розрахован≥й на с≥м чолов≥к, сид≥ли 36, а в розрахован≥й на 20 Ч 83. ƒенний рац≥он становив 100Ч150 г глевкого чорного хл≥ба. ўодн¤ помирало до 30 душ, ≥ л≥кар завжди засв≥дчував Упарал≥ч серц¤Ф.

¬ украњнському сел≥ ¬елик≥ —олонц≥ УусунулиФ 52 Укуркул≥вФ, а њхн≥х ж≥нок ≥ д≥тей вивезли на возах до п≥щаного берега р≥чки ¬орскли, де й залишили.  олишн≥й в≥дпов≥дальний парт≥йний прац≥вник розпов≥даЇ, ¤к у сел≥ на ѕолтавщин≥ (з населенн¤м 2 тис. чолов≥к) у грудн≥ 1929 р. розкуркулили 64 родини, а ще 20 вигнали з дом≥вок ≥ покинули напризвол¤ще. ¬ березн≥ заборонили будь-кому допомагати њм ≥ погнали п≥шки 300 чолов≥к (у тому числ≥ 36 д≥тей ≥ 20 старик≥в) до ¤кихось печер на в≥дстан≥ близько 5 км Ч ≥з наказом не повертатис¤. ƒехто вт≥к, а в кв≥тн≥ 200 чолов≥к, що залишилис¤, повезли на ƒалеку ѕ≥вн≥ч.

* * *

ƒепортац≥¤ куркул≥в була под≥Їю таких величезних масштаб≥в, що њњ нер≥дко в≥дсторонено трактують ¤к масове ¤вище, пересуванн¤ м≥льйон≥в. јле кожна одиниц¤ серед тих м≥льйон≥в була живою людиною й мала свою особисту долю. ƒе¤к≥ так ≥ не встигали д≥статис¤ м≥сц¤ свого засланн¤. ќдин УкуркульФ ≥з хутора √рушка на  ињвщин≥ сфотографував свою хату, коли залишав њњ. …ого заарештували й розстр≥л¤ли того самого вечора.

Ћюдей похилого в≥ку часто просто залишали на м≥сц≥ жити, хто ¤к зможе. ¬ одному сел≥ актив≥ст так ≥ сказав американцев≥: 40 куркульських родин депортовано, та Уми залишаЇмо дуже старих, 90-л≥тн≥х або старших, тут, бо вони вже не становл¤ть загрози дл¤ рад¤нськоњ владиФ.

√россман описуЇ таку типову сцену: У« нашого села Укуркул≥вФ виган¤ли п≥шки. ¬они вз¤ли з собою те, що могли нести на соб≥ Ч пост≥льну б≥лизну, од¤г. √р¤зюка була така глибока, що ст¤гала черевики з н≥г. Ѕуло страшно дивитис¤ на них. ¬они маршували в колон≥, огл¤даючис¤ на своњ хати, ≥ њхн≥ т≥ла все ще тримали в соб≥ тепло в≥д њхн≥х печей. як т¤жко вони мусили страждати! “а ж вони народилис¤ в цих хатинах! “ам вони в≥ддавали зам≥ж своњх дочок. ¬они розпалили печ≥, але покинули зварений борщ... ј дим все ще п≥дн≥мавс¤ з димар≥в. ∆≥нки схлипували, але плакати бо¤лис¤. ѕарт≥йним актив≥стам було байдуже до них. ћи гнали њх ¤к гусей. ј позаду њхав в≥зок, ≥ на ньому сид≥ли сл≥па ѕалажка, старий ƒмитро ≤ванович, ¤кий не виходив ≥з хати дес¤ть рок≥в посп≥ль, ≥ дурна парал≥зована ћарус¤ Ч куркульська дочка, ¤ку брикнув к≥нь у дитинств≥ ≥ ¤ка в≥дтод≥ так н≥коли й не була нормальноюФ. ќдин УкуркульФ розпов≥даЇ про чергу депортованих у —умськ≥й губерн≥њ, що прост¤глас¤ так далеко, ¤к т≥льки око могло с¤гнути в обох напр¤мах. ј люди все йшли та йшли, щоб незабаром с≥сти на поњзд, ¤кий за в≥с≥м д≥б прив≥з њх до чотирьох Успец≥альних поселеньФ на ”рал≥...

26 травн¤ 1931 р. зал≥зничний ешелон (61 вагон, що вм≥стили до 3500 член≥в УкуркульськихФ родин) в≥д≥йшов в≥д янценова Ч маленькоњ станц≥њ в «апор≥зьк≥й губерн≥њ, а 3 червн¤ прибув до м≥сц¤ њхнього засланн¤ в —иб≥ру. ¬агони в таких поњздах у середньому вм≥щували 40Ч60 чолов≥к. ¬они були замкнен≥, а отже, мали обмаль св≥жого пов≥тр¤ ≥ св≥тла. «вичайно на 10 ос≥б видавали пал¤ницю хл≥ба (по 300 г на кожного) ≥ п≥вв≥дра чаю або р≥дкого супу, та й то не кожного дн¤. ≤нколи чай або суп зам≥н¤ли простою водою.

—мертн≥сть у дороз≥ дос¤гала 15Ч20 % (особливо часто помирали мал≥ д≥ти),Ч ¤к у 40-х роках, коли на чужину депортувалис¤ нац≥ональн≥ меншост≥. „имало було дуже хворих людей, а серед ж≥нок трапл¤лис¤ ваг≥тн≥. ќдна козачка народила у вагон≥, й за таких умов немовл¤ швидко померло. ¬о¤ки-охоронники викинули т≥льце п≥д час руху поњзда...

„асом засланц≥в доставл¤ли б≥льш-менш близько до м≥сц¤ к≥нцевого призначенн¤, а часом залишали у транзитних пунктах,Ч оч≥кувати наступного транспорту (особливо у ¬ологд≥ та јрхангельську). ¬ јрхангельську не д≥¤ла жодна церква Ч њх використовували ¤к пересильн≥ в'¤зниц≥, обладнавши багато¤русними нарами дл¤ спанн¤. ѕомитис¤ не було де, й людей обс≥дали виразки. Ѕ≥долахи блукали м≥стом, прохаючи допомогти, та м≥сцевим жител¤м суворо заборон¤лос¤ ви¤вл¤ти будь-¤ке милосерд¤. Ќе дозвол¤лос¤ нав≥ть п≥дбирати померлих... «розум≥ло, мешканц≥ м≥ста сам≥ бо¤лис¤ репрес≥й...

” ¬ологд≥ церкви також пристосовували п≥д своЇр≥дн≥ в'¤зниц≥.

¬≥домий сучасний рад¤нський письменник ¬. “ендр¤ков пише у своЇму твор≥ У—мертьФ: У” ¬охровому, окружному центр≥ [на ѕ≥вноч≥], в маленькому сквер≥ б≥л¤ станц≥њ, розкуркулен≥ сел¤ни з ”крањни лежали й умирали. Ћюдина звикала бачити там вранц≥ трупи; зупин¤вс¤ в≥з, й јбрам, л≥карн¤ний в≥зник, скидав њх на купу. Ќе вс≥ вмирали; багато блукало запиленими, злиденними маленькими вуличками, т¤гнучи безкровн≥ син≥ ноги, опухл≥ в≥д вод¤нки, випробовуючи кожного перехожого собачими благальними очима... њм н≥чого не давали; жител≥ сам≥, щоб д≥стати хл≥ба на своњ продуктов≥ картки, ставали в чергу вноч≥, перед в≥дкритт¤м крамниц≥Ф.

„ерез так≥ транзитн≥ пункти Ч або ≥ншим шл¤хом Ч засланц≥ врешт≥ прибували в тайгу або тундру. Ќа де¤ких ≥з них Ч завезених на далеку п≥вн≥ч —иб≥ру Ч чекала тут нова небезпека Ч велик≥ р≥ки, котр≥ текли в ѕ≥вн≥чний Ћьодовитий океан. јстаф'Їв описуЇ, ¤к Укуркул≥вФ перевозили на плотах р≥кою ”грюм ≥ ¤к б≥льш≥сть ≥з них гинули в порогах.

якщо в сиб≥рськ≥й тайз≥ трапл¤лос¤ ¤кесь село, засланц≥в посел¤ли там, а в ≥ншому випадку њх, пише √россман, Ускидали просто в сн≥г. —лабш≥ вмиралиФ, м≥цн≥ш≥ рубали л≥с ≥ будували так≥ соб≥ халупи; Увони працювали майже без сну, щоб њхн≥ родини не замерзли до смерт≥Ф.

¬ англомовн≥й л≥тератур≥ Ї згадка про такий факт. ѕроминувши ЌадЇждинськ (—иб≥р), колона Укуркул≥вФ прот¤гом чотирьох дн≥в ≥шла маршем близько 70 км до м≥сц¤ свого нового перебуванн¤. —тавши на пень, одепеушник закричав: УћаЇте свою ”крањну ось тутФ,Ч ≥ показав на л≥с довкола. … попередив: У“их, хто спробуЇ втекти зв≥дси, постр≥л¤ЇмоФ.

” пункт≥ к≥нцевого призначенн¤ поблизу  расно¤рська знову ж таки не було н≥¤кого притулку, зате вже сто¤ла огорожа з колючого дроту Ч п≥д оком к≥лькох охоронник≥в. ≤з 4 тис. чолов≥к, привезених туди, за два м≥с¤ц≥ померло близько половини. ¬ ≥ншому табор≥, на ™н≥сењ, розкуркулен≥ тулилис¤ в земл¤нках.

Ќ≥мецький комун≥ст ¬. Ћеонхард описуЇ, ¤к м≥ж ѕетропавловськом та озером Ѕалхаш ( азахстан) переселенц≥в з ”крањни й ÷ентральноњ –ос≥њ вели маршем в пустку: УЅуло лише к≥лька к≥лк≥в, устромлених у землю, з невеличкими написами на них типу: селище 4.5, 4.6 ≥ т. д. —ел¤н привели сюди, сказавши, що в≥дтепер вони мус¤ть оп≥куватис¤ собою сам≥. ќтже, тод≥ вони сам≥ викопали ¤ми в земл≥. ƒуже багато померло в≥д холоду та голоду в перш≥ рокиФ.

¬ сучасн≥й рад¤нськ≥й ≥стор≥ограф≥њ п≥дтверджуЇтьс¤: Уѕрактично вс≥ члени щойно прибулих родин, здатн≥ працювати, брали участь у перш≥ м≥с¤ц≥ в спорудженн≥ житлових прим≥щеньФ (¬опросы истории. 1964. є 11). “аб≥р у сиб≥рськ≥й тайз≥ поблизу  опЇйська (на п≥вн≥ч в≥д —ЇвЇрного) спочатку складавс¤ з ≥мпров≥зованих халуп, побудованих засланц¤ми. ƒесь половину чолов≥к≥в вир¤дили пил¤ти л≥с, решту Ч на шахти; безд≥тн≥ ж≥нки й незам≥жн≥ д≥вчата також працювали в копальн¤х. ” листопад≥ старих, хворих ≥ д≥тей в≥ком менше 14 рок≥в послали зводити на зиму хатини з дерева та земл≥. ўоденна харчова норма на людину тепер дор≥внювала п≥вл≥тров≥ р≥дкого супу та 140 г хл≥ба. «а таких умов майже вс≥ немовл¤та померли.

–ежим, п≥д ¤ким жили ц≥ нещасн≥ люди, визначавс¤ терм≥ном Успец≥альн≥ поселенн¤Ф. ÷е не була форма ув'¤зненн¤, однак за Успецпоселенц¤миФ нагл¤дали чек≥сти, н≥¤к≥ цив≥льн≥ структури не передбачалис¤. 16 серпн¤ 1930 р. ур¤д видав указ про колектив≥зац≥ю Укуркул≥вФ в м≥сц¤х њхнього засланн¤, та це не зм≥нило становища. «а словами “рапезникова, поселенц≥ нав≥ть теоретично не могли голосувати за своњх кер≥вник≥в,Ч просто Уна чол≥ кооператив≥в сто¤ли уповноважен≥ рад¤нських орган≥в, призначен≥ цими органамиФ, тобто сп≥вроб≥тники ќƒѕ”.

Ќов≥ Усиб≥р¤киФ мали наст≥льки м≥зерн≥ права, що в ≥деолог≥чному й пол≥тичному план≥ не в≥др≥зн¤лис¤ в≥д державних вигнанц≥в. якщо д≥вчина або парубок ≥ззовн≥ брали шлюб ≥з Успецпоселенц¤миФ, вони сам≥ переходили до стану кр≥пак≥в. Ћеонхардов≥ розпов≥дали, що нав≥ть новачки споруджували своњ земл¤нки: Уѕарт≥йн≥ кер≥вники часто в'њжджали до поселенн¤ верхи... Ќе було аж так погано, коли вони просто гримали на нас або ла¤ли чи кривдили, але часом вони з'¤вл¤лис¤ з батогами ≥ кожний, хто трапл¤вс¤ на дороз≥, куштував њх,Ч нав≥ть д≥тей шмагали, коли вони бавилис¤Ф.

—початку харчов≥ рац≥они засланц≥в визначали чек≥сти. ” п≥вн≥чних спецпоселенн¤х щоденна повна норма дор≥внювала 600 г хл≥ба, дл¤ тих, хто не виконував норми,Ч 400 г; 200 г отримували порушники режиму. ¬се це нав≥ть нижче за норми в скрутн≥ш≥ пер≥оди ≥снуванн¤ каторжних табор≥в.

—пецпоселенн¤ розташовувалис¤ звичайно на земл¤х, ¤к≥ до цього н≥хто не вважав корисними,Ч по сут≥, в пустц≥. ќсобливо багато њх було поблизу јрхангельська, ¬ологди та  отласа на ѕ≥вноч≥ й ѕ≥вн≥чному —ход≥. ” 640-к≥лометров≥й смуз≥ на ƒалек≥й ѕ≥вноч≥ м≥ж √р¤зовцем й јрхангельськом (на в≥дстаю 50 км в≥д зал≥зниц≥) спостер≥галос¤ скупченн¤ табор≥в, згодом пересунутих глибше до л≥су. «а одн≥Їю з оц≥нок, в ц≥й зон≥ мешкало до 2 млн розкуркулених (найб≥льша компактна група), переважно украњнц≥в. Ѕлизько половини становили д≥ти (хоч ц¤ пропорц≥¤ ≥ зменшувалас¤ в м≥ру того, ¤к молодш≥ вмирали).

«а оф≥ц≥йними даними, 70 тис. УкуркульськихФ родин (до 400 тис. чолов≥к) перебували на ѕ≥вноч≥ вже в лютому 1930 р., а куди б≥льша к≥льк≥сть ще т≥льки мала прибути. ћ≥ж 1926Ч1939 рр. Ум≥ськеФ населенн¤  арело-ћурманськоњ зони зросло на 325 тис., ƒалекого —ходу Ч на 487 тис., ¬¤тки Ч на 536 тис. чолов≥к. Ѕ≥льш≥сть цього населенн¤ становили, звичайно, розкуркулен≥ Ч роб≥тники в таборах чи спецпоселенн¤х. —татистика називаЇ њх Ум≥ськоюФ або УпромисловоюФ робочою силою. Ќа основ≥ цифр, наведених на с. 157, можна б≥льш-менш точно пор≥вн¤ти к≥льк≥сть засланц≥в, класиф≥кованих за категор≥¤ми УпромисловоњФ й аграрноњ робочоњ сили; це дало б до 2,5 млн лише в цих районах.

 расно¤рськ у 1930Ч1931 рр. одержав 24200 УкуркульськихФ родин. —еред ≥нших Уодержувач≥вФ був Ќарим; тут земл¤ не розмерзаЇтьс¤ прот¤гом б≥льшоњ частини року, а в ≥нший час це Ч неродючий болотний грунт. ќ. —олжен≥цин у своЇму твор≥ Ујрхипелаг √”Ћј√Ф розпов≥даЇ про прибутт¤ туди розкуркулених у лютому 1931 р.: У–¤ди воз≥в котилис¤ безперервно селом  оченовим Ќовосиб≥рськоњ губерн≥њ, оточен≥ з обох бок≥в конвойними в≥йськами, з'¤вл¤ючись ≥з засн≥женого степу ≥ зникаючи в засн≥женому степу знову... вс≥ вони човгали в наримськ≥ болота Ч ≥ в цих ненаситних тр¤совинах вс≥ вони залишилис¤. „имало д≥тей уже померло жахливою смертю впродовж цього т¤жкого шл¤хуФ.

“рапезников, описуючи цю м≥грац≥ю, зауважуЇ: на початок 1932 р. до Ќарима, населенн¤ ¤кого становило 119 тис., було заслано 196 тис. Урепресованих куркул≥в ≥з центральних район≥в крањниФ. як д≥знаЇмос¤ з ≥ншого оф≥ц≥йного джерела, йшлос¤ про 47 тис. УкуркульськихФ родин. Ќав≥ть ¤кщо вз¤ти за перес≥чну чисельн≥сть середн¤цькоњ родини п'¤ть чолов≥к, це даЇ 235 тис.Ч отже, ¤к м≥н≥мум 40 тис. (17 %) загинули ще на шл¤ху до —иб≥ру,Ч насамперед, мабуть, д≥ти.

ƒе б Укуркул≥Ф не перебували, вони мусили працювати. У уркул¤мФ, ¤к≥ не могли виконувати важку ф≥зичну працю, часом давали грошову позичку та пайок до першого врожаю, ≥ вони працювали п≥д охороною. јле так чи ≥накше мали сам≥ подбати про те, ¤к прогодувати себе у важких умовах ѕ≥вноч≥.

«г≥дно з ухвалою презид≥њ —иб≥рського крайвиконкому в≥д 3 лютого про Упол≥пшенн¤Ф постачанн¤ харчовими продуктами засланц≥в, необх≥дно було Узабезпечити, щоб уже в 1934 р. новоприбул≥ одержували хл≥б, городину та ≥нш≥ продукти за рахунок власного врожаюФ. ƒл¤ цього передбачалос¤ руками поселенц≥в розчистити 50 тис. га л≥сових площ (тобто 900 кв. км), щоб використати њх дл¤ вирощуванн¤ с≥льгоспкультур.

¬≥домо, що Укуркул≥Ф були основною робочою силою у новостворених радгоспах ≥ багато з них залишилос¤ працювати на земл≥. ≤нших використовували ¤к р≥знороб≥в. Ќа початок 1935 р. понад 600 тис. депортованих сел¤н працювали на промислових п≥дприЇмствах. Ќавесн≥ 1931 р. було прийн¤то р≥шенн¤ У передатиФ 10 тис. куркульських родин у розпор¤дженн¤ адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмств кольоровоњ металург≥њ ≥ 8 тис. дл¤ роботи на вуг≥льних шахтах ѕечори.

« 50 тис. роб≥тник≥в, ¤к≥ працювали на новому промисловому комплекс≥ в ћагн≥тогорську, розкуркулен≥ сел¤ни складали майже третину (чимало њх було ≥ серед тих 20Ч25 тис. каторжан, ¤к≥ працювали на шахтах ≥ рудниках ≥ ¤ких власт≥ характеризували ¤к карних злочинц≥в). ќдин ≥нженер розпов≥дав, що в≥н був св≥дком прибутт¤ на ѕ≥вн≥чний ”рал у 1931 р. к≥лькох вагон≥в з Укуркул¤миФ, њх направили працювати на шахти; п≥зн≥ше в≥н з≥ткнувс¤ й з ≥ншими под≥бними групами, що примусово працювали на золотих, м≥дних ≥ цинкових рудниках в ≥нших районах крањни. ” селищ≥ Ѕагатському на р≥чц≥ “ом≥ близько 5 тис. Укуркул≥вФ працювало на буд≥вництв≥ порту, одержуючи всього 250Ч300 г хл≥ба в день; вони змушен≥ були добувати додаткову њжу, де т≥льки можна.

ўодо тих засланц≥в, ¤ких у суворих умовах ѕ≥вноч≥ та —иб≥ру змушували займатис¤ с≥льськогосподарським виробництвом, то варто зазначити, що њхнЇ вм≥нн¤ та працьовит≥сть часом перемагали. –ад¤нський письменник Ѕ. ћожаЇв в одн≥й ≥з своњх книг, присв¤чених ≥стор≥њ проведенн¤ ранньоњ колектив≥зац≥њ 1928 р., розпов≥даЇ про колишн≥х Укуркул≥вФ, ¤ких депортували на ѕ≥вн≥ч рубати л≥с. јле вони, п≥дкреслюЇ опов≥дач, працювали так уперто, що дос¤гли добробуту, ≥ њх довелос¤ УрозкуркулитиФ та депортувати вдруге.

‘актично без коней та плуг≥в, маючи лише сокири та лопати, найвитривал≥ш≥ з депортованих сел¤н вижили й створили досить заможн≥ поселенн¤ Ч з ¤ких њх знову виселили, коли ур¤дов≥ чиновники пом≥тили зростанн¤ њхнього добробуту. ќ. —олжен≥цин розпов≥даЇ, що одн≥й ≥з груп старов≥р≥в також удалос¤ створити заможн≥ поселенн¤. ”никаючи будь-¤ких контакт≥в ≥з зовн≥шн≥м св≥том, вони змогли про≥снувати аж до 1950 р. ≤ все ж њх було викрито ≥ звинувачено в Усаботаж≥Ф.

Ќа неос¤жних рос≥йських просторах власт¤м важко було зд≥йснювати невсипний контроль за житт¤м тис¤ч ≥ тис¤ч мешканц≥в нових поселень. «а оф≥ц≥йними даними, не менше 25 % депортованих до —иб≥ру Укуркул≥вФ (переважно молодь) до середини 1930 р. втекли ≥з м≥сць заслань. ¬ласт≥ характеризували њх ¤к непримиренних ворог≥в рад¤нського ладу.

«береглос¤ чимало св≥дчень про це. «окрема, один ≥з рад¤нських автор≥в (ѕ≥дгайний) розпов≥даЇ про двох молодих украњнц≥в, ¤ким удалос¤ заволод≥ти рушницею начальника станц≥њ, п≥сл¤ чого вони з м≥зерним запасом пров≥анту попр¤мували через тайгу, харчуючись олениною та дичиною.

јле хоча декотрим засланц¤м удалос¤ втекти, а ≥нш≥ змогли вижити завд¤ки просто неймов≥рним зусилл¤м, сл≥д п≥дкреслити, що багато з них не вц≥л≥ло.

” ™мецькому розм≥щувавс¤ величезний Ус≥мейнийФ таб≥р, де перебували переважно ж≥нки ≥ д≥ти. ѕонад 30 тис. ос≥б т≥снилис¤ в 97 бараках. ўоденний рац≥он складавс¤ ≥з 300 г хл≥ба, 100 г проса та 100 г риби. «а в≥дсутност≥ будь-¤коњ медичноњ допомоги у табор≥ лютували еп≥дем≥њ кору та скарлатини. ƒит¤ча смертн≥сть була величезною, не проходило й дн¤ без похорону. ¬≥дв≥давши цю м≥сцев≥сть знову, в 1935 р., колишн≥й в'¤зень побачив, що цвинтар, де сто¤ли неск≥нченн≥ р¤ди хрест≥в, власт≥ зр≥вн¤ли з землею.

« 40 член≥в родин з одного села, заарештованих ≥ засланих до —иб≥ру, лише п'¤теро повернулис¤, завд¤ки фальшивим документам, у 1942 р., щоб пов≥домити, що вс≥ ≥нш≥ померли в≥д надм≥рноњ прац≥ та голоду.

ќдного украњнського сел¤нина з ж≥нкою, дев'¤тьма д≥тьми та батьками похилого в≥ку заслали на —оловецьк≥ острови. ƒев'¤тил≥тньому синов≥ вдалос¤ втекти, хоча йому й прострелили ноги. ≤нш≥ померли.

¬ У≥зол¤ц≥йному табор≥Ф в “омську 13 тис. ув'¤знених отримували по 250 г хл≥ба та мисц≥ УсупуФ на день. ¬≥д голоду та хвороб щодн¤ помирало 18Ч20 в'¤зн≥в. « 4800 чолов≥к, ¤к≥ прибули до одного з сиб≥рських концтабор≥в у жовтн≥ 1931 р., до кв≥тн¤ 1932 р. померло 2500. Ќавесн≥ 1932 р. власт≥ припинили постачати харчовими продуктами украњнське Успец≥альнеФ поселенн¤ ћедвеже на ”рал≥. √олод, ¤к п≥зн≥ше в сам≥й ”крањн≥, умертвив багатьох.

—олжен≥цин опов≥даЇ про 60Ч70 тис. чолов≥к, ¤ких перегнали через покриту кригою сиб≥рську р≥чку ¬асюган, а пот≥м покинули напризвол¤ще на клаптиках твердого грунту в м≥сцевих болотах без њж≥ ≥ будь-¤ких знар¤дь прац≥. ѕ≥зн≥ше њм усе ж послали харч≥, але зап≥зно, вс≥ ц≥ люди померли. Ќачебто було проведено розсл≥дуванн¤ ≥ одного з в≥дпов≥дальних кер≥вник≥в, винних у ц≥й трагед≥њ, ¤к пов≥домл¤ють, розстр≥л¤ли.

«а приблизними п≥драхунками, майже третина депортованих загинула. ¬ основному це були д≥ти, ж≥нки, старики. ќдин депортований УкуркульФ опов≥дав, що у ™мецькому табор≥ на ƒалек≥й ѕ≥вноч≥ 18 кв≥тн¤ померла його трир≥чна донька. ћаленька Узлочинниц¤Ф сповна спокутувала УпровиниФ своњх батьк≥в ≥ д≥д≥в.

ѕозиц≥¤ парт≥њ стосовно заможного сел¤нства та обгрунтуванн¤ усього запод≥¤ного йому викладен≥ з вин¤тковою в≥дверт≥стю у роман≥ ≤лл≥ ≈ренбурга Уƒень другийФ, виданому в ћоскв≥ в 1934 р.: УЌ≥хто з них не був винний н≥ в чому: але вони належали до класу, ¤кий був винен в усьомуФ.

—ел¤нинов≥, ¤кому вдалос¤ уникнути розкуркуленн¤, судилас¤ ≥нша дол¤. ” його житт≥ мали в≥дбутис¤ кор≥нн≥ зм≥ни ≥ то не з власноњ вол≥. «а словами —тал≥на, п≥дхопленими рад¤нськими засобами масовоњ ≥нформац≥њ, розпочатий курс на колектив≥зац≥ю був Уреволюц≥Їю, зд≥йсненою згориФ (хоча, ¤к запевн¤лос¤, Убезпосередньо п≥дтримуваною знизуФ сел¤нами).

—уть колектив≥зац≥њ фактично викладена в р≥шенн¤х, ¤к≥ —тал≥н разом ≥з своњми найближчими приб≥чниками ухвалив у 1929 р. ” загальностратег≥чному план≥ ц≥ р≥шенн¤, звичайно, кор≥нилис¤ в марксистськ≥й доктрин≥ ≥ попередн≥й ≥стор≥њ парт≥њ. ¬ тактичному план≥ вони стали безпосередн≥м результатом маневрувань парт≥йного кер≥вництва, в ¤ких суто догматичн≥ мотиви перепл≥талис¤ з ≥нтересами боротьби за владу.

ѕлани та практичну д≥¤льн≥сть комун≥стичноњ парт≥њ на цьому етап≥ де¤к≥ зах≥дн≥ науковц≥ ≥нтерпретували ¤к ц≥лком природн≥, лог≥чн≥ ≥ рац≥ональн≥, б≥льше того, зумовлен≥ реальними ≥сторичними обставинами, що склалис¤ на той час у крањн≥. ќртодоксальний рад¤нський досл≥дник схвально зазначаЇ, що, на в≥дм≥ну в≥д б≥льшост≥ своњх зах≥дних колег, один ≥з них писав про Угрунтовно п≥дготовлену програму колектив≥зац≥њФ. Ќасправд≥ такоњ програми не ≥снувало. ѕо сут≥, ¤к ми бачили, те, що —тал≥н та його найближч≥ приб≥чники штовхали парт≥ю крок за кроком розпочати чергову широку кампан≥ю без будь-¤кого заздалег≥дь розробленого плану, на баз≥ ¤кого могли б розгорнутис¤ дискус≥њ (водночас повн≥стю ≥гноруючи думку в≥домих економ≥чних спец≥ал≥ст≥в), було одн≥Їю з умов прискореноњ колектив≥зац≥њ. Ќин≥шн¤ оф≥ц≥йна позиц≥¤ по сут≥ така: колектив≥зац≥¤ с≥льського господарства була конче необх≥дною. ќб'Їктивне економ≥чне становище, що склалос¤ в крањн≥ на початку 20-х рок≥в, змусило власт≥ зробити поступки приватним господарствам. ÷е виправдало себе, але дальшому поступу шкодив Узастар≥лий спос≥б виробництва в с≥льському господарств≥Ф. —тановище, що склалос¤ в крањн≥, а також зовн≥шньопол≥тична обстановка вимагала прискореного розвитку промисловост≥ та проведенн¤ колектив≥зац≥њ с≥льського господарства. “им часом головною перешкодою була низька продуктивн≥сть малих сел¤нських господарств, а Укуркул≥Ф були настроЇн≥ вороже. Ћише шл¤хом Укласовоњ боротьбиФ проти останн≥х парт≥¤ змогла моб≥л≥зувати б≥дних ≥ середн≥х сел¤н на проведенн¤ колектив≥зац≥њ та знищити Укласового ворогаФ (≥ зернову кризу, таким чином, було розв'¤зано, оск≥льки соц≥ал≥стичне с≥льське господарство ви¤вилос¤ продуктивн≥шим в≥д кап≥тал≥стичного ≥ т. д., й т. п., але дл¤ нас немаЇ потреби розгл¤дати тут б≥льш детально вс≥ ц≥ УаргументиФ).

ѕод≥бна картина видаЇтьс¤ просто фантастичною, особливо що стосуЇтьс¤ пон¤тт¤ класовоњ боротьби (¤коњ фактично не було) ≥ переваги колективного с≥льського господарства в продуктивност≥. јле нав≥ть незалежно в≥д самого характеру та результат≥в колектив≥зац≥њ, за в≥дсутност≥ ч≥ткого плану вона проводилас¤ нерац≥онально.

¬≥дновлювалис¤ вс¤ атмосфера та атрибути воЇнного комун≥зму Ч в≥йськовий жаргон, утоп≥чн≥ спод≥ванн¤, брутальне насильство над сел¤нством, брак економ≥чноњ п≥дготовки. «а висловом јдама ”лама, в парт≥њ ≥ крањн≥ створювалас¤ атмосфера ≥стер≥њ, Увсе нагадувало своЇр≥дний шабаш демон≥в ≥ в≥дьом, що вирвалис¤ на волюФ.

јле чи ≥снувала ¤ка-небудь альтернатива такому розвитку под≥й в умовах однопарт≥йноњ диктатури? Уѕрав≥Ф вважали, що прискоренн¤ колектив≥зац≥њ викличе серйозну кризу. « ≥ншого боку, думка, що поступова колектив≥зац≥¤ нав≥ть, ¤кщо вона зд≥йснюватиметьс¤ прот¤гом дес¤тил≥ть, стане привабливою дл¤ окремого сел¤нина, видаЇтьс¤ занадто оптим≥стичною. ¬иб≥р по сут≥ ≥снував м≥ж комун≥стичним режимом, ¤кий в≥дмовивс¤ б в≥д де¤ких своњх догмат≥в ≥ ви¤вив готовн≥сть до УвзаЇмод≥њФ з УправимиФ ≥ колишн≥ми меншовиками з ƒержплану, а можливо й ≥ншими парт≥¤ми (¤к у Ѕудапешт≥ в 1956 р.), ¤к≥ могли створити л≥ву коал≥ц≥ю, що користувалас¤ б певною п≥дтримкою сусп≥льних к≥л ≥ згодом створила своЇр≥дний вар≥ант народного соц≥ал≥зму. “акою, принаймн≥, Ї одна точка зору. јле не такою була позиц≥¤ УправихФ. ≤ те, що вони ухил¤лис¤ в≥д будь-¤кого д≥алогу з позапарт≥йними силами, прир≥кало њх на поразку. Ѕ≥льше того, за словами ≤саака ƒойчера, Уз того моменту, ¤к др≥бний власник зник, права опозиц≥¤ втратила той грунт, на ¤кому сто¤лаФ.

«агалом позиц≥¤ —тал≥на не була, а ¤кщо й була, то лише незначною м≥рою, його особистою примхою. Ќапол¤гаючи на застосуванн≥ радикальних заход≥в п≥д час проведенн¤ колектив≥зац≥њ, в≥н користувавс¤ п≥дтримкою парт≥йних актив≥ст≥в, а на вищому р≥вн≥ Ч ¤дра старого революц≥йного п≥дп≥лл¤, у тому числ≥ й таких д≥¤ч≥в, ¤к —.  ≥ров.  оли в парт≥њ розгорнулас¤ боротьба навколо питань, пов'¤заних ≥з темпами ≥ строками проведенн¤ колектив≥зац≥њ, нав≥ть основна маса Ул≥вихФ об'Їдналас¤ навколо нього. ўоправда, з њхнього боку звучали й де¤к≥ застереженн¤. Ѕудучи людьми б≥льш високого р≥вн¤ культури, вони хот≥ли б д≥¤ти дещо цив≥л≥зован≥ше, але ... доводилос¤ поступатис¤ принципами. ј п≥сл¤ того, ¤к репресивна кампан≥¤ розпочалас¤, серед член≥в парт≥њ стала переважати думка, що усуненн¤ —тал≥на було б траг≥чною помилкою. ’арактерним у цьому план≥ було висловленн¤ одного ≥з вищих парт≥йних д≥¤ч≥в, ¤кий прот¤гом тривалого часу примикав до опозиц≥йних сил. ¬≥н за¤вив, що Убудь-¤ка зм≥на в кер≥вництв≥ була б вин¤тково небезпечною... крањна й дал≥ повинна триматис¤ свого нин≥шнього курсу, бо зупинитис¤ тепер або пробувати в≥дступити означало б усе втратитиФ.

“руднощ≥, спричинен≥ в≥дсутн≥стю ск≥льки-небудь серйозноњ господарськоњ п≥дготовки до прискореноњ колектив≥зац≥њ, зб≥льшувалис¤ тим, що не було проведено також ≥ необх≥дноњ адм≥н≥стративноњ п≥дготовки. як ≥ в 1918 р., вс¤ кампан≥¤ зд≥йснювалас¤ силами сп≥шно орган≥зованих так званих Утр≥йокФ, до ¤ких входили люди, що не мали н≥¤кого в≥дношенн¤ до с≥льського господарства, а також ≥нших тимчасових орган≥в, њхн¤ д≥¤льн≥сть не обмежувалась н≥¤кими юридичними рамками ≥ в≥дзначалась ц≥лковитим свав≥лл¤м. ¬одночас стар≥ органи управл≥нн¤ на сел≥ Ч с≥льради, кооперативн≥ товариства, комнезами Ч усувалис¤ в≥д справи, а то й просто л≥кв≥довувалис¤. ќф≥ц≥йна позиц≥¤ щодо направленн¤ на село Уактив≥ст≥вФ з м≥ст дл¤ проведенн¤ колектив≥зац≥њ викладена у п≥дручнику з ≥стор≥њ парт≥њ, виданому у 1960 р. јвтори п≥дручника так коментували цей зах≥д: У—ел¤ни бачили, що парт≥¤ та ур¤д, долаючи труднощ≥, будували п≥дприЇмства дл¤ виробництва трактор≥в та нових с≥льськогосподарських машин. „исленн≥ сел¤нськ≥ делегац≥њ в≥дв≥дували нов≥ п≥дприЇмства та буд≥вельн≥ майданчики, брали участь у роб≥тничих зборах, ≥ њх захопив роб≥тничий ентуз≥азм. ѕовернувшись до своњх с≥л, передов≥ представники трудового сел¤нства виступали ≥н≥ц≥аторами колгоспного руху. ќрган≥зован≥ роб≥тники промислових п≥дприЇмств вз¤ли на себе шефство над с≥льськими м≥сцевост¤ми ≥ послали численн≥ роб≥тнич≥ бригади на село. “ак було орган≥зовано та розпочато масовий рух за вступ до колгосп≥в, рух, що перетворивс¤ на масову колектив≥зац≥юФ.

’оча цей спос≥б трактуванн¤ проблеми Ч просто гарна вигадка, м≥ськ≥ ем≥сари д≥йсно, ¤к ≥ в 1928Ч1929 рр., грали вир≥шальну роль. ќдначе на цей раз акц≥њ задумали надати б≥льш планом≥рного ≥ пост≥йного характеру, ан≥ж це було п≥д час попередн≥х нањзд≥в на село.

УѕравдаФ писала з цього приводу, що уповноважених, ¤ких парт≥¤ посилала в 1928Ч1929 рр. на село з метою зд≥йсненн¤ Усоц≥ального впливуФ, сел¤ни називали Уброд¤чими акторамиФ. ¬они мали справу з певною к≥льк≥стю с≥л, залишаючись у кожному з них ст≥льки часу, ск≥льки було потр≥бно, щоб забезпечити збиранн¤ певноњ к≥лькост≥ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ѕост≥йними повноваженн¤ми вони не над≥л¤лис¤. ÷ього разу було вир≥шено д≥¤ти шл¤хом максимальноњ концентрац≥њ сил. ” зд≥йсненн≥ широкомасштабних план≥в, пов'¤заних ≥з колектив≥зац≥Їю та встановленн¤м вир≥шального контролю над селом, особлива роль в≥дводилась Удвадц¤тип'¤титис¤чникамФ Ч роб≥тникам-комун≥стам, моб≥л≥зованим парт≥Їю у м≥стах, на великих промислових п≥дприЇмствах. «агальна к≥льк≥сть роб≥тник≥в, в≥д≥браних та направлених на село, перевищила 27 тис. …шлос¤ не про коротк≥ нањзди, ¤к це було ран≥ше. –об≥тники мали залишитис¤ в селах, щоб керувати ними. ѕеред в≥др¤дженн¤м на м≥сц¤ призначенн¤ у с≥чн≥ 1930 р. Удвадц¤тип'¤титис¤чникиФ пройшли двотижневий п≥дготовчий курс. —початку передбачалос¤, що њхнЇ в≥др¤дженн¤ триватиме р≥к, п≥зн≥ше цей терм≥н було продовжено до двох рок≥в; нарешт≥ 5 грудн¤ 1930 р. ÷  ухвалив р≥шенн¤ вважати це в≥др¤дженн¤ пост≥йним.

Уƒвадц¤тип'¤титис¤чникамФ об≥ц¤ли платню 120 крб на м≥с¤ць. јле вони не завжди отримували що суму. √рупа роб≥тник≥в, направлених у район ¬'¤зьми, в одному ≥з лист≥в нар≥кала на колгоспи, ¤к≥ не мають кошт≥в, щоб платити њм, а це значить, робили висновок автори листа, що Уми повинн≥ т≥кати додомуФ. ќф≥ц≥йн≥ документи переповнен≥ њхн≥ми скаргами щодо невиплаченоњ платн≥, завищених норм вироб≥тку тощо. ƒе¤к≥ оф≥ц≥йн≥ зв≥ти досить реал≥стично описували реакц≥ю сел¤н на прињзд незваних Уучител≥вФ. «окрема, у них наводилис¤ так≥ висловлюванн¤: ¤кщо роб≥тник може правити р≥льничим господарством, пошл≥ть нас керувати фабрикою; дл¤ чого нам присилають нових ур¤дник≥в, щоб експлуатувати нас? јвтори зв≥т≥в констатували, що Уу де¤ких м≥сц¤х ц¤ куркульська пропаганда маЇ усп≥хФ. јле нав≥ть Удвадц¤тип'¤титис¤чникиФ не завжди виправдовували покладен≥ на них над≥њ. Ќер≥дко вони вол≥ли завоювати Удешеву попул¤рн≥стьФ ≥ Уп≥ддавалис¤ споживацьким настро¤м в≥дсталоњ частини селаФ.  олгоспний центр нар≥кав на Удвадц¤тип'¤титис¤чник≥вФ, ¤к≥ протестували (ц≥лком справедливо) проти рекв≥зиц≥њ нас≥ннЇвого зерна, оск≥льки це загрожувало зривом пос≥вноњ кампан≥њ. “аких пропонувалос¤ зв≥льн¤ти та виключати з парт≥њ. Ќа середину лютого 1930 р. в села було направлено 18 тис. роб≥тник≥в-комун≥ст≥в, ≥з них 16 тис. безпосередньо в колгоспи. ћайже третину з них довелос¤ в≥дкликати ¤к таких, що не виправдали дов≥р'¤. Ќа њх м≥сце в≥дбирали нових. ” травн≥ 1930 р. понад 19 тис. роб≥тник≥в працювали на сел≥, переважно головами колгосп≥в та на ≥нших ключових посадах.

ќкр≥м Удвадц¤тип'¤титис¤чник≥вФ, навесн≥ 1930 р. на село було послано 72 204 роб≥тника. Ќа допомогу колгоспам направили також 13 тис. бухгалтер≥в-комсомольц≥в.  р≥м того, 50 тис. р¤дових солдат≥в ≥ молодших командир≥в пройшли курс спец≥ального навчанн¤ дл¤ проведенн¤ колектив≥зац≥њ. Ћише в сам≥й ”крањн≥ до к≥нц¤ лютого 1930 р., кр≥м в≥дправлених ран≥ше 2 3 тис. промислових роб≥тник≥в, у селах з'¤вилос¤ 23 500 спец≥альних уповноважених.

ќднак не все в≥дбувалос¤ так вдало, ¤к би того хот≥лос¤ парт≥йним вожд¤м. ” одному оф≥ц≥йному зв≥т≥ розпов≥даЇтьс¤ про розпор¤дженн¤ окружного ком≥тету парт≥њ в ™льн≥ (––‘—–) у серпн≥ 1933 р. моб≥л≥зувати 50 комун≥ст≥в дл¤ роботи на сел≥. ‘актично вдалос¤ в≥д≥брати лише 20 чолов≥к. ≤з них т≥льки четверо д≥йсно поњхали на село, у тому числ≥ один колишн≥й сел¤нин-одноос≥бник. –ешта, ¤к ви¤вилос¤, були зовс≥м необ≥знан≥ з с≥льським господарством. ” жовтн≥ моб≥л≥зували ще 15 комсомольц≥в; лише чотирьох удалос¤ послати працювати на село, але через де¤кий час двох ≥з них довелос¤ зв≥льнити за некомпетентн≥сть ≥ пи¤цтво.

≤ все ж, незважаючи на видим≥ кадров≥ невдач≥, т≥, кого д≥йсно використали, складали могутню силу. ѕро те, ¤к ≥нструктували та УнадихалиФ на працю цих людей прот¤гом усього пер≥оду колектив≥зац≥њ, можна д≥знатис¤ з п≥зн≥шоњ розпов≥д≥ одного з актив≥ст≥в Ч учасника збор≥в 80 майбутн≥х орган≥затор≥в колгоспного руху, на ¤ких з промовою виступив ћ.ћ. ’атаЇвич: њхн¤ губерн≥¤ Ув≥дсталаФ ≥ вони повинн≥ поњхати на село на м≥с¤ць або на ш≥сть тижн≥в.

Ућ≥сцева с≥льська влада,Ч за¤вив оратор,Ч потребуЇ ≥н'Їкц≥њ б≥льшовицького зал≥за. “ому ми посилаЇмо вас.

¬и повинн≥ приступити до виконанн¤ своњх обов'¤зк≥в з почутт¤м сувороњ парт≥йноњ в≥дпов≥дальност≥, без ск≥мленн¤, без будь-¤кого гнилого л≥берал≥зму. ¬икиньте св≥й буржуазний гуман≥зм через в≥кно ≥ д≥йте, ¤к б≥льшовики, г≥дн≥ товариша —тал≥на. Ѕийте куркульського пос≥паку, де б в≥н не п≥дн¤в голову. ÷е в≥йна Ч або ми њх, або вони нас. ќстанн≥й залишок кап≥тал≥стичного с≥льського господарства треба знищити за будь-¤ку ц≥ну!

ѕо-друге, товариш≥, абсолютно потр≥бно виконати ур¤довий план поставки зерна.  уркул≥ й нав≥ть де¤к≥ середн¤ки та б≥дн¤ки не в≥ддають свого зерна. ¬они саботують пол≥тику парт≥њ. ј м≥сцева влада ≥нод≥ вагаЇтьс¤ ≥ показуЇ слабк≥сть. ¬аше завданн¤ Ч здобути зерно за будь-¤ку ц≥ну. ¬идав≥ть його з них, де б воно не було заховане: в печах, п≥д л≥жком, в п≥двалах чи на задн≥х дворах.

„ерез вас, парт≥йн≥ бригади, села повинн≥ збагнути значенн¤ б≥льшовицькоњ твердост≥. ¬и мусите знайти зерно ≥ ви знайдете його. ÷е виклик ваш≥й ≥н≥ц≥атив≥ та вашому чек≥стському духов≥. Ќе б≥йтес¤ уживати крайн≥х заход≥в. ѕарт≥¤ ц≥лковито п≥дтримуЇ вас. “овариш —тал≥н спод≥ваЇтьс¤ цього в≥д вас. ÷е боротьба не на житт¤, а на смерть; л≥пше зробити забагато, ан≥ж не досить.

¬ашим трет≥м завданн¤м Ї завершити молотьбу зерна, в≥дремонтувати реманент, плуги, трактори, жниварки та ≥нше устаткуванн¤.  ласова боротьба на сел≥ набула найгостр≥ших форм. Ќе час про¤вл¤ти дел≥катн≥сть або гнилу сентиментальн≥сть.  уркульськ≥ пос≥паки маскуютьс¤ ≥ проникають у колгоспи, де вони саботують працю ≥ знищують худобу. ¬≥д вас вимагаЇтьс¤ б≥льшовицька пильн≥сть, в≥двага та мужн≥сть. я певен, ви виконаЇте директиви парт≥њ та вказ≥вки нашого улюбленого вожд¤Ф.

≤нший актив≥ст писав роками п≥зн≥ше: УЌас обманули, бо ми хот≥ли того. ћи так сильно в≥рили в комун≥зм, що готов≥ були погодитис¤ на будь-¤кий злочин, ¤кщо його витлумачували, хоча б трохи розбавл¤ючи комун≥стичною фразеолог≥Їю... з≥ткнувшись з чимось неприЇмним, ми примушували себе в≥рити, що це було ≥ндив≥дуальне ¤вище ≥ що в ц≥лому стан справ у крањн≥ був таким, ¤ким його парт≥¤ описувала... ≤ншими словами, саме таким, ¤ким йому належало бути зг≥дно з комун≥стичною теор≥ЇюФ.

Ќе вс≥ актив≥сти у своњй д≥¤льност≥ керувалис¤ ≥деолог≥чними м≥ркуванн¤ми. ”любленець —тал≥на ћихайло Ўолохов добре ≥люструЇ природу мотивувань ло¤льних парт≥йних актив≥ст≥в. „астково њхн≥й ентуз≥азм грунтувавс¤ на в≥р≥ у трактори; частково в≥н п≥д≥гр≥вавс¤ ненавистю до сучасного Укуркул¤Ф ¤к символу Увласност≥Ф та представника У≥ншоњ сторониФ, бажанн¤м помститис¤ за жертви громад¤нськоњ в≥йни та економ≥чну експлуатац≥ю; а частково це Ч в≥ддан≥сть св≥тов≥й революц≥њ, заснована на прочитаних у газетах промовах про класову боротьбу в  итањ та в ≥нших крањнах (Ув≥н думаЇ, в≥н забиваЇ вола, але в д≥йсност≥ в≥н устромл¤Ї ножа в спину св≥тов≥й революц≥њФ). якщо ми додамо до цього звичку сприймати парт≥йн≥ накази ¤к вищий критер≥й, то анал≥з можна вважати завершеним.

¬асиль √россман зауважуЇ, що серед член≥в актив≥стських с≥льських ком≥тет≥в були р≥зн≥ типи Ч Ут≥, що в≥рили в пропаганду, люто ненавид≥ли Упаразит≥вФ ≥ були на боц≥ найб≥дн≥шого сел¤нства, ≥ так≥, що використовували ситуац≥ю на свою користь. јле в б≥льшост≥ вони просто палко бажали виконати ≥нструкц≥њ. ¬они вбили б своњх батьк≥в ≥ матер≥в, просто щоб виконати ≥нструкц≥њФ.

ўодо менш Ув≥дданихФ, то ми вже бачили, ¤к проста пожадлив≥сть ≥ прагненн¤ влади лютували в селах. ќдин сучасний рад¤нський письменник зауважував з цього приводу, що з розгортанн¤м колектив≥зац≥њ Унов≥ ≥дењ та гасла стали дл¤ де¤ких спр¤мовуючим ма¤ком, дл¤ ≥нших Ч важелем дл¤ дос¤гненн¤ особистих вигод ≥ кар'Їристських прагнень, дл¤ ще ≥нших Ч демагог≥чними об≥ц¤нками, що приховували потаЇмн≥ мотиви та амб≥ц≥њФ.

≤нший сучасний рад¤нський письменник, характеризуючи постать колгоспного кер≥вника ¤к живе сполученн¤ ≥деолог≥њ та особистоњ ненавист≥, добавл¤Ї, що, окр≥м усього ≥ншого, це безчесний та л≥нивий тип, найб≥льшою мр≥Їю ¤кого було Унагр≥ти величезну лазню, наповнити њњ парою, загнати усередину вс≥х св¤щеник≥в ≥ кап≥тал≥ст≥в ≥ п≥дпалити њњФ.

” селах посланц≥ парт≥њ орган≥зовували своњх м≥сцевих прихильник≥в ус≥ма можливими методами. Ўолоховський козацький хут≥р на ƒону √рем'¤чий Ћог колектив≥зуЇ Удвадц¤тип'¤титис¤чникФ, ¤кий збираЇ 32-х Уб≥дних козак≥в та актив≥ст≥вФ, ¤к≥ запросто Увир≥шуютьФ, за в≥дсутност≥ с≥льськоњ б≥льшост≥, створити колгосп та розкуркулити своњх багатших однос≥льчан. “ам, де були члени парт≥њ, вони, ¤к правило, пос≥дали адм≥н≥стративн≥ посади. ¬ одн≥й окруз≥ 22 з 36 член≥в парт≥њ виконували обов'¤зки гол≥в колгосп≥в. «деб≥льшого це були (особливо в ”крањн≥) Удвадц¤тип'¤титис¤чникиФ, переважно рос≥¤ни. ќск≥льки член≥в парт≥њ ледве вистачало дл¤ зам≥щенн¤ ключових пост≥в, на менш в≥дпов≥дальн≥ посади доводилос¤ призначати м≥сцевих комсомольських актив≥ст≥в. ¬ одн≥й окруз≥ в –ос≥њ нав≥ть у червн≥ 1933 р. не ≥снувало жодного парт≥йного осередку, а на 75 колгосп≥в припадало лише 14 член≥в парт≥њ. «ате було створено 16 комсомольських осередк≥в, у ¤ких нал≥чувалос¤ 157 член≥в, окр≥м того 56 комсомольц≥в Уд≥¤лиФ в ≥нших колгоспах округи. ќдин ≥з м≥сцевих ур¤довц≥в з≥знавс¤, що молод≥ люди вступали до комсомолу, щоб уникнути прац≥ в пол≥.  р≥м того, дл¤ забезпеченн¤ виконанн¤ парт≥йних ≥ державних завдань на сел≥ орган≥зовувавс¤ Упарт≥йний активФ.

ћ≥сцев≥ ур¤довц≥, що добилис¤ влади за рад¤нського режиму, були здеб≥льшого людьми без≥дейними й аморальними, хоча ≥нод≥ серед них трапл¤лис¤ ≥ парт≥йн≥ ветерани, ¤к≥ ще зберегли де¤к≥ ≥з своњх колишн≥х ≥люз≥й. ≤ все ж т≥, що не почували в≥дрази до своЇњ прац≥, кому вдалос¤ уникнути стал≥нських репрес≥й, черств≥ли все б≥льше й б≥льше. ќдин ≥з рад¤нських прозањк≥в у своЇму твор≥ так описував переродженн¤ под≥бних людей: закриваючи украњнську с≥льську церкву, У обзар, Ѕ≥лоусов та ≥нш≥ вз¤лис¤ за роботу з задоволенн¤м. ѕоступово, непом≥тно вони стали антагон≥стами населенн¤, насолоджуючись б≥льш≥стю тих речей, ¤к≥ ≥ншим сел¤нам не подобалис¤ Ч саме тому, що вони њм не подобалис¤Ф.

ќднак, ¤к ми бачили, не вс≥ чесн≥ актив≥сти чи члени парт≥њ змогли поступитис¤ моральними принципами ≥ стати бездушними й пок≥рними виконавц¤ми чужоњ вол≥. ¬ ”крањн≥ оф≥ц≥йний парт≥йний друкований орган нав≥ть нар≥кав, що У ом≥тети незаможних сел¤нФ Ч головна опора парт≥њ на сел≥ Ч нер≥дко виступали орган≥заторами саботажу колектив≥зац≥њ.

УѕравдаФ не раз УвикривалаФ с≥льських комун≥ст≥в, ¤к≥ УдезертирувалиФ. “ак, 28 лютого 1930 р. газета надрукувала листа молодого агронома, що вийшов ≥з парт≥њ, п≥сл¤ того ¤к пров≥в с≥м дн≥в на сел≥. ѕриголомшений ус≥м побаченим, в≥н писав: Уя не в≥рю в колектив≥зац≥ю. “емп... зашвидкий. ѕарт≥¤ вз¤ла помилковий курс. Ќехай моњ слова будуть попередженн¤мФ. ” тод≥шн≥й ÷ентральночорноземн≥й зон≥ було виключено з парт≥њ 5322 комун≥сти, Урозпущено к≥лька окружних ком≥тет≥в за правий опортун≥змФ. ” ƒраб≥вськ≥й окруз≥ (ѕолтавщина) заарештовано 30 с≥льських актив≥ст≥в, а також секретар¤ окружкому парт≥њ Ѕодока. ¬с≥х њх звинуватили у Узмов≥ з куркул¤миФ ≥ в липн≥ 1932 р. засудили в≥д двох до трьох рок≥в ув'¤зненн¤.

ўо ж до оф≥ц≥йних орган≥в м≥сцевоњ адм≥н≥страц≥њ, то вони здеб≥льшого втратили свою ефективн≥сть, њхн≥ владн≥ функц≥њ обмежувалис¤, оск≥льки с≥льради, незважаючи на вс≥ попередн≥ чистки, все ще в б≥льшост≥ опиралис¤ колектив≥зац≥њ. ¬ одному сел≥, нар≥кали автори зв≥ту ќƒѕ”, заб≥й худоби розпочав заступник голови м≥сцевоњ с≥льради.

¬ище парт≥йне та рад¤нське кер≥вництво вжило в≥дпов≥дних Узаход≥вФ: 31 с≥чн¤ 1930 р. наказано провести Уперевибори тих с≥льських рад, ¤к≥ були насичен≥ чужими елементами... ≥ тих окружних виконком≥в, ¤к≥ не змогли скерувати с≥льськ≥ ради, щоб розпочати колектив≥зац≥ю с≥льського господарстваФ.

Ќа ÷ентральн≥й ¬олз≥ Упереважна б≥льш≥сть с≥льських рад... не в≥дпов≥дали р≥вню поставлених перед ними нових завданьФ. ¬ одн≥й м≥сцевост≥, на ¤ку посилалис¤ ¤к на УтиповуФ, в≥д початку 1929 ≥ до березн¤ 1930 року було зв≥льнено 300 з 370 гол≥в с≥льрад, ” ц≥лому по крањн≥ на березень 1930 р. зам≥нено не менше 82 % гол≥в с≥льрад, лише 16 % ≥з них залишили своњ посади добров≥льно. ” «ах≥дному район≥ крањни з 616 гол≥в с≥льрад зв≥льнено 306, ≥з них 102 Ув≥ддано п≥д судФ. ¬ одному з оф≥ц≥йних конф≥денц≥йних документ≥в пов≥домл¤лос¤, що в цьому район≥ м≥сцев≥ с≥льради, в тому числ≥ 92 новообран≥, не проводили курс на колектив≥зац≥ю. ƒекотр≥ з них у своњй практичн≥й д≥¤льност≥ про¤вл¤ли звол≥канн¤ у проведенн≥ тих чи ≥нших економ≥чних ≥ пол≥тичних заход≥в аж до Унедвозначного потуранн¤ куркулев≥Ф. ƒл¤ переборенн¤ ц≥Їњ УперешкодиФ було введено Усамоскасуванн¤Ф с≥льрад, що зд≥йснювалос¤ за вимогою уповноваженого парт≥њ. «г≥дно з постановою ур¤ду в≥д 25 с≥чн¤ 1930 р. зам≥сть л≥кв≥дованих с≥льрад запроваджувалась система уповноважених ≥ Утр≥йокФ, ¤к≥ над≥л¤лис¤ правом анулювати р≥шенн¤ УзвичайнихФ державних орган≥в.

ўодо с≥льських громад, то уже в травн≥ 1929 р., п≥сл¤ прийн¤тт¤ першого п'¤тир≥чного плану, њх розгл¤дали ¤к Укооперативний секторФ, покликаний забезпечити б≥льшу частину зернових загот≥вель; вважалос¤, що це спри¤тиме перетворенню с≥л на колективн≥ господарства. јле в результат≥, ¤к зазначаЇ зах≥дний досл≥дник, Уорган≥зац≥¤, ¤ка п≥дтримувала вс≥ колектив≥стськ≥ атрибути с≥льського житт¤ ≥ була "вкор≥нена в сел≥ стол≥тт¤ми, не в≥д≥грала жодноњ рол≥ у проведенн≥ колектив≥зац≥њ сел¤нФ. ¬решт≥, зг≥дно з ур¤довим указом в≥д 10 липн¤ 1930 р., давню громаду л≥кв≥дували спочатку в районах суц≥льноњ колектив≥зац≥њ, а пот≥м ≥ в ≥нших м≥сц¤х.

як правило, м≥сцев≥ власт≥ одержували розпор¤дженн¤ згори про те, ск≥льки вони мусили орган≥зувати колгосп≥в ≥ ск≥льки туди повинно входити ос≥б, що, звичайно, не мало н≥чого сп≥льного з принципом добров≥льност≥. ќдин с≥льський комун≥ст у  ал≥н≥нськ≥й област≥ одержав наказ забезпечити вступ до колгоспу понад ста родин. ¬≥н же, одначе, зум≥в переконати лише 12 родин, про що й допов≥в. …ому було за¤влено, що в≥н саботуЇ колектив≥зац≥ю ≥ погрожували виключити з парт≥њ, ¤кщо в≥н не доб'Їтьс¤ виконанн≥ поставленого перед ним завданн¤. ѕовернувшись до своњх с≥льчан цей кер≥вник за¤вив, що њх ус≥х Уекспропр≥юють ≥ зашлютьФ, ¤кщо вони не п≥дпишуть за¤ви. У¬они вс≥ погодилис¤Ф ≥ т≥Їњ самоњ ноч≥... почали забивати свою худобу.  оли в≥н допов≥в про це, то почув у в≥дпов≥дь, що партком це не ц≥кавить: в≥н виконав св≥й план.

ѕро ф≥ктивн≥сть принципу добров≥льност≥ св≥дчили й де¤к≥ висловлюванн¤ член≥в ѕол≥тбюро, найближчих приб≥чник≥в —тал≥на. Ќаприклад,  аганович у с≥чн≥ 1930 р за¤вив, що все кер≥вництво створенн¤м та розвитком колгосп≥в зд≥йснюють Убезпосередньо та виключноФ особи з парт≥йного апарату.

—учасн≥ рад¤нськ≥ оф≥ц≥йн≥ досл≥дники, так≥ ¤к —. ѕ. “рапезников, продовжують стверджувати, що б≥льш≥сть сел¤н добров≥льно обрали шл¤х колектив≥зац≥њ. ‘актично з такими погл¤дами можна з≥ткнутис¤ все част≥ше й част≥ше, а серйозних досл≥дник≥в, ¤к≥ друкувалис¤ в 50Ч60-х роках, тепер замовчують. јле, ¤к ми вже пересв≥дчилис¤, рад¤нськ≥ письменники-роман≥сти, ¤к≥ друкувалис¤ в ћоскв≥ за брежнЇвськоњ доби, в≥дверт≥ш≥, н≥ж парт≥¤. ќдин ≥з них (ќ. ¬олков) категорично за¤вл¤Ї: У„им ширше та р≥шуч≥ше проводили колектив≥зац≥ю, тим б≥льше вона наштовхувалас¤ на ваганн¤, непевн≥сть, страх ≥ оп≥рФ.

ƒехто вважаЇ, що Укультурний р≥веньФ сел¤нства п≥двищувавс¤ завд¤ки безперервним зборам та пропаганд≥, отож вони почали в≥рити в переваги колгоспного ладу. ѕо сут≥ ж збори були просто знар¤дд¤м примусу. як в≥домо, звичною процедурою на с≥льських зборах було запитанн¤, ¤ке ставив перед учасниками посланець парт≥њ: У’то тут проти колгоспу та рад¤нського ур¤ду?Ф або: У...вс≥ сел¤ни повинн≥ обов'¤зково вступити до колгоспу. ’то не захоче вступати Ч той ворог рад¤нськоњ владиФ.

¬ одному ≥з сучасних рад¤нських досл≥джень наводитьс¤ висловленн¤ в≥дпов≥дального парт≥йного прац≥вника з ѕ≥вн≥чного  авказу, ¤кий, виступаючи перед сел¤нами, за¤вив таке: У арл ћаркс, наш дорогий пок≥йний вождь, писав, що сел¤ни Ч це картопл¤ в м≥шку. ¬и тепер у нашому м≥шкуФ. –еал≥зуючи директиви парт≥њ, њњ уповноважен≥ на м≥сц¤х не дотримувались (нав≥ть формально) будь-¤ких правових норм та процедур. ¬ одному поволзькому сел≥ на с≥льських зборах були присутн≥ менше третини представник≥в господарств, але це не перешкодило прийн¤ти р≥шенн¤ щодо проведенн¤ колектив≥зац≥њ в усьому сел≥. ѕод≥бних пов≥домлень з м≥сць було чимало.

—початку лунали лише поодинок≥ голоси протесту проти граб≥жницьких заход≥в парт≥йних актив≥ст≥в. —ел¤нин у шолоховському роман≥ в≥дмовл¤Їтьс¤ привезти своЇ нас≥ннЇве зерно до громадськоњ комори, незважаючи на запевненн¤ та Угарант≥њФ м≥сцевих парт≥йних кер≥вник≥в:

УЧ ¬оно буде над≥йн≥ше в мене. якщо ¤ в≥ддам його вам, навесн≥ ¤ не д≥стану назад нав≥ть порожн≥х м≥шк≥в. ћи стали мудр≥ш≥ тепер, так просто нас тепер уже не надуриш.

Ѕрови Ќагульнова п≥дн¤лис¤, ≥ лице його трохи збл≥дло.

Ч як ти см≥Їш Ч не дов≥р¤ти рад¤нськ≥й влад≥? Ч запитав в≥н.Ч «начить ти не в≥риш у те, що ¤ кажу?

Ч —аме так. Ќе в≥рю. ћи чули ц≥ побрехеньки ран≥ше.

Ч ’то тоб≥ розказував побрехеньки? ≤ про що? Ч Ќагульнов пом≥тно збл≥д ≥ пов≥льно п≥дв≥вс¤ на ноги.

јле, н≥би н≥чого не пом≥тивши, Ѕанник продовжував спок≥йно посм≥хатис¤, показуючи своњ р≥дк≥ м≥цн≥ зуби. “≥льки голос у нього тремт≥в в≥д образи ≥ пекучого гн≥ву, коли в≥н говорив:

Ч ¬и заберете зерно, а тод≥ навантажите його в поњзди ≥ в≥д≥шлете за кордон. ¬и купите автомоб≥л≥, щоб комун≥сти могли роз'њжджати соб≥ з≥ своњми стриженими бабами. ћи знаЇмо, дл¤ чого вам потр≥бне наше зерно. ўо вже казати: дожили ми, побачили р≥вн≥стьФ.

–ад¤нський автор наводить слова сел¤нина-б≥дн¤ка з ѕолтавщини, ¤кий за¤вив: Ућ≥й д≥д був кр≥паком, але ¤ Ч його внук Ч не стану кр≥паком н≥колиФ. ≤ справд≥, сел¤ни звикли тепер називати ¬ ѕ (скороченн¤ в≥д ¬сесоюзноњ комун≥стичноњ парт≥њ) Удругим кр≥пацтвомФ (Увторое крепостное правоФ). ќф≥ц≥йн≥ документи також посилаютьс¤ на сел¤н-б≥дн¤к≥в, ¤к≥ говорили парт≥йним кер≥вникам: У¬и зробили з нас г≥рше, н≥ж кр≥пак≥вФ. УѕравдаФ пов≥домл¤ла, що в одному ≥з украњнських с≥л п≥д час збор≥в сел¤ни зустр≥ли об'¤влене њм р≥шенн¤ щодо проведенн¤ колектив≥зац≥њ гробовою мовчанкою.  оли в село прибули трактори, натовп ж≥нок блокував њм дорогу, вигукуючи: У–ад¤нська влада повертаЇ кр≥пацтво!Ф ё. “рифонов у своњй книз≥ згадуЇ сел¤н, ¤к≥ говорили представникам рад¤нськоњ влади: У¬и хочете загнати нас у колгоспи, щоб ми були у вас кр≥пакамиФ, ≥ трактували м≥сцевих парт≥йних пров≥дник≥в ¤к Упан≥вФ. ѕод≥бн≥ настроњ переважали серед сел¤н. Ѕ≥льш≥сть ≥з них, ¤к ≥ ран≥ше, в≥дмовл¤лис¤ вступати до колгосп≥в. “их, хто чинив активний оп≥р, власт≥ заарештовували, пред'¤вл¤ючи будь-¤к≥ обвинуваченн¤. ” сел≥ Ѕ≥лосувки „орнух≥вського району сел¤н скликали на збори, звел≥вши њм негайно написати за¤ви з проханн¤м про вступ до колгоспу. ќдин ≥з них закликав ≥нших до опору. …ого заарештували т≥Їњ ж ноч≥, а двадц¤тьох ≥нших наступного дн¤, п≥сл¤ чого запис в≥дбувавс¤ безперешкодно.

Ќам пощастило ознайомитис¤ з листами (переважно не надрукованими), ¤к≥ одержувала сел¤нська газета УЌаша деревн¤Ф, що видавалас¤ у «ах≥дному район≥ крањни. „и то б≥дн≥ сел¤ни, чи середн¤ки Ч вс≥ вони нар≥кали на примусов≥ методи вступу до колгосп≥в, на надм≥рн≥ вимоги, УрабствоФ в колгоспах, брак цв¤х≥в ≥ т. ≥н. ” ц≥й м≥сцевост≥ нав≥ть с≥льськ≥ комун≥сти масово в≥дмовл¤лис¤ вступати до колгосп≥в. ” шолоховському хутор≥ на ƒону нав≥ть п≥сл¤ величезного тиску ≥ погроз вважати супротивник≥в колгоспу Уворогами народуФ, под≥бно до вже депортованих, лише 67 ≥з 217 присутн≥х проголосували за вступ. Уƒвадц¤тип'¤титис¤чники!Ф н≥¤к не могли зрозум≥ти небажанн¤ б≥льшост≥ середн¤к≥в.

¬ ”крањн≥, ¤к змушений був визнати перший секретар ÷   ѕ” —тан≥слав  ос≥ор, адм≥н≥струванн¤ ≥ методи насильства систематично застосовувались по в≥дношенню не лише до середн¤к≥в, а й до б≥дн¤к≥в. ¬они стали нев≥д'Їмною частиною практичноњ д≥¤льност≥ райком≥в та окружком≥в.

ќдин ≥з оф≥ц≥йних рад¤нських учених п≥сл¤стал≥нськоњ доби (сам колишн≥й учасник кампан≥њ за колектив≥зац≥ю) зазначав, що найб≥льший оп≥р чинили нав≥ть не багатш≥ сел¤ни, а т≥, ¤к≥ нещодавно д≥стали землю, а також Уб≥дн≥ сел¤ни, ¤к≥ лише недавно стали середн¤камиФ.

ќднак власт≥ не зупин¤лис¤ н≥ перед чим, щоб зламати цей оп≥р: У¬с≥л¤кий тиск застосовували до них Ч погрози, наклепи, примус. ’ул≥гани тин¤лис¤ коло њхн≥х хат, насм≥хаючись над ними. Ћистоношам наказано не доставл¤ти пошту таким Уодноос≥бникамФ; в окружному медичному центр≥ њм сказали, що лише колгоспник≥в та њхн≥ родини можна приймати ¤к пац≥Їнт≥в. „асто њхн≥х д≥тей з ганьбою виключали з≥ школи ≥ п≥онерськоњ орган≥зац≥њ та комсомолу. јдм≥н≥страц≥¤ млин≥в в≥дмовл¤лас¤ молоти њхнЇ зерно; ковал≥ не хот≥ли працювати дл¤ них. “авро Уодноос≥бникаФ, застосоване владою, дозвол¤ло розгл¤дати таку людину ¤к злочинц¤Ф.

” тих випадках, коли середн¤ки за своњм майновим станом наближалис¤ до Укуркул≥вФ, њх здеб≥льшого чекало розкуркуленн¤. ™диний вих≥д дл¤ них пол¤гав у тому, щоб в≥ддати своЇ зерно, худобу та реманент ≥ самим вступати до колгоспу. ќдин комун≥ст з цього приводу зазначав: У÷≥ люди, очевидно, вир≥шили радше зустр≥ти голод удома, ан≥ж вигнанн¤ у нев≥домеФ.

ѕод≥бна пол≥тика зд≥йснювалас¤ й по в≥дношенню до с≥льських рем≥сник≥в. Ќаприклад, усупереч протестам  риницькоњ с≥льради, у дес¤тьох м≥сцевих чинбар≥в конф≥скували ус≥ вироби ≥ сировину. ѕричому кожного з них оштрафували на 300 крб. “ака ж дол¤ сп≥ткала й ≥нших рем≥сник≥в, ¤к≥ працювали в 24 навколишн≥х селах.

«аборон¤лас¤ нав≥ть нап≥врем≥сницька д≥¤льн≥сть, ¤кою традиц≥йно займалис¤ сам≥ сел¤ни. Ќаприклад, багато хто з них мав ручн≥ преси, щоб давити ол≥ю з сон¤шникового нас≥нн¤. «г≥дно з указом Ќаркомату торг≥вл≥ в≥д 18 жовтн¤ 1930 р. под≥бне УсамочинствоФ заборон¤лос¤.  ожне село, нав≥ть невелике, зобов'¤зувалос¤ в≥дтепер мати власну в'¤зницю, хоча до революц≥њ под≥бн≥ УзакладиФ ≥снували лише в пов≥тових центрах. “юрми створювалис¤ не т≥льки дл¤ того, щоб застрахати сел¤н, ¤к≥ голосували УпротиФ на с≥льських зборах. ќп≥р колектив≥зац≥њ часто набував насильницьких форм.

” 1929Ч1930 рр. власт≥ докладали чимало зусиль, щоб перешкодити сел¤нам волод≥ти зброЇю. «г≥дно з ур¤довими декретами 1926, 1928 ≥ 1929 рр. вводилас¤ обов'¤зкова реЇстрац≥¤ мисливськоњ зброњ. Ќа органи ƒѕ” покладавс¤ контроль за виконанн¤м спец≥альних ≥нструкц≥й, що доповнювали ц≥ декрети. ¬они мали сл≥дкувати за тим, щоб збро¤ не продавалас¤ Укрим≥нальним ≥ соц≥альне небезпечним елементамФ.

” серпн≥ 1930 р. власт≥ видали розпор¤дженн¤ провести масовий обшук з метою вилученн¤ зброњ. ѕричиною цього заходу були масов≥ сел¤нськ≥ виступи та ≥ндив≥дуальн≥ акти опору. ќднак на цей час зброњ у сел¤н уже не залишилось. —еред сотень документ≥в (акт≥в, зв≥т≥в про результати проведених обшук≥в) ми знаходимо лише один, у ¤кому йдетьс¤ про ви¤вленн¤ Уодного малокал≥берного п≥столетаФ. ≤ все ж обшук Уп≥шов на користьФ держав≥. ѕро це св≥дчать так≥ зв≥ти: Уви¤влено 30 крб 75 к. ср≥блом, 105 крб паперових грошей, два вес≥льних персн≥Ф ≥ т. д. ”с≥ ц≥ УсправиФ схож≥ одна на одну, ¤к дв≥ крапл≥ води. ¬ одному ≥з с≥л ’арк≥вського округу в≥дпов≥дальний прац≥вник ƒѕ” дор≥кав м≥сцевим актив≥стам за втрату пильност≥, оск≥льки у де¤ких сел¤н, ¤к≥ в≥дбули покаранн¤, а також амн≥стованих у 1927 р. було ви¤влено зброю.

јле нав≥ть не маючи н≥¤коњ зброњ, сел¤ни продовжували чинити оп≥р проведенню насильницькоњ колектив≥зац≥њ. ћали м≥сце окрем≥ випадки убивств оф≥ц≥йних ос≥б. „лен≥в парт≥њ попереджали про необх≥дн≥сть Утриматис¤ подал≥ в≥д в≥дкритих дверейФ ≥ не виходити п≥сл¤ темноти. ќф≥ц≥йн≥ джерела пов≥домл¤ли, що Ув перш≥й половин≥ 1930 р. куркул≥ вчинили понад 150 убивств та акт≥в п≥дпаленн¤ на ”крањн≥Ф. ѕодальш≥ статистичн≥ дан≥ про це в≥дсутн≥, очевидно, вони перестали влаштовувати власт≥. ¬ одному лише сел≥ Ѕ≥рки ѕолтавського округу, де мешкало близько 6000 чолов≥к, у с≥чн≥ 1930 р. було т¤жко поранено м≥сцевого шефа ƒѕ”; в березн≥ згор≥ли господарськ≥ буд≥вл≥ одного з чотирьох м≥сцевих колгосп≥в, а також експропр≥йован≥ у Укуркул≥вФ будинки, в ¤к≥ вселилис¤ м≥сцев≥ комун≥сти. —ел¤ни напали на одного з м≥сцевих парт≥йних кер≥вник≥в, поранивши його.

ќсобливе занепокоЇнн¤ властей викликали антиколгоспн≥ демонстрац≥њ (де¤к≥ з них набули характеру в≥дкритого збройного опору). ¬ рад¤нських джерелах згадуютьс¤ Узбройн≥ демонстрац≥њФ за участю тис¤ч людей, п≥д час ¤ких було вчинено велику к≥льк≥сть Утерористичних акт≥вФ. ѕов≥домл¤лос¤, що в —альськ≥й окруз≥ на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ под≥бну Удемонстрац≥юФ вдалос¤ придушити т≥льки Уза п'¤ть чи ш≥сть дн≥вФ за допомогою Укавалер≥њ та броньовик≥вФ. ‘актично в де¤ких районах, ¤к зазначаЇ рад¤нський науковець УхрущовськоњФ доби, Удемонстрац≥њ мали характер в≥дкритого бунту... люди озброювалис¤ вилами, сокирами, палиц¤ми, дробовиками, мисливськими рушниц¤ми... в багатьох випадках њх очолювали колишн≥ антоновськ≥ бандитиФ, тобто вц≥л≥л≥ учасники великих сел¤нських повстань печатку 20-х рок≥в .

«бройн≥ демонстрац≥њ, ¤к≥ можна було придушити т≥льки за допомогою в≥йськових частин,Ч це щось б≥льше н≥ж стих≥йн≥ УбунтиФ та виступи. Ќасправд≥ в≥дбулис¤ величезн≥ збройн≥ повстанн¤, що нагадували про под≥њ першоњ сел¤нськоњ в≥йни 1918Ч1922 рр. јле цього разу збройн≥ ресурси сел¤н були досить обмеженими, ≥ навпаки, контроль ≥ влада парт≥њ над сусп≥льством значно зб≥льшилис¤.

ƒе¤к≥ бунти мали обмежений характер, ¤к, наприклад, той, що в≥дбувс¤ у с. ѕарб≥нське; частини ƒѕ” швидко придушили його, оп≥сл¤ розстр≥л¤вши м≥сцевого св¤щеника та його родину з чотирьох чолов≥к. ” вересн≥ 1930 р. в с. –удк≥вц≥ на ѕод≥лл≥ сел¤ни прогнали м≥сцеву м≥л≥ц≥ю, але трьома дн¤ми п≥зн≥ше цей виступ було придушено силами безпеки. ƒвох учасник≥в виступу власт≥ розстр≥л¤ли, 26 сел¤н були депортован≥. ¬ червн≥ 1931 р. пов≥домл¤лос¤ про в≥др¤дженн¤ кавалер≥йського полку на придушенн¤ бунту сел¤н у с. ћихайл≥вка в т≥й же сам≥й м≥сцевост≥. ÷ього разу в≥йськам довелос¤ застосувати артилер≥ю. ”се чолов≥че населенн¤ в≥ком понад 15 рок≥в заарештували. “риста чолов≥к≥в ≥ п'¤тдес¤т ж≥нок в≥дправлено до табор≥в.

ƒе¤к≥ бунти, особливо в ”крањн≥, поширилис¤ поза окрем≥ села. —правжнЇ повстанн¤ в≥дбулос¤ в селах √радениц≥ та “роњцьке ќдеського округу. «бройний виступ сел¤н на „ерн≥г≥вщин≥, навесн≥ 1930 р., охопив п'¤ть район≥в. ƒл¤ його придушенн¤ власт¤м довелос¤ ст¤гнути к≥лька в≥йськових частин.

” ƒн≥пропетровському окруз≥ повстанн¤ також поширилос¤ на п'¤ть район≥в. ѕ≥хотна див≥з≥¤, дислокована в ѕавлоград≥, в≥дмовилас¤ виступити проти повстанц≥в ≥ вступила з ними в переговори.  омандира див≥з≥њ було заарештовано. ≤ все ж див≥з≥¤ не брала участ≥ в бо¤х з повстанц¤ми. ¬ласт¤м довелос¤ ст¤гувати проти них з р≥зних м≥сць п≥дрозд≥ли ƒѕ” та м≥л≥ц≥њ. Ћише в одному ≥з с≥л Ч ƒмитр≥вц≥ Ч було заарештовано понад сто чолов≥к, загальна ж к≥льк≥сть заарештованих с¤гала к≥лькох тис¤ч. ”с≥х њх жорстоко побили, декотрих розстр≥л¤ли, а решту в≥дправили до концтабор≥в.

” ћолдав≥њ повстал≥ сел¤ни розгромили п≥дрозд≥ли к≥нноњ м≥л≥ц≥њ ≥ ƒѕ”, а де¤к≥ села нав≥ть проголосили Урад¤нську владу без комун≥ст≥вФ. ћасов≥ озброЇн≥ виступи сел¤н в≥дбулис¤ у двох районах ’ерсонського округу, у  ам'¤нець-ѕод≥льському та ¬≥нницькому округах, а також у трьох районах „ерн≥г≥вського, де так зван≥ Утеритор≥альн≥Ф в≥йська п≥дтримали повстанц≥в, ≥ власт¤м довелос¤ дл¤ придушенн¤ виступу використати велик≥ з'Їднанн¤ регул¤рних в≥йськ ≥ п≥дрозд≥ли ƒѕ”. Ќа ¬олин≥ та в трьох районах ƒн≥пропетровського округу, де сел¤ни д≥¤ли особливо активно, проти повсталих застосовували нав≥ть бронетанков≥ п≥дрозд≥ли та ав≥ац≥ю. ¬≥домий випадок, коли сел¤нськ≥ загони очолив кадровий командир „ервоноњ арм≥њ, ¤кий на той час перебував у в≥дпустц≥. ¬ нер≥вному бою з регул¤рними в≥йськами в≥н був убитий.

” де¤ких оф≥ц≥йних зв≥тах пов≥домл¤лос¤ про повстанськ≥ загони, в ¤ких колишн≥ Уантирад¤нськ≥Ф партизани час≥в громад¤нськоњ в≥йни об'Їднувалис¤ з колишн≥ми УчервонимиФ партизанами ≥ створювали дуже боЇздатн≥ групи. «а де¤кими п≥драхунками, у 1930 р. в ”крањн≥ к≥льк≥сть учасник≥в сел¤нських повстань перевищила 40 тис.

” —иб≥ру громад¤нська в≥йна, по сут≥, н≥коли повн≥стю не припин¤лас¤. –ад¤нськ≥ джерела пов≥домл¤ли про продовженн¤ Упол≥тичного бандитизмуФ. ¬ 1927Ч1929 рр. к≥льк≥сть партизанських загон≥в зб≥льшилас¤ вчетверо, а з початком кампан≥њ масовоњ колектив≥зац≥њ оп≥р сел¤н набув ще б≥льшого розмаху. ќдин ≥з таких загон≥в, створених повсталими сел¤нами ”сть-ѕристанськоњ округи в березн≥ 1930 р., очолив кер≥вник м≥сцевоњ м≥л≥ц≥њ ƒобит≥н. ƒл¤ озброЇнн¤ партизан були використан≥ на¤вн≥ запаси м≥л≥цейськоњ зброњ, боЇприпас≥в та ≥нше спор¤дженн¤. ўоб придушити це повстанн¤, м≥сцев≥ власт≥ змушен≥ були ст¤гнути значн≥ сили, в основному в≥йська ƒѕ”.

ўодо соц≥ального стану учасник≥в виступу, то в оф≥ц≥йних зв≥тах пов≥домл¤лос¤, що серед них були не т≥льки куркул≥ (38 %), але й середн¤ки (38 %) ≥ нав≥ть б≥дн¤ки (24 %). √оловним пунктом њхньоњ програми була вимога про скликанн¤ ”становчих збор≥в, ¤к≥ мали обрати Уцар¤ чи президентаФ. «агалом учасники сиб≥рських повстань проголошували рад¤нський ур¤д скинутим. ”становч≥ збори залишалис¤ найб≥льш попул¤рним гаслом.

Ќедавно видана прац¤ про участь б≥йц≥в та командир≥в —иб≥рського в≥йськового округу в кампан≥њ з проведенн¤ колектив≥зац≥њ подаЇ ц≥кав≥ образи воњн≥в, ¤к≥ одержували правдиву ≥нформац≥ю в≥д своњх родин. Ћише в одному батальйон≥ в жовтн≥ 1931 р. 16 % одержаних лист≥в мали Уантирад¤нськийФ характер, у листопад≥ Ч 18,7, а в перш≥ дн≥ грудн¤ Ч 21,5 %. ” розмовах м≥ж собою, ¤к пов≥домл¤ли донощики, б≥йц≥ з обуренн¤м за¤вл¤ли, що Увлада грабуЇ ус≥х без вин¤тку ≥ каже нам, що л≥кв≥дуЇ куркул¤Ф. Ѕуло ви¤влено к≥лька Уконтрреволюц≥йнихФ в≥йськових груп, ¤к≥ намагалис¤ встановити зв'¤зки з селом через солдат≥в, ¤к≥ побували у в≥дпустц≥. ќдн≥й ≥з таких груп удалос¤ нав≥ть випустити лист≥вку.

” де¤ких м≥сцевост¤х ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказу, за св≥дченн¤м сп≥вроб≥тника ќƒѕ”, проти повсталих було вжито в≥йськову ав≥ац≥ю. Ќа ѕ≥вн≥чному  авказ≥ б≥йц≥ кавалер≥йського ескадрону в≥дмовилис¤ громити козацьк≥ станиц≥. …ого розформували ≥ половину особового складу розстр≥л¤ли. ¬ ≥ншому м≥сц≥ цього району з ц≥Їњ ж причини припинив ≥снуванн¤ п≥дрозд≥л ќƒѕ”. ќднак перевага була на боц≥ регул¤рних в≥йськ, добре озброЇних, навчених. ќсобливою жорсток≥стю в≥дзначалис¤ чек≥стськ≥ п≥дрозд≥ли. √орезв≥сний ‘р≥новський, ¤кий на той час командував прикордонними в≥йськами ќƒѕ” ≥ був одним ≥з головних орган≥затор≥в репрес≥й, допов≥дав на зас≥данн≥ пол≥тбюро, що вниз за теч≥Їю р≥чок пливли тис¤ч≥ труп≥в. ѕ≥сл¤ придушенн¤ повстань, за св≥дченн¤ми очевидц≥в, дес¤тки тис¤ч сел¤н були страчен≥ без суду ≥ сл≥дства, сотн≥ тис¤ч њх в≥дправлено до табор≥в ≥ заслано.

”  риму (де розкуркулено 35Ч40 тис. татар) у грудн≥ 1930 р. розпочалос¤ повстанн¤ в јлакат≥. –езультат такий самий: тис¤ч≥ смертних вирок≥в, тис¤ч≥ в≥дправлених до табор≥в. √олова  римського ÷¬  ћехмет  убай нар≥кав на плюндруванн¤ та голод у республ≥ц≥, а п≥зн≥ше й сам зник безсл≥дно.

—еред г≥рських народностей ѕ≥вн≥чного  авказу велик≥ повстанн¤ тривали м≥с¤ц¤ми. ƒл¤ њх придушенн¤ ур¤д кинув велик≥ з'Їднанн¤ регул¤рних в≥йськ. Ќавесн≥ 1930 р. розпочалис¤ збройн≥ виступи у ¬≥рмен≥њ. ¬ березн≥Чкв≥тн≥ цього року к≥лька округ перебували в руках повстанц≥в. ¬ јзербайджан≥ колектив≥зац≥¤ також викликала збройний оп≥р сел¤н: У“юркськ≥ сел¤ни јзербайджану, разом ≥з заможними, середн≥ми та б≥дними шарами, п≥дн¤лис¤ вс≥ разомФ. Ќамагаючись ¤кось Упо¤снитиФ ситуац≥ю, що склалас¤ в республ≥ц≥, секретар ÷   ѕ јзербайджану  араЇв зазначав, що кланов≥ взаЇмини перешкоджали под≥лов≥ сусп≥льства на класи. ѕ≥сл¤ запеклих боњв з ур¤довими в≥йськами понад 15 тис. повстанц≥в перейшли ≥ранський кордон. јле нав≥ть пор≥вн¤но пасивний оп≥р часто придушувавс¤ немилосердно. ≤сак ƒойчер п≥д час своЇњ поњздки по крањн≥ зустр≥вс¤ з високопоставленим прац≥вником ќƒѕ”, ¤кий з болем поскарживс¤ йому, ледве стримуючи сльози:

Уя Ч старий б≥льшовик. я працював у п≥дп≥лл≥ проти цар¤, а п≥зн≥ше брав участь у громад¤нськ≥й в≥йн≥. „и ¤ все це робив дл¤ того, щоб тепер оточити села кулеметами й наказати своњм п≥длеглим, не розбираючись, стр≥л¤ти в натовпи сел¤н? Ќ≥, н≥, й ще раз н≥!Ф

јрешти та страти учасник≥в активного опору, ¤к правило, супроводжувались загальним терором проти вс≥х зап≥дозрених. ¬ одному з рад¤нських твор≥в зображено заарештованого сел¤нина, ¤кого власт≥ безп≥дставно звинувачують у спроб≥ орган≥зувати збройне повстанн¤. ” в'¤зниц≥ ≥нший сел¤нин радить йому п≥дписати з≥знанн¤, ¤кого вимагають в≥д нього, ¤к це були змушен≥ зробити вс≥ ≥нш≥. ѕерший в≥дпов≥даЇ, що в≥н не винний, але чуЇ у в≥дпов≥дь, що й вони так само. Ќа що в≥н заперечуЇ:

УЧ јле тод≥ мене розстр≥л¤ють.

Ч “ак, але принаймн≥ не мучитимутьФ.

Ѕ≥льш≥сть учасник≥в виступ≥в проти режиму, нав≥ть т≥ з них, хто обстоював мирн≥ засоби боротьби, знали, що на них чекаЇ. ” шолоховському роман≥ У“ихий ƒонФ сп≥вроб≥тник ќƒѕ” погрожуЇ:

УЧ «ачекай: поговоримо в –остов≥. ѕотанцюЇш перед≥ мною перед смертю!

Ч ќй, ¤кий жах! ¬и мене так нал¤кали! я увесь тремчу ¤к осиковий лист, просто тремчу в≥д страху! Ч сказав ѕоловцев ≥рон≥чно, зупинившись, щоб запалити дешеву сигару. јле з-п≥д бр≥в в≥н подививс¤ на чек≥ста насм≥шкуватими, повними ненавист≥ очима.

... „им, ви думаЇте, ви можете мене настрашити? Ќањвна ви людина! “ортурами? Ќе вийде: ¤ на все приготованийФ.

ќдначе найб≥льш своЇр≥дною формою опору були дивовижн≥ Убабськ≥ бунтиФ Ч повстанн¤ ж≥нок Ч особливо в ”крањн≥.

ќдна з причин, чому ж≥нки були так вороже настроЇн≥ до колгосп≥в, пол¤гала, можливо, в тому, що вони традиц≥йно догл¤дали с≥льськогосподарську худобу ≥ УзалежалиФ в≥д своњх кор≥в, оск≥льки потребували молока дл¤ д≥тей. —творенн¤ колгосп≥в, куди доводилос¤ в≥ддавати власну худобу, загрожувало, таким чином, с≥мейному благополуччю. Ќав≥ть центральна рад¤нська преса пов≥домл¤ла про де¤к≥ з ж≥ночих бунт≥в. ѕро один ≥з таких виступ≥в йдетьс¤ в оф≥ц≥йному зв≥т≥ представник≥в м≥сцевоњ влади: У¬ сел≥ з' ¤вивс¤ великий натовп ж≥нок, озброЇних ки¤ми та ≥ншими речами, ≥ почав вимагати повернути њм коней. ¬они також намагалис¤ побити представник≥в окружного виконкому та парткому. ќрудувала ними  ан¤шина Ќаст¤ Ч дружина сел¤нина-середн¤каФ. ” багатьох випадках ж≥нкам удавалос¤ повернути коней, а подекуди вони в≥дбирали й розпод≥л¤ли зерно.

–ух поширивс¤ до кордон≥в етн≥чноњ –ос≥њ, хоча ≥ в менших масштабах. ” пов≥домленн≥ з «ах≥дного району ≥шлос¤ про стих≥йний виступ, у ¤кому брало участь 200 сел¤н, Упереважно ж≥нокФ, ¤к≥ Унапали на колгоспФ. јле найб≥льше таких пов≥домлень надходило з ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказу (характерно, що сел¤нськ≥ виступи в цих рег≥онах здеб≥льшого набували форм збройних повстань). ” трьох селах ќдеського округу в лютому 1930 р. ж≥нки прогнали представник≥в м≥сцевоњ влади ≥ забрали своЇ майно, здане ран≥ше в колгоспи. ¬≥йська ƒѕ” придушили бунт, заарештувавши багатьох його учасниць. ” с. ѕлешки ѕолтавськоњ област≥ навесн≥ 1933 р. ж≥нкам вдалос¤ проникнути до зерновоњ комори ≥ забрати зерно. ћ≥л≥ц≥¤ стр≥л¤ла в них, убивши к≥лькох. –ешту учасниць цього виступу було депортовано.

«агалом, в оф≥ц≥йних зв≥тах пов≥домл¤лос¤ про тис¤ч≥ заарештованих ≥ депортованих ж≥нок. Ѕувало й так, що тактика пасивного опору викликала зам≥шанн¤ й розгублен≥сть м≥сцевих властей, ¤к≥ з тих чи ≥нших причин не хот≥ли викликати сторонню допомогу.

ќдин ≥з м≥сцевих актив≥ст≥в Ч св≥док цих под≥й Ч зазначав, що учасниц≥ Уж≥ночих бунт≥вФ почали дотримуватис¤ певноњ тактики. —початку ж≥нки переходили в наступ на колгосп, ¤кщо комун≥сти, комсомольц≥, члени с≥льради та ком≥тету незаможник≥в атакували њх, чолов≥ки збиралис¤ на захист ж≥нок. ѕод≥бна тактика була спр¤мована на те, щоб запоб≥гти втручанню в≥йськових сил, ≥ вона нер≥дко завершувалас¤ усп≥хом. ” ѕ≥вденн≥й ”крањн≥, на ƒону та  убан≥ на початок березн¤ 1930 р. колгоспна система фактично розвалилас¤. ќднак найпоширен≥шою та найб≥льш ефективною формою протесту сел¤н проти насильницького запровадженн¤ колгосп≥в став заб≥й домашньоњ худоби. —початку сел¤ни просто продавали свою худобу та коней, однак власт≥ незабаром заборонили под≥бну практику п≥д страхом суворого покаранн¤. УѕравдаФ нар≥кала в с≥чн≥ 1930 р., що в “аганроз≥ Уп≥д куркульським впливом середн¤ки та б≥дн≥ сел¤ни влаштовували масовий продаж худоби перед своњм вступом до колгоспу. ѕрот¤гом останн≥х трьох м≥с¤ц≥в продано понад 26 тис. рогатоњ худоби, 12 тис. молочних кор≥в ≥ 16 тис. овець. ѕокупц≥ њзд¤ть на р≥зн≥ станц≥њ, купл¤ючи худобу за високими ц≥нами, перехоплюючи њњ в≥д державних ринк≥в, ¤к≥ тепер майже не д≥ють. ’удобу, коней та овець продають злочинницьки скр≥зь. ќсобливо ц¤ практика поширилас¤ у районах суц≥льноњ колектив≥зац≥њФ.

ѕеред вступом до колгоспу середн¤ки ≥ нав≥ть б≥дн≥ сел¤ни намагалис¤ позбутис¤ своЇњ худоби, заховуючи одержан≥ в≥д продажу грош≥. ” тому ж номер≥ газети (в≥д 11 с≥чн¤) зазначалось, що Уп≥д впливом куркульськоњ аг≥тац≥њ, тверджень про те, що в колгосп≥ сел¤нське майно в≥дбиратимуть, щоб ус≥ були р≥вн≥, сел¤ни р≥зали не т≥льки всю рогату худобу, але нав≥ть молочних кор≥в та овецьФ.

¬ одному ≥з сучасних оф≥ц≥йних видань зазначаЇтьс¤, що заклики Укуркул≥вФ забивати худобу знаходили в≥дгук серед широких мас сел¤нства —иб≥ру, ≥ перешкодити њхн≥й аг≥тац≥њ було надзвичайно важко. ќск≥льки продаж м'¤са також був заборонений, його з'њдали. «а св≥дченн¤м „ернова, ¤кий на той час очолював державн≥ загот≥вл≥ зерна в ”крањн≥, а п≥зн≥ше став наркомом землеробства, рос≥йськ≥ сел¤ни вперше за всю свою злиденну ≥стор≥ю њли м'¤са досхочу.

÷е знаменувало велику економ≥чну катастрофу. Ќа XVII з'њзд≥ парт≥њ, ¤кий в≥дбувс¤ в 1934 р., було за¤влено, що з початку колектив≥зац≥њ погол≥в'¤ великоњ рогатоњ худоби в крањн≥ зменшилос¤ на 26,6 млн (42,6 % загальноњ к≥лькост≥), овець на 63,4 млн (63,1 % загальноњ к≥лькост≥); в ”крањн≥ заб≥й великоњ рогатоњ худоби складав 48 %, свиней Ч 63 ≥ овець та к≥з Ч 73 %. јле нав≥ть ц≥ оф≥ц≥йн≥ статистичн≥ дан≥ були, очевидно, занижен≥.

“аким чином, за короткий пер≥од, що вм≥стивс¤ м≥ж с≥чнем ≥ березнем 1930 р., рад¤нське село було приречене на руњну.

«овн≥шньо все вигл¤дало так, начебто парт≥¤ здобула перемогу. ¬ червн≥ 1929 р. новостворен≥ колгоспи об'Їднували 1 млн 3 тис. сел¤нських господарств. Ќа с≥чень 1930 р. було колектив≥зовано 4393100, а на 1 березн¤ Ч 14 264 300 господарств.

јле втрати в≥д забою худоби, оп≥р сел¤н, повна в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дного плануванн¤ Ч ус≥ ц≥ ¤вища, про ¤к≥ ми спов≥дали, означали ц≥лковитий крах с≥льського господарства. ѕеремога була п≥рровою, ≥ обходилас¤ вона занадто дорого.

” пер≥од хрущовськоњ в≥длиги рад¤нському вченому ¬.ѕ. ƒанилову вдалос¤ вм≥стити статтю про колектив≥зац≥ю в У—оветской »сторической ЁнциклопедииФ (т. 7) (п≥зн≥ше њњ багато ≥ жорстоко критикували). јвтор згадуЇ у н≥й про УпомилкиФ т≥Їњ доби: примушуванн¤ сел¤н вступати до колгосп≥в, надм≥рне розширенн¤ масштаб≥в розкуркуленн¤ Ч до 15 % у де¤ких м≥сцевост¤х, що поширювалос¤ нав≥ть на б≥дних сел¤н, орган≥зац≥¤ колгосп≥в в≥дбувалас¤ виключно УзверхуФ, силовими методами, без урахуванн¤ думки сел¤н. ўо ж до Уусусп≥льненн¤Ф, то воно нер≥дко переходило меж≥ здорового глузду, сел¤н примушували здавати до колгосп≥в др≥бну домашню худобу, а то й курей.

≤нший рад¤нський учений того пер≥оду стверджував нав≥ть, що пол≥тика парт≥њ на сел≥ загрожувала розвалом союзу роб≥тник≥в ≥ сел¤н, що колгоспний рух Убув на гран≥ повноњ дискредитац≥њФ. ƒехто ≥з досл≥дник≥в вважав, що Ув друг≥й половин≥ лютого 1930 р. незадоволенн¤ мас дос¤гло найвищоњ точкиФ.

” пер≥од хрущовськоњ в≥длиги журнал У¬опросы историиФ (1963. є 5. —. 27) писав, що Уза стал≥нськими наказами преса не пом≥щала пов≥домлень про помилки, зловживанн¤ та ≥нш≥ труднощ≥, спричинен≥ в≥дсутн≥стю ч≥тких ≥ посл≥довних вказ≥вокФ.

—ама структура парт≥њ, побудованоњ на засадах Удемократичного централ≥змуФ, њњ традиц≥њ вимагали, щоб накази згори виконувалис¤ беззастережно. ÷ей нап≥вв≥йськовий принцип значною м≥рою перешкоджав виникненню ¤вищ, ¤к≥ мали м≥сце в будь-¤к≥й ≥нш≥й форм≥ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ (незгоди, в≥дмова виконати р≥шенн¤ вищих кер≥вних орган≥в, розкол, в≥дставка). Ќав≥ть так≥ опозиц≥йно настроЇн≥ д≥¤ч≥, ¤к Ѕухар≥н, не робили спроб порушити Їдн≥сть. Ѕ≥льше того, саме Ѕухар≥н в одн≥й ≥з своњх останн≥х великих статей виступив на захист прискореноњ колектив≥зац≥њ.

јле 2 березн¤ 1930 р. —тал≥н надрукував у Уѕравд≥Ф свою в≥дому статтю У«апамороченн¤ в≥д усп≥х≥вФ, у ¤к≥й в≥н п≥ддав р≥зк≥й критиц≥ УперегиниФ, допущен≥ в процес≥ колектив≥зац≥њ, що порушували Упринцип добров≥льност≥Ф.

¬ майбутньому сел¤нинов≥ дозвол¤лос¤ залишати колгосп, ¤кщо б в≥н захот≥в це зробити. “ак само ¤к у 1921 р. Ћен≥на, сел¤ни тепер —тал≥на також загнали у глухий кут.

—кладаЇтьс¤ враженн¤, що в≥дступ було проголошено, принаймн≥ частково, завд¤ки протестам де¤ких член≥в пол≥тбюро,Ч Упом≥ркованих стал≥нц≥вФ. ѕод≥бно до того, ¤к в≥н це часто робив ран≥ше й п≥зн≥ше, —тал≥н спр¤мував св≥й удар проти Уексцес≥вФ тих, хто в д≥йсност≥ ревно проводив його курс прискореноњ колектив≥зац≥њ. Ќав≥ть у за¤вах високих оф≥ц≥йних ос≥б, наприклад ћ≥ко¤на, було визнано, що ц≥ УпомилкиФ почали ослабл¤ти прагненн¤ сел¤н до зм≥цненн¤ союзу з роб≥тничим класом.

≤ надал≥ —тал≥н продовжував у р≥зних статт¤х ≥ промовах викривати Упримусов≥ заходи проти середн¤к≥вФ, оск≥льки вони суперечать лен≥н≥змов≥. “иповий вз≥рець його аргументац≥њ, викладений у статт≥ У¬≥дпов≥дь товаришам колгоспникамФ вигл¤дав так: Ућосковська область, в гар¤чков≥й гонитв≥ за дутими цифрами колектив≥зац≥њ, стала ор≥Їнтувати своњх прац≥вник≥в на зак≥нченн¤ колектив≥зац≥њ весною 1930 року, хоч вона мала в своЇму розпор¤дженн≥ не менше трьох рок≥в (к≥нець 1932 р.). ÷ентрально-„орноземна область, не бажаючи Ув≥дстати в≥д ≥ншихФ, стала ор≥Їнтувати своњх прац≥вник≥в на зак≥нченн¤ колектив≥зац≥њ до першоњ половини 1930 року, хоч вона мала в своЇму розпор¤дженн≥ не менше двох рок≥в (к≥нець 1931 р).

«розум≥ло, що при такому скоросп≥шному Утемп≥Ф колектив≥зац≥њ райони, менш п≥дготовлен≥ до колгоспного руху, в своЇму завз¤тт≥ УперегнатиФ райони, б≥льш п≥дготовлен≥, були змушен≥ пустити в х≥д посилений адм≥н≥стративний натиск, намагаючись надолужити в≥дсутн≥ фактори швидкого темпу колгоспного руху своњм власним адм≥н≥стративним запалом. –езультати в≥дом≥...

÷≥ помилки виникли на основ≥ наших швидких усп≥х≥в у галуз≥ колгоспного руху. ”сп≥хи ≥нод≥ запаморочують голову. ¬они породжують нер≥дне надм≥рну зарозум≥л≥сть ≥ зазнайство. ÷е особливо легко може трапитис¤ з представниками парт≥њ, що стоњть при влад≥. ќсобливо такоњ парт≥њ, ¤к наша парт≥¤, сила ≥ авторитет ¤коњ майже незм≥рн≥. “ут ц≥лком можлив≥ факти комчванства, проти ¤кого так жорстко боровс¤ Ћен≥н. “ут ц≥лком можлива в≥ра у всемогутн≥сть декрету, резолюц≥њ, розпор¤дженн¤. “ут ц≥лком реальна небезпека перетворенн¤ революц≥йних заход≥в парт≥њ в пусте чиновницьке декретуванн¤ з боку окремих представник≥в парт≥њ в тих чи ≥нших куточках нашоњ неос¤жноњ крањни. я маю на уваз≥ не т≥льки м≥сцевих прац≥вник≥в, але й окремих член≥в ÷ .

Ѕагато м≥сцевих комун≥ст≥в-актив≥ст≥в, приголомшених в≥дступом, розц≥нили позиц≥ю —тал≥на ¤к помилкову ≥ нав≥ть намагалис¤ ≥нколи приховати њњ в≥д мас.  р≥м того, вони зовс≥м не бажали брати на себе в≥дпов≥дальн≥сть за "ексцеси", причини ¤ких крилис¤ в ухвалених нагор≥ р≥шенн¤х. «а висловом рад¤нського ≥сторика п≥зн≥шоњ доби, —тал≥н переклав усю в≥дпов≥дальн≥сть за допущен≥ помилки на м≥сцевих кер≥вник≥в, огульно звинувативши њх у невм≥нн≥ працювати. «м≥ст ≥ тон статт≥ були неспод≥ван≥ дл¤ парт≥њ, ≥ це викликало певне зам≥шанн¤ серед парт≥йних кадр≥в.

–ой ћедведЇв у своњй прац≥ посилаЇтьс¤ на листа, адресованого —тал≥ну роб≥тником-комун≥стом з ƒн≥пропетровщини ≥ надрукованого лише через 40 рок≥в. јвтор листа писав:

У“ов. —тал≥н! я, р¤довий роб≥тник ≥ читач УѕравдиФ, увесь час уважно сл≥дкував за газетами. „и можна звинувачувати особу, ¤ка могла лише чути галас про колектив≥зац≥ю, про тих, кому належало очолювати колгоспи? ћи вс≥, р¤дов≥ члени парт≥њ та преса, наплутали в цьому вир≥шальному питанн≥ колгоспного кер≥вництва, в той час ¤к т. —тал≥н, ¤к вигл¤даЇ, у той час спок≥йно соб≥ спав ≥ н≥чого не чув, закрив оч≥ ≥ не бачив наших помилок. “ому ви також повинн≥ д≥стати догану. јле тепер т. —тал≥н скидаЇ провину на м≥сцеву владу ≥ захищаЇ себе та верх≥вкуФ.

ѕарт≥йн≥ л≥дери, однак, твердили, що сам ÷  не давав н≥¤ких нереал≥стичних завдань ≥ в≥д того часу центральн≥ та м≥сцев≥ газети наповнюютьс¤ матер≥алами, у ¤ких йдетьс¤ про помилки примусовоњ колектив≥зац≥њ, судов≥ процеси над кер≥вними прац≥вниками, ¤к≥ вчинили т≥ злочини. ”крањнська газета У¬≥ст≥Ф в≥д 30 березн¤ 1930 р. пов≥домл¤ла, наприклад, про один ≥з таких процес≥в над двома кер≥вниками окружного ком≥тету парт≥њ, заступником голови виконкому, секретарем ком≥тету парт≥њ, секретарем ком≥тету комсомолу, ≥нспектором шк≥л та 16 ≥ншими особами. ќдним ≥з головних УгероњвФ розпочатоњ кампан≥њ викривань був  .я. Ѕауман, секретар ћосковського обласного ком≥тету парт≥њ, ¤кого звинувачували в Угрубих порушенн¤х пол≥тики парт≥њФ. јле хоча Ѕаумана й усунули з вищих кер≥вних посад, проте в≥н не дуже то постраждав. Ќевдовз≥ його було призначено секретарем —ередньоаз≥атського бюро парт≥њ, де в≥н Унагл¤давФ за колектив≥зац≥Їю середньоаз≥атських республ≥к. ≤ на цьому в≥дпов≥дальному посту, очевидно , дос¤г немалого усп≥ху. Ќа з'њзд≥ компарт≥њ ”збекистану, що в≥дбувс¤ у грудн≥ 1933 р., його зв≥т супроводжувавс¤ гучними оплесками.

–ад¤нський учений ћ.≤. Ќемаков переконливо дов≥в (його працю опубл≥ковано в 1966 р., перед тим ¤к п≥сл¤хрущовський курс реаб≥л≥тац≥њ —тал≥на набув сили), що —тал≥н справд≥ винен в УексцесахФ, що мали м≥сце в пер≥од колектив≥зац≥њ. ƒосл≥дника п≥зн≥ше сильно критикували за це в рад¤нськ≥й прес≥. ѕ≥сл¤хрущовськ≥ ≥сторики в —–—– стверджували, що стал≥нськ≥ директиви були правильн≥, але м≥сцев≥, а також де¤к≥ центральн≥ органи зробили серйозн≥ помилки, виконуючи њх. ќдначе ц≥ УпомилкиФ були повсюдними, що ускладнюЇ аргументац≥ю прихильник≥в цього погл¤ду.

јле звинуваченн¤ м≥сцевих кер≥вник≥в були, по сут≥, звичайним фарсом. Ќав≥ть члени пол≥тбюро приватно висловлювалис¤ проти такого п≥дходу, а  ал≥н≥н ≥ ќрджон≥к≥дзе пр¤мо вказували, що УѕравдаФ, ¤ка фактично була пров≥дником стал≥нськоњ л≥н≥њ, спонукала ц≥ ексцеси. ’рущов п≥зн≥ше стверджував нав≥ть, що У÷ентральний  ом≥тет фактично знайшов у соб≥ мужн≥сть протестуватиФ проти перекладанн¤ —тал≥ним в≥дпов≥дальност≥ на них. јле н≥чого з того не д≥йшло до публ≥ки (хрущовське висловленн¤ щодо опозиц≥њ в ÷  нам здаЇтьс¤ ¤вним переб≥льшенн¤м).

« ≥ншого боку, лен≥нський принцип Удемократичного централ≥змуФ, беззастережного виконанн¤ р≥шень центру визначив л≥н≥ю повед≥нки тих парт≥йних кер≥вник≥в, ¤к≥ дотримувались УправихФ погл¤д≥в. ∆итт¤ п≥дтвердило правом≥рн≥сть њхн≥х сумн≥в≥в ≥ побоювань. ѕримусова колектив≥зац≥¤ обернулас¤ катастрофою. јльтернативна аграрна програма УправихФ, њхн¤ пол≥тична позиц≥¤ безперечно користувалис¤ п≥дтримкою ¤к у крањн≥ в ц≥лому, так ≥ серед р¤дових член≥в парт≥њ. ¬ умовах будь-¤коњ ≥ншоњ пол≥тичноњ системи Управ≥Ф могли б претендувати на те, щоб перебрати до своњх рук владу. јле фетишизм у парт≥њ переважив. «а вин¤тком купки апаратник≥в, вона пок≥рливо п≥дкорилась вол≥ Увеликого керманичаФ.

“аким чином, пол≥тична ≥н≥ц≥атива залишилас¤ в руках —тал≥на, ≥ в≥н перейшов у р≥шучий наступ проти УправихФ. ” тезах до XVI з'њзду парт≥њ, що в≥дбувс¤ у червн≥ Ч липн≥ 1930 р., УправихФ було охарактеризовано ¤к Уоб'Їктивних агент≥в куркул¤Ф. «'њзд, уперше за всю ≥стор≥ю парт≥њ, одностайно п≥дтримав оф≥ц≥йний курс. ∆одного голосу проти... ѕол≥тична перемога —тал≥на була повною.

≤ все ж висловлювалис¤ певн≥ застереженн¤ з боку комун≥ст≥в, ¤к≥ н≥коли ран≥ше не п≥дтримували зв'¤зк≥в з УправимиФ ≥ водночас займали досить-таки висок≥ парт≥йн≥ пости. —еред них, зокрема, —ерг≥й —ирцов, ¤кого щойно обрали кандидатом у члени пол≥тбюро, та ¬.¬. Ћом≥надзе. ќбидва закликали, по сут≥, повернутис¤ до ¤кихось демократичних норм. ќбох ув≥льнили з њхн≥х посад у листопад≥ того ж року, а в грудн≥ виключили з ÷ . ќстаточно позиц≥њ "правих" було п≥д≥рвано, коли останн≥й њхн≥й представник на висок≥й посад≥ Ч –иков Ч утратив св≥й пост голови –аднаркому ≥ був виведений з≥ складу пол≥тбюро.

“им часом н≥ досить пасивний оп≥р УправихФ, н≥ докори морального плану з боку де¤ких власних посл≥довник≥в не вплинули на позиц≥ю —тал≥на. ¬ умовах кризи в березн≥ 1930 р., викликаноњ повн≥стю його власною пол≥тикою, в≥н знову ж таки, ¤к Ћен≥н у 1921 р., в≥дступив, перегрупував сили, фактично скориставшись ситуац≥Їю дл¤ того, щоб "п≥дт¤гнути дисципл≥ну". Ќав≥ть в≥дмова в≥д ран≥ше проголошених ним ц≥лей Ч примусовоњ колектив≥зац≥њ та створенн¤ заможного села Ч не вплинули на його р≥шим≥сть дос¤гти своЇњ основноњ мети Ч зруйнувати незалежн≥сть сел¤нства.

« в≥дмовою парт≥њ в≥д суц≥льноњ обов'¤зковоњ примусовоњ колектив≥зац≥њ в березн≥ 1930 р. сел¤нин одержав перемогу, хоча й дорогою ц≥ною.

ќзнакою в≥дступу парт≥њ було також прийн¤тт¤ У«разкового статутуФ дл¤ колгосп≥в, де за колгоспниками закр≥пл¤лос¤ право на утриманн¤ домашньоњ худоби Ч корови, овець, свиней; њм дозвол¤лос¤ також мати знар¤дд¤ дл¤ обробки своњх приватних д≥л¤нок.  олись, в умовах староњ общини, сел¤нин уже мав свою власну присадибну д≥л¤нку, ¤ка не п≥дл¤гала контролю громади, вирощував на н≥й садовину та городину, утримував домашню худобу. “епер старий пор¤док ефективно повертавс¤ до житт¤.

 ≥лькома роками п≥зн≥ше на ¬сесоюзному з'њзд≥ колгоспник≥в-ударник≥в —тал≥н за¤вив, що Уколгоспне господарство... необх≥дне дл¤ задоволенн¤ соц≥альних потреб ≥ що пор¤д з тим ≥снуЇ мале ≥ндив≥дуальне господарство, потр≥бне дл¤ задоволенн¤ особистих потреб колгоспник≥вФ. «вичайно, мала присадибна д≥л¤нка була ≥ фактично й надал≥ залишаЇтьс¤ найпродуктивн≥шим с≥льськогосподарським сектором крањни. —ел¤нин, ¤кий обробл¤Ї њњ, годуЇ не т≥льки себе та свою с≥м'ю, але й жител≥в м≥ста, оск≥льки значну частину виробленоњ продукц≥њ здаЇ держав≥ (у вигл¤д≥ податку), чи продаЇ на ринку.

Уѕриватна д≥л¤нкаФ була поступкою ¤к сел¤нинов≥, так ≥ економ≥чн≥й реальност≥. јле водночас вона стала тим ланцюгом, ¤кий прив'¤зував сел¤нина до колгоспу, оск≥льки њњ можна було забрати в≥д будь-кого, хто не в≥дробив потр≥бноњ к≥лькост≥ Утрудодн≥вФ. ѕриродно також, що вих≥д ≥з колгоспу позбавл¤в сел¤нина права на волод≥нн¤ присадибною д≥л¤нкою. “аким чином, низькооплачувана прац¤ на громадськ≥й земл≥ виступала умовою особистоњ власност≥, а значить ≥ самого ≥снуванн¤ сел¤нина. ÷е великою м≥рою нагадувало традиц≥њ феодал≥зму, але в набагато жорстк≥ш≥й форм≥.

«агалом, згадану УперемогуФ сел¤н аж н≥¤к не можна було пор≥вн¤ти з дос¤гнутим дев'¤тьма роками ран≥ше усп≥хом у знищенн≥ УвоЇнного комун≥змуФ. ќпинившись у невиг≥дн≥й ситуац≥њ, парт≥¤ змушена була в≥дступити, але дл¤ того лише, щоб перегрупувати своњ сили, маючи на думц≥ невдовз≥ знову перейти в наступ проти сел¤нства.

Ќав≥ть у своњй статт≥ У«апамороченн¤ в≥д усп≥х≥вФ —тал≥н намагавс¤ довести, що вже дос¤гнуте на фронт≥ колектив≥зац≥њ було Усерйозним усп≥хомФ, ¤кий гарантував поворот до соц≥ал≥зму на сел≥. 17 кв≥тн¤ 1930 р. УѕравдаФ виклала програму на майбутнЇ досить ч≥тко: У«нову ми розпод≥л¤Їмо землю на ≥ндив≥дуальн≥ господарства дл¤ тих, хто не бажаЇ обробл¤ти землю колективно, ≥ тод≥ ми ще раз колектив≥зуЇмо та перебудуЇмо, аж поки не зламаЇмо куркульський оп≥р раз ≥ назавждиФ.

’оча сел¤нин ≥ д≥став право вийти ≥з колгоспу, зд≥йснити це на практиц≥ було зовс≥м не просто. ¬се залежало в≥д позиц≥њ (а то й настрою) м≥сцевого парт≥йного уповноваженого.

—ел¤нську землю об'Їднали в одне колективне господарство, ≥ той, хто залишав колгосп, не м≥г просто так забрати назад свою частку. «ам≥сть цього йому видал¤ли н≥бито екв≥валентну д≥л¤нку земл≥, але, ¤к правило, десь на околиц≥, на значно г≥ршому грунт≥. Ќаприклад, в одн≥й п≥вн≥чнокавказьк≥й станиц≥ 52-м, переважно б≥дним, сел¤нам, ¤к≥ ви¤вили бажанн¤ вийти з колгоспу, вид≥лили лише 110 га зам≥сть 250, що њм ран≥ше належали. √рунт на вид≥лених д≥л¤нках був таким поганим, що год≥ було й думати про висок≥ урожањ. ¬решт≥-решт сел¤ни в≥д них в≥дмовились. ¬ ≥ншому сел≥ семи б≥дним ≥ середн¤цьким сел¤нським господарствам призначили землю, в≥д ¤коњ вони також в≥дмовилис¤, п≥сл¤ того ¤к зламали на н≥й чотири плуги в один день.

Ѕ≥льше того, давши сел¤нинов≥ формальний дозв≥л на вих≥д ≥з колгоспу, власт≥ не посп≥шали вид≥л¤ти йому землю та нас≥нн¤.  р≥м того, вид≥лена д≥л¤нка могла бути, за визнанн¤м наркомату землеробства, Уна в≥дстан≥ 10Ч15 кмФ ≥ безнад≥йною, з точки зору њњ продуктивност≥. ¬ ≥ншому зв≥т≥ наркомату землеробства зазначалось, що колгосп, до ¤кого входило лише дек≥лька сел¤н, Удуже частоФ отримував усю найкращу землю, в той час ¤к б≥дн¤ки- та середн¤ки-одноос≥бники Уотримували непридатну дл¤ оброб≥тку землю Ч болота, чагарники, пустир≥ тощоФ, наче вони були ще не депортован≥ Укуркул≥Ф. Ѕ≥льше того, сел¤нам-одноос≥бникам часто не давали доступу до пасовищ ≥ води, в результат≥ вони втрачали своњ городи та с≥ножат≥.

” шолоховському хутор≥ на ƒону голова-Удвадц¤тип'¤титис¤чникФ також в≥дмовл¤Їтьс¤ повернути колектив≥зовану худобу њњ останн≥м власникам, керуючись ≥нструкц≥¤ми окружкому парт≥њ. ј оск≥льки всю землю, ближчу до села, тепер колектив≥зували, сел¤нам-одноос≥бникам, ¤к ≥ в ≥нших м≥сц¤х, пропонують лише в≥ддален≥ д≥л¤нки на б≥дних грунтах:

УЧ якове Ћукичу, в≥дм≥р¤й њм землю поза –ачим ставком завтра вранц≥,Ч наказав ƒавидов.

Ч “ам же ц≥лина! Ч обурено закричали на нього сел¤ни.

Ч ÷е земл¤ п≥д паром. ўо значить ц≥лина? ѓњ орали, т≥льки багато рок≥в тому, ¤кихось п'¤тнадц¤ть рок≥в,Ч по¤снив як≥в Ћукич.

≤ в≥дразу пролунав буремний несамовитий крик: УЌе хочемо твердоњ земл≥!Ф

 онфл≥кт зак≥нчуЇтьс¤ бунтом, актив≥ст≥в побито, п≥сл¤ чого, ¤к завжди в под≥бних випадках, Уп≥дбурювач≥вФ було заарештовано та заслано...

Ќа додачу до цього при вир≥шенн≥ суперечок, пов'¤заних ≥з виходом, виникало ст≥льки плутанини, що, ¤к писала з цього приводу с≥льськогосподарська газета, часто Ун≥ сел¤ни-одноос≥бники, н≥ колгоспи, що залишалис¤, не знали, де с≥¤тиФ.

ƒ≥ставши дозв≥л на вих≥д з колгоспу, сел¤ни водночас позбавл¤лись права забрати св≥й реманент, а часто (¤к у шолоховському роман≥) нав≥ть власну худобу. ¬ одному сел≥ парт≥йний уповноважений врешт≥ повернув корови тим, хто Ув≥дчайдушноФ напол¤гав на цьому, але р≥шуче в≥дмовивс¤ дозволити сел¤нам вийти з колгоспу. ¬ результат≥ Уж≥ночого бунтуФ його було вигнано ≥з села. ≤ хоча власт≥ швидко в≥дновили пор¤док, тиск на сел¤н дещо послабивс¤. ” цей пер≥од починаЇтьс¤ масове в≥дновленн¤ Уж≥ночих бунт≥вФ ¤к методу боротьби, за допомогою ¤кого сел¤нам часто вдавалос¤ повернути св≥й реманент, а то й худобу у тих випадках, коли м≥сцева влада намагалас¤ перешкодити цьому.

Ќезважаючи на застосуванн¤ з боку властей вс≥л¤ких дискрим≥нац≥йних заход≥в Ч вид≥ленн¤ поганого грунту, в≥дмова у поверненн≥ худоби та реманенту Ч бажанн¤ сел¤н залишити колгосп було непереборним. ѕарт≥йне кер≥вництво вживало й ≥нших заход≥в, щоб припинити вих≥д ≥з колективних господарств. ¬они звичайно не виправдовували себе, коли йшлос¤ про основну масу сел¤нства, але мали де¤кий вплив на тих, хто мав ус≥ п≥дстави бо¤тис¤ свого минулого. „асто т≥, що залишалис¤ в колгосп≥, були ран≥ше заможними господар¤ми, њх, безумовно, чекало розкуркуленн¤, коли б вони ви¤вили бажанн¤ знову стати одноос≥бниками.

јле хоча умови виходу були надзвичайно важкими, р≥дко коли самою т≥льки силою вдавалос¤ втримувати р¤дового сел¤нина в колгосп≥. ћ≥сцев≥ актив≥сти не в≥дчували п≥дтримки ћоскви, в той час ¤к сел¤ни пост≥йно посилалис¤ на статтю —тал≥на ≥ чинили оп≥р тисков≥ з боку м≥сцевих властей.  оли т≥ робили спроби перешкодити сел¤нам вийти з колгоспу, часто доходило до в≥дкритих конфл≥кт≥в. як типовий приклад такоњ ситуац≥њ можна навести випадок у сел≥  омар≥вц≥, де сел¤ни побили колгоспних сторож≥в ≥ роз≥брали весь реманент, у сел≥ „ерн¤вка актив≥ст≥в Утримали п≥д замком у м≥сцев≥й школ≥, аж поки не роз≥брали все с≥льськогосподарське устаткуванн¤Ф.

ѕрот¤гом к≥лькох тижн≥в у березн≥ Ч кв≥тн≥ 1930 р. к≥льк≥сть колектив≥зованих сел¤нських господарств зменшилас¤ з 50,3 % до 23 %. ÷ей процес тривав до самоњ осен≥. «агалом близько 9 млн сел¤нських господарств Ч тобто 40Ч50 млн чолов≥к Ч залишили колгоспи. —п≥вв≥дношенн¤ м≥н¤лис¤ залежно в≥д м≥сцевост≥. —каж≥мо, в б≥лоруському сел≥ з с≥мдес¤ти господарств сорок залишилис¤, а тридц¤ть вийшли з колгоспу. ¬ ”крањн≥ к≥льк≥сть Ув≥дступник≥вФ була значно вищою. ѕонад 50 % тих, хто залишив колгоспи, були з ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказу (по сут≥, украњнське кер≥вництво тепер звинувачували в тому, що воно, допустивши з самого початку Ул≥вацьк≥Ф збоченн¤, що про¤вилис¤ у примусов≥й колектив≥зац≥њ, тепер робить УправуФ помилку, дозвол¤ючи вих≥д ≥з колгосп≥в, не докладаЇ необх≥дних зусиль, щоб переконати сел¤н у райдужних перспективах колектив≥зац≥њ).

«агалом крах був повний. ѕроте близько трьох м≥льйон≥в сел¤нських господарств залишалос¤ в колгоспах. ” кожному сел≥ в головних зернових районах та в б≥льшост≥ с≥л ≥нших рег≥он≥в колгосп займав найкращу землю ≥ втримував значну к≥льк≥сть уц≥л≥лоњ худоби. ќск≥льки силов≥ методи, на думку парт≥йноњ верх≥вки, вже певною м≥рою вичерпали себе, на цьому етап≥ вона вир≥шила вдатис¤ до економ≥чних заход≥в. –≥шенн¤м ур¤ду сел¤ни-колгоспники зв≥льн¤лись в≥д оподаткуванн¤ домашньоњ худоби на два роки; штрафи, накладен≥ на них до 1 кв≥тн¤, скасовувались. ”с≥ ц≥ послабленн¤ не стосувалис¤ сел¤н-одноос≥бник≥в.

Ѕ≥льше того, у вересн≥ 1930 р. власт≥ перейшли в р≥шучий наступ проти ≥ндив≥дуальних господарств, намагаючись задушити њх непом≥рним оподаткуванн¤м та вс≥л¤кими ≥ншими засобами тиску. УѕравдаФ давала зрозум≥ти, що дл¤ усп≥шного проведенн¤ колектив≥зац≥њ треба створити умови, за ¤ких ≥ндив≥дуальний оброб≥ток земл≥ став би неприбутковою справою. ’оча сл≥д п≥дкреслити, що нав≥ть у вкрай неспри¤тливих умовах сел¤ни-одноос≥бники в с≥льськогосподарський сезон 1930 р. добилис¤ б≥льших усп≥х≥в, ан≥ж колгоспи. 16 жовтн¤ 1930р. УѕравдаФ писала: Уякщо сел¤нин може усп≥шно розвивати своЇ ≥ндив≥дуальне господарство, дл¤ чого йому вступати в колгосп?Ф

ѕод≥бн≥ виступи парт≥йноњ та рад¤нськоњ преси мали заохочувати м≥сцев≥ власт≥ до застосуванн¤ все нових заход≥в, спр¤мованих на л≥кв≥дац≥ю одноос≥бних господарств. «авд¤ки њм, а також в≥дновленню адм≥н≥стративного тиску в друг≥й половин≥ 1930 р. удалос¤ покласти край виходам ≥з колгосп≥в.

ƒруга хвил¤ розкуркуленн¤, що накотилас¤ тепер, була спр¤мована переважно проти тих сел¤н-пров≥дник≥в, ¤к≥ очолювали вих≥д ≥з колгосп≥в. Ѕ≥льш≥сть ≥з них аж н≥¤к не могли вважатис¤ Укуркул¤миФ, ≥ њхн¤ вина пол¤гала лише в тому, що вони очолювали оп≥р колектив≥зац≥њ.

“иповою у цьому план≥ може вважатис¤ ≥стор≥¤, що сталас¤ в с. Ѕорис≥вц≥. √ерой громад¤нськоњ в≥йни оборон¤в сел¤н в≥д примусовоњ колектив≥зац≥њ. ѕредставник парт≥йного кер≥вництва попервах п≥дтримав його, коли в≥н звинуватив своњх головних гонител≥в у ексцесах, посилаючись на стал≥нську статтю У«апамороченн¤ в≥д усп≥х≥вФ та УновуФ л≥н≥ю парт≥њ, що випливала з нењ. јле коли тиск згодом в≥дновивс¤, той самий Ул≥беральнийФ кер≥вник одразу ж проголосив його УкуркулемФ, внасл≥док чого сел¤нина експропр≥ювали ≥ де¤к≥ з його д≥тей померли. ѕод≥бними методами вдалос¤ зл≥кв≥дувати б≥льш≥сть хутор≥в сел¤н-одноос≥бник≥в, ¤к≥ ще залишалис¤, а њхню землю включити до колгосп≥в. Ќаприклад, на хутор≥ –оманчуки в ѕолтавському окруз≥ навесн≥ 1931 р. у 104 родинах заарештували вс≥х чолов≥к≥в, а землю колектив≥зували .

ѕоЇднанн¤ адм≥н≥стративних, силових метод≥в та економ≥чного тиску врешт≥-решт дало своњ результати.  олгоспи поступово переважили. ≤ 2 серпн¤ 1931 р. ÷  парт≥њ ухвалив резолюц≥ю, де зазначалось, що колектив≥зац≥ю повн≥стю завершено на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, в степових районах та на Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ (окр≥м район≥в вирощуванн¤ цукрового бур¤ку), на ”рал≥ та на Ќижн≥й ≥ —ередн≥й ¬олз≥.

ќдним ≥з найб≥льш часто вживаних аргумент≥в на користь колектив≥зац≥њ називалас¤ УдопомогаФ села у проведенн≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, причому йшлос¤ не лише про експлуатац≥ю сел¤н ¤к зас≥б одержанн¤ необх≥дних кап≥таловкладень (за що ратували л≥в≥), але й про те, щоб вив≥льнити певну частину населенн¤ дл¤ роботи у промисловост≥. «вичайно, це був аргумент не ст≥льки на користь колектив≥зац≥њ, ск≥льки модерн≥зац≥њ с≥льського господарства, а припущенн¤, що колектив≥зац≥¤ стане, по сут≥, вир≥шальним фактором модерн≥зац≥њ, було, принаймн≥, передчасним.

”с≥ парт≥йн≥ фракц≥њ погоджувалис¤, що швидка ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ конче необх≥дна. ÷е по¤снювалос¤ частково ≥деолог≥чними м≥ркуванн¤ми Ч УпролетарськаФ держава потребувала к≥льк≥сного зростанн¤ класу, на ¤кий вона повинна спиратис¤ зг≥дно з марксистською доктриною, але й економ≥чн≥ аргументи також здавалис¤ переконливими.

јнал≥з розвитку промисловост≥ в —–—– у пер≥од зд≥йсненн¤ першого та другого п'¤тир≥чних план≥в не Ї завданн¤м ц≥Їњ книги. јле ми повинн≥ зазначити, що в 1930 р. до першого п'¤тир≥чного плану були включен≥ гранд≥озн≥ за своњм масштабом нов≥ проекти. —ама ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ стала частиною р≥зних прискорених програм, що передбачали значно вищ≥ темпи ≥ обс¤ги введенн¤ в д≥ю нових виробництв, пор≥вн¤но з тими, що передбачались з самого початку спец≥ал≥стами Ч авторами п'¤тир≥чного плану чи пропонувалис¤ УправимиФ.

ћи читаЇмо, наприклад, про курси У≥нженер≥вФ при ’арк≥вському тракторному завод≥. –об≥тник≥в, ¤к≥ про¤вили Унадзвичайн≥ зд≥бност≥ чи пол≥тичну благонад≥йн≥стьФ, посп≥хом проган¤ли через курси, п≥сл¤ чого негайно посилали на заводи. У¬они в≥дразу намагалис¤ виправити працю ≥ноземних спец≥ал≥ст≥в, внос¤чи невимовне зам≥шанн¤ та руйнуючи зусилл¤ справд≥ зд≥бних техн≥к≥в. «нищено високо¤к≥сне та дороге устаткуванн¤...Ф

 ≥льк≥сть робочих рук у промисловост≥ пост≥йно росла, перевершуючи будь-¤к≥ спод≥ванн¤ (на багатьох об'Їктах к≥льк≥сть роб≥тник≥в була набагато б≥льшою, ан≥ж передбачалос¤ планом Ч на ƒн≥пробуд≥, наприклад, 65 тис. зам≥сть 38 тис.). як ми бачили, на робочу силу, джерелом ¤коњ були експропр≥йован≥ Укуркул≥Ф, дивилис¤ несхвально, принаймн≥ оф≥ц≥йно. ќстанн≥х намагались не допускати у промислов≥сть, за вин¤тком де¤ких район≥в —иб≥ру, хоча в багатьох ≥нших випадках, таких, наприклад, ¤к рубанн¤ л≥су та примусова прац¤ на Ѕ≥ломорському канал≥ (що ви¤вивс¤ досить таки неефективним), можна було в рамках абстрактноњ статистики говорити про перех≥д в≥д сел¤нського до роб≥тничого житт¤. ѕроте основна маса нових промислових роб≥тник≥в могла прийти т≥льки з села. ¬ пер≥од з 1929 по 1932 р. к≥льк≥сть промислових роб≥тник≥в зб≥льшилас¤ на 12,5 млн чолов≥к, ≥з них 8,5 млн прийшли з с≥л.

«ростанн¤ м≥ського населенн¤ означало, кр≥м усього ≥ншого, що с≥льське господарство повинне було виробл¤ти значно б≥льше продукт≥в харчуванн¤, щоб прогодувати його. «г≥дно з державними планами ≥ прогнозами спец≥ал≥ст≥в, к≥льк≥сть м≥ського населенн¤ у 1930 р. не повинна була перевищити 26 млн чолов≥к. јле вже в 1931 р. к≥льк≥сть город¤н зб≥льшилас¤ до 33,2 млн, що становило майже 26 % усього населенн¤ крањни. ¬иробництво ж зерна, необх≥дного дл¤ њхнього споживанн¤, зросло лише на ¤кихось 6 %. ÷ентрал≥зац≥¤ розпод≥лу хл≥ба, завершена в 1930Ч1931 рр., супроводжувалась суворим нормуванн¤м. ƒе¤к≥ рад¤нськ≥ вчен≥ (наприклад, ћошков ≥ Ќемаков) висловлюють думку, що нормуванн¤ було спричинене не ст≥льки труднощами загот≥вель, ск≥льки прагненн¤м л≥кв≥дувати товарний ринковий обм≥н. «вичайно, правдою Ї те, що контролюванн¤ виробництва ≥ здач≥ зерна держав≥ на колгоспному р≥вн≥ в цей пер≥од не мало н≥чого сп≥льного з ринковим обм≥ном у будь-¤к≥й форм≥.

Ќорми вироб≥тку були високими. ј система оплати прац≥ пристосовувалась до стал≥нськоњ ≥Їрарх≥чноњ держави, що народжувалас¤ таким чином, щоб Уможна було платити прац≥вников≥ ƒѕ” так само, ¤к л≥карев≥, хоча в д≥йсност≥ в≥н одержував у дес¤ть раз≥в б≥льше, ≥ показовим було те, що л≥кар не знав, ск≥льки прац≥вник ƒѕ” м≥г купити за своњ грош≥. “ак само роб≥тник у ћоскв≥ заробл¤в утрич≥ б≥льше, н≥ж роб≥тник у ’арков≥... –об≥тники з пров≥нц≥й знали, ск≥льки заробл¤в московський роб≥тник ≥ ¤к його платн¤ сп≥вв≥дносилась з њхн≥м зароб≥тком, але вони не знали, ск≥льки в≥н м≥г купити за ц≥ грош≥Ф.

Ќа 1932 р. варт≥сть карбованц¤ на в≥льному ринку складала лише 20 % його вартост≥ в 1927 р. “обто на¤вною була масова ≥нфл¤ц≥¤. –еальний зароб≥ток роб≥тник≥в у 1933 р. становив приблизно дес¤ту частину того, що вони заробл¤ли в 1926Ч1927 рр. “аким чином, житт¤ в м≥ст≥ аж н≥¤к не було ≥дил≥чним, але, ¤к зазначаЇ рад¤нський досл≥дник —в¤невич, на початку 30-х рок≥в економ≥чн≥ реальност≥ не давали можливост≥ пол≥пшити житт¤ р¤дового роб≥тника, зате ≥снувало ск≥льки завгодно можливостей зробити житт¤ сел¤нина наст≥льки нестерпним, що в≥н вол≥в п≥ти нав≥ть на завод. ÷ей процес набув таких темп≥в, що незабаром наб≥р робочоњ сили дл¤ промисловост≥ перестав бути проблемою, зате з'¤вилас¤ ≥нша,Ч ¤к запоб≥гти обезлюдненню села.

ўоправда, значна частина нових промислових роб≥тник≥в не порвала до к≥нц¤ зв'¤зк≥в ≥з землею, що зумовлювало зворотний пот≥к в≥д м≥ста до села. Ќа думку рад¤нських ≥сторик≥в, ¤к сучасних, так ≥ попереднього пер≥оду, Усезонн≥ роб≥тники, що втратили свою землю, хот≥ли б повернутис¤ до нењ, щоб захистити њњ в≥д конф≥скац≥њ, а т≥, чию землю колектив≥зували, не насм≥лювалис¤ залишити колгосп, бо бо¤лис¤ втратити своњ права на родинний д≥м...Ф. ≤ нав≥ть кадров≥ заводськ≥ роб≥тники в невеликих м≥стах здеб≥льшого традиц≥йно п≥дтримували зв'¤зки з селом (оф≥ц≥йн≥ документи часто посилаютьс¤ на них ¤к на противник≥в колектив≥зац≥њ).

«агалом же прагненн¤ залишити колгосп було наст≥льки сильним, що не йшло н≥ в ¤ке пор≥вн¤нн¤ з ≥ншими впливами. “ому власт≥ вживали р≥шучих адм≥н≥стративних заход≥в, щоб перешкодити цьому.

—тарий б≥льшовик X. –аковський писав на початку 1930 р.: Уќпинившись у в≥дчайдушному становищ≥, б≥дн≥ сел¤ни та батраки почнуть ст≥катис¤ масово до м≥ст, залишаючи село без робочоњ сили. „и д≥йсно можливо, щоб наш пролетарський ур¤д ув≥в закон, ¤кий приписав би с≥льську б≥дноту до колгосп≥в?Ф

ќднак под≥њ розвивалис¤ саме так, ¤к передбачав один ≥з л≥дер≥в УправихФ. У¬нутр≥шн≥й паспортФ було введено у грудн≥ 1932 р. …ого практичне застосуванн¤ не давало можливост≥ не т≥льки Укуркул¤мФ, але й б≥дним сел¤нам, ¤к≥ хот≥ли б перењхати до м≥ста, зробити це без дозволу м≥сцевих властей. «г≥дно з законом в≥д 17 березн¤ 1933 р. сел¤нин не м≥г залишити колгосп без домовленост≥ з≥ своњми майбутн≥ми працедавц¤ми, п≥дтвердженоњ правл≥нн¤м колгоспу. ÷≥ заходи суперечили давн≥й сел¤нськ≥й практиц≥. як ми вже зазначили вище, значна частина сел¤н (особливо в ”крањн≥) традиц≥йно працювала в м≥стах або ж щор≥чно в≥дправл¤лась у пошуках зароб≥тку в ≥нш≥ м≥сцевост≥.

¬веденн¤ Увнутр≥шн≥х паспорт≥вФ ≥ прив'¤зуванн¤ сел¤нина до земл≥ повн≥стю руйнувало ц≥ традиц≥њ ≥ означало, по сут≥, поверненн¤ кр≥пацтва. Ѕ≥льше того, п≥дривалис¤ сам≥ основи сел¤нського господарського житт¤, що ставило його в повну залежн≥сть в≥д м≥сцевих умов (запровадженн¤ Увнутр≥шн≥х паспорт≥вФ, позбавл¤ючи сел¤н можливост≥ покинути село, водночас зв'¤зувало руки й роб≥тникам, оск≥льки на¤вн≥сть у них паспорта та Утрудовоњ книжкиФ використовувалась завд¤ки ц≥л≥й систем≥ адм≥н≥стративних заход≥в дл¤ того, щоб утримувати њх на одному п≥дприЇмств≥ або принаймн≥ у межах одного м≥ста).

—тал≥н не вважав колектив≥зац≥ю засобом забезпеченн¤ м≥ст робочою силою, навпаки, в≥н стверджував, що саме внасл≥док створенн¤ колгосп≥в удалос¤ Упок≥нчити надал≥ з утечею сел¤нина з села до м≥ста, пок≥нчити з марнуванн¤м робочоњ силиФ.

Ќер≥дко висловлювалас¤ думка, що колектив≥зац≥¤, ¤ку розгл¤дали ¤к зас≥б зб≥льшенн¤ виробництва зерна та ≥нших с≥льгосппродукт≥в, насправд≥ мала слугувати джерелом кошт≥в, необх≥дних дл¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ÷е питанн¤ було в центр≥ уваги парт≥йних теоретик≥в, починаючи в≥д ѕреображенського.

Ѕезумовно, с≥льське господарство може служити джерелом забезпеченн¤ додаткових кошт≥в дл¤ прискореного розвитку промисловост≥, ¤к це в≥дбувалос¤, скаж≥мо, в япон≥њ. ≤ хоча стал≥нський Ушл¤хФ дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети вважавс¤ менш ефективним, а за своЇю жорсток≥стю перевершував усе бачене дос≥ в ≥стор≥њ, усе ж вважалос¤, що в≥н у к≥нцевому рахунку ви¤вивс¤ усп≥шним, давши можлив≥сть УвичавитиФ з с≥льськогосподарського сектора кошти, необх≥дн≥ дл¤ зд≥йсненн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ.

≤снуЇ й ≥нша точка зору. –ад¤нський ≥сторик ј.ј. Ѕарсов та американський досл≥дник ƒжейс ћ≥ллар, ¤к≥ присв¤тили своњ досл≥дженн¤ анал≥зу ц≥Їњ проблеми, доход¤ть висновку, що, попри вс≥ спод≥ванн¤, прот¤гом 1928Ч1932 рр. мав м≥сце внесок (хоча б ≥ незначний) промислового сектора у с≥льськогосподарський, а не навпаки. ≤ нав≥ть той ≥нтенсивний та в≥дчайдушний тиск, що чинивс¤ по в≥дношенню до колгоспник≥в, не м≥г компенсувати жахливого занепаду с≥льського господарства, що став результатом самоњ колектив≥зац≥њ.

” результат≥ св≥товоњ економ≥чноњ кризи в 1932 р. ц≥ни на с≥льськогосподарськ≥ продукти на «аход≥ пор≥вн¤но з ц≥нами на промислов≥ товари р≥зко впали. Ќезважаючи на це, експорт с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ став дл¤ —–—– одним ≥з найважлив≥ших джерел валютних надходжень. ѕрот¤гом п'¤тир≥чки щор≥чний експорт зерна становив 2,7 млн т, перевищивши р≥вень 1926Ч1927 рр. (2,6 млн т) тод≥ ¤к експорт ≥нших с≥льськогосподарських продукт≥в зменшивс¤ приблизно на 65 %.

«вичайно, реал≥зац≥¤ продукц≥њ с≥льського господарства була важливим джерелом ф≥нансуванн¤ розвитку промисловост≥. ќднак кап≥таловкладенн¤ у виробництво с≥льськогосподарського устаткуванн¤, не кажучи вже про величезне зб≥льшенн¤ кошт≥в на утриманн¤ с≥льськоњ адм≥н≥страц≥њ, перевищували. “аким чином, хоча значну частину валютних надходжень, необх≥дних дл¤ закуп≥вл≥ найнов≥ших машин та устаткуванн¤, забезпечував хл≥бний експорт, усе ж у загальному п≥дсумку не можна стверджувати, що промисловий сектор субсидувавс¤ виключно за рахунок експлуатац≥њ сел¤н. ѕричини критичного становища, що склалос¤ в с≥льському господарств≥, були р≥зними. ѕередус≥м розгл¤немо хоча б т≥ методи управл≥нн¤ ним, ¤к≥ почала застосовувати рад¤нська влада, починаючи з 30-х рок≥в. ѕередбачаючи реальн≥ результати колектив≥зац≥њ, X. –аковський ще на початку 1930 р. писав у журнал≥ УЅ≥льшовикФ (є 7): Уѕоза вигадкою про колгоспник≥в-власник≥в, поза вигадкою про обраних кер≥вник≥в, створюЇтьс¤ система примусу, ¤ка залишаЇ далеко позаду все, що вже ≥снуЇ в радгоспах. ѕо сут≥ справи, колгоспники не працюватимуть на себе. ≤ Їдине, що буде рости, процв≥тати та бу¤ти, це нова колгоспна бюрократ≥¤, бюрократ≥¤ ус¤кого гатунку, витв≥р бюрократичного кошмару...  олгоспники терп≥тимуть нестатки в усьому, зате буде величезна компенсац≥¤ у вигл¤д≥ ур¤довц≥в ≥ оборонц≥в, тайних ≥ ¤вних...Ф

 олгоспи пост≥йно п≥ддавались критиц≥ за неефективн≥сть, ≥ все ж було прийн¤то помилкове р≥шенн¤ поставити њх п≥д контроль окружних та ≥нших парт≥йних ком≥тет≥в, незр≥вн¤нно менш компетентних у с≥льському господарств≥. ¬ одному ≥з тогочасних оф≥ц≥йних зв≥т≥в, п≥дготовлених прац≥вниками англ≥йського посольства, досить реал≥стично оц≥нювалась ситуац≥¤, що склалас¤ в той пер≥од на сел≥:

Ућалоймов≥рно, щоб рад¤нське с≥льськогосподарське виробництво позитивно реагувало на поширенн¤ цих старанно розроблених паперових ≥нструкц≥й. ¬они сприйматимутьс¤ не ≥накше ¤к в≥дкритий терорФ.

Ќа кожному р≥вн≥ державноњ владноњ структури спостер≥галось прагненн¤ перекласти вину за стан речей на представник≥в нижчого ешелону. –ад¤нський досл≥дник  алиник наводить одне з типових пов≥домлень з м≥сць, що нер≥дко з'¤вл¤лис¤ на стор≥нках тогочасних засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ: Уƒе¤к≥ колгоспн≥ кер≥вники продемонстрували злочинницьке ставленн¤ до загот≥вл≥ зерна, особливо  ачанов ≥ Ѕабанський Ч кер≥вники колгосп≥в у селах —тепан≥вка ≥ Ќовосел≥вка...Ф; У олом≥Їць, будучи головою с≥льради с. ћиколањвка, поводивс¤ злочинницьки та безв≥дпов≥дально щодо зм≥цненн¤ колгосп≥в, забезпеченн¤ своЇчасного збору урожаю, орган≥зац≥њ загот≥вл≥ зерна...Ф

” 1930Ч1932 рр. у —–—– повсюдно панували Уц≥лковита дезорган≥зац≥¤ та неефективн≥стьФ, ≥ пов≥домлень, що п≥дтверджують це, ≥снуЇ чимало. Ќа р≥вн≥ р¤дового хл≥бороба результати парт≥йного кер≥вництва на сел≥ добре ≥люструЇ типова розпов≥дь сел¤нина Ч прац≥вника одного з радгосп≥в в ”крањн≥ (™нак≥Їве на ƒонеччин≥), ¤кий у 1931 р. скарживс¤ своЇму другов≥-комун≥стов≥ на погане кер≥вництво та некомпетентн≥сть, що скр≥зь переважали. “оркнувшись питанн¤ догл¤ду за худобою, зокрема радгоспними свин¤ми, в≥н сказав: У„удо, що вони ще дос≥ не поздихали. јле њм уже недовго лишилос¤. ј директора, ¤кий попустив цьому, нав≥ть не покарають. “аких Уп≥дкуркульник≥вФ, ¤к ¤, називатимуть ворогами, ≥ ми не матимемо можливост≥ довести свою невинн≥стьФ.  оли товариш запропонував йому вийти з радгоспу, в≥н в≥дпов≥в, що тод≥ його напевне заарештують, а ¤кщо в≥н залишитьс¤, то зможе хоч ¤кось допомогти своњм свин¤м ≥ намагатиметьс¤ чинити оп≥р директоров≥. «а к≥лька м≥с¤ц≥в його таки заарештували, ≥ п≥зн≥ше в≥н помер у тюрм≥.

¬ одному ≥з досить типових зв≥т≥в ќƒѕ” за 1932 р. пов≥домл¤лось: У” колгосп≥ ≥м. —тал≥на ћарийськоњ с≥льради „ервоного району, ¤кий об'ЇднуЇ понад 40 господарств, ≥снуЇ найц≥лковит≥ша безгосподарн≥сть. ƒе¤к≥ члени правл≥нн¤ колгоспу систематично займаютьс¤ пи¤цтвом ≥ зловживанн¤ми... √олова правл≥нн¤... колишн≥й середн¤к, систематично пи¤чить ≥ зовс≥м не керуЇ роботою колгоспу... близько 20 гектар≥в в≥вса лежать скошен≥, але не збиран≥ ≥ майже ц≥лком погнили... «алишилис¤ нескошеними п≥втора гектара в≥вса, ¤кий уже повн≥стю згнив. ќзима пшениц¤, ¤ку скосили вчасно, залишилас¤ лежати на пол¤х, у результат≥ чого вона також згнила. ћайже увесь висмиканий льон лежить у пал≥ й гниЇ, внасл≥док чого нас≥нн¤ майже зовс≥м знищене. Ѕлизько ста гектар≥в лук≥в усе ще не скошено, в той час ¤к колгоспна худоба залишилас¤ без с≥на на зиму, ≥ за п≥драхунками бракуЇ близько 4000 пуд≥в корму.  оштом колгоспу куплено чотири колишн≥ куркульськ≥ хати, щоб побудувати прим≥щенн¤ дл¤ великоњ рогатоњ худоби, ¤ких колгосп дуже потребував, але ц≥ прим≥щенн¤ порозбирали колгоспники на дрова. —≥льськогосподарський реманент та упр¤ж не в≥дремонтовано вчасно, внасл≥док чого вони стали непридатними дл¤ вживанн¤... јж до цього часу колгосп ще не одержав н≥¤кого прибутку (вид≥лено автором). Ќатепер, через погане кер≥вництво та зловживанн¤ правл≥нн¤, де¤к≥ колгоспники... ведуть розмови про вих≥д ≥з колгоспу...Ф

ƒокументальн≥ матер≥али, що Ї в нашому розпор¤дженн≥, св≥дчать про ≥снуванн¤ величезноњ бюрократичноњ мереж≥, в рамках ¤коњ кожна установа блокувала можлив≥сть виконанн¤ завданн¤ ≥ншими, зд≥йснюючи ст≥льки орган≥зац≥йних та реорган≥зац≥йних заход≥в, що не залишалос¤ часу дл¤ найголовн≥шого. « ≥ншого боку, ¤к зазначаЇ американський ≥сторик ‘айнсод, Усаме неефективн≥сть державного апарату певною м≥рою нейтрал≥зувала нестерпн≥сть ≥снуючого становищаФ.

ƒивовижн≥ приклади безв≥дпов≥дальних призначень п≥зн≥ше нав≥в ѕ. ѕостишев. ћожливо, найкурйозн≥шим ≥з них було призначенн¤ ќдеського окружкому парт≥њ, ¤кий направив парторган≥затором до одного з колгосп≥в перса. ÷ей УуповноваженийФ зовс≥м не розмовл¤в по-украњнськи, а лише ламаною рос≥йською мовою. ѕро квал≥ф≥кац≥ю цього Успец≥ал≥стаФ св≥дчила його реЇстрац≥йна картка, де значилось, що в≥н колись працював сторожем, охорон¤ючи зерно.

Ћише колгоспи, що мали вин¤тково спри¤тлив≥ природн≥ ресурси та зд≥бних ≥ дуже квал≥ф≥кованих кер≥вник≥в, могли усп≥шно господарювати в под≥бних умовах. Ѕ≥льше того, ¤к п≥дкреслювали у своњй книз≥ рос≥йськ≥ досл≥дники –ой ≥ ∆орес ћедведЇви, Уу кожн≥й област≥ чи район≥ головний кер≥вник завжди дбав про те, щоб на п≥двладн≥й йому територ≥њ був принаймн≥ один УзразковийФ колгосп (¤кий д≥ставав б≥льшу частину добрив ≥ устаткуванн¤, а зв≥дси й нагороди та прем≥њ за зразкову продукц≥ю)Ф. «вичайно, дос¤галос¤ це за рахунок дискрим≥нац≥њ та ще б≥льшоњ експлуатац≥њ решти колгосп≥в.

ќднак, за вин¤тком цих УзразковихФ колгосп≥в, передов≥ господарства також вс≥л¤ко ошукували. «а св≥дченн¤м колгоспника, мешканц¤ одного з таких заможних с≥л, оск≥льки з в≥дсталих колгосп≥в мало що можна було одержати, Ум≥сцева влада виконувала державн≥ поставки нашим зерном, а нам н≥чого не залишалос¤Ф. ќдним ≥з таких небагатьох заможних господарств був колгосп у с. Ѕорисовц≥ на «апор≥жж≥, заснований ще в 1924 р. јле з початком масовоњ колектив≥зац≥њ можлив≥сть одержанн¤ харчових продукт≥в у колгосп≥ ¤к оплату на Утрудодн≥Ф стала ефемерною, тому чолов≥ки намагалис¤ влаштуватис¤ на роботу десь на сторон≥, посилаючи ж≥нок ≥ п≥дл≥тк≥в працювати в пол≥.

” де¤ких районах, зокрема в —иб≥ру, ≥снували рел≥г≥йн≥ групи (Ївангел≥ст≥в, баптист≥в, менон≥т≥в), що орган≥зовували справжн≥ ефективн≥ комуни. ” 20-х роках наркомат юстиц≥њ визнав њх соц≥ал≥стичними; але тепер про них твердили, що вони слугували УфасадомФ дл¤ куркульських елемент≥в, прикриваючи ≥менем комуни експлуатац≥ю.  оли вони спробували одержати статус колгосп≥в, њм не дозволили цього зробити, а реорган≥зували на Урад¤нськихФ засадах, виключивши найб≥льш активних рел≥г≥йних пров≥дник≥в, ¤ких, звичайно, депортували.

Ѕезглузд≥ намаганн¤ орган≥зувати колгоспи-г≥ганти породжували лише нов≥ проблеми, ¤к ≥ ран≥ше. ќдин ≥з новостворених величезних колгосп≥в мав 45 тис. га земельних уг≥дь. « цього, звичайно, н≥чого не вийшло. …ого зам≥нили такою ж штучною системою Уквадрат≥вФ, кожен ≥з ¤ких с¤гав 1000 га. ¬с≥ ц≥ нововведенн¤ зустр≥чалис¤ сел¤нами з повною апат≥Їю або ворож≥стю, оск≥льки њхн¤ думка при цьому повн≥стю ≥гнорувалас¤. ѕод≥бн≥ процеси в≥дбувалис¤ повсюдно, аж доки, врешт≥, в 1933 р. парт≥¤ п≥шла на де¤к≥ поступки у цьому питанн≥. “ак, було розукрупнено колгосп ≥м.  рас≥на в с. „убаревому на ƒн≥пропетровщин≥, що мав 5873 га земельних уг≥дь ≥ об'Їднував 818 господарств, а також колгосп ≥м. ¬орошилова в с. ѕокровському ƒонецькоњ област≥, що мав 3800 га уг≥дь, та ≥н.

ќднак дезорган≥зац≥¤ та безгосподарн≥сть мали м≥сце не т≥льки в колгоспах. “ака ж невт≥шна картина спостер≥галас¤ й на ≥нших д≥л¤нках Ународного господарстваФ. ќсобливо гострою була проблема збер≥ганн¤ ≥ транспортуванн¤ зерна, вже п≥сл¤ того ¤к воно над≥йшло в≥д колгосп≥в у Удержавн≥ зас≥киФ. Ѕ≥льш-менш достов≥рн≥ дан≥ про втрати зерна Ї лише на р≥вн≥ загот≥вельних орган≥зац≥й. «а пер≥од з 1928 по 1933 р. вони становили близько м≥льйона тонн на р≥к або п'¤ть м≥льйон≥в тонн у ц≥лому (в чотири-п'¤ть раз≥в б≥льше в≥дпов≥дно до втрат у 1926Ч1928 рр.). ÷е можна пор≥вн¤ти з обс¤гом зернового експорту в 1928Ч1933 рр., ¤кий становив 13,5 млн т. ј коли пор≥вн¤ти њх з даними про к≥льк≥сть зерна, що залишалос¤ дл¤ харчуванн¤ сел¤нства, то вони ще б≥льше вражатимуть.

ќдн≥Їю з причин таких величезних втрат було зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ зерна, що транспортувалос¤. якщо на 1 с≥чн¤ 1928 р. к≥льк≥сть зерна, що перевозилос¤, становила 255 тис. т, то на 1 с≥чн¤ 1930 р. на стад≥њ транспортуванн¤ ≥ складуванн¤ перебувало 3 692 500 т, Упереважно в стац≥онарних вагонах або на суднах чи в портових складах, тобто в абсолютно непристосованих прим≥щенн¤х. ” результат≥ втрати зерна були вражаючимиФ.

ќднак неефективн≥сть та марнотратн≥сть новоњ аграрноњ бюрократ≥њ були лише частиною проблеми. якщо загл¤нути глибше, то можна зробити висновок, що сам принцип вир≥шенн¤ продовольчого питанн¤, ¤кий пол¤гав у тому, що силовими, адм≥н≥стративними методами можна одержати зерна ст≥льки ж, ск≥льки за допомогою ринкового механ≥зму, був хибним, а головне, безперспективним. «ерно д≥йсно можна було добути, нав≥ть ¤кщо значна його частина пот≥м пропадала. «г≥дно з оф≥ц≥йними даними, державн≥ загот≥вл≥ зерна зб≥льшилис¤ з 10,8 млн т у 1928Ч1929 рр. до 16,1 млн у 1929Ч1930, 22,1 млн у 1930Ч1931 ≥ 22,8 млн т у 1931Ч1932 рр. “обто за три роки п≥сл¤ початку масовоњ колектив≥зац≥њ ур¤д б≥льше н≥ж подвоњв к≥льк≥сть зерна, ¤ке в≥н забирав у сел¤н.

÷≥ додатков≥ загот≥вл≥ означали, що самим сел¤нам зерна залишалос¤ все менше. ≤ справа пол¤гала не лише в антигуманност≥ под≥бних заход≥в, порушенн≥ принципу соц≥альноњ справедливост≥. ≤гнорувалис¤ економ≥чн≥ стимули, ¤к≥ б заохочували людей до прац≥. У–ад¤нська ≥сторична енциклопед≥¤Ф зазначаЇ, що в цей час Участо забирали все зерно в колгосп≥, включаючи й те, що призначалос¤ на оплату прац≥ колгоспник≥вФ.

¬≥дом≥ дисиденти –ой ≥ ∆орес ћедведЇви у своњй книз≥ пишуть, що стал≥нська ≥де¤ щодо вир≥шенн¤ зерновоњ проблеми була досить простою. ¬≥н вважав, що ¤кби в колгосп≥ знали заздалег≥дь, що ур¤дов≥ вимоги будуть велик≥, колгоспники працювали б удв≥ч≥ ≥нтенсивн≥ше, щоб добитис¤ максимального урожаю, аби хоч щось залишилос¤ дл¤ них самих.

ќсновний принцип пол¤гав у тому, що певну к≥льк≥сть зерна необх≥дно було здати держав≥ за будь-¤ких обставин ≥ лише п≥сл¤ того ¤к державн≥ поставки будуть виконан≥, можна брати до уваги потреби самих сел¤н. «акон в≥д 16 жовтн¤ 1931 р. заборон¤в запасати зерно дл¤ внутр≥шн≥х потреб колгоспу аж до виконанн¤ плану загот≥вель. ѕриродно, що нав≥ть м≥сцева влада не була в захопленн≥ в≥д того. –ад¤нський досл≥дник ћошков у своњй прац≥ наводить один ≥з тогочасних документ≥в, де йшлос¤ про те, що в 1931 р. Уде¤к≥ м≥сцев≥ ур¤довц≥ з обмеженим пол≥тичним св≥тогл¤дом намагалис¤ поставити ≥нтереси своЇњ с≥льради або колгоспу на перше м≥сце, а потреби вс≥Їњ крањни поставити остороньФ.

” перш≥й половин≥ 1931 р. м'¤со почали заготовл¤ти тими ж самими методами, що й зерно, але хоча дл¤ дос¤гненн¤ результат≥в було вжито найжорстк≥ших заход≥в, вони ви¤вилис¤ нижчими, н≥ж у 1929 р.

Ќе лише вимоги держави щодо зернових поставок перевищували можливост≥ села, система Уконтракт≥вФ, зг≥дно з ¤кою держава Урозплачувалас¤Ф з колгоспом, передбачала надзвичайно низьк≥ ц≥ни. ”р¤довою постановою в≥д 6 травн¤ 1932 р. колгоспам ≥ колгоспникам дозвол¤лас¤ приватна торг≥вл¤ зерном, однак лише п≥сл¤ виконанн¤ державних поставок. ѕостанови в≥д 22 серпн¤ та 2 грудн¤ 1932 р. передбачали сувор≥ покаранн¤ (до 10 рок≥в концентрац≥йних табор≥в) дл¤ тих, хто зваживс¤ б зробити це до виконанн¤ державних поставок. ƒо ¤коњ м≥ри ур¤д утискував тод≥ сел¤нство стане очевидним, ¤кщо вз¤ти до уваги, що ц≥ни на зерно на в≥льному ринку (в 1933 р.) набагато перевищували т≥, ¤к≥ дов≥льно призначалис¤ ур¤дом за обов'¤зков≥ поставки. Ќижчу цифру, хоча й все ще досить упереджену, подаЇ рад¤нський учений хрущовськоњ доби в У≤сторичн≥й енциклопед≥њФ. ¬≥н зазначаЇ, що Уц≥ни на зерно та багато ≥нших продукт≥в були символ≥чн≥ (у дес¤ть-двадц¤ть раз≥в нижч≥, н≥ж ринков≥). “ака система позбавл¤ла колгоспник≥в стимулу розвивати усусп≥льнене виробництвоФ.

ƒержава вимагала поставок зерна в≥д колгосп≥в не лише в форм≥ обов'¤зкових загот≥вель. «г≥дно з ур¤довою постановою в≥д 5 лютого 1933 р. колгоспи мали зд≥йснювати натуральну оплату послуг машинно-тракторних станц≥й. «а ц≥Їю постановою, ћ“— мали одержувати 20 % урожаю хл≥ба в обм≥н за виконанн¤ Увс≥Їњ основноњ с≥льськогосподарськоњ роботи на пол¤х колгоспуФ. ѕостановою в≥д 25 червн¤ 1933 р. проголошувалось, що буде розпочато судову справу проти будь-¤кого колгоспу, ¤кий намагатиметьс¤ уникнути оплати ћ“—. Ѕ≥льше того, ¤к зазначають –ой ≥ ∆орес ћедведЇви, Унатуральна оплата за трактори, комбайни та ≥нше устаткуванн¤ була дуже висока, у той час ¤к ц≥ни, за ¤кими ур¤д платив колгоспов≥, були надзвичайно низьк≥. ¬они, по сут≥, часто не покривали нав≥ть частини витрат на вирощуванн¤ урожаюФ.

ўе одним способом виконанн¤ обов'¤зкових хл≥бозагот≥вель була надм≥рна натуральна плата за розмелюванн¤ зерна (лише в 1954 р. њњ зам≥нили на оплату гот≥вкою).

ѕостановою ур¤ду в≥д 19 с≥чн¤ 1933 р. впроваджувалась нова система обов'¤зкових загот≥вель, що д≥стала форму оподаткуванн¤ тих земельних площ, ¤к≥ зас≥валис¤ за планом. ÷¤ система зам≥нила складн≥ дов≥льн≥ п≥драхунки, колишн≥х Уконтракт≥вФ. «г≥дно з постановою найпершим обов'¤зком кожного колгоспу ≥ кожного ≥ндив≥дуального господарства, ¤к ≥ ран≥ше, залишалос¤ виконанн¤ державних поставок.  олгоспам дозвол¤лос¤ продавати зерно лише п≥сл¤ виконанн¤ плану державних загот≥вель у масштабах вс≥Їњ республ≥ки, краю, област≥, а також поповненн¤ нас≥ннЇвого фонду. ѕроти колгосп≥в, ¤к≥ не виконували вчасно своњх м≥с¤чних норм здач≥ зерна, застосовувалис¤ сувор≥ санкц≥њ. ¬они мали сплачувати велик≥ грошов≥ штрафи ≥, кр≥м того, мусили виконувати своњ повн≥ р≥чн≥ норми держпоставок достроково (ст. 15, 16).

ќтже, ¤к писав у своњх спогадах ћ. ’рущов, Уми повернулис¤ до продуктовоњ рекв≥зиц≥њ, т≥льки тепер вона називалас¤ податком. ј кр≥м того, було ще й те, що називалос¤ Уперевиконанн¤м нормиФ. ўо це означало? ÷е означало, що секретар парткому йшов до колгоспу ≥ визначав, ск≥льки зерна колгоспники потребували дл¤ своњх власних потреб ≥ ск≥льки вони мусили передати держав≥. „асто нав≥ть не м≥сцевий партком визначав норму таких Узагот≥вельФ; держава сама встановлювала норму на всю округу. ” результат≥ сел¤ни нер≥дко мусили здати все, що з≥брали Ч буквально все! ќск≥льки вони не отримували жодноњ компенсац≥њ за свою працю, природно, що вони втрачали ≥нтерес до колгоспу й зам≥сть цього зосереджувалис¤ на своњх приватних д≥л¤нках, щоб прогодувати своњ родиниФ.

—истема обов'¤зкових поставок м'¤са, молока, масла, сиру, вовни тощо зазнала зм≥н, так само ¤к ≥ система поставок зерна, зг≥дно з постановами в≥д 23 вересн¤ та 19 грудн¤ 1932 р. Ќорми поставок обчислювались з урахуванн¤м загальноњ к≥лькост≥ продуктивноњ худоби, ¤ку мав колгосп у даний момент.

јграрн≥ постанови 1932Ч1933 рр. означали, що, виконавши своњ зобов'¤занн¤ по здач≥ зерна держав≥, колгоспи, кр≥м того, повинн≥ були: 1) заплатити ћ“— за техн≥чне обслуговуванн¤; 2) оплатити варт≥сть нас≥нн¤ та ≥нш≥ державн≥ позички; 3) створити нас≥ннЇв≥ резерви в розм≥р≥ приблизно 10Ч15 % р≥чних нас≥ннЇвих потреб, кормов≥ запаси Ч в≥дпов≥дно до р≥чних потреб колектив≥зованоњ худоби. Ћише тод≥ колгосп м≥г робити будь-¤кий розпод≥л Уприбутк≥вФ серед своњх член≥в. ўо ж до самого сел¤нина-колгоспника, то варто п≥дкреслити, що колгоспне кер≥вництво менше всього турбувалос¤ його добробутом. ѕрац¤ колгоспника оплачувалас¤ через систему так званих Утрудодн≥вФ. јле цей спос≥б оплати прац≥ зовс≥м не означав платню за день. Ќавпаки, деф≥н≥ц≥¤ Утрудодн¤Ф передбачала можлив≥сть к≥лькаденноњ прац≥ в пол≥, перед тим ¤к сел¤нин м≥г записати один УтрудоденьФ на св≥й рахунок.

≤де¤ Утрудодн¤Ф обговорювалас¤ у наукових ≥ парт≥йних колах ще в 20-х роках. јле запровадженн¤ його —тал≥ним було, здаЇтьс¤, першим випадком використанн¤ Утрудодн¤Ф ¤к засобу серйозноњ пол≥тики. Ќа практиц≥ це означало в≥др¤дний метод прац≥, ¤кий гарантував максимальне зусилл¤ в≥д кожного сел¤нина, ¤кий не хот≥в опинитис¤ з порожн≥ми руками та з порожн≥м шлунком.

У“рудоденьФ оф≥ц≥йно було запроваджено ур¤довою постановою в≥д 17 березн¤ 1933 р.  онкретний наб≥р типових робочих норм, ¤кий передбачав два Утрудодн≥Ф на день дл¤ гол≥в колгосп≥в, старших тракторист≥в та ≥н. ≥ половину Утрудодн¤Ф на день найнижч≥й груп≥ сел¤н, установлено 28 лютого 1933 р. Ќа практиц≥ диференц≥ац≥¤ була нав≥ть ще б≥льшою. ” де¤ких колгоспах, ¤к зазначав у листопад≥ 1933 р. ѕ. ѕостишев, витрати на адм≥н≥стративний персонал та накладн≥ витрати поглинали 30 % Утрудодн≥вФ.

“иповим УтрудоднемФ дл¤ р¤дових колгоспник≥в, установленим у У«разковому статут≥Ф, надрукованому в лютому 1935 р., була оранка гектара земл≥ або обмолот тонни зерна. Ќа виконанн¤ такого завданн¤ могло п≥ти к≥лька календарних дн≥в. ” 1930Ч1931 рр. за один УтрудоденьФ у де¤ких колгоспах видавали 300 г хл≥ба, у де¤ких Ч 100 г або й зовс≥м н≥чого.

ўотижн¤ бригадир п≥драховував, ск≥льки тому чи ≥ншому сел¤нинов≥ належало Утрудодн≥вФ, ≥ в залежност≥ в≥д цього м≥г виплатити аванс гот≥вкою або зерном. јле в принцип≥ гот≥вкою виплачували лише в к≥нц≥ року й практично така форма оплати була найб≥льш розповсюдженою. —правд≥, за оф≥ц≥йними документами приблизно 80 % колгосп≥в затримували оплату Утрудодн≥вФ своњм членам в≥д п≥втора до двох рок≥в. јле й там, де виплати зд≥йснювалис¤ б≥льш регул¤рно, обдируван≥ до нитки колгоспи мало що могли дати сел¤нам п≥сл¤ виконанн¤ своњх численних зобов'¤зань перед державою.

¬ одному з украњнських колгосп≥в, на ¤кий посилалис¤ ¤к на типовий, сел¤нам оплачувалось лише 150 Утрудодн≥вФ з розрахунку 800 г хл≥ба та 56 коп≥йок за один УтрудоденьФ. «а таку суму, зароблену роком важкоњ прац≥, навр¤д чи можна було купити одну пару черевик≥в. Ќа душу населенн¤ виходило менше 200 г хл≥ба на день

ўодо приватних д≥л¤нок ≥ худоби, то на кожну д≥л¤нку накладавс¤ грошовий податок (122 крб), кожен власник корови мусив здати 73 л молока ≥ 25 кг масла. як зазначав один ≥з сучасник≥в, Уколи п≥сл¤ першого колективного урожаю вони могли одержати в обм≥н за р≥к важкоњ прац≥, можливо, пару спортивних черевик≥в зам≥сть таких необх≥дних њм чоб≥т або ж к≥лька низько¤к≥сних бавовн¤них вироб≥в, вони просто переставали працюватиФ.

 ≥нцевим результатом такоњ дискрим≥нац≥йноњ пол≥тики держави у в≥дношенн≥ до сел¤нства, ¤ке позбавл¤лос¤ будь-¤ких економ≥чних стимул≥в до прац≥, стало р≥зке скороченн¤ пос≥вних площ у наступному роц≥; в ”крањн≥, незважаючи на пост≥йне зростанн¤ тиску згори на колгоспи, пос≥вна площа зменшилас¤ в 1931 р. на 4,5 %.

ѕо сут≥, парт≥¤ в черговий раз д≥стала повчальний урок у старому й разом ≥з тим простому питанн≥, суть ¤кого пол¤гаЇ в тому, що надм≥рне оподаткуванн¤ л≥кв≥дуЇ джерела прибутку.

ўо ж до самого оподаткуванн¤, тут варто додати, що восени 1930 р. на нещасне населенн¤ наклали ще один податок Ч Удержавну позичкуФ. ÷е був абсолютно недобров≥льний зах≥д, ¤к ≥ ран≥ше, розм≥ри нових виплат встановлював центр. “ак, сума в 111620 крб, сплати ¤коњ вимагалос¤ спочатку в≥д мешканц≥в  риницькоњ округи, Уза розпор¤дженн¤м –ади народних ком≥сар≥вФ у жовтн≥ була п≥двищена до 1 73 тис. крб. ƒе¤к≥ села вносилис¤ до штрафних списк≥в ¤к так≥, що про¤вили Узлочинне зап≥зненн¤Ф. Ќа м≥сцеву владу чинивс¤ неймов≥рний тиск, щоб спонукати њњ до б≥льш р≥шучих д≥й щодо населенн¤. У√олови с≥льрад,Ч зазначалос¤ в одному з нормативних документ≥в,Ч особисто в≥дпов≥дають за збиранн¤ грошей з багатих сел¤н прот¤гом сорока восьми годин, ≥накше њх збиратимуть силоюФ.

 олгосп фактично не був Їдиним Усоц≥ал≥стичнимФ суб'Їктом у сфер≥ с≥льського господарства. Ќа пор≥вн¤но невелик≥й за масштабами частин≥ земл≥ давно вже ≥снували радгоспи, ¤к≥, хоча й пос≥дали незначне м≥сце в аграрному сектор≥, б≥льше в≥дпов≥дали марксистськ≥й доктрин≥ комун≥стичноњ прац≥. “ам роб≥тник одержував платню ¤краз за принципом Ус≥льських хл≥бних фабрикФ. «г≥дно з цим УфабричнимФ принципом радгоспи спец≥ал≥зувалис¤ в ¤комусь одному вид≥ виробництва с≥льгосппродукц≥њ Ч вирощуванн≥ зерна, великоњ рогатоњ худоби, свиней ≥ т. п.

” 1921 р. радгоспи мали у своЇму розпор¤дженн≥ лише 3,3 млн га земельних уг≥дь. –≥зн≥ спроби п≥двищити њхню питому вагу провалилис¤, хоча з 1924 по 1933 р. к≥льк≥сть земл≥, ¤кою вони волод≥ли, зб≥льшилас¤ з 1,5 до 10,8 % загальноњ площ≥ с≥льгоспуг≥дь. ќднак виробництво продукц≥њ залишилос¤ на тому ж р≥вн≥. ” 1932 р. в оф≥ц≥йних постановах згадувалось про Умарнотратство та повну дезорган≥зац≥ю виробничих процес≥вФ у радгоспах. ¬ оф≥ц≥йн≥й л≥тератур≥ так описувавс¤ р¤довий радгосп: У—тан  амишинського зернового радгоспу (на Ќижн≥й ¬олз≥) можна вважати типовим дл¤ багатьох радгосп≥в. ∆одне з помешкань не мало н≥ обладнаноњ системи водопостачанн¤, н≥ лазень, у майстерн¤х руки примерзали до металу, не було кран≥в чи нав≥ть питноњ води. ¬ головному прим≥щенн≥ також не було лазн≥, ан≥ комори дл¤ дров, ан≥ м≥сц¤ дл¤ збер≥ганн¤ харчових продукт≥в, њдальн¤ холодна, брудна, њжа завжди одна й та ж, незадов≥льноњ ¤кост≥... ƒе¤к≥ родини все ще мешкають у земл¤нкахФ.

ѕо сут≥, к≥льк≥сть зерна, ¤ке виробл¤лос¤ радгоспами, складала лише третину того, що њм належало здавати за планом, а з ≥ншими продуктами справи були ще г≥рш≥. Ќа XVII з'њзд≥ парт≥њ —тал≥н говорив про роль радгосп≥в без ≥люз≥й; в≥н, зокрема, звертав увагу на њхн≥ невиправдано велик≥ розм≥ри, рису, ¤ку вони збер≥гають по сьогодн≥шн≥й день.

–адгоспи не вимагали такого активного втручанн¤ парт≥њ у в≥дносини ≥з сел¤нами, ¤к колгоспи. Ћюди з п≥дозр≥лим минулим ст≥калис¤ масово до них, ≥ оск≥льки кер≥вництву завжди бракувало роб≥тник≥в, воно було б≥льш-менш толерантним. ќдначе в 1933Ч1934 рр. уповноважен≥ ќƒѕ” сам≥ встановили присутн≥сть серед прац≥вник≥в радгосп≥в 10 0 тис. Уворог≥вФ, в≥д ¤ких позбавилис¤ на к≥нець березн¤ 1935 р. ¬ одному радгосп≥ з 577 прац≥вник≥в 49 ви¤вилис¤ колишн≥ми б≥логвард≥йц¤ми, 69 Ч Укуркул¤миФ, четверо Ч колишн≥ми б≥лими оф≥церами, шестеро Ч синами отаман≥в ≥ св¤щеник≥в. ¬ ≥ншому директор був сином дов≥реного конюха великого кн¤з¤ ћихайла, зоотехн≥к Ч сином Укуркул¤Ф, агроном Ч виключеного з парт≥њ троцьк≥ста з Укуркульським минулимФ, 12 бригадир≥в та ≥нших прац≥вник≥в також ви¤вились сумн≥вного походженн¤.

≤де¤, що трактор, зам≥нивши кон¤, стане засобом модерн≥зац≥њ с≥льського господарства, перетворенн¤ його на передовий ≥ прибутковий сектор економ≥ки, глибоко вкор≥нилас¤ у парт≥йному св≥тогл¤д≥. ¬ рад¤нськ≥й ≥сторичн≥й науц≥ ≥снують р≥зн≥ точки зору щодо причин колектив≥зац≥њ. Ќайб≥льшого поширенн¤ набула думка про те, що Уусп≥шна ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ крањни п≥дготувала шл¤х дл¤ усп≥шного впровадженн¤ колгосп≥вФ. —правд≥, тогочасне парт≥йне кер≥вництво вважало, що по¤ва трактор≥в унасл≥док ≥ндустр≥ал≥зац≥њ гарантуватиме усп≥х колектив≥зац≥њ, трактор розгл¤дали ¤к техн≥чну основу дл¤ модерн≥зац≥њ села.

як уже зазначалос¤ вище, —тал≥н усв≥домлював, що трактори не будуть готов≥ вчасно дл¤ першого етапу колектив≥зац≥њ. ≤ в≥н висунув оптим≥стичну тезу, що колгоспи могли б спочатку Успиратис¤ на знар¤дд¤ прац≥ сел¤нських господарствФ, оск≥льки нав≥ть Упросте об'Їднанн¤ сел¤нських знар¤дь виробництва дало результати, про ¤к≥ наш≥ практичн≥ прац≥вники н≥коли не мр≥¤лиФ. Ќарком землеробства, керуючись вказ≥вкою вожд¤, закликав у с≥чн≥ 1930 р. до УподвоЇнн¤ продуктивност≥ кон¤ та плугаФ.

ќднак ц≥ розрахунки грунтувалис¤ на к≥лькох помилкових у¤вленн¤х, одним ≥з ¤ких була думка, що к≥нь ≥ плуг будуть на¤вн≥ найближчим часом. ‘актично ж коней у —–—– сп≥ткала така сама дол¤, що й велику рогату худобу. « початку проведенн¤ колектив≥зац≥њ к≥льк≥сть коней у крањн≥ зменшилас¤ з 32 до 17 млн, або на 47 %.

ѕричини забою коней ≥ великоњ рогатоњ худоби були р≥зними.  оней р≥дко њли.  оли корм зак≥нчувавс¤, сел¤ни часто жал≥ли њх ≥ в≥дпускали на волю, отже, Утабуни голодних коней б≥гали дик≥ по вс≥й ”крањн≥Ф. ≤нколи њх продавали. ÷е було легше робити, н≥ж з рогатою худобою, бо парт≥йн≥ органи спочатку все ще помилково вважали, що колгоспна система не потребуватиме коней. УѕравдаФ з цього приводу нар≥кала, що в одн≥й т≥льки Ѕ≥лорус≥њ планувалос¤ забити 150 тис. коней дл¤ використанн¤ чинбарним синдикатом ≥ молочно-товарними ≥ кооперативами њхн≥х шкур та м'¤са, хоча 30 % забитих коней були ще придатними дл¤ прац≥.

ќднак у найб≥льш згубному становищ≥ опинилис¤ вони в колгоспах.  оли сел¤ни в березн≥ 1930 р. залишали колгоспи, коней њм не повертали. ј в самих колгоспах за ними погано догл¤дали. ¬≥дома ≥стор≥¤ про сел¤нина, ¤кий показував американському кореспондентов≥ Уодного з найг≥рше утримуваних ≥ годованихФ коней, ¤кого той будь-коли бачив, кажучи йому, що то був його власний к≥нь, за ¤ким був Удобрий догл¤д ≥ ¤кого добре годувалиФ.

ќдин ≥з м≥сцевих ур¤довц≥в, ¤кий супроводжував секретар¤ обкому комсомолу п≥д час його в≥дв≥дин колгосп≥в, засв≥дчував, що в кожному з них один-двоЇ коней конало щоноч≥. Ѕ≥льше того, взимку њх взагал≥ не було чим годувати (в де¤ких м≥сцевост¤х винайшли один ≥з тих типових швидких засоб≥в вир≥шенн¤ проблеми, з ¤кими часто можна зустр≥тис¤ в –ад¤нському —оюз≥ Ч ви¤вили, що в умовах нин≥шньоњ нестач≥ в≥вса та с≥на, соснов≥ галузки н≥бито мають безл≥ч поживних ¤костей, ≥ в де¤ких м≥сц¤х њх збирали та робили силос; але вироблений таким способом силосований корм кон≥ не могли њсти). ћертвих коней можна було побачити скр≥зь, а живого можна було купити за п≥втора карбованц¤.

™дина сумн≥вна користь в≥д падежу коней пол¤гала в тому, що њх не потр≥бно було б≥льше годувати. “е зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ ринкового зерна, що мало м≥сце в 1928Ч1933 рр. (нав≥ть ураховуючи два добр≥ врожањ 1930 ≥ 1931 рр.), практично дор≥внювало к≥лькост≥ корм≥в дл¤ худоби, ¤коњ вже б≥льше не ≥снувало.

ƒл¤ забезпеченн¤ виробництва в≥дпов≥дноњ к≥лькост≥ трактор≥в власт≥ й справд≥ докладали великих зусиль. ” 1931 р. на виробництво с≥льськогосподарського устаткуванн¤ п≥шло 53,9 % вс≥Їњ виплавленоњ у крањн≥ ¤к≥сноњ катаноњ стал≥. јле поки що трактор≥в просто не вистачало нав≥ть щоб ¤кось компенсувати втрату коней, не кажучи вже про те, щоб Ув≥дкривати нову добуФ. Ќаприк≥нц≥ 1930 р. 88,5 % колгосп≥в не мали власних трактор≥в, а ћ“— тим часом обслуговували лише 13,6 % ус≥х колгосп≥в.

 р≥м уже згаданих труднощ≥в, з'¤вилис¤ й нов≥, пов'¤зан≥ з низькою квал≥ф≥кац≥Їю спец≥ал≥ст≥в, ¤к≥ обслуговували трактори та ≥ншу техн≥ку. Ќе було належних стимул≥в дл¤ ефективного використанн¤ сусп≥льноњ власност≥ у ц≥й та ≥нших галуз¤х Ч що залишаЇтьс¤ проблемою по сьогодн≥шн≥й день, коли рад¤нськ≥ тракторн≥ парки доводитьс¤ майже повн≥стю зам≥н¤ти кожн≥ п'¤ть рок≥в (в јнгл≥њ маленька ферма використовуЇ трактор щонайменше дес¤ть рок≥в, ≥ нав≥ть п≥сл¤ цього в≥н усе ще в тому стан≥, коли його можна виг≥дно продати). ЌемаЇ н≥чого дивного в тому, що на початку 30-х рок≥в (частково через низьку квал≥ф≥кац≥ю рад¤нських ≥нженер≥в) сер≥йний трактор рад¤нського виробництва мав Удуже короткий терм≥н експлуатац≥њФ.

ќдин ≥з американських спец≥ал≥ст≥в, зазначивши, що строк експлуатац≥њ рад¤нських трактор≥в утрич≥ менший, ан≥ж аналог≥чних американських, висловив припущенн¤, що причиною цього було недобро¤к≥сне машинне масло. ќчевидно, це лише одна з причин. Ќадзвичайно низький р≥вень техн≥чного обслуговуванн¤ трактор≥в та комбайн≥в призводив до того, що вони дуже швидко виходили з ладу. ≤нший заруб≥жний спец≥ал≥ст бачив Упокинутий комбайн ф≥рми ƒжон ƒ≥р останнього зразка. ¬≥н був ≥ржавий ≥ з≥псований. ўе к≥лька дощ≥в, ≥ його, очевидно, неможливо буде в≥дремонтуватиФ. ѕод≥бних св≥дчень можна навести ск≥льки завгодно.

“ут ми повинн≥ описати м≥сце ≥ роль системи ћ“—, ¤ка пор¤д з колгоспами та радгоспами була трет≥м великим елементом соц≥ал≥зац≥њ села. як випливаЇ ≥з самоњ назви, основним або початковим призначенн¤м цих станц≥й було забезпеченн¤ тракторами сел¤нських господарств, хоча досить швидко вони також стали знар¤дд¤м пол≥тичного контролю над сел¤нством.

ћашинно-тракторн≥ станц≥њ були централ≥зованими парками основноњ маси с≥льськогосподарського устаткуванн¤ крањни Ч хоча де¤к≥ колгоспи мали в своЇму розпор¤дженн≥ певну к≥льк≥сть трактор≥в, ≥ ћ“— не встановили своЇњ тотальноњ монопол≥њ аж до 1934 р.

ќкрем≥ тракторн≥ парки ћ“—≥вського типу ≥снували ще в 1928 р. “аким був, наприклад, тракторний центр в ќдеському окруз≥. ”р¤довою постановою в≥д 5 червн¤ 1929 р. њх почали орган≥зовувати в масовому масштаб≥. јктивно функц≥онувати вони почали з лютого 1930 р., в цей час було створено, наприклад, в≥с≥м Устанц≥йФ у ƒн≥пропетровському окруз≥. «агалом в пер≥од 1929Ч1932 рр. було орган≥зовано близько 2500 ћ“—. ¬они були надто великими за розм≥рами, щоб бути ефективними. “ак, ћ“— у ’арк≥вському окруз≥, маючи 68 трактор≥в, обслуговувала 61 колгосп, причому де¤к≥ з них розташован≥ на в≥дстан≥ до 40 км. ” вересн≥ 1933 р. 7300 годин було витрачено лише на вод≥нн¤ трактор≥в до м≥сц¤ њхньоњ роботи.

“руднощ≥ ћ“— можна про≥люструвати двома досить типовими ≥стор≥¤ми, одну з ¤ких розпов≥в ем≥грант, другу Ч високий рад¤нський ур¤довець з доброю репутац≥Їю. ” перш≥й йдетьс¤ про те, ¤к у лютому 1933 р. заарештували весь адм≥н≥стративний персонал ћ“— у с. ѕоливанц≥ ≥ судили за УсаботажФ, за те, що трактори та ≥нше с≥льськогосподарське устаткуванн¤ були в занедбаному стан≥, тод≥ ¤к воли та кон≥ ледь живот≥ли ≥ не могли слугувати т¤гловою силою. ѕричини такого стану справ очевидн≥. ќднак репрес≥њ мало що могли дати. ƒл¤ того щоб утримувати машини в доброму стан≥, необх≥дн≥ були запчастини, а њх катастроф≥чне не вистачало. ћайстерн≥ та кузн≥ не мали змоги д≥стати пальне, зал≥зо чи нав≥ть дерево.

” друг≥й ≥стор≥њ в≥дпов≥дно опов≥даЇтьс¤ про проблеми  расноверськоњ ћ“— ќдеськоњ област≥. ¬ 1933 р. вона мала виконати поточний ремонт 25 трактор≥в ≥ 25 молотарок. јле в њњ розпор¤дженн≥ було т≥льки три роб≥тники, кузн¤ та ковадло, позичене в сус≥дньому колгосп≥.  р≥м того, ћ“— не мала жодноњ запчастини.

ќднак ћ“— були не т≥льки техн≥чними пунктами, а насамперед засобами соц≥ально-пол≥тичного контролю. ¬ них убачали Уосередки пролетарськоњ св≥домост≥Ф, њх очолювали парт≥йн≥ прац≥вники, працювали там роб≥тники, тому ћ“— над≥л¤лис¤ значними владними функц≥¤ми щодо колгосп≥в, ¤к≥ вони обслуговували. ¬ червн≥ 1931 р. було проголошено нав≥ть, що ћ“— повинн≥ не лише орган≥зовувати працю в колгоспах, але й також контролювати виконанн¤ ними державних поставок с≥льгосппродукц≥њ. Ѕ≥льше того, це останнЇ завданн¤ вважалос¤ Унайпершою, головною функц≥ЇюФ ћ“—.

ѕовноваженн¤ ћ“— на сел≥ узаконювалис¤ та ще б≥льше розширювалис¤ ур¤довою постановою в≥д 11 с≥чн¤ 1933 р., зг≥дно з ¤кою формувалис¤ Упол≥тв≥дд≥лиФ при ћ“— (а також у радгоспах, хоча в останн≥х вони мали менше значенн¤). «аступниками начальник≥в пол≥тв≥дд≥л≥в призначалис¤ сп≥вроб≥тники ќƒѕ”, ¤к≥ над≥л¤лис¤ спец≥альними повноваженн¤ми у зд≥йсненн≥ оперативно-агентурноњ роботи. ¬≥днин≥ пол≥тв≥дд≥ли ћ“— стали вир≥шальним чинником влади на сел≥. „асто п≥дм≥н¤ючи м≥сцеву оф≥ц≥йну владу, вони тим самим ускладнювали њњ функц≥онуванн¤, вносили безладд¤ в бюрократичну систему, ¤ка й ран≥ше в≥дзначалас¤ гром≥здк≥стю.

ƒо к≥нц¤ 1934 р. 240 тис. колгосп≥в, ¤к≥ зам≥нили приблизно 20 млн ≥ндив≥дуальних господарств, що ≥снували в 1929 р., мали у своЇму розпор¤дженн≥ 90 % пос≥вних площ крањни. У«разковий статутФ колгосп≥в (перероблений ≥ доповнений), ухвалений у лютому 1935 р., в≥дображав основн≥ риси новоњ системи:

а) колгосп брав на себе Упровадженн¤ свого колективного господарства, ч≥тко дотримуючись план≥в, установлених органами роб≥тничо-сел¤нського ур¤ду та своњх зобов'¤зань перед державоюФ (ст. 6);

б) першим пунктом програми своЇњ д≥¤льност≥ в≥н брав на себе Увиконанн¤ своњх зобов'¤зань перед державою щодо загот≥вель ≥ поверненн¤ нас≥ннЇвих позичок та оплати боргу ћ“— натуральною оплатою...Ф (ст. 11 а); ≥ ¤к останнЇ за значенн¤м завданн¤ (п≥сл¤ виконанн¤ таких зобов'¤зань, ¤к поповненн¤ нас≥ннЇвих та кормових запас≥в): Ув≥н розпод≥л¤Ї увесь залишок урожаю та продукти тваринництва м≥ж колгоспниками...Ф (ст. 11 д);

в) кожному сел¤нинов≥ дозвол¤лос¤ мати невелику д≥л¤нку земл≥ дл¤ власного користуванн¤, обс¤гом в≥д чверт≥ до половини гектара, ≥ лише в вин¤ткових випадках Ч один гектар, а також невелику к≥льк≥сть домашньоњ худоби, виход¤чи з норми: одна корова, до двох гол≥в рогатоњ худоби-молодн¤ка, одна свин¤ з порос¤тами, до дес¤ти овець або к≥з, необмежена к≥льк≥сть домашньоњ птиц≥ та крол≥в, до двадц¤ти вулик≥в бдж≥л (ст. 2, 5);

г) розпод≥л колгоспного прибутку серед колгоспник≥в Узд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до к≥лькост≥ трудодн≥в, зароблених кожним колгоспникомФ (ст. 15);

д) Унайвищим органомФ колгоспу Ї загальн≥ збори колгоспник≥в, ¤к≥ обирають голову та правл≥нн¤ у склад≥ п'¤тиЧдев'¤ти член≥в, котр≥ мають керувати його справами в перервах м≥ж загальними зборами (ст. 20, 21);

е) колгосп зобов'¤зуЇтьс¤ розсл≥дувати ус≥ випадки розкраданн¤ колгоспноњ власност≥ та Ушк≥дницького ставленн¤Ф, тобто Узради сп≥льноњ колгоспноњ справи та допомоги ворогам народуФ, передавати винних у такому злочинному п≥дриванн≥ Уоснов колгоспноњ системиФ до суду, Удл¤ визначенн¤ м≥ри покаранн¤ зг≥дно з законами роб≥тничо-сел¤нського ур¤дуФ (ст. 18).

ѕриведен≥ вище статт≥ розкривають справжню суть колгоспноњ системи, ¤ка пол¤гала в тому, що сел¤нин продовжував працювати в рамках с≥льськогосподарського виробництва, але б≥льше не мав нав≥ть тимчасового контролю над виробленою продукц≥Їю. ÷≥лком очевидно, що под≥бний п≥дх≥д спричинивс¤ до зниженн¤ продуктивност≥ прац≥, зменшенн¤ урожайност≥ с≥льськогосподарських культур. ќднак, на думку стал≥нськоњ верх≥вки, вс≥ ц≥ втрати були ц≥лком виправдан≥ дос¤гненн¤м головноњ мети Ч встановленн¤ повного контролю над селом. “им б≥льше, що будь-¤ку нестачу можна було, принаймн≥, певною м≥рою компенсувати, зменшивши частку, призначену сел¤нинов≥.

ѕочинаючи в≥д цього моменту, ми засв≥дчуЇмо попередженн¤ —тал≥на та його приб≥чник≥в проти будь-¤коњ У≥деал≥зац≥њФ колгосп≥в ≥ колгоспник≥в. ЎеболдаЇв пр¤мо за¤вив, що колгоспники Умали замало доброњ вол≥ щодо врахуванн¤ ≥нтерес≥в державиФ. ј  аганович проголосив, що не колектив≥зац≥¤, а загот≥вл≥ були Унар≥жним каменем, на ¤кому перев≥р¤лис¤ наша сила та слабк≥сть ≥ сила та слабк≥сть ворогаФ. ‘актично ворога належало шукати тепер у колгоспах, ≥ саме там, серед колишн≥х б≥дних сел¤н ≥ середн¤к≥в, треба було боротис¤ з УкуркульськимФ саботажем.

 олектив≥зац≥¤ не розв'¤зала проблем сел¤нства, нав≥ть ¤кщо не брати до уваги втрату ним земл≥.  олгоспи були по сут≥ механ≥змом, створеним дл¤ видобуванн¤ хл≥ба та ≥нших продукт≥в. ” принцип≥ все колгоспне виробництво бавовни, цукрового бур¤ку та де¤ких ≥нших продукт≥в, б≥льша частина вовни, шк≥р, а головне, левова частка зерна присвоювались державою.

ќдин ≥з сучасних рад¤нських л≥тературних критик≥в, в≥ддаючи належне гаданим економ≥чним перевагам колектив≥зац≥њ та механ≥зац≥њ, водночас зауважуЇ, що вони Упевним чином послабили у сел¤н почутт¤ глибоких зв'¤зк≥в з землею; послабили в≥дпов≥дальн≥сть людини, ¤ка Ї господарем на своњй власн≥й земл≥, за свою щоденну працю на н≥йФ.

ѕарт≥йний актив≥ст, ¤кого направили в 1930 р. до великого украњнського степового села јрхангелка (населенн¤ приблизно 2000), знайшов в≥с≥м чолов≥к, що займалис¤ збиранн¤м урожаю. –ешта байдикували, а коли в≥н висловив побоюванн¤, що зерно загине, вони погодилис¤ з ним. ¬≥н так коментуЇ побачене: Уя не м≥г пов≥рити, що втрата урожаю н≥¤к не обходила сел¤н. як≥сь незвичайно сильн≥ почутт¤ мали спонукати њх до того, щоб залишити ст≥льки зерна в пол≥. я переконаний, що н≥хто не скеровував њхн≥х д≥йФ.

”повноваженому вдалос¤ добитис¤ певних пол≥пшень, однак в≥н в≥дчував, що так ≥ не зм≥г перет¤гти когось ≥з сел¤н на св≥й б≥к.

Ѕудь-¤к≥ спроби використати зерно дл¤ задоволенн¤ потреб сел¤н вважалис¤ саботажем. ¬ ур¤дов≥й постанов≥ в≥д 7 серпн¤ 1932 р. Уѕро охорону державноњ власност≥Ф (п≥дготовлен≥й самим —тал≥ним) проголошувалось, що всю колгоспну власн≥сть, ¤к, наприклад, велику рогату худобу, вс≥ види с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ сл≥д уважати державною. “ой, хто вчинить злочин проти ц≥Їњ власност≥, вважатиметьс¤ Уворогом народуФ ≥ п≥дл¤гатиме розстр≥лу або, за пом'¤кшуючих обставин, ув'¤зненню принаймн≥ на дес¤ть рок≥в з повною конф≥скац≥Їю майна. ѕ≥зн≥ше, зг≥дно з оф≥ц≥йними трактуванн¤ми, до Уворожих елемент≥вФ почали в≥дносити ос≥б, звинувачених у п≥дробц≥ колгоспних рахунк≥в, зв≥т≥в, саботуванн≥ с≥льськогосподарських роб≥т, пошкодженн≥ колгоспноњ техн≥ки й устаткуванн¤ ≥ т. д.

ѕрот¤гом 1932 р. 20 % ус≥х звинувачувальних вирок≥в у —–—– ухвалювалось на баз≥ ц≥Їњ постанови, ¤ку —тал≥н називав Уосновою революц≥йноњ законност≥ в сучасний моментФ. Ћише в «ах≥дному —иб≥ру прот¤гом жовтн¤ 1932 р. 2000 сел¤нських господарств було звинувачено в саботаж≥.

јле звинувачували не лише сел¤н. ѕостанова ÷  в≥д 11 с≥чн¤ 1933 р. проголошувала: Ујнтирад¤нськ≥ елементи, ¤к≥ пробралис¤ до колгосп≥в на посади бухгалтер≥в, адм≥н≥стратор≥в, ком≥рник≥в, бригадир≥в ≥ нав≥ть стали членами правл≥нь колгосп≥в, намагаютьс¤ орган≥зовувати диверс≥њ, вивод¤ть з ладу машини, розтринькують колгоспне майно, п≥дривають робочу дисципл≥ну, крадуть нас≥нн¤, саботують здачу хл≥ба держав≥; ≥нколи њм нав≥ть удавалос¤ розвалити колгоспиФ.

ѕостанова вимагала виключенн¤ ус≥х Уантирад¤нських елемент≥вФ з колгосп≥в ≥ радгосп≥в. ÷е завданн¤ покладалос¤ на пол≥тв≥дд≥ли ћ“— ≥ радгосп≥в, зокрема заступник≥в начальник≥в, тобто представник≥в ќƒѕ”. ¬ 1933 р. у 24 республ≥ках, кра¤х ≥ област¤х 30 % агроном≥в, 30 % ком≥рник≥в та представник≥в ≥нших с≥льськогосподарських профес≥й було звинувачено в саботаж≥.

Ќа ще вищому р≥вн≥ Уворог≥в народуФ вишукували серед прац≥вник≥в планових орган≥в, науковц≥в ≥ нав≥ть чиновництва.  ращ≥ с≥льськогосподарськ≥ прац≥вники були людьми високоосв≥ченими, мали багатор≥чний досв≥д, набутий ще до революц≥њ, ≥ ц≥лком природно, що серед них мало хто симпатизував б≥льшовикам. як ми зазначали, серед ц≥Їњ групи учених старшого покол≥нн¤ найб≥льшим авторитетом користувавс¤ ј.¬. „а¤нов. Ѕ≥льш зпол≥тизована група, представники ¤коњ називали себе аграрними марксистами, мала своњм л≥дером Ћ.Ќ.  р≥цмана. ѕрот¤гом рок≥в два напр¤ми займалис¤ дещо р≥зними досл≥дженн¤ми без будь-¤кого антагон≥зму м≥ж собою.

У ультурна революц≥¤Ф природно ск≥нчилас¤ зв≥льненн¤м у 1929 р. з ус≥х посад ≥ в≥длученн¤м в≥д науковоњ д≥¤льност≥ „а¤нова та його посл≥довник≥в. √рупи  р≥цмана, ¤ка п≥дходила до розв'¤занн¤ сел¤нськоњ проблеми з позиц≥й поступового розвитку, позбулис¤ в 1932 р., коли в с≥льськогосподарських наукових установах на перших рол¤х опинилис¤ погано осв≥чен≥ самозванц≥, що задовольн¤ли парт≥ю своњми ортодоксально марксистськими погл¤дами, але були фактично неуками в с≥льськогосподарських питанн¤х.

—амо собою зрозум≥ло, що Укуркул≥Ф та Уп≥дкуркульникиФ проникли в наркомат землеробства, ƒержплан, с≥льськогосподарськ≥ досл≥дницьк≥ центри, јграрний банк, л≥сову промислов≥сть ≥ т. д. ” березн≥ 1930 р. в ”крањн≥ ƒѕ” заарештувало 21 такого д≥¤ча.

22 вересн¤ 1930 р. 48 прац≥вник≥в наркомату торг≥вл≥, включаючи заступника голови науково-техн≥чноњ ради з питань с≥льського господарства та харчовоњ промисловост≥, було засуджено за саботаж державних загот≥вель с≥льгосппродукт≥в. УѕравдаФ надрукувала на двох стор≥нках њхн≥ з≥знанн¤, њх звинувачували в Уорган≥зац≥њ голоду та в служ≥нн≥ ≥нтересам ≥мпер≥ал≥змуФ. ≤мпер≥ал≥зм у цьому випадку репрезентувала англ≥йська ф≥рма по виробництву холодильного устаткуванн¤, ¤ка орган≥зувала змову, щоб з≥рвати випуск холодильних установок в –ос≥њ з метою одержанн¤ контракту. „ерез три дн≥ п≥сл¤ винесенн¤ вироку ус≥х обвинувачених розстр≥л¤ли.

« вересн¤ 1930 р. оголошено про арешт дев'¤тьох пров≥дних економ≥ст≥в та ≥нших в≥домих д≥¤ч≥в, об'¤влених Уконтрреволюц≥онерами-змовникамиФ. —еред них Ч √роман, „а¤нов, ћакаров,  ондратьЇв та ≥н. ”с≥ вони безсл≥дно зникли, хоча де¤ких знову публ≥чно згадали, назвавши жертвами сфальсиф≥кованого судового процесу (Усправа меншовик≥вФ 1931 р.), на ¤кому √роман ф≥гурував ¤к головний обвинувачений. ¬они Упризналис¤Ф в саботаж≥ та в д≥¤льност≥, спр¤мован≥й на п≥дготовку ≥ноземноњ ≥нтервенц≥њ (нам удалос¤ з≥брати велику к≥льк≥сть доказ≥в того, ¤к добувалис¤ њхн≥ Уз≥знанн¤Ф). ≈коном≥чний аспект звинувачень проти них був просто абсурдним. —тверджувалос¤, що обвинувачен≥ (де¤к≥ з них грали важливу роль у п≥дготовц≥ п'¤тир≥чного плану) намагалис¤ значно занизити виробнич≥ плани, ≥гноруючи економ≥чн≥ можливост≥ крањни, щоб тим самим спов≥льнити темпи економ≥чного розвитку. ѕо сут≥, оф≥ц≥йна рад¤нська статистика доводила, що обвинувачен≥ плановики ви¤вили велику передбачлив≥сть у прогнозуванн≥ реальних масштаб≥в виконанн¤ плану. ћайже в кожному випадку вони фактично виказували тенденц≥ю злегка помил¤тис¤ в оптим≥стичний б≥к. Ќаприклад, њх звинуватили в злочинн≥й пропозиц≥њ запланувати виробництво стал≥ на 1932 р. в обс¤з≥ 5,8 млн т. ѕлан установив к≥льк≥сть у 10,3 млн. ≤ хоча обвинувачен≥ визнали на суд≥, що Уможна й потр≥бно було планувати значно вищ≥ к≥лькост≥Ф, фактично вироблено було 5,9 млн т. ¬они планували виробництво лише 7 млн т чавуну, в той час ¤к план вимагав 17 млн т. ‘актичне виробництво в 1932 р. складало 6,1 млн тФ.

 олишн≥й м≥н≥стр харчовоњ промисловост≥  ондратьЇв брав участь у Упроцес≥ меншовик≥вФ ¤к Усв≥докФ. …ого самого тод≥ звинуватили ¤к л≥дера гаданоњ Утрудовоњ сел¤нськоњ парт≥њФ (насправд≥ не≥снуючоњ). ѕарт≥¤ ставила за мету саботуванн¤ д≥¤льност≥ с≥льськогосподарських кооператив≥в ≥ кредитних сп≥лок, наркомат≥в с≥льського господарства та ф≥нанс≥в, с≥льськогосподарськоњ преси, науково-досл≥дних ≥нститут≥в з питань аграрноњ економ≥ки, —≥льськогосподарськоњ академ≥њ ≥м.  . ј. “имир¤зЇва. ƒо њњ складу мали входити дев'¤ть п≥дп≥льних груп у ћоскв≥, а також численн≥ групи у згаданих установах ≥ орган≥зац≥¤х у м≥стах та на сел≥. ƒо складу ц≥Їњ м≥ф≥чноњ парт≥њ входило в≥д 100 до 200 тис. чолов≥к.

«а допомогою таких процес≥в парт≥йн≥й верх≥вц≥ вдавалос¤ ефективно заглушувати голоси пол≥тичних супротивник≥в; кр≥м того, под≥бн≥ заходи давали зрозум≥ти, що незгода з нереальними планами, чи њх невиконанн¤ розц≥нюватимутьс¤ ¤к крим≥нальний злочин. “актика —тал≥на в презентац≥њ своњх д≥й належним чином в≥дпов≥дала його мет≥. ¬≥н н≥коли не говорив про наступ проти усього сел¤нства, лише проти Укуркул¤Ф, класового ворога.  оли жорсток≥сть ур¤дового курсу, що неминуче супроводжувала його виконанн¤, дос¤гала с≥л, в≥н м≥г час в≥д часу виступати з нападками проти к≥лькох оф≥ц≥йних ос≥б ≥ нав≥ть покарати њх, вс≥л¤ко рекламуючи под≥бн≥ випадки. ≤ добре налагоджений механ≥зм всеохоплюючоњ пропаганди, за допомогою ¤кого ман≥пулювали св≥дом≥стю не т≥льки член≥в парт≥њ, але й б≥льшост≥ м≥ського населенн¤, створював у прихильник≥в стал≥нського курсу ≥люз≥ю, що ексцеси мали всього лише м≥сцевий характер, а загальний провал по¤снювавс¤ саботажем.

¬одночас справжн≥й стан справ у с≥льському господарств≥ дбайливо маскувавс¤. Ѕезглузд≥ пров≥щанн¤ спод≥ваного п≥двищенн¤ р≥вн¤ виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ довгий час п≥дбадьорювали актив≥ст≥в ≥ радували чужоземних легков≥р≥в. «а р≥внем споживанн¤ масла на душу населенн¤ мали невдовз≥ об≥йти ƒан≥ю, оск≥льки к≥льк≥сть молочних кор≥в, ¤к оч≥кувалос¤, зб≥льшитьс¤ у дваЧдва з половиною рази, а њхн¤ продукц≥¤ у три-чотири рази. ‘актично ж виробництво масла у —х≥дному —иб≥ру нав≥ть за оф≥ц≥йними даними, здобутими ≥з рад¤нських джерел, скоротилос¤ з 35 964 т у 1928 р. до 20 901 т у 1932 р. ѕередбачалос¤ у 1929 р., що в результат≥ використанн¤ трактор≥в у 1932 р. урожай зернових зб≥льшитьс¤ на 50 %, а к≥льк≥сть товарного зерна на 25 %.

”же тод≥ багато хто розум≥в, що таких результат≥в дос¤гти неможливо, хоча вину можна було перекласти на диверсант≥в, Укуркул≥вФ та нет¤мущих ур¤довц≥в нижчого р≥вн¤. јле розм≥ри нестач≥ на той час ще не бачилис¤ з ус≥Їю очевидн≥стю. ќдна з проблем оц≥нки таких речей пол¤гала в тому, що монопол≥зована рад¤нська статистика поступово втрачала зв'¤зки з реальним житт¤м.

ѕередус≥м увели новий спос≥б оц≥нки урожайност≥ Ч Уб≥олог≥чнийФ, п≥драховуючи урожай ще тод≥, коли в≥н був у пол≥, зам≥сть того, щоб рахувати його вже в комор≥. ¬ 1953 р. ’рущов зауважував, що завд¤ки такому способу оц≥нки урожаю в≥н перевищував реальний на 40 %. √оловна УперевагаФ Уб≥олог≥чного урожаюФ пол¤гала в тому, що його можна було декларувати заздалег≥дь, п≥драховуючи максимальний, УтеоретичнийФ, прибуток з максимально використаноњ пос≥вноњ площ≥, водночас нехтуючи можливими втратами урожаю, пов'¤заними з волог≥стю зерна та ≥ншими факторами. ¬иход¤чи з цього можна було п≥драхувати частку, призначену держав≥ та њњ в≥домствам, залишивши м≥н≥мальну остачу, або залишок, ¤кого не ≥снувало, сел¤нинов≥. ≤снував нав≥ть спец≥альний указ, що заборон¤в збиранн¤ даних про к≥льк≥сть зерна, що реально над≥йшло в державн≥ та колгоспн≥ сховища, оск≥льки це Увикривл¤лоФ, начебто, картину фактичного стану урожаю.

≤ндекси ц≥н перестали публ≥кувати з кв≥тн¤ 1930 р. ЌемаЇ жодноњ ≥нформац≥њ про ц≥ни в статистичному щор≥чнику того пер≥оду Ч У—оц≥ал≥стичне буд≥вництво в —–—–. 1933Ч1935Ф. ј в зб≥рнику У—оц≥ал≥стичне буд≥вництво в —–—–. 1936Ф в≥дсутн≥й нав≥ть сам терм≥н Уц≥ниФ. —татистичн≥ дан≥ про народжуван≥сть ≥ смертн≥сть перестали публ≥кувати ще ран≥ше.

ўо ж по сут≥ було дос¤гнуто? Ќ≥чого. –≥вень розвитку с≥льського господарства не п≥двищивс¤, сел¤нство було незадоволене. Ќавпаки, виробництво с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ катастроф≥чне зменшилос¤, сел¤н гнали м≥льйонами на смерть ≥ засланн¤, а тих, що залишилис¤ на м≥сц≥, перетворили, на њх погл¤д, у кр≥пак≥в. «ате держава тепер контролювала с≥льськогосподарську продукц≥ю, хоча ≥ зменшену к≥льк≥сно. ≤ колгоспи переважали повсюдно.

„и був —тал≥н кращим марксистом або лен≥нцем, ан≥ж його суперники Ч питанн¤, в ¤кому ≥снуЇ безл≥ч суперечливих оц≥нок Ч не Ї предметом нашого розгл¤ду. ÷≥лком можливо, що думка УправихФ щодо поступовоњ колектив≥зац≥њ, коли сел¤ни, спостер≥гаючи приклади усп≥шного господарюванн¤ окремих колективних господарств, переконувались би в перевагах нових форм власност≥, була й справд≥ химерою. ¬ умовах ≥снуванн¤ в≥льноњ конкуренц≥њ м≥ж приватним ≥ сусп≥льним секторами в с≥льському господарств≥ приватний сектор завжди був би приваблив≥шим дл¤ його традиц≥йних спадкоЇмц≥в. « нам≥ру створити обмежену к≥льк≥сть колгосп≥в з метою привабити сел¤нина-одноос≥бника њхн≥ми перевагами н≥чого б не вийшло; де б вони не ≥снували, нав≥ть ураховуючи вс≥ п≥льги, надан≥ њм режимом, вони н≥коли не змогли б добитис¤ того, чого добивалис¤ сел¤ни-одноос≥бники в своњх господарствах. Ќав≥ть у майбутньому, незважаючи на переваги техн≥чноњ модерн≥зац≥њ, колгоспи н≥коли не процв≥тали. ” вересн≥ 1953 ≥ в лютому 1954 р. ’рущов у своњх оф≥ц≥йних зв≥тах на пленумах ÷  зазначав, що механ≥зоване с≥льське господарство виробл¤ло на душу населенн¤ менше хл≥ба, м'¤са, молока та ≥ншоњ с≥льгосппродукц≥њ, ан≥ж сел¤нин з≥ своњм дерев'¤ним плугом за час≥в царизму сорок рок≥в тому.

“ак само це не було виключно економ≥чним питанн¤м. ”весь спос≥б житт¤ знищено та зам≥нено ≥ншим, ¤кий ви¤вивс¤ значно г≥ршим. ÷≥лком можливо, що з чисто парт≥йних позиц≥й —тал≥н м≥г мати рац≥ю. —ел¤нин не п≥шов би до колгоспу добров≥льно. якщо останн≥й був потр≥бний, сел¤нина доводилос¤ приневолити вступити до нього. ўо ж до строк≥в, то оск≥льки його н≥коли не вдалос¤ б переконати, можливо було л≥пше позбутис¤ ц≥Їњ проблеми негайно.

“ак чи ≥накше р≥шенн¤ —тал≥на повн≥стю в≥дпов≥дало марксистсько-лен≥нськ≥й тез≥ про те, що ≥ндив≥дуальне сел¤нство було класом, ¤кий УпролетарськийФ режим, що прагнув спр¤мувати сусп≥льство на Усоц≥ал≥стичнийФ шл¤х розвитку, повинен був розгромити та п≥дкорити. ÷¤ специф≥чна стратег≥чна позиц≥¤ дом≥нувала тепер у парт≥њ, ≥ м≥ркуванн¤, ¤к≥ ми розгл¤нули вище, мали вир≥шальне значенн¤, коли йшлос¤ про визначенн¤ парт≥йних погл¤д≥в. јле ж Ї й ≥нш≥ погл¤ди, окр≥м парт≥йних.

–ад¤нська —ередн¤ јз≥¤, тепер≥шн≥ республ≥ки ”збекистан, “уркмен≥¤, “аджикистан,  иргиз≥¤, а також  азахстан Ч це мусульманськ≥ земл≥, завойован≥ царськими в≥йськами у XVIII та XIX ст. ≥ знову захоплен≥ б≥льшовиками, ¤к≥ повалили м≥сцев≥ революц≥йн≥ та ≥нш≥ ур¤ди у 20-х роках нашого стол≥тт¤.  ампан≥¤ колектив≥зац≥њ у цьому рег≥он≥ зд≥йснювалас¤ в загальних рисах майже так само, ¤к ≥ в Ївропейськ≥й частин≥ –ад¤нського —оюзу. јле мали м≥сце й де¤к≥ особливост≥.

¬ ”збекистан≥, наприклад, було проголошено курс на повну л≥кв≥дац≥ю Укуркул≥вФ у районах вирощуванн¤ бавовни ≥ лише певного Уобмеженн¤Ф њх на земл¤х, де вирощували велику рогату худобу. ¬ 1930Ч1933 рр., за даними сучасного рад¤нського досл≥дженн¤, власт≥ розкуркулили 40 тис. дехканських господарств Ч 5 % њх загальноњ к≥лькост≥. “ак само в “уркменистан≥ (за оф≥ц≥йними даними) лише в 1930Ч1931 рр. депортовано 2211 куркульських родин; у  азахстан≥ розкуркулено 40 тис. господарств ≥ понад 15 тис. Усам≥ себе розкуркулилиФ, тобто ц≥ родини втекли; за приблизними п≥драхунками загальна к≥льк≥сть розкуркулених у всьому рег≥он≥ с¤гала 500 тис. чолов≥к. ќп≥р був лютий.

—учасний рад¤нський досл≥дник зазначаЇ, що в 1929Ч1931 рр. почалос¤ активне в≥дновленн¤ нац≥онал≥стичного повстанського руху Ч басмацтва. ќдним ≥з основних завдань цього руху була боротьба з колгоспами. «агони повстанц≥в, що нал≥чували до 500 чолов≥к, проникали до “аджикистану ≥з јфган≥стану, поповнюючись по дороз≥ м≥сцевими добровольц¤ми. ” “уркменистан≥ Убасмацький рух, майже повн≥стю зл≥кв≥дований у попередн≥ роки, знову посиливс¤: пол≥тичне становище в республ≥ц≥ надзвичайно загострилос¤Ф. ƒо складу повстанських загон≥в Увходили не лише контрреволюц≥йн≥ елементи, але й де¤ка частина труд¤щого населенн¤Ф, а њхн¤ пол≥тична програма характеризуЇтьс¤ ¤к антирад¤нська та антиколгоспна.

¬ ”збекистан≥, ¤к за¤вив секретар ÷   ѕ республ≥ки ј. ≤крамов, нав≥ть у 1931Ч1932 рр. д≥¤ли загони чисельн≥стю 300Ч350 чолов≥к; в≥домо про 164 спроби орган≥зувати масов≥ повстанн¤, в ¤ких брали участь 13 тис. чолов≥к, у цей же час в≥дбулос¤ також 77 тис. Уантиколгоспних ≥нцидент≥вФ. ќдин ≥з збройних виступ≥в у долин≥ —ир-ƒар'њ тривав три тижн≥. ”же згадуваний нами Ѕауман Ч Умосковський нам≥сникФ усього рег≥ону (у газетах спов≥щалос¤ про замах на нього, п≥д час ¤кого була поранена його дружина), за¤вив на вересневому (1934 р.) пленум≥ ÷   ѕ ”збекистану, що в 1931 р. повстанн¤ в≥дбулис¤ також у туркменському степу, в киргизькому район≥ вирощуванн¤ великоњ рогатоњ худоби, в “аджикистан≥.

як ≥ в ≥нших м≥сц¤х, оп≥р тут також набув форм забою худоби. “ой же Ѕауман, виступаючи на вересневому пленум≥ ÷   ѕ ”збекистану, пов≥домл¤в, що в сам≥й лише —ередн≥й јз≥њ (без  азахстану) к≥льк≥сть коней зменшилас¤ на третину, великоњ рогатоњ худоби Ч наполовину, овець ≥ к≥з Ч на дв≥ третини.

”  иргиз≥њ, кр≥м Умасового забою великоњ рогатоњ худобиФ, активною формою опору колектив≥зац≥њ було також Упереселенн¤ за кордон...Ф. „астина населенн¤, ¤ка мешкала в прикордонних районах, Упереселилас¤ до  итаю, перегнавши з собою 30 тис. овець ≥ 15 тис. гол≥в великоњ рогатоњ худобиФ.

јле вс≥ ц≥ понев≥р¤нн¤ ≥ знегоди бл≥днуть перед величезною людською трагед≥Їю казах≥в.

«г≥дно з переписом населенн¤ —–—–, проведеним у 1926 р., в крањн≥ проживало 3 963 300 казах≥в, перепис 1939 р. (дан≥ ¤кого були значною м≥рою сфальсиф≥кован≥) показав 3 100 900. « урахуванн¤м природного приросту, за приблизною оц≥нкою спец≥ал≥ст≥в, втрати населенн¤ республ≥ки в≥д голоду та загальних репрес≥й становили понад 1,5 млн чолов≥к, тобто 35 % його загальноњ к≥лькост≥ (у 1930 р. населенн¤  азахстану значно перевищувало 4 млн). ‘актично ц≥ втрати, ¤к показують нов≥ статистичн≥ дан≥, були нав≥ть ще б≥льшими.  ≥льк≥сть казахських господарств зменшилас¤ з 1 233 000 у 1929 р. до 565 тис. у 1936 р. ÷≥ жахлив≥ втрати супроводжувалис¤ катастроф≥чним скороченн¤м погол≥в'¤ худоби. ¬≥рн≥ше, воно стало одн≥Їю з причин людських втрат.  ≥льк≥сть коней та великоњ рогатоњ худоби з 7442000 у 1921 р. скоротилас¤ до 1 600 000 у 1933 р., а к≥льк≥сть овець зменшилас¤ з 21 943 000 до 1 727 000.

ѕричини та обставини ц≥Їњ величезноњ людськоњ та економ≥чноњ катастрофи, дл¤ ¤коњ неможливо знайти аналог≥в в ≥стор≥њ будь-¤коњ ≥ншоњ колон≥альноњ держави, ¤к на нашу думку, заслуговують б≥льшоњ уваги досл≥дник≥в.

 азахстан, завойований –ос≥Їю прот¤гом XVIIIЧXIX ст., створив п≥д час революц≥њ св≥й власний ур¤д на баз≥ нац≥ональноњ парт≥њ јлаш-ќрда, але впав п≥д ударами „ервоноњ арм≥њ. ќдначе в цьому район≥ було так мало можливостей дл¤ комун≥стичного руху, що багатьох ветеран≥в парт≥њ јлаш-ќрда включили до складу нового ур¤ду.

Ќайп≥вн≥чн≥ша з територ≥й середньоаз≥атських народ≥в, приЇднаних до –ос≥њ в останн≥й пер≥од царського режиму, казахська територ≥¤ межувала з районами —иб≥ру та ƒалекого —ходу, що також зазнали рос≥йськоњ колон≥зац≥њ. ” п≥вн≥чних районах  азахстану, колон≥зованих численними рос≥йськими поселенц¤ми (за пер≥од з 1896 по 1916 р. тут поселилос¤ понад м≥льйон родин вих≥дц≥в ≥з –ос≥њ), розвинулос¤ ос≥дле с≥льське господарство; у п≥вденних степових, де проживали в основному казахи, переважало скотарство.

’арактер казахськоњ економ≥ки поставив перед б≥льшовиками р¤д специф≥чних проблем. ” 1926 р. менше чверт≥ казахського населенн¤ було пов'¤зано з с≥льським господарством; 38,5 % займалис¤ виключно скотарством; 33,2 % Ч скотарством та хл≥боробством. ћенше 10 % казах≥в були повн≥стю кочовиками, зате дв≥ третини Ч Унап≥вкочовикамиФ, м≥груючи з≥ своњми стадами в л≥тн≥й пер≥од.

“епер режим уз¤вс¤ перетворити народ кочовоњ культури з багатов≥ковими традиц≥¤ми в ос≥дле (та колектив≥зоване) с≥льськогосподарське сусп≥льство прот¤гом к≥лькох рок≥в, усупереч глибоко укор≥неним бажанн¤м населенн¤.

÷≥ питанн¤ були предметом дискус≥њ к≥лькома роками ран≥ше. ѕо сут≥ вс≥ експерти крањни вважали, що казахи абсолютно неп≥дготовлен≥ до колектив≥зац≥њ у будь-¤кому в≥дношенн≥. Ѕ≥льш≥сть спец≥ал≥ст≥в, вказуючи на те, що казахська тваринницька економ≥ка традиц≥йно грунтувалас¤ на кланов≥й ≥Їрарх≥њ, доходила висновку, що знищенн¤ ц≥Їњ ≥Їрарх≥њ могло б викликати економ≥чно небезпечн≥ дл¤ господарства республ≥ки насл≥дки. Ќауковц≥, ¤к≥ спец≥ал≥зувалис¤ на цьому терен≥, вказували, що хл≥боробство було б малопридатним дл¤ району, самою природою б≥льше пристосованому дл¤ тваринництва.

≤ хоча рад¤нська прац¤ п≥сл¤стал≥нського пер≥оду ( учк≥н ј. –ад¤н≥зац≥¤ казахського аулу. ћ., 1962), автор ¤коњ робив висновок, що казахи зовс≥м не були готов≥ до колектив≥зац≥њ, зазнала гостроњ критики в —–—–, б≥льш≥сть сучасних рад¤нських досл≥дник≥в принаймн≥ визнають, що вони (казахи) не були готов≥ до масовоњ, прискореноњ або примусовоњ колектив≥зац≥њ.

¬ир≥шальне значенн¤ мало питанн¤ ос≥лост≥ кочовик≥в. ѕрот¤гом довгого часу воно було стрижнем парт≥йноњ доктрини, спр¤мованоњ на Уусуненн¤ економ≥чного та культурного анахрон≥зму нац≥ональностейФ. јбо, конкретн≥ше, Уос≥л≥сть Ч це л≥кв≥дац≥¤ нап≥вфеодала-ба¤. ќс≥л≥сть Ч це знищенн¤ плем≥нних стосунк≥в...Ф

УѕрограмуФ розселенн¤ кочовик≥в ур¤д включив до п'¤тир≥чного плану. ¬ јлма-јт≥ було створено спец≥альний ком≥тет у справах розселенн¤.

« економ≥чного погл¤ду казахський терен вигл¤дав ¤к потенц≥йний Ухл≥боробський резерв дл¤ всього рад¤нського —иб≥ру та ƒалекого —ходу. ≤ метою припиненн¤ кочового способу житт¤ був розвиток великого зернового виробництва в ѕ≥вденному  азахстан≥.

ќдним ≥з результат≥в листопадового (1929 р.) пленуму ÷  було р≥шенн¤ конф≥скувати земл≥ кочового населенн¤  азахстану, щоб побудувати на них низку величезних зернових господарств. Ќа 1932 р. вони мали вже виробл¤ти 1,6 млн т зерна. « економ≥чного погл¤ду це було чисте безглузд¤. —теповий край був непридатний дл¤ вирощуванн¤ зернових культур. Ќав≥ть сьогодн≥ валова варт≥сть тваринницькоњ продукц≥њ в чотири рази перевищуЇ варт≥сть валовоњ продукц≥њ хл≥боробського сектора с≥льського господарства.

* * *

Ќав≥ть за час≥в непу казахське сусп≥льство, ¤ке все ще п≥дл¤гало своњм старим пров≥дникам ≥ жило в рамках старого правопор¤дку, дратувало рад¤нських кер≥вник≥в.  ампан≥¤ за Урад¤н≥зац≥юФ казахського аулу (село кочовик≥в) у 1925Ч1928 рр. зазнала невдач≥, бо новостворен≥ с≥льради одразу ж потрапили п≥д контроль традиц≥йних м≥сцевих пров≥дник≥в.  ланова орган≥зац≥¤ та в≥ддан≥сть мусульманським традиц≥¤м стали могутньою перепоною парт≥йним впливам. “роцький з цього приводу зауважував, що √олощок≥й (головний парт≥йний кер≥вник у  азахстан≥) Упропов≥дуЇ громад¤нський мир у рос≥йському сел≥ та громад¤нську в≥йну в аул≥Ф. Ќа XV з'њзд≥ парт≥њ в 1927 р. ћолотов, у свою чергу, стверджував, що пров≥дники УфеодальногоФ клану або бањ Умасово позбавили державу хл≥баФ.

” с≥чн≥ 1929 р. серед казах≥в нал≥чувалос¤ лише 16 551 комун≥ст, а в с≥льських районах  азахстану в 1931 р. було всього 17 000 комун≥ст≥в Ч рос≥¤н ≥ казах≥в, причому лише чверть ≥з них Уд≥¤лаФ в районах, де переважало казахське населенн¤.

«г≥дно з постановою ур¤ду в≥д 27 серпн¤ 1928 р., ухваленою з У≥н≥ц≥ативиФ ÷  парт≥њ, п≥дд¤гала конф≥скац≥њ земельна власн≥сть Утих найб≥льших скотар≥в серед кор≥нного населенн¤, чињ впливи перешкоджають рад¤н≥зац≥њ аулуФ. …шлос¤ також про депортац≥ю байських та Унап≥вфеодальнихФ родин, щоправда на ц≥й стад≥њ лише 696, ≥ конф≥скац≥ю п≥вм≥льйона гол≥в њхньоњ рогатоњ худоби. јле нав≥ть це справило незначний вплив на казахське сусп≥льство.  оли д≥йшло до повного розкуркуленн¤ у 1930 р., 55Ч60 тис. господарств затаврували ¤к Убайськ≥Ф; 40 тис. було розкуркулено, а решта покинула р≥дн≥ м≥сц¤, залишивши напризвол¤ще все своЇ майно.

ѕленум ÷  комун≥стичноњ парт≥њ  азахстану, ¤кий в≥дбувс¤ 11Ч16 грудн¤ 1929 р., п≥дтвердив свою р≥шим≥сть виконати р≥шенн¤ листопадового пленуму ÷  щодо генеральноњ л≥н≥њ парт≥њ на колектив≥зац≥ю с≥льського господарства. ѕленум п≥дкреслив, що Урозселенн¤Ф кочовик≥в Ї необх≥дною передумовою його зд≥йсненн¤ (хоча оф≥ц≥йна постанова про пост≥йне розселенн¤ ус≥х кочовик≥в ––‘—– була ухвалена лише 6 вересн¤ 1930 р.). ÷   ѕ  азахстану вир≥шив негайно розпочати розробку програми розселенн¤ кочовик≥в, ≥ в с≥чн≥ 1930 р. ÷¬   азахстану постановив, що з 566 000 кочових та нап≥вкочових господарств 544 000 п≥дл¤гають розселенню до к≥нц¤ першоњ п'¤тир≥чки.

” питанн≥ розселенн¤ кочовик≥в, так само ¤к ≥ в проведенн≥ колектив≥зац≥њ, парт≥¤ нав≥ть не намагалас¤ робити вигл¤д, що њй потр≥бна добров≥льна згода населенн¤, або що вона шукатиме ¤когось компром≥су з ним.  азахстанськ≥ комун≥стичн≥ л≥дери дотримувалис¤ думки, що примусова колектив≥зац≥¤ була помилковою. ўо ж до примусового розселенн¤, то вони вважали його необх≥дним ≥ ц≥лком виправданим кроком. ј проте й саму колектив≥зац≥ю вони проводили досить ревно, абсолютно не дотримуючись хоч ¤коњсь подоби добров≥льного принципу. «г≥дно з постановою ур¤ду в≥д 5 с≥чн¤ 1930 р. тваринницьк≥ райони  азахстану включалис¤ до категор≥њ земель, що п≥дл¤гали повн≥й колектив≥зац≥њ до к≥нц¤ 1933 р. ўодо усусп≥льненн¤ самоњ худоби, то в цьому питанн≥ ч≥ткого курсу так ≥ не було вироблено. ” де¤ких колгоспах њњ в≥дбирали, а пот≥м повертали.

јвтори досл≥дженн¤ У олектив≥зац≥¤ с≥льського господарства  азахстануФ (јлма-јта, 1967. “. 2. —. 287) зауважували з цього приводу, що в умовах, коли казах радше заб'Ї худобу, ан≥ж њњ в≥ддасть, набула поширенн¤ згубна практика, коли влада спочатку видавала розпор¤дженн¤ про конф≥скац≥ю, а пот≥м вибачалас¤ й скасовувала св≥й наказ.

Ќа 10 березн¤ 1930 р. було колектив≥зовано 56,6 % господарств республ≥ки, однак у районах кочового скотарства цей показник становив 20 %, а то й менше. ” багатьох районах, незважаючи на згадувану вже статтю —тал≥на У«апамороченн¤ в≥д усп≥х≥вФ, опубл≥ковану 2 березн¤ 1930 р., вжили заход≥в до послабленн¤ тиску на сел¤н лише в к≥нц≥ кв≥тн¤ або на початку травн¤.

Ѕ≥льш≥сть рад¤нських джерел засв≥дчуЇ, що колгоспи, орган≥зован≥ навесн≥ 1930 р. перебували в хаотичному стан≥. ћало було будинк≥в, комор, с≥льськогосподарського устаткуванн¤; особливо гостро в≥дчувалас¤ нестача орноњ земл≥. Ѕагато селищ, заснованих у пустел¤х ≥ нап≥впустел¤х, не мали н≥¤ких джерел постачанн¤ води, ≥ њхн≥ мешканц≥ були позбавлен≥ можливост≥ утримувати нав≥ть худобу. Ѕ≥льше того, селища не забезпечували кормами, а Угнати стада на пасовиська було забороненоФ. ƒе¤к≥ колгоспи зовс≥м не мали н≥ нас≥нн¤, н≥ худоби, н≥ будь-¤кого ≥ншого майна. ѕ'¤тир≥чним планом передбачалос¤ лише буд≥вництво 1915 житлових прим≥щень та 70 комор, але нав≥ть з ц≥Їњ запланованоњ к≥лькост≥ фактично збудували лише 15 % житлових прим≥щень ≥ 32 % комор! ќф≥ц≥йн≥ джерела пов≥домл¤ли, що 320 тис. колишн≥х кочовик≥в-скотар≥в, розселених у 1930Ч1932 рр., забезпечили 24106 будинками ≥ 108 лазн¤ми.

Ќовостворюван≥ колгоспи об'Їднували в середньому 10Ч20 аул≥в (у кожному з них мешкало 10Ч15 родин), розм≥щених на в≥дстан≥ к≥лькох к≥лометр≥в. “аким чином, територ≥¤ одного такого колективного господарства нер≥дко перевищувала 200 кв. км. « перших же крок≥в своЇњ д≥¤льност≥ вони з≥ткнулис¤ з безл≥ччю проблем. ” де¤ких районах на 12 колгосп≥в припадав один бухгалтер, на 50 колгосп≥в Ч один техн≥чний спец≥ал≥ст. ” червн≥ 1930 р. в республ≥ц≥ нал≥чувалос¤ усього 416 агроном≥в та ≥нших с≥льськогосподарських спец≥ал≥ст≥в, лише четверо з них Ч казахи. Ѕ≥льш≥сть колгосп≥в не мали, по сут≥ н≥¤ких перспективних план≥в ≥ функц≥онували лише щоб вижити, в найл≥пшому випадку.

 азахський досл≥дник ј.Ѕ. “урсунбаЇв у своњй книз≥ Уѕеремога колгоспного ладу в  азахстан≥Ф (јлма-јта, 1957. —. 144Ч148) наводить докази поширенн¤ в республ≥ц≥ опору заходам властей. ѕарт≥йн≥ актив≥сти наштовхнулис¤ на збройний оп≥р, ≥ багатьох ≥з них було вбито (в ус¤кому раз≥ з 1200 Удвадц¤тип'¤титис¤чник≥вФ, в≥др¤джених до республ≥ки навесн≥ 1930 р., менше 400 перебувало в тваринницьких районах). ћоб≥льн≥ загони казахських повстанц≥в нападали на колгоспи ≥ забирали або вбивали худобу. јульн≥ об'Їднанн¤ розробл¤ли координован≥ плани боротьби проти влади. ѕо вс≥х аулах розсилалис¤ посланц≥, ¤к≥ закликали казах≥в не вступати до колгосп≥в. «агони повстанц≥в-басмач≥в зростали к≥льк≥сно, вступаючи в справжн≥ боњ з в≥йськами ќƒѕ”. „имало казах≥в т≥кали до ≥нших республ≥к або до  итаю. « 33 тис. родин, що переселилис¤ до “уркмен≥њ, багато приЇдналос¤ до бунт≥вних загон≥в басмач≥в.

¬ орган≥зац≥њ всенародного опору прискорен≥й колектив≥зац≥њ власт≥ звинувачували передус≥м нац≥онал≥стичну казахську парт≥ю јлаш-ќрда. ўе на початку 1930 р. було оголошено про УзмовуФ, в ¤к≥й брали участь значн≥ нац≥онал≥стичн≥ д≥¤ч≥. ѕов≥домл¤лос¤ також про начебто ви¤влен≥ Уосередки опоруФ, створен≥ учасниками змови в ус≥х аулах, що чинили сильний оп≥р.

ќф≥ц≥йну точку зору, ¤коњ усе ще дотримуютьс¤ стосовно ≥стор≥њ нац≥онального опору, добре ≥люструЇ статт¤, вм≥щена в газет≥ У расна¤ звездаФ за 10 кв≥тн¤ 1984 р., ¤ка щиро хвалить ранн≥ роки кар'Їри пок≥йного  ост¤нтина „ерненка, проведен≥ ним у збройн≥й боротьб≥ проти сил нац≥онального опору в склад≥ прикордонних в≥йськ ќƒѕ” У—х≥дного прикордонного округуФ  азахстану та  иргиз≥њ в 1930Ч1933 рр. (можливо, автор статт≥ хот≥в провести паралель з аналог≥чною боротьбою проти мусульманських партизан≥в у јфган≥стан≥). «а оф≥ц≥йними пов≥домленн¤ми, басмацький рух було придушено у 1933 р., хоча невелик≥ загони продовжували д≥¤ти до 1936 р.

як ≥ в ≥нших м≥сц¤х, оп≥р включав заб≥й худоби. ” багатьох районах до 5 % худоби було знищено уже в перш≥ тижн≥ колектив≥зац≥њ. ¬ одному з рад¤нських джерел йдетьс¤ про втрату 2,3 млн погол≥в'¤ великоњ рогатоњ худоби та 10 млн овець у 1930 р.; за ≥ншими даними, в 1929Ч1930 рр. через нестачу корм≥в поздихало 35 % худоби.

Ѕ≥льшу частину вц≥л≥лоњ колектив≥зованоњ худоби передали великим радгоспам, але через брак пристосованих прим≥щень, ¤к св≥дчить одне з джерел, лише в радгосп≥ У√≥гантФ з 117 тис. пережило зиму всього 13 тис.

якщо людськ≥ втрати не дуже хвилювали московських кер≥вник≥в, то економ≥чну катастрофу вони сприйн¤ли досить хворобливо, влаштувавши масову чистку м≥сцевого кер≥вництва. Ќа середину 1930 р. лише в двох округах розпущено п'¤ть районних парт≥йних ком≥тет≥в, заарештовано сто ур¤довц≥в. Ќаприк≥нц≥ 1932 р. проведено чистку республ≥канського кер≥вництва.

Ќапочатку кочовик≥в часто примушували вступати до колгосп≥в арт≥льного типу, але на XVI з'њзд≥ парт≥њ, що в≥дбувс¤ у червн≥Члипн≥ 1930 р., зап≥зн≥ло вир≥шили, що л≥беральн≥ш≥ “—ќ«и (товариства сп≥льного оброб≥тку земл≥) Ч б≥льш ефективна форма об'Їднань дл¤ нап≥вкочових район≥в. ƒо 1 кв≥тн¤ 1930 р. було колектив≥зовано 52,1 % с≥льського населенн¤. Ќа 1 серпн¤ цей показник зменшивс¤ до 29,1 %, пот≥м знову п≥двищивс¤ ≥ на 1 вересн¤ 1931 р. становив 60,8 %.

” червн≥ 1930 р. м≥сцеве кер≥вництво вир≥шило повернути с≥льськогосподарський реманент ≥ худобу приватним господарствам у кочових та нап≥вкочових районах; але в листопад≥ 1930 р. воно знову колектив≥зувало с≥льськогосподарськ≥ знар¤дд¤, а в червн≥ 1931 р. також ≥ худобу, в результат≥ чого п≥дн¤лас¤ нова хвил¤ забою великоњ рогатоњ худоби та овець.

”зимку 1931 р. в парт≥йних колах визнали, що гранд≥озн≥ зернов≥ проекти 1928 р. провалилис¤. «ас≥валас¤ лише чверть запланованих земельних площ, але продуктивн≥сть прац≥, а значить ≥ њњ результати, були дуже низькими. ¬ оф≥ц≥йних документах того часу йшлос¤ про нестачу худоби, нас≥нн¤, знар¤дь, буд≥вельних матер≥ал≥в. Ћюдей пересел¤ли з одн≥Їњ м≥сцевост≥ до ≥ншоњ в над≥њ (звичайно, марн≥й), що, можливо, в ≥ншому м≥сц≥ вдастьс¤ дос¤гти кращих результат≥в. ƒо лютого 1932 р. близько 87 % ус≥х колгосп≥в у  азахстан≥ та 51,5 % ус≥х приватних господарств (б≥льш≥сть ≥з них Ч кочов≥ скотар≥) залишилис¤ без худоби. ¬ 1926 р. майже 80 % казахського населенн¤ заробл¤ло соб≥ на прожиток розведенн¤м худоби. ”л≥тку 1930 р. цей показник складав лише 27,4 %. јле с≥льське господарство не давало люд¤м н≥¤кого вибору, оск≥льки площ≥ орних земель зб≥льшилис¤ лише на 17 %. Ќаведен≥ дан≥ дозвол¤ють певною м≥рою ос¤гнути розм≥ри та глибину ц≥Їњ створеноњ людьми катастрофи.

«вичайно, казахи забирали свою худобу з колгосп≥в у тих рамках, в ¤ких це дозвол¤ли њм у першому п≥вр≥чч≥ 1930 р., а коли в 1931 р. розпочалас¤ нова кампан≥¤ колектив≥зац≥њ, власники ховали њњ у в≥ддалених ¤рах та л≥сах. ”зимку вони мусили забити њњ, заморозити та сховати м'¤со, маючи вдосталь њж≥ аж до настанн¤ в≥длиги. јле навесн≥ 1932 р. вже скр≥зь лютував голод. Ћише трохи полегшало з дальшим (щоправда обмеженим) в≥дновленн¤м погол≥в'¤ приватноњ худоби наприк≥нц≥ 1932 р.Ч 123600 гол≥в великоњ рогатоњ худоби та 211400 овець ≥ к≥з Ч мале число в пор≥вн¤нн≥ з величезними стадами та отарами, ¤к≥ ≥снували до 1930 р.

∆ител≥ аул≥в, ¤к≥ ран≥ше пост≥йно споживали м'¤со та молоко, тепер не мали н≥чого. Ѕагато хто здавс¤, вступивши до колгосп≥в та радгосп≥в. јле й там становище було катастроф≥чним. ¬ одному радгосп≥, за словами очевидц¤, УЇдине м'¤со, ¤ке вони мали прот¤гом шести м≥с¤ц≥в, було верблюже вим'¤Ф.

ƒехто шукав пор¤тунку в переселенн≥ до ≥нших район≥в. јле так чи ≥накше к≥льк≥сть жертв дос¤гла катастроф≥чних розм≥р≥в. як зазначив рад¤нський ≥сторик час≥в хрущовськоњ в≥длиги, сталос¤ Увеличезне руйнуванн¤ продуктивних сил, ¤ке супроводжувалос¤ численними людськими жертвамиФ.

ѕричиною катастрофи були економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ прорахунки у вузькому значенн≥ цього слова, але, ¤кщо розгл¤дати це ¤вище б≥льш глибоко, можна д≥йти висновку, що його причини крилис¤ в нерозум≥нн≥ природи людських культур у найширшому значенн≥ цього слова. —хематизм ≥ поверховий характер теоретичного мисленн¤ та практичного п≥дходу вищих парт≥йних к≥л, ви¤влен≥ в  азахстан≥, надзвичайн≥ та вин¤тково показов≥ (не дивно, що саме в ц≥ роки, ¤к засв≥дчують оф≥ц≥йн≥ джерела, в ѕ≥вденному  азахстан≥ ≥слам посиливс¤ б≥льше, н≥ж будь-коли).

√олод у  азахстан≥ мав штучний характер, ¤к ≥ голод 1921 р., оск≥льки був насл≥дком ≥деолог≥чно вмотивованоњ пол≥тики, необачно застосованоњ. як ≥ на ”крањн≥, в≥н не створювавс¤ навмисне, просто заради голоду. Ѕ≥льше того, наприк≥нц≥ 1932 р. московське кер≥вництво вид≥лило два м≥льйони пуд≥в зерна дл¤ голодуючого населенн¤  азахстану, щоправда, менше п≥впуда на особу, але б≥льше, н≥ж д≥стала ”крањна.

–азом з тим багато хто з досл≥дник≥в уважав, що ефективн≥сть незапланованого казахського голоду у придушенн≥ м≥сцевого опору була корисним зразком дл¤ —тал≥на, коли голод прийшов в ”крањну. ћ≥сцев≥ парт≥йно-ур¤дов≥ органи в оф≥ц≥йному зв≥т≥ ÷  в≥д 10 листопада 1934 р. охарактеризували ситуац≥ю в республ≥ц≥ ¤к Уголод, що набув великих масштаб≥в у районах вирощуванн¤ великоњ рогатоњ худоби в 1932 р. ≥ був л≥кв≥дований на початку 1933 р.Ф; дал≥ у зв≥т≥ пов≥домл¤лос¤, що припинилис¤ також переселенн¤ за кордон ≥ Уброд¤жництво казахських скотар≥вФ.

ўодо брод¤жництва, то лише 30 % ≥з тих п≥вм≥льйона чолов≥к, ¤ких було УрозселеноФ в 1930Ч1932 рр., вважалис¤ повн≥стю розселеними, тобто одержали землю, буд≥вл≥ та знар¤дд¤. ≤ д≥йсно, майже 25 % розселених у 1930Ч1932 рр. наприк≥нц≥ 1932 р. знову вдалис¤ до м≥грац≥њ, хоча й залишилис¤ без худоби та майна. ѕричинами цих переселень були в≥дчай ≥ ц≥лковите порушенн¤ нормального способу житт¤, руйнуванн¤ сусп≥льства та його господарства. Ќов≥, позбавлен≥ власност≥, кочовики наприк≥нц≥ 1933 р. все ще становили 22 % казахського населенн¤. «а приблизними п≥драхунками в 1930Ч1931 рр. 15Ч20 % казахського населенн¤ покинуло республ≥ку. « них 300 тис. переселилис¤ до ”збекистану, решта Ч до ≥нших республ≥к рад¤нськоњ —ередньоњ јз≥њ та  итаю. Ќав≥ть оф≥ц≥йн≥ джерела називають ем≥грац≥ю УмасовоюФ. “их, хто переселивс¤ до ≥нших рег≥он≥в рад¤нськоњ частини аз≥атського континенту, сп≥ткала така сама дол¤, що й тих, хто залишивс¤ вдома, багато з них повернулис¤ назад до р≥дних осель у в≥дчањ.

Ќа XVII з'њзд≥ парт≥њ, що в≥дбувс¤ у лютому 1934 р., вину за допущен≥ похибки у проведенн≥ колектив≥зац≥њ в  азахстан≥ по сут≥ було перекладено на м≥сцеве кер≥вництво, ¤ке УневдалоФ зд≥йснювало розселенн¤ кочовик≥в. јле так чи ≥накше, до 1936 р. в  азахстан≥ було УрозселеноФ 400 тис. родин. «а цей же час дл¤ них було збудовано всього 38 тис. нових житлових прим≥щень.

÷¤ УперемогаФ супроводжувалас¤ в≥дмовою в≥д певних поступок, пов'¤заних з функц≥онуванн¤м “ќ«≥в ¤к м≥сцевоњ форми колектив≥зац≥њ. ” 1935 р. њх перетворили на звичайн≥ колгоспи. ƒо 1938 р. колектив≥зац≥ю в њњ ортодоксальн≥й форм≥ було завершено.

”  иргиз≥њ, ¤к ≥ в ≥нших рег≥онах —оюзу, голод був законом≥рним результатом УрозселеньФ кочовик≥в. « 82 тис. кочових господарств (майже 50 % загальноњ к≥лькост≥) тут було розселено 44 тис. «усилл¤ми м≥сцевих та центральних властей дл¤ них спорудили 7895 житлових будинк≥в та три лазн≥. “ака ж дол¤ сп≥ткала татарську ≥ башкирську меншини у «ах≥дному —иб≥ру.

ќдин ≥з м≥сцевих парт≥йних кер≥вник≥в у „ел¤б≥нську п≥д час розмови з заруб≥жним комун≥стом за¤вив, що Уголод був дуже корисний дл¤ нас на ”рал≥, в «ах≥дному —иб≥ру та в «аволж≥. ¬ цих районах утрат в≥д голоду зазнали переважно чуж≥ народи. ѓхнЇ м≥сце зайн¤ли рос≥йськ≥ б≥женц≥ з центральних губерн≥й. «вичайно, ми не нац≥онал≥сти, але ми не можемо оминути цього корисного дл¤ нас фактуФ (що —тал≥н дотримувавс¤ такого ж погл¤ду, знаходимо п≥дтвердженн¤ у практичних заходах, зд≥йснюваних м≥сцевими власт¤ми цих рег≥он≥в. « особливою жорсток≥стю зд≥йснювалас¤ ц¤ пол≥тика щодо украњнц≥в у 1933 р.). —мертн≥сть серед аз≥атських мусульманських народ≥в, зокрема башкир≥в, чел¤б≥нський парт≥йний д≥¤ч по¤снював переважно њхньою неспроможн≥стю перейти в≥д кочового до ос≥лого способу житт¤, ¤к передбачалос¤ п'¤тир≥чним планом.

’рущов у своњх спогадах писав, що п≥д час поњздки до —амари в 1930 р. в≥н в≥дв≥дав один ≥з чуваських колгосп≥в ≥ бачив там колгоспник≥в, ¤к≥ вмирали в≥д голоду. ƒал≥ на сх≥д принаймн≥ 50 тис. бур¤т≥в ≥ халк≥в переселилис¤ до  итаю та ћонгол≥њ. ”  алмик≥њ, де життЇвий уклад населенн¤ мало чим в≥др≥зн¤вс¤ в≥д казахського, близько 20 тис. чолов≥к, тобто майже 10 % населенн¤, померли в≥д голоду. ¬одночас к≥льк≥сть кочовик≥в-калмик≥в зб≥льшилас¤ з 1926 по 1939 р≥к (нав≥ть за сумн≥вними даними УпереписуФ 1939 р.) лише на 1 %. ќдин ≥з кер≥вник≥в калмицьких комун≥ст≥в јраш „апчаЇв, виступаючи на м≥сцевому з'њзд≥ –ад, у кв≥тн≥ 1933 р, з г≥ркотою констатував, що колись заможн≥ села перетворилис¤ на пустки, а њхн≥ жител≥ повмирали. ¬≥н закликав розпустити колгоспи. “акого роду за¤ва не могла залишитис¤ непом≥ченою, ≥ см≥ливий комун≥ст невдовз≥ безсл≥дно зник. ¬≥домо, що на початку 30-х рок≥в велика к≥льк≥сть калмицьких Укуркул≥вФ перебувала у концтабор≥ на ѕ≥вн≥чному ”рал≥, але до середини л≥та 1933 р. б≥льш≥сть ≥з них померла. ƒепортованих колишн≥х кочовик≥в, звиклих до степовоњ вол≥, посилали працювати на шахти, рудники або л≥сорозробки. Ќов≥, позбавлен≥ м'¤са, харчов≥ рац≥они не п≥шли њм на користь, ≥ вони мали нав≥ть б≥льше труднощ≥в, н≥ж рос≥йськ≥ сел¤ни, в оволод≥нн≥ бурильним та ≥ншим устаткуванн¤м.

” ћонгол≥њ, ¤ка формально не входила до складу –ад¤нського —оюзу ≥ називалас¤ УнародноюФ, а не соц≥ал≥стичною республ≥кою, хоча фактично перебувала п≥д московським контролем, також провели колектив≥зац≥ю. Ќа початок 1932 р. монголи втратили 8 млн гол≥в худоби Ч третину вс≥х своњх отар. ” травн≥ 1932 р. вони одержали ≥нструкц≥њ зм≥нити курс ≥ в≥дмовитис¤ в≥д колектив≥зац≥њ.

–озгл¤даючи долю населенн¤ рад¤нських аз≥атських земель, маЇмо хоча б поб≥жно згадати тут дивовижну ≥стор≥ю забайкальських та приамурських козак≥в, ¤к≥ в≥ддавна селилис¤ уздовж кордону, що проходить по р≥чках јмуру та ”ссур≥, так само, ¤к колись у районах  убан≥ та ƒону. ¬ 1932 р. парт≥йний прац≥вник побачив там нещодавно залишен≥ села, причому складалос¤ враженн¤, що њхн≥ мешканц≥ робили це з ¤вним посп≥хом, залишивши нав≥ть частину худоби та дещо з домашн≥х речей. як ви¤вилос¤, усе населенн¤ масово перейшло замерзл≥ р≥ки, забравши з собою б≥льшу частину свого майна, щоб уникнути розкуркуленн¤ та неминучого голоду. «а кордоном жили козаки, що повт≥кали ран≥ше, ≥ њхн≥ умови житт¤ вигл¤дали значно приваблив≥ше; отже, т≥, про ¤ких опов≥дав парт≥йний д≥¤ч, залишили р≥дн≥ м≥сц¤, щоб приЇднатис¤ до них.

ƒол¤ населенн¤ рад¤нських аз≥атських терен≥в у результат≥ розкуркуленн¤ та колектив≥зац≥њ багато в чому була схожою з долею народ≥в ™вропейськоњ частини —–—–. јле географ≥чн≥ та культурн≥ розб≥жност≥ зумовили й певн≥ особливост≥, що в≥дбилис¤ на њхньому становищ≥. ѕередус≥м застосуванн¤ парт≥йноњ доктрини до казах≥в ≥ меншою м≥рою до ≥нших кочових народ≥в в економ≥чному план≥ було р≥внозначним силовому нав'¤зуванню невипробуваних форм ≥снуючому соц≥альному правопор¤дку, що призвело до катастроф≥чних насл≥дк≥в. —тосовно ж людського фактора, це означало смерть ≥ стражданн¤ пропорц≥йно нав≥ть б≥льш≥ в≥д тих, що сталис¤ в ”крањн≥.

ќдним ≥з значних осередк≥в с≥льського житт¤ були, звичайно, церкви. Ѕ≥льше того, вони репрезентували альтернативний погл¤д на житт¤, ан≥ж той, що його пропонував б≥льшовицький режим.

јтењзм вважавс¤ одн≥Їю з основних засад комун≥стичноњ ≥деолог≥њ, ≥ парт≥¤ бачила в рел≥г≥њ свого лютого ворога. ‘актично це в≥домо майже кожному, ≥ представники рад¤нськоњ влади не пропускали будь-¤коњ нагоди, щоб за¤вити про свою позиц≥ю у цьому питанн≥. ћи процитуЇмо лише одне висловленн¤, ¤ке найб≥льш переконливо та авторитетно (враховуючи ≥м'¤ автора ≥ той факт, що висловлюванн¤ це й дос≥ регул¤рно з'¤вл¤Їтьс¤ у його друкованих творах) в≥дбиваЇ оф≥ц≥йну точку зору. Ћен≥н у в≥домому лист≥ до ћаксима √орького в≥д 13Ч14 листопада 1913 р. виклав парт≥йн≥ позиц≥њ щодо рел≥г≥њ ц≥лком категорично: У¬с¤ка рел≥г≥йна ≥де¤, вс¤ка ≥де¤ про вс¤кого боженьку, вс¤ке кокетуванн¤ нав≥ть з боженькою Ї найневимовн≥ша мерзота... найб≥льш небезпечна мерзота, найб≥льш огидна УзаразаФ. ћ≥льйон гр≥х≥в, пакостей, насильств ≥ зараз ф≥зичних... далеко менш небезпечн≥, н≥ж тонка, духовна, прибрана в найб≥льш пишн≥ У≥дейн≥Ф костюми ≥де¤ боженьки...

¬с¤кий, нав≥ть найб≥льш витончений, найб≥льш благонам≥рений захист або виправданн¤ ≥дењ бога Ї виправданн¤ реакц≥њФ.

≤снували р≥зн≥ методи боротьби з небажаними в≥руванн¤ми, що грунтувалис¤ на ц≥й лен≥нськ≥й тез≥. ќдним ≥з тактичних прийом≥в, широко вживаних прот¤гом усього пер≥оду ≥снуванн¤ рад¤нського режиму, було твердженн¤, що рел≥г≥¤ в≥д≥мре з≥ зникненн¤м класового характеру сусп≥льства, ¤ке породило њњ, ≥ що переконанн¤ (радше н≥ж сила) у теоретичному план≥ Ї найкращим засобом, ¤кий сл≥д поЇднувати на практиц≥ з державними заходами. –≥зниц¤ в п≥дход≥ до в≥руючих у р≥зн≥ пер≥оди антирел≥г≥йноњ кампан≥њ, ¤ку провадила парт≥¤, пол¤гала лише в розм≥рах ≥ характер≥ тиску на них, ¤кий, на думку властей, найб≥льше в≥дпов≥дав даному моменту.

« ≥ншого боку, ≥снувало також бажанн¤ створити ¤кнайкраще враженн¤ не т≥льки у себе в крањн≥, але й передус≥м за рубежем, оск≥льки це могло б спри¤ти п≥дтримц≥ режиму або хоча б нейтрал≥зувати непри¤знь принаймн≥ частини можливих заруб≥жних прихильник≥в б≥льшовизму, ¤к≥ плекали Урел≥г≥йн≥ упередженн¤Ф. Ќа практиц≥ це означало, ¤к ≥ в ≥нших галуз¤х, звичайн≥ посередн≥ методи розв'¤занн¤ проблеми ≥ (в залежност≥ в≥д вимоги курсу в той чи ≥нший момент) маскуванн¤ п≥д толерантн≥сть, пор¤д з контролем ≥ приниженн¤м церков, ан≥ж в≥дкрите пересл≥дуванн¤.

≤снують р≥зн≥ погл¤ди щодо сили та характеру рел≥г≥йних в≥рувань серед сел¤нства. ƒехто вважаЇ, що сел¤ни б≥льше дотримувалис¤ стародавн≥х, нап≥впоганських забобон≥в. јле те ж саме можна стверджувати ≥ стосовно зах≥дноЇвропейського села; ≥ хоча формально нехристи¤нськ≥ ц≥ погл¤ди практично не вважалис¤ несум≥сними з≥ справжньою христи¤нською в≥рою Ч таким уже Ї еклектичний розум людини.

≤нш≥ вбачали в позиц≥њ сел¤н усього-навсього в≥рн≥сть церковним ритуалам, ¤ка поЇднувалась водночас ≥з б≥льш-менш антиклерикальним ставленн¤м до оф≥ц≥йного св¤щеницького сану. јле нав≥ть ≥ в цьому випадку вони сильно обурювалис¤, коли ур¤д робив спроби закривати церкви, ¤к≥ вони вважали центрами свого ритуального житт¤. ќднак у м≥ру того ¤к св¤щеники ставали пересл≥дуваною менш≥стю ≥ де¤к≥ з них, слабк≥ш≥ духом, п≥дкор¤лис¤ власт¤м або зовс≥м в≥дходили в≥д рел≥г≥њ, основна маса сел¤нства майже повсюдно, ¤к пов≥домл¤лос¤, об'Їднувалас¤ на захист б≥льшост≥ св¤щеник≥в, ¤к≥ намагалис¤ оборонити св≥й спос≥б житт¤ та в≥ру.

Ѕ≥льше того, нав≥ть ¤кби марксистський погл¤д на рел≥г≥ю був правильний, в умовах неймов≥рно важкого, безпросв≥тного житт¤ сел¤нина, особливо починаючи з 1929 р., вона залишалас¤ дл¤ нього Їдиною справжньою вт≥хою. ќдин ≥з рад¤нських досл≥дник≥в приводить висловленн¤ опозиц≥йне настроЇного сел¤нина, ¤кий за¤вив, що, ¤к на його думку, Узарано ще скасовувати рел≥г≥ю... ¤кби стан справ був ≥накший, ¤кби можна було спод≥ватис¤ хоч на ¤кусь п≥дтримку, коли щось трапл¤Їтьс¤ з людиною, тод≥ можна було б почувати себе краще, ≥ в рел≥г≥њ не було б потребиФ.

” цьому розд≥л≥ ми не розгл¤датимемо повн≥стю питанн¤ рел≥г≥њ в ус≥й його неос¤жност≥ та складност≥, а т≥льки в зв'¤зку з розкуркуленн¤м та колектив≥зац≥Їю, з одного боку, та антиукрањнською кампан≥Їю, з ≥ншого.

ѕеред революц≥Їю к≥льк≥сть прихожан православноњ церкви становила близькою 100 млн. ” њњ в≥данн≥ було 67 Їпарх≥й, 54 457 церков, у ¤ких несли службу 57 105 св¤щеник≥в ≥ ди¤кон≥в. ” –ос≥њ функц≥онувало також 1498 монастир≥в, де мешкало 94629 монах≥в та послушник≥в.

ѕерша рад¤нська конституц≥¤, прийн¤та 10 липн¤ 1918 р., гарантувала вс≥м громад¤нам право на рел≥г≥йну та антирел≥г≥йну пропаганду. УѕравоФ на пропаганду було, таким чином, на ц≥й стад≥њ теоретично р≥вним дл¤ обох стор≥н, хоча, безперечно, сторона, ¤ка могла використовувати пресу, спиралас¤ на п≥дтримку держави, мала ≥нш≥ незл≥ченн≥ переваги, займала л≥пше становище, ан≥ж њњ опоненти.

Ќа церкви пост≥йно накладалис¤ вс≥л¤к≥ правов≥ обмеженн¤. ѓхню власн≥сть нац≥онал≥зували без будь-¤коњ компенсац≥њ, причому представникам м≥сцевоњ влади надавалос¤ право використовувати Убудинки та реч≥, потр≥бн≥ дл¤ богослуж≥нн¤Ф, хоча й ≥нш≥ групи могли також користуватис¤ ними з≥ св≥тськими ц≥л¤ми. ÷еркви п≥дл¤гали тим самим правилам, що й ≥нш≥ громадськ≥ об'Їднанн¤, ≥ њм заборон¤лос¤ Уробити обов'¤зков≥ збори [пожертвувань] чи провадити оподаткуванн¤Ф, Упримушувати своњх член≥в щось робити супроти њхнього бажанн¤ або карати њхФ Ч фрази, в≥дкрит≥ широким ≥нтерпретац≥¤м. «г≥дно з статтею 65  онституц≥њ 1918 р. св¤щеники та ≥нш≥ служител≥ рел≥г≥йного культу оголошувались Услугами буржуаз≥њФ та позбавл¤лис¤ громад¤нських прав. ÷е означало, що вони не мали права на одержанн¤ продуктових карток, а њхн≥м д≥т¤м дозвол¤лос¤ в≥дв≥дувати лише початков≥ школи ≥ т. д.

”р¤довою постановою в≥д 28 с≥чн¤ 1918 р. заборон¤лос¤ викладанн¤ рел≥г≥њ в школах, хоча дозвол¤лос¤ Увивчати чи навчати рел≥г≥йних дисципл≥н приватноФ. ќстаннЇ п≥зн≥ше обмежили постановою в≥д 13 червн¤ 1921 р., зг≥дно з ¤кою заборон¤лос¤ викладанн¤ рел≥г≥њ будь-де групам ос≥б в≥ком до 18 рок≥в.

”р¤д конф≥скував церковн≥ земл≥, так само ¤к ≥ пом≥щицьк≥. —ел¤нство п≥дтримало цей зах≥д у т≥й його частин≥, що стосувалас¤ великих земельних над≥л≥в, ¤к≥ належали Уцентральн≥й церкв≥Ф та њњ магнатам. ќднак значною частиною Уцерковноњ земл≥Ф фактично волод≥ли окрем≥ параф≥њ, чињ парохи орали њњ сам≥, п≥днаймали роб≥тник≥в або здавали в оренду сел¤нам.

ћайже вс≥ монастир≥ власт≥ позакривали, а њхнЇ майно конф≥скували. «а св≥дченн¤м очевидц≥в, сел¤ни, зокрема, не ви¤вл¤ли бажанн¤ виган¤ти монашок (а њх було утрич≥ б≥льше, н≥ж монах≥в).

” своњй боротьб≥ проти церкви ур¤д, звичайно, не обмежувавс¤ правовими та конституц≥йними заходами. ƒо 1923 р. було розстр≥л¤но 28 Їпископ≥в ≥ понад тис¤чу св¤щенник≥в, багато церков закрито або зруйновано.

” лютому 1922 р. ур¤д ухвалив р≥шенн¤ про обов'¤зкову передачу вс≥х рел≥г≥йних атрибут≥в ≥з золота, ср≥бла та коштовних камен≥в у фонд допомоги жертвам голоду. —тал≥н п≥зн≥ше високо оц≥нив про¤влену Ћен≥ним км≥тлив≥сть: конф≥скувати церковн≥ коштовност≥ начебто дл¤ вр¤туванн¤ мас, що вмирали з голоду,Ч зах≥д, ¤кий ≥накше важко було б зд≥йснити, а тим б≥льше виправдати. ≤ все ж оп≥р з боку сел¤н був досить в≥дчутним. √азета УѕравдаФ пов≥домл¤ла 20 кв≥тн¤ 1922 р. про 1400 сутичок, що в≥дбулис¤ б≥л¤ церков. ” кв≥тн≥Чтравн≥ 1922 р. власт≥ прит¤гли до суду 54 православних св¤щеник≥в та мир¤н, звинувативши њх ¤к орган≥затор≥в цих Уконтрреволюц≥йнихФ виступ≥в. ѕ'¤теро з них були страчен≥, ≥нш≥ засуджен≥ до р≥зних строк≥в ув'¤зненн¤. „ерез три м≥с¤ц≥ на т≥й же п≥дстав≥ були засуджен≥ до розстр≥лу митрополит ѕетроградський та троЇ ≥нших св¤щеннослужител≥в.

ѕ≥сл¤ сер≥њ погромних судових процес≥в власт≥ заарештували патр≥арха “ихона ≥ орган≥зували нову Уживу церквуФ, ¤ка перебрала контроль до своњх рук. 84-х Їпископ≥в ≥ понад тис¤чу св¤щеник≥в виключили з њхн≥х Їпарх≥й та параф≥й. јле Ужива церкваФ майже не д≥стала п≥дтримки, ≥ наступного року парт≥йна верх≥вка, звинувативши патр≥арха Уу зв'¤зках з ≥ноземними державами, у контрреволюц≥йн≥й д≥¤льност≥Ф ≥ т. д. врешт≥ зв≥льнила його, дос¤гнувши з ним угоди.

«апровадженн¤ непу супроводжувалос¤ де¤ким послабленн¤м атак на рел≥г≥ю. “ут, ¤к ≥ в ≥нших сферах, пер≥од аж до 1928 р. був пор≥вн¤но мирним. ѕерепис 1926 р. показав, що в м≥стах ≥ селах залишалос¤ ще понад 60 тис. св¤щеник≥в та ≥нших представник≥в рел≥г≥йного культу р≥зних в≥роспов≥дань, ¤к≥ мали повну можлив≥сть ц≥лковито в≥ддаватис¤ своЇму покликанню. ћайже у кожному сел≥ був бодай один св¤щеник. Ќаприк≥нц≥ 1929 р. т≥льки в ––‘—– д≥¤ло ще майже 65 тис. церков ус≥х в≥роспов≥дань.

« ≥ншого боку, неп≥вський пер≥од став нагодою дл¤ запровадженн¤ мирн≥ших засоб≥в тиску. ¬ 1925 р. засновано Ћ≥гу безбожник≥в Удл¤ наданн¤ допомоги парт≥њ шл¤хом об'Їднанн¤ вс≥Їњ антирел≥г≥йноњ пропаганди п≥д загальним парт≥йним кер≥вництвом. Ћ≥га видавала р≥зн≥ журнали атењстичного спр¤муванн¤, заснувала антирел≥г≥йн≥ музењ, орган≥зувала 68 антирел≥г≥йних сем≥нар≥в ≥ т. п. ¬одночас ≥ншим орган≥зац≥¤м, зокрема профсп≥лкам та „ервон≥й арм≥њ, пропонувалос¤ проводити активну антирел≥г≥йну пропаганду серед своњх член≥в.

ѕ≥сл¤ смерт≥ патр≥арха “ихона у кв≥тн≥ 1925 р. тимчасового пров≥дника церкви митрополита ѕетра заарештували та вислали до —иб≥ру. …ого наступника митрополита —ерг≥¤ також заарештували, пот≥м зв≥льнили, але п≥зн≥ше знову ув'¤знили. « нових ≥Їрарх≥в, висв¤чених у сан на зам≥ну репресованих, дес¤ть невдовз≥ заарештували. јле цей упертий оп≥р справив таке враженн¤ на ур¤д, що змусив його замислитис¤ над потребою компром≥су, ≥ в 1927 р. —ерг≥й домовивс¤ з власт¤ми про ще один Успос≥б ≥снуванн¤Ф дл¤ церкви, п≥сл¤ чого його зв≥льнили.

« початком новоњ боротьби проти сел¤нства парт≥йно-рад¤нське кер≥вництво вир≥шило, що настав час в≥дновити атаку проти церкви, особливо на сел≥.

јнтирел≥г≥йна кампан≥¤ актив≥зувалас¤ вл≥тку 1928 р. ѕрот¤гом наступного року монастир≥ було закрито, а монах≥в заслано.

«г≥дно з законом, прийн¤тим 8 кв≥тн¤ 1929 р. рел≥г≥йним орган≥зац≥¤м заборон¤лос¤ Устворювати фонди взаЇмноњ допомоги, надавати матер≥альну п≥дтримку своњм членам, орган≥зувати спец≥альн≥ молитовн≥ чи ≥нш≥ збори дл¤ д≥тей, молод≥ та ж≥ноцтва, групи вивченн¤ Ѕ≥бл≥њ, л≥тературн≥, рем≥сницьк≥, роб≥тнич≥, рел≥г≥йн≥ та ≥нш≥ под≥бн≥ гуртки чи ф≥л≥њ, орган≥зовувати екскурс≥њ, дит¤ч≥ майданчики, в≥дкривати б≥бл≥отеки, читальн≥ , санатор≥њ чи групи медичноњ допомогиФ. ѕо сут≥, зг≥дно з оф≥ц≥йним коментарем, церковна д≥¤льн≥сть зводилас¤ виключно до в≥дправленн¤ богослуж≥нь.

22 травн¤ 1929 р. були внесен≥ зм≥ни до статт≥ 19 конституц≥њ: зам≥сть Усвободи рел≥г≥йноњ та антирел≥г≥йноњ пропагандиФ проголошувалас¤ Усвобода рел≥г≥йного поклон≥нн¤ та антирел≥г≥йноњ пропагандиФ; водночас наркомат осв≥ти вн≥с нов≥ зм≥ни до шк≥льних програм: ¤кщо ран≥ше викладанн¤ в школ≥ велос¤ на основ≥ нерел≥г≥йност≥, то в≥дтепер воно мало бути виключно антирел≥г≥йним.

–азом з тим рел≥г≥¤ процв≥тала. «в≥ти ќƒѕ” 1929 р. засв≥дчують посиленн¤ рел≥г≥йних почутт≥в нав≥ть серед промислових роб≥тник≥в. УЌав≥ть роб≥тники, ¤к≥ не приймали св¤щеник≥в минулого року, прийн¤ли њх цього рокуФ,Ч зазначалос¤ в одному з них.

”л≥тку 1929 р. ÷  пров≥в спец≥альну конференц≥ю, присв¤чену питанн¤м боротьби з рел≥г≥Їю. ” червн≥ 1929 р. в≥дбувс¤ ¬сесоюзний з'њзд войовничих атењст≥в. ѕрот¤гом наступного року наступ на рел≥г≥ю посилювавс¤ з кожним м≥с¤цем по вс≥й крањн≥.

ѕриродний ≥нстинкт парт≥йних актив≥ст≥в, справд≥ лен≥нський погл¤д на рел≥г≥ю виступили назовн≥ зам≥сть колишньоњ тактичноњ стриманост≥. ¬еликий концентрований наступ на церкви розпочавс¤ наприк≥нц≥ 1929 р. ≥ дос¤г свого апогею у перш≥ три м≥с¤ц≥ 1930 р.

–озкуркуленн¤ було слушною нагодою дл¤ атак на церкву та на окремих св¤щеник≥в. ѕарт≥¤ дотримувалас¤ погл¤ду, що Уцерква Ч це аг≥тпроп куркул¤Ф. ƒрукований орган ÷ , газета УѕравдаФ, 11 с≥чн¤ 1929 р. виступила з нападками на сел¤н, У¤к≥ сп≥вають присп≥в: Уми вс≥ √оспода д≥тиФ ≥ за¤вл¤ють, що серед них нема куркул≥вФ.

ѕерша хвил¤ репрес≥й, що поглинула заможних сел¤н,Ч Укуркул≥вФ, супроводжувалас¤, ¤к ≥ сл≥д було чекати, депортац≥Їю св¤щеник≥в. ¬изначенн¤ куркульського господарства, випущене ур¤дом у травн≥ 1929 р., дозвол¤ло включати до цього розр¤ду будь-¤ке сел¤нське господарство, ¤ке мало Унетрудов≥ прибуткиФ; св¤щеник≥в саме так ≥ окреслено (парт≥йн≥ аг≥татори, в г≥дному пор≥вн¤нн¤ становищ≥, характеризувалис¤, навпаки, ¤к Уроб≥тникиФ!).

¬ласт≥ вс≥л¤ко намагалис¤ звинуватити св¤щеник≥в у зв'¤зках з вигаданими Укуркульськими орган≥зац≥¤миФ, що, на њхню думку, Умало особливо небезпечн≥ насл≥дки, оск≥льки поруч з ¤вними ворогами рад¤нськоњ влади значна частина рел≥г≥йного люду Ч сел¤ни Ч середн¤ки та б≥дн¤ки, обдурен≥ св¤щениками, часто брали участь у таких орган≥зац≥¤хФ. ¬≥домий випадок, коли в одному з с≥л у 1929р. св¤щеник та група Укуркул≥вФ з≥рвали здачу зерна, причому у виступ≥ брали участь ≥ сел¤ни-середн¤ки. √оловним винуватцем було визнано св¤щеника, його засудили до розстр≥лу, решту просто ув'¤знили.

«аарештований св¤щеник, ¤кого гнали маршем 50 чи 60 км в≥д села ѕ≥двойське до м≥ста ”ман≥ (разом ≥з злочинцем, що вбив свою дружину, та злод≥Їм, що вкрав корову), розпов≥дав, ¤к охоронець ганьбив його Ч Ув≥н уважав, що дух≥вники були б≥льш≥ злочинц≥, ан≥ж граб≥жники та вбивц≥Ф. ѕод≥бних, досить типових, еп≥зод≥в можна навести безл≥ч. ” «апор≥зьк≥й област≥ 73-р≥чного св¤щеника заарештували, п≥сл¤ чого в≥н помер у ћел≥топольськ≥й тюрм≥; церкву перетворили на клуб. —≥льського учител¤, сина ≥ншого ув'¤зненого св¤щеника, також заарештували, п≥сл¤ чого в≥н безсл≥дно зник.

” 1931 р. богословську сем≥нар≥ю в ћар≥упол≥ перетворили на роб≥тничий гуртожиток. ј поруч розм≥стили великий концтаб≥р, де в насп≥х зведених бараках, обгороджених колючим дротом, утримували 4000 св¤щеник≥в та де¤ких ≥нших в'¤зн≥в. ¬≥д непосильноњ прац≥, голоду та знущань тут щодн¤ помирало по дек≥лька чолов≥к.

Ќе лише св¤щеники, але й кожен, хто так чи ≥накше був пов'¤заний з церквою, не м≥г в≥дчувати себе в безпец≥. “иповий у цьому в≥дношенн≥ випадок ставс¤ на ѕолтавщин≥, у сел≥ ћихайл≥вка. ” 1929 р. тут з ≥н≥ц≥ативи м≥сцевих властей зруйнували церкву, а голову церковноњ ради та ш≥стьох њњ член≥в засудили до 10 рок≥в ув'¤зненн¤ в таборах.

—ел¤нина могли позбавити громад¤нських прав ≥, врешт≥, розкуркулити лише за те, що його батько ран≥ше був церковним старостою. —ин≥в одного голови церковноњ ради, засудженого в 1929 р. до 10-р≥чного ув'¤зненн¤, пересл≥дували р≥зними способами. ¬≥дмовили у видач≥ документ≥в, позбавивши тим самим можливост≥ залишити село; в колгосп≥ њм р≥дко давали роботу, а ¤кщо й давали, то лише найпринизлив≥шу. ¬решт≥ њх також ув'¤знили.

” донесенн≥ ќƒѕ”, ¤ке над≥йшло ≥з «ах≥дного району крањни, його прац≥вники висловлювали обуренн¤ тим фактом, що в одному з с≥л м≥сцевий св¤щеник насм≥ливс¤ Ув≥дкрито виступити проти закритт¤ церквиФ [!]. јле не лише св¤щеники намагалис¤ вр¤тувати церкви. ¬≥домо чимало випадк≥в, коли сел¤ни, причому аж н≥¤к не заможн≥, намагалис¤ запоб≥гти руйнуванню своњх церков, ≥ њх також заарештовували та депортували. ѕересл≥дуванн¤ сотень тис¤ч сел¤н п≥д час колектив≥зац≥њ часто були результатом не ст≥льки соц≥ального статусу, ск≥льки рел≥г≥йних в≥рувань цих людей.

«агалом сел¤ни ¤к т≥льки могли опиралис¤ пересл≥дуванн¤м св¤щеник≥в ≥ закриттю церков. ”крањнська газета У¬≥ст≥Ф у номер≥ за 10 жовтн¤ 1929 р. розпов≥дала про под≥бний випадок, що ставс¤ у с. ћаркиха.  оли м≥сцев≥ власт≥ зобов'¤зали с≥льського св¤щеника здати держав≥ 450 пуд≥в зерна, сел¤ни з≥брали за нього цю к≥льк≥сть прот¤гом п≥вгодини.

—тановище церкви, так само ¤к ≥ заможних сел¤н, влада намагалас¤ п≥д≥рвати запровадженн¤м все нових ≥ нових податк≥в. јтењстичний журнал Ујнтирел≥г≥йнийФ (1930. є 1) ≥з задоволенн¤м констатував, що Уподатковий курс рад¤нського ур¤ду б'Ї по кишен≥ служител≥в рел≥г≥йних культ≥в особливо бол¤чеФ.

” сел≥ ѕ≥ски (—таробельськоњ округи на Ћуганщин≥) власт≥ обклали церкву великим податком. —≥льчани виплатили його. “од≥ окружна влада звел≥ла голов≥ м≥сцевоњ с≥льради взагал≥ л≥кв≥дувати церкву. —в¤щеника обклали великим податком на м'¤со. ≤ знову село виплатило його. јле новий податок (м'¤сом) призначили в такому розм≥р≥, що село не змогло його сплатити. —в¤щеника одразу ж звинуватили в Уп≥дривн≥й д≥¤льност≥Ф, ¤ка ви¤вилас¤ в тому, що в≥н опиравс¤ рад¤нським податковим заходам. …ого засудили до п'¤ти рок≥в ув'¤зненн¤, ¤к≥ в≥н в≥дбував на вуг≥льних шахтах  узбасу, в —иб≥ру, зв≥дки уже не повернувс¤, а церкву закрили.

Ќер≥дко церкву, закриту ще п≥д час перших антирел≥г≥йних комун≥стичних атак 1918Ч1921 рр., б≥льше так ≥ не в≥дкривали. ¬≥домий випадок, коли с≥льчани охорон¤ли свою вже давно закриту церкву ≥ в≥дбивали вс≥ спроби зруйнувати њњ, що почалис¤ в 1929 р. ¬решт≥, у лютому 1930 р. за допомогою пожежноњ команди, що прибула з поблизького м≥ста, до нењ вломилис¤ ≥ зруйнували.

ѕроцес колектив≥зац≥њ супроводжувавс¤ закритт¤м м≥сцевих церков. –утинною справою була конф≥скац≥¤ ≥кон, ¤к≥ спалювали разом з ≥ншими предметами рел≥г≥йного культу. ” конф≥денц≥йному лист≥ одного з окружком≥в парт≥њ в≥д 20 лютого 1930 р. пов≥домл¤лос¤ про п'¤них солдат≥в ≥ комсомольц≥в, ¤к≥ Убез масовоњ п≥дготовки... з власноњ ≥н≥ц≥ативи закривали с≥льськ≥ церкви, ламаючи ≥кони ≥ погрожуючи сел¤намФ.

ѕересл≥дувань зазнавали вс≥ рел≥г≥њ. √азета У¬≥ст≥Ф у номерах за 22Ч26 грудн¤ 1929 р. пов≥домл¤ла: у ’арков≥ вир≥шили закрити церкву св. ƒимитр≥¤ ≥ передати њњ клубов≥ автомоб≥л≥ст≥в; у «апор≥жж≥ вир≥шили закрити синагогу на ћосковськ≥й вулиц≥ та передати прим≥щенн¤ м≥сцевоњ лютеранськоњ церкви Ќ≥мецькому роб≥тничому клубов≥; у ¬≥нницькому окруз≥ вир≥шили закрити Ќемир≥вський монастир ≥ сум≥жн≥ церкви; у —тал≥нському окруз≥ вир≥шили закрити римо-католицький костьол ≥ передати прим≥щенн¤ в≥рмено-григор≥анськоњ церкви в м≥ст≥ —тал≥но клубов≥ роб≥тник≥в —ходу; у Ћуганську закрили собор св. ћихайла, церкви св¤тих ѕетра ≥ ѕавла та ’риста —пасител¤. ѓхн≥ прим≥щенн¤ в подальшому використовували дл¤ культурно-просв≥тньоњ роботи.

Ѕ≥льше того, закритт¤ церков супроводжувалос¤ пересл≥дуванн¤м будь-¤коњ рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. ѕ≥сл¤ закритт¤ дев'¤ти великих церков у ’арков≥ м≥ськ≥ власт≥ вир≥шили також Уужити належних заход≥в, щоб запоб≥гти молитовним зборам у приватних домах п≥сл¤ закритт¤ церковФ.

” сел≥ ¬≥льшани, на —умщин≥, ¤к ≥ в багатьох ≥нших селах, було дв≥ церкви. ѕершу з них Ч кам'¤ну Ч зруйнували ≥ цеглою виклали дорогу, а другу Ч дерев'¤ну Ч роз≥брало ≥ спалило с≥льське начальство. ÷еркви, ¤к правило, закривали п≥сл¤ шаленого тиску з боку верхн≥х ешелон≥в влади. У–≥шенн¤Ф м≥сцевоњ с≥льради мали слугувати лише формальним прикритт¤м. јле це часто не допомагало нав≥ть п≥сл¤ сер≥њ арешт≥в та ≥нших заход≥в. як ≥ в випадку з самою колектив≥зац≥Їю, Ус≥льськ≥ сходиФ часто були фальшив≥. «деб≥льшого в них брали участь лише м≥сцев≥ актив≥сти. јбо ж використовували просто напади Уактив≥ст≥вФ без будь-¤коњ гри в конституц≥йн≥ процедури. «а св≥дченн¤м очевидц≥в, спочатку заарештовували член≥в церковноњ ради, п≥сл¤ чого Уактив≥стиФ зн≥мали хрести ≥ дзвони, ≥ врешт≥ в Уантирел≥г≥йному карнавал≥Ф вламувалис¤ до церкви, спалювали њњ ≥кони, книги та арх≥ви, розкрадали персн≥, оздобленн¤ ≥кон та ≥нш≥ коштовн≥ реч≥. ÷ерква ставала коморою.

¬ одному з с≥л парт≥йний уповноважений просто одержав наказ перетворити церкву на комору прот¤гом сорока восьми годин: УЌовина поширювалас¤ з надзвичайною швидк≥стю. ƒес¤тки сел¤н кидали свою роботу й посп≥шали в село. ¬они кл¤ли, благали й плакали, спостер≥гаючи знищенн¤ рел≥г≥йних св¤тинь. Ќе одне лише св¤тотатство њм бол≥ло Ч в ус≥й справ≥ вони в≥дчували безпосередню образу своЇњ людськоњ г≥дност≥.

Д¬они все в≥д нас забрали,Ч скарживс¤ один л≥тн≥й сел¤нин.Ч ¬они залишили нас н≥ з чим. “епер вони позбавл¤ють нас останньоњ вт≥хи. ƒе ж ми будемо хрестити наших д≥тей ≥ ховати наших пок≥йник≥в? ƒе ми шукатимемо вт≥хи в нашому гор≥? Ќег≥дники! Ѕезбожники!"...

Ќаступноњ нед≥л≥ секретар м≥сцевоњ комсомольськоњ орган≥зац≥њ, придуркуватий прищавий парубок, на пр≥звисько „иж, неспод≥вано з'¤вивс¤ на вулиц≥, граючи на балалайц≥. ѕоруч крокувала його д≥вчина, сп≥ваючи попул¤рних антирел≥г≥йних п≥сень. ÷е була досить знайома картина. “ривогу викликало њхнЇ убранн¤. „иж та його д≥вчина були од¤гнен≥ у ¤скраво-червон≥ шовков≥ сорочки, п≥дперезан≥ в тал≥њ золотими мотузками з шовковими китичками. —ел¤ни в≥дразу вп≥знали своњ церковн≥ прикраси. Ўвидко њхнЇ обуренн¤ запалахкот≥ло полум'¤м л≥нчуванн¤. Ћише те, що обидва комсомольц≥ пустилис¤ навтьоки, об≥гнавши л≥тн≥х сел¤н, ≥ сховалис¤ в≥д пересл≥дуванн¤ в кооперативн≥й крамниц≥, вр¤тувало њх в≥д розлюченоњ юрбиФ.

“ой факт, що сел¤нство чинило р≥шучий оп≥р антирел≥г≥йним заходам властей, парт≥¤ по¤снювала ц≥лковито Укуркульським впливомФ. ќрган ¬”÷¬  Ч газета У¬≥ст≥Ф Ч 1 с≥чн¤ 1930 р. вм≥стила на своњх стор≥нках розпов≥дь р¤дового ур¤довц¤, ¤кий Уна м≥сцевому приклад≥Ф дуже дох≥дливе виклав оф≥ц≥йну позиц≥ю з цього питанн¤: УЌавколо ц≥Їњ справи ведетьс¤ жорстока та вперта боротьба.  уркул≥ та њхн≥ пос≥паки використовують ус≥ можлив≥ засоби, щоб перешкодити антирел≥г≥йн≥й пропаганд≥ та запоб≥гти масовому рухов≥ за закритт¤ церков ≥ зн¤тт¤ дзвон≥в... ѕопи та њхн≥ захисники-куркул≥ використовують ус≥ можливост≥, щоб зупинити антирел≥г≥йний пот≥к. «а допомогою аг≥тац≥њ в≥дсталих елемент≥в, особливо ж≥нок, вони намагаютьс¤ розгорнути боротьбу проти масового антирел≥г≥йного руху. Ќаприклад, у с. Ѕерюха, коли комсомольц≥, б≥дн≥ с≥льчани та м≥сцев≥ актив≥сти почали зн≥мати церковн≥ дзвони, не п≥дготувавши попередньо до цього публ≥ку, куркул≥, ¤к≥ п≥дготувалис¤ заздалег≥дь, побили молодь, а тод≥ з батогами та з криком попр¤мували до с≥льради, п≥дпаливши њњ. “епер у с. Ѕерюха в≥дбуваЇтьс¤ суд у зв'¤зку з ц≥Їю под≥ЇюФ.

У∆≥ноч≥ бунтиФ були також т≥сно пов'¤зан≥ з боротьбою проти рел≥г≥њ. УѕравдаФ у номер≥ в≥д 22 лютого 1930 р. опов≥дала про Унелегальн≥ збори та демонстрац≥њ ж≥нок-сел¤нок, що проводилис¤ п≥д рел≥г≥йними гасламиФ, а також про демонстрац≥ю у “атарськ≥й республ≥ц≥, учасники ¤коњ насильно повернули церковн≥ дзвони, що њх зн¤ла влада. ” свою чергу, У¬≥ст≥Ф (1930. 5 с≥ч.) нар≥кали на Увибухи рел≥г≥йноњ ≥стер≥њ серед ж≥нок-колгоспниць, сл≥дом за сер≥Їю божественних ман≥фестац≥йФ. ” сел≥ —инюшин Ѕр≥д, писала газета, Увранц≥, 6 листопада, в день, призначений дл¤ зн¤тт¤ дзвон≥в, к≥лька сот ж≥нок з≥бралис¤ б≥л¤ церкви ≥, п≥дбурен≥ куркул¤ми та њхн≥ми пос≥паками, перешкоджали запланован≥й прац≥. “ридц¤ть ≥з них замкнулис¤ у дзв≥ниц≥ та дзвонили на сполох день ≥ дв≥ ноч≥, тероризуючи все село.

∆≥нки н≥кому не дозвол¤ли п≥д≥йти до церкви, погрожуючи кам≥нн¤м тим, хто намагавс¤ наблизитис¤ до них.  оли голова с≥льради з'¤вивс¤ з м≥л≥ц≥онером ≥ наказав ж≥нкам перестати дзвонити на сполох ≥ роз≥йтис¤ по дом≥вках, вони почали кидати у нього кам≥нн¤. ƒо лиход≥йниць п≥зн≥ше приЇдналас¤ група п'¤них чолов≥к≥в.

«годом ви¤вилос¤, що м≥сцевий псаломщик з к≥лькома куркул¤ми та њхн≥ми пос≥паками ходив в≥д хати до хати, закликаючи людей п≥ти до церкви ≥ не давати зн≥мати дзвони. ÷¤ аг≥тац≥¤ вплинула на к≥лькох простодушних ж≥нокФ.

ѕроблема церковних дзвон≥в, ¤ку так часто можна зустр≥ти в цих опов≥д¤х, становить ц≥кавий тактичний момент. ѕарт≥¤ ≥нод≥ вимагала зн¤тт¤ дзвон≥в, обірунтовуючи це потребами ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. Ќасправд≥ ж це був лише перший крок (наступним було остаточне закритт¤ церкви), ≥ робивс¤ в≥н з метою хоч трохи ослабити протид≥ю протилежноњ сторони.

јле част≥ше всього захопленн¤ дзвон≥в ≥ закритт¤ церкви в≥дбувалис¤ одночасно. ¬ м≥сцевих газетах пост≥йно друкувалис¤ р≥шенн¤ с≥льських сход≥в одного й того ж зм≥сту: закрити церкву ≥ пожертвувати дзвони у фонд ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. Ќе залишалас¤ осторонь й республ≥канська (див., напр., ¬≥ст≥. 1929. 22 груд.) та центральна преса. УѕравдаФ 27 листопада 1929 р. пов≥домл¤ла своњх читач≥в, що Уроб≥тники та сел¤ниФ одного з район≥в ќдеського округу над≥слали два вагони церковних дзвон≥в на фабрику.  ампан≥¤ (або, ¤к висловилас¤ УѕравдаФ, УнаступФ) Уза використанн¤ церковних дзвон≥в дл¤ промислових потреб... поширюЇтьс¤Ф. “рьома дн¤ми п≥зн≥ше газета знову повертаЇтьс¤ до ц≥Їњ теми, уточнюючи, що дзвони в≥дправили 67 с≥л. «агалом же на ќдещин≥ нал≥чуЇтьс¤ понад сто Уатењстичних с≥лФ. ”крањнська газета У¬≥ст≥Ф, у свою чергу, з задоволенн¤м пов≥домл¤ла, що на 1 с≥чн¤ 1930 р. зн¤то дзвони з 148 церков т≥льки в ѕервомайськ≥й окруз≥.

 ер≥вництво величезного колгоспу У√≥гантФ (на ”рал≥) у лист≥ в УѕравдуФ (1930. 12Ч15 с≥ч.) хвалилос¤ тим, що вс≥ церковн≥ дзвони в ц≥й м≥сцевост≥ в≥дправлено на переплавку ¤к металевий брухт ≥ що п≥д час –≥здва спалено велику к≥льк≥сть ≥кон.

2 березн¤ 1930 р. —тал≥н п≥ддав критиц≥ УборотьбуФ з церковними дзвонами, назвавши њњ надм≥рною. “имчасове згортанн¤ кампан≥њ примусовоњ колектив≥зац≥њ, викликане статтею У«апамороченн¤ в≥д усп≥х≥вФ, в≥дбилос¤ й на рел≥г≥йному фронт≥. ¬ середин≥ березн¤ 1930 р., через пару тижн≥в п≥сл¤ по¤ви стал≥нськоњ статт≥, ÷  ухвалив постанову про Уперекрученн¤Ф, допущен≥ в процес≥ колектив≥зац≥њ, в ¤к≥й водночас засуджувалось Уадм≥н≥стративне закритт¤ церков без згоди б≥льшост≥ населенн¤ села, що загалом викликаЇ посиленн¤ рел≥г≥йних упередженьФ. ѕарткомам пропонувалось припинити закритт¤, Уфальшиво замаскован≥ ¤к громадське та добров≥льне прагненн¤ населенн¤Ф.

ѕ≥сл¤ цих крок≥в в антирел≥г≥йн≥й кампан≥њ, ¤к ≥ на фронт≥ колектив≥зац≥њ, настав короткий пром≥жний пер≥од Увеликоњ стриманост≥Ф, але пот≥м тиск посиливс¤, б≥льше того, став орган≥зован≥ший ≥ безжал≥сн≥ший. ƒо к≥нц¤ 1930 р. 80 % с≥льських церков крањни було закрито.

—еред зруйнованих церков трапл¤лос¤ чимало й таких, що ¤вл¤ли собою визначн≥ пам'¤тки культури.

ћонастир св. “р≥йц≥ у с. ƒемид≥вка на ѕолтавщин≥ збудовано у 1755 р. ¬ 1928 р. його перетворили на б≥бл≥отеку, а в 1930 р. взагал≥ знесли.  ам≥нн¤ та цеглу використали дл¤ побудови комор ≥ тютюнового складу в м≥сцевому колгосп≥ ≥м. ѕетровського. “им часом актив≥сти пограбували дзвони, ≥кони та ≥нш≥ коштовност≥. —ел¤н та колишн≥х монах≥в, ¤к≥ намагалис¤ перешкодити ц≥й акц≥њ, заарештували ≥ заслали до нового великого концтабору в яйв≥ на ”рал≥. «а св≥дченн¤м очевидц≥в, у с. “овкач≥вц≥ на „ерн≥г≥вщин≥ церковн≥ арх≥ви, датован≥ XVI ст., знищили разом з ус≥ма ≥ншими речами.

јкадем≥¤ наук у ћоскв≥ була змушена в≥дмовитис¤ в≥д охорони майже ус≥х ≥сторичних пам'¤ток крањни, що мали ¤ке-небудь в≥дношенн¤ до рел≥г≥њ. Ќав≥ть у самому  ремл≥ зносили церкви та монастир≥. Ќам в≥домо, що р≥шенн¤ про зруйнуванн¤ ≤верських вор≥т та каплиц≥ на  расн≥й площ≥ викликало протест ус≥х арх≥тектор≥в, але  аганович, ¤кий тод≥ очолював ћосковську парторган≥зац≥ю, за¤вив: Ућоњ естетичн≥ принципи вимагають, щоб колони демонстрант≥в з шести район≥в ћоскви вливалис¤ на  расну площу одночасноФ.

ƒо революц≥њ у ћоскв≥ було 460 православних церков. Ќа 1 с≥чн¤ 1930 р. њх залишалос¤ 224, а на 1 с≥чн¤ 1933 р.Ч не б≥льше ста.

 азанський собор у Ћен≥нград≥ перетворили на антирел≥г≥йний музей. ”  иЇв≥ зруйнували ƒес¤тинну церкву ’ ст., стародавн≥ ћихайл≥вський та Ѕратський монастир≥, дес¤тки ≥нших пам'¤ток арх≥тектури XII Ч XVIII ст. ѕод≥бн≥ акц≥њ зд≥йснювалис¤ повсюдно. јле нав≥ть давн≥м соборам, перетвореним на музењ, давали руйнуватис¤, а њхн≥ розписи покривали вапном.

—обор св. —оф≥њ та ≥нш≥ церкви у  иЇв≥ перетворили на музењ чи антирел≥г≥йн≥ осередки (вс≥м, хто хот≥в би д≥стати живе у¤вленн¤ про знищенн¤ культурних ц≥нностей у часи стал≥нськоњ Укультурноњ революц≥њФ, рекомендуЇмо ознайомитис¤ з фотограф≥¤ми в публ≥кац≥њ “ита √еврика У¬трачена арх≥тектура  иЇваФ; Ќью-…орк, 1982, англ≥йською мовою). ” ’арков≥ собор св. јндр≥¤ перетворили на к≥нотеатр, два ≥нших Ч на рад≥останц≥ю та склад машинних деталей. ” ѕолтав≥ дв≥ церкви перетворили на зерносховища, а ще одну Ч на майстерню дл¤ ремонту механ≥чного устаткуванн¤.

” дещо ≥ншому дус≥ сучасний рад¤нський письменник (¬. –аспут≥н. Уѕрощание с ћатеройФ. ћ., 1976) опов≥даЇ про знищенн¤ цвинтар≥в, про зв'¤зок м≥ж живими та мертвими, ¤к про одну з найг≥рших ознак непродуманоњ модерн≥зац≥њ. —в≥дченн¤м цього можуть слугувати численн≥ листи поволзьких н≥мц≥в-Ївангел≥ст≥в, у ¤ких йдетьс¤ про те, ¤к важко вмирати без пастора, церкви та христи¤нського обр¤ду похованн¤.

Ќова конституц≥¤ 1936 р. породила нов≥ проблеми, пов'¤зан≥ з гарантуванн¤м свободи рел≥г≥њ. ¬≥домий випадок, коли сел¤нськ≥ проводир≥ ≥з сект старов≥р≥в та Ївангел≥ст≥в спробували зареЇструватис¤ у с≥льрад≥. “ам њм звел≥ли з≥брати п'¤тдес¤т п≥дпис≥в, а п≥сл¤ того ¤к ц≥ п≥дписи було з≥брано, вс≥х п'¤тдес¤тьох заарештували ¤к член≥в таЇмноњ контрреволюц≥йноњ орган≥зац≥њ.

–епресивн≥ заходи застосовували до вс≥х рел≥г≥й. У÷еркви та синагогиФ часто ф≥гурують в оф≥ц≥йних постановах у ™вропейськ≥й частин≥ —–—–. ≤слам так само пересл≥дували в ≥нших м≥сц¤х, а великий наступ проти буддист≥в у Ѕур¤т-ћонгол≥њ в≥дбувавс¤, ¤к ≥ ¤ ≥нших районах —оюзу, одночасно з колектив≥зац≥Їю.

ѕротестант≥в, до ¤ких власт≥ спочатку ставилис¤ досить прихильно, ¤к до УелементаФ, що п≥дривав основи ≥нших церков, невдовз≥ потрактували ¤к небезпечних. ™вангел≥сти в 1928 р. мали 3219 параф≥й з чотирма м≥льйонами в≥руючих. Ќаступного року проти них розгорнули наступ. «акрили њхню богословську сем≥нар≥ю (засновану в грудн≥ 1927 р.) ¬ лютому ƒѕ” УрозкрилоФ в ћ≥нську групу, до ¤коњ входило 25 Убаптистських шпигун≥вФ, що працювали на ѕольщу. „ерез де¤кий час под≥бну групу заарештовано й в ”крањн≥. ѕ≥д час колектив≥зац≥њ Ївангел≥стських пропов≥дник≥в виключили з колгосп≥в, засудивши њх ¤к Укуркул≥вФ; б≥льш≥сть ≥з них п≥зн≥ше депортували.

” 1931 р. Ївангел≥стську церкву засудили ¤к Узамасковану контрреволюц≥йну куркульську орган≥зац≥ю, ¤ка д≥стаЇ ф≥нансову п≥дтримку з-за кордонуФ.

јле хоча ус≥ рел≥г≥њ придушили, в≥д них лишилис¤ т≥льки ¤к≥сь рештки, жодну фактично не поставили поза законом ≥ повн≥стю не зруйнували, за вин¤тком двох нац≥ональних церков ”крањни Ч ”крањнськоњ автокефальноњ православноњ (”јѕ÷) ≥ ”крањнськоњ католицькоњ (” ÷) церков. ѕрихильник≥в останньоњ називають ще ун≥атами сх≥дного обр¤ду. ÷¤ церква користувалас¤ впливом в основному в «ах≥дн≥й ”крањн≥, ¤ка тод≥ перебувала л≥д ѕольщею; њњ не загнали в п≥дп≥лл¤ аж до приЇднанн¤ цього терену до —–—–.

”крањнська православна церква, очолювана Умитрополитом  ињвським та все¤ –ус≥Ф, традиц≥йно п≥дтримувала зв'¤зки з патр≥архом  онстантинопольським. ” 1685Ч1686 рр. њњ п≥дпор¤дкували ћосковському патр≥архов≥, щоправда, на засадах автоном≥њ, збер≥гши за нею право обирати власного митрополита. ¬ 1 721 р. нав≥ть статус митрополита було понижено до арх≥Їпископського. ѕ≥зн≥ше (прот¤гом XVIII ст.) русиф≥кували украњнський обр¤д, зобов'¤завши св¤щеник≥в служити церковнослов'¤нську л≥тург≥ю на рос≥йський вз≥рець, вводилис¤ нав≥ть рос≥йськ≥ облаченн¤.

” наступн≥ часи почутт¤ образи, викликаноњ ц≥Їю наругою, не згасало. як в≥домо, з п≥днесенн¤м украњнського нац≥онального руху украњнськ≥ православн≥ сем≥нар≥њ у  иЇв≥ та ѕолтав≥ стали Урозсадниками нац≥ональноњ аг≥тац≥њФ ще задовго до революц≥њ.

” 1917Ч1918 рр. велика частина ”крањнськоњ православноњ церкви, п≥дтримана ÷ентральною –адою, в≥докремилас¤ в≥д ћосковського патр≥архату, в≥дновивши ”крањнську автокефальну церкву, ¤ка почала провадити богослуж≥нн¤ украњнською мовою.

” жовтн≥ 1921 р. вона провела св≥й перший —обор у  иЇв≥, на ¤кому були представлен≥ ¤к дух≥вництво, так ≥ мир¤ни, причому серед останн≥х було чимало пров≥дних учених, письменник≥в, композитор≥в та ≥нших представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. —початку власт≥ пересл≥дували автокефальну церкву не б≥льше, н≥ж ≥нш≥ рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ, нав≥ть певним чином заохочували, з нам≥ром послабити рос≥йську церкву. јле ситуац≥¤ невдовз≥ зм≥нилас¤.

” таЇмн≥й директив≥ ќƒѕ”, датован≥й жовтнем 1924 р., зверталас¤ увага на Упост≥йне зростанн¤ впливуФ ”јѕ÷, стверджувалос¤, що њњ митрополит ¬асиль Ћипк≥вський та його приб≥чники Удавно вже в≥дом≥Ф ¤к УтаЇмн≥ пропагандисти украњнського самост≥йництваФ. ћ≥сцевих прац≥вник≥в ќƒѕ” попереджали, що це Уособливо небезпечно дл¤ рад¤нського ладуФ, њх зобов'¤зали вжити необх≥дних заход≥в, серед ¤ких мало бути Узб≥льшенн¤ к≥лькост≥ таЇмних ≥нформатор≥в серед в≥руючих ≥ вербуванн¤ самих св¤щеник≥в дл¤ таЇмноњ служби в ќƒѕ”Ф.

” 1925 р. робилис¤ спроби розколоти автокефальну церкву, але вони зак≥нчилис¤ повним провалом, ≥ вже наприк≥нц≥ наступного року ”јѕ÷ мала 32 Їпископи, близько 3000 св¤щеник≥в ≥ майже 6 мли в≥руючих.

јле невдовз≥ церкв≥ було завдано першого удару. Ќа початку серпн¤ 1926 р. заарештували митрополита Ћипк≥вського. ” жовтн≥ 1927 р. влада добилас¤ його усуненн¤ на церковному собор≥, куди митрополита доставили п≥д охороною. ѕ≥сл¤ того ¤к в≥н в≥дмовивс¤ залишити свою посаду, а б≥льш≥сть делегат≥в в≥дмовилис¤ примусити його до цього, багатьох ≥з них було заарештовано. јле й п≥сл¤ цього одержати необх≥дноњ к≥лькост≥ голос≥в не вдалос¤. ¬решт≥-решт зусилл¤ми властей було п≥дроблено протокол —обору ≥ в результат≥ з'¤вилос¤ р≥шенн¤ про Узв≥льненн¤Ф митрополита з посади Уу зв'¤зку з похилим в≥комФ.

…ого наступник Ч ћикола Ѕорецький Ч на спец≥альних зборах, скликаних ƒѕ” 28Ч29 с≥чн¤ 1930 р., був змушений п≥дписати документ про розпуск церкви. јле протести з-за кордону, очевидно, вплинули певною м≥рою на затримку зд≥йсненн¤ цього р≥шенн¤, ≥ на ≥ншому —обор≥, що в≥дбувс¤ 9-12 грудн¤ 1930 р., було обрано нового митрополита. Ќим став ≤ван ѕавл≥вський. ќднак можливостей дл¤ проведенн¤ ¤коњсь орган≥зованоњ д≥¤льност≥ вже не залишалос¤. ”ц≥л≥лим 300 параф≥¤м дозволили в≥дновити свою д≥¤льн≥сть у рамках ”крањнськоњ православноњ церкви, але ненадовго. ќстанню параф≥ю розпущено на початку 1936 р.

Ќа процес≥ У—п≥лки визволенн¤ ”крањниФ в 1930 р. њњ учасники звинувачувалис¤ в орган≥зац≥њ своњх осередк≥в в ”јѕ÷, а ≥Їрарх≥в останньоњ звинуватили у Усп≥вучаст≥Ф. ≤з 45 обвинувачених на процес≥ було понад 20 св¤щеник≥в. ќдним з найголовн≥ших Узмовник≥вФ уважавс¤ ¬олодимир „ех≥вський, колишн≥й член ÷  ”крањнськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ, ¤кий залишив пол≥тичну д≥¤льн≥сть заради богослов'¤ ≥ став визначним д≥¤чем ”јѕ÷, хоча й в≥дмовивс¤ в≥д посади Їпископа.

У÷ерковна групаФ учасник≥в змови, за оф≥ц≥йною верс≥Їю, наказувала св¤щеникам вести аг≥тац≥ю серед сел¤н проти рад¤нськоњ влади; вона також Увт¤гнула церкву в п≥дготовку збройного повстанн¤Ф, оск≥льки багато њњ св¤щеник≥в були колись оф≥церами ”крањнськоњ арм≥њ, створеноњ ур¤дом ѕетлюри.

Ќаведемо одне з пов≥домлень, ¤к≥ часто з'¤вл¤лис¤ тод≥ на стор≥нках рад¤нськоњ преси. У” сел≥  исломут –жищ≥вськоњ округи ƒѕ” викрило котрреволюц≥йну орган≥зац≥ю активних параф≥¤н ≥ куркул≥в, њхню д≥¤льн≥сть спр¤мовували представники ”крањнськоњ автокефальноњ церкви. ¬с≥х кер≥вник≥в заарештувалиФ (див.: У¬≥ст≥Ф. 1930. 22Ч26 груд.).

Ќа р≥вн≥ параф≥й пов≥домл¤лос¤ про арешт 2400 св¤щеник≥в. ≤з оф≥ц≥йних джерел в≥домо також, що в жовтн≥ 1929 Ч лютому 1930 р. в полтавських тюрмах перебувало 28 украњнських св¤щеник≥в, п'¤тьох ≥з них було розстр≥л¤но, один збожевол≥в, а ≥нших заслано до концентрац≥йних табор≥в.

” 1934Ч1936 рр. останн≥ залишки церковноњ д≥¤льност≥ було остаточно придушено. ¬с≥ митрополити ”јѕ÷, що заступали один одного, загинули в кат≥вн¤х Ќ ¬—. ћитрополита Ћипк≥вського повторно заарештували, п≥сл¤ чого в≥н безсл≥дно зник у лютому 1938 р. у в≥ц≥ 84 рок≥в. ћитрополита Ѕорецького заарештували в 1930 р. ≥ посадили до У≥зол¤торноњФ тюрми в ярославл≥, а п≥зн≥ше в≥дправили до соловецького табору на Ѕ≥лому мор≥. ¬ 1935 р. його повернуто до псих≥атричноњ тюрми в Ћен≥нград≥, де в≥н ≥ помер у 1935 чи в 1936 роц≥. ћитрополита ѕавл≥вського заарештували в травн≥ 1936 р., ≥ його подальша дол¤ нев≥дома.

 р≥м того, пов≥домл¤лос¤ про смерть 13 арх≥Їпископ≥в ≥ Їпископ≥в у рад¤нських в'¤зниц¤х з 1928 по 1938 р. «агалом у таборах ≥ тюрмах у той пер≥од загинуло 1150 св¤щеник≥в ≥ понад 20 тис. параф≥¤н та член≥в окружних церковних рад. « Їпископ≥в ”јѕ÷ лише двом пощастило вижити. ќдин ≥з них п≥зн≥ше став митрополитом своЇњ церкви в —Ўј, другий Ч Їпископом „≥кагським.

јле переведенн¤ ”крањнськоњ церкви п≥д московський контроль не т≥льки створило ≥нший тип дух≥вництва. ‘актично воно супроводжувалос¤ руйнуванн¤м с≥льськоњ церкви, ¤к автокефальноњ, так ≥ Урос≥йськоњФ в ”крањн≥.

” 1918 р. –ос≥йська православна церква в умовах в≥дродженн¤ украњнськоњ державност≥ та нац≥ональноњ самосв≥домост≥ надала б≥льшу автоном≥ю своњй ф≥л≥њ в ”крањн≥, тепер њњ очолював екзарх. ¬она залишалас¤ найб≥льшою за к≥льк≥стю параф≥¤н церквою, охоплюючи не т≥льки рос≥йську менш≥сть у республ≥ц≥, але й багато традиц≥йних параф≥й на сел≥ (у 1928 р. њх нал≥чувалос¤ 4900). јле њњ дол¤ була такою ж траг≥чною, ¤к ≥ ≥нших церков. ” 1937 р. заарештували екзарха  онстантина, а на початок 1941 р. вц≥л≥ло лише п'¤ть параф≥й.

«агалом, за приблизними п≥драхунками, до к≥нц¤ 1932 р. в ”крањн≥ було закрито понад тис¤чу церков (головний наступ 1933Ч1934 рр. ще не розпочавс¤, а в 1934Ч1936 рр. було зруйновано 75Ч80 % церков, ¤к≥ ще залишилис¤ в ”крањн≥). ”  иЇв≥, ¤кий прот¤гом стол≥ть прикрашали сотн≥ церков, у 1935 р. залишилос¤ т≥льки дв≥ невелик≥ церкви.

ўодо украњнських греко-католик≥в, то пересл≥дуванн¤ цих Уун≥ат≥вФ велос¤ ще з давн≥х час≥в (усупереч р≥зним догов≥рним гарант≥¤м). ƒо 1839 р. цю церкву в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ було повн≥стю л≥кв≥довано. ѕроголошений у 1905 р. јкт терпимост≥ дозвол¤в в≥дновленн¤ д≥¤льност≥ неун≥атських католик≥в. ” початковий пер≥од рад¤нськоњ влади на них дивилис¤ з особливою п≥дозрою, а в 1926 р. в≥дбулас¤ сер≥¤ процес≥в над католицькими ксьондзами ¤к Упольськими шпигунамиФ. ¬одночас ун≥ати процв≥тали в т≥й частин≥ ”крањни, що перебувала п≥д австр≥йським правл≥нн¤м, а коли ц¤ територ≥¤ в≥д≥йшла до ѕольщ≥ в 1918 р., ситуац≥¤ не зм≥нилас¤. ¬становленн¤ рад¤нськоњ влади у «ах≥дн≥й ”крањн≥ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни призвело до примусового Уповерненн¤Ф ”крањнськоњ ун≥атськоњ церкви в православне лоно.

” кв≥тн≥ 1945 р. нов≥ власт≥ заарештували вс≥х Їпископ≥в разом з митрополитом, а також понад 500 св¤щеник≥в. ” березн≥ 1946 р. к≥лькох св¤щеника судили ¤к нацистських колаборац≥он≥ст≥в ≥ в≥дправили до концентрац≥йних табор≥в. ¬икладач≥в трьох ун≥атських сем≥нар≥й та член≥в рел≥г≥йних братств (у тому числ≥ й монашок) майже ус≥х заарештували, њхн≥ орган≥зац≥њ закрили, така ж дол¤ сп≥ткала й 9900 початкових та 380 середн≥х шк≥л, 73 пер≥одичн≥ виданн¤.

ƒл¤ фальшивого церковного собору, скликаного у тому ж роц≥, власт≥ змогли з≥брати лише купку продажних св¤щеник≥в, ¤к≥ за¤вили про в≥докремленн¤ в≥д –иму та прийн¤тт¤ православ'¤.  атолики п≥шли в п≥дп≥лл¤ ≥ ще й дос≥ продовжують ≥снувати у нестерпних умовах, Уу катакомбахФ. –ад¤нська преса багато писала про п≥дривну д≥¤льн≥сть католицького дух≥вництва. ” листопад≥ 1963 р. пов≥домл¤лос¤ нав≥ть про ≥снуванн¤ п≥дп≥льного ж≥ночого монастир¤ у Ћьвов≥. ѕересл≥дуванн¤ та арешти тривали й надал≥ ≥ радше к≥льк≥сно зб≥льшувалис¤, ан≥ж зменшувалис¤.

„исленн≥ рос≥йсько-польськ≥ в≥йни незм≥нно супроводжувалис¤ пересл≥дуванн¤ми католик≥в православними та навпаки в ”крањн≥. ќдна з дивовижних рис XIX ≥ особливо XX ст.Ч це толерантн≥сть м≥ж двома украњнськими церквами Ч ”јѕ÷ —х≥дноњ ”крањни та ” ÷ «ах≥дноњ ”крањни Ч кожну з ¤ких по черз≥ знищував комун≥стичний режим. јле жодну з них так ≥ не вдалос¤ знищити остаточно, ≥ кожного разу њхн¤ д≥¤льн≥сть в≥дновлювалас¤.

“аким чином, рад¤н≥зац≥¤ та колектив≥зац≥¤ села спричинили найжорсток≥ше пересл≥дуванн¤ та обмеженн¤ д≥¤льност≥ церков, ¤к≥ прот¤гом тис¤ч≥ рок≥в були м≥сцем, де сел¤нин м≥г знайти слово Ѕоже та допомогу. јле церква була також безпосередн≥м вт≥ленн¤м нац≥онального духу, ст≥йкост≥ та самосв≥домост≥, тож рад¤нська влада робила все можливе дл¤ њњ знищенн¤. —тражданн¤, що њх зазнали сел¤ни та увесь украњнський народ, були не лише ф≥зичними.