Ќаступн≥ наш≥ м≥ркуванн¤ охоплюють п≥встол≥тт¤ рад¤нськоњ ≥стор≥њ, що минуло з того часу, а в певному сенс≥ й св≥товоњ ≥стор≥њ.
—оц≥ально-пол≥тична система, сформована на початок 1934 р., коли XVII з'њзд парт≥њ охрестили Уз'њздом переможц≥вФ, продовжувала ≥снувати. ќднопарт≥йна лен≥нська держава, колективне с≥льське господарство пройшли кр≥зь р≥зн≥ фази, але залишилис¤ без зм≥н. ќтож зосередимос¤ на де¤ких ключових ¤вищах зазначеного пер≥оду.
ѕод≥њ, що сталис¤ п≥д час У¬еликого тероруФ 1936-1938 рр., висв≥тлен≥ нами в ≥нш≥й книз≥, хронолог≥чно були найближчими до щойно описаних.
ѕогл¤д Ѕориса ѕастернака на ц≥ под≥њ (у Уƒоктор≥ ∆ивагоФ), безперечно, досить спрощений, ≥ все ж треба погодитис¤ з ним у тому розум≥нн≥, що Уколектив≥зац≥¤ була хибним заходом, але помилок не визнавали. ўоб приховати правду, потр≥бно було в≥дучити людей ус≥ма засобами тероризму в≥д звички думати й оц≥нювати самими, примусити њх бачити те, чого не було, стверджувати протилежне тому, що њхн≥ оч≥ казали њм. ÷е по¤снюЇ безпрецедентну жорсток≥сть ЇжовщиниФ.
Ќа в≥дм≥ну в≥д 1930-1933 рок≥в новий терор т¤жко вдарив по парт≥йно-ур¤довому кер≥вництву, ≥ саме в цьому пол¤гаЇ його основна риса. јле в контекст≥ ц≥Їњ книги зробимо наголос на дальших стражданн¤х сел¤нства.
“ис¤ч≥ так званих куркул≥в на той час перебували у Успецпоселенн¤хФ, переважно засуджен≥ на 10 рок≥в за р≥зними звинуваченн¤ми Ч в≥д шпигунства та саботажу до розробки план≥в збройних повстань. јле ≥нш≥ сел¤ни теж сильно потерп≥ли: т≥, хто вибивс¤ у Унову с≥льську ел≥туФ, прит¤гали њх тепер до в≥дпов≥дальност≥ за те, що вони, мовл¤в, могли бути невдоволен≥ колектив≥зац≥Їю. —аме сел¤ни складали основну масу заарештованих. ќдин в'¤зень зазначаЇ, що в тюрм≥ У’олодна √ораФ сел¤ни переважали в≥д вересн¤ 1937 до грудн¤ 1938 р. ѓх звичайно жорстоко били, до њхн≥х камер п≥дсаджували провокатор≥в, котр≥ п≥дказували, ¤к≥ Увизнанн¤Ф њм сл≥д зробити, п≥сл¤ чого звозили до табор≥в, зв≥дки р≥дко хто повертавс¤. Ѕагатьох страчували. « понад 9 тис. труп≥в у масових похованн¤х початку 1938 р., в≥днайдених п≥зн≥ше у ¬≥нниц≥, близько 60% були сел¤ни.
” цей пер≥од Ул≥н≥¤Ф була така: сел¤нам загалом належало викривати
колгоспних гол≥в та ≥нших член≥в свого кер≥вництва, не кажучи вже про
найближчих сус≥д≥в, хоч таке бувало й ран≥ше. ≤нод≥ сам голова викривав
член≥в свого правл≥нн¤, т≥ Ч бригадир≥в ≥ т. д. «аарештовували звичайно
на п≥дстав≥ УсаботажуФ.
” друг≥й половин≥ 1937 р. проходили сотн≥ Упроцес≥вФ у с≥льських округах,
де обвинуваченими виступали м≥сцев≥ комун≥сти та р¤дов≥ колгоспники. –ой
ћедведЇв пише, що Узвичайно прит¤гали до суду ур¤довц≥в одного р≥вн¤ скр≥зь,
указуючи тим самим на ун≥версальну систему, розроблену в центр≥Ф. Ќаприклад,
член≥в м≥сцевого парт≥йного та рад¤нського кер≥вництва, директора м≥сцевоњ
ћ“—, одного чи двох гол≥в колгосп≥в, старшого агронома звинувачували в
Уантирад¤нськ≥й п≥дривн≥й д≥¤льност≥Ф, ¤к правило, гуртом; Уумисним
знищенн¤м худобиФ займалис¤ звичайно т≥ ж кадри, за вин¤тком агронома
та директора ћ“—, ¤ких ≥нод≥
зам≥нювали ветеринар ≥ зоотехн≥к, тощо. ўе один типовий Унаб≥рФ: в одн≥й
окруз≥ жертвами стали старший агроном, ветеринар, л≥сничий, заступник начальника
пол≥тв≥дд≥лу ћ“— ≥ к≥лька сел¤н, обвинувачуваних в отруЇнн≥ криниць. ѕроцеси,
влаштовуван≥ публ≥чно в м≥сц¤х з найнижчою продуктивн≥стю, мали Упо¤снитиФ
вс≥ звичайн≥ колгоспн≥ недол≥ки Ч пад≥ж худоби, п≥зн≥ жнива ≥ т. ≥н. Ќа
одному процес≥ в Ћен≥нградськ≥й област≥ м≥сцевим УсаботажникамФ
≥нкрим≥нували
те, що колгосп уже не м≥г оплачувати сел¤нам њхн≥ трудодн≥. ќдне слово,
шукати УвиннихФ десь далеко не доводилос¤.
* * *
як ми вже сказали, У¬еликий терорФ в≥дчутно знекровив саму б≥льшовицьку парт≥ю. ¬≥н призв≥в до загибел≥ майже вс≥х кер≥вних д≥¤ч≥в, про ¤ких згадувалос¤ у ц≥й книз≥. «≥нов'Їва, ѕ¤такова, Ѕухар≥на, –икова та √ринька стратили п≥сл¤ публ≥чних процес≥в ≥ УвизнаньФ. “омський учинив самогубство. яковлЇва, Ѕаумана, ам≥нського, котр≥ в≥дпов≥дали за колектив≥зац≥ю, стратили таЇмно. “ака ж дол¤ сп≥ткала „убар¤, ѕостишева та ос≥ора. ѕозбулис¤ й ≥нших кер≥вник≥в украњнського парт≥йно-державного апарату, таких ¤к ’атаЇвич, ƒемченко й «атонський; жертвою став ≥ ЎеболдаЇв, що колись тероризував ѕ≥вн≥чний авказ. «л≥кв≥дували Ѕалицького та арлсона, котр≥ очолювали Ќ ¬— ”крањни, а Ћюбченко вчинив самогубство разом ≥з дружиною. ѕетровського зв≥льнили з посади, але не заарештували. ≤, за дивною примхою дол≥, “ерехов, ¤кий фактично вперше порушив питанн¤ голоду, також дожив до п≥сл¤стал≥нських час≥в.
”крањнських комун≥ст≥в нищили значно масштабн≥ше, н≥ж будь-де. Ќа XIV з'њзд≥ ѕ(б)” в червн≥ 1938 р. з-пом≥ж 86 член≥в ≥ кандидат≥в у члени нового ÷ уц≥л≥ло лише троЇ делегат≥в минулор≥чного скликанн¤, та й то непрофес≥йних пол≥тик≥в. –епресованих часто звинувачували в нац≥онал≥зм≥ Ч зокрема Ћюбченка, √ринька ≥ нав≥ть Ѕалицького.
”насл≥док арешт≥в б≥льшост≥ украњнських пров≥дник≥в та безпорадност≥ тих, кого призначали њм на зм≥ну, республ≥канський парт≥йно-державний апарат фактично розваливс¤. —екретар≥в обком≥в зам≥нювали по дек≥лька раз≥в. Ѕ≥льше не ≥снувало ÷ у повному склад≥, ≥ не було органу, ¤кий м≥г би призначати член≥в –аднаркому. Ќаприк≥нц≥ 1937 р. ”крањна стала чимось на зразок феодального маЇтку Ќ ¬—.
* * *
ћи не маЇмо документальних доказ≥в того, що серед стал≥нськоњ верх≥вки ≥снувала ¤кась Уантинац≥онал≥стичнаФ змова. јле поставивши питанн¤, чи дос¤г —тал≥н у своњх в≥дпов≥дних д≥¤х усп≥ху починаючи в≥д 1930-х рок≥в, ми, здаЇтьс¤, повинн≥ в≥дпов≥сти ствердно. ѕрот¤гом наступних дес¤тил≥ть украњнський нац≥онал≥зм д≥йсно показав усю свою непримиренн≥сть у «ах≥дн≥й ”крањн≥, ¤ку приЇднали до —–—–, забравши в≥д ѕольщ≥ у 1939 р. ÷¤ територ≥¤ не зазнала голодомору, але њњ п≥ддали посиленому тероров≥ ¤к у 1939Ч1941 рр., так ≥ п≥сл¤ повторноњ окупац≥њ 1944 р,: провадили масов≥ арешти, накинули примусову колектив≥зац≥ю тощо. Ќаселенн¤ чинило оп≥р. ¬иник великий партизанський рух, одночасно антин≥мецький ≥ антирад¤нський, ¤кий не спромоглис¤ придушити аж до 1950-х рок≥в (коли його пров≥дник≥в у вигнанн≥ л≥кв≥дували рад¤нськ≥ агенти). “ис¤ч≥ розстр≥л¤ли ≥ ще б≥льше заслали до табор≥в або депортували: тут звичайно навод¤ть двом≥льйонну к≥льк≥сть, ≥ ц¤ цифра пропорц≥йно зб≥гаЇтьс¤ з жертвами, ¤ких зазнало населенн¤ ≥нших повторно окупованих територ≥й, зокрема прибалт≥йських.
” пер≥од 1945Ч1956 рр. украњнц≥ складали дуже велику пропорц≥ю в'¤зн≥в табор≥в, ≥ у в≥дпов≥дних зв≥тах про них незм≥нне пов≥домл¤ють ¤к про Унайт¤жчий матер≥алФ дл¤ Уперекуванн¤Ф. ѓхн¤ смертн≥сть, особливо в найг≥рших таборах, куди њх часто засилали, була надм≥рно високою. ¬ 1950-х роках у жахливих арктичних таборах олими можна було зустр≥ти с≥льських д≥вчат, що колись п≥дтримували повстанц≥в. ¬'¤зень-пол¤к, котрий не симпатизував украњнському нац≥онал≥змов≥, разом ≥з тим зазначав: УЌав≥що рад¤нськ≥ сл≥дч≥, що допитували с≥мнадц¤тир≥чних д≥вчат, ламали њм ключиц≥ ≥ били по ребрах важкими в≥йськовими чоботами, п≥сл¤ чого т≥ лежали, харкаючи кров'ю, у тюремних шпитал¤х олими? јдже все це не переконало жодну з них, що те, що вони зробили, було злом. ¬они вмерли з бл¤шаними медальйончиками —в¤тоњ ƒ≥ви на своњх понев≥чених груд¤х, ≥з ненавистю в очахФ.
ѕевне у¤вленн¤ про д≥йсну к≥льк≥сть в'¤зн≥в-украњнц≥в можна скласти з пов≥домленн¤, зробленого у 1973 р. першим секретарем Ћьв≥вського обкому парт≥њ уцеволом. ќтож, зг≥дно з його даними, починаючи в≥д 1956 р. т≥льки до Ћьв≥вськоњ област≥ (де проживаЇ близько чверт≥ населенн¤ «ах≥дноњ ”крањни) повернулос¤ 55 тис. член≥в антикомун≥стичноњ ќ”Ќ, ¤к≥ в≥дбули своњ терм≥ни ув'¤зненн¤.
—аме в цьому контекст≥ ми можемо розгл¤дати заувагу ’рущова про —тал≥на, ¤кий одного разу сказав, що депортував би разом ≥з малими народами ≥ украњнц≥в, У¤кщо б њх не було так багатоФ. ј п≥зн≥ше —тал≥н ¤кось обмовивс¤ –узвельтов≥, що його становище в ”крањн≥ було Ут¤жке та непевнеФ.
* * *
Ѕезперечно, що в т≥й частин≥ ”крањни, ¤ка входила до складу —–—– у 1930-х роках, нац≥ональна ≥де¤ зазнала нищ≥вного удару з л≥кв≥дац≥Їю багатьох своњх прихильник≥в на вс≥х р≥вн¤х. « тих п≥р та й донин≥ вигл¤даЇ, що нац≥ональн≥ почутт¤ сильн≥ш≥ у «ах≥дн≥й ”крањн≥, н≥ж у —х≥дн≥й, хоч широк≥ верстви ≥нтел≥генц≥њ в иЇв≥ та ≥нших м≥стах становл¤ть певний вин¤ток,
јле останн≥ дес¤тил≥тт¤ дали б≥льш н≥ж достатньо приклад≥в того, що насл≥дки цього удару не стали такими вир≥шальними, ¤к того бажалос¤ —тал≥нов≥. ”крањнська нац≥ональна ≥де¤ залишаЇтьс¤ досить могутньою, повернувши соб≥ багато своЇњ давньоњ сили Ч ¤к у сам≥й ”крањн≥, так ≥ серед м≥льйон≥в украњнц≥в, що мешкають нин≥ у анад≥, —Ўј та в ≥нших крањнах св≥ту.
“им часом ”крањна переходила через дальш≥ стражданн¤ у повоЇнн≥ роки (показово, що аж до 1958 р. жодних статистичних даних про украњнську економ≥ку не друкували). ” 1947 р. вона зазнала ще одного голоду, разом ≥з Ѕ≥лорус≥Їю та сум≥жними земл¤ми. ≤ хоч влада безпосередньо не планувала голоду, але й цього разу, коли люди вмирали, —тал≥н експортував зерно за кордон. ћи не маЇмо в≥домостей про жертви, проте Ї фактом те, що крањну вр¤тувала в≥д г≥ршоњ дол≥ ом≥с≥¤ ќќЌ дл¤ наданн¤ допомоги та в≥дбудови (переважно за рахунок —Ўј), ¤ка доставила на к≥нець с≥чн¤ 1947 р. продукт≥в харчуванн¤ майже на 100 млн долар≥в.
Ќа Укультурному фронт≥Ф сильно пор≥д≥л≥ лави украњнських письменник≥в сп≥ткало ще одне лихо. 26 червн¤ 1946 р. ÷ ¬ ѕ(б) у своњй резолюц≥њ зазначив, що в галуз≥ науки, л≥тератури та мистецтва з'¤вилис¤ спроби Уворожоњ буржуазноњ ≥деолог≥њ... в≥дновити украњнськ≥ нац≥онал≥стичн≥ концепц≥њФ. ѕ≥сл¤ цього преса напустилас¤ на письменник≥в та ≥нших д≥¤ч≥в культури, вживаючи так≥ характеристики, ¤к Уневиправний буржуазний нац≥онал≥стФ, Ун≥кчемна й огидна постатьФ, Утиповий псевдонауковецьФ тощо. ≥лька тис¤ч заслали до табор≥в.
ѕ≥сл¤ цього настав пор≥вн¤но спок≥йний пер≥од, проте у 1951Ч1952 рр. знову розпочалис¤ нападки на украњнську ≥нтел≥генц≥ю. «окрема сл≥д зазначити те, що, прим≥ром, жодний член јкадем≥њ наук ”–—–, серед ¤ких були вчен≥ св≥тового р≥вн¤, прот¤гом багатьох рок≥в не в≥дзначавс¤ —тал≥нською прем≥Їю.
як вже було сказано, ми не будемо перепов≥дати всю повоЇнну ≥стор≥ю ”крањни. Ќазагал можна констатувати, що були пер≥оди в≥дносного ≥деолог≥чного полегшенн¤, були й часи Узакручуванн¤ гайокФ. јле пост≥йним залишалос¤ те, що будь-¤ка думка про нац≥ональний суверен≥тет чи культурну ос≥бн≥сть ”крањни й надал≥ перебувала п≥д суворою забороною.
Ќаближаючись до нов≥тн≥х час≥в, ми повинн≥ розпочати в≥д по¤ви досить сильноњ хвил≥ украњнського культурного в≥дродженн¤, що спостер≥галас¤ у 1960-х роках.
÷е ви¤вилос¤ ¤к у Усамвидавн≥йФ продукц≥њ, так ≥ в друкован≥й л≥тератур≥. Ћише у 1966 р. в≥дбулос¤ принаймн≥ 26 процес≥в автор≥в УсамвидавуФ, ¤к≥ отримали вироки до 15 рок≥в ув'¤зненн¤. –азом ≥з тим побачив св≥т такий не дуже в≥дпов≥дний оф≥ц≥йн≥й ≥деолог≥њ тв≥р, ¤к роман У—оборФ ќлес¤ √ончара, героњ ¤кого прагнуть ур¤тувати старовинну величну буд≥влю в≥д зруйнуванн¤, вказуючи на те, що нав≥ть ћахно й нав≥ть нацисти не знищили його. ” цьому крилас¤ глибока символ≥ка. ќдночасно за кордоном з'¤вилос¤ есе ≤вана ƒзюби, в ¤кому в≥н переконливо доводив, що У≥нтернац≥онал≥змФ в його рад¤нському трактуванн≥ мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д русиф≥кац≥њ за час≥в царату.
ѕот≥м сталос¤ й зовс≥м неспод≥ване. ѕерший секретар украњнського ÷ ѕетро Ўелест фактично сол≥даризувавс¤ з ƒзюбою, написавши власну книжку в дус≥, ¤кий дл¤ ортодоксального комун≥ста був надто вже Унац≥онал≥стичнимФ. ¬≥н так далеко в≥д≥йшов в≥д усталеноњ л≥н≥њ, що нав≥ть дозволив соб≥ неприхильне висловитис¤ про л≥кв≥дац≥ю √етьманщини атериною II. ѕри цьому Ўелест щиро спод≥вавс¤, що д≥стане п≥дтримку б≥льшост≥ в украњнськ≥й компарт≥њ.
јле в≥н прорахувавс¤. ” 1972 р. Ўелестов≥ довелос¤ залишити свою посаду, ≥ не т≥льки йому одному. Ћише з ¬ищоњ парт≥йноњ школи при ÷ ѕ” зв≥льнили 34 викладач≥в включно з њњ директором. „верть секретар≥в з ≥деолог≥чних питань на вс≥х парт≥йних р≥вн¤х також усунули. «аборонили книги майже сотн≥ автор≥в. ѕ≥ддали чистц≥ р¤д наукових установ, а також Ћьв≥вський та ињвський ун≥верситети. ƒес¤тки в≥домих в ≥нтелектуальному св≥т≥ ос≥б ув'¤знили в таборах або псих≥атричних тюрмах. «агальну к≥льк≥сть заарештованих прот¤гом наступних двох рок≥в оц≥нювали тис¤чами.
÷≥ под≥њ показали, що нав≥ть в оф≥ц≥йних парт≥йних ≥ академ≥чних колах ≥снувала готовн≥сть до сп≥впрац≥ з нам≥ром повернутис¤ до украњн≥зац≥њ в дус≥ 1920-х рок≥в Ч на що особливо покладавс¤ ƒзюба (сам в≥н п≥сл¤ сильного тиску, зрештою, пока¤вс¤).
’арактерною рисою наступного дес¤тил≥тт¤ стала боротьба з Унайзапекл≥шим ворогом украњнського народу Ч украњнським нац≥онал≥змомФ, за словами наступника Ўелеста Ч ўербицьхого. јле прагненн¤ до в≥льного висловленн¤ нац≥ональних почутт≥в не можна було вгамувати. 1976 року в иЇв≥ засновано ”крањнську √ельс≥нкську групу, ¤ку жорстоко розгромили двома роками п≥зн≥ше, а члени њњ д≥стали вироки в≥д 10 до 15 рок≥в. ¬≥д того часу потерп≥ло багато ≥нших груп та окремих ос≥б, що пропагували нац≥ональну ≥дею. Ќав≥ть у роб≥тничих заворушенн¤х у зрусиф≥кованому ƒн≥пропетровську був присутн≥й нац≥ональний елемент. ≤ саме в ”крањн≥ тод≥ виникли ≥ де¤кий час ≥снували Ув≥льн≥ профсп≥лкиФ.
«агалом можна твердити, що, ¤к висловивс¤ один украњнський письменник, Упроблеми, порушен≥ нац≥онал≥стично наставленими ≥накодумц¤ми, все ще дом≥нують у пор¤дку денномуФ. Ќе нам робити передбаченн¤, в ¤кому напр¤мку п≥дуть наступн≥ под≥њ јле ¤сно, що в будь-¤к≥й майбутн≥й криз≥ —–—– проблема украњнськоњ державност≥ буде окремим чинником, причому важливим, њњ не зл≥кв≥дували стал≥нськ≥ методи, так само ¤к ≥ тактичн≥ зм≥ни в пол≥тиц≥ наступник≥в —тал≥на не обеззброњли њњ.
* * *
якщо ми звернемо увагу на вплив катастрофи 1932Ч1933 рр. на с≥льське господарство, то мусимо зазначити, що його разюча неефективн≥сть ≥ дос≥ загальнов≥дома. –ад¤нськ≥й колгоспн≥й систем≥ все ще дуже далеко до вив≥льненн¤ нових продуктивних сил ≥ можливостей: там, де вона використовуЇ 25 с≥льськогосподарських роб≥тник≥в, у —получених Ўтатах достатньо лише чотирьох. ≤ такий стан не можна виправдати, принаймн≥ останн≥м часом, нехтуванн¤м ц≥Їю галуззю. ¬ с≥льське господарство вкладають величезн≥ кошти, але з м≥зерним результатом. ’ибною Ї сама система.
” с≥чн≥ 1933 р. —тал≥н за¤вив, що п'¤тир≥чку виконано за чотири роки ≥ три м≥с¤ц≥, причому з реал≥зац≥Їю максимальних завдань. ÷е було ц≥лковитою неправдою, оск≥льки невиконаними залишилис¤ нав≥ть основн≥ завданн¤ промисловост≥. ¬она випустила лише трохи б≥льше третини запланованого виробництва чавуну, трохи б≥льше половини стал≥, три п'¤тих електроенерг≥њ, трохи б≥льше половини бавовн¤них тканин, трохи менше третини вовн¤них ≥ трохи б≥льше чверт≥ полотн¤них. ” виробництв≥ товар≥в дл¤ с≥льського господарства справи були ще г≥рш≥: одна восьма запланованоњ к≥лькост≥ м≥неральних добрив, менше третини трактор≥в тощо.
Ќа початок 1935 р. стало можливим скасувати нормуванн¤ хл≥ба ≥ було дос¤гнуто дуже приблизноњ р≥вноваги попиту та пропозиц≥њ за ц≥нами, значно вищими, н≥ж попередн≥ картков≥, але нижчими, н≥ж попередн≥ ц≥ни на легальному та УчорномуФ ринках. јле основним моментом було п≥двищенн¤ споживчих ц≥н вдес¤теро пор≥вн¤но з 1928 р., у той час ¤к ц≥ни на с≥льськогосподарську продукц≥ю практично не п≥дн¤лис¤. –≥зницю покривали за рахунок УоборотногоФ податку.
Ќаприк≥нц≥ 1930-х рок≥в становище перес≥чного рад¤нського громад¤нина було г≥ршим, н≥ж перед революц≥Їю. ¬≥н споживав значно менше м'¤са, жир≥в та молочних продукт≥в, був погано вд¤гнений ≥ мав жахлив≥ житлов≥ умови. ” своњй прац≥ У–озвиток кап≥тал≥зму в –ос≥њФ Ћен≥н п≥драхував, що у 1890-х роках перес≥чний с≥льськогосподарський роб≥тник у досить типов≥й —аратовськ≥й губерн≥њ споживав щороку 419,3 кг зернових продукт≥в. ј у 1935 р. пров≥дний ур¤довий економ≥ст —трум≥л≥н ви¤вив, що перес≥чний рад¤нський громад¤нин споживаЇ њх лише 261,6 кг...
ўо ж до сел¤нства, то його житт¤ опустилос¤ до безпрецедентного р≥вн¤. ‘актична варт≥сть трудодн¤ у переклад≥ на гот≥вку та продукти, що њх розпод≥л¤ли м≥ж колгоспниками, залишалас¤ надзвичайно низькою ≥ недостатньою дл¤ покритт¤ њхн≥х м≥н≥мальних потреб. ” 1938 р. сел¤ни отримували з цих ресурс≥в лише близько трьох четвертин необх≥дноњ к≥лькост≥ зерна, менше половини картопл≥ та незначну частку ≥нших харч≥в. ўоденна Уплатн¤Ф колгоспника фактично становила близько 2,5 кг зерна, к≥лька к≥лограм≥в картопл≥ та городини ≥ трохи соломи, а також грошей, ц≥нн≥сть ¤ких приблизно дор≥внювала к≥лограмов≥ чорного хл≥ба чи п≥вк≥лограмов≥ б≥лого.
”каз в≥д 19 кв≥тн¤ 1938 р. визнавав: У” де¤ких област¤х ≥ республ≥ках... Ї колгоспи, в ¤ких прибуток гот≥вкою в 1937 р. зовс≥м не розпод≥л¤вс¤ на трудодн≥Ф. ¬ину за це скидали на Уворог≥в народуФ, ¤к≥ Уумисно створювали штучну ≥нфл¤ц≥ю кап≥тальних та виробничих витрат ≥ зменшували грошовий прибуток, що мав розпод≥л¤тис¤ на трудодн≥Ф. ”каз проголошував, що м≥ж сел¤нами сл≥д розпод≥л¤ти не менше 60Ч70 % колгоспного грошового прибутку, а кап≥тальн≥ витрати не повинн≥ перевищувати 10 % цього прибутку. ѕроте ц≥ директиви в грудн≥ того ж року скасували.
“иповий приклад наводить ј. јвторханов: перес≥чноњ потужност≥ колгосп ≥мен≥ —тал≥на у станиц≥ —тепов≥й поблизу ќрджон≥к≥дзе вирощував лише кукурудзу, врожай ¤коњ дор≥внював 72240 гектол≥трам. ѕ≥сл¤ здач≥ державних норм, заповненн¤ нас≥ннЇвого фонду ≥ зд≥йсненн¤ необх≥дних вкладень дл¤ розпод≥лу м≥ж колгоспниками залишалос¤ 12480 гектол≥тр≥в Ч близько 20 % загальноњ к≥лькост≥. –обочу силу в колгосп≥ складали 1420 чолов≥к. —початку свою частку отримував адм≥н≥стративно-техн≥чний персонал. ќп≥сл¤ Устахан≥вецьФ на своњ 280 трудодн≥в одержував 8 гектол≥тр≥в, звичайний колгоспник Ч чотири, а вдова Ч лише два. олгоспник мав чотирьох д≥тей ≥ ж≥нку, ¤ка теж працювала в колгосп≥. ¬дова ж мала трьох малих д≥тей. ” будь-¤кому раз≥ кукурудзи не вистачало. ¬дова нишком збирала в пол≥ качани, а колгоспник просто крав ≥з державноњ комори.
” перше дес¤тил≥тт¤ п≥сл¤ колектив≥зац≥њ т¤глова сила, к≥нська та механ≥чна, н≥коли не дос¤гала р≥вн¤ 1929 р. ƒо того ж приблизно до третини трактор≥в завжди були з≥псован≥. раще вигл¤дали справи з великою рогатою худобою: на 1938 р. у приватному волод≥нн≥ колгоспник≥в перебувало 55,7 % усього погол≥в'¤ кор≥в. ѕроте утримувати коней заборон¤лос¤ (за вин¤тком де¤ких специф≥чних м≥сцевостей), ≥ сел¤ни, ¤к≥ багато в чому залежали в≥д њхньоњ допомоги, опинилис¤ у скрутному становищ≥. ¬т≥м, вони могли з дозволу колгоспного правл≥нн¤ брати на певний час лише одного кон¤, сплачуючи за це.
ƒл¤ б≥льшост≥ колгоспник≥в присадибна д≥л¤нка, ¤кою б крих≥тною вона не була, ¤вл¤ла собою останн≥й залишок њхнього традиц≥йного способу житт¤. Ќезважаючи на численн≥ труднощ≥ (брак устаткуванн¤, корм≥в, добрив тощо), сел¤нам удавалос¤ використовувати своњ клаптики земл≥ найефективн≥шим чином. ” 1938 р. присадибн≥ д≥л¤нки давали не менше 21,5 % ус≥Їњ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ в —–—–, хоч займали вони лише 3,8 % оброблюваних земель.
јле оф≥ц≥йне становище цього сектора завжди було досить хистким. Ќа XVIII з'њзд≥ ¬ ѕ(б) у 1939 р. ј. јндреЇв, член пол≥тбюро, в≥дпов≥дальний за с≥льське господарство, зазначив, що Уу де¤ких м≥сц¤х приватновласницьк≥ господарства стали переважати над колективними формамиФ Ч зам≥сть того щоб останн≥ вит≥сн¤ли њх. ѕриватн≥ д≥л¤нки, стверджував в≥н, узагал≥ б≥льше не потр≥бн≥, оск≥льки, мовл¤в, колгоспи у достатн≥й змоз≥ забезпечити вс≥ потреби сел¤нства.
Ќезабаром вийшов указ в≥д 27 травн¤, в ¤кому зазначалос¤, що присадибн≥ д≥л¤нки нелегально зб≥льшуютьс¤ за рахунок колгоспноњ земл≥ на користь тих елемент≥в, котр≥ Увикористовують колгоспи дл¤ спекул¤ц≥й та власного прибуткуФ; що ц≥ д≥л¤нки розгл¤дають ¤к приватну власн≥сть, У¤кою колгоспник, а не колгосп, розпор¤джаЇтьс¤ на власний розсудФ ≥ нав≥ть здаЇ в оренду ≥ншим сел¤нам. ƒал≥ наголошувалос¤, що У≥снуЇ досить велика к≥льк≥сть псевдо-колгоспник≥в, ¤к≥ або зовс≥м не працюють у колгоспах, або працюють лише поз≥рно, провод¤чи б≥льшу частину часу на своњх приватних д≥л¤нкахФ. ”каз передбачав р≥зн≥ заходи, аби запоб≥гти таким зловживанн¤м, зокрема створенн¤ спец≥ального штату ≥нспектор≥в.
—л≥д сказати, що незважаючи на своЇ палке бажанн¤ усунути цю Унеприйн¤тну дл¤ соц≥ал≥змуФ аномал≥ю, ур¤д був змушений миритис¤ з њњ ≥снуванн¤м. “а й недарма, бо т≥льки шл¤хом ст¤гненн¤ податк≥в з≥ власник≥в присадибних д≥л¤нок у 1940 р., наприклад, держава отримала 37,5 % м'¤са, 34,5 % молока та масла ≥ 93,5 % ¤Їць. Ќеважко п≥драхувати, ¤кою була пор≥вн¤но з цим частка вс≥Їњ колгоспно-радгоспноњ системи.
–азом ≥з тим у 1940-х роках ц¤ система д≥стала можлив≥сть розширитис¤ територ≥ально Ч за рахунок щойно приЇднаних до —–—– земель «ах≥дноњ ”крањни, Ѕ≥лорус≥њ, ѕрибалтики тощо. ¬ ус≥х цих м≥сц¤х насильницька колектив≥зац≥¤ проходила в умовах Ур≥зкого посиленн¤ класовоњ боротьбиФ, внасл≥док чого тис¤ч≥ заможних сел¤н були позбавлен≥ њхньоњ власност≥ й депортован≥.
ѕ≥д час в≥йни колишн≥м Укуркул¤мФ дозволили пересуватис¤ в межах район≥в њхнього поселенн¤, а ≥нод≥ й на б≥льшу в≥дстань. ќстанн≥ ж правов≥ обмеженн¤ дл¤ тих, хто не перебував у таборах, були усунут≥ лише у 1947 р.
ѕерш≥ повоЇнн≥ роки стали св≥дками дальшого Узакручуванн¤ гайокФ у с≥льському господарств≥. “ак, у 1946 Ч 1947 рр. т≥ 5,6 млн гектар≥в колгоспних пол≥в, ¤к≥ до того передали сел¤нам у приватне користуванн¤, були знову колектив≥зован≥.
ѕрот¤гом наступних рок≥в висувалис¤ р≥зн≥ ≥дењ щодо пол≥пшенн¤ виробництва зерна, аж поки XIX з'њзд парт≥њ не проголосив, що цю проблему розв'¤зано остаточно, оск≥льки з≥брано 130 млн т хл≥ба. ѕ≥сл¤ смерт≥ —тал≥на ви¤вилос¤, що цю цифру одержали, використовуючи метод так званого Уб≥олог≥чного врожаюФ, а фактичний урожай дор≥внював лише 92 млн т.
Ќа пленумах ÷ у вересн≥ 1953 ≥ в лютому 1954 р. ’рущов визнав, що виробництво зерна на душу населенн¤ та погол≥в'¤ худоби в абсолютних цифрах були меншими, н≥ж за царських час≥в (¤кщо на с≥чень 1916 р. останнЇ становило 58,5 млн гол≥в, то на с≥чень 1953 р. Ч 56,6 млн). ÷≥ною величезних зусиль ≥ кап≥таловкладень у 1965 р. домоглис¤ результату у 950 кг з≥браного зерна на гектар, але це було незначним пол≥пшенн¤м пор≥вн¤но з 1913 р. (820 кг).
як за —тал≥на, так ≥ п≥зн≥ше в рад¤нськ≥й с≥льськогосподарськ≥й науц≥ панували псевдонауков≥ доктрини, зокрема ¬. ¬≥ль¤мса та “. Ћисенка, що справило в≥дпов≥дний вплив на й без того катастроф≥чний стан речей. Ќе бракувало й р≥зноман≥тних с≥льськогосподарських прожект≥в, в тому числ≥ самого ’рущова. Ѕули на ц≥й нив≥ й просто авантюристи. “ак, за час≥в того ж ’рущова ј. Ћар≥онов, перший секретар –¤занського обкому парт≥њ, пооб≥ц¤в за р≥к подвоњти виробництво м'¤сноњ продукц≥њ у своњй област≥. ≤ в≥н спром≥гс¤ це зробити, але Ч зар≥завши вс≥х молочних кор≥в ≥ плем≥нну худобу та закупивши (за рахунок незаконно перерозпод≥лених фонд≥в) худобу з ≥нших областей. Ћар≥онов став √ероЇм —оц≥ал≥стичноњ ѕрац≥, одначе був змушений скоњти самогубство, коли правда вийшла назовн≥. ѕод≥бних випадк≥в було чимало.
Ќекомпетентн≥ втручанн¤ в с≥льськогосподарський статус-кво продовжувалис¤ ≥ п≥сл¤ пад≥нн¤ ’рущова. ќдним ≥з дес¤тк≥в таких приклад≥в була велика кампан≥¤ за п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва в окчетавськ≥й област≥ ( азахстан), ¤ка набрала вигл¤ду примусовоњ спец≥ал≥зац≥њ, коли овець, велику рогату худобу та ≥нших с≥льськогосподарських тварин зосереджували на земл¤х, ¤к≥ вважали найл≥пшими дл¤ них. ”насл≥док цього села, де в≥вчарство практикували стол≥тт¤ми, опинилис¤ без овець, а молочн≥ господарства неспод≥вано були переповнен≥ ними. —виней заборонили вирощувати скр≥зь, за вин¤тком к≥лькох спец≥ал≥зованих господарств, в ус≥х ≥нших м≥сц¤х њх одразу забивали. ≥нець-к≥нцем це призвело до р≥зкого пад≥нн¤ виробництва м'¤са, молока та ≥нших продукт≥в. ”перше з час≥в голодомору сел¤ни були змушен≥ завозити харч≥ ззовн≥. ћ≥сцев≥ м'¤сн≥ п≥дприЇмства закупали свиней т≥льки у спец≥ал≥зованих господарств, ¤к≥, одначе, так ≥ не спромоглис¤ належно орган≥зувати њх розведенн¤. ќтже, свиней, ¤ких ще дозвол¤лос¤ тримати у приватних господарствах, доводилос¤ закупати на теренах, розташованих за сотн≥ к≥лометр≥в...
* * *
як бачимо, вживалос¤ чимало заход≥в задл¤ пол≥пшенн¤ становища, але вони не мали вир≥шального характеру, ≥ загалом колгоспна система збер≥гаЇ своњ основн≥ негативн≥ риси. ¬с≥ симптоми, що ми њх зазначили дл¤ 1930-х рок≥в, залишаютьс¤: пасивн≥сть через в≥дсутн≥сть стимул≥в, кер≥вництво некомпетентних ос≥б, надм≥рна бюрократизац≥¤, посилене втручанн¤ нет¤мущих ≥ далеких центральних планувальник≥в.
¬ ¤комусь сенс≥ Укласова боротьбаФ д≥йсно ≥снуЇ Ч м≥ж колектив≥зованим сел¤нством ≥ Уновим класомФ бюрократ≥в та адм≥н≥стратор≥в. ќдин оф≥ц≥йний орган (Уѕартийна¤ жизньФ) так нар≥кав ≥з цього приводу: У—еред нас Ї колгоспники, ¤к≥ не дбають про громадське майно. якось ¤ присоромив одного з них за марнуванн¤ колгоспного врожаю ≥ нагадав йому, що в≥н був одним ≥з власник≥в сп≥льного добра. ¬≥н посм≥хнувс¤ ≥ глузливо промовив: Д¬ласники! «наЇмо ц≥ побрехеньки! Ќас називають власниками, щоб ми сид≥ли тихо, тим часом вони вс≥ справи лагод¤ть сам≥..."Ф ≤ дал≥ так≥ авторськ≥ сентенц≥њ: У—правжн≥й колгоспник не скаже, коли побачить голову, котрий мчить повз нього у своЇму авто: Дя, один ≥з власник≥в колгоспу, волочус¤ п≥шки, а в≥н розкошуЇ соб≥ в ДѕобЇд≥". ожний колгоспник, ¤кий д≥йсно вбол≥ваЇ за св≥й колгосп, мусить рад≥ти, що його голова маЇ власну машину! олгоспник, ¤к ≥ рад¤нський роб≥тник, маЇ бути зац≥кавлений у зм≥цненн≥ кер≥вництва свого господарстваФ. „и потр≥бно коментувати це?
√ерой пов≥ст≥ Ѕ. ћожаЇва Уѕолюшко-полеФ м≥ркуЇ таким чином: Уяк орган≥зован≥ наш≥ колгоспи? “ак само, ¤к ≥ в тридц¤т≥ роки. Ѕригадири, контролери, сторожа ≥ бозна, що тод≥ запровадили. ƒл¤ чого? ƒл¤ контролю... ѕроте н≥хто н≥ за що не в≥дпов≥даЇ... Ѕо земл¤, знар¤дд¤ прац≥, влада Ч все н≥чиЇ. Ќ≥би ми не могли б працювати в тому ж таки колгосп≥ з≥ свома к≥ньми та на своњй д≥л¤нц≥ земл≥...Ф
јбо, ¤к зазначаЇ ≥нший письменник, ‘. јбрамов: У«авжди та сама ≥стор≥¤. —правд≥, ¤кесь зачароване коло! ўоб одержати пристойний заробок за свою працю, людин≥ треба працювати Ч бо ж ¤ке ≥нше джерело прибутку вона маЇ? јле щоб люди працювали, мусить бути пристойний заробок за њхню працюФ.
” попул¤рному журнал≥ УЌовый мирФ за час≥в ’рущова описано такий випадок. ¬ одному колгосп≥ сталос¤ лихо: загинуло ц≥ле стадо кор≥в, що об'њлис¤ вологою конюшиною. ÷е трапилос¤ у вих≥дн≥ дн≥, коли голова колгоспу, зв≥сно, в≥д ус≥Їњ душ≥ в≥дпочивав. У„и м≥г би хто-небудь у¤вити соб≥,Ч питаЇ журнал,Ч щоб панський управитель спок≥йно поњхав додому, ¤к ¤кийсь конторський чиновник, тим паче тод≥, коли л≥тн≥ роботи у повному розпал≥?Ф
ћасштаби рад¤нського Уплануванн¤Ф та Ууправл≥нн¤Ф можна зрозум≥ти за допомогою одноњ газетноњ статт≥ початку 1980 р., що змальовувала колгосп, Упост≥йно завалений паперамиФ. ѕрот¤гом року в≥н отримав 773 ≥нструкц≥њ. оли репортер попр¤мував до установи, ¤ка надсилала њх, йому було сказано, що вони мають десь 6 тис. директив в≥д центральних орган≥в, призначених дл¤ к≥лькох колгосп≥в.
ј ¤к вигл¤дають справи з техн≥кою? У»звести¤Ф, прим≥ром, пишуть, що у 1982 р. колгоспи ≥ радгоспи були забезпечен≥ жатками лише на 65 %. онф≥денц≥йний зв≥т одн≥Їњ з ком≥с≥й засв≥дчив, що промислов≥сть щороку виробл¤ла близько 550 тис. трактор≥в, але й колгоспи списували за той самий час приблизно ст≥льки ж. ј в газет≥ У“рудФ у липн≥ 1982 р. можна було прочитати про колгосп, ¤кий т≥льки й мав техн≥ки, що 40 коней, ¤ких тримали у нап≥взруйнован≥й стайн≥ та ще й без запасу корм≥в на зиму.
” тому ж роц≥ було втрачено третину врожаю кормових культур: майже половину ц≥Їњ к≥лькост≥ втратили через п≥знЇ збиранн¤, 20 % Ч через те, що не склали врожай у скирти, а решту Ч через нестачу прим≥щень дл¤ збер≥ганн¤ (т≥, що були в колгоспах, могли задовольнити њхн≥ потреби лише на 25Ч30 %).
—истема п≥драхунк≥в, ¤ку тепер уживають, ¤кщо не така шахрайська, ¤к Уб≥олог≥чна врожайн≥стьФ, то, принаймн≥, дивовижна. «а нею врожай вим≥рюють просто на земл≥ чи в бункерах комбайн≥в перед транспортуванн¤м, суш≥нн¤м та усуненн¤м бруду. “акий метод переб≥льшуЇ д≥йсне десь на 20 %, але за його допомогою ¤вно незадов≥льна ситуац≥¤ вигл¤даЇ майже стерпною.
√ерой вже зазначеного твору Ѕ. ћожаЇва розкриваЇ ще одну прикмету колгоспного житт¤: Ућаркс сказав: ¤кщо не дати виробников≥ вс≥ необх≥дн≥ йому предмети, в≥н д≥стане њх ≥ншим способом. якщо ви в≥дкриЇте папери де¤ких наших колгосп≥в ≥ загл¤нете туди, то побачите, що з року в р≥к колгоспники отримували на день 200 грам≥в хл≥ба та ще й до того коп≥йку гр≥шми. ожний розум≥Ї, що людина не може прожити на так≥ заробки. ≤ все ж вона виживаЇ. ÷е означаЇ, що вона д≥стаЇ засоби ≥снуванн¤ ≥ншими способами. ≤ т≥ способи дорого коштують держав≥, колгоспам та й самому колгоспников≥Ф.
√≥гантоман≥¤, ц¤ давн¤ хвороба колгоспноњ системи, пов'¤зана з дов≥льною л≥кв≥дац≥Їю УнеперспективнихФ с≥л ≥ створенн¤м штучних Уагром≥стФ, ≥ дос≥ даЇтьс¤ взнаки. ’ибн≥сть цього ¤вища стаЇ очевидною нав≥ть дл¤ оф≥ц≥йноњ преси. “ак, газета У—оветска¤ –осси¤Ф у вересн≥ 1980 р. пише: Уѕрац≥вник с≥льського господарства мусить мати щоденний доступ до свого робочого м≥сц¤, так само ¤к сел¤нин у стар≥ часи. ќднак... дороги поган≥, а в негоду вони стають зовс≥м непрох≥дн≥. орови на тваринницьких фермах ход¤ть негодован≥, бо люди не можуть до них д≥статис¤Ф. “а й сел¤ни н≥¤к не можуть звикнути до нових м≥сць:
УЌаселенн¤ починаЇ в≥д'њжджати, ≥ те, що спочатку було великим селищем, стаЇ знову малим ≥ врешт≥ зовс≥м зникаЇФ.
якщо розгл¤дати справу ширше, то вона виходить далеко за економ≥чн≥ рамки. јкадем≥к ј. —ахаров констатуЇ Умайже незворотнеФ зруйнуванн¤ с≥льського житт¤ в ц≥лому. —учасний рад¤нський письменник (‘. јбрамов) пише:
У—таре село з його тис¤чол≥тньою ≥стор≥Їю сходить у небутт¤... в≥ков≥ п≥двалини занепадають, в≥ковий грунт, ¤кий живив усю нашу сп≥льн≥сть, зникаЇ. —ело Ч це т≥ груди, в≥д ¤ких в≥длучено нашу нац≥ональну культуруФ. ≤нший письменник (¬. јстаф'Їв) п≥дсумовуЇ: У“епер, коли ¤ чую, ¤к люди дивуютьс¤, зв≥дк≥л¤ вз¤лас¤ ота варварська байдуж≥сть до земл≥, ¤ точно можу сказати: в моЇму р≥дному сел≥ ќвс¤нка це почалос¤ в буремн≥ дн≥ 30-х рок≥вФ.
* * *
ћи посилалис¤ на Ѕухар≥на, ¤кий вважав, що найг≥ршим результатом под≥й 1930Ч1933 рр. стали не так стражданн¤ сел¤нства, ¤кими би жахливими вони не були, ¤к Углибок≥ зм≥ни в психолог≥чному св≥тосприйманн≥ тих комун≥ст≥в, котр≥ брали участь у т≥й кампан≥њ ≥ Ч зам≥сть збожевол≥ти Ч стали профес≥йними бюрократами, дл¤ ¤ких терор в≥днин≥ став нормальним методом управл≥нн¤, а слухн¤не виконанн¤ будь-¤кого наказу згори Ч великою чеснотоюФ. ¬исновок Ѕухар≥на вигл¤дав д≥агнозом: Усправжн¤ дегуман≥зац≥¤ людей, ¤к≥ працюють у рад¤нському апарат≥Ф.
ќдин ≥з прац≥вник≥в цього апарату пр¤мо визнавав: У“≥ комун≥сти, що були безпосередньо вт¤гнут≥ в жах колектив≥зац≥њ, вже мали п≥сл¤ того на соб≥ тавро. ћи мали рубц≥ на соб≥. Ќас пересл≥дували привиди. Ќас можна було вп≥знати через мовчазн≥сть, через те, ¤к ми в≥дсахувалис¤, коли йшлос¤ про справи на Усел¤нському фронт≥Ф. ћи могли подискутувати на цю тему м≥ж собою... але розмовл¤ти про це з непосв¤ченими здавалос¤ марною справою. « ними в нас не було сп≥льноњ мови Ч мови досв≥ду. я не маю тут, звичайно, на думц≥ јршинових. «а будь-¤коњ пол≥тичноњ системи це жандарми ≥ кати. я тут говорю про комун≥ст≥в, чињ почутт¤ ще не були ц≥лком притуплен≥ цин≥змомФ.
” своЇму твор≥ У рутой маршрутФ ™вген≥¤ √≥нзбург так описуЇ еволюц≥ю сл≥дчих Ќ ¬—: У рок за кроком, у м≥ру виконанн¤ одн≥Їњ рутинноњ директиви за ≥ншою вони опускалис¤ в≥д людськоњ подоби до зв≥р¤чоњФ. якоюсь м≥рою це стосуЇтьс¤ вс≥х, хто займавс¤ проведенн¤м у житт¤ системи терору. ≤ сталос¤ так, що саме УјршиновиФ вц≥л≥ли та т≥шилис¤ житт¤м. Ќе можна також приховати, що де¤к≥ представники тепер≥шнього покол≥нн¤ рад¤нських л≥дер≥в вийшли з ц≥Їњ в≥ковоњ групи ≥ так чи ≥накше не могли не зазнати впливу тотальноњ брутал≥зац≥њ. ≤нш≥ були комсомольц¤ми в середин≥ 1930-х рок≥в, ще ≥нш≥ вступили до парт≥њ, коли в≥дкрилис¤ можливост≥ дл¤ њњ поповненн¤ п≥сл¤ Їжовського терору 1939Ч1940 рр., тощо. ћолодих людей вт¤гували до парт≥њ ≥ там п≥ддавали в≥дпов≥дному вишколов≥, перетворюючи њх на знар¤дд¤ проведенн¤ Упарт≥йноњ л≥н≥њФ, ¤ка в ус≥ роки ≥снуванн¤ рад¤нськоњ системи б≥льшою чи меншою м≥рою мала характерн≥ ознаки терору.
Ќайогидн≥шим, мабуть, було те, що масове винищенн¤ чолов≥к≥в, ж≥нок ≥ д≥тей осв¤чувалос¤ комун≥стичною ≥деолог≥Їю. ≤ жахлива практика побудови Унового св≥туФ на к≥стках людей показала, що ц¤ колись розроблена теор≥¤ ви¤вилас¤ надто схематичною, прим≥тивною ≥ нездатною до розв'¤занн¤ складних соц≥ально-економ≥чних проблем. Ќа догоду њй принесено величезн≥ жертви, ≥ ц≥ жертви були марними.
Ќа «аход≥ подекуди дискутуЇтьс¤ питанн¤: чи п≥шли б нин≥шн≥
кер≥вники
—–—– на знищенн¤ м≥льйон≥в нерос≥¤н або на втрати м≥льйон≥в власних
громад¤н
у в≥йн≥. Ќа наш погл¤д, те, що старш≥ пров≥дники були безпосередн≥ми
сп≥вучасниками геноциду украњнц≥в та ≥нших народ≥в ≥з метою
встановленн¤ сусп≥льного устрою, приписаного комун≥стичною доктриною, а
молодше покол≥нн¤ продовжуЇ мовчазно виправдовувати це, дозвол¤Ї
розгл¤дати це питанн¤ ¤к досить доречне (щодо в≥йни, то приклад
јфган≥стану св≥дчить сам за себе). ¬≥д под≥й, описаних у ц≥й книз≥, не
можна в≥дмахнутис¤ ¤к в≥д чогось надто в≥ддаленого, щоби
збер≥гати актуальн≥сть. ≤ доки правител≥ —–—– не створ¤ть умови дл¤ в≥льного
й в≥дкритого розсл≥дуванн¤ трагед≥њ, вони залишатьс¤ в≥рними спадкоЇмц¤ми
своњх попередник≥в.
* * *
як вже неодноразово згадувалос¤, лише в небагатьох рад¤нських белетристичних творах п≥сл¤стал≥нськоњ доби можна було знайти де¤к≥ правдиво висв≥тлен≥ факти, що стосуютьс¤ нашоњ теми, ≥ ставленн¤ до цих факт≥в ≥з належною люд¤н≥стю. ўо ж до рад¤нських ≥сторик≥в та експерт≥в, то п≥д час хрущовськоњ Ув≥длигиФ та прот¤гом к≥лькох наступних рок≥в вони також д≥стали можлив≥сть розкрити певний обс¤г факт≥в ≥ дискутувати на ран≥ше заборонен≥ теми,Ч вт≥м, н≥¤ким чином не виступаючи проти курсу 1930-х рок≥в.
÷е викликало гостру реакц≥ю. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ ’рущова —. “рапезников, керуючий в≥дд≥лом науки ≥ техн≥ки ÷ ѕ–— ≥з гурту неостал≥нц≥в, п≥ддав нищ≥вн≥й критиц≥ таких учених, ¤к ƒанилов, за Унеправильну оц≥нку колектив≥зац≥њФ, Унадм≥рний наголос на певних моментахФ, Усумн≥в у необх≥дност≥ л≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуФ та ≥н. ј головний теоретичний журнал парт≥њ Ч У оммунистФ Ч розгромив статтю ƒанилова, присв¤чену колектив≥зац≥њ, вм≥щену в У—оветской »сторической ЁнциклопедииФ. ќдин спритний науковець нав≥ть доводив, що оф≥ц≥йно поданий розм≥р урожаю за 1938 р. (77,9 млн т) було занижено, аргументуючи це так: У„и можливо серйозно думати, що наше велике соц≥ал≥стичне господарство, устатковане найнов≥шою техн≥кою, давало менше зерна, н≥ж с≥льське господарство царськоњ –ос≥њ з його дерев'¤ним плугом ≥ трип≥льною системою? якщо величезн≥ зусилл¤ парт≥њ щодо соц≥ал≥стичноњ реконструкц≥њ села були марною справою, значить нова техн≥ка ¤вл¤ла собою грош≥, викинут≥ на в≥тер, а героњчна прац¤ колгоспник≥в, механ≥затор≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в була н≥ до чого. јле ж у цьому ¤вно немаЇ ан≥ грана лог≥киФ. “ой же “рапезников публ≥чно затаврував Ѕухар≥на та його однодумц≥в, ¤к≥, мовл¤в, Ууз¤ли б≥к куркул¤ та вс≥х реакц≥йних сил у крањн≥Ф.
ќтож ¤кась полем≥ка довкола ексцес≥в колектив≥зац≥њ була часами можливою, але не було жодного випадку, щоб факт ≥снуванн¤ голоду, не кажучи вже про причини його виникненн¤, потрапив до фундаментальних видань або п≥дручник≥в. “а все ж у зен≥т≥ своЇњ влади ’рущов спром≥гс¤ коротко згадати про Ув≥йну голодомФ. “од≥ ж було дозволено публ≥кац≥ю роману ≤вана —таднюка про голод, що, можливо, вказуЇ на нам≥р ’рущова оприлюднити це питанн¤.
¬≥д того часу з-п≥д пера вчених вийшло мало чого правдивого. Ќебагат≥ й здобутки белетристики з ц≥Їњ теми. Ќапередодн≥ 1983 р., коли працю такого роду майже повн≥стю зупинили, ≥снувала лише купка письменник≥в ≥ редактор≥в, ¤к≥ заторкували 1930Ч1933 роки коротко та випадково Ч хоч к≥лька раз≥в ≥з дивовижною щир≥стю, принаймн≥ у п≥дтекст≥.
ќф≥ц≥йна позиц≥¤ набула вигл¤ду посилань на так зван≥ Утруднощ≥Ф та УпроблемиФ. ўо ж до голоду ¤к такого, то, наприклад, у УЅольшой —оветской ЁнциклопедииФ в≥н характеризуЇтьс¤ ¤к Усоц≥альне ¤вище, притаманне антагон≥стичним соц≥ально-економ≥чним формац≥¤мФ, коли Удес¤тки м≥льйон≥вФ потерпають в≥д недоњданн¤ у —Ўј та ≥нших крањнах. ÷е ¤вище, мовл¤в, можна подолати Ут≥льки шл¤хом соц≥ал≥стичноњ перебудови сусп≥льстваФ. ƒал≥ УЅ—ЁФ стверджуЇ, що Узавд¤ки ефективним заходам, ужитим –ад¤нською державою, катастроф≥чна посуха 1921 р. не призвела до серйозних насл≥дк≥вФ; про 1933 р≥к не згадано взагал≥ н≥чого. ¬ англомовному виданн≥ УSoviet UkraineФ, що виходить у иЇв≥, в 1970 р. прослизнув сюжет про Узначн≥ труднощ≥ з харчовими продуктамиФ на початку 1930-х рок≥в, ¤к≥ по¤снюютьс¤ Унедосв≥дчен≥стю, куркульським саботажем та ≥ншими причинамиФ; проте ц≥ труднощ≥, ¤к пишетьс¤ дал≥, були зл≥кв≥дован≥ за допомогою ур¤ду. Ќаведемо ще одне джерело, вже найближчих рок≥в. –ад¤нське посольство в ќттав≥ 28 кв≥тн¤ 1983 р. випустило комюн≥ке Уѕро так званий голод на ”крањн≥Ф. √оловною причиною нестач продовольства в ньому називаЇтьс¤ посуха, належна увага прид≥л¤Їтьс¤ ≥ Убагатим сел¤намФ, ¤к≥ займалис¤ Усаботажем, терором та вбивствамиФ. ўодо Узменшенн¤ к≥лькост≥ украњнського населенн¤Ф, то воно було, мовл¤в, аж н≥¤к не ≥стотним у цей Удалеко не траг≥чний пер≥од, сповнений енерг≥йноњ прац≥ та безприкладного ентуз≥азмуФ.
ќтже, ¤к вигл¤даЇ, поки що м≥зерно мало ознак того, що режим маЇ нам≥р визнати своЇ минуле ≥ дозволити люд¤м знати всю правду. ƒл¤ тих, хто спод≥ваЇтьс¤, що рад¤нська система може еволюц≥он≥зувати ≥ стати менше прив'¤заною до своњх догм, першим кроком було б, принаймн≥, визнанн¤ того, що д≥йсно сталос¤ у 1930Ч1933 рр. ÷е, звичайно, стосуЇтьс¤ й ≥нших, дос≥ не розкритих Уб≥лих пл¤мФ рад¤нськоњ ≥стор≥њ. ѕричому це визнанн¤ ≥ в≥дшкодуванн¤ втрат жертвам трагед≥њ Ч питанн¤ не лише морал≥. ƒоки не буде визнано хибн≥сть ус≥Їњ аграрноњ пол≥тики, с≥льськогосподарське виробництво —–—– ≥ дал≥ працюватиме з≥ шк≥дливими насл≥дками. якби рад¤нське кер≥вництво було б готове розпрощатис¤, п≥сл¤ ст≥лькох рок≥в невдач, з≥ своњми забобонами у ц≥й сфер≥, можна було б спод≥ватис¤, що т¤гар ≥нших його ≥деолог≥чних переконань ≥ особливо т¤гар невил≥ковноњ ворожост≥ до ≥нших ≥дей, а на св≥тов≥й арен≥ Ч до держав, заснованих за ≥ншими принципами, м≥г би поступово зменшуватис¤.
“им часом ми й дос≥, здаЇтьс¤, бачимо п≥дтвердженн¤ сл≥в, сказаних Ѕерком два стол≥тт¤ тому: У—аме ц¤ дегенеративна пристрасть знаходити найкоротш≥ шл¤хи ≥ приманювати на них ≥нших, а також ¤к≥сь незначн≥ вигоди з цього, створили в численних частинах св≥ту ур¤ди з деспотичною системою правл≥нн¤... за ¤коњ брак мудрост≥ компенсувавс¤ брутальною силою. ¬они н≥чого на тому не виграли... труднощ≥, ¤к≥ вони може й оминули, але не позбавилис¤, зустр≥чають њх знову; вони лише зб≥льшуютьс¤ та множатьс¤Ф.
÷≥лком ¤сно, що терором, спр¤мованим проти сел¤нства, не вдалос¤ добитис¤ покращень у с≥льському господарств≥, об≥ц¤них теор≥Їю. ¬одночас придушенн¤ прагнень украњнц≥в до нац≥ональноњ незалежност≥ було лише тимчасовим. ≤ це справа далеко не м≥сцевого масштабу Ч ¤кщо слово Ум≥сцевийФ можна вжити до нац≥њ, що нал≥чуЇ понад п'¤тдес¤т м≥льйон≥в. ращ≥ представники нав≥ть самоњ –ос≥њ Ч јндр≥й —ахаров ≥ ќлександр —олжен≥цин Ч напол¤гають на тому, що ”крањна маЇ д≥стати право сама вибирати своЇ майбутнЇ. ј поза тим проблема в≥льноњ ”крањни Ї або повинна бути одним ≥з ключових моральних ≥ пол≥тичних питань дл¤всього св≥ту в ц≥лому.
–оздуми над цим майбутн≥м не Ї завданн¤м нашоњ книги. «ареЇструвати й ¤комога повн≥ше висв≥тлити под≥њ, що стосуютьс¤ обраного пер≥оду,Ч такий обов'¤зок ц≥лком достатн≥й дл¤ ≥сторика. ≤ все ж, доки немаЇ можливост≥ серйозно досл≥дити ц≥ под≥њ в крањн≥, де вони трапилис¤, вони жодним чином не стають частиною минулого, а, навпаки, залишаютьс¤ дуже актуальним питанн¤м, ¤ке сл≥д брати до найпильн≥шоњ уваги.