История Украины

mandrivk-a.narod.ru/mamaj Велика Історія України: Словяни, Арійці. Велика Історія України: Почини Київської Держави. Київ, мати українських городів. Святослав Завойовник:Знищення хозарської держави. Культура поганської України. Кінець українізації. Матеріали про козацтво, Матеріали по Історії України, Материалы статьи по ИСТОРИИ УКРАИНЫ. Українське відродження на Донеччині й Луганщині в 1917-22 роках. Если Украина придет в Европу самостоятельно, это усложнит отношения с Россией. Дні національної ганьби. Рік України в Росії, рік Росії в Україні. Проблеми визнання українського голодомору геноцидом. Националист с Востока. Хто вбив Ярослава Галана? Хто вбив Ярослава Галана? Іще один погляд на цю справу. Це різні статті. НеСОБОРний злочин. Псевдособор, який «ліквідував» Українську греко-католицьку церкву. ЗЛОЧИН: хто гострив сокиру? Обставини смерті Ярослава Галана — погляд через 60 років. История национального движения Украины. Масловський: З ким i проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни. Iван Бiлик. Меч Арея. Тарас Возняк: Мамай чи майбутнє? Убийство в музее восковых фигур. ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА ДАВНЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ЛІТОПИСУ. Етнографія Угорської Руси. Українське козацтво.Генеза і становлення козацтва в Україні. Українське козацтво: формування соціального стану.Історичні передумови та причини виникнення. Римський імператор — Русин. Михайло Дорошенко - гетьман-флотоводець. АРХАЇЧНІ ЕЛЕМЕНТИ КУЛЬТУРИ КОЗАЦТВА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНОЗНАВСТВА. L'HISTOIRE : LE DEBUT DE LA COSAQUERIE. ::Статті з історії України, матеріали до статей, реферати, нариси взято з наступних сайтів:: ukrainarusa.narod.ru та :: istoriaukraina.narod.ru. Також були використані матеріали для написання статей з сайту :: ukrainakvit.narod.ru, також погодилися нам надати матеріали сайт :: areij.narod.ru та web - ресурс - :: militaryhistory.narod.ru. За надання матеріалів по Історії України ми їм і дякуємо.

*Seo инструменты.Seo tools. *Контроль над поисковиками.Определение позиции сайта в поисковых системах.Seo инструменты.Seo tools.Позиция сайта в поисковых системах.Инструменты анализа и продвижения сайтов *Stat - анализатор продвижения сайтов. *Как повысить индекс цитирования.Яндекс. *Page Promoter или Semonitor: Продвижение сайта. *Определение позиции сайта в поисковых системах.Seo инструменты.Seo tools. *Позиция сайта в поисковых системах. *Инструменты анализа и продвижения сайтов. *Log Analyzer от NetPromoter:Анализ продвижения сайта. *Инструменты веб-мастера-2. *Page Promoter или Semonitor? Изюминки. *Статистика и анализ сайтов.Позиция сайта в поисковых системах.Анализ времени загрузки сайтов.Сравнение сайтов.Преобразование динамических URL.Whois.Памятка mod_rewrite.Анализ обратных ссылок по IP. *Pначение тега TITLE в раскрутке сайта. *Как увеличить поток информации (трафик) с помощью хорошего названия. *Wapple - за ваш мобильный вэб-сайт будут платить рекламодатели. *Как корабль назовешь...[значение тега TITLE в раскрутке сайта].

*Seo инструменты.Seo tools. *Домены,регистрация доменов, защита доменов.DNS (Domain Name Server). Доменные зоны мира.Выбор доменного имени.Доменное имя,Регистрация домена.Тайпсквоттинг.Дорвей. Увеличение траффика. *Историческая справка. *DNS (Domain Name Server). *Доменные зоны мира.Общие доменные зоны. *Доменные зоны мира.Национальные доменные зоны. *Выбор доменного имени. *Доменное имя,Регистрация домена. *Рекомендации по подбору доменного имени,выбор домена. *Адрес вашего сайта. *Домены. Регистрация доменов. *DNSSEC на защите доменов, защита доменов. *Регистрация доменов как способ защиты бренда. *Тайпсквоттинг. *Что такое тайпсквоттинг. *Дорвей в раскрутке сайта. *Кривые пальцы, приносящие трафик,увеличение траффика. *Американский суд признал легитимным захват доменов в целях критики. *Хакеры и киберсквоттеры угрожают системе доменных имен.

Українська архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII — XVIII ст. розвивалися під потужним впливом мистецтва бароко.

Бароко в перекладі з італійської означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI майже до кінця XVIII ст. Найяскравіше він утілювався в архітектурі: бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність.

Прикметні риси європейського бароко в українській архітектурі набули яскравої своєрідності. Тому дослідники українських барокових споруд послуговуються терміном українське, або козацьке, бароко. Найбільшою самобутністю відзначаються барокові споруди на землях Гетьманщини й Слобідської України за часів гетьмана Івана Мазепи. Проте пам'ятки української барокової архітектури збереглися і в Західній Україні та в дерев'яному народному будівництві всіх українських земель.

Справжніми шедеврами світової архітектури є українські барокові споруди — Софійський та Михайлівський Золотоверхий собор в Києві, Хрестоздвиженський у Полтаві (1709 р.), Покровський у Харкові (1689 р.). Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві (1696—1701 рр.), церква Всіх святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври (1696—1698 рр.), церква Катерини в Чернігові (1716 р.), Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732р.),собор св. Юра у Львові (1747-1762 рр.).

Найвідоміший архітектор українського бароко — Іван Григорович-Барський. Він спорудив, зокрема, дзвіницю Кирилівського монастиря, Покровську церкву й церкву Миколи Набережного на Подолі в Києві. Іншим визначним будівничим доби бароко був Степан Ковнір. Одна з найкращих споруд Ковніра — корпус на території Києво-Печерської лаври, названий його ім'ям.

Протягом XVII—XVIII ст. в Україні розвивалася скульптура. Автором численних іконостасів і скульптур, зокрема у Хрестоздвиженському соборі в Полтаві, у Мгарському монастирі, церкві св. Покрови в Ромнах, був Сисой Шалматов. Талановиті скульптори працювали і в Західній Україні, з-поміж яких найвидатнішим був Йоган Пінзель, автор скульптурного оформлення Святоюрського комплексу у Львові та ратуші в Бучачі.

За тих часів бурхливо розвивалася гравюра. Великої слави зажили українські художники-графіки Олександр та Леонтій Тарасовичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком “Києво-Печерський патерик” із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Неперевершеним гравером був Іван Щарський. У гравюрах цього майстра складні рослинні орнаменти поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Так у графіці втілювалися закони мистецтва бароко.

Нові мистецькі принципи поступово поширювалися в іконописі. Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями спостерігалось у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича — найвидатніших іконописців козацької доби. Пензлю Рутковича належить частина ікон з іконостасів у селах Водиця-Деревяянська, Воля-Висоцька (Львівська обл.) та в с. Потеличі (Львівська обл.), а також іконостас церкви Різдва Христового у Жовкві. Йов Кондзелевич (1667 — після 1740) — автор ікон із Богородчанського іконостаса, виконаного для Манявського скиту.

Від тих часів збереглося багато безіменних іконописних шедеврів. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенню Богдана Хмельницького. Ще на одному образі з-поміж козаків, які просять захисту в Богородиці, зображено останнього кошового Петра Каднишевського.

Велику популярність мав за тих часів світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського початку XVIII ст. та знатного військового товариша Григорія Гамалії кінця XVII ст.

Надзвичайну популярність мали в Україні народні картини “Козак Мамай”. Протягом XVIII ст. зображення козака Мамая можна було побачити в кожній українській хаті. Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконцях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом.

Наснажене животворними визвольними ідеями XVII ст., духовне життя українців у XVIII ст. хоч і зазнавало всіляких утисків з боку держав-колонізаторів, проте залишалося розмаїтим і доволі багатим. Найкращі здобутки українських митців XVIII ст. — архітектура бароко, картини “Козак Мамай” та ікони народних майстрів не тільки не втратили своєї мистецької вартості, а й увійшли до золотої скарбниці світової культури, навіки прославивши своїх творців і народ, що їх виплекав.

В течение XVIII в. и в области образования произошел поворот на 180 градусов: ведущие учебные заведения империи находились теперь не в Украине, а в России.

Культурные достижения. Примерно с середины XVII и до конца XVIII в. художественное и интеллектуальное творчество украинцев было так или иначе обусловлено развитием стиля барокко. Появление этого стиля тесно связано с той удивительной эпохой и ее потрясающими событиями, и сам он помогал лучше выразить и понять дух эпохи. Удовлетворяя вкусы знати, барочный стиль подчеркивал величие и роскошь, подавал жизнь как увлекательное театральное действие, а талантливо разыгранный в пышных декорациях спектакль умел превратить в живую жизнь. Содержанию он предпочитал форму, простоте — сложность, новизне — синтез.

По-видимому, последнее предпочтение и сделало барокко особенно привлекательным для украинцев. Само промежуточное положение между православной восточной и латинизированной западной культурой естественно склоняло их к синтетическому мышлению и требовало синтетического стиля Барокко не принесло в Украину новых идей — скорее оно предложило новые приемы, такие как парадокс, гипербола, аллегория, контраст, и эти приемы помогали культурной элите четче уяснять, яснее толковать, тщательнее разрабатывать старые истины.

Кстати, многие представители этой элиты не были “украинцами” — в том смысле, что жили вовсе не местными интересами и не национальными проблемами. Они мыслили либо общеправославными, либо общеимперскими категориями. В XX. в. некоторые историки культуры задним числомпоругивали барочных интеллектуалов за беспочвенность, бесплодность и оторванность от жизни. Но барокко, как бы то ни было, вернуло украинской культуре динамизм, стремление к блеску и совершенству, тяготение к диалогу с Западом. Пройдет немало времени, прежде чем Украина вновь заживет столь кипучей интеллектуальной и культурной жизнью, какой она жила в эпоху барокко.

Литература и искусство. Все эти особенности барочного стиля отразились в творчестве так называемых “перелетных птиц” — украинцев, получивших образование в польских или западноевропейских университетах, а затем вернувшихся в Киев и преподававших в академии. Эти “европейские умы” высоко ценил Петр I, который возлагал на них большие надежды, поручая их попечению важнейшие церковные и культурно-образовательные учреждения в России. Особую известность среди них получили Феофан Прокопович, Стефан Яворский, Дмитро Туптало, Симеон Полоцкий, но было и много других, быть может, не столь известных. Во всяком случае, между 1700 и 1762 гг. более 70 украинцев и белорусов занимали высшие церковные должности в Российской империи. И хотя русских в империи, естественно, было намного больше, они за то же время сумели выдвинуть на такие должности всего лишь 47 человек.

Достигая вершин карьеры на севере и проводя там большую часть жизни, “перелетные птицы” все же успевали кое-что сделать и за свои киевские годы. Например, Прокопович еще в то время, когда преподавал пиитику в Киевской академии, написал свою знаменитую драму “Владимир” (1705), воспевающую крещение Руси. Интересно, что это патриотическое произведение, где Киев назван “вторым Иерусалимом”, Прокопович посвятил одновременно Петру и Мазепе, а любовь к Киеву отнюдь не помешала автору “Владимира” стать главным идеологом петровских реформ, направленных на централизацию и секуляризацию общества. Стефан Яворский, ректор Киевской академии и автор элегантных стихотворений на украинском, польском и латыни, в 1721 г. занял высший пост в русской церкви. Уже в России он написал“Камень веры” — пылкий трактат против протестантизма.

Выходили из Киевской академии и писатели иного рода. Это были не священники и не учителя академии, а те выпускники или недоучившиеся студенты, которые духовной стезе предпочли карьеру казацких хорунжих и писарей. Научившись кое-чему у своих профессоров, они отнюдь не заразились их любовью к богословским диспутам и цветистым панегирикам. Увлеченные проблемами своей современности и ближайшей истории, эти академисты становились казацкими летописцами.

Интереснейшим из них был Самийло Величко. Его четырехтомное “Сказание о войне казацкой с поляками через Зиновия Богдана Хмельницкого”, законченное в 1720 г., охватывает события 1648—1700 гг.

Другой знаменитый образец того же жанра создал Григорий Грабянка. Его “летопись” посвящена тому же периоду и, согласно прямому указанию автора, преследует цель убедить читателя в том, что украинцы ни в чем не уступают другим народам. Анализируя недавнее прошлое, Грабянка, как и Величко, решительно поддерживает притязания старшины на социально-экономическое и политическое господство в Украине.

Процесс постепенной ликвидации Гетманщины также нашел отклик в литературе. Так, в 1762 г. переводчик генеральной канцелярии Семен Дивович написал длинную полемическую поэму “Разговор Великороссии с Малороссией”, в которой отстаивал право Украины на автономию. В том же духе писал свои сочинения Григорий Полетика. Яркое представление о менталитете казацкой элиты дают сохранившиеся дневники и записки Миколы Ханенко, Якова Марковича и Пилипа Орлика.

Высокого уровня достигло в XVIII в. украинское искусство. Особых успехов украинцы, большая часть которых работала в России, добились в музыке. Композиторы Дмитро Бортнянский, Максим Березовский и Артем Ведель заложили основы знаменитого украинско-русского хорового церковного пения. В своих произведениях они вдохновлялись украинскими народными мелодиями. Широкое признание получили живописец Дмитро Левицкий и архитектор Иван Григорович-Барский. Еще в начале века, благодаря щедрости гетмана Мазепы, по всей Украине было возведено множество храмов в стиле так называемого “казацкого барокко” — одновременно более строгом и более элегантном, чем тогдашние образцы барочного стиля в западноевропейской архитектуре. Шедевры позднего барокко появились в Украине во второй половине XVIII в.— такие как Успенский собор Киево-Печерской лавры, Андреевская церковь в Киеве и собор св. Юра во Львове. По городам и селам распространялся народный театр — вертеп, а по праздникам, выходя из церкви, люди останавливались на площади послушать странствующего кобзаря или бандуриста.

Григорий Сковорода (1722—1794).

Театр. Основою українського театру стали народні ігри й обряди, в яких драматична дія поєднувалась з діалогами, співами, танцями, перерядженням тощо. Театралізовані видовища (“Коза”, “Піп і смерть”) відбувалися на майданах і ярмарках, збирали багато глядачів серед селян, міщан, козаків, шляхти.

У XVIII ст. виник також кріпосний театр. У маєтках багатих поміщиків і промисловців влаштовувались видовища, в яких були зайняті кріпаки. Згодом театри діяли переважно в містах. У 1789 р. в Харкові виник перший постійний театр в Україні. У ньому, крім місцевих акторів, виступали митці з Москви й Петербурга.

В Острозькій школі, Київському колегіумі, братських школах влаштовувалися свої театралізовані вистави — так звані шкільні драми. Ставилися драматичні твори на релігійні або міфологічні теми. Акторами виступали здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав були відомі на той час драми невідомих авторів— “Слово про збурення пекла”, “Трагедія руська”, а також “Роздуми про муки Христа, спасителя нашого” Іоаннікія Волковича. В антрактах драм ставилися комедійні інтермедії (п'єси-вставки) на побутові теми.

У той час виник і вертеп — ляльковий театр. Вертепи відбувалися у спеціально зробленій двоповерховій дерев'яній скрині: вистави на верхньому поверсі на релігійні сюжети, а на нижньому — з народного життя. Вертеп користувався популярністю у дорослих і особливо у дітей.

---

Кто имеет права на Киевскую Русь | “Українське бароко”. Театральне мистецтво. | Релігія, мистецькі набутки слов’ян. | Сковорода | Трипільська та Черняхівська культури. | Культурний процес України у ХVІІІ ст. | Слов’янська писемність. | Архітектура та образотворче мистецтво. | Україна в другій половині ХVІІ століття.

История  Украины

Глибини Нашої Пам'яті Есхатологічні Передчуття Людства та Відбиття їх у Поезії Ідея Козацтва - в Українській Душі mandrivk-a.narod.ru/mamaj Триполізм - Наша Ідея А.Кримський Про "Колиску Народів" З Води Та Вогню Гог в Краю Магога і Місія України Чи може бути столиця "молодшого брата" матір'ю міст руських? Епітафія Енеєві Підвалини Європейської Цивілізації На Якій Землі Живемо? Тризуб Посейдона І Володимир Феномен Шевченка ЩО ТАКЕ Національна Ідея? Древність Українських Говорів Та Спитайте: Хто Ми, Чиї Сини. Потоп На Україні Перстень З Оріхалком Хлібороб Світу - Історичне Призначення Українців Братня Дружба Лінки Різні Хронолог Українська Вороніжчина Освободительная борьба Українська Ідея Україніка в архівах История Украины, Духовная культура Украины