Михайло Юліанович Брайчевський

23 жовтня 2001 року помер історик та археолог, професор Михайло Юліанович Брайчевський

О боже милостивий мій!
Я пронесу твої завіти
Крізь світ нездіяних надій,
Крізь всі запони і завіси...

Брайчевський Михайло Юліанович

П'ять років тому закінчилося земне життя видатного українського вченого - великого історика і мислителя, поета і художника Михайла Юліановича Брайчевського. До останнього подиху він був на вістрі суспільно-політичних подій. Займався питаннями збереження й реконструкції історичних та культурних пам'яток, постійно виступав із численними публіцистичними статтями щодо проблем сьогодення. «Він не боявся, - говорив у прощальному слові на похороні великого патріота Євген Сверстюк. - Тому й не змогли його перемогти, не змогли викреслити з науки, навіть заборонивши на десятиріччя друкуватися й працювати за фахом...» М.Брайчевський став символом не лише всього кращого, що було в українській історичній думці, а й живим утіленням таких понять, як честь, совість і бездоганна порядність. Він обстоював те, що вважав істиною, був культурним еталоном і моральним взірцем, на рівень і масштаб якого орієнтувалися його однолітки і молодь. Дивом Михайлу Брайчевському пощастило уникнути трагічної долі Василя Стуса й Івана Світличного. Це були люди його кола, як і Іван Дзюба й Віктор Некрасов, Ліна Костенко й Олена Апанович, Олександр Білецький і Віктор Глушков та багато інших, які становлять, як і він, гордість української культури другої половини минулого століття. Михайло Юліанович - один із провідних фахівців в галузі історії та археології, він опублікував з цієї тематики понад 500 наукових праць. Значна частина доробку вченого залишилася у рукописах. Ще навчаючись у Київському університеті Брайчевський почав працювати Інституті археології. Він досліджував пам'ятки різних епох від античності до пізнього середньовіччя, був активним учасником польових археологічних досліджень, очолював ряд експедицій. Пізніше М. Ю. Брайчевський працював в Інституті історії АН України, написавши там важливі фундаментальні дослідження; він був одним із ініціаторів створення у 1966 році Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Ґрунтовна праця вченого «Приєднання чи возз'єднання?» стала приводом для репресій - автора звільнили з роботи. Ця праця була опублікована за кордоном і лише в 1999 році нарешті перевидана на батьківщині вченого. У 1970 році М. Ю.Брайчевський був зарахований до складу Київської археологічної експедиції Інституту археології АН України. Вже за часів «перебудови» вчений захистив докторську дисертацію на тему «Східні слов'яни 1 тис. н.е.». Його наукові інтереси сягали найдавніших часів зародження та становлення східного слов'янства, Київської Русі-України та козацьких часів, а результати польових досліджень лягли в основу його теоретичних студій. Кожна із надрукованих праць ставала помітною віхою в історичній науці, а окремі з них - класичними. Найважливіші з них такі: «Коли і як виник Київ», «Біля джерел слов'янської державності», «Походження Русі», «Утвердження християнства на Русі», «Конспект історії України», «Походження слов'янської писемності»... А ще він був талановитим поетом, прозаїком, художником... За видатні досягнення в розвитку української історичної науки М. Ю. Брайчевський був удостоєний міжнародної премії фундації Антоновичів (США), премії Національної Академії наук України ім. М. С. Грушевського та звання «Заслужений діяч науки і техніки України», обраний професором Києво-Могилянської академії, дійсним членом Вільної української академії (США), дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка (Львів), членом Українського історичного товариства (США)... Надзвичайна працьовитість та талант дозволили М.Ю.Брайчевському посісти одне з провідних місць серед вітчизняних істориків. Сьогодні його роботи широко відомі не лише в Україні, а й у всьому світі.

---

Перейти на Матеріали, статті з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.